Вплив фантастичної казки на словесну творчість дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Кафедра теорії і методики професійної освіти

Курсова робота з педагогіки

ВПЛИВ ФАНТАСТИЧНОЇ КАЗКИ НА СЛОВЕСНУ ТВОРЧІСТЬ

ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

студентки 31 групи

Якименко Ю.М.

Науковий керівник -

Світлична С.П.

Харків - 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні підходи до проблеми формування словесної творчості

у дітей старшого дошкільного віку

1.1 Аналіз феномену словесна творчість. Його тип ,форми і види

1.2 Шляхи і методи формування словесної творчості у старших дошкільників

1.3 Фантастична казка як засіб формування словесної творчості у старших дошкільників

Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу фантастичної казки на розвиток словесної творчості старших дошкільників

2.1 Вимірювання первинного рівня сформованості показників розвитку словесної творчості у дітей старшого дошкільного віку

2.2 Використання фантастичної казки у процесі розвитку словесної творчості у дітей старшого дошкільного віку

2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність дослідження

Значущість і актуальність проблеми розвитку дитячої словесної творчості , розкриття і максимальної реалізації творчих здібностей кожної особистості підкреслюється у державних документах: національній доктрині розвитку освіти в Україні, законах «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про мову», «Державному компоненті дошкільної освіти », тощо.

Дослідники А. Богуш, Н. Гавриш, Л. Карабаєва доводять, що у дітей старшого дошкільного віку складається свідоме естетичне сприйняття художніх творів, яке виявляється в розумінні змісту та ідеї твору, здатності виділяти та усвідомлювати його мовні засоби, хоча у складанні власних творчих наробок більшість дітей відчуває труднощі. Це виявляється у змістові (наслідування, невиразність творів, алогічність змісту, бідність та не оригінальність сюжету) та фронтальних характеристиках висловлювання (порушення структури повідомлення, обмеженість у використанні стилістичних засобів), що пояснюється низьким рівнем літературознавчої обізнаності, не сформованістю уявлень про жанрові, композиційні, мовленнєві особливості літературних і фольклорних творів та невмінням переносити набуті художні уявлення у власну словесну творчість. Значна частина праць з цієї проблеми (А.Богуш, Д.Бараніна, Н.Гавриш, Т. Постоян, Н. Корткова, Н. Михайленко, С.Шадріна) присвячена переважно створенню системи мовленнєвих вправ , мовленнєвих творчих занять, розробці спеціальних прийомів навчання фантазуванню (Н.Гавриш, Дж. Родарі , Н. Короткова, Н. Михайленко, Н. Фесюкова ) [ 6,с.46].

Є.І. Тихеєва описала такі види творчої розповіді: придумування початку і закінчення подій, зображених на картині; закінчення оповідання, розпочатого вихователем; складання оповіді за планом, за заголовком; складання розповіді за опорними словами [ 6,с.50].

Є.Ю. Шабад, аналізуючи дитячі твори зазначала, що діти у власних казках, оповідях вживають, крім придуманих ними, запозичені літературні та фольклорні сюжети, образи персонажів, а навіть деякі засоби художньої виразності, що значно збагачує їхнє самостійне мовлення.

А.Є.Щибицька підкреслює, що діти самі створюють елементи художнього образу, а процес словесної творчості потребує цілеспрямованого педагогічного впливу, який може бути пов'язаним з розгляданням ілюстрацій, театралізованою діяльністю, малюванням. У дослідженні А.Є. Шибнцької знаходимо визначення словесної творчості, яка розглядається як результат діяльності уяви, спрямованої на відтворення минулого досвіду в нових поєднаннях, відповідно до вікових особливостей. Вона формулює деякі показники педагогічної оцінки дитячих творів: логічний зміст, відповідність темі, наявність композиційних частин, мова і стиль. Поняття "словесна творчість" ширше, ніж творче розповідання, адже воно включає активне творення, складання казок, віршів, оповідань, загадок, сюжетів, сценаріїв тощо не тільки на заняттях, а й у повсякденному житті.

Розвиток словесної творчості дітей ґрунтується на комплексному розв'язанні мовленнєвих завдань (розвиток словника, фонетичного боку мовлення і оволодіння граматичними навичками). Так, Л.О. Колунова досліджувала, як у процесі словесної творчості реалізуються мовленнєві вміння дітей у словотворенні, в чому виявляється їхня чутливість до змістових відтінків слів, якими методичними прийомами у процесі словесної творчості спрямовувати дітей на вживання слова, його відтінків як одного із засобів створення образів, втілення творчих задумів.

Об'єкт дослідження - розвиток словесної творчості старших дошкільників.

Предмет дослідження - фантастична казка як засіб розвитку словесної творчості дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити вплив фантастичної казки на розвиток словесної творчості старших дошкільників.

Гіпотеза дослідження - процес розвитку словесної творчості у старших дошкільників під час буде ефективним за умови:

- врахуванням дидактичних принципів: принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей в процесі сприймання і створення дітьми казок , принцип виховання в діяльності і спілкуванні, принцип стимулювання дитини до саморозвитку;

- проведення систематичних занять з розвитку словесної творчості;

- побудування роботи з дітьми в чотири етапи: інформаційний, репродуктивний, узагальнюючий, творчий.

Завдання дослідження:

1. Розкрити сутність понять «творчість», «словесна творчість».

2. Визначити шляхи, методи, умови розвитку словесної творчості у дітей старшого дошкільного віку.

3. Експериментально перевірити вплив фантастичних казок на розвиток словесної творчості старших дошкільників.

Методи дослідження - аналіз методичної літератури із теми дослідження, аналіз науково-методичної документації, констатувальний, формувальний і контрольний види педагогічного експерименту, статистичні методи обробки результатів експериментального дослідження.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СЛОВЕСНОЇ ТВОРЧОСТІ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Аналіз феномену словесна творчість. Його тип ,форми і види

Словесна творчість -- вищий щабель мовленнєво-творчої діяльності -- визначається багатьма вченими як один із видів художньої творчості, що виникає під впливом творів мистецтва, а також вражень від навколишнього життя і характеризується самодостатністю, знаходить втілення у створенні дітьми різних типів усних зв'язних висловлювань.

Словесна творчість - це діяльність дітей,яка виникає під впливом творів мистецтва та вражень від навколишнього життя, та яка виражається в створенні усних творів - оповідань, казок, віршів тощо[5, c.5].

Вживання термінів "словесна творчість" або "мовленєво-творча діяльність" є характерним для дошкільної лінгводидактики, де за допомогою цього терміну визначають опосередкований мовою, оформлений у різних типах висловлювання процес оперування, комбінування уявленнями. Процес словесної творчості посильний для більшості людей, які володіють певним лексичним запасом, а також мають життєвий, зокрема художній досвід і бажання, потребу сказати своє слово.

Якщо термін "словотворчість" визначає суть процесу, пов'язаного з оволодінням семантичною стороною мови, процесу творчого орієнтування в мовній дійсності, в якій найбільш активними є діти дошкільного віку (А.Г. Арушанова, О.М. Гвоздєв, Л.О. Калмикова, К.Л. Крутій, Барташніков О.О., Г.І. Николайчук, К.І. Чуковський), то мовленнєво-творча діяльність відбувається на рівні зв'язного висловлювання та є наступним після словотворчості етапом, на якому дитина здобуває знання про мову і мовлення активно творчо ставиться до процесу опанування мови [ 6, с.26 ].

Спроби класифікувати дитячі твори неодноразово робили психологи і лінгводидакти М.С. Вашуленко, О.О. Леонтьєв, Г.М. Леушина, Г.О. Люблінська, Т. Рібо; Л.В.Ворошніна, Е.П. Короткова, Г.Т. Орланова, Дж.Родаррі , Л.С. Виготський, О.С.Ушакова та ін.

За способом організації розрізняють колективну, групову та індивідуальну мовленнєво-творчу діяльність ( словесну творчість). Кожен з видів передбачає використання специфічних методів та прийомів керівництва та супроводу словесної творчості, що зумовлено певним рівнем розвитку мовленнєвих умінь, літературознавчої обізнаності та творчої уяви.

На підставі поєднання словесної творчості з різними видами художньої діяльності до складу яких вона входить, виділяють образотворчо-мовленнєву, театрально-мовленнєву і музично-мовленнєву діяльності. Кожному з видів притаманні певні форми перебігу та типи зв'язних висловлювань.

Залежно від умов, за яких відбувається розвиток словесної творчості, вона може виступати в різних формах:

1) Ініціативна словесна творчість:

спілкування (самопрезентація, фантазування);

складання віршів, казок;

мовні ігри (дражнилки, лічилки, заклички, загадки);

сюжетно-рольова гра (сюжетоскладання, діалоги);

образотворча діяльність (акомпанемент, коментування дії);

пізнавальна діяльність (міркування, пояснення).

2) Спеціально організована словесна творчість:

вислів-міркування; створення індивідуальних і колективних казок, оповідань; римовки; колективні етюди; вислів-пропозиція (задум); загадки, лічилки, заклички [6, с.92].

Ініціативна словесна творчість посідає більше місце в житті дитини, ніж спеціально організована. Це не випадково, адже цей вид творчості є природним для дитини, важливим засобом самовираження, самореалізації, який знаходить прояв у різних видах дитячої діяльності: в сюжетно-рольовій грі -- через сюжетоскладання, казкові, ігрові діалоги, сценарії; в пізнавальній діяльності -- через вислови-міркування, вислови-пояснення, вислови-запитання, головна мета яких упорядкувати, систематизувати власні уявлення про довкілля, пояснити самому собі невідповідності, незрозумілості, проблеми, з якими постійно стикається дитина; в образотворчій, музичній, конструктивній, театральній діяльності -- через супровід дій, їх коментар; у спілкуванні з однолітками і дорослими -- через самопрезентацію та фантазування; і, нарешті, в художньо-мовленнєвій діяльності -- через складання за власною ініціативою казок, оповідань, віршів, а також мовні ігри (дражнилки, лічилки, скоромовки, загадки, заклички тощо). Ініціативна словесна творчість базується на досягненнях, знаннях дитини, які вона здобула у процесі навчання.

Індивідуальна спонтанна творчість -- це майже завжди моногра, незалежно від змісту і характеру діяльності, за виключенням словесної творчості, коли вона викликана естетичним мотивом (С.Л. Рубінштейн). Дитина може обирати різні засоби реалізації свого задуму (дії з іграшками, малювання, ліплення, конструювання, танець з підспівуванням), нею рухає ігровий мотив, в результаті якого породжується ігровий або художній сюжет, що відбивається пізніше в певних діях (режисерській грі з іграшками, малюванні, створенні книжки-розкладанки тощо).

Така індивідуальна творчість має безперечну цінність для розвитку творчої уяви, образного та логічного мислення, емоційно-чуттєвої сфери дошкільника. Величезною мірою саме від багатства, оригінальності, змістовності словесної творчості залежить рівень ігрової, художньої діяльності дитини.

У старших дошкільників один з улюблених видів гри -- театралізація, коли вони організують за своєю ініціативою колективну гру в театр. Її важливим етапом є сюжетоскладання, в якому діти привчаються підкоряти свою ідею загальній, не відходити від основної сюжетної лінії, виявляти ініціативу в її вдосконаленні. За складеним сумісно сюжетом діти готують вистави, розігрують сюжетні сцени. В ініціативній колективній творчості діти мимовільно вчаться одне в одного мовленнєвим умінням і водночас заряджаються творчим натхненням, чому сприяє особлива емоційна атмосфера.

У процесі навчання вихователі також використовують різні способи організації дітей, але на певних етапах навчання. Так, індивідуальній творчій діяльності на занятті обов'язково повинна передувати колективна творчість, у ході якої дитина поступово здобуває необхідні для творчості вміння і навички в найсприятливішій для цього ситуації. Адже, колективне творення, спрямоване і кероване вихователем, завжди закінчується успішно, що надає дітям особливого задоволення, віри у свої можливості та бажання повернутися до цієї діяльності ще не раз. Слід наголосити , що у процесі колективної творчості діти мимовільно, залюбки й успішно вчаться одне в одного, переймаючи найрезультативніші засоби дії. Ця форма організації цінна також багатоваріантністю по вирішення одного завдання, що позитивно впливає на розвиток швидкості, гнучкості та оригінальності мислення дошкільників.

Поступово вихователь починає використовувати групову (дует, тріо) форму організації, наприклад, складання розповіді командами. Вихователь доручає дитині обрати собі товаришів для сумісної розповіді, наприклад за картиною, набором іграшок тощо. Утворена група розповідачів домовляється, хто за ким, про що, як вони будуть складати розповідь. Причому кожен член команди уважно слухає мовлення свого товариша, доповнює його, підтримує у випадку виникнення труднощів. Групова мовленнєво-творча діяльність є переходом до індивідуальної творчості, коли всі діти отримують загальне завдання, всім пропонується загальна тема, а, можливо, діти самостійно обирають тему свого твору, але вони індивідуально викопують завдання і далі презентують його всій груш дітей.

Про значення індивідуальної творчості на занятті й подальше включення складених дітьми творів у колективний художній аналіз свідчить дослідження Г.М. Кудіної і З.М. Повлянської . Автори відзначають, що цінним с саме поєднання індивідуального і колективного етапу мовленнєво-творчої діяльності на занятті. Складений дитиною твір презентується всій групі, яка стає його цінувальником, критиком, співавтором, що безперечно впливає на підвищення якості індивідуальної мовленнєвої діяльності, адже поступово у процесі навчання кожен з дітей тимчасово перебуває в ролі автора, критика і слухача. Отже, використання різних способів організації розвитку словесної творчості дітей у процесі навчання сприяє підвищенню її якості.

Мовленнєво-творча діяльність дітей виявляє своєрідність і залежно від виду діяльності, до складу якого вона входить: образотворчо-мовленнєва, музично-мовленнєва, театрально-мовленнєва.

Мовленнєві дії в різких видах художньої діяльності для узагальненого аналізу і визначення типів ми поєднали в декілька груп, які пов'язані з художньою комунікацією і власне творчістю. Так, в образотворчо-мовленнєвій діяльності художня комунікація може відбуватися у формі словесного малювання, у формі розгорнутого висловлювання за змістом ілюстрації; образотворча діяльність -- супроводжуватися коментуванням зображення. Для театрально-мовленнєва діяльність - ігрові діалоги, сюжетоскладання, колективні етюди. Музично-мовленнєва діяльність пов'язується зі словесною творчістю через дитячий фольклор, вербалізовані рухливі образи, музичні асоціації з літературним сюжетом і навпаки вербалізацією музичних уявлень [ 6, с.97].

1.2 Шляхи і методи формування словесної творчості у старших дошкільників

У старшому дошкільному віці діти проявляють більшу творчу активність у художньо-мовній діяльності. Це виражається при переказах ними текстів доступних художніх творів, у виразнім читанні знайомих віршів, у власних творах - розповідях, казках. У творчім розповіданні відбиваються враження дійсності й сприйнятих дитиною образів мистецтва.

Треба виховати в дошкільника інтерес і любов до художнього слова, до добутків дитячої літератури й народної творчості: казкам, розповідям, віршам; викликати бажання скласти самому, розповісти іншим дітям свою казку.

Значна роль у розвитку словесної творчості дітей повинна бути відведена цілеспрямованому педагогічному впливу дорослого, його керівництву, що виховує, організує творчий процес дитини. Керівництво виражається в створенні умов для формування словесної творчості, у визначенні головних, найбільш ефективних методів, у знаходженні різних педагогічних прийомів і в раціональній комбінації їх із застосовуваним методом.
Умовами для успішного формування словесної творчості є:

- проведення правильної систематичної роботи з розвитку мови дітей і навчанню їх рідній мові: розширенню словникового запасу, оволодінню граматичними нормами й удосконалюванню звукової культури мови (загальних мовних навичок), розвитку зв'язної мови - діалогічної (у спілкуванні) і монологічної (у переказі й складанні власної розповіді);

- своєчасний розвиток активного сприйняття художнього слова;

- виховання поетичного слуху й удосконалювання навичок виразного читання. [ 20, c.62].

Вимоги до творчих розповідей дітей старшого дошкільного віку:

1) розповідь має бути зв'язною і зрозумілою, має правильно відображати реальну дійсність; 2) розповідь має складатися дитиною самостійно;

3) мовлення підчас розповіді має бути виразним і чітким.

Прийоми навчання дітей складати розповіді:

1)Зразок розповіді -- це опис предмета, події, явища, доступний для наслідування дітьми як за змістом, так і за формою. Розповідь-зразок повинна бути простішою, ніж розповідь для слухання, тому що слухати і розуміти легше, ніж самому розповідати. Зразок повинен мати цінний виховний зміст, у ньому треба описувати хороші вчинки, дружні почуття тощо. Для розповіді треба підібрати конкретний факт чи подію, розповідати послідовно, не відходячи від сюжетної лінії розповіді; мова має бути живою, образною, речення короткі.

Зразок розповіді є найлегшим прийомом навчання, тому що він показує дітям головний результат, до якого вони повинні прагнути, допомагає підібрати аналогічний зміст для їхньої розповіді. Зразок розповіді визначає її обсяг, послідовність. Тому зразок застосовується на початкових етапах навчання розповіді, у випадках постановки перед дітьми нових завдань. Як дидактичний прийом зразок використовується частіше на початку заняття, а також у ході його, якщо діти відчувають труднощі в складанні розповіді (частковий зразок ), у кінці заняття зразок губить свою дидактичну цінність. Для того, щоб домогтися від дітей самостійної творчої роботи, вихователь повинен пояснити свою розповідь, нібито показати, як її скласти. Тому на перших етапах зразок розповіді краще поєднувати з її планом.

2) План розповіді -- це два-три основних запитання, які визначають зміст і послідовність викладу. Як правило, після двох-трьох занять із зразком розповіді план стає самостійним, основним прийомом навчання. У процесі заняття план треба поповнювати новими запитаннями, це активізує увагу дітей, дає можливість індивідуалізувати завдання.

3) Колективний розбір плану - цей прийом використовується здебільшого при складанні дітьми розповідей на початкових етапах (розповіді за картиною або на задану тему). Картина або тема пропонується всім одна, тому зразок може обмежити творчість дітей. Сутність цього прийому полягає в тому, що вихователь до складання розповідей обговорює з дітьми окремі питання плану, показуючи можливість урізноманітнення змісту розповідей. На одне й те саме запитання плану вихователь пропонує відповісти декільком дітям. Наприклад, на запитання «Що трапилось з хлопчиком?» декілька дітей можуть відповісти по-різному.

4) Складання розповіді за частинами або колективне складання розповіді - цей прийом використовується при складанні розповіді за картиною, яку можна поділити на кілька частин, а також при складанні розповіді описового характеру з колективного досвіду, коли вихователь поділяє її на дрібніші частини або підтеми, та коли діти складають колективний лист дітям іншого дитячого садка, хворому товаришу.

5) У навчанні розповіді використовується і такий прийом, як закінчення дітьми розповіді, розпочатої вихователем. Розвитку у дітей фантазії сприяє підказування варіантів сюжету, обставин дій та ін.

6) Запитання як прийом навчання в розповіданні займає другорядне місце. Запитання дітям ставляться, як правило, після закінчення розповіді для уточнення або доповнення її.

7) Оцінка дитячого мовлення - ефективний прийом який використовується вкінці заняття для повторення, оскільки діти швидко забувають розповіді один одного. У своїй оцінці вихователь підкреслює способи творчості, спроби розкриття сюжету, повноту передачі, виразність мовлення.

Види творчих розповідей [8; 12].

Усі розповіді можна умовно поділити на розповіді на наочній і словесній основі, за змістом -- на фактичні й творчі.

При складанні фактичної розповіді дитина перш за все спирається на свої сприймання і пам'ять, при придумуванні користується головним чином творчою уявою. Фактичні розповіді можуть супроводжувати сприймання дитини (за спостереженням) або спиратися на її уявлення (по пам'яті). У творчих розповідях діти використовують свій попередній досвід, але окремі відомості об'єднують новою ситуацією. Це може бути розповідь з реалістичним змістом (розповідь про якийсь випадок з кимось, про уявні дії і вчинки людей, зображених на картині) і казка, де дійовим особам надаються фантастичні якості.

За формою розповіді можуть бути описові й сюжетні.

Описова розповідь -- це виклад характерних ознак предмета або явища. Частіше зустрічаються описові розповіді фактичного характеру: опис картини, предметів, іграшок. На початку розповіді називається предмет, а потім вказуються характерні ознаки, призначення предмета або дії з ним.

Різновидами описових розповідей є порівняльна і пояснювальна. Дошкільників вчать складати опис двох предметів з контрастними ознаками, а також пояснювальні розповіді з елементами розмірковування, доведення, у супроводі показу названих дій. Описова розповідь може бути і вигаданою. Наприклад, розповідь про те, яку б іграшку зробила дитина або яку б картину намалювала для подарунка.

Сюжетна розповідь -- це передача подій, які змінюються в часі. В ній обов'язково повинні бути дійові особи. Сюжетна розповідь найчастіше має творчий характер, наприклад: сюжетна розповідь -- казка про іграшки (придумати, як два зайчики жили в лісі, що вони робили тощо), розповідь про дійових осіб картини (що вони робили до зображеної події, що робитимуть потім) розповідь на запропоновану тему. Найчастіше для сюжетної розповіді сюжет пропонується вихователем.

Творчі, вигадані розповіді, э найважчими, тому вони проводяться в старшій групі. Це можуть буди казки і розповіді складені дітьми до власних малюнків. Дітям треба дати знання про типову структуру таких розповідей.

Спочатку (експозиція) називається герой або герої, іноді дається опис їх зовнішнього вигляду; потім розповідається, коли, де відбувалася дія (зав'язка), далі дія розвивається, встановлюються зв'язки між епізодами, після чого йде закінчення (розв'язка).

Велике значення у навчанні розповіданню має зміст розповіді. Це можуть бути розповіді за сприйманням (опис іграшки, предмета або картинки, які діти розглядають), по пам'яті (про те, що сприймали до моменту розповідання), розповідь за уявою (придумана розповідь, яка побудована на основі роботи уяви). Розповіді за сприйманням і по пам'яті мають фактичну основу, в них розповідається про реально існуючі речі, подїі, явища; розповіді за уявою -- творчі, які потребують від дитини уміння використовувати свій досвід, створювати нові образи і ситуації. Творчі розповіді можуть спиратися і на наочну основу (придумати події з героєм картини, що виходить за її межі; придумати казку про іграшку), і на словесну (придумати розповідь на запропоновану тему, наприклад: «Як діти виручили з біди свого товариша», «Як слоненя вчилося кататися на велосипеді») [ 15].

Типи творчих розповідей:

1. На наочній основі :

1) описові і сюжетні розповіді про іграшку

2) за сюжетно-ігровою ситуацією

3) розповідь за картинами

4) описові розповіді про природу

2. На словесній основі :

1) придумування кінця до початку розповіді вихователя

2) розповідь на запропоновану тему

3) самостійне творче складання розповідей

4) розповіді з опорою на власний досвід дітей.

Формування словесної творчості дітей засобами фольклору відбувається поетапно.

У творчих завданнях необхідно послідовно дотримуватись принципу поетапності:

- освоєння дітьми під керівництвом педагога матеріалу фольклору (змісту, образів, тем, ідей), його активізація;

- засвоєння традиційних фольклорних способів художнього зображення;

- оволодіння способами втілення власного творчого задуму.

У завданнях слід чітко виділяти цілі й завдання кожного етапу.

На першому етапі, підготовчому до творчості, педагог збагачує досвід дітей новим змістом, знайомить дітей з новими, раніше не чутими ними казками, віршиками, забавлянками, примовками, загадками; відновлює в пам'яті дітей колишній запас творів фольклору, закріплює, активізує його, привертає увагу дітей до засобів художнього розкриття змісту казки. Вихователь використовує різноманітні прийоми: виразне читання й розповідання дорослими, бесіди, розглядання ілюстрацій книг, картин, показ діафільмів, слухання в грамзаписі читання казок майстрами художнього слова, проведення вікторин, концертів, ігор; сприяє відбиттю змісту казок в інших видах діяльності.

Дитяча діяльність на цьому етапі виражається в активному сприйнятті й засвоєнні фольклору, у зростанні інтересу до нього, бажанні виконувати - виразно читати народні віршики, забавлянки, розповідати знайомі казки, складати свої [12].

На другому етапі педагог використовує прийоми, що сприяють розумінню й більш глибокому сприйняттю традиційних фольклорних прийомів розвитку сюжету й побудови казки: повторності, триразовості епізодів, їх подібності, ланцюгової композиції, прийомів "від великого до малого", "від малого до великого". У вправах на складання власної казки, оповідання діти можуть запозичити ці способи. Той або інший спосіб обирається залежно від особливостей казки. Для аналізу й засвоєння того або іншого способу діти включаються в різні види художньо-мовної діяльності. В одних випадках діти можуть бути виконавцями тіньового, лялькового театру, що ведуть при показі спектаклю на фланельографі, в інших - активними глядачами. У малюванні казки по епізодах беруть участь одночасно всі діти. Становити по малюнках панно може частина дітей. У драматизації по черзі бере участь більшість дітей групи.

Після виконання завдання по тій або іншій казці вихователь пропонує одному-двом дітям придумати свою казку, яка не повинна повторювати відому дітям народну казку. Але герої можуть з'являтися так само - від малого до великого або від великого до малого, можуть бути повтори, зустрічі героїв, які поступово підводять до кульмінації. Однак треба знати заздалегідь, як скінчиться казка.

Таким чином, дитяча діяльність на другому етапі полягає в активній взаємодії з матеріалом: в аналізі засобів художнього зображення народної казки й використанні цих засобів у власній творчості.

У завданнях третього етапу - самостійний розвиток оповідання - завдання полягає у формуванні власної словесної творчості. Зусилля дитини направляються; на підвищення самостійності й активності в словесно-творчих проявах. Спочатку діти повинні придумати оповідання на запропоновану тему, використовуючи заданих персонажів і розбудовуючи названий сюжет. Далі вимога до самостійності зросте: діти вибирають із запропонованого матеріалу персонажів.. тему своєї казки, придумують сюжет. Спроби дитини в самостійному розвитку власного оповідання можуть бути успішними за умови активного керівництва з боку педагога [13; 14, c. 64 - 65].

1.3 Фантастична казка як засіб формування словесної творчості у старших дошкільників

словесна творчість дошкільний

У фантастичних казках незвичайність персонажів чи подій пояснюється великим інтересом праслав'ян у чари. Незвичайність є обов'язковим елементом фантастичної казки. Серед фантастичних казок виділяють «героїчні казки». Героїчними вони називаються тому,що в центрі зображення в них знаходиться образ героя-богатиря, лицаря, завдяки мудрості, доблесті якого відбуваються всі події казки. Героїзм в фантастичних казках є обов'язковим, оскільки вони виникли та розвинулись у перед княжий та княжий періоди слов'янської історії.

Головною і обов'язковою ознакою всіх груп фантастичних казок є незвичайність описуваного, надприродність,таємничість, фантастичність подій, динамічність їх розгортання. Центральним мотивом кожної казки є зображення подорожі, дороги її головного героя. Важливою ознакою фантастичних казок є динамізм. Розвиток сюжету відбувається у зв'язку із подіями навколо головного героя. Дія , як правило, розгортається не лише у часі , а й в просторі, який постійно змінюється. Категорії часу та простору функціонують за певними ознаками. Час майже не вказується - не повідомляється, оскільки часу пройшло між вказаними подіями,( напр., скільки герой був в дорозі). Часові періоди часто підміняють один одного. Простір у фантастичних казках плинний. Чуже, потойбічне царство, заходиться під землею, у воді, на небі, на високому дереві тощо. Воно функціонує за своїми особливими законами. Межею між царствами служать ліс, море, рослини, гора, печера, і т.п., перейшовши або перестрибнувши які герой опиняється у потойбічні. Інколи цей перехід можливий лише в певний зачарований час. У цьому героєві можуть допомагати інші персонажі - одухотворені чи не одухотворені. Чуже царство завжди виявляється ворожим до головного героя. Він обов'язково проходить через випробування і небезпеки, що вимагають від нього сили фізичноъ і магічної, пройшовши які, він отримує нагороду.

Російський дослідник В.Пропп виділив сім основних персонажів:

1)герой

2) суперник( той,проти кого бореться герой)

3) псевдогерой ( той, хто присвоює результат героя)

4) чудо-помічник

5)дарувальник ( той, хто винагороджує героя)

6)Об'єкт, який шукає герой

7) відправник ( той, хто ставить умови, відправляє героя в дорогу). [21,c.426 -429].

Сюжетно - композиційна побудова фантастичних казок має сталі закони побудови. Їх сюжет розгортається динамічно та в хронологічній послідовності. Елементи сюжету завжди розміщені у традиційному порядку, який ніколи не змінюється. Поширене явище - наявність кількох кульмінацій, часто однотипних за силою та емоційним напруженням.

Співвідношення елементів сюжету завжди стале. Експозиція - коротка і чітка. У ній, як правило, повідомляється про місце чи час подій. Зав'язка казки традиційна: це може бути наказ виконати певне завдання.

Розвиток дії завжди динамічний - головний герой вирушає в нелегку дорогу, часто в потойбічний світ. На шляху герой зустрічає незвичайних людей, представників природи, чарівних істот, від яких не рідко отримує магічних помічників чи поради на майбутнє.

Основні події розгортаються у потойбічні - іншому царстві, з якого герой повинен взяти необхідну йому річ - молодильні яблука, живу воду або викрадену царівну. Для цього персонажеві доводиться долати надзвичайні труднощі та проходити страшні випробування, які йому вдається витримати лише завдяки чарівній силі його помічників.

Найпоширеніша кульмінація фантастичної казки - двобій героя та антигероя , який , як правило, завершується перемогою героя. Після головної кульмінації можуть бути ще кілька. Кульмінаційним моментом може бути смерть героя та його оживлення живою водою. Поширеним видом допоміжної кульмінації є сцена втечі героя та погоні за ним родичів вбитого ворога.

Розв'язка завжди проста - зло переможене, встановлена справедливість, злотворні покарані, добро творці нагороджені за свої вчинки; головний герой отримує царство і наречену. Традиційна кінцівка утверджує непереможність добра і не вмиручість його творців.

Фантастична казка як жанр є своєрідним змішанням інших жанрів. Увібравши в себе елементи давніх та сучасних їй фольклорних різновидів, вона водночас стає основою та джерелом розвитку інших народнопоетичних жанрів. Будучи надзвичайно живучою, фантастична казка, яка на слов'янських землях зародилася задовго до християнської епохи, донесла до наших днів відлуння прадавніх вірувань, уявлень і традицій наших предків. [21, c.442 -445,457].

Казка зачаровує дитину образністю рідного слова, красою співучої української мови. Казку можна читати щодня. Але слід пам'ятати, що читання - це серйозна справа. Слухання твору вимагає від маленької людини розумового напруження, зосередження уваги. Кінцевим результатом читання та слухання має бути розуміння дитиною прочитаного. Якщо дитина зуміла уявити події, що відбуваються в казці, вона легко зможе їх переказати.

Надзвичайно велику роль у сприйнятті дитиною художнього твору відіграє мова дорослого. Виразність мови забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Інтонація - це вміння регулювати силу голосу, користуватися логічним наголосом, паузами, темпом мови. Яскрава, виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння і запам'ятовування.

Казки - великі помічники у справі формування правильного усного мовлення. Якщо говорити традиційно, то казки збагачують словниковий запас дитини, допомагають правильно будувати діалоги, впливають на розвиток зв'язного логічного мовлення. Але окрім всіх цих ключових завдань не менш важливим є формування в дітей дошкільного віку мовних навичок і умінь - вибір потрібного слова з синонімічного ряду, використання порівнянь, визначень, оволодіння елементами словотворення й словозміни, конструювання словосполучень і речень. І в цьому плані досить велике значення мають нетрадиційні форми і методи роботи з казкою.

Розпочинаючи роботу з казкою, ми навчаємо дитину вмінню уважно слухати та розуміти зміст прочитаного. Але, щоб правильно зрозуміти художній твір, необхідно яскраво уявляти все зображене в ньому, вдумуватися в нього. Тільки таке читання принесе дитині глибоку насолоду, збагатить новими знаннями, навчить розуміти людей, правильно оцінювати їх вчинки й поведінку, а також різні події та явища .

Нетрадиційний підхід у роботі з казкою дає можливість дитині нестандартно, оригінально, по - своєму не тільки сприймати зміст, а й творчо перебудовувати хід казки, вводити непередбачені ситуації, придумувати різні кінцівки, з'єднувати декілька сюжетів в один [20].

Для розвитку мовлення дітей можна використати цікавий метод - придумування нових назв до добре відомих казок. Наприклад, до казки «Рукавичка» діти придумали наступні назви: «Як дід загубив рукавичку», «Незвичний будиночок» та інші. Такий вид роботи з казкою розвиває логічне мислення дітей, стимулює дитину до пошуку потрібних слів, тому що назва казки повинна чітко відображати її зміст.

Ефективним методом роботи є введення в добре знайому казку нових казкових персонажів. Наприклад, кого б ще міг зустріти Колобок, коли біг по доріжці. Діти придумують різних героїв, навіть таких як черепашка, равлик, їжачок, метелик. Такий прийом розвиває уяву та фантазію дитини, викликає в дитини бажання творити.

Цікавим є введення в казку нового казкового персонажа замість звичного головного героя. Наприклад, не півник Голосисте Горлечко знайшов колосок, а зайчик Сіра Шубка. Діти розмірковують над тим, що могло б відбуватися в казці в даному випадку. Цей прийом підтримує інтерес до казки і в той же час порушує звичні стереотипи і повертає сюжет казки в нове русло.

Досить оригінальним методом роботи з казкою є створення елементу загадковості та несподіванки. Наприклад, Колобок стає невидимкою або велетнем. Цей прийом вносить елемент новизни в сприйнятті давно відомої казки. Тут пропонується малюкам створити нову казку або якийсь її епізод. На даному етапі роботи особливо необхідно звернути увагу на розвиток у дітей уяви, яка робить дитину індивідуально-творчою, неповторною, нестандартною.

Наступним нетрадиційним методом роботи з казкою можна назвати метод об'єднання двох казок в одну з новим сюжетом. Це досить непросто. Адже необхідно логічно вплести нових героїв в сюжет першої казки і придумати новий хід подій. У даному випадку активну роль відіграє і мова, і уява дитини. І в цій роботі організатором і керівником є дорослий.

Своєрідним методом в загальній системі розвитку мислення і уяви дітей є створення проблемної ситуації в казці за допомогою запитань пошукового характеру (Чому?, Навіщо?, Яким чином?, А що було б, якби?). Наприклад, а що було б, якби дід посадив не ріпку, а яблуню? Такі запитання більш корисні для дітей, тому що змушують дитину мислити і шукати вихід зі створеної ситуації.

Говорячи про важливість мовного та розумового розвитку дитини, не можна не згадати про метод аналогій, який допомагає формувати асоціативне мислення що є необхідним і для майбутнього школяра, і для дорослої людини. Так,прочитавши дітям казку «Курочка ряба», пропонуємо пригадати, в яких казках також зустрічається мишка. Діти починають згадувати і відшуковувати паралелі.

Всі ці нетрадиційні методи роботи з казкою спрямовані на розвиток мовленнєвих здібностей дитини і словесної творчості. Для дошкільнят, які опановують усне мовлення, головним є говоріння і слухання. Придумуючи новий казковий твір, дитина говорить, а дорослий записує. Така співпраця вихователя й малюка дає можливість перечитати і обговорити придуману казку. Під час обговорення звертається увага на послідовність висловлення думки, на правильність побудови речень, на узгодження іменників з іншими частинами мови в роді та числі.

Для дітей казки являються найулюбленішим жанром художніх творів. Діти можуть слухати казки до безлічі разів. Вони цікаві дітям своєю простотою та зрозумілістю. Казки збагачують та активізують словниковий запас дитини, розвивають зв'язне логічне мовлення, допомагають правильно будувати діалоги. Діти легко запам'ятовують образні вирази: лисичка-сестричка, вовчик-братик, зайчик-побігайчик; повтори: далеко-далеко, котиться-котиться, летіла-летіла; пісеньки головних казкових героїв - колобка, кози-дерези, кривенької качечки.

Головною метою даного циклу вважається не збільшення кількості казок, які знають діти, та просте їх переказування, а більш детальне засвоєння знайомих казок та на їх основі створення дітьми нових художніх образів та творів [20, c. 41 - 44].

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ ФАНТАСТИЧНОЇ КАЗКИ НА РОЗВИТОК СЛОВЕСНОЇ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Вимірювання первинного рівня сформованості показників розвитку словесної творчості у дітей старшого дошкільного віку

Експериментальна перевірка впливу фантастичної казки на розвиток словесної творчості старших дошкільників здійснювалася впродовж

2009 -2010 навчального року на базі ДНЗ № 374 м. Харкова. Для дослідження було обрано дві групи дітей з приблизно однаковим рівнем розвитку , в яких працюють вихователі однакової кваліфікації.

Метою констатувального етапу експерименту було :

1. Визначити критерії та показники первинного рівня розвитку словесної творчості у старших дошкільників

2. Здійснити вимірювання показників сформованості словесної творчості у старших дошкільників.

З метою отримання експериментальних даних були визначені такі критерії і показники оцінювання розвитку словесної творчості старших дошкільників:

- літературознавча обізнаність, яка виявляється у знаннях літературних творів; наявності елементарних знань про жанри, композиційні та жанрові особливості, про засоби художньої виразності; вміння переносити ці знання в самостійну творчу діяльність; а також у сприйманні літературних творів в єдності їх змісту та художньої форми;

- мовленнєва компетентність, про що свідчить володіння різними типами висловлювань, великий обсяг словника,розуміння та доцільне використання в мовленні слів та словосполучень, різноманітність в використанні мовних засобів, точність мовлення - вміння вибирати такі слова,які найкращим чином передають зміст висловлювання,розкривають його тему та головну думку в логічній послідовності;

- креативність, показниками якої були оригінальність задуму, свобода вибору сюжетної лінії висловлювання, мовних засобів втілення образу; здатність створити власний сюжет, готовність до багатоваріантного розв'язання творчого завдання; індивідуальність в доборі засобів мовленнєвої виразності; чутливість до незвичайного та здатність помічати важливі деталі, загальна творча спрямованість особистості. Тобто визначення ступеня креативності ми пов'язували з особливостями уяви і мислення;

- образність, що виявлялася в багатстві, точності, доречності використаних засобів створення художнього та мовного образу, вживання засобів інтонаційної виразності та сталевої образності;

- гнучкість думки, що полягала в здатності швидко переключатися з однієї ідеї на іншу;бачити, що інформацію, отриману в одному контексті можна використати і в іншому;

- сміливість, що полягала в здатності приймати рішення в ситуаціях невизначеності,не боятися помилитися і доводити справу до кінця;

- ставлення дитини до мовленнєвих творчих дій, про що свідчили: інтерес, бажання фантазувати, складати різні зв'язні висловлювання, ініціативність, самостійність, творча активність [11;18].

Було виділено три рівні оцінювання: низький, середній та високий.

Таблиця 2.1.

Кількісні показники і рівень розвитку словесної творчості дітей старшого дошкільного віку
Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Виявляється в невеликому обсязі висловлювання, вживанні однотипних засобів зв'язку, порушенні логічної послідовності повідомлення; відбивається в невмінні сприймати літературний твір в єдності змісту та художньої форми,помічати та усвідомлювати жанрові та композиційні особливості, в порушеннях композиційного оформлення тексту, випадках невідповідності теми твору його змісту, у слабкій жанровій виразистості, примітивному, нерідко алогічному змісті. Процес творчості відзначається малою мірою самостійності й оригінальності створення сюжету, вибору засобів створення образу. Діти, не мають стійкого інтересу до словесної творчості, бажання самостійно придумувати казки чи оповідання виникає рідко, переважно під впливом дуже сильних вражень та за умови допомоги з боку дорослих.	Вимагає свідомого володіння мовними засобами, вміння їх добирати та комбінувати для розв'язання конкретного творчого завдання. Проте дитина не завжди успішно виконує мовленнєві завдання у змінних ситуаціях: мало вживає поширених речень і складних конструкцій, звертається лише до окремих мовних засобів виразності. У виконанні будь-якого завдання дитина відтворює здобутий раніше досвід, діє за допомогою відомих їй способів, прийомів, але підходить до їх вибору творчо, виявляє самостійність і волю, прагне використовувати здобуті раніше знання у змінних ситуаціях. Діти з бажанням включаються в колективний творчий процес. Ініціативна словесна творчість відрізняється тривалістю й нерідко завершується певним результатом, до оцінки якого дитина прагне залучити дорослого.	Характеризується високим рівнем мовленнєвого розвитку, лексико-граматичним багатством і правильністю. Зв'язне мовлення характеризується зв'язністю, образністю, логічною і послідовністю. Діти майже не припускають граматичних помилок. Використовують різноманітні засоби зв'язку між реченнями та частинами тексту, оформлюють висловлювання відповідно до композиційних вимог; виявляється в умінні розрізняти літературні та фольклорні жанри, визначати жанрові особливості, елементи композиційної побудови, виділяти в тексті засоби образної виразності, а також уміння підкорити сюжетну лінію власної розповіді загальній темі, в яскравому вираженні жанрових особливостей. Оригінальність у використанні прийомів розкриття образів і особливостей сюжету, самостійність творчого процесу свідчать про високий рівень розвитку уяви. Для цих дітей характерний стійкий інтерес до словесної творчості, якій вони присвячують багато вільного часу, прагнення до вдосконалення власних творів та їх фіксації.

З метою виявлення рівня розвиненості виділених критеріїв було підібрано експериментальні завдання :

Завдання 1 Методика «Розповідь за власним малюнком» [5].

Мета: передбачало визначення характеру взаємозв'язку мовленнєво-творчої та образотворчої діяльності, охарактеризувати складені дітьми розповіді за власними малюнками (за тематикою, типом розповіді, за жанром).

У цій методиці дитині пропонуються стандартний аркуш паперу й фломастери (не менше шести різних кольорів). Дитина отримує завдання придумати й намалювати яку-небудь картину. На це приділяється 5 хв. Потім експериментатор просить дитину розповісти історію про те що намальовано на малюнку. Перед складанням висловлювання експериментатор уточнював, то була казкова історія чи реальна, спонукаючи дитину скласти повну, завершену розповідь.

Завдання 2 «Складання розповіді на запропоновану тему»

Мета: виявити вміння дітей складати розгорнуту розповідь відповідно до запропонованої теми, виділяти головну думку кожної її частини; оцінити вміння дотримуватися логічності і послідовності під час складання розповіді при одночасному контролі граматично правильного оформлення мовлення .

Експериментатор повідомляє дитині тему розповіді і звертається до дитини з такими словами: ”Давай складемо казку про їжачка, який ходив у гості. Був собі їжачок. Жив він у лісі, в норці, під пеньком. Одного разу він засумував і вирішив піти у гості до своїх друзів. До кого він завітає? Що візьме з собою в подарунок? Де мешкають друзі їжачка ? Розкажи як він дістався до друзів? Що цікавого трапилось із ними? ” Експериментатор стежить за процесом складання дитиною розповіді слідкуючи за логічністю і послідовністю побудови розповіді, правильністю побудови речень, оригінальністю думок дитини.

З метою обчислення отриманих результатів були розроблені наступні кількісні показники.

Таблиця 2.2.

Показники	Бали
високий	3 бали
середній	2 бали
низький	1 бал

Завдання 3 Тест "Назви слова" (рівень розвитку мовлення) [ 2].

Мета : визначити запас слів, які зберігаються в активній пам'яті дитини.

Дорослий називає дитині якесь слово з відповідної групи й просить його самостійно перелічити інші слова, що відносяться до цієї ж групи. На називання кожної з перерахованих нижче груп слів приділяється по 20 сек, а в цілому на виконання всього завдання - 160 сек.

1. Тварини.

2. Рослини.

3. Кольори предметів.

4. Форми предметів.

5. Меблі і посуд.

6. Дії людини.

7. Взуття і одяг .

8. Якості людини.

Якщо дитина сам утрудняється почати перерахування потрібних слів, то дорослий допомагає йому, називаючи перше слово з даної групи, і просить дитини продовжити перерахування.

Оцінка результатів тесту:

10 балів - дитина назвала 40 і більш різних слів, що ставляться до всіх груп.

8-9 балів - дитина назвала від 35 до 39 різних слів, що ставляться до різних груп.

6-7 балів - дитина назвала від 30 до 34 різних слів, пов'язаних з різними групами.

4-5 балів - дитина назвала від 25 до 29 різних слів з різних груп.

2-3 бала - дитина назвала від 20 до 24 різних слів, пов'язаних з різними групами.

0-1 бал - дитина за весь час назвав не більш 19 слів.

Висновки про рівень розвитку мовлення:

10 балів - дуже високий.

8-9 балів - високий.

4-7 балів - середній.

2-3 бала - низький.

0-1 бал - дуже низький.

Дані експериментальних зрізів представлені у таблицях 2.3, 2.4.

З метою виявлення розвитку словесної творчості були розроблені наступні рівні: від 0 - 1,9 - низький; 2,0 - 3,9 - середній, 4,0 - 5,0 - високий.

Таблиця 2.3 Визначення рівня сформованості показників у групі № 1

№	Прізвище та ім'я дитини	Завдання	Сума балів
		№ 1	№ 2	№ 3
1	В'юнник Марія	3	3	8	4,6
2	Давискиба Анна	3	2	8	4,3
3	Єрмішина Марія	1	1	3	1,6
4	Збаразький Данил	1	1	3	1,6
5	Катуніна Ульяна	2	2	7	3,6
6	Левченко Володимир	2	2	6	3,3
7	Мірошнікова Злата	2	1	8	3,6
8	Мухаметзянова Еля	1	1	3	1,6
9	Поцелуйко Євген	1	2	7	3,3
10	Прозуменшиков Ян	1	1	3	1,6
11	Савьолова Олександра	2	2	7	3,6
12	Сиром'ятников Михайло	1	2	5	2,6
13	Ткачов Артем	2	1	2	1,6
14	Шахова Олеся	3	2	9	4,6

Таблиця 2.4 Визначення рівня сформованості показників у групі № 2

№	Прізвище та ім'я дитини	Завдання	Сума балів
		№ 1	№ 2	№ 3
1	Домнич Аліна	1	1	6	2,0
2	Довгий Олександр	2	2	8	4,0
3	Евдокимова Анастасія	2	3	8	4,3
4	Заяць Дмитро	1	2	6	3,0
5	Костикова Анастасія	2	3	6	3,6
6	Котов Денис	1	1	3	1,6
7	Литвиненко Софія	1	2	4	2,3
8	Орлов Михайло	2	3	8	4,3
9	Павловський Олександр	2	1	7	3,3
10	Поддубко Павло	1	1	5	2,3
11	Садовська Леся	1	2	3	2,0
12	Сергеєва Ольга	1	1	2	1,3
13	Токар Яна	2	3	7	4,0
14	Шевченко Дарина	1	1	3	1,6

Наприклад В'юнник Марія під час завдання №1 виявила наступні особливості: дівчинка встигла за відведений час намалювати малюнок, потім детально описала все що на ньому зображено. В її описі простежувалось те, що дитина вміє самостійно описати малюнок , використовуючи засоби художньої виразності, в описі простежувалась логічна поєднаність речень і їх граматично правильне оформлення .

(Наприклад: «Я намалювала сім'ю : тата, маму, сестричку і нашу бабусю. Ми ідемо гуляти в парк. Ми будемо кататися на каруселі. Світить сонечко, по небу пливуть хмаринки. Нам весело, ми всі задоволені прогулянкою.»). За перше завдання дівчинка отримала 3 бали.

Під час виконання завдання №2 В'юнник Марія продовжила запропоновану експериментатором розповідь так: « Їжачку було сумно одному без друзів і тому він вирішив піти в гості до білочки. Білочка жила в дуплі на великому,високому дереві. Їжачок взяв із собою подарунок для білочки яблука і горішки. Домівка білочки знаходилась далеко і тому їжачок пройшов через весь ліс. Прийшов їжачок до білочки і подарував подарунки. Білочка подякувала їжачка і запросила в домівку. Білочка познайомила їжачка із своїм другом зайчиком. Зайчик запропонував пограти в схованки. Коли вони грали їх помітила лисиця і побігла за ними. Звірі злякалися і побігла до норки зайчика і там сховалися.»

Дана розповідь характеризує , що дівчинка добре складає зв'язні висловлювання,дотримується послідовності в викладі думок,правильно будує речення, здатна до самостійного фантазування. За виконання цього завдання отримала також 3 бали.

За виконання завдання №3 В'юнник Марія отримала високий показник 8 балів, тому що дівчинка самостійно за відведений час назвала 36 слів з різних тем. 1)Тварини: кішка, собака, папуга, ведмідь, слон, мишка; 2) Рослини: квітка, кущ, береза, ялинка, дуб; 3) Кольори предметів: жовтий,зелений, білий, чорний, синій; 4) Форми предметів: круглий, квадратний; 5) Меблі і посуд: стіл, стілець, ложка, тарілка, комп'ютер; 6)Дії людини: тримати, говорити, танцювати, гратися, співати; 7) Якості людини: добра, ввічлива, сильна, зла; 8) Взуття і одяг: плаття, спідниця, чоботи, штани.

Аналізуючи виконання завдання №1 Левченко Володимиром зазначаємо, що хлопчик виконав малюнок за відведений час, детально описав малюнок. Він доречно використовує мовні засоби, але мало вживає поширених речень, складних конструкцій. Складена хлопчиком розповідь не виокремлювалась яскравістю художніх образів, оригінальністю.