Мовний аспект функціонування закладів освіти УРСР у 1960 - першій половині 80-х років
Ознайомлення з результатами розподілу класів та учнів за мовами навчання. Визначення та характеристика основних процесів, які негативно відбились на функціонуванні україномовних закладів освіти, становищі мови та суспільних поглядах у республіці.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.08.2017 |
| Размер файла | 24,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Мовний аспект функціонування закладів освіти УРСР у 1960 - першій половині 80-х років
Лаврут О.О.
Упродовж 1960 - першої половини 80-х років СРСР переживав стагнаційні процеси у різних галузях. Вони знайшли відображення і в освітній сфері. Остання продовжувала відігравати значну роль у формуванні та розвитку свідомості підростаючого покоління.
Освітні заклади на лише надають певний рівень розвитку та виховання, але й слугують чинником соціалізації дітей. Мова при цьому відіграє певні функції, які в подальшому житті реалізовуються за тим вектором, який був притаманний попередньому періоду перебування особистості в навчальному закладі. Прикладом такого впливу стали 1960 - перша половина 80-х рр. Цієї проблеми торкалась значна кількість дослідників - істориків, філологів, педагогів тощо. Перші - вивчали особливості розвитку зазначеного періоду [1] та його вплив [2] на мовно-освітню сферу [3], зазначаючи як позитивні [4], так і негативні сторони [5]. Інші - розглядали проблему з погляду її еволюції [б], звернувши увагу на процеси денаціоналізації та русифікації [7], що призводили до асиміляції, а потім і втрати самобутності, власне української [8]. Педагоги характеризували різноманітні питання тогочасного освітнього розвитку, зокрема науково-методологічні та теоретичні аспекти [9], діяльності різних освітніх структур [10] тощо.
Проте, деякі важливі питання залишились осторонь дослідників, що і спонукає до детальнішого та глибшого вивчення зазначеної проблеми. Метою цієї статті є аналіз впливу мовної політики на розвиток освітніх закладів УРСР вказаного періоду. Основні її завдання полягають у дослідженні здобутків історіографічної та джерелознавчої спадщини проблеми, основних кроків мовної політики щодо освітнього розвитку в УРСР, впливу русифікаторсько-асиміляційної політики на освіту та її наслідки, а також у доведенні, на прикладі функціонування регіональних закладів освіти, особливостей проходження цих процесів. Джерелами дослідження стали матеріали бібліотечних [11] і архівних фондів, що дозволили розкрити це питання [12].
З 1954 р. знання української мови, на противагу російській, перестало бути прерогативою в освіті [13]. Це виявилось, насамперед, у сумнозвісному праві добровільності вибору мов, що закріплювалося в законодавчих актах СРСР від 24 грудня 1958 р. та УРСР від 17 квітня 1959 р. В одній зі статей Закону «Про зміцнення зв'язку школи із життям і подальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР» зазначалось, що навчання в школах України здійснюється рідною мовою учнів. Батьки ж самостійно мали вирішувати до школи з якою мовою навчання віддавати дітей. Продовженням цього стала й доповідна записка Міністерства освіти республіки до ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 23 січня 1960 р. «Про заходи по поліпшенню викладання російської мови у школах Української РСР». Не дивно, що українська як мова навчання вже на рубежі 1950-60-х рр. ставала прерогативою сільських шкіл, а відсоток учнів, які навчалися рідною мовою у містах знизився. Так, у Вінниці їх було 49%, Хмельницькому - 42,2, Житомирі - 36,5, Запоріжжі - 23,8, Луганську - 5,2, Кадіївці - 3,8, відповідно.
Якщо наприкінці 1950 - середині 60-х рр. положення законодавчих актів хоча б у загальних рисах декларували рівноправність у вивченні рідної та російської мов, то, прийняті у першій половині 1980-х рр., нормативні акти вищого політичного і державного керівництва СРСР вже повністю віддавали пріоритет російській мові. Підготовка майбутніх кадрів відбувалась у такому ж напрямі. В 1985 р. кількість студентів, прийнятих на факультети російської мови та літератури, зросла вшестеро - з 635 (1983 р.) до 3500 (1985 р.) [14]
На початку 1960-х рр. у системі Академії наук СРСР було створено Наукову раду з проблеми «Закономірності розвитку національних мов у зв'язку з розвитком соціалістичних націй». Головним завданням вона вважала координацію соціолінгвістичних досліджень у СРСР. Проте, це стосувалося лише російської мови, яка з потужною силою асимілювала інші. Вербальним підтвердженням цього стала доповідь М. Хрущова на ХХІІ з'їзді КПРС, де він відзначив надзвичайне прагнення неросійських народів до оволодіння російською - майже рідною мовою народів СРСР, а «процес добровільного вивчення російської мови... має позитивне значення для розвитку міжнаціонального співробітництва» [15, 25].
Як зазначає Ж. Шевчук, відображенням діяльності вказаної ради стала її програма, опублікована у журналі «Вопросы языкознания» 1962 р. В Українській РСР зазначена проблема координувалась так, що простежувалась втрата позицій мови корінних народів, натомість ширше вживалась російська. Про це йшлося й у памфлеті І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Автор відмітив, що 1963 р. у СРСР друк російською мовою становив 75% назв і 81,4% тиражу, а мовами всіх неросійських народів - лише 25 і 18,6%. Відповідною реакцією на ситуацію став крок учасників Всеукраїнської наукової конференції з питань української мови, яка проходила 10-15 лютого 1963 р. у Києві. Вони запропонували проголосити українську мову державною мовою в державних та громадських установах, але влада залишилась осторонь цього. Десять років потому В. Щербицький зазначав про російську мову як другу рідну, котра «стала засобом спілкування усіх націй і народностей СРСР», чим він намагався уникати поняття «український народ», надаючи перевагу - «народ України», що не було взірцем для самої номенклатури та суспільного загалу [15, 25].
У червні 1978 р. ЦК КПРС прийняв постанову «Про подальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках», яка стала плацдармом у наступі на національну школу. Його продовженням стала Всесоюзна науково-практична конференція з проблеми: «Російська мова - мова дружби і співробітництва народів СРСР» (Ташкент, 22-24 травня 1979 р.). Рекомендації конференції були обов'язковими для виконання в системі народної освіти і культури. Згідно з ними, запроваджувалося, розпочинаючи з дошкільних закладів, вивчення російської мови. Викладачам, які переходили на російську, підвищували заробітну плату, заохочували, нагороджували. За два десятиріччя після хрущовської реформи, кількість україномовних шкіл в УРСР зменшилась, а в Кримській обл. і в Донецьку не залишилося жодної.
Впродовж зазначеного періоду простежувалася тенденція і до скорочення україномовних видань. Кількість книжок, що видавалися наприкінці 1970-х рр. українською мовою, впала до рівня середини 1920-х рр., а співвідношення російськомовних та україномовних, виданих в УРСР, складало 3:157. Без урахування інтересів корінної нації, здійснювалось комплектування різного рівня бібліотек. Особливо це стосувалося шкільних, обласних, міських і районних дитячих. Наслідком цього стало позбавлення можливості дітей та молоді знайомству з кращими зразками української літератури. Більшість газет і книг, що їх читали в Україні, надходила з Росії. Серед книг, що друкувалися в УРСР, більшість була російськомовною. Перевага національної мови була безсумнівною в періодиці (лише за кількістю назв), але за кількістю примірників щоденні російськомовні газети мали куди більшу перевагу. Розширювався випуск якісної навчальної літератури російською мовою, тривала перепідготовка викладачів для всіх форм і типів навчальних закладів, котрі у майбутньому мали проводити заняття російською мовою [14]. Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР «Про додаткові заходи щодо удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах і навчальних закладах союзних республік», прийнята таємно у червні 1983 р., заохочувала педагогів шкіл, котрі викладали російську мову та літературу Для них було підвищено заробітну плату на 15% - «за особливо складні умови роботи» [16].
Зазначені вище процеси негативно відбились на функціонуванні україномовних закладів освіти, становищі мови, суспільних поглядах у республіці, позиціях батьківства, учнівства, студентства, праці педагогічного та науково-педагогічного складу закладів. Враховуючи ці трансформації, можна простежити динаміку функціонування освітніх закладів УРСР, зокрема шкіл. З 1964 р. встановлювався 2-річний термін навчання в середній школі на базі 8 класу, замість 3-річного. Школа ставала 10-річною. Постановою ЦК КПРС та РМ СРСР від 10 серпня 1964 р., згідно якої Міністерство освіти СРСР та Міністерства освіти союзних республік зобов'язувалися «забезпечити планомірний і організований перехід шкіл на нові терміни навчання» [1, 218], розпочалась реформа змісту освіти [17, 60-63]. Враховуючи складність нового етапу вдосконалення змісту шкільної освіти та відсутність єдиної структури (Міністерство освіти СРСР утворилося лише 1966 р.), що могла б координувати вирішення програмно-методичних питань в масштабах усієї країни, за умов уніфікації та стандартизації шкільної освіти, було вирішено створити Державну комісію з розробки змісту загальної середньої освіти. Вона була сформована постановою президій двох академій - аПн РСФСР та Академії наук СРСР від 14 грудня 1964 р., мала розгалужену структуру і складалася із центральної та предметних комісій. До складу центральної, яка набула значення загальносоюзного науково-теоретичного центру з визначення загальних теоретичних засад відбору та побудови нового змісту шкільної освіти, увійшли понад 500 осіб, серед яких були відомі вчені, які представляли різні галузі знань (О. Ішлінський, М. Келдиш, І. Кікоін, О. Колмогоров, А. Мінц, М. Нечкіна, О. Опарін та ін.), письменники, діячі мистецтв, педагоги, методисти, представники органів управління народною освітою. Очолив комісію віце-президент АПН РРФСР О. Маркушевич. Найбільш актуальними проблемами для комісії стали: розробка науково-теоретичних положень відбору навчального матеріалу, обов'язкового для вивчення в загальноосвітній школі; посилення розвивального характеру навчання і досягнення єдності матеріальної та формальної сторін освіти [18, 34-35].
У 1966 р. була скасована обов'язкова професійна підготовка в загальноосвітніх школах, яка не виправдовувала себе (лише незначний відсоток випускників потрапляли на виробництво за отриманим фахом). У цьому ж році відбувся поділ класів з кількістю учнів понад 25 на групи для вивчення російської мови у сільських школах. У листопаді 1966 р. видано постанову, за якою у школах вводилися факультативні курси з окремих навчальних предметів, починаючи з 7 класу, що вибиралися за бажанням учнів, визначався порядок організації диференційованого навчання - створення певної кількості шкіл і класів з поглибленим вивченням в 9-10 класах окремих навчальних предметів, встановлювалося викладання систематичних курсів з 4 класу. Постанова від 20 червня 1972 р. «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді та подальший розвиток загальноосвітньої школи», а також введені в дію з 1 січня 1974 року «Основи законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту» ставили перед школою завдання давати молоді глибокі і міцні знання з основ наук і проголошували перехід країни до обов'язкової загальної середньої освіти. Поступово сфера використання української мови звужувалась, що стало наслідком політики русифікації. Протягом цього періоду відбулося збільшення кількості годин, котрі відводились на вивчення російської мови, запровадження поділу класів на групи сільських і міських шкіл для вивчення російської мови; запровадження перевірки, систематичного розгляду питань про вивчення російської мови і літератури на колегіях міністерства, конференціях; створення у Науково-дослідному інституті педагогіки УРСР сектору вивчення методики російської мови і літератури. У 1983 р. - затвердження поділу 1-8 класів загальноосвітніх шкіл на групи для вивчення російської мови, 8-10 класів - для вивчення російської літератури в українській школі та школах національних меншин, розширення мережі шкіл з поглибленим вивченням російської мови, збільшення фінансування на обладнання кабінетів російської мови і літератури, заробітної платні вчителям російської мови і літератури тощо [19, 42-47].
Яскравим прикладом цих трансформацій став досвід Донеччини. Отже, проведемо паралелі із вище зазначеними положеннями мовного аспекту розвитку освіти на прикладі цього регіону. Так, протягом 1966 р. Донецький відділ народної освіти надсилав висновки та пропозиції про поділ класів на дві групи, в процесі вивчення української мови у сільських школах з російською мовою навчання Міністерству освіти УРСР. Згідно з ними, в області функціонували 75 таких початкових шкіл, 42 - восьмирічні та 43 - середні, відповідно. Спираючись на ці дані, можна стверджувати, що навчатись українською мовою була можливість у дітей більше початкової школи, тоді як в основній та старшій ланках уваги цьому приділяли менше [20, 63].
Навчання у загальноосвітніх школах міст Донецької обл. відбувалося, головним чином, російською. Кількість шкіл з українською мовою навчання та кількість учнів у них поступалися, за відповідними показниками, російськомовним. На початку 1970-х рр. школи з українською мовою навчання були відсутні у Добропіллі, Сніжному, Торезі та Шахтарську. У Дзер- жинську та Селидовому українською мовою навчалось лише 6,4 та 3,5% учнів, відповідно. Кількість шкіл зі змішаною мовою навчання (україно-російською і російсько-українською) була незначною [21, 170-173]. Впродовж 1972/73 навч. р. розподіл класів та учнів за мовами навчання був наступним. учень україномовний освіта
Табл. 1 Розподіл класів та учнів (1-10 класів) за мовами навчання [22, 15]
|
Мова навчання |
Тип поселення (місцевість) |
Кількість |
||||
|
шкіл |
класів |
комплектів |
учнів |
|||
|
Українська |
Місто |
100 |
1.062 |
1.033 |
28.563 |
|
|
Село |
293 |
2.602 |
2.323 |
50.802 |
||
|
Разом |
393 |
3.664 |
33.56 |
79.365 |
||
|
Російська |
Місто |
814 |
18.603 |
18.578 |
647.007 |
|
|
Село |
201 |
1.446 |
1.337 |
30.705 |
||
|
Разом |
1015 |
20.049 |
19.915 |
677.712 |
Отже, діти переважно навчались у російськомовних закладах освіти, причому в україномовних - учні сільської місцевості (що було характерно і для попередніх періодів). Так, україномовних шкіл нараховувалось 393, із них - 100 у містах і 293 у селах (тобто, вдвічі більше, тоді як кількість учнів - у 1,5 рази - 30 і 50 тис. осіб). Такі ж тенденції притаманні і в процесі комплектування класів. Російськомовних шкіл в області функціонувало 1015, з яких 814 - у містах і 201 - селах. Кількість учнів досягала майже 680 тис., більшість з яких отримувала освіту в міських школах і в 20 разів менше попередніх - сільських. Вони відвідували майже 20 тис. класів і комплектів, відповідно. Згідно документів, учні не мали можливості навчатись у молдавсько- та угорськомовних закладах. У наступних роках становище не змінилося, а ситуація була характерна для всього регіону [23, 15].
Контроль і пресинг здійснювалися не лише через державні освітні заклади, але й місцеві органи влади. Так, завідуючому облвідділу народної освіти А. Сайко надійшов лист від громадськості радгоспу імені Горького Донецького спеціалізованого тресту овоче- молочних радгоспів с. Дачне Мар'їнського р-ну, за підписами директора радгоспу - П. Ісаєва, секретаря парткому - А. Нікітенко, голови робіткому - І. Тодо- рова. Тут зазначалось, що на його території відкрита середня загальноосвітня школа, де дозволили вести навчання російською мовою у 1 і 9 класах. Набір учнів у старші класи дітей, які закінчили восьмилітню Дач- ненську школу із російськомовним навчанням, не відбувався. У листі зазначалось, що населення села було «вихідцями із російськомовних регіонів». З метою навчання дітей в російськомовних класах, селянам доводилось підвозити 200 дітей у російськомовні школи інших населених пунктів «протягом багатьох років». Тому громадськість просила посприяти вирішенню цього питання і дозволити перехід у російськомовні класи відкритої середньої школи учнів 2-8 класів в індивідуальному порядку. Тобто, якіснішу освіту можна було отримати в очних закладах, більшість яких була російськомовною. І якщо батьки дитини прагнули до отримання якісної освіти, то мали віддати її саме в російськомовний заклад [24, 48-49].
Така освітня політика призвела до негативних наслідків. Переважна кількість шкіл була російськомовною, у містах часто функціонували російськомовні заклади, водночас зросла кількість учнів, котрі навчалися російською мовою, та зменшилась, які навчалися українською мовою. Жителі міст часто спілкувалися російською мовою. Зменшувалась питома вага учнівства та студентства, котрі отримували освіту українською. До рідної мови ставились як до другорядної і меншовартісної, відбувалось спотворення їхньої національної свідомості та світогляду. Тому на перспективу постає питання вивчення еволюції зазначеної проблеми, характеристика основних її положень та запозичення досвіду на сучасному етапі розвитку освіти та мови.
Література
1. Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-ірр.). -- К., 1998.
2. Брехунець Н.С. Навчальні заклади освіти України 50-- 80-хрр. ХХ ст.: історіографія: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2006.
3. Шевчук Ж.А. Мовна політика в Україні у 60-х -- на початку 90-х рр. ХХ ст. -- К., 2000; Шевчук Ж.А. Мовна політика в Україні (кінець 50-х -- початок 90-х рр. XX ст.): Дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2001.
4. Саржан А.О. Социально-экономические и политические процессы в Донбассе (1945--1998 гг.). -- Донецк, 1998.
5. Стяжкіна О.В. Культурні процеси в Донбасі у 1960-і --на початку 90-хрр.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Донецьк, 1996.
6. Масенко Л.Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. - К., 2004.
7. Масенко Л. Т. Мова і політика. - 2-е вид., доп. - К., 2004.
8. Масенко Л., Кубайчук В., Демська-Кульчицька О. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. - К., 2005.
9. Історія педагогіки України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://schoollib.com.Ua/psyhologiya/1.
10. Адаменко О.В. Українська педагогічна наука в другій половині XX ст. - Луганськ, 2005.
11. Україна: Хроніка ХХ століття. Довідкове видання. Роки 1961-1975. - Ч 1:1961-1965; Ч 2:1966-1965. -К., 2005.
12. Держархів Донецької обл. (далі - ДАДО). - Ф. Р 2852.
13. Впровадження української мови як державної у сферу освіти України в 90-ірр. XX- на початку XXI ст.: історичний аспект (на матеріалах вищих навчальних закладів): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 2007.
14. Шевчук Ж.А. Мовна політика в Україні (кінець 50-х - початок 90-х рр. ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Х., 2001.
15. Масенко Л. (У)мовна (У)країна: Популярне видання. - К., 2007.
16. Савойська С.В. Впровадження української мови як державної у сферу освіти України в 90-іроки XX - початку XXI ст.: історичний аспект: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 2007.
17. Березівська Л.Д. Часткові внутрішньосистемні зміни шкільної освіти УРСР в контексті прихованої русифікації (1964-1984) //Рідна школа - 2007. - № 9.
18. Пироженко Л. Пошуки теоретичних засад реформування змісту загальної середньої освіти у 19641966 рр. // Історико-педагогічний альманах. - Умань, 2008. - № 1.
19. Березівська Л.Д. Радянська реформа щодо зміцнення зв 'язку школи з життям (1956-1959) // Шлях освіти. - 2007. - № 4.
20. ДАДО. - Ф. Р 2852. - Оп.2. - Спр. 316.
21. Кузіна Н. Діяльність загальноосвітніх і професійно- технічних навчальних закладів. - Донецьк, Б. р.
22. ДАДО. - Ф. Р 2852. - Оп. 1 доп. - Спр. 200.
23. ДАДО. - Ф. Р 2852. - Оп. 1. - Спр. 234.
24. ДАДО. - Ф.Р 2852. - Оп. 2. - Спр. 397.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття про основні теорії систем. Управління освітою як цілісна система. Типи навчальних закладів освіти, особливості їх діяльності та науково-методичного забезпечення. Проблеми визначення критеріїв оцінювання управлінської діяльності закладів освіти.
курс лекций [465,5 K], добавлен 16.02.2013Дослідження національної специфіки та особливостей сучасної системи французької освіти. Перевага державних навчальних закладів і безкоштовність навчання для всіх. Характеристика видів вищих навчальних закладів України. Доступ громадян до вищої освіти.
реферат [31,2 K], добавлен 29.11.2012Вивчення структури і основних компонентів системи освіти в Україні. Аналіз організаційних засад діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів, методів управління шкільною справою. Поняття про альтернативні школи. Нові типи навчальних закладів.
презентация [5,6 M], добавлен 17.03.2014Аналіз ролі післядипломної педагогічної освіти. Визначення мети, завдань і функцій вітчизняної післядипломної педагогічної освіти. Характеристика особливостей функціонування післядипломної освіти вчителів початкових класів в Україні на сучасному етапі.
статья [22,0 K], добавлен 18.08.2017Прогнозування кількості випускників закладів галузі професійно-технічної освіти на основі адаптації методу вікового пересування до прогнозування чисельності випускників. Сценарне моделювання кількості випускників закладів професійно-технічної освіти.
статья [829,5 K], добавлен 31.08.2017Історія формування системи вищої освіти США. Принципи побудови вищої освіти Америки, система закладів. Доступ громадян до освіти. Організація навчання, академічний рік та екзамени. Ієрархії викладачів у вищій школі. Діяльність коледжів та університетів.
реферат [37,4 K], добавлен 14.11.2011Загальна характеристика позашкільних закладів освіти. Особливості соціально-педагогічної діяльності в умовах літнього оздоровчого табору. Сутність, завдання та принципи екологічного виховання учнів. Форми, засоби екологічного виховання у процесі навчання.
курсовая работа [58,1 K], добавлен 22.05.2012Питання забезпечення фінансування вищої освіти США. Наявні проблеми у сфері фінансування і доступності вищої освіти. Пропозиції щодо реформування системи фінансування вищої освіти США. Фінансова доступність вищих навчальних закладів для їх студентів.
статья [23,7 K], добавлен 27.08.2017Характеристика системи освіти Китаю. Історія її розвитку. Особливості освітніх реформ ХХ століття у Китаї та їх наслідків. Структура і зміст трудового навчання у Китаї. Трудова підготовка учнів 40-70х. рр. Напрямки китайської політики в галузі освіти.
реферат [20,7 K], добавлен 22.10.2010Вдосконалення змісту освіти як актуальна педагогічна проблема. Державний стандарт базової і повної середньої освіти, структура профільного навчання. Основні напрями реформування змісту освіти. Перехід на новий зміст освіти при вивченні іноземної мови.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 31.03.2014
