Система роботи з розвитку зв'язного мовлення учнів на уроках української мови (5-12 клас)

2.Інтерактивна модель навчання.

Схема цієї моделі відображає постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують рольові ігри, дискусії, дебати тощо. Саме за такою моделлю виконуються ситуативні завдання на уроках мови та деякі уроки з розвитку зв'язного мовлення.

Позитивні	Негативні
1. Розширюються пізнавальні можливості учня. 2. Як правило, високий рівень засвоєння знань. 3. Учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнів. 4. Учитель має змогу розкритись, як організатор, консультант. 5. Партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.	1. На вивчення певної інформації потрібен значний час. 2. Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів. 3. В учителя відсутній досвід такого виду організації навчання. 4. Відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.

Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновок про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови від слова "inter" - взаємний і "act" - діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [38].

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що начальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб'єкти навчання. У результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення, розвивається зв'язне мовлення.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, які потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання і потрібна певна підготовка - робота в парах, малих групах і т.д.

Інтерактивні технології навчання О.Пометун, Л.Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання ("Карусель", "Акваріум"), фронтальне навчання ("Мікрофон", "Мозковий штурм"), навчання у грі, навчання у дискусії ("Метод ПРЕС", "Дебати").

Особливо важливим і результативним є використання ігрових технологій під час вивчення рідної мови.

Кожна гра, що має власну структуру, складається з різних оригінальних конкурсів, турнірів, змагань. Розрізняємо макроігри, мікроігри та ігри-мозаїки. Вони покликані розвивати в дітей потяг до знань, бажання примножувати свій інтелектуальний набуток, не зупинятися на досягнутому, формувати вміння осмислювати мовний матеріал, мислити логічно, робити самостійні висновки, чітко висловлювати свої думки й обґрунтовувати їх. Ці ігри розвивають творчі здібності школярів, прищеплюють навички працювати у колективі, рахуватися з думкою інших, виховують відповідальність за доручену справу, розвивають прагнення до морального вдосконалення, до постійного поліпшення свого усного мовлення та пізнання самоідентифікації.

Ш.О.Амонашвілі зазначив, що без педагогічної гри на уроці неможливо зацікавити учнів світом знань, перетворити їх у активних учасників, творців уроку.

Дидактична гра - метод імітації прийняття рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри за правилами, що вже вироблені учасниками. У підготовці до гри виділяються такі етапи:

· ознайомлення учасників із темою та змістом, розподілення ролі;

· розкриття ходу та змісту гри;

· підбиття підсумків після закінчення гри та визначення активних та найкращих гравців.

Гру слід будувати за такими принципами:

1) наочність і доступність;

2) автономність тем і фрагментів гри;

3) спрямованість елементів гри на розв'язання поставлених проблем;

4) раціональне поєднання ігрової діяльності та досягнення навчальної мети.

У методичному арсеналі досвідчених учителів нагромаджено чимало цікавих завдань та ігрових форм роботи з української. Найпоширеніші з них - гуртові усні та письмові конкурси і аукціони "Хто більше? ", "Не помились", "Відредагуй", "Ланцюжок", "Склади кросворд", "Шарада", "Логогриф" тощо.

Ігри використовуються на всіх етапах уроку. За їх допомогою можна перевірити, як учні виконали домашнє завдання, полегшити розуміння нового матеріалу, урізноманітнити його закріплення.

Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується на всіх його етапах.

На першому етапі учень, використовуючи способи пізнання, вивчає певний об'єкт дійсності, знаходить і створює знання про нього, конструює суб'єктивні образи об'єктів, власне знання.

На другому етапі створюється можливість кожному учневі зіставити власний освітній продукт з освітніми продуктами своїх однокласників та історико-культурними продуктами людства в певній галузі. З цією метою вчитель пропонує дітям на уроці різні форми й методи інтерактивного навчання (уявна екскурсія, хвилинка ерудита тощо).

Третій етап є узагальнювальним: він дає змогу кожному учневі на основі даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний освітній продукт виучуваного.

Отже, інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію і виявляють інтерес.

2.2 Система ситуативних завдань на уроках розвитку зв'язного мовлення

Серед пріоритетних методичних засобів формування мовленнєвих і комунікативних умінь на уроках української мови чільне місце належить ситуативним завданням, які повністю відповідають меті і змісту сучасної мовної освіти та комунікативно-діяльнісному підходу до навчання. В основі вивчення мови за цим підходом лежить "принцип формування комунікативної спроможності в спілкуванні". Тому, спілкування виступає метою, змістом і засобом навчання.

Під ситуацією маються на увазі обставини та умови комунікації, ставлення того, хто говорить, до того, хто слухає, загальна спрямованість висловлювання. Ситуація, в якій той, хто говорить, входить у мовлення за власною потребою, бажанням називається природною мовленнєвою ситуацією. Якщо ж дитина входить у мовлення з волі педагога, - ситуація більш умовна або навчальна, стимульована. До зазначеного вище слід додати, що ситуації можуть визначатися такими провідними чинниками: соціальним статусом особи, її роллю як суб'єкта спілкування; діяльністю, яку особа виконує, та моральними критеріями. У навчанні спілкування необхідно використовувати всі можливі види діяльності учнів і розвивати їхнє мовлення у зв'язку з ними.

Отже, під мовленнєвою ситуацією розуміють таку динамічну систему взаємовідносин учнів, яка завдяки її відображенню в свідомості викликає потребу особистості в цілеспрямованій мовленнєвій діяльності і підтримує цю діяльність.

Принцип ситуативності реалізується у зв'язку з виконанням ситуативних вправ - таких мовленнєвих завдань, виконання яких залежить від характеру уявленої (або умовної) мовленнєвої ситуації. Основною ознакою ситуативної вправи є наявність мовленнєвого стимулу, що викликає мовленнєву реакцію учня визначає вибір тієї чи іншої мовної одиниці.

Основним шляхом формування цих узагальнених (комунікативних) умінь є створення мовленнєвих ситуацій:

1) зорієнтованих на етап формування авторського задуму, які стимулюють бажання висловитись і викликають зриме уявлення про адресата мовлення;

2) ситуацій, які вводять учнів у самий процес породження думки, тобто стимулюють процес творення монологу за наслідуванням, потребуючи конструктивної діяльності з елементами творчості, і програмують побудову власних творчих вільних висловлювань (колективних, групових, індивідуальних).

Мета системи ситуативних завдань - формування основних комунікативних умінь: орієнтуватися в умовах спілкування, планувати і створювати власні висловлювання відповідно до ситуації спілкування; добирати мовні засоби, які б відповідали окресленій мовленнєвій ситуації; коригувати висловлювання з урахуванням ситуації спілкування, тобто досягнення адекватності мовлення.

Зміст - основний зміст складають уроки розвитку зв'язного мовлення, на яких формуються уявлення про мовлення, особливості усного і писемного мовлення, види мовленнєвої діяльності, спілкування, до яких органічно як обов'язковий елемент входять ситуативні завдання.

Підхід до проведення уроків має бути комунікативно-діяльнісний, який, з одного боку, створює умови для спілкування, засвоєння понять у процесі спілкування і з метою спілкування; а з іншого, - формує вміння у всіх видах мовленнєвої діяльності.

Методи - комунікативний, продуктивно-творчий: побудова висловлювань різного жанру, типу і стилю мовлення, зорієнтованих на конкретні умови спілкування.

Засоби - основним засобом виступають ситуативні завдання, які використовуються у певній послідовності з урахуванням теми, змісту, етапу уроку, підготовленості класу; допоміжними засобами виступають лексичні опори, таблиці, пам'ятки, які можуть застосовуватися учнями з середнім і низьким розвитком мовлення.

Наприклад, ситуація спілкування:

Мовець - ти сам.

Адресат мовлення - однокласники.

Тема висловлювання - бережливе ставлення людей до усього живого.

Мета - переконливо довести свою думку про те, що бути господарем на землі означає не тільки любити все живе, але й берегти й охороняти його.

Форма - усний монолог.

Тип мовлення - роздум.

Додатковий лексичний матеріал: любити природу, піклуватися про навколишній світ, примножувати земні багатства, майбутнє покоління, мертва земля тощо.

Тому, під ситуативним завданням ми будемо мати на увазі такі завдання з розвитку мовлення, які чітко окреслюють ситуацію спілкування, називають усі складові її частини: тему, мету, адресата мовлення, мовця, обставини спілкування тощо.

2.3 Види робіт з розвитку зв'язного мовлення

Створення системи розвитку зв'язного мовлення - завдання складне. Необхідно враховувати ряд факторів: формування комунікативних умінь (осмислення теми і головної думки, добір і систематизація матеріалу, реалізація задуму, удосконалення написаного), оволодіння усною і писемною формою висловлювань, типами і стилями мовлення. Усе це зумовлює багатогранність навчальної роботи. Однак у вирішенні всієї різноманітності проблем не може бути черговості - їх необхідно вирішувати комплексно.

Для створення системи розвитку зв'язного мовлення особливу роль відіграють вправи, спрямовані на формування і вдосконалення мовленнєвих умінь та навичок.

Основне завдання вправ з розвитку мовлення - забезпечити засвоєння літературної норми, сформувати уміння аналізувати і конструювати тексти усіх типів і стилів мовлення. Для досягнення поставленої мети необхідно використовувати завдання, що передбачають спостереження над мовними явищами, визначення їх у тексті, характеристику, порівняння й зіставлення одних мовних явищ з іншими. Такі вправи передбачають також аналіз тексту і доцільність використання у ньому мовних одиниць, їх співвідносність із змістом і стилем висловлювання.

Показником мовного розвитку школярів є їхні усні та письмові висловлювання, передусім самостійні творчі роботи.

Щоб забезпечити підвищення грамотності учнів на уроках розвитку зв'язного мовлення, необхідно продумати систему навчально-тренувальних вправ, у процесі виконання яких формуються і вдосконалюються всі мовні вміння і навички.

Розрізняють вправи за такими показниками:

1.За характером діяльності учнів:

· репродуктивні - зв'язані з відтворенням набутих знань;

· продуктивні - з елементами творчого процесу.

2. За навчальною метою:

· розпізнавальні - вчать виявляти мовні явища за їх характерними ознаками;

· конструктивні - допомагають будувати різноманітні за структурою мовні одиниці;

· творчі - формують уміння самостійного висловлювання задуму.

3.Щодо тексту:

· без зміни мовного матеріалу;

· за зміною мовного матеріалу.

4. За змістом формування навичок мовлення:

· мовні;

· мовленнєві;

· комунікативні [40, 11].

Проводячи роботу з розвитку мовлення, учитель повинен врахувати те, як вплине та чи інша вправа на вдосконалення мовлення учнів.

Під час мовленнєвої діяльності завжди мають місце елементи творчості. Тому вправи з розвитку мовлення бувають різних видів. Умовно їх можна поділити на дві групи:

1) вправи на спостереження й аналіз готових зразків літературного мовлення;

2) вправи, що вимагають творчого підходу до мовного матеріалу.

О.Біляєв та інші виділяють такі види вправ з розвитку мовлення:

1. Спостереження й аналіз мовних одиниць у зв'язному тексті.

2. Аналіз текстів різних типів і стилів мовлення.

3. Стилістичне експериментування (синонімічні заміни в тексті).

4. Конструювання різних мовних одиниць (за моделями, схемами).

5. Редагування чужого і власного висловлювання.

Орієнтовна проблематика програми, у контексті якої учні 5 - 12 класів оволодівають поняттями "мова і мовлення", розкривається у темах: "Загальне уявлення про спілкування і мовлення", "Основні правила спілкування". "Тема і основна думка висловлювання, вимоги мовлення, мовленнєві помилки і недоліки", "План готового тексту", "Стилі мовлення, типи мовлення" тощо. Крім того, програмою визначено такі види робіт: перекази, твори, ділові папери, замітки в газету, повідомлення на лінгвістичну тему, тематичні виписки, тези, конспект, виступи, відгуки, статті, доповіді, реферати, звіти тощо.

Важливе місце в системі розвитку мовлення посідають вправи на побудову мовних одиниць - нових слів, словосполучень, простих і складних речень, складного синтаксичного цілого.

Для розвитку мовлення учнів важливе значення має дидактичний матеріал, який використовує вчитель. Системне використання текстового дидактичного матеріалу знайомить учнів з характерними особливостями зв'язного висловлювання та готує до розуміння авторських (що важливо для сприймання художньої літератури) і створення власних висловлювань. У сучасній методиці розроблено безліч вправ і завдань до уроків зв'язного мовлення, які сприяють не тільки формуванню вміння розпізнавати лінгвістичні поняття та явища, репродукувати мовні одиниці, але й виробляють навички літературно-мовної практики, творення текстів різних стилів, жанрів і типів мовлення.

Словесникові необхідно створити максимально сприятливі умови для мовленнєвої самореалізації здібних і філологічно обдарованих учнів через впровадження у практику творчих вправ, дослідницько-пошукових завдань, проведення мовних спостережень та досліджень, лінгвістичних ігор, створення монологічного й діалогічного мовлення з урахуванням ситуації спілкування тощо.

Зробимо висновок, що ефективність системи роботи з розвитку зв'язного мовлення значно підвищується, якщо під час виконання різних видів вправ передбачається взаємозв'язок між усною і писемною формами виконання, забезпечується логічне продовження мовного розвитку учнів, розв'язуються важливі завдання національно-патріотичного виховання.

3. Методика експериментного дослідження у системі робіт з розвитку зв'язного мовлення учнів

3.1 Мета і завдання експерименту

Мовна особистість свідомо, відповідно до своїх переконань та життєвих цінностей обирає мовою спілкування мову Вітчизни, досконало вивчає її, пишається нею як національним надбанням і ознакою самоідентифікації народу. Вроджене чуття мови передається з покоління в покоління. Україномовна особистість усвідомлює свою належність до українського народу, вживає українську мову в усіх сферах мовлення, поважає рідне слово, має високу мовну культуру: прагне оволодіти всіма нормами літературної мови, вміє користуватися її виражальними засобами у різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення.

Базою мовленнєвого розвитку є формування мовленнєвої компетенції школярів. Сучасна методична наука виходить з того, що мовленнєвий розвиток відбувається у процесі мовленнєвої діяльності. Організація цієї діяльності може бути ефективною лише тоді, коли вона будується на поняттєвій основі. Це означає: учні мають здобути знання, які дають узагальнену інформацію про ознаку понять, що використовуються для розв'язання мовленнєвих завдань та контролюють себе. Виконуючи завдання, учні відтворюють спосіб дії або вибудовують його самі шляхом аналізу зразка і творчо застосовують у новій ситуації. Таким чином мовленнєва компетенція охоплює систему мовленнєвих знань і вмінь, потрібних для спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності.

Якщо мовлення - це спілкування людей між собою за допомогою мови загалом, то під мовленнєвим розвитком слід розуміти розвиток здатності до повноцінного спілкування за допомогою певних мовних засобів.

Під поняттям "розвиток мовлення" ми розуміємо формування в учнів умінь і навичок усного й писемного мовлення у процесі мовленнєвої діяльності: "Кожна людина повинна навчатися такої мовленнєвої діяльності, яка б забезпечувала різні сфери її спілкування" [27, 32].

Розвивати мовлення - це значить учити школярів правильно і доцільно, відповідно до норм літературної мови користуватися всім арсеналом мовних засобів.

Метою мовленнєвого розвитку є сформованість в учнів основних видів мовленнєвої діяльності. Перед учителем української мови стоїть завдання навчити школярів усіх видів мовленнєвої діяльності, виробити навички користуватися усним і писемним мовленням. Відповідно до видів мовленнєвої діяльності у школярів формуються чотири види мовленнєвих умінь: слухати, або аудіювати (тобто сприймати й розуміти мовлення в його звуковому вираженні), читати (тобто сприймати, розуміти й передавати вголос мовлення в його графічному вираженні), говорити й писати (тобто висловлювати свої думки в усній і письмовій формах). Корисно було б включити до цього переліку й переклад. В.Шляхова зазначає: "На жаль, переклад як мовленнєва діяльність у шкільній та вузівській практиці навчання української мови майже не застосовується, хоча загальновідомим є значення такої праці для вдосконалення мовної особистості" [45, 11]. Одна з найголовніших причин введення перекладу до шкільного курсу української мови - насичення нашої мови кальками.

Показником мовленнєвого розвитку є комунікативність, тобто здатність спілкуватися, що зумовлює активне використання засобів мови, вміння сприймати та відтворювати зміст чужого висловлювання і продукувати власне.

Основне завдання розвитку зв'язного мовлення - формування умінь аналізувати і конструювати тексти усіх типів і стилів мовлення. Розвивати мовлення учнів можна тільки у зв'язку з розвитком мислення.

Мовленнєвий розвиток передбачає: а) формування мовленнєвої компетенції школярів, опанування ними поняттєвого апарату з мовленнєвого розвитку; б) розвиток здатності до повноцінного спілкування за допомогою мовних засобів, оволодіння різними стилями, типами і жанрами мовлення; в) вироблення в учнів основних видів мовленнєвих умінь; г) засвоєння учнями властивостей гарного мовлення (логічність, правильність, точність, виразність, багатство, доречність, влучність), формування в них такого мовлення; ґ) формування навичок культури мовлення.

Мовленнєвий розвиток включає наявність у мовній свідомості людини мовних поєднань (тематичних груп слів, синонімічних рядів, антонімічних пар, синтаксичних конструкцій), які дають змогу дібрати для висловлювання найпотрібніші й єдино доцільні слова й вирази, сформувати мікротеми, що можуть бути взяті за основу логічної побудови висловлювань. Завдання полягає в тому, щоб збагатити мовлення учнів словами, їхніми значеннями, формами, конструкціями речень і навчити якомога рідше повторювати одне й те саме слово або одну й ту саму мовну конструкцію. Результатом мовленнєвого розвитку є вміння знаходити те єдине слово (форму або конструкцію), яку найбільше відповідає завданню спілкування у певних умовах. Збагачення учнів граматичними засобами, як і лексичними, здійснюється у процесі вивчення системно-мовних тем, у процесі підготовки до переказів і творів.

Стратегічним у школі має стати функціональний аспект вивчення мовних одиниць, формування вмінь і навичок використовувати їх у мовленні, поєднання системно-мовного, функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного підходів до вивчення української мови.

Згідно з зазначеним, метою експерименту є навчання та оволодіння навичками опису приміщення за власними спостереженнями, поглиблення розуміння опису як специфічного типу мовлення, створення виразної та яскравої картини описаного, удосконалення вмінь учнів застосовувати одержанi знання в реальній ситyaції спілкування, формування в них культури діалогічного й монологічного мовлення, вмінь самостійно структурувати свої знання добирати матеріал з piзних джерел, систематизуючи його, вироблення вміння обирати необхідний стиль мовлення й орієнтуватися в незапланованій та несподіваній ситуації; розвиток образного та логічного мислення, художної уяви, розвиток вмінь правильно оформлювати свої думки, збагачення словникового запасу учнів; виховання естетичного смаку, пошани та інтересу до вивчення української мови, до історії нашої держави.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання завдань:

1. Виявити рівень знань учнів на даному етапі, їхні комунікативні навички через поєднання різних методів та прийомів, залучаючи інноваційну гру "Ланцюжок".

2. Провести підготовчу роботу з класом: підготувати усе необхідне обладнання, зробити розподіл ролей між учнями тощо.

3. Провести урок розвитку зв'язного мовлення, на тему "Твір-опис приміщення".

4. Виявити результат експерименту, порівняти показники ступеня засвоєності знань за пропонованою методикою, охарактеризувати розвиток монологічного та діалогічного мовлення учнів, зробити аналіз дослідження, враховуючи позитивні та негативні сторони експерименту.

3.2 Зміст експерименту

Програма з української мови передбачає цілеспрямоване формування умінь, необхідних мовцеві, щоб він міг побудувати розгорнуте висловлювання (текст). З цією метою до програми в кожному класі включено певну систему роботи з розвитку зв'язного мовлення. У 6 класі відводиться 1 - 2 уроки на різні види робіт: перекази, твори, замітки тощо.

Для активізації мовленнєвої діяльності школярів серед тем творів слід надавати перевагу таким, які були б пов'язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали прагнення поділитися думками.

Робота над текстом належить до наскрізних завдань шкільного курсу мови, і здійснюється вона в багатьох напрямах. Повторюючи вивчене про текст, його структуру, види зв'язку речень у тексті доцільно розпочати роботу з бесіди, в процесі якої учні зможуть пригадати основні відомості про текст. Основним видом роботи у 6 класі стає навчальне редагування. У колективній роботі класу виявляються і виправляються недоліки у змісті і побудові тексту, у вживанні мовних засобів текстового зв'язку.

Працюючи над темами "Простий план власного висловлювання" та "Складний план готового тексту", необхідно з'ясувати, що означає кожен з цих видів плану, у чому відмінність між їхніми структурами. Важливо звернути увагу школярів на те, що для цього документа характерна рубрикація - правильний поділ плану на співмірні частини, додержання однотипного способу викладу всіх пунктів, точність і чіткість формулювання.

Уміння самостійно створювати тексти не може бути сформоване в учнів без наслідування готових зразків. Такими зразками і служать тексти, пропоновані для відтворення.

Виконання будь-якого переказу починається аналізом тексту з погляду його змісту, побудови, мовного оформлення. Подальша робота проходить по-різному, залежно від навчальної мети.

Частіше за все практикують докладні перекази. Найпростішим видом докладного переказу є так званий вільний диктант. Після загального ознайомлення з текстом учитель зачитує невеликі уривки (по 2-4 речения), учні відтворюють зміст кожного прослуханого уривка. Процес переказування розчленовується на окремі етапи, внаслідок чого робота учнів є своєрідним переходом від диктанту до переказу. Оскільки при такому cnoco6i виконання діти запам'ятовують не лише зміст, а значною мipoю i способи його вираження, учнівські тексти виявляються досить близькими до оригіналу. Мета застосування вільного диктанту може бути piзнa: навчити послідовно викладати зміст, показати закономірність членування тексту на абзаци, сприяти активному оволодінню конкретними мовними засобами, наприклад антонімами, словами іншомовного походження, порівняльними зворотами, уточнювальними членами речення.

Різновидом докладного переказу є й переказ, близький до тексту, який передбачає максимальне збереження використаних мовних засобів, а отже, й збагачення ними учнівського мовлення. При підготовці до роботи тут вже не можна обмежитись бесідою за змістом i композицією тексту; необхідний грунтовний мовний аналіз з особливим зосередженням уваги на мовних явищах.

Вибіркові перекази вимагають відтворення не всього змісту, а лише тих фактів, що стосуються певного персонажа, певної проблеми чи події. Основою роботи також служить аналіз ycix елементів змісту, але вже за тематичним принципом: зберегти потрібно буде навіть деталі, якщо вони мають відношення до вказаної теми. Отже, робота передусім учить вибирати необхідний матеріал.

Серед робіт з розвитку зв'язного мовлення чільне мicцe посідають твори. Це ніби завершальна ланка в підготовці учнів до самостійного письма, до вироблення вмінь i навичок мислити з пером у руці, що потрібне кожній людині нашого суспльства.

Велике значення мають творчі роботи за опорними словами. Виконуючи іх, учні складають за поданими словами (чи словосполученнями) окремі речення, в цьому випадку в першу чергу переслідується граматико-орфографічна мета, або добираються опорні слова без настанови на те, щоб на їx основі можна було скласти цілий текст.

За програмою учням 6 класу пропонується написати твір-роздум та твіp-опис.

Опис - це твір, у якому подається впорядкований перелік ознак предмета чи предметів. Тематика описів дуже різноманітна: пейзажі, портрет людини, предмети, тварини i т. д. Опис може бути звичайним, логічним i образним. Останній дає можливість створити яскравіше, зриміше уявлення про предмет.

Оцінка предмета чи особи завжди дається в опиci, проте в образному описі проходитиме через увесь виклад.

Твори за матеріалом власних спостережень пишуться на основі влаштованих екскурсій, походів, прогулянок чи в результаті проведених самостійних спостережень учнів за спеціальним завданням за участю чи без участі вчителя. В останньому випадку вчитель дає учням докладно розроблений план, за яким вестимуться спостереження i писатиметься твір.

Робота зі зв'язного мовлення повинна забезпечити розвиток вмінь i навичок, потрібних у майбутній мовленнєвій діяльності учнів. Учитель, безумовно, є тією людиною, яка показує правильний шлях у досягненнi поставлених завдань.

Основне завдання при проведенні бесід за картиною на уроках розвитку мовлення полягає в тому, щоб навчити школярів бачити й правильно сприймати твір мистецтва в єдності змісту й форми. Дуже важливо, організовуючи роботу з картиною, створити таку ситуацію, яка допоможе дітям зрозуміти й пережити те, що вони бачать на полотні, а потім те, що вони самі висловлюють усно або письмово. Картина лише тоді впливає на мислення й мовлення учнів, коли вона охоплює емоційну сферу. Емоційний напрям у роботі з картиною є основним стимулом творчої активності учнів.

Під час роботи з картиною дотримуються такої послідовності:

- підготовка учнів до сприйняття твору мистецтва;

- розглядання картини;

- аналіз художнього полотна;

- словниково-стилістична робота;

- складання плану твору;

- усна розповідь і письмовий твір;

- аналіз твору.

Підготовка учнів до сприйняття твору образотворчого мистецтва здійснюється в процесі вступної бесіди. Зміст її - відомості про художника, історія створення картини.

Можна доручити учням підготувати повідомлення, доповідь. Це приносить неоціниму користь у процесі розвитку навичок монологічного мовлення, привчає зв'язно викладати свої думки.

Аналіз живописного полотна - одна з основних проблем у вирішенні завдань виховання образного мислення, культури усного й писемного мовлення, естетичних смаків учня. Аналіз проводиться методом бесіди або розповіді вчителя.

Зв'язна усна розповідь за картиною - важлива ланка системи розвитку навичок монологічного мовлення.

Показуючи шестикласникам репродукції творів живопису, потрібно звернути увагу на те, що художники не тільки зображують картини природи, вони виразно передають власне ставлення до зображеного: захоплення, зачарування, здивування.

Ставлення до описаного куточка природи чи якоїсь оселі, а також певний настрій передають і письменники. Якщо живописці увиразнюють свої почуття з приводу зображуваного за допомогою детально продуманого колориту полотна, то митці слова з цією метою використовують відповідним чином дібрані художні засоби.

Тому шестикласників слід відразу зорієнтувати на те, що, складаючи твір-опис за картиною, вони мають не просто відтворити зображене на полотні словом, а й знову-таки словом увиразнити власне ставлення до картини природи та передати відповідний настрій.

Підготовку до твору - опису природи за картиною можна провести у такій послідовності:

1. визначення теми майбутнього твору (відповідно до змісту картини);

2. визначення основної думки майбутнього твору (захоплення, розчарування);

3. добір художніх засобів, які варто використати в тексті твору;

4. складання плану майбутнього твору.

Варто усно колективно скласти твір за планом. У процесі "проговорювання" твору вчитель виправляє мовленнєві помилки, дає поради. Після цього учні приступають до письмової роботи на чернетках. Завершивши твір, удосконаливши його текст, вони перепишуть твір у зошити.

У 5 - 6 класах складання плану відбувається під керівництвом учителя. Після колективного обговорення всі пункти записуються на дошці і в зошитах. При систематичній роботі над планом самостійність учнів поступово зростає. Усне мовлення - головний засіб спілкування між людьми. Тому зараз програма націлює вчителів на організацію навчання мови по-новому. Школа повинна готувати освічених людей, які вміють практично користуватися рідною мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях.

Учням потрібно нагадати, що у творі-описі за власним спостереженням вони мають не тільки засобами художньому слова відтворити улюблену картину природи, а й передати ставлення до описуваного. І зробити це можна за допомогою відповідним чином дібраних художніх засобів та оцінних слів.

Згідно із зазначеним, учитель, перед тим, як проводити експеримент, виявив рівень знань учнів та комунікативних навичок за допомогою аналітико-синтетичної бесіди та методу підготовчих вправ у вигляді гри "Ланцюжок". Цей вид вправи був проведений у двох класах майже з однаковою кількістю учнів і ставив за мету дослідити рівень монологічного та діалогічного мовлення учнів через порєднання інноваційної гри та ситуативного завдання. Умовами такої вправи було розпочати монологічне мовлення ланцюжком за темою "Що таке осінь?". Перший учень розповідав 1 - 2 речення за пропонованою темою, другий учень робив те саме, але за умовою, щоб речення не повторювалися і т.д. Після того, як цілісний текст був готовий, учні ставили один одному питання щодо змісту даного тексту. Таким чином у шестикласників розвивалося діалогічне мовлення. Вирішальною ланкою цієї вправи було завдання графічно зафіксувати звуковий текст. За допомогою такого завдання учитель мав змогу ще виявити рівень граматико-орфографічних умінь школярів.

На жаль, рівень мовленнєвих навичок учнів, їхньої культури мовлення не відповідає сучасним вимогам. Одна з причин цього полягає в тому, що вчителі часто перебільшують роль формально-граматичного підходу до навчання мови і надають перевагу окремим методам навчання (текстам, диктантам, граматичному розбору), не враховуючи можливості застосування системи методів і технологій формування мовно-мовленнєвих компетенцій.

Після того, як учитель перевірив рівень знань учнів та їхніх комунікативних умінь та навичок, було обрано два експериментальних класа з достатнім рівнем знань, загальна кількість яких, складала 27 учня 6-х класів загальноосвітньої школи № 50 м. Макіївки і було складено два урока різних за типами та формою проведення, але однакових за темою.

Далі з учнями була проведена підготовча робота, що включала пошук та виготовлення ілюстрацій, фотографій, картин на тему "Інтер'єр" табличок із написами для ідентифікації "осель", реквізиту (скатертини, вази, букети, фрукти тощо) для оформлення "осель"; пошук словників (тлумачні, перекладні, іншомовних слів), фонової музики, рольових костюмів; виготовлення довідок "Словникова робота". Також був проведений розподіл ролей між учнями та створення груп. Таким чином, учитель використовував на даному етапі проблемний метод, що залучав учнів до активної діяльності - брати безпосередню участь у підготовці до проведення уроків з розвитку зв'язного мовлення.

Отже, перший урок, який є частиною експерименту, проводився в 6 - а класі при кількості учнів 13 осіб. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, що був своєрідною підготовкою до написання твору-опису приміщення на основі особистих спостережень, які ґрунтувалися на роботі з картиною, ілюстраціями та фотографіями.

Перед початком уроку учитель записав на дошці епіграф, який попередньо учні разом із учителем обговорювали за допомогою евристичної бесіди.

Організаційна частина була проведена досить цікаво і зайняла доволі мало часу. Учитель запропонував дітям подивитись на годинник і прослідкувати як швидко йде стрілка, акцентувавши на тому, що час іде дуже швидко, а зробити треба буде багато. Отже, учитель використав педагогічний прийом, який підготував учнів до сприйняття нового матеріалу.

Актуалізація опорних знань учнів виявилася досить цікавою. Заздалегідь було створено різноманітні групи, які допомагали вчителеві при проведенні уроку. Вони були утворені за бажанням учнів взяти участь у тій чи іншій групі, кожна з яких обирала свою сферу діяльності.

1. Робота в групах.

1) Група лексикологів з'ясовує значення слів.

Матеріал для групи

Опис -- особливий вид зображення якої-небудь статичної картини чи обстановки, в якій відбуваються події (пейзаж, інтер'єр, портрет, опис окремих речей). Завдання опису -- зобразити предмет так, щоб він став знайомий читачеві тією самою мipoю, якою відомий автору-спостерігачеві.

Інтер'єр -- внутрішній npocтіp будівлі, якесь приміщення; жанр образотворчого мистецтва, який відіграє значну роль у картинах на побутові та історичні теми.

Дизайн -- вид діяльності, пов'язаний з проектуванням предметного світу. Фахівці дизайну розробляють зразки раціональної побудови предметного середовища, вивчають естетичні властивості промислових виробів. Замість терміна "дизайн" можна вжити "художнє конструювання", "технічна естетика".

Apxітeктypa -- будівельне мистецтво, проектування i будівництво споруд; мистецький характер будівлі. Архітектори -- спеціалісти з архітектури.

2) Група літературознавців визначає значення опису інтер'єру як художнього засобу за допомогою літературознавчого словника.

Матеріал для групи

Інтер'єр виступає як засіб характеристики персонажа (історичний переказ "Козацьке житло", Панас Мирний "Морозенко").

Інтер'єр -- місце дії (І. Качура, "Іван Богун", С. Васильченко, "Дитинство Шевченка", А Чайковський, "В Острозькій школі").

Інтер'єр, який впливає на розвиток дії (А. Тесленко, "Школяр", Ocman Вишня, "Перший диктант").

Інтер'єр може характеризувати:

- соціальний статус (багатство -- бідність, аристократизм -- міщанство, освіченість -- неуцтво);

- риси характеру (самостійність, оригінальність -- наслідування, копіювання; наявність мipи, естетичного смаку -- несмак; практичність -- безпорадність; працьовитість -- лінощі; охайність -- неохайність);

- сферу вподобань i поглядів (любов до читання -- знеохота до нього); професію, рід захоплень -- бездіяльність; агресивність -- миролюбність).

3) Група перекладачів перекладає з pociйcькoї мови українською тексти i визначає, хто ж господар кімнати.

Текст 1

Вся квартира битком набита вещами; у него есть стол, верстак, куча стружек, рубанки, стамески, пилы. В квартире всегда великолепно пахнет клеем, лаком и стружками. (По А. Чехову)

Словничок. Битком набита -- повна -- повнісінька; вещи -- речі.

Текст 2

В большой комнате стены были сплошь заставлены шкафами, где на полках громоздились пестрые камни, глухо поблескивали бесформенные образцы руд. Над столом, очень просторным и заваленным книгами, между которыми виднелись камни, висели портреты академиков Вернадского и Ферсмана. (По Л. Кассилю)

Словничок. Сплошь -- суціль; шкафы -- шафи; полки -- полиці; громоздились -- нагромаджувались; пестрые -- строкаті; образцы -- зразки.

Текст 3

Вошли. Я так и замер от восторга. Это и вправду терем-теремок. Весь домик внутри -- только одна комната, но зато какая! Все стены клетками завешаны, и под потолком тоже клетки. А в них разные птицы. Крик, писк, чириканье, будто не в комнату, а утречком в лес вошел. (По Г. Скребницкому)

Словничок. Замер -- завмер; восторг -- захват; вправду -- справді; домик -- будиночок; внутри -- всередині; под потолком -- під стелею; чириканье -- цвірінькання.

2) Група знавців живопису за наявними матеріалами (альбомами з живопису, енциклопедіями, довідниками, філателістичними колекціями) добирає приклади використання інтер'єру в живописному твopi та визначає його роль (можна використати також виставку ілюстрацій) [дод.1].

Мотивацію вчитель намагався пов'язати з реальністю, акцентуючи на тому, що ці знання знадобляться у подальшому житті, використавши народне прислів'я "Мій дім - моя фортеця".

На етапі вивчення нового матеріалу вчитель запропонував диференціайовані завдання за планом, що дало змогу варіювати в оцінюванні знань та умінь шестикласників.

Слово вчителя.

Тепер спробуємо себе в ролі письменників i зробимо опис якогось приміщення. У вас є вибір: перше завдання -- з планом та опорними словами -- для тих, хто претендує на оцінки достатнього рівня; при успішному виконанні третього завдання учень може претендувати на оцінку високого рівня.

Завдання учням.

Опишіть класну кімнату або свою кімнату за планом.

1) Наш клас (кабінет).

а) розташування класу i його площа (на якому noвepci; великий, невеликий, квадратний, прямокутний);

б) скільки в класі вікон, куди вони виходять (на південь, північ, захід, cxiд, на вулицю, на noдвip'я, на сонячну сторону);

в) яким чином освітлюється клас (електролампочки, лампи денного світла);

г) колір стін, їx оздоблення (шпалери, noбілені, квimu, картини, стенди, портрети, наочні пособники);

ґ) меблі, їx розташування, колір (парти, столи, шафи, стільці, дошка; посередині, в центрі; великі, невеликі, розсувні; коричневого, зеленого кольору);

д) обладнання кабінету (карти, книги, посібники, магнітофон, лінійки, циркулі);

е) який настрій викликає кабінет, як у ньому працюється (радісний, сумний).

2) Моя кімната.

а) розмір кімнати, її форма;

б) освітлення;

в) оздоблення стін, вікон;

г) обстановка (меблі, їx розташування);

ґ) особливості кімнати;

д) призначення кімнати;

е) який настрій викликае кімната; умови для праці та відпочинку.

3) Виконайте одне iз завдань.

а) Незабаром свято. Складіть опис святково оформленого (за вашим власним проектом) класу чи кімнати.

б) Уявіть, що ви переїхали в нову квартиру. Напишіть своєму другові (подрузі, родичам) листа, розкажіть у ньому про цю квартиру чи кімнату.

в) У школі проводиться конкурс на кращий навчальний кабінет. Уявіть, що ви член жури. Визначіть кабінет, якому б ви присудили перше місце, складіть i запишіть короткий звіт. (Робота проводиться на чернетках; плани й слова даються орієнтовні, їx можна змінювати; високу оцінку (як i низьку!) може одержати будь-який учень, незалежно від теми.) [дод.1].

Закріплення знань учнів проводилося за допомогою гри "Хто останній?", де треба було назвати якомога більше творів, у яких описується інтер'єр. Тут також були присутні завдання типу: уявіть себе архітектором школи, дизайнером телепередачі тощо.

Домашнє завдання учитель запропонував теж за вибором:

1. Напишіть твip-мiнiaтюpy "Кімната моєї мрії" ("Будинок моєї мрії").

2. Опишіть музей, який ви відвідували.

3. Розробіть дизайнерські пропозиції щодо оформления класу, шкільних коридорів чи актового залу [дод.1].

Оцінювання знань ґрунтувалося на основі робіт (твір-опис приміщення на основі особистих вражень), які були написані шестикласниками на чернетках. Також враховувалась активність учнів на уроці.

Із зазначеного можна зробити висновок, що урок був проведений вдало та продуктивно, вірно побудований за стуктурою. Майже всі учні засвоїли новий матеріал. Кожне визначення одразу ж було записано у зошит. Процес написання опису приміщення на основі особистих вражень став набагато легшим тому, що можна було обирати засіб написання: чи то ілюстрації, фотографії, чи власна кімната або школа. Саме завдяки цьому роботи учнів були різними, що підвищувало інтерес розвивати індивідуальні творчі здібності кожної дитини. Особливо цікавим для учнів був розподіл класу на групи. Також результативним виявився і диференційований підхід учителя, що дало змогу учням обрати для себе завдання, найбільш близьке за рівнем складності й критично оцінити учнів.

Другий урок, який є теж частиною експерименту, проводився в 6 - в класі при кількості учнів у 14 осіб. Тип уроку: урок застосування вмінь і навичок учнів з розвитку мовлення, який був проведений у формі рольової гри з елементами казки. Оскільки заняття є нестандартним, структура дещо варійована. Урок складається з двох частин: одна з яких - основна, тобто та, що проводилася безпосередньо в класі, і друга - це домашнє завдання. Це нестандартне заняття відбувалося на спареному уроці з української мови.

На початку основної частини вчитель привітався, розповів мотивацію, мету та тему уроку, яку з часом учні записали у зошити. Учитель дав визначення поняття "Інтер'єр", спираючись на словник іншомовних слів. Тому, можна окреслити, що вчитель дотримувався стуктури (організаційна частина, мотивація, запис теми учнями у зошит). Далі на середину класу, де знаходився необхідний заздалегідь підготовлений реквізит задля створення гармонійної атмосфери "осель", вийшли учні в костюмах, що мають вже розподілені ролі.

Ведуча

Тихий, теплий літній ранок.

Сонце встало. Вітер спить.

Вийшла дівчина на piчкy.

Виходить Принцеса, сідає.

Cілa в човен i сидить.

Чapiвнa сама, як ранок,

Задивилася на світ...

Білий шум на синіх хвилях,

На деревах -- білий цвіт.

Хто вона? Та то ж Принцеса,

Наших, рідних тих країв,

Що стоять у пишних шапках--

Шапках прадідів-лісів.

Oчi синi, наче небо,

Пісня ллється, мов струмок,

I сидить вона у човні

Із дубових гілочок.

Тут, почувши копит цокіт,

Ся принцеса тихо встала

I побачила, що Принц...

З'являється Принц на коні.

Скаче вже часу немало.

I накрила йому стіл.

Принцеса пригощає Принца.

Там i риба, там i ciк,

На десерт -- розкішні фрукти.

Пригостила Принца, вмила,

Напоїла, обігріла.

Так тихенько час минав.

Принц Принцесу полюбив.

Весілля ось -- не за горами...

I від батька вже -- "з кінцями".

Принцеса

Треба ж жити наодинці!

Треба хату вибирати!

Принц

Тож поїдем на чужину,

Щоби дім coбi шукати [дод.2].

Тут, в основній частині учні розповідають про інтер'єр кожної оселі, де були герої казки, зображують за допомогою малюнків та необхідного реквізиту кожну деталь, що властива тому чи іншому архітектурному стилю. Все це відбувається через інсценізацію казки, що викликає цікавість у шестикласників, а отже, підвищується рівень засвоєності знань. Також продуктивними виявилися роздаткові довідки, що слугували як допоміжний матеріал при написанні домашнього завдання.

Принц. Привіт Вольдемаре, ти мене ще не забув? Пам'ятаєш, ми разом вчилися?

Хазяїн. Бонжур! Дуже радий вас бачити, Едварде!

Принц. Моя дружина -- Принцеса Василина. (Василині.) Moї друзi -- Вольдемар, Кирило, Стас.

Уci сідають, пригощаються.

Принцеса. У вас дуже гарно. Розкажітъ, будь ласка, про ваш будинок. Ми якраз шукаємо co6i житло.

Хазяї (розповідають про cвій будинок, показуючи, коли треба малюнки). У нас двоповерховий будинок iз зимовим садом, що стоїть серед невеличкого парку з гарними деревами й підстриженими газонами.

Коли ви заходите у будинок, то бачите перед собою простору вітальню. Посеред вітальні на підлозі лежить великий пухнастий білий килим. У глибині вітальні стоїть великий мармуровий камін. Трохи збоку від каміну знаходяться чудові сходи з червоного дерева, які ведуть на другий поверх.

Праворуч від вхідних дверей великий хол з рожевими стінами. У холі з лівої стіни стоїть модерний диван коричневого кольору. Навпроти дивану на стіні висить плазмовий телевізор. Kpiм цього, у холі є багато iнших сучасних приладів. У будинку також є спеціальна кімната з домашнім кінотеатром.

Ліворуч від вхідних дверей є їдальня, де ви можете поснідати або просто попити чай з друзями. У їдальні стоїть великий стіл i безліч стільців. На стінах у їдальні висить багато дорогоцінних картин. У домі є також простора й затишна кухня. Увесь її iнтep'єp розроблений професійними дизайнерами. На кyxнi є багато електричних та газових приладів, які допомагають вам готувати корисну й поживну їжу.

На другому повepci знаходяться спальні кімнати. У двох дитячих кімнатах стоять комп'ютери. Стіни в одній дитячій жовтого кольору, а в іншій -- барвистого метелика.

Я вважаю, що якщо щось купувати у Франції, то це будинок. До речі, якщо вас цікавить, то в мене є один екземпляр. У тому двоповерховому будиночку є все для комфорту: газ, вода, електрика, автономне опалення.

Щодо інтер'єру, то вci кімнати гарно оформлені. Є навіть деякі "незвичайності": у дитячій у темряві на стінах світять зopi, у вітальні працює камін, на кухні -- всі стіни рожеві, у спальні -- все зелене, у гардеробній -- чудові панелі. A інші кімнати (всього шість) без усіляких цікавостей, проте зручні.

Гадаю, що вам краще взяти co6i будинок, ніж квартиру, бо у будинку не турбують сусіди.

Учитель. А тепер давайте запишемо лексику, яка характеризує сучасний дім. Ви всі мали завдання скласти такий словниковий диктант, який допоможе відновити вашу розповідь. Месьє Вольдемаре, продиктуйте нам, будь ласка!

Учень диктує; на кожному столі лежить допоміжна довідка з yciмa заздалегідь підготовленими лексичними диктантами, учні мають можливість проконтролювати правильність написання почутих слів.

Сучасний будинок

Зимовий сад, газон, вітальня, пухнастий килим, камін, хол, модерний диван, плазмовий телевізор, домашній кінотеатр, їдальня, простора кухня, електричні та газові прилади, спальні кімнати, дитячі, комп'ютери, гардеробна [дод.2].

Ще важливим моментом є те, що всі інші учні були теж залучені до активної діяльності. Їхнім завданням було не тільки спостерігати за подіями, про які йшлося у казці, але й уважно слухати й одразу ж фіксувати почуте.

Друга частина - домашнє завдання було якоюсь мірою теж індивідуальне, бо завдання - написати твір-опис на тему "Ідеальне житло для вередливої принцеси Василини", використавши лексику з довідок - вимагало особистісного підходу. Комусь з учнів сподобався будинок у Парижі, а комусь - в Україні. Тому у кожного з учнів був свій неповторний твір. У другій частині було здійснено й оцінювання. Учитель нагородив тільки тих, хто брав участь у підготовці та проведенні уроку-казки, а оцінив за якістю виконаного домашнього завдання.

Отже, проведений у нестандартній формі урок зацікавив учнів. Сам жанр казки є досить незвичайний і цікавий, адже казка - це завжди щось гарне і чисте, проте, не дивлячись на це, багато хто в казки не вірить. Якщо ж таке заняття було проведено у 6 класі, то це ще той вік, коли учні є дітьми, а тому форма рольової гри з елементами казки є досить влучною. Тому, із зазначеного, можна зробити висновок, що і цей урок мав успіх серед учнів, що є важливою складовою у навчанні.

3.3 Аналіз результатів дослідження

Для перевірки ефективності пропонованої методики з розвитку зв'язного мовлення проводилися бесіди з учнями, учителями, твір, вправи у вигляді ігор, що сприяли закріпленню матеріалу. Якість знань учнів з розвитку зв'язного мовлення перевірялася за допомогою творчих робіт учнів і шляхом проводення аналітико-синтетичної бесіди.

Результати перевірки набутих знань, умінь та навичок учнів подані в таблиці 1.

Таблиця 1

Оцінка/ відсоток (27 учнів)
"12"	"11"	"10"	"9"	"8"	"7"	"6"	"5"	"4"	"3"	"2"	"1"
1	1	4	2	4	5	3	3	1	2	1	0
3,7%	3,7%	14,8%	7,4%	14,8%	18,5%	11,1%	11,1%	3,7%	7,4%	3,7 %	0 %

Перевірка знань учнів показала, що в учнів викликає труднощі процес діалогічного, особливо монологічного мовлення, присутні деякі синтаксичні та стилістичні помилки, орфографічні й орфоепічні помилки (чістий, баґряний).

У процесі вивчення розвитку мовлення учні виконували творчу роботу (твір-опис), в нетрадиційній формі у якій передбачалося розвивати їхні вміння правильно самостійно будувати зв'язний текст, підвищити їхні навички самостійно готуватися та підбирати матеріал, брати активну участь у проведенні уроку тощо.

Оцінки за твір-опис подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Оцінка/ відсоток (27 учнів)
"12"	"11"	"10"	"9"	"8"	"7"	"6"	"5"	"4"	"3"	"2"	"1"
3	4	2	6	5	3	2	1	0	0	1	0
11,1%	14,8%	7,4%	22,2%	18,6%	11,1%	7,4%	3,7%	0%	0%	3,7%	0%

Як бачимо, оцінки учнів після проведення експерименту значно підвищилися. Це можна пояснити тим, що учні брали активну участь у проведенні занять, інноваційні методи та прийоми зацікавлювали їх, а значить, що шестикласники з великим бажанням вчилися і навчалися.

Найбільше помилок, які були допущені школярами, стосувалися орфографічних та синтаксичних умінь учнів (Гольштейський замок, вони прийшли у хату).

Поняттєву й операційну основу мовленнєвого розвитку учні мають засвоювати водночас із опануванням сукупності дій, які становлять систему мовленнєвих умінь сприймати, відтворювати і створювати усні й писемні монологічні та діалогічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів, потрібних у різноманітних життєвих ситуаціях. Саме таким за специфікою виявився даний експеримент. Якщо проаналізувати два експериментальних урока в комплексі, то можна дійти висновку, що учні на уроках зв'язного мовлення постійно виступали співучасниками, що є показником інтерактивного навчання. Шестикласники були залучені до активної діяльності, допомагаючи вчителю у підготовці та проведенні уроків. На уроках учні сприймали інформацію, збагачуючи свій словниковий запас, мали змогу спілкуватися не тільки з учителем, але й між собою, що значно розвивало їхні комунікативні навички та зміцнювало дружні стосунки в класі; відтворювали та створювали усні й писемні монологічні і діалогічні тексти на основі особистих вражень. Також велику роль відіграли допоміжні засоби - обладнання, що допомогало максимально створити зручні умови для написання твору та гармонійну атмосферу в класі.