8) Досягайте від учнів структурованих усних і письмових відповідей.

9) Пам'ятайте, що сформована система знань - найважливіший засіб запобігання їх забування. Забуті знання швидше відтворюються в системі, ані ж поза нею.

10) Дотримуйтеся фізичних норм розумової активності учнів, плануйте її спади і підйоми.

4. ПРИНЦИП МІЦНОСТІ - оволодіння змістом навчання досягається не тільки при його всебічному осмисленні, але й при тривалому зберіганні у пам'яті найважливіших його компонентів.

1) Економно ставтеся до пам'яті учнів - не вимагайте від них запам'ятовування малоцінної інформації, не допускайте перевантаження пам'яті.

2) Перешкоджайте закріпленню в пам'яті неправильно сприйнятої інформації або того, що учень не зрозумів. Пам'ятайте, що на довго запам'ятовується і може бути при необхідності пригадана лише добре осмислена інформація.

3) Не треба вимагати від учнів запам'ятовування матеріалу, що має допоміжний характер. Краще привчити їх використовувати різні довідники, словники, енциклопедії і т.п.

4) Скорочуйте кількість одиниць інформації, що запам'ятовується. Учню важко запам'ятати 10 речень, але якщо їх поділити на 3 абзаци, основна інформація запам'ятається краще. Взагалі, гарно структурована інформація запам'ятовується краще.

5) Пам'ятайте, що забування того, що вивчалося найбільша відразу ж після вивчення, тому кількість повторювань інформації повинна бути зворотно пропорційною часу після її вивчення.

6) Оскільки емоційна і образна пам'ять часто глибші за словесну, підкріплюйте абстрактну інформацію образними явленнями і стимулюйте позитивні емоції учнів під час завчання.

7) Не переходьте до вивчення нового, попередньо не сформувавши цікавості і позитивного ставлення до нього.

8) Ширше використовуйте форми взаємоперевірки навчального матеріалу - це дозволяє позбавитись зайвого емоційного напруження, що звичайно відчуває учень перед викладачем, і дозволить краще повторити навчальний матеріал.

9) Розвивайте пам'ять учнів, навчить їх використовувати різні мнемотехнічні прийоми, що полегшують запам'ятовування.

10) При повторі навчального матеріалу не намагайтеся проводити це по тій же схемі, що і навчання. Надайте можливість учням розглянути матеріал з різних боків, під різними кутами зору.

5. ПРИНЦИП НАУКОВОСТІ - учням потрібні надаватись для засвоєння тільки дійсні, перевірені наукою і практикою знання

1) Вчитель повинен бути ознайомлений з сучасними досягненнями педагогіки, психології, методики, а також тієї сфери людського досвіду, яку він викладає.

2) В зв'язку із пануванням в сьогоднішньому світі вербальної інформації, прагніть до розвитку в учнях абстрактного мислення, знайомте учнів с сучасними науковими поглядами і теоріями.

3) Виховуйте в учнях дидактичний підхід до предметів і явищ, що вивчаються, пояснюйте неоднозначність тлумачення багатьох наукових понять, багатоваріантність вирішення задач, різноманітність підходів і точок зору до вивчення тих чи інших об'єктів.

4) В методах викладання відображайте методи наукового пізнання, розвивайте мислення учнів, застосовуйте творчу, пошукову роботу в навчанні.

5) Систематично інформуйте учнів про нові досягнення в науці, техніці, культурі, застосовуйте нову термінологію, пов'язуйте нові досягнення з системою знань, що формується.

6) Не пропускайте нагодити розповісти учням про з біографіями видатних вчених, їх внеском в розвиток науки.

7) Привертайте учнів до обговорення дискусійних наукових проблем, в досяжній формі пояснюючи їх сутність.

8) Не допускайте невірного тлумачення наукових термінів. Використовуйте однозначно незначну їх кількість, пояснюючи учням їх сутність.

9) Заохочуйте наукову роботу учнів, знайомте їх з технікою експериментальної і дослідної роботи, алгоритмами вирішення винахідницьких завдань, опрацювання першоджерел, довідкових і архівних матеріалів.

10) Розкривайте генезис наукового знання, пояснюйте хід відкриття і пізнання того чи іншого явища.

6. ПРИНЦИП ДОСЯЖНОСТІ - досяжним для людини є лише те, що відповідає її обсягу знань, вмінь, способів мислення.

1) В навчанні потрібно рухатись від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного.

2) При навчанні вивчайте та добре розумійте рівень підготовленості і розвитку учнів, спирайтеся на їх можливості.

3) Намагайтеся, щоб зміст і способи навчання трохи опереджали можливості учнів, щоб навчання було важким, але досяжним.

4) Враховуйте індивідуальні можливості учнів і диференціюйте завдання для різних категорій учнів.

5) При вивченні нового і складного матеріалу спирайтеся на сильних учнів, при повторенні закріпленні - на слабких.

6) Пам'ятайте, що краще дати менше матеріалу, але досягти максимального засвоєння його учнями.

7) Досягайте ясності свого викладу і мови: чітко і однозначно формулюйте поняття, запобігайте монотонності, навчайте образно, використовуючи яркі факти, приклади з життя і літератури.

8) Досяжність не означає легкості навчання, вчитель не повинен максимально полегшити навчання, надавши всі необхідні знання. Завдання вчителя - направити учнів на самостійну роботу, пояснивши лише самі незрозумілі і складні моменти.

9) Широко використовуйте аналогію, порівняння, співставлення, протиставлення: надайте поштовх мислі учня.

10) Навчання потребує певного напруження. Коли воно відсутнє, учні відвикають працювати на повну силу. Тому встановіть оптимальний режим навчання, щоб не затримувати сильних і розвивати швидкість дії у середніх і слабких.

7. ПРИНЦИП ЗВ'ЯЗКУ ТЕОРІЇ З ПРАКТИКОЮ - практика - критерій істини, джерело пізнавальної діяльності і галузь застосування результатів навчання, тому ефективність і якість навчання перевіряється, підтверджується і спрямовується практикою.

1) Доводьте практичну необхідність знань, що надаються. Знаходьте і демонструйте учням різноманітні сфери застосування змісту навчання. Постійно пов'язуйте знання з життям.

2) Постійно розкривайте діалектичний зв'язок науки і практики. Показуйте, що наука розвивається під впливом практичних потреб, а практика вимагає наукових знань.

3) Привчайте учнів перевіряти і застосовувати свої знання на практиці. Постійно використовуйте навколишній світ і як джерело знань, і як сферу їх практичного застосування.

4) Не повинно бути ні одного заняття, ні одного завдання, що не мало б практичного значення.

5) Привчайте учнів до послідовної, організованої і дисциплінованої навчальної діяльності, викликайте у учнів свідоме і позитивне ставлення до праці, необхідності докладання зусиль для формування практичних вмінь і навичок.

6) Пам'ятайте, що в ході практичної діяльності засвоюється 80-85% знань. Тому надавайте можливість учням відрізу ж перевірити набуті знання на практиці.

7) Заохочуйте спроби учнів щось змінити, вдосконалити, вигадати, спробуйте впроваджувати найцінніші ідеї.

8) Пропонуйте учням для вирішення завдання, що мають практичне значення і близько пов'язані з їх інтересами.

9) Застерігайте учнів від переоцінювання практики і недооцінювання теорії. Постійно підкреслюйте їх взаємозв'язок.

10) Розповідайте учням про нові сучасні технології, прогресивні методи праці, сучасні виробничі відносини.

7 Управління навчальною діяльністю. Навчальний менеджмент

Навчальна діяльність та її особливості, роль спільної діяльності у навчанні

Визнання навчальної діяльності учнів в якості провідної, смислоутворюючої складової процесу навчання, вимагає від викладача глибокого знання і розуміння її сутності, структури, психологічних механізмів її реалізації, а також володіння способами управління нею.

Як різновиду людської діяльності, НД притаманні як загальні риси, так і специфічні особливості. Загальні риси навчальної діяльності (за Ю.І.Машбицем):

1) як і будь-яка людська діяльність, навчальна носить свідомий характер (її суб'єкт ставить перед собою певну мету і має здібність до рефлексії своїх дій);

2) НД, як і будь-яка інша, має ознаку соціальності, є соціально нормативною і засвоюваною формою функціонування людини;

3) НД має перетворюючий характер (той факт, що перетворення спрямоване на самого суб'єкта діяльності, ні в якому разі не торкається сутності даної ознаки);

4) НД є виразом людської активності, збуджується конкретними мотивами і спрямована на досягнення певних цілей, у зв'язку з чим являє собою складне поліструктурне утворення.

Специфічна ознака навчальної діяльності: її метою і результатом є зміни самого суб'єкта, його досвіду, а не предметів, з якими діє суб'єкт. Тобто це діяльність з самозмінення, її продуктом є ті зрушення, які відбулися у ході її виконання в самому суб'єкті.

Як і будь-яка інша діяльність, навчальна діяльність має певну структуру, аналіз якої є важливим для розуміння її специфічних ознак (схема організаційно-психологічної структури навчальної діяльності).

Людина істота соціальна. Вона живе, розвивається і помирає в суспільстві, підкоряється суспільним законам. У широкому розумінні будь-яка діяльність людини є діяльністю заради якихось соціальних цілей, цілей якоїсь соціальної групи. Наприклад, навчання в конкретному навчальному закладі це частіше навчання у складі групи осіб з аналогічними потребами. Тому будь-яку діяльність можна вважати і спільною діяльністю, а індивідуальну діяльність - не існуючою саму по собі, а складовою частиною спільної діяльності.

Але якщо розглядати спільну діяльність більш вузько, навчання поряд не завжди означає навчання разом.

Спільна діяльність - це організована система активності взаємодіючих індивідів, основними ознаками якої є:

загальна, значуща мета;

загальна мотивація до спільної діяльності (всі однаково зацікавлені в результаті);

взаємозв'язок і взаємозалежність учасників (індивідуальні дії, не зв'язані з діями інших учасників, не приводять до необхідного результату, безглузді);

функціонально-рольовий розподіл (кожний виконує окрему операцію, відіграє певну роль, що в сукупності приводить до загального результату);

координація, погодженість індивідуальних дій, організованість (лідер);

єдиний результат (сукупний продукт);

просторова і тимчасова співприсутність учасників.

Випадання кожного з цих ознак робить спільну діяльність недостатньо ефективною. Крім того, кожен елемент структури спільної діяльності зв'язаний із всіма іншими елементами. Ефективна спільна діяльність володіє всіма цими ознаками в їхньому взаємозв'язку. Сутність спільної діяльності добре відображає відомий девіз: "Один за всіх і всі за одного!".

Застосування спільної діяльності в навчанні - обов'язкова вимога сучасної особистісно-орієнтованої парадигми навчання. Переваги спільної діяльності:

· більш продуктивна, результативна і ефективна;

· стимулює, мотивує і активізує учнів;

· розвиває товариськість, комунікабельність та інші соціально важливі властивості учнів, що не можуть бути повністю розвинуті в індивідуальній діяльності;

· сприяє самореалізації особистості, гармонійному особистісному розвитку;

· здатна забезпечити покращення соціально-психологічної атмосфери в групах і т.д.

Однак важливу роль в ефективній реалізації індивідуальної і спільної навчальної діяльності належить управлінню.

Поняття управління у найширшому філософському розумінні - це регулювання стану будь-якої системи (біологічної, соціальної, технічної), з метою одержання необхідного результату.

Управління соціальними системами можна розглядати як забезпечення досягання цілей спільної діяльності.

До основних функцій управління М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедуорі відносять планування, організацію, мотивацію і контроль.

Сутність управління соціальними системами полягає у координації зусиль учасників спільної діяльності. Ця координованість забезпечується такими зв'язуючими процесами: налагодженням комунікацій, прийняттям управлінських рішень і керівництвом.

Частина управління, яка характеризується впливом суб'єкта управління на людей, багатьма авторами визначається як керівництво або менеджмент (суб'єктивний компонент управління).

Поняття “менеджменту” трактують по-різному:

· вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей;

· галузь людського знання, яка допомагає здійснювати цю функцію;

· похідне від менеджерів - певна категорія людей, соціальний прошарок тих, хто здійснює роботу з управління.

Навчання також за своєю сутністю - спільна діяльність, оскільки в ході навчання відбувається координація зусиль викладачів і учнів, отже навчання потребує управління і керівництва. Управління навчанням реалізується на декількох рівнях:

Навчальний менеджмент - це усвідомлена взаємодія Вчителя з Учнями, спрямована на забезпечення їхньої активної та скоординованої участі в досяганні поставленої мети. Або:

Навчальний менеджмент - це управління навчальною діяльністю, що здійснюється Вчителем у навчальному закладі шляхом реалізації основних управлінських функцій з метою зміни поведінки суб'єктів навчання на основі засвоєних знань, вмінь, навичок. Оскільки реалізація навчальної діяльності в конкретному навчальному закладі є складовою системи освітньої діяльності, то навчальний менеджмент - це найконкретніша ланка управлінської діяльності вищого рівня - освітнього менеджменту.

Предметом навчального менеджменту є зміст, умови та способи реалізації основних управлінських функцій.

Таким чином, в результаті аналізу основних педагогічних і дидактичних категорій, виділення структури, предмету і методів педагогічної науки окреслимо поле вивчення навчального менеджменту дисципліни "Психологія діяльності та навчальний менеджмент" (схема).

Висновки

1. Розвиток людини - це складний і безперервний процес і результат кількісних і якісних змін у властивостях і якостях індивіда, які відбуваються у анатомо-фізіологічному дозріванні людини, у вдосконаленні її нервової системи і психіки, зміні в його пізнавальної і творчої активності, збагаченні його світогляду та поглядів. Всі види розвитку між собою взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного, забезпечують гармонійний і цілісний розвиток особистості.

2. Розвиток людини є дуже складним поступовим рухом, в ході якого відбуваються як прогресивні, так і регресивні зміни. Розвиток особистості залежить від багатьох факторів, а його позитивний напрямок - від їх гармонійної взаємодії. Зовнішні фактори особистісного розвитку, у тому числі навчання і виховання, сприяють розвитку і формуванню особистості лише взаємодіючи з внутрішніми механізмами її власної активності, роботи над собою. Процес і результат позитивного розвитку особистості - освіта.

3. Навчання і виховання - це види цілеспрямованого впливу на людину з метою її розвитку, формування особистості, забезпечення освіченості людини. При чому вони можуть йти як зовні, так і бути проявами власної активності індивіда (самонавчання, самовиховання).

4. Педагогіка - це наука про освіту, навчання і виховання як шляхи освіти, яка вивчає загальні закономірності розвитку особистості, формує теоретико-методологічні основи його вивчення.

5. Дидактика - педагогічна теорія навчання, яка визначає загальні підходи до навчання, вивчає процес навчання, виявляє його закономірності, принципи і правила. Найсучаснішою парадигмою навчання є особистісно спрямована концепція, в межах якої найперспективнішими є теорії розвиваючого навчання. В дидактиці також вивчається і узагальнюються наукові дослідження, передовий педагогічний досвід для забезпечення реформування і інноваційної діяльності в навчанні і освіті.

6. Навчання в дидактиці розглядається як складна, динамічна система, як бінарний процес викладання і учіння з реалізації спільних навчальних цілей - змін в досвіді учня. Процес навчання має циклічний характер.

7. Навчальна діяльність учнів - є провідним, смислоутворюючим компонентом навчання і відрізняється від будь-якої іншої діяльності специфічним продуктом - зміною в досвіді учня. Завдання викладачів - забезпечення ефективності навчальної діяльності учнів - максимального приросту в їх досвіді. Полісуб'єктність навчальної діяльності вимагає її розгляду як форми спільної діяльності, що потребує управління.

8. Навчальний менеджмент - побудова цілеспрямованої, ефективної взаємодії Викладачів і Учнів в процесі навчання, спрямованої на забезпечення їхньої активної та скоординованої участі в досяганні поставленої мети, що забезпечується на основі реалізації основних управлінських: планування, мотивації, організації і контролю.

Література

1. Крисько В.Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах. - Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2007.

2. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене. - К.: ВАТ «КДНК», 2006.

3. Немов Р.С. Психология: Учебник. для студентов высш. пед. учеб. заведений. - Кн. 2.: Психология образования - М.: Просвещение: Владос, 2005.

4. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учеб. пособие для студ. сред. учеб. завед. / Под ред. С.А.Смирнова. - М.: Академия, 2007.

5. Педагогика: Учеб. пособие для студ. пед. учеб. завед./ Под ред.П.И.Пидкасистого. - М.: Пед.об-во России, 1998.

6. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999.

7. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. - Тернопіль: Навч. кн.. - Богдан, 2007.