Форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці інформатики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

"Форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці інформатики"

Вступ

Сучасна школа покликана сформувати соціально активну, творчо мислячу особу, виробивши вміння у випускників орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, заглиблюючи і розширюючи наявні знання.

В умовах політичної та економічної нестабільності школа має не тільки дати своїм випускникам загальну середню освіту, а й допомогти професійному самовизначенню молодої людини. Цьому сприяє формування інформативної та комунікативної компетентності особистості.

Відповідно до обраної професії визначаються більш приоритетні ІКТ технології, володіння якими допоможе ровя'зувати різні професійні задачі. Все це потребує вирішення багатьох технічних проблем. Як користувач комп'ютера учень докладає сили і вміння для отримання власних споживчих потреб.

Можливість самостійно здійснити їх стимулює розвиток уміння добувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її. Таким чином, цілеспрямовано активізується пізнавальна і творча діяльність учня щодо оволодіння ІКТ.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів, спільний пошук методів, обговорення результатів - передбачає розвиток комунікативних здібностей учнів.

Як бачимо, навчальна діяльність є провідною діяльністю протягом періоду становлення та самовизначення особистості. Вона як і будь-яка інша, активується, спрямовується та припиняється мотивацією, яка є її найважливішою складовою. Саме від мотивації залежить переважна частина успіхів в навчанні.

Саме тому, темою курсової роботи було обрано: форми організації навчальної роботи учнів на уроках інформатики.

Тема дослідження: Форми організації навчальної роботи учнів на уроках інформатики

Мета дослідження: визначити які організаційні форми навчання використовуються в загальноосвітній школі, які з них є найбільш ефективними в умовах сучасної школи, теоретично обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційних форм навчання.

Об'єкт дослідження - дидактичний процес викладання інформатики.

Предмет дослідження - педагогічні умови удосконалення, організаційних форм навчання.

Завдання:

- аналіз літератури;

- аналізувати існуючі форм організації навчання;

- систематизувати ефективні форми навчальної роботи.

1. Форми організації навчання

1.1 Поняття форм організації навчання

Чіткого визначення в педагогічній науці понять «форма організації навчання» чи «організаційні форми навчання», як і поняття «форми навчальної роботи» як педагогічних категорій поки що немає. І.Ф. Харламов правий, констатуючи, що «на жаль це поняття не має в дидактиці чіткого визначення» і що «більшість вчених просто обходять це питання і обмежуються буденними уявленнями про сутність даної категорії».

Ретельний аналіз різних позицій у визначенні даного поняття, вжитий Чередовим І.М., свідчить про те, що більшість вчених-педагогів дають цьому поняттю занадто загальне визначення. Приводом до такого висновку послужило визначення цього поняття І.Я. Лернером. Він пише: «Організаційну форму навчання ми визначаємо як взаємодію вчителя і учнів, що регулюється певним, заздалегідь встановленим режимом і порядком».

Природно постає запитання: що таке форма організації навчання? В чому її суть? Що таке «організація» в даному контексті?

В науці поняття «форма» розглядається як з позиції лінгвістичної, так і з філософської. В тлумачному словнику поняття «форма» трактується як вид, пристрій, тип, структура, конструкція чого-небудь, обумовлені певним змістом.

Форма - це вид ззовні, це зовнішнє окреслення, певний встановлений порядок.

Форма будь-якого предмета, процесу, явища зумовлена його змістом і, в свою чергу, виявляє на нього протилежний вплив.

У «Філософській енциклопедії» поняття «форма» визначається так: «Форма є внутрішньою організацією змісту… Форма обіймає систему стійких зв'язків предмета і тим самим виражає внутрішній зв'язок і спосіб організації, взаємодію елементів і процесів явищ як між собою, так і із зовнішніми умовами. Форма володіє відносною самостійністю, що тим більше підсилюється, чим більшу історію має дана форма».

З боку навчання, форма - це спеціальна конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції зумовлений змістом процесу навчання, методами, прийомами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання представляє собою внутрішню організацію змісту, який в реальній педагогічній дійсності виступає як процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями при роботі над певним навчальним матеріалом. [2; с. 23]

При цьому деякі вчені педагоги, а саме М.І. Махмутов, вважає, що в педагогіці є необхідність вказати на різницю двох термінів включаючи слово «форма» - «форма навчання». В першій своїй відмінності «форма навчання» означає колективну, фронтальну та індивідуальну роботу учнів на уроці. В цьому значенні термін «форма навчання» відрізняється від терміну «форма організації навчання», що означає який-небудь вид заняття - урок, предметний гурток і т. п.

І.М. Чередов справедливо констатує, що форма організації навчання зумовлює «упорядкування, налагодження, приведення в систему» взаємодії учителя з учнями при роботі над певним змістом матеріалу. Організація навчання переслідує мету забезпечити оптимальне функціонування процесу управління навчальної діяльності зі сторони вчителя.

Форма організації навчального процесу - спеціально організована діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в певному режимі.

За визначенням О.Я. Савченко, «форма організації навчання» означає певну взаємодію вчителя та учнів, що регулюється встановленим режимом та умовами роботи. [2; с. 28]

1.2 Класифікація форм організації навчання

Вченими виділені такі підстави для класифікації форм організації навчання:

- кількість і склад учнів,

- місце навчання,

- протяжність навчальної роботи.

На цих підставах форми навчання діляться відповідно:

- на індивідуальні, індивідуально-групові, колективні;

- класні і позакласні;

- шкільні і позашкільні.

Ця класифікація не є строго науковою і визнається далеко не всіма вченими-педагогами. Разом з цим треба визнати, що такий підхід до класифікацій форм організації навчання дозволяє трохи упорядкувати їх різноманітність.

У сучасній дидактиці виділяють 4 форми організації навчальної діяльності:

- парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

- групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

- кооперативна (колективна - всі учні активні і навчають один одного);

- індивідуальна (самостійна) робота учня.

Також виділяють такі основні організаційні форми навчання:

- уроки;

- пов'язані з уроками обов'язкові екскурсії;

- домашні навчальні завдання;

- позаурочні роботи;

- необов'язкові, мало пов'язані з уроками позакласні види занять.

2. Форми навчальної роботи

На уроках інформатики комп'ютер є і предметом вивчення, і засобом навчально-пізнавальної діяльності, що відповідним чином впливає на організацію навчального процесу. Специфіка уроку інформатики виявляється, передусім, в істотному обсязі практичних робіт з використанням комп'ютера, при якому «контактний час» роботи з комп'ютером становить майже половину уроку. В комп'ютерному класі використовуються фронтальні, групові форми роботи, індивідуальна робота та робота в парах.

Фронтальні форми роботи застосовуються при засвоєнні всіма учнями одного і того ж змісту або зразків діяльності.

Використання комп'ютера забезпечує можливості негайною відтворення учнем діяльності, яка демонструється вчителем. При цьому вчитель повинен мати можливість не тільки голосом, а й за допомогою спеціальних програм перервати індивідуальну діяльність учнів з програмним забезпеченням комп'ютера, що розпочалася, і відновити єдиний стан комп'ютерного середовища на всіх комп'ютерах або перейти до парної чи індивідуальної роботи. Останній перехід досить типовий, і робота стає більш індивідуальною в міру засвоєння загальних способів дій

Навчання в складі групи Діяльність учнів є колективною, якщо мета діяльності усвідомлюється як спільна, що погребує об'єднання зусиль всього колективу, в процесі діяльності між членами колективу створюються відносини взаємної відповідальності, контроль за діяльністю частково здійснюється самими членами колективу.

Можна виділити такі окремі групові види діяльності учнів на уроках інформатики

Парне взаємонавчання - учні в стабільних парах або парах змінного складу пояснюють один одному деяке питання, захищають свою тему, оцінюють результати товариша

Групова робота над спільною темою Навчання в складі групи. Учні, об'єднані в групи, взаємодіють між собою пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступи.

Учень замість вчителя Один чи двоє учнів навчають весь клас, ведуть урок, проводять заняття за комп'ютером, здійснюють допомогу при виконанні практичної роботи

Для розвитку організаційно-діяльнісних якостей учнів застосовуються різні способи утворення груп.

· Групи створюються на основі вже існуючого розміщення учнів у класі. Даний спосіб має формальну основу, але потребує найменших часових затрат

· Склад учнівських груп визначає вчитель. Спосіб є ефективним для оперативного розв'язування задач учителя за умови його авторитету серед учнів

· Учні самостійно об'єднується в групи по 4 - 6 осіб. Це найбільш природний само організуючий спосіб при умові наявності необхідного часу

· Клас (або вчитель) спочатку за певними критеріями обирає лідерів майбутніх груп, які потім набирають собі в групи інших учнів. Групи заповнюються поступово (один лідер називає учня, якого запрошує до своєї групи, якщо той згоден, то він підходить до лідера. Потім право вибору переходить по черзі до інших лідерів і тд.)

· Учитель пропонує перелік питань або практичних завдань. Кожний учень обирає для себе проблему чи завдання і входить до відповідної групи. [7; с. 36]

Особливої уваги заслуговує технологія організації роботи в групах. Оскільки групи працюють в основному самостійно, їх необхідно цього навчати. Проводиться загальний інструктаж роздаються спеціальні пам'ятки, заздалегідь готуються завдання, попередньо проводяться консультації лідерів груп, учитель бере участь у роботі окремих груп. При роботі в групах учні навчаються таких видів діяльності: підготовка виступу перед класом, демонстрація презентації або роботи програми, ознайомлення з комп'ютерними вмонтованими допомогами, знаходження погрібної інформації в мережі Інтернет, колективне обговорення розв'язування поставленої проблеми методом «мозкового штурму», підготовка учнів до взаємодії з іншими групами - підготовка для них питань, конкурсів і змагань, участь груп в розв'язуванні спільної для всього класу задачі, виконання творчого завдання - вивчення нової прикладної програми, розробка проекту.

У роботі груп переважають такі види діяльності учні ставлять цілі, планують свою роботу, обговорюють проблеми, що виникають, розподіляють роботу в груш, контролюють, аналізують і оцінюють свою діяльність, проводять рефлексію. Способи обговорення в груп можуть бути різними. Найбільше ефективно на першому етапі сповіщати свою думку всім членам групи «за сонечком». Це дисциплінує учнів, привчає стежити за своєю мовою, дає можливість висловлювати свою думку кожному учневі. В кінці кожного заняття в групах підводиться рефлексивний підсумок, що зроблено, як працювали, які завдання на майбутнє. [8; с. 123]

Особливості змісту курсу інформатики і нові можливості організації навчального процесу, за рахунок використання локальної комп'ютерної мережі, дозволяють додати колективній пізнавальній діяльності учнів нового імпульсу розвитку. Колективна робота дозволяє на етапах розв'язування задачі формувати в учнів уявлення про те, як це робиться в реальній практиці від постановки задачі до аналізу здобутих результатів.

Участь у колективному розв'язуванні задачі залучає учнів до взаємної відповідальності примушує їх ставиш перед собою і вирішувати не тільки навчальні, а й організаційні проблеми.

При навчанні в групі всередині неї виникає інтенсивний обмін інформацією. Ця форма може відображати і реальний розподіл праці в колективі програмістів які працюють над однією задачею. Найважливіша перевага групових форм роботи - інтенсивне взаємне навчання, ліквідація прогалин у знаннях кожного під час групового спілкування.

Парна робота за комп'ютером Парна робота за комп'ютером буває корисною на початку навчання або при вивченні нової складної теми.

Учень, що працює самостійно за комп'ютером один, може не звернутися за допомогою до вчителя, навіть якщо вона йому необхідна. Якщо ж за одним комп'ютером працює двоє, то ряд дрібних проблем, які виникають при розв'язуванні задач, вони можуть вирішити шляхом обговорення.

Виявлено, що для учня допомога товариша виявляється часом доступнішою, ніж допомога вчителя Можливо учень не боїться спитати у товариша щось для нього важливе і незрозуміле, але таке, що питати у вчителя він соромиться.

Один на один з комп'ютером Радикальна відмінність цієї форми від класичної індивідуальної самостійної роботи полягає в тому, що в комп'ютері зберігаються знання у вигляді програм і наборів даних. Фактично учень вчиться не один, а з вчителем опосередковано через комп'ютер і ППЗ, програма реагує на дії учня, і певні реакції дають можливість учневі аналізувати свої дії, проводити самоконтроль. Тут поновлюється фронтальне навчання, але з індивідуальним темпом і способами засвоєння.

Управління з боку вчителя більш-менш зрозуміле при фронтальних формах роботи учнів Складніше управляти індивідуальною діяльністю, ситуація за кожним комп'ютером практично унікальна. Вихід для вчителя в тому, щоб залучити до навчання сильних учнів або «авто формалізувати власний педагогічний досвід» у вигляді навчальних програм. Можливе і використання формалізованих педагогічних знань інших вчителів. Це не обов'язково програми для комп'ютера. Інструкція і список питань до інструкції також є своєрідною програмою для учня, особливо якщо вони складені цікаво. [8; с. 160]

2.1 Застосування інтерактивних методик на уроках інформатики

навчальний робота інтерактивний інформатика

Зміст курсу інформатики дає змогу вчителю не тільки інформувати й опитувати учнів, а й організовувати їх діяльність в атмосфері вільного обміну думками й поглядами.

На уроках можна застосувати більш активізуючи методи навчання замість переказування абстрактної, «готової» інформації. Форми роботи повинні захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

У курсі інформатики можна запропонувати такі методи та технології, які активізують навчальну діяльність учнів:

- робота в парах і невеликих групах;

- учнівські проекти - індивідуальні та колективні;

- ситуативні ігри: рольова гра;

- аналіз аргументів «за» і «проти»

- дискусії й дебати;

- розв'язування проблеми;

«мозковий штурм» тощо.

Робота в невеликих групах. Найбільш ефективний процес навчання забезпечується продуманою системою взаємовідносин. До факторів, які сприятливо впливають на пошуковий процес, належить спільна діяльність людей. При цьому визначають п'ять типів діяльності:

- спільна з іншою людиною (формально);

- для іншої людини (цільова);

- «проти» іншої людини;

- за допомогою іншої людини;

- у формі змагань.

Спільна діяльність у процесі пошуку більш продуктивна (злам психологічних бар'єрів, пошук більш швидкого та більш правильного рішення за рахунок збільшення кількості й обговорення пропозицій).До факторів, що гальмують пошук і створюють психологічний бар'єр слід віднести: установки, некритичність мислення, стереотипи та результати досвіду, емоційну нестійкість учнів тощо. Активне спілкування учнів в процесі навчання означає зняття заборони на спілкування і стимулювання його, що сприяє перетворенню вчення з індивідуальної діяльності в сумісну працю. Мета такої праці - обмін інформацією, порівняння, взаємооцінка, пізнання своїх можливостей, вплив людини на людину. Колективна пізнавальна діяльність більш емоційна та привчає до прояву ініціативи.

Робота в невеликих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі, допомагають учасникам бути корисними один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

Учитель об'єднує учнів у малі групи (по 4-6 осіб), розподіляє завдання між групами. Групи за короткий час (3-10 хв) мають виконати це завдання і подати результати своєї роботи.

Багато завдань опрацьовується саме в парах або в невеликих групах. Під час організації роботи в невеликих групах вчителю необхідно:

1) швидко об'єднати учнів у невеликі групи (4-6 осіб);

2) ознайомити їх з ролями, які вони можуть виконувати.

Ролі учнів у групах можуть бути такими: керівник, секретар, посередник, доповідач і обчислювач.

Керівник групи зачитує завдання, організовує виконання, пропонує учасникам групи висловлюватися по черзі, заохочує групу до роботи, підбиває підсумки роботи, визначає доповідача.

Секретар веде записи результатів роботи групи (стисло і розбірливо), як член групи він має бути готовий висловити думку групи при підведенні підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник стежить за часом, заохочує групу до роботи.

Доповідач чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи.

Обчислювач виконує оперативні розрахунки.

Послідовність дій учителя під час організації роботи в групах приблизно така:

1) запропонувати кожній групі конкретне завдання й

інструкцію (правило) щодо організації групової

роботи:

- можна запропонувати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім - по черзі;

- необхідно дотримуватися правила активного слухання: коли хтось говорить, усі слухають і не переривають. Намагатися обговорювати ідеї, а не учнів, які висловили їх;

- утримуватись від оцінок та образ учасників групи;

- намагатися дійти спільної думки; поважати и обов'язково фіксувати особливу думку, пам'ятати, що вона має право на існування;

2) надати час на виконання групової роботи, протягом якого допомогти кожній із груп (в разі потреби);

3) запропонувати групам зробити презентацію результатів роботи;

4) прокоментувати роботу групи.

Учитель організовує роботу в групах, аж поки учні навчаться діяти самостійно.

Обговорення в групах

1. Дві шеренги.

Учні утворюють дві шеренги, шикуючись обличчям один до одного. Учні із шеренги А першими ставлять запитання чи висловлюють думку, а учні із шеренги Б - відповідають. Наприклад, після ознайомлення з новою темою за допомогою цього прийому можна з'ясувати точку зору учнів на об'єкт, що вивчається. Учнів із шеренги А слід попросити висловити думку «на підтримку», а учнів із шеренги Б - «проти».

2. «Думаємо разом - відповідає один» Учитель розбиває учнів на невеликі групи і присвоює кожному учневі певний номер. Учитель ставить запитання всім учасникам. Над розв'язанням якого члени кожної групи думають разом. Потім вчитель називає номер, і будь-який учень з цим номером може відповідати на запитання, за кожну правильну відповідь група одержує бали. Цей прийом можна використовувати на етапі уроку, коли потрібно перевірити. Що учням відомо про об'єкт, перш, ніж аналізувати й визначати його характеристики.

3. «Внутрішнє - зовнішнє коло»

Учні в парах утворюють два концентричні кола. Кожен учень у внутрішньому колі стає обличчям до учня в зовнішньому колі. Учні відповідають на запитання, працюючи щоразу з новим партнером (кожне коло переміщується на одну людину, кола рухаються в протилежних напрямах).

4. «Тріади»

Учні працюють у групах з трьох осіб. Або всі троє беруть участь у вправі або два учні беруть участь у рольовій грі, а третій спостерігає за процесом і робить записи, щоб поділитися своїми думками з іншими учасниками. Учні виконують роль спостерігача чи реєстратора по черзі.

5. Робота по 1, 2, 4, 8…

Учні працюють індивідуально над вирішенням питання або у формі мозкового штурму, або у формі множинного вибору. Кожен учень знаходить собі партнера, щоб порівняти варіанти відповідей чи списки ідей. Потім учні працюють у групі з чотирьох осіб, обговорюючи ідеї і виконуючи завдання, для чого необхідно шляхом компромісів прийти до консенсусу. Потім четвірки можуть організовувати групу з восьми учнів, щоб разом працювати над виконанням іншого завдання. Потім всі учасники семінару аналізують і порівнюють виконану роботу.

Мозковий штурм. Мозковий штурм - це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів проявити уяву і творчість, відверто висловлювати думку, відшукувати кілька рішень конкретної проблеми.

Цей метод застосовується для того, щоб ініціювати дискусію учнів. Мозковий штурм можна проводити із усією групою, в парах, у невеликих групах і навіть індивідуально (при цьому ідеї записують на аркуші паперу). Головне для проведення ефективного мозкового штурму - це дати учням певне завдання, як тільки списки ідей будуть готові. Можна попросити розташувати названі речі по категоріях, виправити неточності чи розвинути ідеї. Під час початкового мозкового штурму важливо, щоб записувалися (практично) всі пропозиції. Під час такої роботи не слід робити жодних виправлень і дозволяти коментувати ідеї, поки всі пропозиції не будуть записані. Доцільно записувати ідеї на аркуші ватману в міру того, як учні їх називають. Варіант традиційного мозкового штурму - коли записуються твердження чи питання. Потім доцільно розвісити аркуші паперу в різних місцях аудиторії. Кожній групі пропонується представити результати своєї роботи іншим учасникам. Після невеликої перерви кожна група повинна перейти до наступної «станції». Наприклад, одна група працює зі словом «Формат». Вони записують все те, що асоціюється в них з цим словом. Переходячи від станції до станції, кожна група доповнює наявний список.

2.2 Інші форми організації навчального процесу

а) семінарські заняття.

Метою проведення семінарських занять в коледжі є розширення самостійної роботи учнів, залучення їх до поглибленого вивчення джерел. Форма семінару визначається змістом теми, рівнем підготовки студентів, їх спеціальністю. Завершальний момент семінару - практична реалізація прийнятих на семінарах пропозицій.

б) проведення практикумів.

Практикум - це практичний різновид семінару, метою якого є формування навичок розумового і трудового характеру, вмінь проведених дослідів, профорієнтаційні цілі.

в) лабораторні заняття.

Лабораторні заняття є одним із засобів здійснення зв'язку між теоретичним навчанням і виробничо-технологічною практикою. Завдання проведення лабораторних робіт-познайомити учнів з технологічними процесами і їх закономірностями, з технологічним обладнанням, його характеристикою. Велике визнання одержали лабораторні заняття, проведені у виробничих умовах. їх мета не лише вивчити складне устаткування, нову техніку та технологічні процеси, а й виконати виховну роль: розвинути вміння у складних ситуаціях, шукати і приймати правильні рішення.

г) навчальні екскурсії.

Важливе місце в навчальному процесі коледжу займає екскурсія на виробництво, бо дозволяє побачити виробничі об'єкти і процеси в природній обстановці. Такі екскурсії бувають загально пізнавальними і тематичними. Завдання тематичних екскурсій-ознайомити на виробництві з тими технічними обладнаннями, технологічними процесами, які в даний час вивчаються в теоретичному курсі предмету.

д) самостійна робота учнів.

Самостійна робота забезпечується:

основною літературою (підручник, конспект лекцій викладача, навчальні та методичні посібники);

додатковою літературою (наукова, фахова, періодична);

методичними матеріалами (методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи студентами);

Висновок

Специфічною особливістю інформатики, що викладається, є можливість застосування цього предмету практично у всіх областях людської діяльності, в будь-якій професії.

Для формування ключових компетенцій в процесі навчання враховую наступні важливі моменти:

1. Об'єм годин, виділений на вивчення інформаційних технологій в класах універсального профілю дуже малий, а об'єм матеріалу достатньо великий. Тут необхідне створення на уроці проблемної ситуації. Для того, щоб зацікавити учнів навчальним матеріалом, прагну підносити нову інформацію так, щоб викликати емоційне сприйняття теми. У таких умовах формуються такі професійно важливі якості, як самостійність, здібність до самоосвіти, уміння точне орієнтуватися у величезному інформаційному просторі.

2. Інформатика розвивається дуже швидкими темпами, в програмному і апаратному забезпеченні комп'ютера постійно відбуваються зміни. Фахівець, що використовує в своїй діяльності інформаційні і комп'ютерні технології, повинен бути в курсі змін, що відбуваються, стежити за новинками, уміти освоювати нове в програмному і апаратному забезпеченні. Тому постійно звертаюся до сучасних досягнень в області інформаційних технологій, щоб зберегти інтерес до предмету і розвивати пізнавальну активність. Використовую накопичений арсенал педагогічних засобів і прийомів: робота з додатковою літературою, періодичними виданнями - кабінет має добірку сучасних журналів з різнобічною тематикою; використання медіатеки - яка створена і поповнюється вчителями і учнями нашої школи; складання і розгадування кросвордів, логічних завдань і ін. При такій роботі у учнів формується розуміння необхідності постійного саморозвитку, самонавчання.

3. Вивчення інформаційних технологій носить практичний, прикладний характер. Необхідно виробляти у учнів відношення до комп'ютера, як до інструменту своєї професійної діяльності, здатного полегшити вирішення професійних завдань.

При різномаїтті програмного забезпечення грамотному фахівцеві необхідно уміти вибирати оптимальні засоби і способи рішення тієї або іншої задачі. У сучасній психології наголошується вплив вивчення інформатики і використання комп'ютерів в навчанні на формування нового типу мислення, так званого операційного мислення, направленого на вибір оптимальних рішень. Саме цього вимагає життя від людини зараз як на роботі, так і у приватному житті. Тому однією з основних цілей навчання інформатиці в школі і, відповідно, моїм завданням є розвиток операційного мислення тих, що навчаються. Рішення вказаної задачі досягається шляхом практичного оволодіння учнів технологією постановки і вирішення алгоритмічних завдань, аналізом їх рішення. У учнів виробляються такі якості, як уміння правильно сформулювати завдання, спланувати свої дії з її рішення, проаналізувати результати роботи, критично оцінити їх і зрозуміти, чи досягнута мета. Це, насамперед, уроки, на яких вивчаються алгоритми і їх властивості, а також уроки, на яких можливе звертання до алгоритмів та їх властивостей. До алгоритму звертаємося, наприклад при плануванні роботи над рефератом, докладом, презентацією, сайтом, анімацією. Проводиться аналогія щодо виконання робіт з інших предметів - математики, літератури, інших.

4. Сьогодні великий комплекс завдань, що вирішуються за допомогою комп'ютерних технологій, неможливо вирішити поодинці. Тому для відробітку умінь і навиків соціальної взаємодії учнів в своїй діяльності використовую групові технології (робота в статичних парах, групова робота на принципах диференціації, міжгрупова робота, фронтальна робота). Найбільш застосована мною ця технологія при проведенні практичних робіт, уроків-практикумів за рішенням завдань, закріпленні вивченого матеріалу. При цьому в учнів виробляються такі якості, як комунікабельність, уміння працювати в колективі, планувати колективні дії, розподілити роботу по досягненню загальної мети і, нарешті, презентувати свою роботу.

Завданням педагога є створення сприятливого середовища для самостійної діяльності і саморозвитку учнів, для чіткого розуміння учнем цілей і завдань навчання, мотивація учнів на самостійну діяльність за рішенням поставленого завдання. Для реалізації цілей вироблення ключових компетенції практиці необхідно застосувати такі методики, як робота з направляючим текстом, дидактичні завдання, ділові ігри, вивчення окремого випадку та проектна діяльність учнів.

Використана література

1. Белоусова Л.И., Пожар Н.В. Организация групповой работы на занятиях по информатике. /Тези доповідей міжнародної науково-технічної конференції «Комп'ютер: наука, техніка, ехнологія, здоров'я». - Харків: ХДПУ, 1997.

2. Білоусова Л.І., Пожар Н.В. Формування комунікативних умінь та навичок в процесі вивчення курсу інформатики. // Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, доров'я: Зб. наук. пр. Харківського державного політехнічного університету. - Харків, ХДПУ, 1999. - Вип. 7. - Част. 4. -

3. Білоусова Л.І., Дмитренко Т.О., Пожар Н.В. Особливості групової роботи школярів в умовах інформатизації освіти. // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 1998. - Вип. 7.

4. Пожар Н.В. Форми організації навчальної діяльності в умовах інформатизації освіти. // Зб. наук. пр. 2 науково-методичної конференції «Використання комп'ютерних технологій у навчальному процесі». - Харків: Харківський технічний університет радіоелектроніки, 1998.

5. Пожар Н.В. Групові форми організації навчання в умовах інформатизації освіти. // Вісник Харківського державного політехнічного університету: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський державний політехнічний університет, 1998. - Вип. 23.

6. Пожар Н.В. Особливості організації групової роботи школярів на уроках інформатики. /Навчально-виховний процес у вузі і школі та шляхи його розвитку і удосконалення: Зб. наук. пр. Рівне: РЕГІ, 1999.

7. Пожар Н.В. Організація групової роботи на уроках інформатики // Педагогіка, психологія а медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. - Харків: Харківський художньо-промисловий інститут, 1998. - №10.

Размещено на Allbest.ru