2.3 Система роботи із розвитку читацьких інтересів учнів засобами активних методів

В основі навчання української літератури в усіх типах шкіл лежать загально-дидактичні принципи, які зумовлюють доцільний вибір методів і прийомів навчання, які забезпечують належний рівень засвоєння змісту шкільного курсу мови, формування комунікативних умінь і навичок і активізацію пізнавальної діяльності учнів [65, с.170].

З огляду на досліджувану нами проблему, одним із найважливіших завдань виступає розробка системи вправ і завдань, що забезпечувала б ефективну активізацію пізнавальної діяльності семикласників на уроках української література. Подібна система повинна створювати позитивний вплив на ефективність навчального процесу в цілому, а також сприяти формуванню й активізації пізнавального інтересу учнів.

Варто зауважити, що місце пізнавальних прийомів у структурі уроку може бути різним. Воно залежить від багатьох факторів - характеру навчального матеріалу, рівня підготовки учнів, часу, відведеного на вивчення теми, дидактичної мети, визначеної вчителем тощо. Найчастіше активізація пізнавальної діяльності здійснюється під час вивчення нового матеріалу, особливо тоді, коли опрацьовуються найважливіші теми, рідше в процесі формування спеціальних умінь і навичок. Доля самостійно розв'язуваних учнями пізнавальних завдань з кожним роком повинна неухильно зростати, а допомога вчителя має відповідно зменшуватись, тому важливою є роль вчителя - словесника у активізації пізнавальної діяльності учнів, та розвитку умінь і навичок учнів у сьомому класі. Цілеспрямоване і систематичне використання на уроках літератури активних пізнавальних методик забезпечує озброєння школярів засобами пізнання, навчає їх активно і творчо мислити, прищеплює інтерес до основ науки про літературу, формує прагнення і вміння постійно вдосконалювати свою літературну культуру, робить навчальний процес пізнавальним, необтяжливим, радісним і цікавим.

Отже, приділяючи увагу дослідженню активних методів активізації пізнавальної діяльності семикласників, слід нагадати, що головною метою активних методів навчання є створення учнями власних освітніх продуктів. Пізнання при цьому можливе, але воно відбувається саме під час та за рахунок творчої діяльності учня. Головним результатом якого є отримання нового продукту.

Система активних методів була побудована нами з урахуванням: а) особливостей сприйняття учнями сьомого класу; б) принципів викладання літератури (за К. Плиско) [44., с.46]; г) зумовленості вправ і завдань методами навчання літератури (за класифікацією методів навчання Й. Лернера (за рівнем пізнавальної діяльності) [28, с.146 - 184].

Розроблена нами система активних методів ураховує й інші аспекти, а саме використання різноманітних прийомів навчання мови, на яких наголошувалось раніше, під час розробки питання методики забезпечення активізації пізнавальної діяльності семикласників на уроках української літератури. Серед прийомів виділили такі: дидактико - методичні, основані на процесах мисленнєвої діяльності (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення тощо); специфічні (групування мовних явищ, заміна мовних одиниць, конструювання речень тощо); а також прийоми формування комунікативних умінь, зокрема аналіз і зіставлення фактів, встановлення зв'язків тощо, а також прийоми проблемного навчання, серед яких, на основі праць психологів, ми визначили чотири рівня проблемності в навчальному процесі (додаток Д).

Таблиця 2.1

Рівні проблемності в навчальному процесі

Таким чином, зпираючись на все вище зазначине, нами була створена сисема ативних методів які б сприяли активізації пізнавальної діяльності, та розвитку творчого мислення учнів. Послідовність досліджених нами креативних методів, була зумовленна рівнєм складності їх виконання, та частоті використання їх в навчальному процесі (додаток Е).

Отже, сьогодні одним з найпоширеніших активних методів активізації пізнавальної діяльності є метод "Мозковий штурм", він зарекомендував себе як один з найвдаліших методів організації та активізації пізнавальної діяльності, який дозволяє вільно висловлювати свої пропозиції (досить часто несподівані та неадекватні) в контексті запропонованої теми. Мозковий штурм стихає, коли потік думок і пропозицій зупиняється, після цього наступає етап обговорення. Але не менш цікавою модифікацією вищезазначеного методу є "човниковий метод".

"Човниковий метод" може бути доречно використаним на уроці розвитку зв'язного мовлення, при підготовці до написання твору - роздуму про вчинки людей (Додаток Ж).

Робота організовується таким чином: учні поділяються на дві групи: генерації ідей та їхньої критики. Робота цих груп проводиться в різних навчальних приміщеннях (якщо є таки можливості), або незалежно один від одного.

Вчитель починає "мозкову атаку" у групі генерації ідей, після чого отримані там пропозиції скеровуються у групу критики.

– Діти, як ви вважаєте, яким має бути справжній друг? (учні встановлюють свої припущення)

– Якими якостями має володіти людина, щоб ми могла називати її справжнім другом? (учні висловлюють свою думку. Опираючись на життєвий досвід)

– Які ж якості необхідно виховувати в собі, а яких навпаки позбутися, щоб тебе вважали добрим другом і хорошою людиною? (кожен учень висловлює свої думки, які фіксуються на папері)

Далі всі зафіксовані ідеї передаються у групу критики, де і проводять відбір цікавих та перспективних пропозицій, які знову передаються на наступний розгляд у першу групу. Робота повторюється, доки не буде отримано оптимально прийнятий результат.

Даний тип вправ окрім забезпечення цілеспрямованого повного та глибокого осмислення виучуваного матеріалу, спрямовані на стимулювання пізнавального інтересу семикласників, та творчої думки учнів, використанні засобів, які знижують критичність та самокритичність особистості завдяки чому зростає її впевненість у собі, функціонування на засадах вільного, нічим не обмеженого генерування ідей у групі спеціально відібраних осіб ("генераторів ідей"), зниження рівня самокритичності учнів і запобігання витісненню оригінальних, креативних ідей у підсвідомість, сприяє появі почуття психологічної захищеності, спроби відкритися один одному. Однак, значним недоліком човникового методу є брак часу, учні не завжди встигають розібрати всі запропоновані ідеї.

Наступний досліджуваний нами метод - метод "Снігової кулі", суть цього методу полягає у колективному пошуку спільного рішення або спільного погляду на певний об'єкт. Метод, придатний для створення дефініції, яка буде легко зрозумілою та прийнятою всіма учасниками навчання, оскільки всі беруть участь у її створенні, мають можливість подати власне бачення об'єкту. Кожен учасник вносить у формулювання власний неповторний досвід, який є важливим і потрібний цілій групі (Додаток К).

Наприклад, цей метод може буде корисним на уроці узагальнення й систематизації вивченого матеріалу, і як результат кожен учень буде задіяний у роботі на уроці, та продемонструє свої знання набуті, під час вивчення теми.

Подаємо фрагмент уроку з використанням методу "Снігова куля".

Тема уроку: Звичаї, традиції українців на сторінках повісті "Гуси-лебеді летять". Символ образу гусей-лебедів.

Мета: поглиблювати знання про звичаї і традиції українського народу; вдосконалювати вміння характеризувати образи, виховувати інтерес до народних звичаїв та традицій, розвивати зв'язне мовлення, пам'ять, творчу уяву; виховувати патріотичні почуття, гордість за яскравих представників української літератури.

Теорія літератури: символ (гуси-лебеді).

Обладнання: картки, ілюстрації, роздатковий матеріал.

Метод дозволяє першій, ще мало відшліфованій думці (знанню, погляду, потребі) кожного учасника, дати назву, записати, запам'ятати і переконати всю групу в тому, що ґрунтовне обговорення кожної окремої думки дасть змогу сформувати найповнішу концепцію багатого різностороннього образу, отримання рішення, яке б задовольняло всіх.

Назва методу добре відображає як його суть (в кінцевому результаті роботи групи в сніговій кулі закладений досвід кожного учасника), так і виконання (окремі ідеї та інтуїція з'єднуються в єдине ціле, як снігові малі грудки, а ті у свою чергу, у велику кулю). Важливим є те, що кінцевий результат нікому не нав'язаний силою або через умовляння, а є справді узгоджений шляхом спільного обговорення.

У результаті роботи учні з'ясовують:

1. Хто вітав завжди людей своїм розважливим "так-так-так" (стара качка).

2. Чим сонце відмикало землю? (ключами)

3. Що майструють стельмахи? (вози)

4. Заради того щоб Михайлик навчався у школі батько продав? (корову)

5. Хто привчив Михайлика любові до природи та тварин? (Мати)

6. Над чим чаклувала мати, а дід сміявся? (над насінням)

7. Кому допоміг Михалик пригостивши насінням? (бідній жінці з дочкою)

8. Хто найчастіше у снах марився хлопцю? (лебеді)

9. Який вчинок зробив батько заради навчання сина? (носив в школу на руках)

10. Яка одежа назавжди залишиться у пам'яті хлопчика? ("кирея")

11. Тепер головне свіжа сорочка, та чиста.? (совість)

Ще одним ефективним активним методом активізації пізнавальної діяльності є Метод "АБВ" - головною метою цього методу є безпосередньо активізація пізнавальної діяльності учнів, пробудження в них інтересу до вивчення новою матеріалу та контролю знань, розвиток уваги. Учням пропонується зібрати відомі їм поняття з заданої теми в алфавітному порядку та розмістити в таблиці (Додаток Н).

Робота за методом "АБВ" проводиться у чотири етапи:

Перший етап - спочатку учні працюють у парах: кожен збирає поняття на задану тему. Потім відбувається обговорення результатів з партнером та обрання 10 найважливіших, на їхню думку понять, які заносяться в таблицю в алфавітному порядку;

Другий етап - окремі пари об'єднуються в групи по 4 особи та опрацьовують обидва аркуші, визначаючи 10 найголовніших, на їхню думку, понять, які знову заносяться у таблицю.

Третій етап - групи з 4-х осіб об'єднуються по дві та разом опрацьовують попередні два аркуші, визначаючи 10 найголовніших, на їхню думку, понять.

Четвертий етап - кожна група з 8-ми осіб презентує результати своєї роботи на плакаті, дошці тощо, як основу для подальшої роботи над темою.

Описана нами методика використовувалась на уроках узагальнення й систематизації вивченого матеріалу з теми "Прикметник".

Наступним ефективним методом для активізації пізнавальної діяльності є метод "Постав на голову", ця методика особливо популярна серед учнів, завдяки ігровій формі і доброзичливій атмосфері, яка виникає під час його використання. Цей метод належить до ативної техніки вирішення проблем і застосовується, як правило, там, де спрацьовують "класичні методи". Полягає він у тому, що викладач чітко формулює проблему "на ногах" (Додаток П).

Робота за методом "Постав на голову" проводиться у три етапи:

1-ий етап вчитель чітко й однозначно формулює проблему ("на ногах"), а учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках;

2-ий етап викладач повертає проблему на її протилежність ("ставить на голову"), учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.

3-ій етап результати, отримані на 2-му етапі роботи, перевертаються "з голови на ноги" й їх звіряють з попередніми, що були висунуті на 1-му етапі. Учні можуть порівняти шляхи вирішення проблеми й прийти до найбільш оптимального результату.

Наступний метод, який ефективно сприяє на активізацію пізнавальної діяльності учнів, розвиває творче мислення учнів - "Метод замальовування та записування ідей" (Додаток Р).

Цей метод дозволяє швидко та в повній мірі використовувати розумовий потенціал учнів. Він сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, ефективному запам'ятовуванню, викликає інтерес до навчання, концентрації думок, підвищує продуктивність праці, розширює світогляд та діапазон ідей, розвиває творчий потенціал. Його можна використовувати як для вирішення нескладних проблемних питань, гак і для розробки широкомасштабних проектів.

Даний метод можна використовувати як на уроці, так і в будь-якій іншій творчій діяльності, де є необхідними відбір, осмислення, запам'ятовування, оформлення думок та інформації, наприклад:

1) підбір матеріалів із нової теми;

2) підготовка до бесіди, доповіді, участі у конференції тощо;

3) повторення навчального матеріалу;

4) планування уроків;

5) конспектування уроків;

6) упорядкування думок;

7) підготовка "шпаргалок";

8) робота над темами, коли важко визначити їх обсяг і структуру.

Однак, обов'язково потрібно зазначити, що цей метод має свої ускладнення. Під час використання методу "Замальовування та записування ідей" в учнів виникають деякі проблеми, наприклад:

психологічне неприйняття на початку роботи;

вчитель втручається в розробку схеми - малюнка;

учні не наважуються вносити свої ідеї в групову схему або помилково вносять їх не в ті гілки схеми, в які потрібно (некомпетентність у визначенні категорій);

головні гілки схеми плутають з другорядними (невизначеність в ієрархіях);

– перші навички роботи над схемами - малюнками дуже неохайні.

Крім цього, при підготовці до використання цього методу, неодмінно варто приділити увагу функціям вчителя та учнів, які були визначені і сформульовані нами у вигляді таблиці.

Таблиця 2.2

Методика "Замальовування та записування ідей

Отже, робота організовується таким чином: для проведення заняття потрібні кольорові олівці або фломастери (6 кольорів на одну групу), папір для малювання формату А4 чи АЗ (по З - 5 аркушів на кожного учасника), спеціальні засоби для презентації розробок перед великою групою учасників.

Метод замальовування та записування ідей полягає в тому, що проблемна тема записується в центрі аркуша паперу. Від головної теми відходять головні гілки та підписуються друкованими літерами. Від кожної головної гілки відходять другорядні гілки, які так само підписуються друкованими літерами і т.д. Тобто, порядок думок фіксується від загального до окремого: чим далі від центру схеми - малюнка, тим конкретнішою стає інформація. Для позначення головних і другорядних гілок використовуються різні кольори. Якщо на аркуші паперу місця для записів недостатньо, можна доклеїти ще один аркуш.

Представимо фрагмент уроку з використанням методу замальовування та записування ідей.

Тема уроку: Григір Тютюнник. "Климко". Втілення вселюдського добра й милосердя в образі Климка.

Мета уроку: Допомогти учням засвоїти морально-етичні уроки повісті через образ головного героя; розвивати навички виділення й переказу найбільш вражаючих епізодів із твору, навички читання; виховувати кращі людські якості.

Обладнання: ілюстрації аркуші білого паперу.

Робота за методом замальовування та записування ідей проводиться у п'ять етапів:

1-ий етап: привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення.

2-ий етап: роз'яснення правил методу замальовування та записування ідей. Наведення прикладу

3-ій етап: формування малих груп та робота над схемою - малюнком проблемної теми.

4-ий етап: презентація малими групами своїх схем - малюнків; аналіз робіт.

5-ий етап: зведення результатів роботи у загальну схему - малюнок (на дошці, аркуші паперу формату А1).

У результаті роботи учні знаходять відповіді на питання:

1) Чому Климко крикнув тому чоловіку? (Він хотів рятувати чоловіка у формі)

2) Як ви вважаєте, що то був за чоловік? (Військовополонений)

3) Як ви вважаєте, чи пожертвував своїм життям Климко заради військовополоненого? (Так, Климко, не зважаючи на те, що його могли почути попередив його.)

4) Чи даремна його жертва? (Ні не даремна, бо він рятував декілька життів).

Так, він рятував не одне життя, він приніс сіль, і тим рятував від голоду своїх друзів. Його загибель не даремна, але чому нам так боляче? (Загибель завжди біль). Дійсно, це справжня трагедія.

5) Чи згодні ви, що вчинок Климка - вчинок героя?

6) Відповісти на це запитання нам допоможе стаття на ст.139 підручника "Я ніколи, нікому не казав неправди".

Використання даного методу сприяє розвитку особистості, її розумової активності, здібностей до планування та навчання, самоорганізації, передбачення багатьох, на перший погляд, незначних деталей, необхідних для подальшої роботи, допомагає сформувати вміння аналізувати та структуризувати матеріал, працювати з інформацією - підбирати, систематизувати тощо.

Наступним досліджуваним нами методом є нестандартна "Рольова гра". Суть цього методу полягає в тому, що учні вживаються у запропоновану ситуацію з житія чи виробничої практики та виконують (грають) одну або кілька ролей з елементами імпровізації в установлених межах. Учні працюють у парах або невеликих групах (Додаток С).

Рольові ігри проводяться з метою:

розвитку здібності адекватно реагувати на рипі ситуації;

розвитку чутливості, співпереживання;

розвитку комунікативних здібностей;

розвитку креативних (творчих) здібностей;

розвитку соціальної компетентності;

зняття перешкод у виявленні себе: під час гри учні можуть показувати свої почуття, висловлювати думки стосовно тієї чи іншої події, розповідати про потреби тощо;

ілюстрації міжособистісних проблемних ситуацій;

формування певних стилів поведінки;

виявлення небажаних стилів поведінки;

перенесення теоретичних знань на практику;

теоретичне обґрунтування практичних умінь;

формування впевненості в особистих силах тощо.

До проведення рольової гри треба готуватися заздалегідь, а саме:

1) підготувати письмове описання ситуації (Бажано по одному примірнику на кожного учасника);

2) письмове описання кожної ролі окремо (по одному примірнику на кожного учасника);

3) відеокамера для зйомки та апаратура для демонстрування відзнятих матеріалів (необов'язкове).

Але, як і у попередньому методі досвід проведення рольових ігор виявив цілий перелік проблем, які можуть виникнути під час використання цього методу, а саме:

неточне описання ситуації чи ролі:

відсутність в учня - актора готовності та бажання грати;

у грі найчастіше беруть участь активні особистості, а всі інші нудьгують. Тому необхідно залучати до роботи всіх учнів в акторів і спостерігачів:

на підготовку до гри витрачається більше часу, ніж на саму гру;

не вистачає часу на добровільний вибір ролі;

учні - актори забагато імпровізують, коли справа стосується фахових питань, тим самим виявляючи фахову некомпетентність;

мета навчання відходить на другий план, а рольова гра перетворюється на загальний атракціон;

гра затягується й не вистачає часу й сил для обговорення та підбиття підсумків;

викладачі не виконують свою роль режисера в повній мірі;

глядачі заважають своїми вигуками та сміхом:

учні - актори з розчаруванням переривають гру тощо.

Цей перелік має допомогти викладачу краще підготуватися до проведення гри та ознайомити всіх учасників з наступними умовами, яких необхідно дотримуватися щоб досягти бажаного результату:

1) під час гри говорять тільки актори, всі інші учні слухають, мовчки занотовуючи у записнику свої зауваження та пропозиції;

2) неголосно сміятися можна, але не висміювати акторів;

3) зміст і спосіб проведення рольової гри мають бути на першому місці.

Також, як і у попередньому методі, при проведенні рольової гри необхідно дотримуватися певних інструкцій до виконання, які сформульовані і представлені нами у вигляді таблиці.

Таблиця 2.3

Методика "Рольова гра"