Педагогічні ідеї Джона Локка

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

на тему

«Педагогічні ідеї Джона Локка»



Вступ

Складовою частиною національного відродження країни є оновлення системи освіти, в основу якої покладено педагогічні ідеї та шляхи розвитку теорії і практики навчання та виховання в різні історичні епохи. У цьому ракурсі вивчення педагогічної спадщини видатних педагогів попередніх поколінь дозволяє критично і повно використати провідні ідеї і досвід минулого в сучасних умовах та уможливлює оновлення сучасної освіти. Значне місце в розвитку проблеми навчання та виховання займають погляди Джона Локка. Джон Локк (1632-1704) - англійський філософ, просвітитель, педагог, один із основоположників емпірико-матеріалістичної теорії пізнання. Народившись у сім'ї адвоката, майбутній просвітитель початкову освіту здобув вдома. Закінчив Вестмікестерську граматичну школу, Оксфордський університет. В різні роки тривалий час працював у ньому тьютором (наставником студентів), викладав грецьку мову, риторику, етику.

Більшість педагогічних теорій та ідей педагога були актуальними і прогресивними в минулому, і на наш погляд, можуть з успіхом застосовуватися сучасними педагогами та батьками у вирішенні багатьох проблем у вихованні. Основний шлях досягнення досконалого суспільства Дж. Локк вбачав у пропаганді й поширенні знання, освіти, культури, ідей добра та справедливості, а також у вихованні в людях високих моральних принципів. Одне з центральних місць у педагогічній теорії вченого посідало визначення виховного ідеалу. Узгоджуючи кінцевий ідеал виховання зі своїм етичним ученням, Дж. Локк стверджував, щоб досягти щастя, людина повинна мати певні моральні якості. Відтак, педагог визначав формування характеру як головну мету, що стояла перед вихованням. Вся виховна програма вченого базувалася на конкретних завданнях формування особистості джентльмена, міцного тілом і сильного духом, наділеного всіма необхідними якостями для майбутньої підприємницької та комерційної діяльності.

1. Біографія педагога

Свій життєвий шлях Джон Локк почав 29 серпня 1632 р. У Рінгтоні, невеликому містечку графства Сомерсетшип, біля Брістоля. Майбутній філософ ріс у пуританській родині, опозиційно налаштованій до короля. Батько його був правознавцем і виконував секретарські обов'язки у мирових суддів свого графства. Локку було всього десять років, коли революційні події набули значний розмах, і коли батько його вступив у парламентське військо, прийнявши участь у воєнних діях як капітан ескадрону.

Молодий Джон Локк учився у Вестмінстерській монастирській школі в той час, коли по вироку надзвичайного парламенту був страчений король, але навряд чи у цей час у нього були сталі погляди на політичні події. У школі панувала схоластична система навчання. Локк не виніс з неї нічого, крім знання древніх мов. У 1665 р., закінчивши школу, Локк на казенний рахунок як кращий учень надійшов в Оксфордський університет.

Протягом тридцяти наступного років доля Локка, так чи інакше, була зв'язана з цим стародавнім вищим навчальним закладом. Коледж христової церкви, де він учився, був типовим розсадником схоластичної лжевченості. Своє розчарування в отриманих знаннях Локк пізніше виразив у наступних словах: «світ наповнений книгами і диспутами, книги збільшуються без збільшення знання» .

У 1667 р. Локк приймає запропоноване йому лордом Антони Ешлі місце домашнього лікаря і вихователя сина Ешлі. Заняття йшли настільки успішно, що в 1668 р. Локк був обраний членом Вченого королівського товариства в Лондоні. Незабаром Локк стає найближчим радником Ешлі.

З другої половини 70-х років до 1689 р. Локк знаходиться в змушеній еміграції, у Франції. У 1688-1689 роках був покладений кінець монархії Стюартів, а заодно і поневірянням Локка. У результаті революції в Англії були закладені основи політичного режиму конституційної монархії, що існує і понині. Локк, який брав участь у підготовці перевороту 1688 р. повертається на батьківщину. Поряд з урядовою службою він веде широку наукову і літературну діяльність. У 1690 р. в Англії видається «Досвід про людське розуміння» , «Два трактати про правління» , а в 1693 р. - «Думка про виховання» . У 1695 р. з'явилася його робота «Розумність християнства» .

Джон Локк написав низку праць: «Лист про віротерпимість», «Дослідження про людський розум» , «Думки про виховання» , «Розумність християнства» . У «Посланнях про віротерпимість» і «Розумності християнства» він відстоює ідею відділення церкви від держави.

У похід проти Локка виступили і церковники, і багато хто з Оксфордських викладачі, і представники ідеалістичного філософської течії. У 1703 р. за рік до смерті (28 жовтня 1704 р.) він довідається про повний драматизму бої в стінах Оксфордського університету: про боротьбу реакційних викладачів за офіційне вилучення його «Досвіду» з навчальних програм університету.



2. Новаторство в педагогічних ідеях Джона Локка

Світогляд Локка сформувався під впливом буржуазної сім'ї, боротьби буржуазії проти феодально-королівської влади, близькості до англійського ліберального дворянства. За своїми соціальними поглядами він був прихильником договірної теорії походження держави і теорії природного права. Відкидаючи вчення про вроджені ідеї, доводив, що в свідомості людей немає природжених ідей і уявлень, що людина - «чиста дошка» (табула раса), а уявлення і поняття виникають під впливом предметів зовнішнього світу через органи чуттів. З усіх людей дев'ять десятих є такими, якими їх зробило виховання: добрими або злими, корисними або некорисними. Виховання не просто відіграє вирішальну роль, воно долає і вплив спадковості, і вплив середовища, тому що ці чинники пасивні, а виховання - визначальне начало.

Великою заслугою Локка як філософа була розробка ідеї походження людського знання. Категоричне відмовлення від традиційної точки зору на вродженість людських ідей і уявлень, захист сенсуалістичної теорії пізнання, велика увага до емпіричної психології дозволили Локку розробити цікаву педагогічну систему, що зробила дуже великий вплив на подальший розвиток буржуазної педагогіки.

Заперечуючи уродженість ідей, Локк дуже високо оцінював роль виховання, що повинне підготувати людини до життя. Характерна риса педагогічної теорії Локка - утилітаризм: керівним принципом виховання він вважав принцип корисності. Звідси в нього велика увага до фізичного розвитку дітей, турбота про зміцнення їхнього здоров'я. Тому що Локк мав на увазі виховання джентльмена, він велике значення додавав виробленню витончених манер, навичок увічливого поводження. Головною задачею морального виховання Локк вважав вироблення твердої волі, уміння стримувати нерозумні бажання. Виховання повинне привчати людини керувати собою.

Навчання, по Локку, повинне мати на увазі брак майбутньої практичної діяльності вихованця. Тому він виступав різко проти традиційної класичної освіта, захищаючи реальну освіту, яка озброює корисними знаннями: нові мови, географія, законознавство, бухгалтерія і т.п. Він вважав, що навчання повинне спиратися на інтерес і допитливість дітей, що сприяє розвитку в них самостійного мислення. При навчанні не повинні застосовуватися покарання.

Однак можна стверджувати, що в розумінні задач освіти Д. Локк далекий від вузького практицизму, утилітаризму. Його вихованець повинен був бути не тільки підготовлений до успішного ведення практичних справ, але й усвідомлювати свою цивільну відповідальність, бути пристосований до «доброчесного життя» , виявляти цікавість до вивчення того, у чому він може бути корисний своїй країні. Освіта виступає в такий спосіб і як засіб розвитку найважливіших цивільних, моральних якостей особистості.

Педагогіка Джона Локка носила практикоорієнтовний характер. Його теорія була тісно зв'язана зі змінами, що відбувалися в суспільстві. Локк був сином свого століття і відбив у своїх шуканнях його глибокі протиріччя і стан наук. По зауваженню Ф. Енгельса, «Локк був у релігії, як і в політиці, сином класового компромісу 1668 року» , яким завершилася англійська буржуазна революція.

«Мета навчання - знання, а мета знання - практика або передача знання іншим», -- писав Дж. Локк. Він вважав, що навчання має формувати риси ділової людини й передбачати опанування практично корисних предметів: рідна, французька, латинська мови (латина не для всіх), малювання, арифметика, геометрія, астрономія, географія, історія, хронологія, право, етика, бухгалтерія, їзда верхи, фехтування, танці, ремесла (столярне, токарне, теслярське, гравіювання, лакування, парфумерія), торгівля, сільське господарство, садівництво. Ремесла і сільське господарство вивчають не з метою підготовки молоді до праці, а щоб сформувати в неї вольові риси, зокрема витривалість, зосередженість. До того ж, праця просто неба дуже корисна для здоров'я, а знання ремесел знадобиться діловій людині. Не треба вивчати поетику (віршування), бо це предмет некорисний («на Парнасі немає золотої чи срібної руди»), а також музику (товариство музикантів не пасує джентльмену).

Зміст навчання, розроблений Дж. Локком, цінний тим, що поєднує в собі такі особливості:

боротьба проти словесних знань, далеких від життєвої практики, проти рудиментів схоластичного навчання;

- орієнтування на передову науку епохи («натурфіло­софію» І. Ньютона);

- поєднання загальної та прикладної освіти з утилітарним ухилом;

- гармонійний та всебічний розвиток особистості джен­тльмена (розумове, моральне, трудове, фізичне, естетичне виховання).

Методика навчального процесу, за Дж. Локком, передбачає:

1. Зацікавлення дітей навчанням, розвиток у них допит­ливості й уваги. Слід звернути особливу увагу на формування в дітей допитливості, бо завдяки їй діти прагнуть знань. І згодом вони не зможуть існувати без навчання так само, як без гри. Важливо, щоб заняття не стали для учнів нудним обов'язком. Треба зацікавлювати їх переважно новим, але водночас привчати займатися і нецікавим.

2. Вироблення вміння самостійно мислити. Механічне заучування напам'ять не покращує ні пам'яті, ані розуму. Треба привчати дітей до зосередженої самостійної розумової діяльності, часто розмірковувати й замислюватися над тим, про що їм треба пам'ятати.

3. Використання наочності, бо «знати - означає бачити». Діти «краще розуміють те, що бачать, ніж те, що чують».

4. Урізноманітнення навчальної роботи з учнями, адже не праця, а одноманітність відштовхує їх від навчання. Навчання слід чергувати з грою «Навчання - відпочинок від гри, а гра - відпочинок від навчання», - писав Дж. Локк.

Як уже зазначалося, Дж. Локк обстоював рівність людей і природи, але вважав цілком нормальним соціальну нерівність. Знання і наука - лише для тих, які живуть у достатку і знають, що таке дозвілля. Справа нижчих верств населення - фізична праця і дотримання релігійних обрядів.

Наприкінці XVII ст. в Англії було створено урядову комі­сію, яка працювала над розробкою «методу залучення бідних королівства до праці». Дж. Локк склав проект закону про бідних, у якому простежується зверхнє ставлення до простолюдинів. У т. зв. «Записці про робочі школи» (1696) він писав, що діти робітників завжди «лягають тягарем на суспільство», тому в кожній парафії треба відкривати для них т. зв. «робочі школи» для обов'язкового навчання в них 3-14-річних дітей незаможних верств. «Утікачів» карати шеститижневими примусовими роботами у виправному будинку. В таких робочих школах діти матимуть «хліба вдосталь», а в холодну пору - ще й трохи теплої каші. Вони на практиці опанують ремесло (прядіння, плетіння, ткацтво). їхні вироби продаватимуться, й на ці кошти існуватимуть такі школи. Заможні парафіяни можуть брати до себе на роботу учнів за певну оплату школі. З таких шкіл зручно буде водити дітей до церкви, вони матимуть належне релігійне виховання.

Хоч проект Дж. Локка не було узаконено, але чимало його пропозицій реалізували в Англії у ХУІІІ-ХІХ ст. Отже, Дж. Локк відокремлював виховання дітей заможних верств населення від незаможних. Він був основоположником виховання, що ґрунтувалося на поділі точасного суспільства на соціальні стани.

Більшість педагогічних теорій та ідей педагога були актуальними і прогресивними в минулому, і на наш погляд, можуть з успіхом застосовуватися сучасними педагогами та батьками у вирішенні багатьох проблем у вихованні. Основний шлях досягнення досконалого суспільства Дж. Локк вбачав у пропаганді й поширенні знання, освіти, культури, ідей добра та справедливості, а також у вихованні в людях високих моральних принципів.

локк педагогічний ідея виховання



2.1 Виховання джентльмена

Одне з центральних місць у педагогічній теорії вченого посідало визначення виховного ідеалу. Узгоджуючи кінцевий ідеал виховання зі своїм етичним ученням, Дж. Локк стверджував, щоб досягти щастя, людина повинна мати певні моральні якості. Відтак, педагог визначав формування характеру як головну мету, що стояла перед вихованням. Вся виховна програма вченого базувалася на конкретних завданнях формування особистості джентльмена, міцного тілом і сильного духом, наділеного всіма необхідними якостями для майбутньої підприємницької та комерційної діяльності.

До ідеалу англійського джентльмена входила та сукупність зовнішніх навичок людини, яку педагог називав вихованістю: вміння одягатися, невимушеність, гарні манери, ввічливість і т. ін. До внутрішньої сторони вчений відносив стриманість у всіх проявах духовного життя, повне самовладання та самообмеження. Крім того, Дж. Локк, говорив про виховання таких високих моральних якостей, як чесність, гуманність, хоробрість, великодушність. Усі ці риси в сукупності створювали образ ідеальної, гармонійно розвиненої особистості, яка досягаючи свого власного щастя, не заважала щастю інших.

З усіх людей якими зустрічаємося, дев'ять десятих стає тим, що що є: добрими чи злими, корисними чи ні, завдяки вихованню, говорив Локк. Завданням виховання він вважав виховання джентльмена, а чи не простої людини, -- джентльмена, вміє «вести «свої справи виразно й завбачливо» . Це -- дворянин з походження, що б «витонченістю у спілкуванні» , до того ж короткий час він повинен мати якостями буржуазного ділка, заповзятливого людини.

Джентльмен повинен мати фізичне, моральне і розумовий виховання, але не школі, бо школа, на думку Локка, цю унікальну установу, де зібрано «строкатий гурт нічого поганого вихованих порочних хлопчиків будь-якого капіталу» . Справжній джентльмен виховується вдома, бо «навіть недоліки домашнього виховання незрівнянно корисніше придбаних у шкільництві знань і умінь» . Локк, з практики аристократичних сімейств, рекомендував доручити річ виховання джентльмена добре підготовленого, солідному вихователю.

Вироблення характеру, розвиток волі, моральне дисциплінування -- найважливіші завдання виховання. Не можна потурати дитині, але не можна й не задовольняти його законних побажань. Спочатку «власний страх і повагу» мусять дати влада вихователю над поведінкою дитини, а зріліші роки цією владою підтримуватимуть «любов, і дружба» .

Головними виховними засобами завжди будуть не міркування, а приклад, середовище, оточення дитини. «Прийміть за безсумнівну істину, -- каже Локк, -- що які б настанови ні давали для дитини і хоч би мудрими уроками вихованості ні годували його щодня, найбільший вплив з його поведінка все-таки надавати компанія, де він перебуває, та спосіб дій тих, хто ходить його» . Особливо важливим є виховання стійких позитивних звичок в дітей віком.

«Дітей не можна виховувати правилами, які вислизають з пам'яті. Якщо ви і вважаєте необхідним привчити їх до чогось, подайте це у вигляді практики щоразу, як трапиться нагода, і, якщо можливо, самі створіть випадок» .

Виховання звичок має починатися з раннього віку. Не можна домогтися позитивних результатів грубістю, насильством, необхідний результат дадуть ласкаве слово, лагідне, хіба що випадкове навіювання, яке формі нагадування у тому, що забули. Не можна прищеплювати кілька звичок одночасно. Завдання вихователя у тому, аби спочатку одну звичку, та був вже можливість перейти до вихованню інший.

Для правильного напрями всього виховного процесу треба уважно вивчати індивідуальні особливості дитини, треба стежити дитиною, що він щось підозрює, щоб «помітити його домінуючі пристрасть і панівні нахили» , треба помічати різні якості дитини, «бо відповідно до розбіжностям цих якостей повинні різнитися і ваші методи...» .

Локк виступав противником тілесних покарань, вважаючи, що «рабська дисципліна створює наразі і рабський характер» . Однак у випадках затятого небажання дитини проявити незаперечна слухняність цілком допускав тілесні покарання. Локк надавав значення релігійного виховання, однак вважав, що головне -- не привчати дітей до обрядам, а викликати любов, і повага до Богу як вищому суті.

Зміст навчання джентльмена, по Локку, значно ширше, ніж було вважали у той час. Джентльмена треба навчати читання, письма, малювання, рідної мови, французької, латинської мови (латину задля всіх; тим, хто займатися торговими справами, сільське господарство, цю мову непотрібен), географії, арифметиці, геометрії, астрономії, хронології, етики, і навіть слід надати йому основні інформацію про історії держави та законознавству, бухгалтерії, навчати верхової їзді й танцям. Ця програма рішуче пориває зі середньовічними традиціями. Кожен із запропонованих Локком предметів повинен принести його вихованцю певну користь, готувати його до життя. Знанням слід було надати практичного характеру.

Локк рекомендував, щоб вихованець займався будь-яким ремеслом чи садівництвом і сільське господарство, і навіть парфумерним справою, лакуванням і гравіюванням. Необхідність трудового виховання він мотивував тим, що праця на свіжому повітрі корисний здоров'ю, а знання ремесел може знадобитися діловій людині як підприємцю. Праця запобігає можливість шкідливою ледарства.

Вихователь, займаючись з дитиною, повинен будити його інтерес до вченню, розвивати його допитливість. Неприпустимо перетворювати вчення в заняття, що дитині неприємні. Вчитель має використовувати прагнення дітей до нового, але водночас привчити їх займатися журналістською й нецікавим. Широко варто використовувати дитяче цікавість, бо потім із нього виростає потяг до знань. До дитячим питанням треба ставитися з усім увагою, же не давати брехливих і ухильних відповідей. Необхідно розвивати в дітей віком розуміння й спроможність до самостійним судженням

Завдання виховання, на думку Дж. Локка, - сформувати не людину «загалом» , а джентльмена (англ. - шляхетна людина). Джентльмен - це не проста людина, а дворянин за походженням, що має водночас риси дворянина (витонченість манер) і ділової людини (вміння вести свої справи розумно, обачно, вигідно). У визначеній Дж. Локком меті виховання відобразився соціальний компроміс 1688 р., прихильником якого він був.

Джентльмен має отримати фізичне, моральне й інтелектуальне виховання не в школі, бо там зібрано «строкатий натовп погано вихованих порочних хлопчаків різних станів» , а вдома під наглядом обізнаного гувернера, бо «навіть хиби домашнього виховання значно корисніші від набутих у школі знань і вмінь» . Отже, Дж. Локк був проти організації масової школи для дітей заможних, прагнув ізолювати майбутнього джентльмена від впливу «грубої маси» , від простих дітей, які здатні лише на те, щоб вигадувати «...хитромудрі плани обкрадання фруктового садка» .

Дж. Локк надавав особливого значення фізичному вихо­ванню. Воно сприяє зміцненню здоров'я людини, а «здоров'я необхідне нам для наших справ і для нашого щастя» . Завдання фізичного виховання - підготувати фізично витривалу загартовану людину. «У здоровому тілі - здоровий дух» , - говорив Дж. Локк словами староримського мислителя Д. Ю. Ювенала і вважав, що «хто має і те, й інше, - тому небагато треба бажати» . Він запропонував докладно розроблену на рівні тогочасної педагогічної науки систему фізичного виховання молодого покоління.

Відповідно до свого виховного ідеалу, Дж. Локк розробив більш конкретні завдання фізичного, морального і розумового виховання, а також методи, за допомогою яких вони могли б бути вирішені. Аналіз педагогічної спадщини Дж. Локка дозволив нам виділити й охарактеризувати його авторські принципи виховання, які співзвучні сучасним, а саме: цілеспрямованість, зв'язок виховання з життям, єдність свідомості й поведінки, індивідуальний підхід, комплексний підхід до виховання, виховання у праці, повага до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього, приязним ставленням до дитини. Закони моралі, за Дж. Локком, визначалися особистими інтересами індивіда, а все, що давало особисту користь, є моральним.

Головне завдання він вбачав у дисциплінуванні характеру та потребою з дитинства привчати людину керувати своєю поведінкою і вчинками. Велику увагу педагог приділяв вихованню розуму, оскільки кожна людина повинна розуміти й знати все, що її оточує. Але педагог не мав на увазі розвиток лише інтелектуальної сторони дитини, він розглядав процес утворення розуму за допомогою трьох методів: розвиток здорового тіла, формування доброчесного характеру і вибору відповідної освітньої програми. І ці всі методи повинні обов'язково органічно поєднуватися. Педагог неодноразово звертав увагу у своїх працях на необхідності спостереження за дітьми. Так, він радив батькам уважно спостерігати за своїми дітьми, задля того, щоб виявити їх схильності і виховувати у відповідності з притаманними дітям інтересами, а не примушувати до діяльності, яка тим не до вподоби.

Джон Локк наголошував на використані різних методів виховання: приклад, вправи, виховні ситуації, бесіди, заохочення, покарання, які використовують й досі. Підкреслюючи метод виховної ситуації та прикладу педагог наголошував, що дітей неможливо виховати за правилами, необхідно привчати їх та укорінювати будь-які знання завдяки практиці кожного разу, як це стане можливим, і, якщо можна, то самим створювати відповідні ситуації. Бесіда, на думку педагога, найкраще розвиває мовлення та розумове мислення. Локк виступав супротивником тілесних покарань, вважаючи, що «рабська дисципліна створює і рабський характер» .

Новаторство Дж. Локка полягало у повній протилежності схоластичному шкільному навчанню, яке провадилося згідно шаблону та усталеної традиції, і не враховувало індивідуальні особливості своїх вихованців. Оскільки, на думку педагога, саме розкриття особливостей кожної окремо взятої дитини, її здібностей та вмінь покращить ефективність навчального та виховного процесу.

2.2 Роль морального виховання в педагогіці

Великого значення надавав Дж. Локк моральному вихованню. Він заперечував наявність у людини ідеї добра і зла, ідеї Бога тощо. їх джерелом є досвід, який треба збагачувати. Як ідеолог ринкової економіки, Дж. Локк виводив мораль з користі й інтересів особи. Він вважав: усе, що приносить особисту користь і вигоду, є моральним.

З раннього віку дитину необхідно привчати і вправляти в умінні перемагати власні примхи, пристрасті, йти за тим, що схвалює розум. Головне завдання морального виховання - формування в людини дисципліни духу, яка виховується обмеженнями. Одним з перших розробив і запровадив у моральне виховання метод вправ (формування моральних звичок). Ефективними вважав методи прикладу (виховання на позитивних прикладах), нагород і покарань. Розумове виховання Локк відсуває на задній план. Він вважав, що вміння триматися в товаристві, діловитість, заповзятливість важливіші за більшість знань, що їх дають європейські школи - без них джентльмен може обійтися.

Мета навчання готувати не вченого, а ділову людину. Тому треба зробити її розум здатним сприймати будь-яке знання, коли вона сама того хоче. Він запропонував програму реальної освіти, яка передбачала необхідну підготовку до дієвих занять у реальному світі, до комерційної діяльності і складалась із чотирьох циклів: перший - читання і письмо рідною мовою, малювання, французька, латинська мови; другий - арифметика, геометрія, географія, історія, хронологія, натуральна філософія (вчення про загальні закони природи); третій - право, етика, ремесло, бухгалтерія, стенографія; четвертий - танці, фехтування, їзда верхи, музика, пластика. Вони покликані надати джентльмену грації, витонченості, сформувати впевненість у собі. Особливу увагу приділяв навчанню джентльмена ремесла (столярного, теслярського) і сільського господарства. На його думку, праця на свіжому повітрі сприяє зміцненню здоров'я, а ремесло завжди може знадобитися діловій людині, до того ж, запобігає неробству. Методи навчання слід підбирати з таким розрахунком, щоб вони робили процес навчання цікавим і захоплюючим. Дітям треба показувати користь того, що вони вивчають.

Локк виступав проти тілесних покарань, вважав, що “рабська дисципліна створює і рабський характер”. Але в випадках настирного небажання дитини слухатися допускав тілесні покарання.

Моральним вихованням Дж. Локк вважав також форму­вання в дітей чеснот, про які говорив також Я.-А. Коменський:

1. Мудрість (діяти так, як підказує розум). Поведінка людини має бути розумною, вона повинна керувати своїми діями, бути дисциплінованою. Мудрість має бути запорукою помірного, скромного, дбайливого, акуратного, помірного життя.

2. Справедливість (не порушувати священне право влас­ності, не зазіхати на чуже). Діти змалку мають усвідомити, що таке власність, що означає «моє» і «твоє». Водночас дітей треба привчати до щедрості, щоб вони легко й охоче ділилися з іншими. Але при цьому треба переконувати дітей, що найщедріша людина завжди виявляється і найбагатшою.

3. Мужність (вміти опанувати себе, виконати свій обо­в'язок). Мужність допомагає людині боротися з небезпекою і злиднями.

4. Помірність, тобто відчуття міри в усьому. А також дбай­ливість, скромність, акуратність, наполегливість тощо.

Шляхи і методи морального виховання за Дж. Локком:

1. Глибоке вивчення дітей, їхніх характерів, щоб виявляти здібності, інтереси, захоплення, потреби та мати індивідуальний підхід до них. З цією метою треба застосовувати метод спостереження. Спостереження слід вести так, щоб діти не здогадувались, що за ними пильнують, наприклад, тоді, коли вони спокійно чимось займаються.

2. Поєднання суворого й дружнього ставлення до дітей. Не слід задовольняти всі їхні забаганки, примхи, особливо коли вони плачуть і кричать. Навпаки, дітей треба переконувати, що коли будуть впертими, стоятимуть на своєму, то саме тоді їм буде відмовлено. В цьому і полягає дисциплінування, до якого треба привчати дітей у ранньому віці.

3. Приклади з конкретних ситуацій в оточенні дитини.

Словесні настанови без конкретних прикладів безсилі, адже вони «не вчать шляхетних манер... Які б настанови не давали дитині - найбільший вплив на її поведінку все-таки матиме компанія, в якій вона перебуває». Тому на наочних прикладах треба завжди вчити дітей, як їм треба чинити в тому конкретному випадку, чого уникати.

4. Вправи. Діти мають відпрацьовувати поведінку на прак­тиці, щоразу відробляючи свої дії. Але треба зважати на любов дітей до свободи, тобто «спонукати їх робити те, що їм слід робити, таким чином, щоб вони не відчували щодо себе жодного примусу». Цю думку Дж. Локка згодом особливо рельєфно висловив Ж.-Ж. Руссо, обґрунтовуючи теорію «вільного виховання».

5. Формування стійких позитивних звичок. Дж. Локк по­рівнював силу звичок і силу правил. Вироблені звички діють самі по собі, легко й природно, без допомоги пам'яті. А правила швидко зникають з пам'яті й перестають діяти. Формувати звички треба ласкавими словами, м'якими вмовляннями у формі нагадування про те, що діти ніби забули. Не треба виробляти багато звичок водночас.

6. Пробудження в дітей почуття честі й сорому, які Дж. Локк називав «великим секретом виховання». Дітям треба пояснювати, що людина, яку хвалять за зразкову поведінку, добрі вчинки, обов'язково матиме любов і повагу від інших. А людина, яка чинить зле, спричиняє неповагу до себе, презирство.

Дж. Локк був проти тілесних покарань, бо «рабська дис­ципліна формує і рабський характер». Але він був непослі­довним і вважав, що до покарання можна вдатися, аби зломити впертість дитини. Він схвально говорить про одну маму, яка вісім разів поспіль різкою відшмагала дочку, щоб подолати її впертість, і домоглася послуху в одній, по суті, неважливій справі. Якщо вихователь вважає за потрібне покарати вихованця, то хай шмагає його різкою доти, доки не матиме результат.

Інтелектуальне виховання Дж. Локк поставив на останнє місце і вважав його далеко не головним. Його завдання - не ґрунтовне вивчення основ наук, а розвиток розумових сил дітей, щоб зробити «їх здатними до будь-якої науки, коли вони самостійно нею займуться». Навчання має дати учням лише «певну інформацію», «першу орієнтацію» з різних предметів.

Дж. Локк несправедливо вважав, що навчання треба по­чинати тоді, коли сформовано характер дитини і прищеплено їй основи моралі (від 12-річного віку). Тож він відокремлював виховання від навчання.

Будучи затятим ворогом словесних, схоластичних знань, які не мають практичного значення, Дж. Локк вважав тогочасну шкільну науку не тільки некорисною, а й шкідливою. У тогочасних школах, за його словами, вчили сперечатися, а не готували до життя.

2.3 Роль фізичного виховання в педагогіці Джона Локка

Велика увага в педагогіці Локка приділялося фізичному вихованню дітей. Фізичний розвиток майбутнього джентльмена стояв у Локка майже на першому місці. Нам стає зрозуміліший цей підхід, якщо ми згадаємо в якому часі жив Локк. Величезний економічний потенціал нових, недавно освоєних, земель, невисокий рівень розвитку транспорту і незвичні, часто екстремальні кліматичні умови жадали від підприємця величезної фізичної витривалості, адже підприємець повинен був багато їздити по світу, випробуючи в дорозі всілякі позбавлення і труднощі. Вимоги часу знов-таки, як у дзеркалі, відбилися в педагогічній системі Локка. «Наскільки здоров'я необхідне нам для професійної діяльності і щастя, і наскільки кожному хто бажає грати яку-небудь роль у світі потрібна міцна конституція, здатна переносити позбавлення й утома, занадто ясно, щоб були потрібні які-небудь докази «(№3). Показово в цьому відношенні і вимоги Локка у відношенні постелі. «Постіль дитини повинна бути твердою і стьобана ковдра краще перини, тверда ложе зміцнює члени, у той час як заривание щоночі в перини розпещує і розслаблює тіло і часто є причиною слабості і предтечею ранньої могили. Далі, той, хто звик спати будинку на твердому ложі, не буде страждати безсонням під час своїх подорожей» (№22). Подібні слова говоряться й у відношенні загартовування. Воно повиннео було починатися із самого раннього дитинства, щоб тіло дитини звикло до дії несприятливих температур. «Перше, про що варто піклуватися - це щоб діти ні зимою, ні влітку не вдягалися і не прикривалися занадто легко» .

Розпочинати фізичне виховання слід у ранньому віці й реалізовувати його в спартанському дусі. Привчати дитину до примх погоди, аби в будь-яку пору року вона могла перебувати просто неба в легкому, зручному одязі й у такому взутті, щоб «воно могло промокати і пропускати воду» , купатись у прохолодній воді, спати на твердій постелі тощо. Як відомо, в деяких сучасних сім'ях, особливо багатодітних, практикується загартування дітей змалку, що сприяє зміцненню їхнього здоров'я, запобігає застудним захворюванням.

Дж. Локк вважав, що їжа для дитини «має бути дуже проста і невибаглива» , а за питво має бути «тільки легке пиво» без вина та інших міцних спиртних напоїв. Через незначне захворювання дитини лікаря не слід викликати, ліків давати не варто, організм сам повинен подолати хворобу.

Отже, фізичне виховання, на думку Дж. Локка, покликане зробити майбутнього джентльмена фізично загартованим, міцним, мужнім, упертим, здатним будь-коли «стати до зброї та бути воїном» .

Локк також багато говорив про користь ремесла. Ремесло, на його думку, було важливим складовим виховання. Завдяки ремеслу юнак розвивався фізично, а також займав свій вільний час, що обгороджувало молодої людини від дурних впливів. Однак цей аспект виховання не носить явної орієнтації на майбутнє життя вихованця, воно скоріше виступає в якості хобби, що повинне благотворно впливати на майбутнього джентльмена. Введення елемента хобби в педагогічну систему, на мій погляд, значно модернізує її, тому що захоплений чимось дитина дійсно набагато сутужніше піддається дурним впливам, чим нічим не зацікавлена людина. Не можу не згадати про тім, що в нашій країні цей аспект став надзвичайно важливим, коли з руйнуванням організованого дозвілля молоді зросла злочинність серед неповнолітніх. А, отже, знову ж хочу підкреслити, що багато положень педагогічної системи Локка актуальні і сьогодні.

2.4 Дисципліна

Наступний аспект педагогічної системи Локка, що я хотів би торкнутися - це дисципліна. Локк додавав їй велике значення. «З раннього віку молодої людини варто привчати до дисципліни, тому що з віком маленькі пороки виростають у великі, а потім батьки скаржаться, що вода, джерело якої вони самі отруїли, має гіркий смак» (№38). Батьки повинні привчати своє дитя до слухняності. «Отже, хто ставить своєю метою завжди керувати своїми дітьми, той повинний починати це, поки ті ще дуже малі, і стежити за тим, щоб вони цілком підкорялися волі своїх батьків» (№40). «Страх і шанобливість повинні дати вам першу владу над їх душами, а любов і дружба повинні закріпити її «(№42). Однак, незважаючи на настільки суворі, на перший погляд методи виховання, Локк був проти побоїв. «Цей метод виправлення природно породжує в дитині відраза до того, що вихователь повинний змусити його полюбити» (№49). Як ми бачимо, слухняність юного джентльмена волі батьків грає в Локка дуже важливу роль. Однак подібний підхід може тлумачитися подвійно. З одного боку, немає ніяких сумнівів у тім, що треба слухатися батьків, адже вони, як правило, бажають тільки кращого, але буває і так, що батьки часто не враховують бажань самої дитини, даючи йому те, що, на їхню думку, дитина знати і вміти, а не те, що йому дійсно потрібно і цікаво. І виходить так, що інтереси дитини мало чи враховуються не враховуються зовсім. Виховання виходить, по суті, однобічним. Подібний авторитарний стиль, на мій погляд, логічно випливає з поняття tabula rasa, де дитина розглядається як пасивна, але здатна до сприйняття середовище. Дитина виступає в ролі своєрідної «губки» , яку потрібно «просочити» знаннями. Подібний авторитаризм зрозумілий, адже педагогіка Джона Локка - це педагогіка перехідного періоду, а виходить, поряд із прогресивними рисами, вона ще піддана деяким впливам і стереотипам старої школи. Однак величезним кроком уперед, у порівнянні зі старою школою, було відмовлення від побоїв. Якщо ми згадаємо Середні століття, то різка була звичайним предметом у класній кімнаті. Та й багато пізніше в багатьох школах фізичні покарання дітей були в порядку речей, а тому ще раз хочеться відзначити безсумнівно прогресивний підхід до виховання, розроблений Локком.

2.5 Вимоги до вчителя

Якщо виховання проводилося в будинку і здійснювалося лише одним учителем, то, отже, і вимоги, пропоновані до викладача, були досить високі. Учитель повинний був мати широкі і глибокі знання в різних областях, крім того, він повинний був виявляти собою приклад моральності, а також бути другом дитини і щиро його любити. «Безцільно з боку вихователя говорити про приборкання пристрастей, якщо він дає волю якої-небудь власної пристрасті; і марними будуть його старання викорінити у своєму вихованці чи пороть непристойну рису, що він допускає в собі самому» (№89). «Шукайте людини, що знав би, як можна сформувати характер хлопчика; віддайте його в такі руки, що зможуть, у межі можливого, охоронити його безвинність, любовно підтримувати і розвивати в ньому гарні початки, м'якими прийомами виправляти і викорінювати всі дурні похилості і прищепити йому гарні звички» (№147). Відкидаючи, що панувала в сучасній йому школі догматику і зубріння, воно пропонував використовувати методи навчання, названі їм м'якими, орієнтовані на розвиток інтересів і позитивних емоцій дітей, їхньої активності. Д. Локк рекомендував користатися в процесі навчання, де можливо, ігровими прийомами, застосовувати наочність, практично закріплювати придбані знання і т.д. Лише спираючи на природні схильності дітей, не придушуючи і не перетворюючи заняття в тягар, педагог може керувати навчанням. Отже, вихователь повинний був також бути тонким психологом і уміти виявляти і розвивати здатності і похилості дитини.

Як ми можемо бачити, вимоги досить тверді і я не думаю, що знайшлося б багато вчителів, що відповідали вимогам Локка. У цьому, на мій погляд, і полягає головний мінус педагогічної системи Локка. Гарне і якісне освіта зможуть одержувати лише одиниці обраних, інші або не будуть одержувати його зовсім, або будуть змушені користатися послугами шахраїв, що видають себе за «учених» . Педагогічна система Локка орієнтована на невелике коло багатої верхівки, тих, хто зможе дозволити собі індивідуального вчителя, що володіє усіма вище перерахованими якостями.

Подібний підхід знов-таки відбив епоху Локка. У ті дні освіту могли одержувати лише обрані, про народ у той час мало піклувалися. Прості люди в кращому випадку навчалися лише елементарному знанню листа і читання, але буржуазна революція привела до того, що суспільству у великих кількостях потрібні були промислові робітники. Ця проблема відбилася й у педагогіці Локка. До питання про соціальне значення дитячої праці Д. Локк звернувся в складеній їм записці до проекту закону об бідних «Робочі школи» (1696). У цій записці Локк пропонував створювати в кожній громаді виховні установи, призначені для дітей бідноти від 3 до 14 років, свого роду з'єднання дошкільних установ і елементарних шкіл. Навчаючи тут початкам ремесел, розповсюджених у даній місцевості, діти повинні були привчатися до працьовитості і ґречного поводження і заодно відшкодовувати витрати свого змісту.



Висновки

Педагогіка Джона Локка досить суперечлива й отут доречно згадати слова П.П.Блонського: «Буржуазна педагогіка не може розв'язати проблему всебічного розвитку кожного члена суспільства, своя увага вона зосереджує на окремій дитині, вивчаючи його поза соціальним середовищем. З цієї причини вона неспроможна спорудити будинок педагогіки як наукової системи. Їй під силу розробка лише окремих питань» . Подібні слова, на мій погляд, як не можна краще підходять до педагогіки Д.Локка. Дитина, дійсно розглядався поза соціальним середовищем, а вся увага педагога бути спрямовано тільки на одну дитину, що попросту нездійсненно в наші дні, коли одержувати освіта можуть діти всіх шарів населення.

Але поряд з цими важливими в наші дні недоліками, педагогіка Д. Локка, безсумнівно, заслуговує самої пильної уваги. Як і раніше актуальні його ради щодо морального і фізичного виховання дитини. Як і раніше досить свіжо звучать його ради щодо методів вироблення в дитини інтересу до предмета і способи викладання, зокрема принцип наочності навчання, його ненав'язливості і т.п. Однак через перераховані вище недоліків, багато положень педагогічної системи Локка просто не зможуть бути виконані сучасними вчителями, а тому більше підійдуть батькам для сімейного виховання.

Принципи виховання Д. Локка вплинули на історію педагогіки. Його роботи справили враження на багатьох талановитих педагогів майбутнього, таких як Песталоцці чи Руссо. Його правила виховання досить універсальні і можуть бути використані практично усіма. Не даремно в передмові до книги «Д. Локк» Н.Н. Попівський (учень і послідовник М.В. Ломоносова, один з перших професорів Московського Університету) визнав за необхідне звернутися до читача з дуже знаменною рекомендацією: хоча Д. Локк міркує тут тільки про виховання дітей зі знатних родин, однак і незнатні можуть користатися тими ж правилами.

Підсумовуючи усе вище сказане, можна сміло стверджувати, що Д.Локк залишив глибокий слід у світовій педагогіці і дав їй величезний поштовх у розвитку.

Список використаної літератури

1. Левківський М. В. Історія педагогіки : навч-метод. посібник Левківський М. В. - вид. 4-те. - К. : Центр учбової літератури, 2011. -190 с.

2. Локк Дж. Мысли о воспитании: хрестоматия по истории зарубежной педагогики / Локк Дж. - М., 1981. - 195 с.

3. Пальчевський, С.С. Педагогіка : навч. посібник / С.С. Пальчевський. - 2-ге вид. - Київ : Каравела, 2008. - 496 с

4. Педагогічна спадщина Джона Локка. - lektsiopedia.org/ukr/lek-5108.html

5. Шабаева М. Ф. Педагогическая теория Д. Локка. Век Просвещения / Шабаева М. Ф. - М. : Париж, 1970. - 115 с.

Размещено на Allbest.ur