Главная
База знаний "Allbest"
Педагогика
Формування культури поведінки молодших школярів засобами навчальних дисциплін та народної педагогіки
Формування культури поведінки молодших школярів засобами навчальних дисциплін та народної педагогіки
Завдання культури поведінки учнів початкових класів. Методи формування культури поведінки молодших школярів. Потенціал навчальних дисциплін у вихованні культури поведінки молодших школярів. Використання народної педагогіки у вихованні культури поведінки.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.08.2014 |
| Размер файла | 163,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
3. Не можна допускати також, щоб бесiда перетворювалася на лекцію. Лише. відверто висловлені думки й сумнiви дають змогу вчителеві спрямувати бесіду так, щоб дiти caмi дійшли до правильного розуміння сутнoсті обгoвоpювaного питання.
4. Матеріал для бесіди повинен бути близький емоційномy досвiдy вихованців. Тільки із залученням реального досвіду бесіди на eтичнi теми мoжyть бyти yспiшними.
5. У ходi бесіди важливо виявити й зіставити всі точки зору. Жодну думку не можна ігнорувати, це важливо з yсix точок зору - об'єктивності, спpаведливості, культури спілкування.
6. Неправильно було б вважати, що бесіда - спонтанний метод.
Джерелом для етичних бесід в у початковій школі являються факти, явища, події у житті самого дитячого колективу, вчинки дітей, їх взаємовідношення, вчинки героїв художніх творів, кінофільмів, спектаклів [57, с.175 - 176]. Під час виховання культури поведінки можна використовувати етичні бесіди на теми: "Добро в нашому житті", "З чого складається ввічливість?", "Ввічливих і лагідних шанують скрізь", "Яку людину можна назвати сердечною" "Чому необхідно дотримуватися норм і правил культурної поведінки?" тощо.
Значний вплив на активізацію самостійної думки учнів справляє диспут. У ході диспуту школярі вчаться висловлювати власні думки й судження, самостійно оцінювати факти і події, аналізувати мотиви поведінки людей, проявляти такт і витримку, уважно слухати інших. Диспут здебільшого застосовується у роботі з підлітками та старшокласниками. У процесі підготовки до нього вчителю слід формулювати запитання таким чином, щоб вони викликали дискусію, виявляли різні точки зору.
Наприклад, пропонуючи учням провести диспут на тему "Про культуру поведінки школяра", можна поставити на обговорення такі питання: "Що таке культура людини взагалі й культура поведінки зокрема?", "Що таке справжня ввічливість, у чому і як вона виявляється?", "Як пов'язана культура поведінки з моральним обличчям людини?", "Культура зовнішня і внутрішня - це одне й те ж? Якщо ні, то в чому їх відмінність?", "Одні вчинки людини ми схвалюємо, вважаємо їх культурними, моральними, інші - засуджуємо. Чим ми при цьому керуємося?" тощо.
До методів стимулювання почуттів та ставлень дитини відносяться:
- приклад моральної поведінки;
- заохочення та покарання;
- доручення;
- змагання.
Приклад як метод виховання культури поведінки - це вплив вчинків та дій на почуття, свідомість та поведінку учня. Безпосередній вплив може оказати не тільки особистий приклад оточуючих людей, але й приклади із життя та діяльності творів, кінофільмів, театралізованих спектаклів.
Специфіка та сила прикладу як метода виховання культури поведінки заклечається у тому, що при його використанні знання формуються в єдності зі способами поведінки. Діти засвоюють знання про культуру поведінки в конкретних моральних ситуаціях.
Заохочення та покарання розглядаються як необхідні у процесі виховання культури поведінки засоби педагогічної корекції.
В складному процесі виховання моральної культури особистості дитини заохочення та покарання виступають як допоміжні засоби, але у визначених ситуаціях вони набувають вирішального значення.
Заохочення та покарання відрізняються від інших засобів морального виховання силою діяння. Це стимуляція сильних почуттів.
Заохочення застосовується у вихованні дітей всіх вікових категорій. Чим старші діти, тим за більш серйозні досягнення у поведінці вони заохочуються.
При цьому слід йти від заохочення за окремі позитивні вчинки та добросовісне виконання своїх обов'язків до заохочення за постійну позитивну поведінку, за прояв ініціативної роботи у колективі.
Важливою вимогою у використанні заохочень, а також покарань є справедливість та об'єктивність.
Застосовуючи заохочення, необхідно дотримуватися міри. При частому їх використанні діти звикають до них як д звичайного, і в силу цього виховна мета заохочення знижується.
В складному процесі формування моральної направленості особистості приходиться застосовувати і покарання як одне із засобів педагогічної корекції.
Покарання використовується у тих випадках, коли окрема дитина або колектив в цілому не виконав встановлених вимог, порушили прийняті норми поведінки та правила життя в колективі, а характер порушення вимагає негайного дії. Покарання викликає у дитини глибоку психологічну дію, викликає почуття сорому, засмучення, каяття, загальний важкий емоційний стан [57, с.179].
Покарання завжди повинно бути обґрунтоване та зрозуміле для винного, а також для всього колективу. Слід добиватися, щоб покарання впевнило дитину в необхідності виправити свою поведінку, викликало в ньому почуття сорому, каяття, пробудження совісті. При застосування покарання необхідний індивідуальний підхід, врахування індивідуальних особливостей характеру, тупу нервової системи. Отримане учнем покарання після виправлення їм своєї поведінки не може слугувати приводом для образливих нагадувань та повчань. Категорично заборонені тілесні покарання, які озлоблюють дитину, змушують її казати неправду, хитрувати, виховувати боязкість.
Важливий засіб виховання культурних звичок школярів у процесі суспільно корисної роботи - доручення. Воно конкретизує обов'язки перед колективом, збагачує індивідуальний моральний досвід, спонукає вихованців до прояву кращих моральних якостей - відповідальності, колективізму, взаємодопомоги, чуйності. Важливо, щоб молодші школярі чітко розуміли, в чому конкретно полягає завдання, що і коли їм належить зробити, перед ким звітувати.
Практика показує, що в школах не завжди додержуються цих важливих педагогічних вимог до організації громадських обов'язків учнів. Часто доручення учням дає вчитель, а не класний колектив і звітують вони про виконання завдання також перед педагогом.
Неодмінна умова впливу суспільно корисної діяльності на формування моральних звичок - систематичність виконання учнями доручень, охоплення максимальної кількості учнів. При цьому кожне доручення має приваблювати школярів своєю суспільною значущістю, давати простір для самоствердження в колективі, розширювати досвід суспільно корисної роботи.
Педагогічно виправдана у формуванні моральних звичок зміна рольових позицій, коли діти можуть набути досвіду і керівника, і виконавця. Психологічні дослідження свідчать, що перебування школяра протягом тривалого часу лише в статусі організатора або, навпаки, підлеглого в цілому негативно позначається на розвитку моральних якостей, приводить у першому випадку до розвитку егоїзму, зарозумілості, в другому - до пасивності, індиферентності.
Важливий засіб вироблення стійкої моральної поведінки - змагання. Розумне внесення елементів змагання в різні форми громадської діяльності сприяє свідомому додержанню учня норм і правил поведінки. Зокрема, етична освіта школи ефективна лише тоді, коли тісно пов'язана з практичними формами роботи у колективі, з педагогічно доцільною організацією життєдіяльності дітей. Роз'яснюючи етичні норми в бесіді чи розповіді, вчитель допомагає дітям осмислити наявний у них досвід повсякденного спілкування, усвідомити моральні основи, на яких ґрунтується культура поведінки. Під час обговорення конкретних ситуацій з життя, літератури учні вчаться орієнтуватися в мотивах людських вчинків, уточнюють моральні оцінки і судження. Уміле застосування вчителем методів словесного переконування має створювати певні передумови для підвищення дієво-практичних форм роботи. У свою чергу, набутий досвід поведінки збагачує і поглиблює знання школярів, сприяє формуванню їхньої моральної свідомості.
Отже, виховання культури поведінки передбачає цілеспрямовану систематичну роботу педагогічного колективу з ознайомлення школярів з правилами поведінки, пристойності, етикету, формуванню у них відповідних навичок і звичок. Воно може успішно здійснюватися лише за умови вмілого поєднання методів різних груп та різноманітних форм педагогічного впливу на учнів. Головними із них є: методи формування моральної поведінки; методи формування моральної свідомості; методи стимулювання почуттів та відношень дитини. Методи морального виховання визначаються його метою, змістом, а також віковими можливостями. До методів формування моральної поведінки можна віднести: привчання, сюжетно-рольові ігри, вправи. До методів формування моральної свідомості - роз'яснення, етична бесіда, навіювання, диспут. До методів стимулювання почуттів та відношень дитини відносяться приклад моральної поведінки, заохочення та покарання, доручення, змагання.
Розділ ІІ. Практичне дослідження кульури поведінки молодших школярів
2.1 Особливості виховання культури поведінки молодших школярів
Як відомо, молодший шкільний вік вважається особливо благодатним для формування основ культури поведінки. Діти цього віку більш свідомо, ніж дошкільники, спроможні сприймати вимоги до своєї поведінки. До того ж вони характеризуються підвищеною сприйнятливістю до зовнішніх впливів, здатністю до наслідування. Власний моральний досвід молодших школярів відносно обмеженим. Тому вони надзвичайно вірять у істинність того, що говорять дорослі, насамперед учитель, у безумовність і необхідність моральних норм. Саме це й відіграє вирішальну роль в успішному сприйнятті дітьми правил культурної поведінки.
Існують певні педагогічні умови, без дотримання яких неможливе формування культури поведінки молодшого школяра.
1. Узгодженість позаурочної виховної роботи з моральним вихованням у процесі навчальних занять - одна із умов систематичного і цілеспрямованого виховання. Знання та практичні вміння з основ наук у поєднанні з демократичними переконаннями і моральністю спонукають учнів до більш активних дій, до підкорення своїх дій і вчинків цілям суспільства.
2. Другою необхідною умовою є взаємодія всіх вчителів, що працюють в класі, громадських організацій, батьків.
Робота з виховання культури поведінки проходить успішно, якщо в ній беруть участь усі вчителі початкових класів. Зусилля одного вчителя, що веде роботу тільки у своєму класі, не можуть дати стійкого позитивного результату. Діти, виходячи за стіни своєї класної кімнати, будуть постійно зустрічатися з іншими школярами, від яких не вимагають виконання необхідних правил культурного поведінки. Важко буде створити і загально шкільну суспільну думку, що засуджує порушення правил поведінки.
3. Пред'явлення однакових вимог до поведінки учнів складає обов'язкова умова в роботі з виховання культури поведінки.". Там, де вихователі не з'єднані в колектив і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу", - писав А. Макаренко [46, с.145].
На педагогічній раді, на методичному об'єднанні вчителів початкових класів треба визначити зміст і методи роботи з виховання культури поведінки, обов'язковість її проведення у всіх початкових класах. Доцільно проводити відкриті заняття по культурі поведінки, обговорювати методичну сторону їхнього проведення колективно, знаходити більш зроблені форми роботи з дітьми.
4. Величезне значення для успіху роботи має обстановка в школі: чистота, порядок. Красиво оформлені класні приміщення, зі смаком оформлені інтер'єри.
Якщо в будинку брудно і незатишно, дозволяється по школі ходити у верхньому одязі, немає побутового куточка, дзеркала, де можна привести себе у порядок, те важко жадати від школярів чистоти, охайності, підтягнутість в зовнішньому вигляді.
5. Поведінка вчителя, його зовнішній вигляд, тон і стиль звертання з іншими вчителями, батьками, учнями мають вирішальне значення у формуванні вихованості школяра. Учитель повинний бути тим зразком поведінки, якому хотів би випливати учень. Різкий тон, дратівливість у спілкуванні з дітьми, безтактні зауваження, що батьки іноді ще одержують у школах, безумовно, утрудняють виховання культури поведінки. Правила ввічливості, культура мови, точність, обов'язковість формуються набагато швидше, якщо в школі створена загальна атмосфера дружелюбності, уваги друг до друга, товариській допомозі і дбайливості.
6. Процес формування культури поведінки повинен приваблювати дітей своєю змістовністю та емоційністю, викликати інтерес і активність, заохочувати до аналізу своїх позитивних якостей та недоліків - тільки тоді він набуде дійового характеру в плані морального розвитку.
7. Починаючи роботу з учнями, не можна забувати, що досвід моральної поведінки, набуті ними до школи культурні навички та звички неоднакові. Тому вчитель молодших класів перші дні перебування дітей у школі повинен присвятити вивченню рівня їхньої вихованості. З цією метою він має визначити, які у дітей уявлення про правильну поведінку, якими навичками вони володіють, які прогалини мають місце у їх вихованні. Результати вивчення сприятимуть правильній організації виховної роботи з школярами з урахуванням їх індивідуальних особливостей.
Важлива роль в організації виховного процесу в початковій школі, як слушно зауважив В. Сухомлинський, належить людинознавчим курсам, які дають змогу дітям краще пізнати себе й світ людей, по-іншому побачити взаємодію людини з природою, з суспільством, враховує її органічні зв'язки з сім'єю, родичами, що сприяє формуванню дитини.
Правильно організована робота на уроках в початкових класах, в позаурочний час по вихованню культури поведінки закладе основи світогляду дитини, формуватиме характер, повагу до свого народу, гуманне ставлення до природи, мистецтва, моральне обличчя молодших школярів.
Діти прийшли у перший клас. Все для них тут нове - і розпорядок дня, і обстановка, і обов'язки. Отже, насамперед важливо показати й пояснити дітям, як вони повинні поводитися в нових умовах. Напрям роботи, який охоплює всі ці питання, можна об'єднати загальною темою: "Ви тепер не просто діти, ви - школярі". Цю загальну тему потрібно розділити на окремі підтеми, в процесі вивчення яких діти поступово ознайомлюватимуться з новими для них вимогами.
У перший же день занять варто організувати бесіду "Наш клас", у ході якої слід розповісти та показати, як тримати себе у класі, сидіти за партою, заходити до класної кімнати і виходити з неї, вітати вчителя та інших дорослих, вставати без шуму і так, щоб не зачіпати товариша, дотримуватися чистоти тощо.
Наступне заняття може бути присвячене питанням культури спілкування дітей між собою та з учителем. На ньому слід пояснити, чому важливо уважно ставитися до товаришів, подавати їм в усьому допомогу. Розказати, що вчителя і всіх дорослих треба називати на "Ви", звертатися до них по імені й по батькові, вітатися першим.
На одному із занять дітей необхідно ознайомити з правилами ввічливості. Розповісти, що таке ввічливість, коли треба вживати слова "будь ласка", "дякую", "пробачте", "дозвольте", показати, як виконувати правила ввічливої поведінки. Обговорюючи правила ввічливості, слід посилатися на позитивні приклади поведінки дітей. Робота по засвоєнню школярами правил ввічливості повинна поступово ускладнюватися, збагачуючись новими поняттями, нормами, вимогами.
Наприклад, у 1 класі доцільно ознайомити учнів з такими правилами: "Як поводитись у класі", "Чарівні слова", "Як поводитися в їдальні", "Бережи навчальні та особисті речі", "Що значить поважати старших". У 2 класі можуть бути опрацьовані такі теми: "Будь уважним до товаришів", "Що таке ввічливість", "Навчися правильно, культурно поводитися на вулиці, у транспорті", "Як поводитися вдома". У 3 - 4 класах тематика стає більш складною - "Навчися культурно поводитись у театрі, кіно, в гостях", "Будь скромним", "Будь точним", "Учись культурно говорити", "Будь уважним і чуйним", "Ввічлива людина завжди уважна до тих, хто її оточує".
У практиці багатьох шкіл держави застосовуються різноманітні методи і форми роботи по засвоєнню учнями правил ввічливості: етичні бесіди та збори, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відповідних кіно фрагментів та діафільмів, інсценування творів і постановка дитячих п'єс, проведення рольових ігор, правилами яких передбачено дотримання норм ввічливості: "У магазині", "Ми прийшли до бібліотеки", "На пошті", "Зустрічаємо гостей", "Мандрівка по місту ввічливих", "Чарівні слова", "Хто більше знає ввічливих слів", уроки ввічливості тощо.
Наприклад, при проведенні бесіди "Поговоримо про ввічливість" школярі дізнаються, що ввічливість - це вміння поводитися так, щоб іншим було з тобою приємно. Ввічливий учень завжди привітний до своїх товаришів та інших людей, при зустрічі вітається, за допомогу і піклування дякує, не забуває попрощатися. Йдучи з дому, обов'язково говорить, куди йде і коли повернеться, щоб рідні не хвилювалися, повертається вчасно. Не капризує, щоб не зіпсувати іншим настрій. Ніколи й нікуди не спізнюється, береже свій і чужий час. У транспорті, не чекаючи прохань, поступається місцем старшим. Допомагає піднятися, якщо хтось упав, перейти вулицю тим, хто цього потребує.
Під час бесіди у пригоді стануть такі твори дитячої художньої літератури, як "Чарівне слово" В. Осєєвої, "Великий і малий" В. Бичка, "Букет" А. Дублянського, "Урок Ввічливості", "Отак буває із хвальком" Д. Ткача, "Найстрашніше" Є. Пермяка, "Ти думав - школа не вокзал" С. Маршака та ін. До кожного твору вчитель має продумати ряд питань, які б допомогли учням правильно зрозуміти й усвідомити прочитане.
У роботі з дітьми молодшого шкільного віку особливе значення має наочність. Тому вчитель, готуючись до проведення роботи по прищепленню учням правил ввічливості, велику увагу має приділяти добору відповідного ілюстративного матеріалу - картин, карикатур, малюнків, діафільмів, кінофрагментів тощо.
Поряд із словесними формами роботи можна запровадити систему вправ, під час яких навички ввічливої поведінки закріплюються, конкретизуються.
Так, наприклад, після бесіди "Учись завжди бути ввічливим" можна провести ряд практичних занять. Значне місце серед них займають вправляння. Звертаючись до учнів, вчитель може запитати: "Діти, що означає бути ввічливим?" Школярі дають відповідь: "Це значить вітатися, дякувати, говорити "будь ласка", не сваритися".
Кого ви вважаєте найбільш ввічливим у нашому класі?
Олю.
Зараз Оля вийде в коридор, а потім зайде в клас і попросить картину, дотримуючись усіх правил ввічливості.
Дівчинка постукала в двері, з дозволу вчителя зайшла до класу і попросила: "Дайте, будь ласка, картину". Одержавши її, сказала: "Дякую" і вийшла.
Учителька ставить учням запитання: "Які помилки допустила Оля?" Діти відповідають:
Все зробила правильно.
Не привіталася.
Не попросила вибачення за те, що потурбувала.
Після цього слід зробити підсумок висловлювання учнів: "Оля виявила ввічливість, але не повністю дотрималася всіх правил. По-перше, вона забула привітатися, коли зайшла, по-друге, не попросила вибачення за те, що на хвилинку перервала заняття. Як бачите, діти, правил ввічливості треба навчатися. А тепер повторимо ще раз. Володю, будь ласка, вийди у коридор".
Іншим разом можна застосувати ще один метод - вправляння. Учням розповідається випадки з життя і запропоновується дати їм оцінку. Наприклад: "Діти, я вам розкажу про один випадок, а ви проаналізуйте його".
"Прийшовши зі школи, Вітя сів читати книжку. До нього звернулася молодша сестричка Наталочка.
Вітю, дістань, будь ласка, з полички мою книжку, я хочу роздивитися малюнки.
Не заважай! - крикнув на неї братик. - Хіба не бачиш, що мені ніколи?
Пробач, Вітю, я більше не буду заважати, - сказала Наталочка й вийшла в іншу кімнату.
Чи правильно вчинив хлопчик?
Діти відповідають: "Вітя неправий, бо сестричка до нього звернулася ввічливо, а він відповів грубо".
А як треба йому було зробити?
Якщо Вітя був дуже зайнятий, він повинен був сказати: "Будь ласка, зачекай трошки, а звільнюся й дістану тобі книжечку".
З метою вправлянь вчитель також може запропонувати дітям розв'язувати різні практичні завдання, наприклад:
1. Петро і Тамара пішли провідати Андрія, але не можуть знайти будинок, в якому він живе.
Доведеться у когось запитати, - розмірковує Тамара.
Я зараз запитаю, - сказав Петро й пішов назустріч жінці, яка наближалася до них.
Як повинен Петро звернутися до неї?
2. Черговому треба негайно звернутися до вчительки, яка в цей час з ким то розмовляє.
Як він має це зробити?
3. Як звертатися до дорослих - знайомих і незнайомих?
4. Як вітатися із старшими?
5. Коли і як вітатися з батьками?
Всі ці вправи ознайомлюють дітей із способами поведінки у різних життєвих ситуаціях, збагачують їх досвід.
Продовжуючи роботу по засвоєнню дітьми правил культурної поведінки, необхідно на самому початку навчального року провести екскурсію на тему "Наша школа", під час якої ознайомити дітей з шкільним приміщенням і подвір'ям, з правилами внутрішнього розпорядку і т. ін.
Важливе місце у системі роботи по формуванню у дітей культури поведінки займає ознайомлення їх з правилами для учнів та формування у них звички дотримуватися цих правил. Кожне правило школярі повинні не тільки зрозуміти та усвідомити необхідність його виконання, а й конкретно знати, як виконувати, яких способів поведінки дотримуватись. Поряд з роз'ясненням, показом і вправлянням необхідно також застосовувати різні форми контролю. Істотну роль у засвоєнні дітьми правил для учнів відіграють такі форми роботи, як збори групи та етичні бесіди на теми: "Що означає вчитися сумлінно", "Як треба готувати домашні завдання", "Чому не можна запізнюватись на заняття", "Як я допомагаю мамі", "Моя допомога товаришам" тощо. Запам'ятовувати і втілювати у життя дітей правила для учнів допомагають різні ігри, в тому числі рольові.
Наприклад, для того, щоб навчити школярів дотримуватися правила про необхідність участі у праці, у справах свого класу, допомоги товаришам у навчанні та праці, можна провести різноманітні ігри, зокрема "Подорож по місту веселих майстрів". Під час гри учні розподіляються на невеликі групи по 3-5 чоловік, які мандрують, заходячи до "книжкової лікарні", на "фабрику саморобної іграшки", до "ательє", "майстерні друзів птахів" тощо, де навчаються ремонтувати книжки, робити іграшки для дошкільнят, шити одяг лялькам, майструвати годівнички для птахів, наводити чистоту в класі та ін. Подорож може продовжуватися досить тривалий час, поки учні не оволодіють певними трудовими навичками, не навчаться допомагати один одному.
Закінчується вона організацією виставки робіт школярів, відзначенням кращих "веселих майстрів", проведенням збору на тему: "Школярі - вмілі, працьовиті та дружні діти".
Щоб привчити учнів щоденно робити ранкову гімнастику, як цього вимагають правила, слід періодично організовувати змагання між дітьми на краще виконання фізичних вправ. Після змагань потрібно відзначати переможців, вручати їм червоні чемпіонські стрічки та майки, створювати Дошку пошани кращих юних спортсменів групи.
Запам'ятовуванню правил для учнів допомагає вивчення віршів, у яких викладено зміст правил.
Важливу роль у засвоєнні дітьми правил для учнів відіграє демонстрування відповідних діафільмів та кінофільмів: "Режим дня учнів 1 класів", "Правила для учнів 1 - 4 класів". Щоб активізувати дітей, необхідно перед переглядом фільму провести невеличку бесіду, підкреслюючи, на що слід звернути увагу, над чим подумати. Після перегляду фільм треба обговорити, попросивши учнів відповісти на ряд завчасно продуманих запитань.
Під кінець навчального року в кожному з трьох початкових класів варто організувати рапорт-показ батькам на тему: "Як ми виконуємо правила для учнів". До цього рапорту-показу підготувати Дошку пошани - "Вони навчаються сумлінно", де помістити фотографії учнів, які виявили протягом року старанність у навчанні, виставку підручників і зошитів та іншого навчального приладдя, виставку різних робіт, виготовлених учнями в гуртках. У рапорті діти повинні коротко розповісти, посилаючись при цьому на відповідні розділи виставки, як вони виконують правила для учнів, чого навчилися за рік шкільного життя.
Дуже велика роль у вихованні культури поведінки відводиться формування особистої гігієни молодшого школяра, бо здоров'я дітей, загартованість їхніх організмів, інтерес до здорового способу життя залежать саме від того, наскільки сформовані у них культурно-гігієнічні навички.
Фізіологічною основою культурно-гігієнічних навичок є утворення умовно-рефлекторних зв'язків, вироблення динамічного стереотипу, а головною умовою їх формування - раціонально організоване життя дітей у школі та вдома. Важливими при цьому є чистота приміщення, якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур, приклад охайності й особистої гігієни дорослих тощо.
Так, у багатьох школах держави діти залучаються до товариства друзів чистоти, де вони ознайомлюються з правилами особистої гігієни та охайності. Практичних навичок в цьому діти набувають на заняттях "друзів Мийдодіра". Тут вони навчаються, що треба робити, щоб у квартирі, в класі, на особистому робочому місці завжди був порядок, вчаться прати і прасувати носові хусточки, комірці, манжети, стрічки для кіс, пришивати ґудзики, мастити кремом і начищати до блиску взуття, чистити зуби, стригти нігті.
Контролюють стан чистоти самі учні - члени санітарних трійок, склад яких періодично змінюється. Вони відповідають за порядок у куточку друзів чистоти, що створюється у класі. В ньому завжди мають бути голки, нитки, ґудзики, крем і щітки для чищення взуття й одягу, гребінці, мило, рушник.
Якщо у 1 класі вчителі приділяють увагу лише питанням охайності, то у 2 - 4 класах великого значення надають формуванню хорошого смаку. У вирішенні цих питань істотне місце відводиться грі "У ляльковому ательє", де на прикладі ляльок діти обговорюють, як треба одягатися, що таке краса і скромність в одязі, гарний смак.
Діти дуже люблять яскраві ранки і свята, що присвячуються чистоті й охайності. Так, у школах Харківської області проводяться свята чистоти і здоров'я дітей під назвою "В гостях у Мийдодіра". Під час цих свят інсценується твір К. Чуковського "Мийдодір", учні розгадують загадки, наводять прислів'я про чистоту і охайність, читають вірші, співають пісень, беруть участь у костюмованому параді речей.
Допомагає виховувати в учнів навички особистої гігієни, охайності й порядку колективне читання й обговорення таких творів дитячої художньої літератури, як "Рукавичка" і "Нечепура" В. Ліфшиця, "Ось яка я" О. Бєдарєва, "Маша-растеряша" Л. Воронкової, "Мийдодір", "Федорине горе" К. Чуковського, "Лист до всіх дітей з однієї дуже важливої справи" Ю. Тувіма, "Дімка - санітар" М. Разумовської, "Ґудзик" В. Осєєвої, "Дві нечепури" Е. Кисельової та ін.
Першорядне місце у системі роботи з виховання культури поведінки займає вироблення в учнів навичок і звичок культури спілкування з людьми, поведінки у сім'ї, на вулиці та у громадських місцях. При цьому важливе значення має виховання культури мови, прищеплення способів правильної поведінки за столом, у кіно та театрі, на вулиці, у транспорті, правил поведінки з старшими і малюками, з старими і хворими, з сусідами по квартирі та з членами сім'ї.
Для того, щоб діти запам'ятали зміст правил і постійно дотримувалися їх у повсякденному житті, широко застосовуються бесіди й практичні заняття па теми: "Як з'явилися правила поведінки? Хто їх придумав, навіщо?" "Поважай старших", "Бережи свій і чужий час", "Що значить піклуватися про людей які тебе оточують" та ін.
Важливе значення для виховання культури поведінки має поступове вироблення в учнів звички постійно дотримуватися конкретних правил моральної поведінки. Ці правила ґрунтуються на простих нормах моральності, як наприклад:
- допомагай іншим;
- не будь жадібним;
- не відмовляйся від доручень;
- поводь себе ввічливо з товаришами, із старшими;
- сумлінно виконуй домашнє завдання, оволодівай знаннями;
- в доброму стані підтримуй свої підручники, зошити, навчальні посібники;
- дотримуватися порядку та тиші на уроках;
- зберігати шкільне майно, власні речі [81, с.382-383].
Порушення цих норм суворо засуджується колективом.
Чіткість колективних вимог, їх доступність для учнів цієї вікової групи, постійна правильна реакція колективної думки на їх порушення роблять їх важливим засобом виховання культури поведінки школярів не на словах, а на ділі.
Успіх в роботі з молодшими школярами по прищепленню їм навичок і звичок культури поведінки можливий лише тоді, коли одночасно з виховною роботою в дитячому колективі ведеться роз'яснювальна робота з батьками, спрямована на те, щоб навички, які прищеплюються учням у школі, закріплювалися вдома. Необхідно на батьківських зборах, заняттях університету для батьків провести цикл бесід, наприклад, за такою тематикою: "Поведінка батьків у сім'ї - головний фактор успішного морального виховання дитини", "Про вироблення в учнів культури спілкування з дорослими і товаришами", "Культура мови", "Виховання ввічливості, точності й обов'язковості", "Формування у дітей навичок особистої гігієни та охайності", "Про поведінку учнів на вулиці та в громадських місцях", "Правила поведінки та обов'язки дитини у сім'ї".
Отже, починаючи роботу з учнями, не можна забувати, що досвід моральної поведінки, набуті ними до школи культурні навички та звички неоднакові. Тому вчитель молодших класів перші дні перебування дітей у школі повинен присвятити вивченню рівня їхньої вихованості. Правильно організована робота на уроках в початкових класах, в позаурочний час по вихованню культури поведінки закладе основи світогляду дитини, формуватиме характер, повагу до свого народу, гуманне ставлення до природи, мистецтва, моральне обличчя молодших школярів.
Важливе значення для виховання культури поведінки має поступове вироблення в учнів звички постійно дотримуватися конкретних правил моральної поведінки. При організації роботи на уроках в початкових класах слід використовувати різні форми роботи: етичні бесіди та збори, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відповідних кіно фрагментів та діафільмів, інсценування творів і постановка дитячих п'єс, проведення рольових ігор, правилами яких передбачено дотримання норм ввічливості.
2.2 Потенціал навчальних дисциплін у вихованні культури поведінки молодших школярів
При дослідженні даної проблеми доцільно звернутися до програми середньої загальноосвітньої школи 1 - 4 класів та підручників, з'ясувати, який матеріал з питання формування культури поведінки передбачено вищезазначеними державними документами і як реалізовується це питання у змісті навчальних підручників.
Аналіз змісту програми свідчить, що при вивченні курсу "Українська мова" пропонується вчителеві використовувати вправи, художню літературу минулого і сьогодення, усну народну творчість, регіональні та загальноукраїнські дитячі програми по радіо та телебаченні і цим самим сприяти формуванню моральних якостей молодших школярів.
В підручниках "Рідна мова" 2 - 4 класів поміщено дуже багато вправ виховного характеру. Ціла низка вправ - це уривки з творів Т. Шевченка, Л. Українки, О. Донченка, В. Сухомлинського, О. Іваненко та ін. Особливо великий виховний потенціал, спрямований на формування культури поведінки містять вправи, взяті з творів В. Сухомлинського: "Суниці для Наталі", "Сива волосинка", "Усі добрі люди - одна сім'я", "Співуча пір'їнка" (4 кл.). На матеріалах цих вправ формуються такі моральні якості, як доброта, турбота про інших людей, чуйність, милосердя.
Основними структурними компонентами підручника "Читанка" є тексти, представлені художніми, науково-пізнавальними та публіцистичними статтями, вірші, різноманітні за жанрами, народні пісні, легенди, байки, притчі тощо. На матеріалах цих багатьох творів можна формувати культуру поведінки молодших школярів.
Дуже цінним, на наш погляд, є наявність у вищезазначених посібниках додаткових елементів (малюнків), які сприяють вихованню моральних якостей, розвитку мовлення. Крім того, вони відбивають народний колорит, духовні та релігійні цінності. Невелика кількість питань і завдань зосереджена в підручниках після текстів. Вони сприяють закріпленню основного матеріалу, що вивчається на уроці, роблять цим процес більш цікавим і доступним для учнів і водночас, багато завдань спрямовані на формування моральних понять.
Потрібно зазначити, що твори "Читанка" у 2 - 4 кл. за своїм змістом є близькими і цікавими для дитини, вони розвивають її пізнавальні здібності, сприяють моральному розвитку дитини, виховують любов до рідної мови, до України в цілому і до своєї маленької Батьківщини.
Підручники з Математики складаються з текстових, цифрових та геометричних структурних компонентів. Важливим текстовим компонентом є задача, над якою працюють діти, починаючи з першого класу. На матеріалах багатьох задач можна не тільки розвивати логічне мислення учнів, а й виховувати моральну поведінку. Наведемо приклад:
- "У дівчинки було 10 к. Вона віддала братику 5 к. Скільки копійок залишилось?" [11, с.106].
- "Хлопчик зібрав букет квітів. 5 квіток він подарував мамі, і в нього залишилось 3 квітки. Скільки квіток було в букеті?" [12, с.29].
- "Батько купив 15 кг картоплі в 5 однакових сітках. Син допоміг йому нести 2 сітки. Скільки кілограмів картоплі ніс син?" [13, с.37].
- "Для молодших школярів придбали всього 200 квитків: 74 квитки - в театр, шосту частину решти - в музей, а всі інші на балет. Скільки квитків придбали на балет?" [14, с.27].
Основними структурними компонентами підручників "Ознайомлення з навколишнім світом" та "Я і Україна" є тексти. Здебільшого це науково-пізнавальні статті, а також художні твори, що мають незначний обсяг.
Слід відмітити, що у підручнику "Ознайомлення з навколишнім світом" для першого класу синтезується не тільки природничий матеріал, а й елементи історії, фольклору, етики та естетики. Багатоплановість змісту предмета дає змогу реалізувати сукупність різноманітність завдань, головним з яких є забезпечення первинних ціннісних орієнтацій дітей у різноманітних галузях життя, культурній спадщині країни, регіону, сім'ї.
Ще одним важливим моментом даного предмету є те, що у межах кожного класу теми викладаються концентрично: від заняття до заняття - щоразу на складнішому навчальному матеріалі, завдяки чому розширюється моральний досвід.
Продовжуючи далі аналіз програми, ми підходимо до розгляду таких курсів початкової ланки навчання, як образотворче мистецтво, трудове навчання, музика та основи здоров'я і фізичного виховання.
Згідно з вимогами Державного стандарту освіти галузь "Технології (трудове навчання)" забезпечує умови для поєднання інтелектуального розвитку учнів у трудовій і конструктивно-технологічний діяльності.
Змістовими лініями "Трудового навчання" є творча праця учнів, ознайомлення з основами виробництва, професійна орієнтація, трудове виховання, яке включає і формування культури поведінки молодших школярів.
Виховний потенціал "Образотворчого мистецтва" міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості - первинні стосовно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставленні до світу взагалі. Мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування моральних якостей, потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.
Виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра, пов'язується із його загальним розвитком, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.
Завдання вчителя - розвинути чутливість учнів до музики, ввести їх у світ добра і краси, допомогти відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань, виховати здатність до активної різносторонньої музичної діяльності, сформувати ціннісно-орієнтоване ставлення до музичного мистецтва, сприяти розвитку художньо-творчих здібностей дітей.
Успішне розв'язання цих уявлень сприятиме досягненню мети музичного виховання: формування у школярів музичної культури як важливої й невід'ємної частини їхньої духовної культури.
Усі форми музичних занять з школярами мають сприяти їхньому духовному розвитку, пізнанню світу, формуванню світогляду, виховання моралі. На вирішення цього завдання спрямовується творча ініціатива вчителя, його знання і досвід, любов до дітей і до музики.
Аналізуючи програму предмета "Основи здоров'я і фізична культура" слід відмітити, що в процесі його вивчення реалізуються навчальні, розвивальні, оздоровчі, пізнавальні та виховні цілі.
Так, виховні цілі полягають у вихованні в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами, цікавості до українських народних ігор, національних, народних і олімпійських видів спорту; бережливого ставлення до власного здоров'я; формуванні усвідомленої індивідуальної установки на необхідність розвивати свої фізичні якості та рухові здібності; вихованні морально-вольових і психологічних якостей особистості.
Вищезазначене дає підстави стверджувати про різний потенціал навчальних дисциплін у початковій школі щодо можливостей формування моральних понять, культури поведінки учнів.
Звернемося до висвітлення деяких методичних прийомів у передовому педагогічному досвіді, що дозволяють активізувати роботу по вихованню культури поведінки молодших школярів.
Велике значення В. Кирийчук та О. Докуніна у розвитку становлення особистості людини під час виховання культури поведінки надають грі. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами і нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми; швидше знайомиться з правилами і навичками культурної поведінки. Фантазія, казка, гра - це частина духовного життя молодших школярів, що пробуджують у душі кожного з них добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості.
Вчителям пропонується ціла низка ігор:
дидактичні ігри ("Що було б на землі, якби зникли всі рослини? Звірі? Птахи?");
сюжетно-рольові ігри ("День народження", "Відвідування хворого товариша");
ігри на перервах ("Добрий день", "Лікар Айболить");
ігри - драматизації ("Сім'я столових приборів", "Охайна і неохайна");
вправи - тренінги, комунікативні ігри;
ігри "Чарівний стілець", "Пропоную - вибираю", "Смішне дерево", "Що таке добре, а що таке погано", "Побудувати слово" (методом кросвордів), "МОД - математично - організаційне доміно", "Лото - загадки";
вікторини;
конкурси.
На їх думку, інтелектуальні ігри мають бути зручними у користуванні, цікавими, привабливими, оригінальними.
Особливо велику роль у вихованні молодших школярів відіграють казки В. Сухомлинського. Насичені глибоким моральним змістом, вони наштовхують учнів на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити висновки.
Чому дідусь такий добрий сьогодні?
Поліз Андрійко на шовковицю: привабили чорні ягоди. Навтішався вволю, а тут дощ пішов. Пересидів Андрійко дощ. Хотів злазити з шовковиці, аж дивиться - сидить під шовковицею дідусь Петро. Вийшов дідусь після дощу в сад.
"Що ж його робити? ” - думає Андрійко. - Злізати з шовковиці - струсиш на дідуся всю воду з листя, змокне під дощем, захворіє".
Сидить Андрійко, притулившись до гілки, боїться по ворухнутись. Жде, поки дідусь до хати піде, а він не йде. Вже сутеніти стало, коли підвівся дідусь, питає:
Чому це ти сидиш на дереві, внучку?
Боюсь струсити на вас краплі, дідусю.
Злазь Андрійку.
Дідусь відійшов. Андрійко зліз з шовковиці. Дідусь пригорнув і поцілував Андрійка. "Чому це дідусь такий добрий сьогодні?" - з подивом подумав онук.
Василь Сухомлинський
Списав задачу
Павлик прийшов до школи стурбований. Дома він не міг розв'язати задачу. Прийшов, щоб у когось списати. Бо працювати сам не любив.
Прийшла відмінниця Зіна. Павлик попросив у неї списати, бо мовляв, у самого не вийшло. Зіна дала Павлику свій зошит.
Павлик почав списувати. В третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, Зіна написала 32.
В своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що у неї помилка.
Наступного дня вчителька принесла зошита після перевірки.
У Павлика - п'ять. - сказала вчителька. - Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, - чотири. Помилку впустила.
Зіна зблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і схилив голову над партою.
Василь Сухомлинський.
Виховання культури поведінки - це довготривалий процес, який здійснюється протягом всього навчання дитини. Як приклад, наведемо тематику занять з виховання культури поведінки
1 клас
Основи етикету (13 год).
Санітарно-гігієнічні навички:
1. Подружися з розпорядком дня.
2. Чого навчає Королева Чистоти.
3. Як живеться твоїм речам.
4. Кого ми називаємо красивим.
Поведінка за столом:
1. Ми йдемо до їдальні.
2. Чи слухаються тебе виделка, ложка та ніж?
3. Не кривди, синку, хліба…
Етика мовленнєвої поведінки:
1. Наша мова - мова солов'їна…
2. Розмова про розмову.
3. Вчимося слухати і чути інших.
Підсумкове заняття: "Знавці етикету".
Етика спілкування і взаємин (17 год).
Вдома:
1. Дім наш - рідна хата.
2. Слова щирого вітання (народні форми ввічливості).
3. Гість - радість у домі. День подарунків.
4. Все хочемо уміти. Як ми допомагаємо старшим.
5. Як Батьківщина й сонечко над нами, отак і мама на землі одна.
6. Наш рід.
У школі:
1. Ми йдемо до школи вранці.
2. Хто черговий? Я - черговий!
3. Уроки чемності для хлопців і дівчат.
4. Ти і твої друзі на перерві.
5. Шануємо працю людей.
6. Урок у шкільній бібліотеці.
У громадських місцях:
1. Ти живеш серед людей; як інших навчити поваги до себе.
2. Секрети ввічливої людини.
3. Ти йдеш у магазин…
Підсумкове заняття: "У країні Добрих і Ввічливих людей".
Формування елементів екологічної культури:
1. Барви рідного краю.
2. Наодинці з природою.
3. Не ламай калину…
2 клас
Основи етикету (13 год).
Санітарно-гігієнічні навички:
1. Поважай свій час.
2. слухняні речі;
3. Для чого людині люстерко?
Зовнішній вигляд:
1. З чого треба починати?
2. Твій одяг і зачіска.
Поведінка за столом:
1. Вчимося накривати на стіл.
2. Правила поведінки за столом.
3. Що таке гостинність?
4. Хліб на столі.
Етика мовленнєвої поведінки:
1. Як ми розмовляємо.
2. Твоє ім'я - твій друг.
3. У мене задзвонив телефон.
Підсумкове заняття: "Це не дрібниці…"
Етика спілкування і взаємин (16 год).
Вдома:
1. нашій хаті, як у раю.
2. Шануй батька та матір.
3. Наші дідусі та бабусі.
4. День Матері.
5. Нашому роду нема переводу.
6. Коли ми разом.
У школі:
1. Скажи, хто твій друг.
2. Хто іншому допомагає, той у нужді поміч має.
3. Секрети дружби.
4. Хлопчики та дівчатка.
5. Правила чесної гри та змагання.
У громадських місцях:
1. Ти на світі не один.
2. Які ми на вулиці.
3. Щоб тебе поважали.
4. "Золоте" правило ввічливості.
Підсумкове заняття: "Секрети ввічливості".
3 клас
Основи етикету:
1. Як марнуються дні.
2. Як стати красивим?
3. Гарна людина поставою.
4-5. Що ж таке мода? Культура зовнішнього вигляду (2 год).
6-7. Уроки гарних манер (2 год).
8. Хліб - усьому голова.
9-10. Правила культурної розмови. Словничок чарівних слів (2 год).
11. Настрій, тон, міміка, жести. Словничок настроїв.
12. Фотографія душі (про культуру листування).
13. Підсумкове заняття: "Іспит на вихованість".
4 клас
Культура спілкування і взаємин.
1. "Берегиня, обереги - наші давні й добрі символи".
2. Твоє родовідне дерево.
3. "Є у кожної дитини матінка єдина".
4. Ти і твої рідні.
5. Мудрість людської скорботи.
6. Ти приймаєш гостей. День народження.
7. Вмієш сам - навчи інших.
8. Краса спілкування (будьмо друзями).
9-10. Леді та джентльмени.
11. На перерві.
12. Це варто запам'ятати.
13. Пам'ятай про Інших.
14. Ти живеш у своєму домі. Ти вийшов на вулицю.
15. Ми йдемо в театр, кіно, музей, на виставку
16. Ти прийшов до храму.
17. Підсумкове заняття: "Школа Ввічливих наук".
Уроки з виховання духовності молодших школярів, формування культури поведінки проводиться як у традиційних, так і в не традиційних формах. Урок-фантазія, урок відкритих думок, урок - аукціон знань, урок з казковим сюжетом - ось такі нетрадиційні типи уроків у творчому доробку вчителів з основ християнської етики. В основі цих уроків істина про те, що вищи психічні функції дитини, в тому числі мовлення і мислення розвивається повноцінно тільки тоді, коли, розвиток розуму невідривний від розвитку душі.
Предмет християнської етики має великий виховний потенціал у духовному розвитку, сіє в душах дітей зерна доброти, виховує культуру поведінки. У дітей поступово змінюється на краще характер, поведінка, ставлення до ровесників, дорослих.
Вчителі зауважують, що слухання молодшими школярами доступних уривків із Святого письма і Життя Святих дисциплінує їх. Тому, доречно, вважає вчителька, нечасто і малими дозами давати їхньому розуму і душі можливість спілкуватися зі зразками справжньої духовності та культури.
Нині ми особливо відчуваємо, що неможливо виховати повноцінним покоління, здатне побудувати гуманне суспільство, без того, щоб діти засвоїли норми моральної культури.
Отже, при дослідженні даної проблеми, слід звертатися до програми середньої загальноосвітньої школи 1 - 4 класів та підручників, з'ясувати, який матеріал з питання формування культури поведінки молодших школярів передбачено державними документами. Вищезазначене дає підстави стверджувати про різний потенціал навчальних дисциплін у початковій школі щодо можливостей формування моральних понять, культури поведінки учнів. З передового педагогічного досвіду вчителів бачимо, що велике значення у розвитку становлення особистості людини під час виховання культури поведінки надають грі. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами і нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми, швидше знайомиться з правилами і навичками культурної поведінки. У роботі із учнями корисно використовувати ідеї видатного педагога В. Сухомлинського, а зокрема його казки, також впроваджувати предмет християнської етики, що має великий виховний потенціал у духовному розвитку дитини.
2.3 Використання народної педагогіки у вихованні культури поведінки молодших школярів
Під культурою поведінки учнів початкових класів необхідно розуміти звичну систему дій і вчинків, притаманних дитині, в яких відображаються позитивні мотиви її поведінки та сукупність уявлень і знань про норми моралі. З огляду на це, виділяємо такі компоненти поняття культури поведінки: інтелектуальний, емоційний, діяльнісно-практичний.
В основі реалізації завдань виховання культури поведінки має лежати синтез загальнолюдського досвіду і моральних цінностей та особливостей українського менталітету. Тому необхідно звертатися до джерел української народної педагогіки, в яких нагромаджений досвід народу щодо виховання та навчання дітей, його погляди на мету, завдання й методи виховання молодого покоління, традиційні для українців форми та засоби виховного впливу. На основі багатовікового досвіду українців склалися народна філософія, мораль, система знань і вірувань, які й утворили основу української народної педагогіки.
У народних прислів'ях, казках, легендах чітко сформульований ідеал виховання, визначено моральні якості, притаманні вихованій людині. В прислів'ях зібрані конкретні правила культурної поведінки, викладені в дотепних формах, що полегшує їх усвідомлення молодшими школярами. Українські народні казки містять відомості про форми та способи культурної поведінки, а також про наслідки порушень визначених норм. Іншими словами, можна сказати, що в прислів'ях, приказках, легендах, казках сконцентрований моральний зразок, вироблений українським народом.
Виховна цінність народної гри полягає в тому, що в ігровій ситуації діти беруть на себе певні ролі і виконують ігрові дії. Це потребує усвідомленого дотримання визначених правил та норм поведінки. Внаслідок цього в учня, з одного боку, накопичується соціальний досвід, закріплюються певні позитивні форми та способи поведінки, а з іншого - він привчається дотримуватися вимог, які до нього ставляться. Таким чином, використання засобів народної педагогіки, фольклору, в процесі виховання культури поведінки молодших школярів дає змогу впливати на інтелектуальну, емоційну, практично-діяльнісну сфери особистості дитини.
Обмаль часу обмежує можливості вчителя щодо організації спеціальних занять з формування культури поведінки. Тому ми спинимося на використанні засобів народної педагогіки в навчальній діяльності. Наприклад, у 2 класі на уроках позакласного читання вивчаються теми: "До джерел народної мудрості", "Чарівної казки дивосвіт". Добирати навчальний матеріал до цих уроків можна так, щоб поряд з вирішенням дидактичних завдань він сприяв формуванню культури поведінки молодших школярів.
Пропонуємо матеріал для вчителя, який, на нашу думку, доцільно використовувати на подібних уроках.
З поданими прислів'ями можна проводити таку роботу:
1. Продовжити прислів'я:
Будь гостем доти,. (доки весілля триває).
Не хвались мудрий мудрістю,. (а сильний силою).
2. Знайти зайве прислів'я, обґрунтувати свою відповідь:
На годину спізнився, за рік не доженеш. Вчорашнього дня стома кіньми не доженеш. Що ранком не зробиш, то вечором не здоженеш. Допомагай старшим, бо доведеться бути таким.
3. З'ясувати, про яку рису характеру йдеться в прислів'ї. Згадати казкового персонажа, якому була притаманна така якість:
Дружні сороки орла заклюють.
4. З'ясувати наслідки негативної поведінки: В хаті гульки, а в городі ані цибульки.
Де все гостина, там голод недалекий.
5. З'ясувати, які слова вказують на негативне ставлення до вказаної поведінки:
Аж гарчить - так на меншого кричить.
У народних прислів'ях є мораль, яка була опрацьована багатьма поколіннями: "Немає друга - шукай, а знайшов - зберігай", "При сонці - тепло, а при матері - добро".
Мета проведення різноманітної роботи з прислів'ями не полягає лише у визначенні і вивченні конкретних правил культурної поведінки (формування інтелектуального компонента). Доцільно ставити дітям і такі запитання: Чому саме таке правило зафіксовано в прислів'ї? До чого може привести порушення цього правила? Чому необхідно його виконувати? За допомогою подібних запитань з'ясовується причинно-наслідковий зв'язок, який міститься в прислів'ї, що дає змогу викликати у дітей відповідні емоції (формування емоційного компонента).
Для формування позитивно-емоційного ставлення до правил культурної поведінки велике значення має українська народна казка. Практика багатьох поколінь педагогічної науки довела високу цінність та важливість включення народних казок у дитячі книги, підручники.
Казки - один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. У них - міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість.
Самий поширений вид казок - казки про тварин. Птахи, звірки в них дуже часто схожі на справжніх. Йде півник у чоботях, несе на плечі косу та кричить про те, щоб ішла коза геть із зайчика хати ("Коза - дереза"). Вовк ловить рибу - опустив хвостик у проруб та примовляє: "Ловись, рибка, велика та маленька!" ("Лиса і вовк"). Легко помітити у цих казках неправдоподібність. Дитина сприймає видумку за видумку, як дорослий, але вона її приваблює незвичайністю, несхожістю на те, що він знає про справжніх звірів та птахів. Більш за все дитину цікавить сама історія: буде чи ні вигнана коза-дереза, чим закінчиться історія з вовком, який ловить рибу хвостом. Самі елементарні та в той же час самі важливі уявлення - про ум та безглуздість, про добро та зло, про героїзм та трусіть, про щедрість та жадібність - відкладаються у свідомості та визначають для дитини норми поведінки.
Подобные документы
Особливості формування культури поведінки школярів в умовах дозвіллєвої діяльності. Зміст, форми і методи формування культури поведінки у школярів. Труднощі, які гальмують формування культури поведінки, оптимізація процесу формування культури поведінки.
дипломная работа [95,2 K], добавлен 23.09.2012Естетичне виховання школярів як психолого-педагогічна проблема. Роль естетичного виховання в розвитку особистості. Виховання культури поведінки молодших школярів на уроках в початкових класах. Методика формування культури поведінки школярів у школі.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 20.12.2010Роль сім'ї та батьківського авторитету у вихованні дітей дошкільного віку. Зміст і методика формування дисциплінованості та культури поведінки дошкільників. Завдання і форми роботи в дитячому садку з батьками з формування культури поведінки дітей.
курсовая работа [84,7 K], добавлен 08.09.2014Поняття та формування інформаційної культури молодших школярів. Педагогічна сутність елементів комп’ютерної грамотності учасників навчально-виховного процесу. Мовна культура молодших школярів на уроках інформатики. Ігри "Віднови слово" та "Анаграма".
курсовая работа [59,1 K], добавлен 20.04.2013Виявлення основних педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування екологічної культури молодших школярів. Розробка експериментальної методики формування екологічної культури учнів початкових класів, оцінка її практичної ефективності.
дипломная работа [529,4 K], добавлен 14.07.2009Питання виховання гуманної поведінки дітей старшого дошкільного віку. Обґрунтування необхідності використання засобів народної педагогіки. Взаємодія вихователів дошкільних навчальних закладів з батьками дітей у вихованні гуманної поведінки дошкільників.
статья [28,0 K], добавлен 13.11.2017Теоретичні засади формування екологічної культури молодших школярів. Психолого-педагогічні основи екологічного виховання. Екологічна освіта молодших школярів на міжпредметній основі. Використання дитячої літератури для формування екологічної культури.
дипломная работа [97,8 K], добавлен 17.06.2010Стан проблеми формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу "Я і Україна" у педагогічній теорії та практиці. Зміст, форми та методи формування екологічної культури учнів початкової школи, методи та шляхи їх вдосконалення.
дипломная работа [153,9 K], добавлен 23.10.2009Поняття процесу, становлення та розвиток системи виховання дітей засобами народної педагогіки. Методика вивчення ставлення молодших школярів до здобутків рідного народу. Виховні можливості козацької педагогіки як невід’ємної частини народної педагогіки.
курсовая работа [87,3 K], добавлен 27.10.2013Психолого-педагогічні основи правового виховання молодших школярів, його сутність і завдання. Шляхи, умови та засоби формування правової поведінки учнів молодшого шкільного віку. Розробка експериментальної методики правового виховання молодших школярів.
дипломная работа [90,4 K], добавлен 07.08.2009
