Теорія і методика виховної роботи

Виховна ситуація - це спеціально організовані умови з метою виявлення чи формування в процесі життєдіяльності учнів системи відповідних ставлень до тих чи інших явищ та звичок моральної поведінки.

Виховуючи ситуації бувають:

1) вербальні - різні вислови, приказки, крилаті вирази, сюжети подій, в яких учень повинен знайти ту чи іншу позицію, а тому і обрати певну форму власної поведінки;

2) ситуації-вправи

3) ситуації-оцінки (пропонується оцінити ситуацію);

4) ситуації-проблеми;

5) конфліктні ситуації - найкращий метод пізнання особистості учня;

6) ситуації вільного вибору.

Важливим методом в формуванні соціально-цінної поведінки виступає метод змагання, який сприяє прояву ініціативи учнів, відповідальності, формує почуття товариськості, колективізму і значно підвищує продуктивність діяльності учнів. При використанні методу змагання необхідно акцентувати увагу учнів на тому, що важливий не тільки кінцевий результат, а й сам процес. Суперництво повинно бути здоровим.

Крім основних методів існують ще й додаткові методи виховання: заохочення і покарання.

Метою цих методів є стимулювання позитивної поведінки учнів або гальмування негативних проявів.

Заохочення - це вираження позитивної оцінки вчинків окремого учня або цілого учнівського колективу, в якій підтверджується правильність даних дій. До використання заохочення ставляться певні педагогічні вимоги:

- заохочувати учнів необхідно як на кінцевий результат, так і на процес досягнення цього результату (активність, ініціатива, відповідальність, творче ставлення);

- не слід занадто захоплюватися заохоченням4

- заохочувати необхідно учнів за їх справи, а не за те, що він хороший учень;

- заохочення педагога повинно підтримуватись громадською думкою колективу;

- заохочення повинно враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів;

- ні в якому разі не треба заохочувати учнів за їх прямі обов'язки.

Основними прийомами заохочення є схвалення, подяка, нагорода, грошова премія (за рахунок стипендії), почесне доручення.

Покарання - це форма ставлення вимог з метою викоренення негативних дій, вчинків, чи звичок поведінки.

Покарання допомагає учню усвідомити власні недоліки, щоб потім їх ліквідувати, формує відповідальність за власну поведінку і розуміння того, що в колективі, в суспільстві є загальноприйняті норми поведінки, які обов'язково необхідно виконувати.

Чи має право педагог використовувати метод покарання?

Має за умови, якщо учень допускає серйозні порушення дисципліни, а використання методів формування свідомості і досвіду моральної поведінки не дають позитивних результатів. В такому випадку безпокаранність призводить до накопичення негативного досвіду, що в кінцевому результаті буде потребувати перевиховання.

До використання методу покарання ставляться такі педагогічні умови:

1) Покарання повинно розглядатися не стільки як метод осудження, скільки як засіб пробудження у учня добрих почуттів і стимулювання елементів позитивної діяльності. Реалізація цієї умови можлива при прояві педагогом поваги до учня, якого він карає.

2) Покарання повинно бути справедливим і обґрунтованим. Якщо учень сприймає покарання несправедливим, то таке покарання тільки псує стосунки між педагогом та учнем і з'являються негативні наслідки.

3) Покарання не повинно носити колективний характер, воно повинно бути суто індивідуальним.

4) Наявність авторитету педагога.

5) Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

6) Врахування позицій групи учнів по відношенню до засобів покарання, які педагог хоче використати.

Покарання, як правило, служить уроком не тільки для винного, а й для всього колективу.

Основними прийомами покарання є зауваження, догана, виклик на засідання педагогічної ради закладу, утримання стипендії, виключення учня зі складу учнів ПТОЗ, відправлення в колонію, до в'язниці.

Фізичне покарання учнів заборонено! Заборонено покарання, які принижують людську гідність учня!

Покарання - це надзвичайно складний метод. Його необхідно використовувати в єдності з іншими методами виховання.



Лекція №7

Тема: Діагностика у виховній роботі. Методика формування свідомості учнів

План

1. Методологічні основи та принципи вивчення учнів та учнівського колективу.

2. Програма вивчення особистості та колективу.

2.1 Методика і техніка діагностики, оформлення і використання її результатів.

2.2 Критерії ефективності виховної роботи.

2.3 Діагностика рівня вихованості учня і учнівського колективу.

Література:

1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997. - 304 с.

2. Методика воспитательной работы: Учеб пособие для студенов пед. интов/ Ю.П. Азаров, Л.М. Байтенова и др.; Под ред. Л.И. Рувинского. М.: Просвещение, 1989.-- 316 с.

3. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 608 с.

4. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: Навч.-метод. посібник/ Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін.: За ред. Н.Г. Ничкало. -- К.: Вища школа, 1992. -- 333 с.



1. Методологічні основи та принципи вивчення учнів та учнівського колективу

Вивчення учня і учнівського колективу необхідне для того, щоб:

- творчо підійти до вибору найбільш ефективних форм і методів виховання;

- враховувати і оцінювати результати виховної роботи;

- виявляти і ліквідувати недоліки в організації і методиці виховної роботи;

- забезпечувати індивідуальний підхід до кожного вихованця;

- ефективно вирішувати поряд з загальними завданнями виховання індивідуальні завдання кожного учня.

Методологічною основою вивчення учнів та учнівського колективу виступають положення психолого-педагогічної науки щодо провідної ролі діяльності у формуванні особистості, єдності діяльності та свідомості, активності особистості як суб'єкта діяльності, концепція особистісно-орієнтованого індивідуально-творчого підходів до виховання учнів.

Основними принципами (керівними положеннями, вимогами) до вивчення учня і колективу є:

1. всебічне вивчення особистості: вивчення інтелектуальної, емоційно-вольової і практично-дієвої (поведінкової) сфер особистості;

2. систематичність вивчення;

3. комплексний характер вивчення: вивчення сформованості якостей по всім напрямкам, комплексне використання методів вивчення, вивчення виховання в сім'ї, в школі, в позашкільних закладах.

4. об'єктивність інтерпретації результатів вивчення;

5. створення в процесі вивчення емоційно-психологічного комфорту:

- діалогізм в процесі вивчення;

- відкритість.



2. Програма вивчення особистості та колективу

Щоб вивчення особистості та колективу було цілеспрямованим, всебічним і конкретним, треба чітко уявляти, що треба вивчити - тобто необхідно мати програму вивчення, яка допоможе намітити основні завдання і напрямки вивчення учня і колективу.

Відсутність програми-вивчення буде носити стихійний неорганізований характер і не дасть бажаних результатів.

1. Попереднє вивчення учнів:

- вивчення особових справ учнів;

- ознайомлення груповим журналом обліку відвідування учнями навчального закладу;

- бесіда з майстром виробничого навчання (викладачами загально-технічних дисциплін, викладачами спец дисциплін, викладачами загальноосвітніх дисциплін), які працюють в даній групі;

- знайомство з батьками, вивчення сімейно-побутових умов.

1. Безпосередні методи вивчення:

1) Індивідуальна бесіда з учнем. Повинна бути постановка мети, розробка питань, врахування принципу відкритості. Обов'язковою вимогою є не тільки отримати відповідь на питання «що?», але й «чому ти так вважаєш?» тощо. Після чергової бесіди необхідно спів ставляти попередні результати з новими.

2) Метод аналізу результатів діяльності учнів (твори, малюнки, вірші).

3) Метод міні-твору.

4) Метод виховуючи ситуацій. Виховуючи ситуація - це природна або спеціально створена ситуація, яка вимагає від учня певних дій (в тому числі і словесних), через які розкриваються якості учня. При створенні спеціальних ситуацій необхідно продумувати їх спрямованість на формування, закріплення позитивних якостей або призупинення чи ліквідацію негативних якостей. Особливо ефективними є конфліктні ситуації за умови їх раптовості: стресовий стан зменшує самоконтроль, а тому не маскується справжнє внутрішнє «Я».

5) Метод включеного спостереження (спеціального).

6) Узагальнення незалежних характеристик.

7) Анкетування. Вивчаються інтерес, потреби, відношення до людей тощо, інші моральні якості. Анкета може бути відкритою (вільні відповіді на питання) - ви отримуєте велику кількість відповідей, але потім важко її обробляти. В закритих анкетах задаються варіанти відповіді на запитання «так» чи «ні». Напівзакриті: є варіанти відповіді: і «свій варіант». Питання можуть бути прямі і непрямі. Прямі - «Як ти вважаєш?», непрямі - «З ким би ти пішов у похід?».

8) Тестування. Тест - система психолого-педагогічних завдань, спрямованих на дослідження окремих рис і властивостей.

9) Метод незакінчених речень. «Умій бути скромним, тому що…..»

10) Соціометричний.

Соціометрія - це інструмент для вивчення системи міжособистих взаємозв'язків між членами соціальної групи (колективу) в процесі їх безпосереднього спілкування, дозволяє виділити лідерів або “зірок”, відторгнених або ізольованих.

Методика соціометрії припускає вибір партнера для сумісних акцій (на діловій або особистісній основі) шляхом відповіді на соціометричний критерій.

Соціометричний критерій - це запитання, котре задається всім членам колективу, що приймають участь в соціометричному опитуванні з метою виявлення їх взаємин з іншими членами групи. Оцінці по соціометричному критерію підлягають тільки ті члени колективу групи, які присутні в групі на момент обстеження. Відсутність членів колективу групи в список для оцінки по соціометричному критерію не включають.

Для соціометричної оцінки рекомендується вживати наступні види критеріїв:

- офіційний характер - для ідентифікації міжособистісних стосунків на рівні ділових взаємин.

Приклади офіційних критеріїв:

“Кого ти хотів би бачити в ролі старости групи протягом навчання у ПТНЗ?”

“Кого б ти хотів вибрати ланковим для керівництва твоєю роботою під час суботника?”

Критерії цього виду дадуть можливість виявити відповідність занятого окремим учнем офіційного положення, оцінку з боку колективу групи.

Неофіційні критерії служать для індикації міжособистісних відносин в колективі групина неформальному рівні (на основі симпатії, антипатії, дружби-неприязні, звички до товариша по класу та ін.).

Приклади неофіційних критеріїв:

“З ким би ти хотів постійно дружити?”

“Як би в тебе були зайві квитки на концерт, кого б ти запросив з собою?”

“Якщо ти хочеш поділитись своїми секретами, кому б ти із своєї групи їх довірив?”

Процедура обстеження

Можливі 3 основні способи вибору:

а) кількість виборів обмежується 3-5;

б) дозволяється повна свобода вибору (кожен може записати стільки рішень, скільки побажає);

в) досліджуваний ранжує всіх членів групи залежно від запропонованого критерію.

З точки зору простоти і зручності обробки результатів більш доцільний перший спосіб. З точки зору надійності й вірогідності отриманих результатів-третій. Крім того, методом ранжування можна зняти побоювання за негативний вибір. Однак, слід враховувати, що дослід з фіксованою кількістю виборів значно легше піддається математичній обробці: можна уникнути складних розрахунків, що особливо важливо для вчителя, який проводить експеримент з практичною метою.

Приклад інструкції, яку зачитують досліджуваним:

“Ми проводимо дослідження по вивченню взаємостосунків серед учнів. Обіцяю, що всі відповіді залишаться таємницею і ніхто, крім мене, їх читати не буде. Вам потрібно за критеріями, зачитаними мною, вибрати товариша-вказати прізвище. Не більше 4-х(3-5) осіб з кожного питання”.

Для проведення соціометричного опитування зібрати учнів в клас в спокійних доброзичливих обставинах і пояснити процедуру опитування. Успіх та вірогідність соціометричного опитування визначається тим, наскільки експериментатор (в даному випадку студент практикант) створить позитивне ставлення учнів до процедури опитування. Це досягається шляхом пояснення учням тих фактів, наскільки важлива дружба, взаємо підтримка та взаємодопомога для їх сумісного навчання, сумісного виконання завдань, котрі виникають в конкретних ситуаціях.

Після цього подається конкретна інструкція учням приблизно такого змісту: “Ви отримали бланки зі списком членів вашого колективу групи. Уважно прочитайте питання, яке написано на дошці, і оцініть кожного свого товариша вказаного в списку з точки зору змісту поставленого перед тобою питання. Проти прізвища товариша, якого ти вибрав, постав знак “+”, проти відкинутого - знак “-“, проти тих, кому віддаєш нульовий вибір, постав знак “0”.

Якщо комусь із учнів незрозуміла процедура опитування, необхідно їм пояснити окремо. Потім результати соціометричного опитування зводяться в табличну соціометричну форму такого виду:

Соціометрія групи ПТНЗ №

№	Прізвище, ім.'я учнів, які вибирають	№ учня, якого вибирають	Кількість відданих виборів
		1	2	3	п	+	-	0	Сума
1
2
3
п
	Кількість +
	Одержаних _
	Виборів 0
	Сума

Примітка: Плюс - позитивний вибір.

Мінус - негативний вибір.

Нуль - байдужий вибір.

За даними графи “кількість відданих виборів” можна судити про ставлення кожного члена класного колективу до своїх товаришів, за даними графи. “кількість одержаних виборів” - про ставлення членів колективу до кожного учня.

Дані, що одержано за допомогою соціометричного опитування, а також зміст та вид використаних соціометричних критеріїв дозволяють мати реальне уявлення про характер і напрямок міжособистісних взаємин в колективі групи, а також про соціальний статус, який займає кожний учень в соціальній структурі класу.

Цей матеріал дасть змогу скласти змістовну характеристику на колектив групи, виділити головні соціально-психологічні особливості та тенденції в його функціонуванні і розвитку.

Кожне коло в соціограмі (див.нижче) має своє значення.

І. Внутрішнє коло - це так звана “зона зірок”, в яку потрапляють лідери, що набрали максимальну кількість виборів (6 і більше).

ІІ. Друге коло - “зона наближених”, в яку входять індивіди, що набрали виборів у кількості вище середнього показника.

ІІІ. Трете коло - “зона знехтуваних”, в яку входять індивіди, що набрали мінімальну кількість виборів.

ІV. Четверте коло - “зона ізольованих, це ті, хто не отримав жодного(+ або -) вибору.

Якщо особа отримала тільки негативні вибори (відхилення), то її відносять до категорії “відторгнених”.

Соціограма наочно представляє наявність мікро груп та взаємини між ними (симпатії, контакти).

Соціометричне коло

Односторонній вибір Двосторонній вибір

2.2 Критерії ефективності виховної роботи

Ефективність визначає досягнення кінцевого результату у співвідношенні з метою.

Критеріями ефективності виховної роботи є:

- наявність системи в виховній роботі;

- єдність всіх напрямків виховання;

- різноманітність форм і методів виховання;

- рівень сформованості учнівського колективу;

- ступінь охоплення учнів різноманітними видами діяльності;

- участь учнів у суспільно-корисній діяльності;

- відсутність правопорушень серед учнів;

- рівень вихованості учнів.

2.3 Діагностика рівня вихованості учня і учнівського колективу

Під вихованістю розуміється комплексна властивість особистості, яка характеризується наявністю і рівнем сформованості суспільно-значимих якостей, що відображають всебічність розвитку особистості.

Вихованість визначається перш за все зовнішнім проявом (поведінкою) внутрішнього світу особистості, але нерідкі випадки, коли поведінка - це просто демонстрація «вихованості» з певними корисними цілями. Інколи буває, що вихований в певному відношенні учень (хороший) допускає грубість, як захисну реакцію, тобто зовнішня поведінка не завжди адекватна внутрішньому світу людини, тому при оцінці рівня вихованості необхідно вивчати мотиви поведінки.

Мотив - внутрішнє збудження до дії.

Поведінка і мотиви для свого формування потребують певних знань, виходячи з цілісності особистості в якості критеріїв /Критерій - це ознака, за якою здійснюється визначення оцінки рівня вихованості/ вихованості використовуються такі ознаки:

- інтелектуальний критерій (гностичний, змістовий); знання, вміння, судження, погляди, переконання, усвідомлення значимості знань…

- емоційно-вольовий (сформованість почуттів і вольової сфери);

- мотиваційний;

- поведінковий (дієво-практичний).

Кожен з цих критеріїв може мати різний ступінь сформованості, що визначає рівень вихованості.

В педагогіці прийнято використовувати три рівні:

- високий (достатній);

- середній;

- низький.

Кожному рівню приписується певна бальна оцінка, що дозволяє якісні показники перевести в кількісні і таким чином полегшити аналіз отриманих результатів.



Лекція №8

Тема: Організація виховної роботи з учнями «групи ризику»

План

1. Поняття «групи ризику» та критерій відбору учасників до неї.

2. Основні виховні завдання в роботі з підлітками «групи ризику».

3. Індивідуальна виховна робота з підлітками «групи ризику», мета та методика її проведення.

Література:

1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997. - 304 с.

2. Методичні рекомендації щодо організації та проведення виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - №21. -2001.

3. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 608 с.

4. Омеляненко В.Л., Кузьмінський А.І. Теорія і методика виховання: Навч.посіб. - К.: Знання, 2008. - 415 с.

5. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: Навч.-метод. посібник/ Н.Г.Ничкало, В.О.Зайчук, Н.М.Розенберг та ін.: За ред. Н.Г.Ничкало. -- К.: Вища школа, 1992. -- 333 с.

1. Поняття «групи ризику» та критерій відбору учасників до неї.

Термін «група ризику» у педагогіці та психології вводиться для позначення індивідів групи підлітків, у яких ознаки відповідні людям, що відносяться до категорії наркоманів, алкоголіків, тобто хворих, не виявлена, але виховній роботі з ними слід приділити особливу увагу, щоб не допустити розвитку захворювання.

Мета роботи з «групою ризику»:

- ближня: не допустити виникнення залежності від шкідливих для організму речей в ранньому юнацькому віці;

- дальня: створити систему захисту від виникнення такої залежності в більш зрілому віці.

Задача відбору учнів до «групи ризику» - не допустити навіть одноразового вживання наркотичних речовин.

Саме ставлення педагогічних працівників до поняття «група ризику» свідчить про гуманістичний підхід, що проявляється через уважне ставлення до учнів.

Основна робота викладача при відборі учнів до «групи ризику» складається з вивчення індивідуальних особливостей підлітків, що проявляють особисту нестійкість до розвитку алкоголізму, токсикоманії, наркоманії. Відбір здійснюється по психологічним показникам, тому повинен проводитись педагогом сумісно з психологом в рамках створеної в ПТНЗ психологічної служби.

Можливість формування шкідливих звичок у підлітків пов'язана з недостатнім розвитком або порушеннями в моральній емоційно-вольовій, пізнавальній сфері.

Найбільшому ризику розвитку алкоголізму і наркоманії підлягають люди з особливим типом особистості, які:

- не мають чіткої структури сформованих внутрішніх мотивацій;

- у яких не сформувалося свого власного ставлення до оточуючих;

- які з'явилися на світ, не знаючи, що в ньому робити.

Критерії відбору учнів до «групи ризику»

У зв'язку з цим, особливу увагу слід звернути на підлітків, яких відрізняє:

1) відсутність стійких інтересів та життєвих установок;

2) відсутність бажання працювати і отримувати задоволення від трудової діяльності;

3) невміння культурно відпочивати і відсутність потреби у культурному відпочинку;

4) відсутність інтересу до суспільного життя і суспільної праці;

5) нестійкість власної думки, схильність до чужого впливу, навіювання, підпорядкування;

6) некритичне ставлення до недоліків власної особистості, відсутність прагнення до самовдосконалення.

До числа важливих факторів ризику належать:

- недоліки сімейного виховання: наявність негативних прикладів із життя батьків, невизначеність правил поведінки, відсутність позитивних емоцій у сім'ї (відсутність похвали, поваги);

- рання асоціальна поведінка;

- раннє залучення до вживання речовин, що мають властивість одурманення;

- такі риси особистості, як агресивність, нервозність, імпульсивність, негативізм;

- погана успішність;

- недостатнє залучення до суспільних справ;

- наявність друзів, що зловживають наркотиками речовинами;

- байдужість сім'ї та навчальної групи до учня.

2. Основні виховні завдання в роботі з підлітками «групи ризику»

Основними у роботі викладача і майстра виробничого навчання з підлітками «групи ризику» повинні бути установка на формування :

1) високої самооцінки у кожного учня «групи ризику»;

2) почуття власної гідності;

3) збагачення і «просвіта» емоційно-вольової сфери.

Цільовою установкою роботи з «групою ризику» є підвищення особистісної зрілості підлітків.

Основними виховними завданнями роботи з «групою ризику» є:

- створення у учня інтересу до власної особистості;

- навчання адекватному баченню себе і оточуючого світу;

- формування інтересу до життя в реальному діалектичному світі;

- формування намагання вирішувати життєві протиріччя, а не їх уникнення;

- створення ставлення до власного рівня здоров'я як до суспільної цінності;

- розвиток потреби у розкритті своїх потенційних можливостей;

- формування прагнення до самовдосконалення, в тому числі до здібностей в організації часу.

3. Індивідуальна виховна робота з підлітками «групи ризику», мета та методика її проведення

Вважається, що під найбільший ризик пристрасті до алкоголю та інших дурманних речовин потрапляють представники наступних типів акцентуації характеру (проте педагога цікавить поведінковий аспект, а не механізм психіки).

1. Гіпертимний тип:

- гарний піднятий настрій;

- ініціативні , енергійні;

- легко встановлюють контакт з людьми;

- не губляться в складних ситуаціях;

- є неформальним лідером серед однолітків;

- не переносять суворого дисциплінованого режиму.

Спиртні напої вживають у компанії, будучи її «душею».

Вони надають перевагу неглибоким ейфорійним стадіям сп'яніння, добре переносять алкоголь, і, як наслідок, стають на шлях частих і регулярних випивань. Можуть проявляти інтерес і до інших дурманних речовин. В однолітків нерідко користуються авторитетом, тому педагогу дуже важливо знайти підхід і намагатися перевести їх енергії в потрібне русло.

2. Нестійкий тип:

- прибічники легких розваг;

- залюбки піддаються чужому впливу та ідуть за тим, хто може запропонувати розваги;

- відсутня стійка прихильність;

- відсутні ярко виражені інтереси;

- викладачеві потрібно звернути особливу увагу на правильну організацію часу, та постійно їх контролювати. Втручання дорослих вони сприймають без особливої агресії.

3. Єпілептоїдний тип: схильні накопичувати негативні «емоційні заряди», які можуть раптово проявитися у вигляді неочікуваних афектних реакцій. Привід для гніву може бути малим і нікчемним, але завжди пов'язаний з хоча б незначним пригніченням інтересів. Після перших сп'янінь виникає потреба «пити до відключення». Віддають більшу перевагу горілці, ніж вину. А серед цигарок - таким, що мають міцний тютюн. Менше схильні до вживання неалкогольних токсикоман них речовин.

З ними необхідно проводити аналіз вчинків, що здійснюються під час алкогольного сп'яніння. Важливо переконати їх в тому, що в стані сп'яніння вони можуть допуститися помилки, яка є кримінальним вчинком. Правдивий прогноз наслідків діє на них як «витверезуючий засіб».

4. Істероїдний тип: головна риса - надмірний егоцентризм, ненаситне прагнення постійної уваги до своєї постаті. Всі останні якості підпорядковуються цією рисою. Вживання алкоголю носить частіше всього демонстративний характер, тому сформована алкогольна залежність у них зустрічається досить рідко. Випивають небагато, надають перевагу легкому сп'янінню, не проти похвалитися великою кількістю випитого, здібністю пити і не п'яніти, або вишуканим вибором алкогольних напоїв.

В роботі з ними особливу увагу слід приділяти виробленню адекватних форм самоствердження.

Методика роботи інженера-педагога з «групою ризику» включає наступні етапи:

1. Після різнобічного вивчення учнів закріпленої групи на основі наведених критеріїв провести відбір.

2. Для кожного підлітка «групи ризику» скласти перелік факторів ризику.

3. За участю психолога визначити психотип кожного учня «групи ризику» (наприклад, по адаптованому опитувальнику Х. Шмішека (Смішека).

4. За даними етапів 2,3 і на основі задач виховної роботи з «групою ризику» розробляти разом з фахівцями (можливо: психологом, наркологом, невропатологом, психіатром), майстром виробничого навчання індивідуальну програму роботи з кожним учнем «групи ризику»:

а) блокування факторів ризику и негативних якостей;

б) планування розв'язання задач роботи з «групою ризику».

5. Спланувати загально групові заходи по роз'ясненню та профілактики поганих звичок:

- години спілкування (класні години);

- бесіди з наркологами, працівниками правоохоронних органів;

- база з профілактики правопорушень;

- загально училищні штаби щодо профілактики правопорушень;

- роботу в гуртожитку ПТНЗ.



Орієнтовна програма складання характеристики учня

І. Загальні відомості

Вік, особливості фізичного розвитку, стан здоров'я. Склад сім'ї. Як характеризується ставлення до дитини в сім'ї (турботливість, дружба, рівноправність, повна самостійність, гіпертоніка, безконтрольність). Оточуюче соціальне середовище (конфліктне, комфортне, культурне, гармонійне, сприятливе, травмуюче).

ІІ. Навчання

а)ставлення до навчання:

- охоче йде на заняття в навчальний заклад, із зацікавленістю ставиться до всіх предметів, прагне навчатись краще;

- навчання сприймає як обов'язок, із зацікавленістю ставиться лише до окремих предметів (яких?);

- інтересу до навчання, улюблених предметів немає;

- навчається неохоче, без зацікавлення.

б)пізнавальна активність:

- достатньо висока на всіх заняттях

- достатньо висока лише на деяких заняттях;

- середня;

- низька.

в)навчальний творчий потенціал:

- особливі навчальні здібності (до яких предметів схильний);

- у яких напрямках діяльності проявляє творчу активність (техніка, література, спорт, музика тощо).

г)робочі навчальні навички:

- завдання виконує; послідовно, звичайними засобами - винахідливо, оригінально; старанний, наполегливий, сумлінний;

-темп роботи: працює швидко - рівномірно - нерівномірно.

д)як реагує на невдачі у навчанні:

- реалістично;

- байдуже;

- неадекватно:

ь агресія (вербальна, спрямована на педагога, на завдання);

ь загальне збудження;

ь втрачає впевненість (стає невпевненим, звинувачує себе, відступає).

III.Успішність соціальних контактів

а)громадська позиція (яке має доручення, як відноситься до нього: відповідально і сумлінно; недостатньо відповідально; невідповідально);

б)взаємодія із одногрупниками:

- товариський, легко спілкується;

- недостатньо ініціативний у налагоджуванні взаємодії із одногрупниками, але спілкується легко;

- спілкується лише із деякими учнями;

- мас бажання перебувати в колективі, але не встановлює товариських відносин;

- замкнутий, уникає спілкування;

-проявляє негативізм по відношенню до учнів, часто свариться, конфліктує.

в)якісна своєрідність соціальної поведінки: активний - впевнений самовпевнений - рішучий - впертий - хвастовитий - зарозумілий - насмішкуватий - ненаполегливий - нерішучий - соромливий - невпевнений - наполегливий - безпосередній - доброзичливий - товариський - справедливий - скромний.

IV.Культурний рівень:

- чи любить читати?

- цікавиться літературою:

- відвідує культурні центри (музеї, театри тощо).

V.Емоційний стан:

- переважає добрий настрій, часто посміхається, сміється; - спокійний емоційний стан;

- епізодично виявляється поганий настрій;

- негативні емоції: тривога, вразливість, запальність, дратівливість;

- деякі прояви депресивної поведінки: плач без причини, сварки з одногрупниками;

- агресія: злість, гнів у відносинах із учнями, педагогом.

VI.Темперамент

Традиційні типи темпераменту:

- сангвінік (сильний, урівноважений, рухливий);

- флегматик (сильний, урівноважений, інертний);

- холерик(сильний, неврівноважений, рухливий);

- меланхолік (слабкий, неврівноважений або урівноважений, рухливий або інертний)

VІІ. Характер

(сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які зумовлюють типові засоби поведінки)

Він виявляється:

1) у відношенні людини до різних сторін життя:

а) відношення до справи:

- працює захоплено, старанно, із добрим настроєм; слідкує за якістю виконаних завдань; вміє долати труднощі;

- працює без особливої зацікавленості, нестаранний, темп роботи повільний, не цікавиться якістю справи; виявляє наполегливість лише при закінченні роботи, шли необхідно звітуватися про результати роботи;

- працює в'яло, без інтересу і бажання; байдужий до негативної оцінки своєї роботи; намагається скоротити об'єм завдання.

б)відношення до людей

*) наявність громадських спрямувань; увага до товаришів, вміння поважати їхню думку і турбота про людей, чуйність, доброта, прагнення прийти на допомогу повага до старших;

- грубість, любить сварки, схильний знаходити у всіх недоліки, недовірливий, жорсткий, заздрісний, зухвалий, дошкульний;

*) товариськість; любить керувати, вносити зміни у діяльність колектив), виявляє самостійність у поведінці, здатний впливати на інших; пасивний у колективі, піддається впливу; оцінює поведінку інших людей із точки зору своїх моральних уявлень; не висловлює свою думку про поведінку однокласників; в оцінці орієнтується на думку інших;

-виявляє дружелюбність; уникає спілкування з товаришами;

*) - готовий допомагати товаришам, не зважаючи на свої інтереси; надає допомогу лише деяким; надає допомогу лише коли просять; ніколи не надає допомоги;

- співчуває або злорадіє невдачами інших; радіє або заздрить успіхами інших;

*) у конфлікті не боїться виступати проти сильного: підтримує лише сильних; підтримує лише тих, з ким дружить;

- в конфліктах відступає;

*) вислуховує і враховує чужу думку та побажання; до товаришів відноситься доброзичливо, уважно, тактовно;

- поступається тільки сильним, авторитетним; до одногрупників байдужий;

в) ставлення до себе

- безкорисливий, великодушний, турбується тільки про себе, користолюбний;

-самолюбивий, прагне бути першим, скромний, байдужий до думки інших, уразливий, гонористий; гордий; впевнений у собі; самокритичний; прагне уникати нового, невідомого; готовий братися за нове, невідоме.

2) вольові якості

Особливе місце в структурі характеру учня займає воля. Вона знаходиться в основі багатьох рис характеру.

Ступінь розвитку вольових рис: сильний, середній, слабкий

- наполегливий

- самостійний

- організований

- відповідальний

- дисциплінований

- стриманий

VIІІ. Самооцінка учня

Самооцінка - це ставлення людини до себе, оцінка своїх здібностей, можливостей, зовнішнього вигляду, якостей особистості.

*Самооцінка учня:

- реальна (адекватна): думка учня про себе співпадає із реальною оцінкою. Йому властиві: оптимізм, активність, товариськість, бадьорість, гумор;

- самооцінка занижена (неадекватна). Учню властиві пасивність, замкнутість, зневіра до власних сил;

- самооцінка завищена. Учню властиві; зарозумілість, безтактність, егоїстичність.