Педагогічний аспект формування інформаційної компетентності майбутніх учителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

Педагогічний аспект формування інформаційної компетентності майбутніх учителів



Зміст

Вступ

І. Теоретичні основи інформаційної компетентності майбутніх педагогів

1.1 Сутність педагогічної компетентності для майбутніх педагогів

1.2 Особливості інформаційної компетентності у майбутніх вчителів

ІІ. Вивчення проблеми інформаційної компетентності майбутніх педагогів

2.1 Діагностика рівня інформаційної компетентності майбутніх учителів

2.2 Способи удосконалення інформаційної компетентності майбутніх педагогів

Висновки

Списки використаної літератури

Додатки



Вступ

В умовах постіндустріального розвитку суспільства, інтенсивного збільшення обсягу інформації, особливу роль набуває підготовка випускників ВУЗу-майбутніх вчителів, які мають високий професійний рівень, здатних до самостійної і творчої роботи. Від якості підготовки майбутніх вчителів з усіх спеціальностей залежить ефективність вирішення школою навчально-виховних завдань. Це викликано тим, що вміння орієнтуватися в дедалі більшому потоці інформації, характерному для сучасного суспільства, притаманне тільки високоосвіченим фахівцям, здатним підвищити реалізацію принципу єдності навчання, виховання та розвитку особистості учня.

Кардинальні зміни в політичному, економічному, соціальному, культурному, інформаційному житті нашої країни обумовлюють нову педагогічну ситуацію, що вимагає включення інформаційної-освіти в теорію і технологію здійснення педагогічного процесу.

Відомі російські педагоги В.В. Раєвський, А.В. Хуторський вважають, що компетенції - складні узагальнені способи діяльності, які опановують під час навчання, і компетентність є результатом набуття компетенцій. Українські вчені узагальнили декілька підходів до визначення цих понять:

· обидва терміни вживаються як синоніми (Т. Гудкова, С. Дружилова, О. Зеєр, А. Миролюбов та ін.) [4, с. 32-33];

· компетенції вважають складниками компетентності (К. Махмурян, І. Перестороніна, В. Софронова та ін.) [8];

· компетентність - здатність до діяльності, а компетенція - коло повноважень певної особи (С. Шишов, В. Кальней).

На основі аналізу поглядів вище названих науковців можна зробити висновок, що компетентнісний підхід у навчанні вчителів - це сукупність компетентностей, якими повинен оперувати вчитель, спрямовуючи свою діяльність на розвиток особистості учня.

У дослідженні вітчизняних науковців також подається такий перелік ключових компетентностей: уміння навчатися, соціальна, загальнокультурна, здоров'язберігальна, з інформаційних і комунікаційних технологій, громадянська, підприємницька компетентність. Та наголошується, що незалежно від підходу до класифікації ключові компетентності є багатофункціональними, над предметними, такими, що передбачають значний інтелектуальний розвиток, спираються на різні пізнавальні процеси, є змінними, мають рухливу й змінну структуру,залежать від пріоритетів суспільства, цілей освіти, особливостей і можливостей самовизначення особистості в соціумі.

Актуальність підтверджується наданням інформаційної-освіти в Україні офіційного статусу, що позначилося реєстрацією нової вузівської спеціалізації «Медіа-освіта».

Медіа-освіта дозволяє радикально підвищити ефективність і якість підготовки вчителя, здатного надалі виступати активним діячем як власного становлення та розвитку, так і своїх учнів.

Медіа-освіченість - значуща якість вчителя, який працює в умовах інформаційних технологій. Підготовка майбутніх учителів до використання засобів масової комунікації (ЗМК) в навчально-виховному процесі, це є необхідна умова успішної роботи сучасного вчителя.

Прогрес інформаційних технологій обумовлює зміни в професійній діяльності вчителя, ставить проблему готовності випускника ВУЗу до застосування нових інформаційних технологій у подальшій педагогічній діяльності. Останні два десятиріччя відзначають широке застосування комп'ютерної техніки та інформаційних технологій у різних сферах життя і діяльності особистості. Тому коли йдеться про компетентність спеціаліста, до складу знань, умінь, навичок та здатностей їх застосовувати повинні входити і здатності, що стосуються роботи з інформаційними та комп'ютерними технологіями та сучасним програмним забезпеченням.

Актуальність проблеми, її недостатнє вивчення та висвітлення у сучасному педагогічному світі, зумовили вибір теми мого дослідження: «Педагогічний аспект формування інформаційної компетентності майбутніх учителів».

Об'єкт дослідження - формування інформаційної компетентності у майбутніх учителів.

Предмет дослідження - використання педагогічних аспектів для формування інформаційної компетентності у майбутніх учителів.

Мета дослідження: полягає в теоретичному аналізі підготовки майбутніх учителів, виявлення можливостей використання інформаційних технологій у підготовці майбутнього педагога.

Відповідно до мети визначимо основні завдання дослідження:

1. Зробити теоретичний аналіз інформаційної підготовки студентів ВНЗ

2. Визначити сутність педагогічної компетентності для майбутніх педагогів.

3. Провести діагностику рівня інформаційної компетентності майбутніх учителів.

4. Надати методичні рекомендації використання інформаційних технологій для формування компетентного педагога.

У процесі дослідження нами було використано комплекс методів: теоретичні методи: аналіз інформаційної, педагогічної, метод теоретичного моделювання; емпіричні методи: анкетування, бесіда, спостереження; експеримент у ВНЗ; методи математичної статистики для опрацювання результатів експериментальної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, щоб отримати подальший розвиток у теоретичних основах виховання інформаційної компетентності майбутніх педагогів.

Практична значущість роботи полягає у розробці та удосконалені методів впровадження інформаційної компетентності майбутніх педагогів.



Розділ І. Теоретичні основи інформаційної компетентності майбутніх учителів

1.1 Сутність педагогічної компетентності для майбутніх педагогів

Протягом останнього десятиліття розвинені країни Європи та світу, серед яких Австрія, Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, Німеччина, Франція, деякі країни Східної Європи: Угорщина, Румунія, Молдова, Литва, Латвія та ін. - розпочали ґрунтовну дискусію, яка й досі триває на міжнародному рівні, навколо того, як дати людині належні знання, уміння та компетентності для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається.

Освіта надто повільно змінює свої пріоритети в період стрімкого розвитку ІКТ і все ж уміння працювати з інформацією стає одним із необхідних і важливих компонентів сьогодення. Саме тому важливою стає здатність вчителів-предметників змінюватися, активно діяти, швидко приймати рішення, самовдосконалюватися, саморозвиватися впродовж усього життя. В умовах формування інформаційного простору і переходу до інформаційного суспільства підвищуються вимоги до рівня інформаційно-комунікаційної компетентності (ІКК) вчителів-предметників.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Українськими вченими дослідження ведуться у різних напрямках, що відображено у роботах О.В. Овчарук, О.І. Пометун, О.І. Локшиної, О.Я. Савченко, С.Е. Трубачевої, Л.І. Паращенко, Г.О. Фрейман. Огляд історико-педагогічної та сучасної літератури свідчить, що вченими вивчається проблема підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів і розглядається у різних аспектах у працях В. Адольфа, І.П. Ареф'єва, В. Бондаря, Н.В. Кузьміної, В.І. Лозової, А.А. Орлова, В. Пилипівського, С.М. Чистякової, М.А. Чошанова, О.М. Шияна та ін.

Під «компетентністю» педагоги розуміють спеціальні структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Поняття «компетентність» введено у науковий обіг понад чверть століття. Компетентний - який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий.

Компетентність - поінформованість, обізнаність, авторитетність

В. Бондар уважає, що компетентний учитель організує педагогічну діяльність так, щоб вона була спрямована на отримання усвідомленого результату.

М. Коломієць розглядає компетентність як сукупність знань, умінь, навичок, які потрібні для успішного виконання його функцій навчання, виховання, розвитку особистості дитини.

А. Маркова вважає, що професійно компетентна людина та, яка: успішно розв'язує завдання навчання й виховання, готує для суспільства випускника з бажаними психологічними якостями; задоволена професією; досягає бажаних результатів у розвитку особистості учнів; має й усвідомлює перспективу свого професійного розвитку; відкрита для постійного професійного навчання; збагачує досвід професії завдяки особистому творчому внеску; соціально активна в суспільстві; віддана педагогічній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах її честь і гідність, професійну етику; готова до якісної та кількісної оцінки своєї праці, уміє сама це робити.

А. Орлов у теорії та практиці професійної діяльності вчителя виділяє основні компоненти професійно-педагогічної компетентності: етичні установки вчителя, систему психолого-педагогічних знань, систему знань у сфері свого предмета, загальну ерудицію, засоби розумових і практичних дій, професійно-особистісні якості. На думку В. Синенка, варто розрізняти професійну підготовку фахівця та його професіональну компетентність. Перше - це процес оволодіння потрібними знаннями та навичками, друге - результат цього процесу. В. Синенко трактує професійну компетентність учителя як інтегрування відповідного рівня його професійних знань, умінь, навичок, особистісних якостей, що виявляються в результаті діяльності.

За аналізом праць науковців можна визначити ключові компоненти інформаційної компетентності:

Інформаційна компетентність - передбачає володіння інформаційними технологіями, уміння опрацьовувати різні види інформації. Серед них уміння й навички роботи з друкованими джерелами, уміння здобувати інформацію з інших джерел, переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу.

У Законах “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національній доктрині розвитку освіти в Україні інформатизація освіти як комплекс соціально-педагогічних перетворень, пов'язаних з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами й технологіями, визначається як один із напрямів її модернізації.

Головною метою підготовки вчителя загальноосвітньої школи у соціально-економічних умовах інформаційного суспільства стає не одержання ним відомостей у вибраній вузькоспеціальній сфері, а набуття та розвиток певних компетентностей, які повинні забезпечити йому можливість адаптуватися в умовах динамічного розвитку сучасного світу.

Це потребує впровадження відповідних змін у зміст професійної підготовки і підвищення кваліфікації педагогів, уточнення діяльнісного підходу, зокрема переходу до інформаційної діяльності - сукупності процесів збирання, аналізу, перетворення, зберігання, пошуку й розповсюдження інформації [3, с. 77].

Однією з базових компетентностей учителя, як і будь-якої особистості, є інформаційна компетентність. У сучасній психолого-педагогічній літературі визначають декілька видів понять, пов'язаних із вивченням інформаційних та комп'ютерних технологій, наприклад, “комп'ютерна компетентність”, “комп'ютерна грамотність”, “технологічна грамотність”, “інформаційна грамотність”, “інформаційно-технологічна компетентність”, “інформаційна культура” тощо. При цьому слід відмітити різний підхід авторів до трактування понять. Інформаційна компетентність є новим напрямом, який виник безпосередньо під впливом розвитку інформаційних й електронних технологій.

Серед учених, які досліджують питання фахової підготовки вчителя (Гез Н.В., Гриньов В.Й., Гуріна Т.М., Карпова Л.Г., Лозова В.І., Мутовкіна О.М., Смолянино-ва О.Г., Шерман М.І., Шиян О.М. та ін.), переважає розуміння, що інформаційна компетентність учителя є однією з найголовніших складових його професійної компетентності. Висвітлення проблем, пов'язаних із використанням сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі, започатковано і розвинуто в роботах А.П. Єршова, M.I. Жалдака, Ю.С. Рамського, А.Ф. Верланя, В.В. Лапінського, Ю.О. Дорошенка, О.В. Співаковського, П.І. Образцова та ін.

Зазначені автори розглядають інформаційну компетентність учителя як особливий спосіб організації предметно-спеціальних знань, що забезпечують прийняття ефективних рішень у професійно-педагогічній діяльності. Проте більшість їх вважають найважливішим показником сформованості інформаційної компетентності - оволодіння на високому рівні комп'ютерними, інформаційними, телекомунікаційними технологіями, що, на мою думку, потребує спеціального довготривалого навчання. Я вважаю за необхідне розглядати названі технології тільки як засоби формування й розвитку інформаційної компетентності вчителя.

На мою думку, інформаційна компетентність учителя- це важлива складова його професійної компетентності, яка є інтегративною властивістю особистості, що виявляється у готовності до формування навчально-інформаційних умінь і навичок учнів, як-от: уміння швидко актуалізувати та відтворювати потрібну інформацію; самостійно шукати нову інформацію з різних джерел; уміння користуватися інформаційно-комунікативними технологіями, каталогами, різноманітною довідковою літературою, складати бібліографію; працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами; складати план, тези виступів, доповідей, статей; знати та застосовувати прийоми швидкого читання, прийоми розуміння тексту (структурування, ставлення пізнавальних запитань, “діалог” із автором тощо); уміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності; досконало застосовувати загально-мовленнєві вміння та навички тощо [2, с. 18].

Як зазначає М.Ю. Кадемія, недостатнє використання інформаційних технологій загалом пов'язане із низьким рівнем ІК суспільства, необізнаністю щодо широких можливостей застосування інформаційних технологій, слабкою мотивацією викладачів, учнів, студентів до використання інформаційних технологій у навчальному процесі та професійній діяльності [5].

На мою думку, з першого року навчання майбутніх педагогів необхідно готувати до „співпраці” з комп'ютерами та плекати бажання ґрунтовно вивчати сучасні інформаційні технології. Для успішного опанування ІТ студентами необхідно об'єднати зусилля викладачів фахових і загальноуніверситетських кафедр під керівництвом професорсько-викладацького складу - спеціалістів з прикладної математики, інформатики.

Підсумовуючи викладене вище зазначу, що прагнення вітчизняних закладів вищої освіти долучитися до Болонського процесу, стрімкий розвиток ІТ актуалізують проблеми, пов'язані із модернізацією змісту та організації підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів на основі інформатизації навчально-пізнавальної діяльності. Цей процес має супроводжуватися забезпеченням освітніх інституцій професорсько-викладацьким складом із високим рівнем комп'ютерної грамотності, відповідними технічними і наочними засобами навчання, навчальними програмами курсів, спецкурсів (у тому числі й дистанційного навчання). Недотримання викладених вище умов вкотре буде гальмувати формування інформаційної культури педагогів і стане на заваді раціональній організації навчального процесу у загальноосвітніх і професійних інститутах.

Результати соціологічного опитування вчителів показали, що лише 7, 6% із них є користувачами Інтернету. Переважна більшість педагогів використовує традиційні джерела інформації (навчально-методичні, наукові друковані видання, повідомлення традиційних ЗМІ). Причинами такого становища було названо незадовільну підготовку у галузі новітніх інформаційних та педагогічних технологій (понад 38% опитаних), відсутність відповідного навчально-методичного забезпечення (понад 60%), програмного та дидактичного забезпечення (понад 60%).

Підтвердженням викладеного вище є результати наукового пошуку О.І. Нємірова. Дослідник наголошує, що якісної підготовки педагогів у галузі інформаційних технологій, яка б „забезпечувала використання комп'ютерів на рівні сучасних вимог, не відбувається. Застосування інформаційних технологій у практичній діяльності спеціалістів педагогічного профілю, як правило, обмежується елементарним використанням текстових і табличних процесорів” [4, с. 12].

1.2 Особливості інформаційної компетентності у майбутніх вчителів

У дослідженнях І.П. Образцова виділені такі основні специфічні вимоги інформаційної компетентності:

- чітке визначення ролі, місця, часу призначення і використання комп'ютерних навчальних програм;

- керівна роль педагога у проведенні занять;

- відповідність методики комп'ютерного навчання загальній стратегії проведення навчальних занять;

- забезпечення високого рівня індивідуалізації навчання;

- забезпечення стійкого зворотнього зв'язку в навчанні.

Також на ряду з цими умовами О.А. Іщенко виділяє деякі додаткові:

- необхідна матеріальна база, наявність комп'ютерів, програм, обладнання;

- інформаційна підготовка педагога. Тут важливого значення набуває підготовка викладача до використання інформаційних технологій. Вона передбачає оволодіння вчителем необхідних знань умінь та навичок які засвідчують про його досконале оволодіння комп'ютером.

- інформаційна підготовка учня. Від того наскільки досконало молодь володіє комп'ютером на рівні користувача, залежить, чи досягне вчитель певної мети. Якщо ж значна частина учнів має обмаль знань щодо оволодіння комп'ютером то перед вчителем неминуче постає питання про доцільність використання комп'ютерних технологій.

- Наявність значного педагогічного досвіду. З інформаційними технологіями може працювати лише той вчитель, який користується всім арсеналом традиційних методик. Урок у комп'ютерному класі вимагає від вчителя додаткових психологічних та методичних зусиль.

- Знання методик ефективного застосування комп'ютерних програм.

- Наявність відповідного педагогічного програмного забезпечення що відповідало б навчальним програмам цих дисциплін.

Отже, формування інформаційних компетентностей здійснюється за умови дотримання певних етапів та вимог щодо організації та використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі професійної підготовки вчителів початкових класів.

Використання інформаційно-комп'ютерних технологій засвідчує їх переваги над традиційними системами навчання в контексті реалізації особистісно-орієнтованого підходу, оскільки відкривають студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості до творчості, знаходження і закріплення професійних навичок, дозволяють реалізовувати принципово нові форми і методи навчання.

Ефективне використання інформаційних технологій у школі висуває нові вимоги й до професійних якостей і рівня підготовки вчителів початкових класів. Майбутні фахівці початкової школи повинні опанувати основи необхідних знань і накопичувати особистий досвід практичного використання комп'ютерних технологій, мати загальнокультурну і методичну підготовку щодо застосування їх у навчальному процесі.

На думку М. Овчиннікової, майбутній учитель початкових класів має бути грамотним користувачем персонального комп'ютера, який володіє навичками варіативного використання різного програмного забезпечення, мати достатню базу знань, умінь, навичок і виражену мотивацію до постійного вдосконалення своїх

Тому перед викладацьким колективом закладу стоїть завдання забезпечити ґрунтовне оволодіння студентами основними засобами і методами сучасних інформаційних технологій, їх теоретичною і технічною базою, сформувати в студентів достатні знання, вміння та навички, необхідні для ефективного використання нових інформаційних технологій у своїй майбутній педагогічній діяльності в початковій школі, адже найважливішою інноваційною якістю фахівця є вміння орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, шукати і знаходити необхідну інформацію, виділяти найголовніше, систематизувати, застосовувати нові знання на практиці.

З огляду на це викладачі ВНЗ особливу увагу звертають на формування в майбутніх фахівців інформаційної компетентності. Особливістю її формування є підготовка спеціаліста до всіх напрямків використання інформаційно-комунікаційних технологій, знання санітарно-гігієнічних норм роботи з комп'ютерною технікою щодо дітей, наукових підходів до використання ІКТ у навчальному процесі, готовність до самостійного освоєння нових програмних продуктів, вміння відбирати програмні педагогічні засоби, що містять елементи новизни, етично позитивно спрямовані, цікаві.

Можна констатувати, що досягнення високого рівня якості результатів професійної підготовки, які б відзначалися сформованістю у майбутніх учителів інформаційних компетентностей, вимагає від керівництва вищого навчального закладу комплексу дій і заходів, що охоплюють всі аспекти навчально-виховного процесу. Тому в останні роки однією з основних проблем, над якою працюють вищі навчальні заклади, є роль новітніх інформаційних технологій навчання у формуванні професійно-ділових якостей фахівця. Шляхами її реалізації визначено:

- створення умов для задоволення базових потреб особистості майбутнього педагога;

- застосування в навчальному процесі інноваційних педагогічних технологій, які спрямовують студентів на комплексне оволодіння знаннями та вміннями через включення 'їх у досвід особистої діяльності;

- інформаційне забезпечення викладачів та студентів, достатнє для ефективного їх використання в ході навчання, сприяння вільному доступу всіх учасників навчально-виховного процесу до інформаційних ресурсів;

- оптимізація матеріально-технічного забезпечення освітнього простору, організація сприятливого навчального середовища, оснащеного сучасними дидактичними засобами;

- широке застосування в навчальному процесі сучасних засобів навчання та інформаційно- комунікаційних технологій;

- запровадження інноваційних підходів до організації практичної підготовки майбутнього фахівця;

- моніторинг процесу професійної підготовки майбутніх спеціалістів у навчальному закладі, контроль та аналіз його результатів.

Таким чином, у ВНЗ планується створювати таке інформаційне середовище, що дозволяє викладачу певною мірою здійснювати популяризацію сучасних освітніх технологій, надавати інформаційно-методичну підтримку творчо працюючих педагогів, молодшим викладачам для прискорення їх професійного становлення. Систематично проводити семінари із впровадження в навчальний процес інформаційних технологій, науково-практичні конференції, захист творчих звітів викладачів, презентація власних моделей реалізації освітніх технологій, авторських навчальних програм, підручників та посібників з допомогою мультимедійних засобів.

Використання новітніх технологій, автоматизація бібліотечних процесів посіли важливе місце і в діяльності бібліотек закладів. Сьогодні бібліотеки надають доступ користувачам до мережі Internet, яка забезпечує зв'язок із світовими інформаційними джерелами, послуги щодо збору інформації, її систематизації та поширення. Якість послуг забезпечується через електронні каталоги, інформаційні бюлетені. Бібліотека нашого коледжу на сучасному етапі є медіацентром, який забезпечує інформаційну підтримку всіх напрямів діяльності навчального закладу.

Таким чином, для того, щоб майбутній фахівець самостійно, нетрадиційно, по-новому в реальному середовищі міг професійно виконувати свою педагогічну діяльність, умів викликати в учнів зацікавленість і бажання до навчання, він повинен володіти достатньо високим рівнем компетентностей у сфері інформаційно- комунікаційних технологій. Формування інформаційної компетентності включає в себе систему знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі школи.

професійний комп'ютерний компетентність педагог



Розділ ІІ. Вивчення проблеми інформаційної компетентності майбутніх педагогів.

2.1 Діагностика рівня інформаційної компетентності майбутніх педагогів

Для встановлення рівня інформаційної компетентності майбутніх педагогів я використав діагностичний метод опитування студентів

Базою мого дослідження був педагогічний університет ім. Тараса Шевченка м. Старобільськ. Завдання пропонували в двох групах 4-го курсу та у трьох групах 5-го курсу ( 95 чоловік ). Студентам пропонували питання інформаційно-технологічного характеру. Мета полягала у виявлені рівня сформованості інформаційної компетентності майбутніх педагогів.

Я досліджував такі інформаційно-технологічні навички роботи з програмами як:

1. Робота з програмою Microsoft Word (текстовий редактор)

2. Робота з програмою Microsoft Excel (редактор таблиць)

3. Робота з програмою Microsoft Power Point (створення та проведення презентацій)

4. Робота та пошук інформації в Світовій мережі Internet

знання даних програм дуже актуальне для майбутніх педагогів. Під час встановлення рівня інформаційної компетентності використовувались наступні критерії: узагальненість знань; їх глибина і ширина; стійкість знань.

Студентам були запропоновані завдання відповісти на питання:

1) Яка у вас швидкість набору символів у програмі Microsoft Word?

2) Чи легко ти можеш працювати у програмі Microsoft Word?

3) Як часто ти користуєшся програмою Microsoft Word?

4) Чи добре ти орієнтуєшся у програмі Microsoft Excel?

5) Як часто ти використовуєш програму Microsoft Excel?

6) Чи легко тобі працювати з програмою Microsoft Power Point?

7) Як часто ти використовуєш програму Microsoft Power Point?

8) Наскільки швидко ти знаходиш потрібну тобі інформацію в мережі Internet?

9) Чи використовуєш ти Internet для підготовки навчального матеріалу і як часто?

Аналіз відповідей дозволив визначити рівень сформованості інформаційної компетенції майбутніх педагогів. Спершу виділити студентів які не вміють (порівняно з іншими) використовувати новітні інформаційні технології. Покажчиком того що вони мають низький рівень компетентності, є те, що вони погано володіють базовим рівнем знать інформаційних технологій.

Такі учні складають 32% від загальної кількості.

Із тих, хто залишився виділяються дослідженням у яких рівень знань про інформаційні технології співвідносні нормі, але у той же час студенти не використовують деякі з цих програм відтінків у переживаннях, хоча у цілому знання у цих студентів, за ступенем співвідносні нормі, вищі, ніж у групи з низьким рівнем інформаційних знань.

У результаті проведеного аналізу, відокремлюються досліджувані у групу із середнім рівнем сформованості інформаційно-компетентних знань. Вони складають 54% .

Ті опитувані, які залишились, склали незначну групу з високим рівнем інформаційної компетентності - 14% від загальної кількості опитуваних. Даний відсоток студентів досконало володіють базовими програмами та Інтернетом які необхідні для формування якостей майбутнього інформаційно-компетентного педагога.

В процесі анкетування мною було виявлено що студенти 5-го курсу більш компетентні і досвідчені, в використанні новітніх інформаційних технологій, ніж студенти 4 курсу. Це підтверджує що, для формування інформаційної компетентності майбутніх вчителів, на базі університету проходять додаткові залучення інформаційних технологій для формування інформаційної компетентності у майбутніх педагогів.

2.2 Способи удосконалення інформаційної компетентності майбутніх педагогів

За результатами експериментального дослідження я дійшов висновку, що існуючий рівень інформаційної потребує вдосконалення.

А саме можна поділити цей процес на три рівні (етапи):

Базовий етап становлення інформаційної діяльності формується у період отримання середньої освіти, на початкових курсах у ВНЗ та в процесі самоосвіти. Базовий рівень розвитку інформаційної компетентності формується під час вивчення курсу інформатики (як шкільного, так і у вищих навчальних закладах) - закріплюються основні знання, що пов'язані з інформацією, особливостями інформаційних процесів та інформаційно-комунікаційних засобів її опрацювання, уміння та навички застосування методів та способів опрацювання інформації, зокрема й ІКТ засобами, особистісні якості. Такий підхід, наприклад, запропонований при розгляді інформатичної підготовки економістів. Отже, на цьому етапі закладаються основи всіх здатностей, перерахованих вище, які передбачаються інформаційною компетентністю. Цей етап (рівень) є характерним для кожної людини незалежно від її майбутніх професійних уподобань та здібностей як необхідна умова існування в інформаційному суспільстві.

Спеціальний етап - формується в період підготовки у вищому навчальному закладі спеціалістів, чия майбутня діяльність буде безпосередньо пов'язана з реалізацією елементів інформаційної діяльності. На відповідному йому достатньому рівні формування інформаційної компетентності відбувається набуття нових знань, умінь, навичок та особистісних якостей, що дозволяють ефективніше здійснювати інформаційну діяльність, усвідомлення важливості інформаційної діяльності.

Професійний - формування в період отримання вищої освіти відповідного напряму підготовки, під час здійснення професійної діяльності та в процесі самоосвіти. На відповідному рівні інформаційної компетентності (професійний), який розвивається, на нашу думку, під час здійснення професійної діяльності, відбувається поглиблення всіх здатностей, що передбачаються інформаційною компетентністю.

Незалежно від напряму підготовки студентів (спеціальний рівень), від професійного спрямування діяльності (професійний) відбувається постійне вдосконалення сформованого рівня інформаційної компетентності. Уміння та навички обирати оптимальні шляхи вирішення завдань, об'єктом яких постає інформація, ефективно застосовувати інформаційно-комунікаційні технології при реалізації навчальної діяльності та в повсякденному житті, забезпечувати самостійну організацію діяльності та самоконтроль, відповідальне ставлення до елементів інформаційної діяльності, які реалізовуються.

Отже, базовий рівень є ядром, що покращується, удосконалюється, розширюється у міру розвитку та набуття досвіду людиною, особливо під час самоосвіти, тому такі показники як самостійність, самоконтроль, відповідальність, оцінка важливості інформації та інформаційної діяльності, власного внеску при її здійсненні можуть бути різними незалежно від блоку інформаційної компетентності, який формується. Тобто розвиток інформаційної компетентності відбувається вглиб, еволюціонує.

Також пропонується розробка навчальної програми проекту професійного розвитку «Використання інформаційних технологій учителями-словесниками» для вчителів української мови та літератури, російської мови та літератури, зарубіжної літератури.

Мета й завдання проекту: формувати інформаційно-комунікаційну компетентність майбутніх учителів-словесників; навчити створювати електронні дидактичні матеріали й наочність для проведення мультимедійно-інтерактивних уроків і позакласних заходів у школі; удосконалити навички роботи в мережі Internet; познайомити з методикою обробки відео-, аудіо- та графічних матеріалів. Проект складатиметься з трьох шестигодинних семінарів: «Можливості інформаційних засобів навчання на уроках мови та літератури»; «Методика створення електронної наочності й дидактичних матеріалів та проведення мультимедійних уроків»; «Способи поєднання інформаційних технологій з інтерактивними. Творча діяльність учителя й учня». Навчальні заняття мають проводитись у комп'ютерному класі з локальною мережею та виходом в Internet, оснащеному (бажано) мультимедійним проектором або інтерактивною дошкою. Кількість слухачів відповідає кількості комп'ютерів у класі. 75% навчального часу - активна продуктивно-репродуктивна творча діяльність, спрямована на вдосконалення умінь і навичок роботи з прикладними програмами, створення власних дидактичних матеріалів. 25% становлять теоретично-методичний зміст навчання. До початку проекту його учасники мають уже володіти основами користування персональним комп'ютером (ОС Windows), уміти на початковому рівні працювати в офісних програмах (MsOffice або його аналог OpenOffice).

Результатом проекту мають стати такі вимоги до інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів-словесників: орієнтуватись у тенденціях і перспективах сучасних інформаційних технологій; знати методи й алгоритми створення електронної наочності й дидактичних матеріалів; знати специфіку поєднання інформаційних технологій з інтерактивними; володіти методикою роботи в мережі Internet.

Передбачається формування й удосконалення умінь і навичок:

- працювати в офісних програмах MsWord, MsPowerPoint, MsPublisher (створення брошур, буклетів) або в їхніх безкоштовних аналогах OpenOffice; Adobe Reader (у зв'язку з розповсюдженням формату pdf) або Pdf-reader чи ін.; Abbyy FineReader (сканування зображень, розпізнавання тексту, передача в текстовий редактор); WinRar (робота з архівами) або 7-Zip; NetOp Scool і NetMeeting (робота в локальній мережі класу: демонстрація наочності на монітори учнів, тестування, учительський контроль комп'ютерів під час заняття);

- виконувати основні операції з обробки зображень (Adobe Photoshop - збільшення й зменшення зображень, видалення фону, кадрування, заміна кольору й градієнти, основні фільтри й ефекти, збереження оброблених зображень) або безкоштовні спрощені варіанти Gimp, Blender, Picasa; аудіо (Cool Edit Pro - вирізання фрагменту мелодії, основні ефекти, збереження аудіо в різних форматах) та відео (Sony Vegas - відеоформати, уявлення про лінійний і нелінійний монтаж, вирізання й склеювання фрагментів, синхронізація зі звуковою доріжкою, базові ефекти, вставка тексту й зображень, запис готового проекту) або спрощений варіант VirtualDub тощо;

- шукати необхідну інформацію в мережі Internet, працювати з поштою, мати уявлення про блоги, форуми, чати, icq, skype; користуватись навчально-методичними сайтами;

- застосовувати інформаційні технології в поєднанні з інтерактивними на уроках української мови та літератури;

- створювати інформаційно-інтерактивні елементи навчання. Під час виконання проекту доцільно застосувати такі методи:

- пояснювально-ілюстративний, що реалізується у формі лекції-демонстрації наочного матеріалу, презентації досвіду;

- проблемний метод передбачає активну участь слухачів у рішенні проблеми, сформульованої тренером у вигляді пізнавальної задачі;

- експериментальний метод реалізується шляхом застосування вчителями отриманих під час проекту нових знань, умінь і навичок безпосередньо на своїх уроках у школі (з подальшим аналізом цього досвіду у формі семінару, круглого столу, бесіди-презентації);

- модельний метод реалізується у формі гри з застосуванням комп'ютерної техніки, що проводиться для учасників проекту й може проводитись учителями на уроках;

- пошуково-дослідницький метод стимулює творчу діяльність учителів щодо розробки власних форм, методів і прийомів навчання

Удосконалення інформаційно-комунікаційної компетентності - проблема комплексна й багатовекторна і, по-перше, потребує значної науково-методичної уваги провідних педагогів і дослідників, по-друге, наявності сучасної комп'ютерної техніки в школах, по-третє, фінансової й інтелектуальної підтримки з боку держави. Подальше формування інформаційного суспільства висуває перед освітою саме такі вимоги, що і є причиною нашого наукового пошуку в майбутньому.



Висновок

Проведене нами дослідження дозволяє зробити деякі висновки:

На мій погляд, в даний час використання звичайних підходів для формування інформаційно-комунікативно-технологічних компетентностей (ІКТ-компетентностей) сучасного педагога недостатньо. Побудова сучасного педагогічного процес, забезпечення адаптації учнів до сучасних умов, самореалізації та розкриття творчого потенціалу особистості потребує розробки та впровадження інших освітніх технологій, що передбачають широке використання сучасних засобів і оптимальне поєднання традиційних форм, методів навчання і сучасних ІКТ.

Досліджуючи інформаційну компетентність, я врахував, що дане поняття багатопланове, тому що для вироблення відповідних здібностей потрібно значний інтелектуальний розвиток, прояв таких якостей, як абстрактне мислення, алгоритмічне мислення, саморефлексія, визначення власної позиції і т.д. (Наприклад, вибір значущою для педагога інформації вимагає розвитку таких особистих якостей, як самостійність і критичність). Отже, необхідні різні типи дій: уміння діяти автономно, використовувати інтерактивні режими, входити в різні соціальні групи і функціонувати в них.

Інформаційно-комунікаційна компетентність (ІКТ-компетентність) сучасного викладача, що визначає його готовність до роботи в нових умовах інформатизації освіті, це:

- Здатність педагога вирішувати професійні завдання з використанням сучасних засобів і методів інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);

- Його, характеристика, що відображає реально досягнутий рівень підготовки в галузі використання засобів ІКТ у професійній діяльності;

- Особливий тип організації предметно-спеціальних знань, що дозволяють правильно оцінювати ситуацію і приймати ефективні рішення в професійно-педагогічній діяльності, використовуючи ІКТ.

Слід пам'ятати, що ІКТ-компетентність викладача пронизує всі види його професійної діяльності і носить «надпредметні», загальнонавчальних, загальноінтелектуального характер. Пов'язано це, в першу чергу, з необхідністю і готовністю працювати у новому інформаційно-освітньому середовищі (ІОС), принципова відмінність якої від традиційної полягає в специфіці її технологічної підсистеми. Адже інтеграція ІКТ в освітній процес будь-якого освітнього закладу супроводжується радикальними змінами у всіх інших підсистемах (дидактичної, організаційної, економічної, теоретико-методологічної) освітньої системи.

Але для ефективного використання можливостей ИОС педагог сам повинен володіти повним набором для користувача, орієнтовних, інструментальних компетенцій. Будучи учасником єдиної ИОС, освітнього середовища, викладач сам повинен вміти формувати локальну освітню середу на своєму навчальному занятті. Під інформаційною освітнім середовищем навчального заняття зазвичай розуміється спеціально організований комплекс компонентів, що забезпечують системну інтеграцію ІКТ в педагогічну систему навчального заняття з метою побудови особистісно орієнтованої педагогічної системи.

Аналіз показав, що поняття «інформаційна компетентність» не є однозначно визначеним. Його розглядають з різних боків, і як складову професійної компетентності, і як складову інформаційної культури особистості. До числа значущих ознак відносять знання інформатики як предмета, використання комп'ютера як необхідного технічного засобу, вираженість активної соціальної позиції і мотивації суб'єктів освітнього простору, сукупність знань, умінь і навичок з пошуку, аналізу та використання інформації.



Список використаної літератури

1. Андреев А. А. Проблемы педагогики в современных информационно-образовательных средах.

2. Панина Т.С., Дочкин С.А., Клецов Ю.В. Уровни информационно-коммуникационной компетентности педагогических работников

3. Миронова О. І. Формування інформаційної компетентності студентів як умова ефективного здійснення інформаційної діяльності: Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 17 (204) 2010

4. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. М. : Политездат, 2011.- 432 с.

5. Іванов І. Ю. Удосконалення інформаційно-комунікаційної компетентності учителів-словесників: Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 8 (195), 2010

6. В. Пелагейченко. Журнал "Відкритий урок: розробки, технології, досвід" 04.09.2010

7. Афанасьев В. Г. Человек, компьютер, творчество / В. Г. Афанасьев // Советская педагогика. № 5. - 1991. - С. 50-56

8. К. пед. н. Аніщенко О.В., к. пед. н. Падалка О.С. : Проблемы подготовки специалистов

9. І.О.Титаренко: Підвищення інформаційної компетентності педагога/ С.5-8

10. Я.В. Карлінська: Вісник Житомирського державного університету. Випуск 42. Педагогічна техніка А.С. Макаренка та сучасні інтерактивні технології. Формування інформаційної компетентності студентів/ УДК 377.36:33:004. -С 116-117



Додатки

Додаток 1



Додаток 2

Критерії оцінювання рівня інформаційної компетентності

Назви базових програм та мереж	Критерії оцінювання
Microsoft Word	Легкість працювання та оперування даною програмою, вміння добре редагувати текстові файли та велика швидкість набору тексту
Microsoft Excel	Володіти базовими знаннями, опрацювання таблиць, вільне володіння програмою
Microsoft Power Point	Ефективне використання програми вміле опрацьовування матеріалу програми
Internet	Швидкий пошук інформації, редагування, доцільність знайденої інформації та її обробка

Размещено на Allbest.ur