Воркшоп у системі роботи викладача інформатики в сучасному освітньому просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ПОЛІГРАФІЇ ТА ДИЗАЙНУ м. КИЄВА»

Воркшоп у системі роботи викладача інформатики в сучасному освітньому просторі

Автор:

Зуб Т.А.

КИЇВ ? 2019

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ВОРКШОП ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

2. ГРУПОВІ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА УРОЦІ ІНФОРМАТИКИ

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

ВСТУП

Постійно зростаючий попит у сфері освітніх послуг викликав цілий бум розвитку тренінгових компаній і навчальних центрів. Повсюдно проводяться всілякі семінари, курси, конференції та майстер-класи на різні теми. З'являються і набирають популярність і різні нетрадиційні форми навчання. Однією з таких форм є воркшоп.

Воркшоп -- це колективний навчальний захід, учасники якого отримують нові знання та навички в процесі динамічної групової роботи.

У чому ж відмінність воркшопу від семінару, тренінгу та інших, уже звичних для нас, форм навчання?

Учасники використовують особистий досвід і професійні знання та вміння, наявні в них із теми воркшопа. Вони діляться ними з іншими учасниками заходу. Ведучий уміло контролює процес, спрямовує діяльність групи. воркшоп інформаційний навчальний

Воркшоп є активним розвиваючим методом групової роботи. Саме поняття (в перекладі з англійської workshop - майстерня) вказує на його центральну ідею: на воркшопі всі учасники активні і самостійні. В основі методу лежить інтенсивна групова взаємодія, при цьому акцент робиться на отримання динамічного знання.

Кожен з учасників приходить на воркшоп зі своїм унікальним і неповторним досвідом, отриманим у процесі життєдіяльності, і таким же індивідуальним поглядом і ставленням до тих чи інших проблем.

Воркшоп являє собою дослідження, в центрі якого лежить окремо взята і неоднозначна проблема. Спеціальним чином організований процес роботи в групі дозволяє поглянути на неї об'ємно, з різних, часом найнесподіваніших ракурсів. Воркшоп допомагає актуалізувати досвід, наявний в групі і інтегрувати на основі існуючих ресурсів новий погляд і розуміння розглянутої проблеми. Таким чином, воркшоп допомагає стати всім його учасникам після закінчення більш компетентними, ніж на початку.

Отже, воркшоп - це:

навчальна група, яка допомагає всім учасникам стати після закінчення навчання більш компетентними, ніж на початку;

навчальний процес, в якому кожен бере активну участь;

навчальний процес, під час якого учасники багато дізнаються один від одного;

тренінг, результати якого залежать насамперед від вкладу учасників і меншою мірою - від знань ведучого;

навчальний процес, на якому в центрі уваги - переживання учасників, а не компетентність ведучого;

можливість відкрити для себе, що знаєш і вмієш більше, ніж думав досі, і навчитися чомусь від людей, від яких цього не очікував.

1. ВОРКШОП ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Воркшоп вигідно відрізняється від інших методів навчання своєю точковою тематичною спрямованістю. Крім того, воркшоп відноситься до групи таких розвиваючих і навчальних методів, які найбільше підходять для роботи з дорослою аудиторією, в нашому віпадку ? чнів 10-11-х класів. Знання, отримані в процесі воркшопу є продуктом активної діяльності самих учасників, що багаторазово підвищує ефективність їх засвоєння.

Основні відмінності воркшопу від заходів іншого типу - висока інтенсивність групової взаємодії, активність і самостійність учасників, актуальний досвід і особисте переживання. Вчитель, керівник воркшопу допомагає учасникам визначити мету, завдання високопродуктивної майстерні, підбирає методи і прийоми для активного дослідження.

Основні методи і прийоми воркшопа - аналіз і розбір ситуацій, створення проектів і презентацій, «мозковий штурм», параметричний практикум, виконання індивідуальних і групових вправ.

При такій формі навчання наголос робиться на динамічне знання. Відповідальність за результат навчального процесу розподіляється між учасниками й вчителем. Кожний учасник воркшопа отримує індивідуальне рішення конкретного завдання. Результативність заходу визначається внеском учасників.

Оптимальна атмосфера та умови для процесу навчання створюється ефектом групової динаміки. Головна мета воркшопу -- це отримання індивідуального вирішення конкретних завдань кожному його учаснику. Роль вчителя в воркшопі істотно менша, ніж роль його учасників-учнів, і обмежується виконанням функцій модератора. Воркшоп має на увазі мінімум або навіть повну відсутність теорії і будь-якої «вступної» інформації і максимум практики. Після завершення воркшопу кожен учасник повинен отримати той результат, який був запланований ним на самому початку.

Результативність воркшопу визначається внеском кожного з його учасників. Учасники самі задають тему і цілі воркшопу, організовують процес навчання і задають темп роботі. Процес навчання заснований на особистих переживаннях і отриманому досвіді кожного з учасників

Актуальність групової форми навчання є очевидною, так як дана методика дозволяє використовувати диференційоване навчання в групах з різним рівнем підготовленості учнів, здійснює розвиток навичок особистісного спілкування учнів, спонукає їх до рефлексивної діяльності.

Метою вчителя інформатики та інформаційних технологій є сприяння формуванню особистості, здатної жити в умовах інформаційного суспільства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

створення умов для формування елементів інформаційної культури учнів;

створення умов для оволодіння навичками самоосвіти і саморозвитку;

інтеграція викладання інформатики та інформаційних технологій з іншими предметами;

створення умов для виявлення обдарованості учнів.

У групових формах навчання учні працюють в групах, створюваних на різній основі і на різний термін. Це досить типова форма навчання при використанні комп'ютерної техніки, наприклад, при освоєнні нових програмних засобів, при роботі над проектами, при недостатній кількості комп'ютерів і т.д. Ця форма може відображати реальний поділ праці в колективі програмістів, які працюють над одним завданням.

При навчанні в складі групи всередині неї виникає інтенсивний обмін інформацією, тому групові форми ефективні в групах з учасниками різного рівня підготовки і мотивації. Засвоєння знань і умінь відбувається результативніше при спілкуванні учнів з більш підготовленими товаришами.

Головними особливостями організації групової роботи учнів на у рій є:

група на даному уроці ділиться на невеликі групи для вирішення конкретних навчальних завдань;

кожна група отримує певне завдання (або однакове, або диференційоване) і виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя;

- завдання в групі виконуються таким способом, який дозволяє враховувати і оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;

склад групи непостійний, він підбирається з урахуванням того, щоб з максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи, в залежності від змісту і характеру майбутньої роботи.

Керівники груп та їх склад підбираються за принципом об'єднання учнів різного рівня знань, інформованості з даного предмету, сумісності учнів, що дозволяє їм взаємно доповнювати і збагачувати один одного.

Однорідна групова робота передбачає виконання невеликими групами учнів однакового для всіх завдання, а диференційована - виконання різних завдань різними групами. В ході роботи заохочується спільне обговорення ходу і результатів роботи, звернення за порадою один до одного.

При груповій формі роботи учнів на уроці в значній мірі зростає і індивідуальна допомога кожному, хто потребує її як з боку вчителя, так і своїх одногрупників. Причому допомагаючий отримує при цьому не меншу допомогу, ніж учень слабкий, оскільки його знання актуалізуються, конкретизуються, набувають гнучкості, закріплюються саме при поясненні своєму одногрупнику.

2. ГРУПОВІ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА УРОЦІ ІНФОРМАТИКИ

Групова форма роботи на уроці може застосовуватися для вирішення майже всіх основних дидактичних завдань. Найбільш застосовна і доцільна вона при проведенні практичних робіт, лабораторних та робіт-практикумів і т.п. В ході такої роботи максимально використовуються колективні обговорення результатів, взаємні консультації.

Учні старшої школи з великою готовністю працюють в групі.

Технологічний процес групової роботи складається з наступних елементів:

1. Підготовка до виконання групового завдання:

постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації);

інструктаж про послідовність роботи;

роздача дидактичного матеріалу по групах.

2. Групова робота:

знайомство з матеріалом, планування роботи в групі;

розподіл завдань всередині групи;

індивідуальне виконання завдання;

обговорення індивідуальних результатів роботи в групі.

3. Обговорення загального завдання групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення). Підведення підсумків групового завдання:

заключна частина;

повідомлення про результати роботи в групах;

аналіз пізнавальної задачі, рефлексія;

загальний висновок про групову роботу і досягнення поставленої задачі.

Величина груп може варіюватися від 2-х до 5-6-ти осіб. Склад групи повинен залежати від змісту і характеру майбутньої роботи. При цьому не менше половини повинні складати учні, здатні успішно займатися самостійною роботою. Групи формуються в залежності від рівня знань, позаурочної інформованості з даного предмету, сумісності учнів ? це дозволить їм взаємно доповнювати і компенсувати переваги і недоліки один одного. Не слід об'єднувати в одну групу негативно налаштованих один до одного учнів.

Організувати групи і роздати їм завдання недостатньо для того, щоб була організована групова робота. Якщо в учнів немає досвіду групою роботи, вчитель повинен чітко сформулювати завдання для кожної групи, план і етапи роботи. Згодом вони повинні навчитися робити це самостійно. Якщо крім цього вчитель не обумовлює завдання для кожного члена групи, тоді від результатів виконання кожного буде залежати успіх всієї групи. Для кожної групи можна відібрати завдання різного рівня складності або запропонувати одну задачу і підвищити мотивацію, починати групову роботу краще з опорою на ті вміння і знання, які є в учнів.

При , роботі в групах учні навчаються таких видів діяльності:

підготовка виступу перед класом, демонстрація презентації або роботи програми, ознайомлення з комп'ютерними вмонтованими допомогами, знаходження погрібної інформації в мережі Інтернет;

колективне обговорення розв'язування поставленої проблеми методом «мозкового штурму»;

підготовка учнів до взаємодії з іншими групами -- підготовка для них питань, конкурсів і змагань, участь груп в розв'язуванні спільної для всього класу задачі;

виконання творчого завдання -- вивчення нової прикладної програми, розробка проекту.

Групова форма роботи може бути ефективною при перевірці домашніх завдань, добре виправдовують себе проблемні завдання. Їх цінність в тому, що частина завдань передбачає виконання цікавих, пов'язаних з досліджуваним матеріалом дослідів, які потім учням всієї групи показують самі автори.

Можна виділити такі окремі групові види діяльності учнів на уроках інформатики:

парне взаємонавчання -- учні в стабільних парах або парах змінного складу пояснюють один одному деяке питання, захищають свою тему, оцінюють результати товариша;

групова робота над спільною темою. Навчання в складі групи. Учні, об'єднані в групи, взаємодіють між собою пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступи;

учень замість вчителя. Один чи двоє учнів навчають весь клас, ведуть урок, проводять заняття за комп'ютером, здійснюють допомогу при виконанні практичної роботи.

Для розвитку організаційно-діяльнісних якостей учнів застосовуються різні способи утворення груп.

Оскільки групові форми роботи сприяють вирішенню не тільки освітніх завдань, а й виховних, вони повинні обов'язково застосовуватися хоча б час від часу, причому незалежно від особливостей групи та навичок проведення таких уроків у вчителя.

Під час групової роботи вчитель виконує різноманітні функції: контролює хід роботи в групах, відповідає на питання, регулює суперечки, порядок роботи і в разі крайньої необхідності надає допомогу окремим учням або групі в цілому.

Важливо позначити правила роботи в групі і визначити систему оцінок: Чи буде оцінюватися внесок кожного учасника або результат групи в цілому, за якими показниками проводитиметься оцінка .... Наприклад, учитель (або спостерігач від групи) можуть відстежувати і оцінювати те, як учасники слухають один одного, допомагають один одному, разом вирішують проблему. Можна включити деякий елемент змагання між групами. Також необхідно домовитися про те, що процес виконання завдання в групі повинен здійснюватися на основі обміну думками, оцінками. Або інший варіант: кожен учень отримує своє завдання, від успішності виконання якого залежатиме загальний результат і оцінка роботи групи. І тут важливо, щоб інші члени групи не брали на себе виконання тих приватних завдань, з якими не впоралися інші, а надавали лише часткову консультативну допомогу у виконанні окремого фрагмента. Також, можна дати завдання групі учнів (2-3 людини) підготувати урок, а вчитель, в такому випадку, буде виступати як модератор.

В кінці заняття, вироблені кожною групою рішення обговорюються всім класом. Обов'язково повинен бути заключний етап роботи з підбиттям підсумків, коли вчитель (або клас, або група спостерігачів) виносить рішення про результати виконання завдань у роботі груп. Таким чином, оцінюється не тільки результат рішення задачі, але і робота групи або проведення уроку. Оцінка роботи групи не повинна призводити до конфліктів і знецінення результатів роботи окремих груп або учнів.

Отже, не будь-яке спільне виконання на уроці завдання групою учнів навчальної групи можна назвати груповою формою організації роботи. Це відбувається, якщо виконуються наступні умови:

на даному уроці навчальна група ділиться на групи для вирішення конкретних навчальних завдань, в ідеалі - учні самі розподіляються за групами в залежності від своїх симпатій і поставленого перед ними завдання;

склад групи не може бути незмінним, він повинен бути таким, щоб з максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи;

кожна група отримує завдання або вибирає його самостійно з числа завдань, запропонованих учителем, і виконує його спільно під керівництвом колективно обраного лідера групи;

враховується і оцінюється вклад у виконання завдання кожного члена групи.

Позитивні сторони групової форми роботи:

підвищується навчальна і пізнавальна мотивація учнів;

знижується рівень тривожності, страху опинитися неуспішним, некомпетентним у вирішенні якихось завдань;

у групі підвищується здатність учитися, ефективність засвоєння і актуалізація знань. При спільному виконанні завдання відбувається взаємонавчання, оскільки кожен учень вносить свою частину знань в загальну роботу.

групова робота сприяє поліпшенню психологічного клімату в навчальній групі, розвитку толерантності, вмінню вести діалог і аргументувати свою точку зору.

Негативні сторони і труднощі організації групової роботи на уроці:

Часто учнів об'єднують в групи за принципом "сильний - слабкий". При такому об'єднання не виграє ні той, ні інший: слабкий здебільшого отримує знання, якими з ним ділиться сильний. Нерідко слабший учень просто не наважується висловити свою думку, покладаючись на те, що більш успішний в навчанні однокласник краще знає, як вирішити поставлене перед ним завдання. Тому об'єднання партнерів з різним інтелектуальним рівнем доцільно тільки в рідкісних випадках і вимагає певної організації - треба так організувати спільну діяльність таких партнерів, щоб вона змушувала працювати всіх. Наприклад, це відбудеться, якщо результат оцінюється по тому, наскільки активні всі учні. Або завдання для групи дається таким чином, що кожен отримує свою "ділянку роботи" і досягти результату можна тільки за умови, що кожен виконає свій фрагмент загального завдання. Ще один спосіб максимально активізувати всіх учнів в групі: спочатку запропонувати вирішити задачу самостійно, потім обговорити в групі кожне індивідуальне рішення (щоб не виносити критичних оцінок) і в кінці виробити одне рішення від групи.

ВИСНОВОК

Як проходить звичайний урок? Учитель викликає учня, який повинен розповісти домашнє завдання - параграф, прочитаний за підручником. Потім ставить оцінку, запитує наступного. Друга частина уроку - вчитель розповідає наступну тему і задає домашнє завдання.

Тепер же, відповідно до нових стандартів, потрібно, перш за все, посилити мотивацію дитини до пізнання навколишнього світу, продемонструвати йому, що урок ? це не отримання абстрактних від життя знань, а навпаки ? необхідна підготовка до життя, її впізнавання, пошук корисної інформації та навички її застосування в реальному житті.

Якщо говорити про конкретні методики, які навчають універсальним навчальним діям, вони можуть включати в себе і екскурсії, і пошук додаткового матеріалу на задану тему, і обмін думками, і виявлення спірних питань, і побудова системи доказів, і виступ перед аудиторією, і обговорення в групах , і багато іншого.

Уроки повинні будуватися за зовсім іншою схемою. Якщо зараз найбільше поширений пояснювально - ілюстративний метод роботи, коли вчитель, стоячи перед класом, пояснює тему, а потім проводить опитування, то згідно зі змінами упор повинен робитися на взаємодію учнів і вчителя, а також взаємодія самих учнів. Учень повинен стати живим учасником освітнього процесу. На сьогоднішній день деякі діти так і залишаються непоміченими протягом уроку. Добре, якщо вони дійсно щось почули і зрозуміли під час заняття. А якщо ні?

Групова форма роботи має безліч плюсів: дитина за урок може побувати в ролі керівника або консультанта групи. Мінливий склад груп забезпечить набагато більш тісне спілкування одногрупників. Мало того, практика показує, що діти в спілкуванні розкріпачуються, адже не кожна дитина може легко стати перед усім класом і відповідати вчителю. «Вищий пілотаж» в проведенні уроку і ідеальне втілення нових стандартів на практиці ? це урок, на якому вчитель, лише спрямовуючи дітей, дає рекомендації протягом уроку. Тому діти відчувають, що ведуть урок самі.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

1. Абасов З.В. Форма навчання - групова робота. М .: Просвещение, 1998. 340 с.

2. Дьяченко В.К. Організаційна структура навчального процесу та її розвиток М., 1989.

3. Захарова І.Г. «Інформаційні технології в освіті». - 3-е изд., Стер. - М:.: Видавничий центр «Академія», 2007.

4. Золотова О.В. Колективна робота на уроках М., 1989.

5. «Інформатика», Щотижнева методична газета для вчителів інформатики, www.1september.ru.

6. Клюєва Н.В. Успішність навчання при груповій формі його організації Ленінград 1987.

7. Котов В.В. Організація на уроках колективної діяльності учнів Рязань тисяча дев'ятсот дев'яносто сім.

8. курять В.М. Як організувати навчання в малих групах. СПб .: Педагогіка, 2000. 201 с.

9. Лернер І.Я. Процес навчання і його закономірності М., 1980.

10. Лийметс Х.Й. Групова робота на уроці М., 1975.

11. Мкртчян М.А. Колективний спосіб навчання. Практичний курс Саяногорск, 1990..

12. Танцорова С.Г. Групова робота в розвиваючому навчанні. Рига: експеременту, 1997. 100 с.

13. Педагогіка / Под ред. П.І. Пидкасистого. М., 1996.

14. Педагогіка \ Під ред. Ю.К. Бабанського М., 1983.

15. Перші кроки переходу від групового способу навчання (ДСО) до колективного способу навчання (КСВ): методичні рекомендації Красноярськ, 1985.

16. Снопков В.Т. Уроки і проблеми. Колективний спосіб навчання, Красноярськ, 1995.

17. Теоретичні основи і практика колективних занять Л. тисячу дев'ятсот дев'яносто одна.

18. Угриновича Н. «Інформатика та інформаційні технології» М .: Біном, 2003

19. Цукерман Г.А. Предметність спільної навчальної діяльності 1990.

20.Електронний ресурс. Точка доступу: http://festival.1september.ru/articles/500078/

21. Електронний ресурс. Точка доступу: http://stergalina.ucoz.ru/load/tekhnologii_gruppovogo_obuchenija_na_uroke_informatiki_kak_znachimyj_instrument_reshenija_odnoj_iz_sovremennykh_problem_informatizacii_obrazovanija/1-1-0-21

22. Електронний ресурс. Точка доступу: http://rodtm.ucoz.ru/publ/v_pomoshh_uchitelju/voprosy_metodiki/gruppovye_tekhnologii/17-1-0-16.

Размещено на Allbest.ru