Розвиток освіти і шкільництва на Слобожанщині у другій половині XIX ст.-на початку XX ст.

Розвиток освіти на Слобожанщині під час Другої світової війни та у повоєнний період. Педагогічна діяльність Б.Д. Грінченка. Х.Д. Алчевська та її внесок розвиток народної освіти. Харківська школа-клініка для сліпоглухонімих дітей І. Соколянського.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.06.2014
Размер файла 108,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Перетворивши Харківську школу на центр розгорнутого в країні руху за створення і розвиток таких шкіл, Алчевська, як справжній просвітитель, сприяла визвольній боротьбі трудящих. У своїй школі, незважаючи на заборону, відстоювала українську мову, зберігала пісню, пропагувала «Кобзар» Т.Шевченка [19].

Найціннішим вкладом Алчевської в справу шкільного викладання є розроблена нею ефективна методика проведення літературних бесід з учнями. В історії дидактики цей метод був відомий і раніше, але його використовували переважно як форму позакласних занять. Вона по-новому підійшла до ролі літературних бесід у навчально-виховному процесі школи, розробила методику їх використання в системі шкільного навчання. На відміну від своїх попередників Алчевська вела літературні бесіди за детально розробленою програмою як обов'язкові заняття. Христина Данилівна особливої уваги приділяла творам Т. Шевченка, Панаса Мирного, Г. Карпенка-Карого, І. Франка, В. Стефаника, М. Вовчка, Г. Квітки - Основ'яненка та ін.

Х.Д. Алчевська стала засновником методики навчання дорослих грамоті. В її школі постійно вчились і самі вчителі.

Педагогічна діяльність Алчевської здобула всесвітнє визнання.

РОЗДІЛ 2. Харківська школа-клініка для сліпоглухонімих дітей

І.О. Соколянського

Іван Опанасович Соколянський по праву вважається засновником вітчизняної педагогіки сліпоглухонімих (тифлосурдопедагогіки). Палке прагнення допомогти дітям, що залишились «без світла, без звуків, без мови», привело його до створення оригінальної методики навчання.

Саме в харківський період своєї діяльності Соколянський став одним із засновників системи навчання дефективних дітей на Україні. За його ініціативою були створені лікарсько-педагогічні кабінети, які координували всю науково - практичну роботу з дефектології. Головними напрямками роботи цих кабінетів були практична дефектологічна допомога (медична та педагогічна) дітям, які проживали в Харкові, їх батькам, педагогам, а також профілактична та дослідницька робота. Дослідні відділення кабінету були відкриті на базі Харківської школи сліпих (відділення для сліпих і сліпоглухих), школи глухих, дитячого будинку для розумово відсталих.

1925 р. Соколянський організував у Харкові спеціальну школу для сліпоглухонімих дітей, яка була відома далеко за межами України як єдина в світі науково-педагогічна установа для дослідження, виховання та навчання сліпоглухонімих дітей.

Приступаючи до роботи з групою сліпоглухих дітей, І.А. Соколянський хотів створити нову систему навчання сліпоглухих мови. На перший план у навчанні він поставив завдання їх розумового розвитку, для чого потрібно було насамперед створити доступні для слепоглухої дитини засоби спілкування - жести, а не усну мову, як багато хто тоді вважали.

Для науково-педагогічної діяльності Соколянського було характерним постійне прагнення використовувати найновіші технічні досягнення з метою навчання сліпоглухонімих, глухонімих та сліпих дітей. Йому належить ряд цінних винаходів, які значно розширили технічне оснащення тифло- і сурдопедагогіки: «Брайлевський екран для глухонімих», «Мобільограф», «Механічний буквар». Розроблена ним «Читальна машина» для сліпих, заяку він одержав Золоту медаль ВДНГ СРСР, вперше практично розв 'язала проблему читання сліпими та сліглухонімими звичайного шрифту[19].

Американська журналістка Л. Вільсон, яка відвідала харківську школу-клініку в той час так написала про свої враження: «Досягнуті ж результати прямо приголомшують. П'ятеро дітей - один високообдарований, двоє - нормальних, двоє - слабоодаренних, одна славна блакитноока дівчинка 15 років і один 20-річний юнак - воcпітиваются в Харківській дослідної школі. Молода людина розмовляє і цілком задовільно виконує функції слюсаря. Усі вихованці володіють основними навичками обслуговування, самі прибирають ліжка, їдять, як чудово виховані люди, бадьоро і весело грають і спільно гармонійно працюють. За словами вчителів, прищеплення повсякденних навичок і включення в колектив є найважчою роботою, набагато більш важкою, ніж навчання мови. Їдальня прикрашена фотографіями Олени Келлер, проти якої знаходяться і фотографії вихованців. Один лікар і один педагог зайняті виключно цими сімома слепоглухими ... Розвиток кожного окремого вихованця відображено графічно і фіксовано в спеціальному щоденнику. Існує ряд лабораторій. Дві пристосовані до спостережень рефлексів у слепоглухого дитини. Спеціальна лабораторія обладнана новітніми мікрофонами німецького зразка, які також використовуються і в будинку глухонімих при навчанні мови ... »[8, с. 65-66].

Клініка проіснувала лише до 1938 р., але внесок ії в розвиток освіти для сліпоглухонімих неймовірно великий.

ВИСНОВКИ

Друга половина XIXст. - початок XX ст. в Україні,а з тим і на Слобожанщині, ознаменувалися значною кількістю кардинальних змін у всіх сферах життя. Ці зміни не оминули і мережу освітніх закладів. Другу половину XIXст. - початок XX ст. за правом можна вважати періодом бурхливого, хоча часто нерівномірного і нестабільного, розвитку освіти на всіх її рівнях, виникнення нових і утвердження вже існуючих форм освітніх закладів: шкіл, колегіумів, гімназій, коледжів, училищ, технікумів, інститутів, університетів.

Можна виокремити такі фактори, що найбільше впливали на шлях і темпи розвитку освіти у зазначений період часу: інтенсифікація економічного розвитку, що зумовлювало виникнення різкої потреби збільшення кількості висококваліфікованих кадрів; війни 1914-1918 рр. та 1941-1945 рр., які значно гальмували розвиток освіти; національно-визвольний рух, відродження національної свідомості, українізація, які надали можливості повернення освіті в Україні національного елементу; пролетаризація.

Безперечним завоюванням цього часу був перехід до загальної початкової освіти. Головною ідеєю, яка визначала характер перетворень, стала ідея безплатної обов'язкової загальної і політехнічної освіти для дітей обох статей.

Справді революційним досягненням стало відкриття вищих жіночих навчальних закладів та надання дозволу жіноцтву викладати в середніх навчальних закладах, що свідчило про зростання політичної, громадської, морально-етичної свідомості тогочасного суспільства.

Період пошуку нових освітніх форм, певної децентралізації освітнього життя в країні завершується наприкінці 1920 - на початку 1930 року. У 1932 р. в Україні була встановлена єдина для всієї країни структура загальноосвітньої трудової школи: початкова (І-ІХ/ класи), неповна середня (І-VІІ) і середня (І-Х класи). Був уніфікований шкільний навчально-виховний процес (вводився єдиний день початку та закінчення навчального року, тривалість уроку, порядок прийому учнів до школи, іспитів, п'ятибальна система оцінки знань).На середину 1930-х навчальний процес у школі було остаточно упорядковано, для всієї Радянської держави було встановлено єдину структуру загальноосвітньої школи з10-річним терміном навчання. У 1930 р. була проведена загальносоюзна уніфікація системи середньої спеціальної освіти.

Уже у перші роки радянської влади були прийняті постанови, які привели до докорінних змін у системі управління вищою школою.На деякий час була введена посада комісара ВНЗ, який призначався Наркомосом і мав надзвичайні повноваження. З листопада 1920 р. поряд з комісаром почали діяти ректори, два проректори (з навчальної та адміністративно-господарської діяльності). Факультети як і раніше очолювали декани. У 1924 р. було ліквідовано посаду комісара ВНЗ, «одноосібне управління» стало одним з основних принципів управління радянською вищою школою.

У цей період значно зросла якість викладання в освітніх закладах усіх рівнів за рахунок упровадження передових дидактичних методик, розширення навчально-допоміжної бази, раціонального керівництва навчальним процесом з боку міського управління, небайдужості передової громадськості до проблем шкільної справи, значної фінансової допомоги на благодійницьких засадах, що надходила від підприємців, банкірів, купецтва, діячів науки та мистецтва, які зрозуміли ще на початку ХХ століття: вкладати гроші в народну освіту - значить робити внесок у майбутнє прийдешніх поколінь. І такий внесок, до речі дуже великого масштабу,безперечно був зроблений.

Процеси, що мали місце в освіті у другій половині XIXст. - на початку XXст. на Слобожанщині , сформували досить міцну базу для подальшого стрімкого розвитку та вдосконалення освіти в Україні.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Алчевская Х. Д. Передуманное и пережитое. Дневники, письма, воспоминания. - М., 1912. - 467 с.

2.Алчевская Х. Д. Книга взрослых. Первый год обучения. / Сост. ученицами воскресных школ при ближайшем участии Х. Д. Алчевской.М. Тип. И. Д. Сытина, 1900.- 200 с.

3. Алчевская Х. Д. Полгода из жизни воскресной школы / Из записной тетради учительницы вечерней школы. - Спб.: Тип.'И. Н. Скороходова,1895. - 128 с.

4. Алчевская Х. Д. История открытия школы в Деревне Алексеевке Михайловской волости. - Харьков, 1881. - 175 с.

5. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет егосуществования. - Харьков, 1905. - Т. 1.

6. Басилова Т. А. И. А. Соколянский: К 100-летию со дня рождения. Дефектология. - 1989. - №2.

7.Белякова Е. Открытие: К 100-летию со дня рождения И. А. Соколянокого // Учит.газета. - 1989.

8. Вильсон Л. Новые школы в новой России. М., 1928 // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М., 1980.

9. Знаменский П. Духовные школы в России. - Казань, 1881.

10. Каразин В. Я. Основание Харьковского коллегиума, нынешней Харьковской духовной семинарии // «Молодик» на 1844 р. - С. 7-32.

11. Лащенков Н. А. Материалы к столетию харьковской кафедры // Харьковский сборник.- 1893. - Вып. 7. - С. 121-226.

12. Лебедев А. С. К истории низших духовных и общественных школ в Белгородской епархии в ХХ/ІІІ в. - Харьков, 1894.

13. Лебедев А. С. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украины. - М., 1886.

14. Леонтьев А. Н., Скороходова О. И. «Как я воспринимаю окружающий мир»Сов.педагогика. - 1948. - № З. - С. 108.

15. Мазуркевич О. Р. Визначні українські педагоги - народні просвітителі. Х. Д. Алчевська та її сподвижники. - Київ, 1963. - 79 с.

16. Мещеряков А. И. Слепоглухонемые дети. - М., 1874.

17. Петров Н. И. Значение Киевской академии в развитии духовных школ вРоссии. - Киев, 1904.

18. Педагогічна Харківщина: довідник. / За ред. В. І. Лозової,І. Ф. Прокопенка. - Харків: Видавництво Круглова, 1997. - 160 с.

19. Рідний край: Навчальнийпосібник з народознавства / Заред. І. Ф. Прокопенка. - 2-е вид., випр. і доп. - Х.: ХДПУ, 1999. -527 с.

20. Рождественский С. В. Очерки по истории систем народного Просвещения в России в ХУІІІ и ХІХ вв. - СПб., 1912.

21. Рославский-Петровский А. П. Русские университеты и университетскийвопрос г. Пирогова. - Харьков, 1964. - С. 28.

22. Соколянський І. О. Деякі зауваження про сліпоглухонімих // «Антологияпедагогической мысли Украинской ССР». - М., 1988. - С. 409.

23. Соколянський І. О. Про поведінку особистості // Рад.освіта. - 1928. -Харків,- № 4.

24. Соколянський І. О. Педагогіка школи та родини в системі соціального авихованння // Рад. освіта.- 1928. - № 10.

25. Солнцев П. Очерк истории Харьковского коллегиума // Харьковские епархиальные ведомости. - 1873. - № 1. - С. 38-42.

26. Стеллецкий Н. Харьковский коллегиум до преобразования его в 1817 г.Харьков, 1895.

27. Топографическое описание харьковского наместничества 1787 года.Харьков, 1878.

28. Харківський університет за 150 років. - Харків, 1955. - С. З1-32.

29. Халанский М. И., БагалийД. И. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования. 1805-1905. - Харьков, 1908. - С. 86.

30. Щелков К. П. историческая хронология Харьковской губернии. - Харьков,1882.

31. Повх В. О. Перший учитель-орденоносець // Педагогика. - Вип. 7.З історії розвитку педагогічної думки і народної освіти на Україні. - Киів, 1968.

32. Ярмиш О. Н., Посохов С. Ї., Епштейн А. І. Історія міста Харкова ХХ століття. - Харків: Фоліо; Золоті сторінки, 2004. - 686 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Історія розвитку системи освіти, вплив організації англійської системи освіти на економічний розвиток країни. Реформи освіти другої половини ХХ століття, запровадження новий принципів фінансування. Значення трудової підготовки учнів у системі освіти.

    реферат [24,1 K], добавлен 17.10.2010

  • Соціально-економічний розвиток Херсонщини в кінці ХХ - на початку ХХІ століття. Стан промисловості, сільського господарства й культури області. Система освіти, середні загальноосвітні школи. Впровадження сучасних педагогічних технологій в початкову школу.

    курсовая работа [59,2 K], добавлен 21.01.2013

  • Історичний огляд розвитку дошкільної освіти в Україні. Розвиток дошкільної освіти у ХІХ столітті та після 1917 року. Реалії та перспективи розвитку дошкільної освіти в Україні. Географічні особливості розвитку дошкільної освіти на Кіровоградщині.

    курсовая работа [4,3 M], добавлен 24.12.2013

  • Загальні принципи та тенденції формування систем вищої освіти європейських країн, їх сутність і особливості, оцінка ефективності на сучасному етапі. Основні завдання організації навчальних закладів освіти. Реформи освіти після Другої світової війни.

    реферат [26,6 K], добавлен 17.04.2009

  • Застосування методики викладання історії в школах. Виникнення навчально-методичної літератури. Розвиток шкільної історичної освіти в 1917 р. – початку 30-х рр. ХХ ст. Введення самостійних курсів навчання історії. Викладання у воєнний та повоєнний час.

    дипломная работа [70,6 K], добавлен 13.02.2012

  • Підвищення вимог до рівня освітньої та фахової підготовки людини у зв'язку з науково-технічною та інформаційною революцією. Тенденції розвитку зарубіжної вищої освіти, історичні витоки ступеневої освіти. Особливості національних систем вищої освіти.

    курсовая работа [35,5 K], добавлен 25.10.2011

  • Основні напрями діяльності почесних попечителів навчальних округів, гімназій, реальних училищ щодо розвитку географічної освіти. Роль та значення родини Терещенків у розвитку географічної освіти. Особливості прогресивних ідей у підросійській Україні.

    статья [25,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Характеристика політичних та економічних передумов розвитку освіти на Поділлі наприкінці ХІХ-початку ХХ ст. Земства, громадсько-просвітницькі та міжнародні громадські організації і їх вплив на поширення освіти на території Поділля у зазначений період.

    дипломная работа [109,7 K], добавлен 13.11.2010

  • Розвиток вітчизняної освіти за нормативами європейських домовленостей. Придатність приватних закладів освіти в Україні для інноваційного розвитку. Конкурентний вихід української освіти на світовий ринок інтелектуальних послуг. Псевдо-інноваційної моделі.

    статья [24,4 K], добавлен 02.02.2013

  • Парадигма "освіти протягом життя", яка передбачає розвиток людини впродовж усього життя як робітника, громадянина, індивідуальності. Принципи та перспективи розвитку позаформальної та дистанційної освіти культурологів. Переваги заочно-дистанційної освіти.

    практическая работа [19,2 K], добавлен 28.12.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.