Особливості педагогічної роботи з обдарованими дітьми

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 133]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у психотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А досягти це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина [18, c. 12].

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано, щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: «Не зашкодь!» Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини [31, c. 23].

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І. Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

Висновки

Розкривши поняття «обдарованості», з'ясувавши чинники та основні етапи її розвитку, ми можемо зробити висновок, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості - це завжди результат взаємодії спадковості соціального середовища, опосередкованого діяльністю людини. Тобто, обдарованість виступає як комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів в одній або кількох сферах діяльності (інтелектуальній, художній, творчій, соціальній, спортивній тощо). На відміну від «дорослої» обдарованості, дитяча обдарованість має свою специфіку (особливості), яка виражається як в предметній спрямованості, індивідуальному розвитку та перебігу навчального процесу, так і в наявності особистісних проблем, які негативно впливають на її соціалізацію в житті. Тому ці діти потребують особливої уваги з боку вчителів та батьків.

Ключовою фігурою в створенні освітнього й виховного середовища, що сприяє розвитку природньої обдарованості дитини є педагог, який в свою чергу повинен мати гарну професійну й особистісну підготовку. Так як розвиток дитини з проявами обдарованості багато в чому залежить від особистості вчителя, який працює з нею. Тому він повинен вчасно помітити неординарні вчинки дитини, її талановиті вислови, оригінальні вирішення завдань й дати змогу їй самовиразитись через той напрямок, який вона сама вибере для себе.

Основні форми і методи роботи, які передбачають учителі у своїй роботі з обдарованими дітьми:

- участь в олімпіадах, конкурсах, змаганнях;

- індивідуальні завдання;

- участь у позакласній роботі, гуртках;

- опрацювання джерел різного характеру;

- аналіз здобутих знань;

- аналітичне опрацювання матеріалу;

- написання повідомлень, рефератів, виступ перед аудиторією;

- ділові, рольові, інтелектуальні ігри;

- тестування;

- анкетування;

Виховуючи обдаровану особистість, вчителям та батькам слід пам'ятати, що кожна дитина унікальна по своєму й володіє лише їй властивими особливостями, але разом з тим слід розвивати в неї і найбільш загальні можливості. Тому педагоги та батьки повинні тісно співпрацювати для створення сприятливого клімату, в якому розвивається, виховується та навчається обдарована дитина.

Так як обдаровані діти - це той «пласт» нашого суспільства, який зможе підняти нашу державу на більш високий рівень соціально-економічного розвитку, змінити й покращити структуру суспільства та сфери його життєдіяльності.

Список джерел

дитина обдарований виховання вчитель

1. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога: учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений. / Ю.В. Василькова. - 2-е изд., искр. - М.: Академия, 2004. - 160 с.

2. Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети / Ю.З. Гильбух. - М.: 1991. - 318 с.

3. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра / Ю.З. Гільбух. - К.: 1992. - 216 с.

4. Голковська Г. Формула геніальності // Дзеркало тижня. ? 2002. ? №30 (405). С. 3.

5. Гончарук Ю.А. Організація роботи з обдарованими дітьми / Ю.А. Гончарук // Директор школи. - 2006. - №25. - С. 27-28.

6. Зазимко О.В. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості / О.В. Зазимко // Обдарована дитина. - 1998. - №8. - С. 5-14.

7. Зуйкова Е.М. Одаренній ребенок в семье / Е.М. Зуйкова. - М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. - 248 с.

8. Капська А.Й. Соціальна педагогіка / А.Й. Капська. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 256 с.

9. Коваль А.Г., Звєрєва І.Д. Хлєбік, С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навчальний посібник. / А.Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбик - К.: Видавництво «Мрія», 1997 - 520 с.

10. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у дітей / Г.С. Костюк. - К.: «Знання», 1963. С. 52-60.

11. Кульчицька О. І. Діагностика рівня розвитку творчих здібностей /
О. І. Кульчицька // Обдарована дитина. - 2007. - №1. - С. 42 - 43.

12. Кульчицька О. І. Специфіка дитячої обдарованості / О. І. Кульчицька // Обдарована дитина. - 2001. - №1 - С. 3 - 10.

13. Кульчицька О. І. Соціальне середовище у розвитку обдарованості/
О. І. Кульчицька // Обдарована дитина. - 2004. - №8. - С. 2-9.

14. Лавриненко С.Л. Батькам та класоводам обдарованої дитини: психологічні поради щодо виховання та навчання / С.Л. Лавриненко // Обдарована дитина. - 2009 №6. - С. 25-27.

15. Лейтес Н.С. Возрастная одаренность и индивидуальные различия: избранные труды / Лейтес Н.С. - Москва; Воронеж, 1997. - 280 с.

16. Липова Л.Г. Діагностика дитячої обдарованості та психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей / Л.Г. Липова // Директор школи. - 2007. - №21. - С. 10 - 11.

17. Матюшкин А.М. Загадки одаренности: Проблемы практ. диагностики / А.М. Матюшкин. - М.: Школа - Пресс, 1993 - 560 с.

18. Овчаренко К.І. Організація роботи з обдарованими дітьми. / К.І. Овчаренко // Психолог. - 2004. - №37 - С. 12-17.

19. Пономарьова - Семенова Р.О. Психологічні принципи розвитку креативності обдарованості / Р.О. Пономарьова - Семенова // Обдарована дитина. - 2008. - №10. - С. 3-9.

20. Савенков А.Н. Детская одаренность: развитие средствами искусства / А.Н. Савенков. - М.: Педагогическое общество России, 1999. - 220 с.

21. Савенков А.И. Совершенные концепции одаренности / А.И. Савенков // Обдарована дитина. - 2001. - №6. - С. 2-10.

22. Сербіновська Н.В. Психологічні труднощі обдарованих учнів / Н.В. Сербіновська // Обдарована дитина. - 2008. - №10. - С. 47 - 49.

23. Сігітов О.К. Навчання і виховання обдарованих дітей / О.К. Сігітов // Початкова школа. - 1993. - №10. - С. 2-10.

24. Слободенюк Л. І. Тренінг креативності / Л.І. Слободенюк // Обдарована дитина. - 2010. - №2. - С. 47-59.

25. Слюсаренко Н.В. Розвиток творчих здібностей учнів 5-9 класів на уроках обслуговуючої праці засобами ігрової діяльності / [навчально-методичний посібник / Н.В. Слюсаренко]. - Херсон, 2002. - 148 с.

26. Сорочинська В. Є. Організація роботи соціального педагога / В. Є. Сорочинська. - К.: Кондор, 2005. - 198 с.

27. Тітов І. Г. Творча уява молодшого школяра: її критерії та функції у навчальній діяльності / І.Г. Тітов // Обдарована дитина. - 2008. - №10. - С. 55-60.

28. Титова С.В. Дети группы риска в общеобразовательной школе / С.В. Титова - Спб.: Питер, 2008. - 283 с.

29. Трибулькевич К.Г. Виховання обдарованих: гуманістичний аспект // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика. Збірник наукових праць. Випуск 2. - К.: Інститут обдарованої дитини АПН України, 2009. - 276 с.

30. Щорс В.В. Робота соціального педагога з обдарованими дітьми в загальноосвітньому закладі / В.В. Щорс // Психологічна газета. - 2009. - №9. - С. 25 - 28.

31. Яковчук М.М. Розвиток обдарованості: практичний досвід. / М.М. Яковчук // Обдарована дитина - 2006. - №9. - С. 23 -25.

Размещено на Allbest.ru