Дослідження взаємозв’язку мотивації до занять фізичним вихованням та рівня фізичного розвитку та підготовленості учнів старших класів ЗОШ

Організоване проведення ігор, змагань та фізичних вправ на великих перервах є важливим фізкультурно-оздоровчим засобом у режимі шкільного дня. Ефективність відпочинку учнів і підготовки їх до навчання залежить від того, як вони проводять перерви. Під час великих перерв вчителем фізкультури добираються фізичні вправи у відповідності з віковими можливостями школярів. Перерви бажано проводити на свіжому повітрі і взимку. Тут діти постійно рухаються, і вправи виконують більш інтенсивно. Більшість фізкультурно-оздоровчих засобів на великих перервах здійснюються в ігровій формі. Особливо використовуються засвоєні учнями ігри чи рухові дії [12, 56].

Головна мета в роботі вчителя фізичної культури, щоб кожний урок був сюжетом із життя, грою (незалежно від віку учнів). Саме під час гри у дітей виникають різноманітні позитивні емоції, які створюють для нервової системи найкращі умови формування найрізноманітніших рухових навичок і розвитку фізичних якостей. Щоб кожна нова тема уроку була сюрпризом для учнів, щоб вони часто просили повторити ту чи іншу вправу або гру іще раз. Саме це дає добру нагоду урізноманітнювати вже відомі рухи, вдосконалювати уміння школярів [17].

Сучасні уявлення про формування інтересу до занять фізичною культурою та спортом у школярів 10-11х класів. Аналіз педагогічної, психологічної та філософської літератури свідчить про різні погляди авторів [17, 18, 19, 21, 30] щодо тлумачення поняття “інтерес”, хоча при цьому відмічається виключно велика його роль в активному пошуку шляхів і способів задоволення інтересу, який виник в особи до конкретного об'єкту.

Щодо формування інтересу до занять фізичною культурою та спортом дослідники [12, 41] вважають за головне вміло використовувати потребу підлітків постійно рухатися, стимулюючи трансформацію цієї потреби у стійкі мотиви та бажання самостійної систематично займатися фізичною культурою.

Паралельно з цим проаналізовано дослідження інших науковців [14, 20, 30], в яких висвітлюється роль особистості вчителя фізичної культури в процесі виховання позитивних інтересів учнів до занять фізичною культурою. Більшість дослідників [24, 25, 26] мають спільну думку про те, що особистість учителя фізичної культури у вищезазначеному процесі має велике значення.

Існують також дослідження [12, 40, 41, 42], в яких показано роль між предметних зв'язків, які повинен використовувати вчитель для формування інтересу до фізичної культури. Але, незважаючи на значну кількість наукових праць [29, 30, 39, 52], присвячених висвітленню різних сторін формування мотивів, шляхів задоволення потреб і навіть інтересів до рухової діяльності людей в різні вікові періоди, дослідження, в якому ставилося за мету встановити чинники, які обумовлюють формування інтересу школярів до занять фізичною культурою, в літературі мало.

Структура й методичні основи фізичної підготовки в загальноосвітній школі. Фізичне виховання завжди було одним із засобів підготовки людини до трудової діяльності й пристосування до соціального середовища. Ігрове відтворення полювання, трудових процесів у древніх ритуальних змаганнях - один із способів удосконалення трудових навичок і фізичного виховання молоді на початкових стадіях розвитку людського суспільства. Згодом люди перейшли від простого копіювання фізичних навантажень і технічних прийомів трудових процесів у найпростіших іграх до більш широкої тематики ігор з певними правилами й до створення штучних спортивно-ігрових снарядів - елементів сучасної фізичної культури й спорту [38, 46].

У пізнім середньовіччі елементи психофізичної підготовки до професійної праці вже присутні в ряді систем виховання й утворення молоді. На роль фізичних вправ у підготовці підростаючого покоління до праці звертали увагу видатні педагоги 15-19 ст. Франсуа Рабе (1494-1553), Джон Локк (1632-1704), Іоганн Густс-Мутс (1756-1839), Жорж Домені (1850-1917). Саме в цей період виникав й формувався самостійний напрямок у вивченні психофізичних можливостей людини з метою найбільш продуктивного його використання й певнім виробництві [5, 10, 20].

В 20-30-х рр. 20 століття в нашій країні була опублікована серія робіт, у яких розглядалися питання спрямованого використання засобів фізичної культури для швидкого і якісного освоєння трудових навичок, підвищення ефективності праці, активного відпочинку й профілактики захворювань [ 26, 28, 31].

Систематичне фізичне тренування якісно впливає на підвищення фізичної працездатності, удосконаленню вольових якостей, допомагає непохитно переносити фізичні й психічні навантаження в умовах життєдіяльності школярів. Проведені дослідження показали, що систематичне фізичне тренування підсилює стійкість організму до впливу малих доз іонізуючих випромінювань, температурних змін, загартовування, захищає від різних інфекцій [28].

Учені [33, 46] установили, що багато спортивних й особливо ігрових моментів можуть моделювати можливі життєві ситуації у колективі при виконанні професійних видів робіт. Вихована в спортивній діяльності звичка дотримуватися встановлених норм і правил поведінки (почуття колективізму, витримка, повага до суперників, працьовитість, самодисципліна) переносяться в повсякденне життя і діяльність школярів. Свідоме подолання труднощів у процесі регулярних занять фізичною культурою й спортом, боротьба з наростаючим стомленням, відчуттями болю й страху виховують волю, самодисципліну, упевненість в собі.

За даними вчених [2, 23, 53, 60] рухову діяльність людини, його трудову активність визначають такі компоненти, як м'язова сила, витривалість, швидкість, координація рухів, здатність до концентрованої й стійкої уваги, реакція вибору й інші психофізичні якості. Загальновизнано, що всі ці складові так само, як і професійні властивості особистості, у певних умовах і межах тренуються. Психофізіологічне поняття “трудова діяльність” за психофізичними компонентами аналогічно поняттю “спорт”. Так само подібні й принципові вимоги й умови їхнього вдосконалення.

Елементи змагальності, сполучені з підвищеними фізичними й психічними навантаженнями, дозволяють широко використовувати спорт у процесі вдосконалення фізичної підготовки школярів старших класів. Специфіка, своєрідність і складність роботи вчителя фізичної культури полягає у тому, що він постійно має справу з дітьми несхожими один на одного, зі своєю психікою, своїм характером, схильностями, особистими інтересами, особливостями [2,23].

Багато авторів [15, 50, 58, 73] припускають, що вся структура організації спортивної діяльності дуже впливає на формування особистості людини. По-перше, вона розширює діапазон рухових, особливо, професійно значимих навичок і умінь. Підвищує працездатність. Формує всебічно розвинену людину. По-друге, фізична культура сприяє вихованню організаторських навичок. По-третє, дуже впливає на моральний й естетичний розвиток особистості, фізична культура та спорт є факторами формування багатого духовного світу й морального вдосконалення. Отже, фізичне виховання також повинне бути підлегле головному завданню - формуванню особистості учнів школи.

Негативні емоції, що зустрічаються під час навчання в школі, а також навколишнє середовище впливають на стан нервової системи. Високі умови при навчанні дітей пред'являються до гортані й голосового апарата (на уроках учні повинні багато й голосно говорити), до зору і слуху. Тому навчальна діяльність у школі є причиною патологічних станів нервово-психічної сфери учнів, захворювань у них органів подиху, слуху, зору. Психосоціальні, психофізичні й психологічні подразники, приводять до нервово-психічної напруги ЦНС і до її захворювань. До психосоціальних відносяться подразники соціального походження (відношення між учнями і вчителями, колективом, дітьми і батьками та ін.). До психофізичних - порушення гігієнічних умов праці, шум дітей. До психологічних - особисте відношення до своєї діяльності (інтерес, задоволеність). Причиною нервово-психічних захворювань може бути вплив спадковості, оточуючих умов життя. У учнів 10-11х класів часто зустрічаються захворювання серцево-судинної системи та ШКТ [2, 23, 52].

Основною умовою успішного здійснення підготовки учнів по фізичному вихованню є озброєння вчителів системою знань, умінь та навичок з організації, контролю й керівництва фізичним вихованням школярів. Зміцнення здоров'я, розвиток фізичних здатностей, розширення функціональних можливостей організму, підвищення розумової й фізичної працездатності, виховання моральних і вольових якостей дітей - професійний борг всіх вчителів фізичної культури [19, 48, 49].

Загальні вимоги до шкільних вчителів фізичної культури, на думку деяких авторів [18,45], повинні містити:

Знання : завдань і форм фізичного виховання дітей, загальних основ його організації й методики, особливостей методики вікового використання масової, оздоровчої, спортивної й туристської роботи, методики використання засобів фізичної культури й спорту, основ педагогічного й медичного контролю за фізичним вихованням дітей [18, 45].

Уміння : 1)Конструктивні - підбирати й проектувати для формування всебічного розвитку особистості засобами фізичної культури й спорту, планувати проведення оздоровчих і фізкультурно-масових заходів у загальній системі виховної роботи з дітьми у школі, підбирати й становити відповідно до вікових особливостей і виховних завдань комплекси ранкової гігієнічної гімнастики, рухливі ігри, становити плани організації й проведення туристських походів, передбачати впровадження в побут учнів санітарно-гігієнічних норм і т.д. 2)Організаторські - організовувати й проводити фізкультурні заходи в режимі дня дітей у школі й поза нею, підключаючи співробітників та батьків, організовувати й проводити спортивні конкурси, змагання, туристські походи, лижні й піші прогулянки і т.д. [18, 45]. 3)Комунікативні - розвивати ініціативу й активність дітей у самостійних заняттях фізичними вправами, застосовувати засоби фізичної культури й спорту у вихованні правильних взаємин між учнями, створенні згуртованого колективу, вивченні індивідуальних рис особистості учня, бути наставником і помічником в усіх проведених фізкультурних заходах у школі, активно пропагувати фізкультурні заняття серед батьків, населення, надавати консультативну допомогу. 4)Гностичні - аналізувати стан фізичного розвитку й підготовленості учнів, ефективно застосовувати засоби фізичної культури для забезпечення всебічного фізичного розвитку школярів, використовувати спеціальну методичну та наукову літературу у виховній діяльності, пізнавати об'єктивні можливості засобів фізичної культури й спорту в самовихованні й самовдосконаленні особистості [18, 45].

Деякі автори [49, 72] указують на інший важливий фактор - виховання позитивного відношення до регулярних занять фізичними вправами. На уроках фізичної культури значне місце варто відводити самоконтролю учнів, особливо 10-11х класів, за функціональним станом організму, антропометричними й фізіометричними показниками. Така робота сприяє формуванню особистої переконаності кожного учня в об'єктивних можливостях фізичної культури та спорту. Чітко організований медичний огляд і контрольні випробування для оцінки фізичного розвитку й фізичної підготовленості також служать гарним методом мотивації до занять фізичною культурою учнів 10-11х класів загальноосвітньої школи.

Зміст і спрямованість занять з фізичного виховання в 10-11х класах переважно повинні відбивати три взаємозалежних напрямки: оздоровчо-гігієнічне, медичне, спортивне [37, 42, 46]. Потреба в заняттях фізичною культурою й спортом формується з дитячого віку, а в 10-11х класах вчителі мають справу з молодими людьми, у яких склалися особисті погляди, переконання, звички. Серед них нерідко зустрічаються учні, в яких відсутня культура особистої гігієни й навчальної праці, особи зі слабкою волею [42, 45]. Заняття фізичною культурою й спортом вимагають певної організованості й прояву сили волі, звички. Тому вчителям фізичної культури варто проводити більш організаційну й виховну роботу. Із цією метою всі заняття з фізичного виховання, проведені в режимі дня, а також додаткові позаурочні заняття, туристські походи, прогулянки й т.д. повинні бути чітко організовані, носити виховний характер [38, 47, 48].

У комунікаційній діяльності учні 10-11х класів опановують уміння швидко встановлювати контакт, правильні взаємини один з одним, домагатися належного авторитету при проведенні різних заходів. Особливо важливе значення ця діяльність має при організації фізкультурно-оздоровчих заходів, тому що вони звичайно проводяться на майданчиках, стадіонах, на природі і т.д. [49, 50, 51].

У гностичній діяльності учні опановують здатність реалізовувати об'єктивні можливості, закладені в заняттях фізичної культури й спорту для самовдосконалення особистості, умінням аналізувати фізичний розвиток і підготовленість та передбачати використання засобів фізичної культури й спорту з метою всебічного гармонійного розвитку особистості [47].

Формуванню творчого відношення до використання засобів фізичної культури й спорту у вихованні підростаючого покоління молоді сприяють заняття фізичною культурою [51].

Як указують деякі автори [37, 49] основними завданнями теоретичної підготовки школярів з фізичної культури є :

- Формування в учнів переконаності у необхідності використання засобів фізичної культури й спорту для всебічного розвитку людини. На цій основі - створення в учнів необхідних суспільно-ціннісних мотивів і потреб у засвоєнні знань з фізичного виховання [37].

- Формування розуміння завдань, які стоять перед фізичним вихованням, прагнення активно використовувати засоби фізичної культури й спорту у виховній роботі [49].

- Формування в учнів системи знань з основ теорії й методики фізичного виховання й спортивної підготовки [49].

-- Формування в учнів системи знань загальних основ змісту, організації й методики проведення масово-оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів у режимі дня школи і поза нею [37, 49].

Активна пізнавальна діяльність учнів старших класів у процесі теоретичних бесід підвищує їхню життєву орієнтацію, зміцнює зв'язки між інформаційними й мотиваційними аспектами [39].

Пізнавальна спрямованість уроків фізичної культури в загальноосвітніх школах на думку вчених [47, 53] вимагає посилення уваги до освітньої сторони досліджуваних рухових дій, що сприяє активізації розумової діяльності школярів і тим самим - ефективному формуванню рухових умінь і навичок, закріпленню теоретичних знань на практиці. У процесі уроків фізичної культури забезпечується навчання школярів необхідним методичним умінням і навичкам з організації рухової діяльності. При використанні словесних, наочних і практичних методів на уроках фізкультури доцільно всіляко стимулювати активність і самостійність учнів. Для правильної самооцінки своїх рухових можливостей, створення стійкої мотивації до занять, учням необхідно забезпечити поточну й оперативну інформацію про результати навчання, фізичної підготовленості, зміцнення здоров'я, розвитку особистісних і значимих якостей.

При плануванні навчання педагогічним умінням у фізичному вихованні варто враховувати рівень підготовленості учнів загальноосвітньої школи, доступність пропонованих завдань, систематичне й послідовне засвоєння завдань у системі занять, розвиток і стимулювання активності й самостійності учнів [49].

При освоєнні практичних вправ фізичної культури та спорту вчителю варто раціонально використати частину часу занять, особливо паузи відпочинку, для пояснення ефекту використовуваних вправ, аналізу особливостей техніки їхнього виконання [37, 42].

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

Для рішення завдань дослідження нами застосовувалися наступні методи:

1) аналіз науково-методичної літератури;

2) педагогічне спостереження;

3) анкетування;

4) тестування фізичних якостей;

5) тестування анатомо-фізіологічних особливостей (антропометричні дані);

6) методи математичної статистики.

2.1.1 Аналіз науково-методичної літератури

Теоретичний аналіз літературних джерел був проведений з метою вивчення положень теорії й практики досліджуваних питань. Проаналізовано підручники, науково-методичні посібники й інші матеріали, у яких відбиті питання мотивації до занять фізичною культурою учнів загальноосвітньої школи. Усього було проаналізовано 73 джерела.

2.1.2 Педагогічні спостереження

Попередні педагогічні спостереження проводилися з метою визначення частки застосованих у ході повсякденного життя школярів загальноосвітньої школи засобів та форм фізичного виховання.

У ході спостережень ми прийшли до висновку, що недостатній обсяг фізичного навантаження, мала щільність шкільних уроків фізичної культури й разом з тим невисока фізична підготовленість учнів 10-11 класів, їх швидка розумова стомлюваність пов'язані з недостатньою мотивацією школярів старших класів до занять фізичною культурою та спортом, які застосовуються у різних формах.

На попередньому етапі досліджень нами були виділені деякі положення з педагогічного керівництва проведення цілеспрямованих занять:

1. Мотивувати учнів 10-11 класів займатися руховою активністю не тільки на уроках фізичної культури, але й в інших формах: ранкова гімнастика, фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, самостійні заняття та ін.

2. Використовувати при проведенні занять доступні засоби, віддавати перевагу заняттям на повітрі.

3. Раціонально поєднувати різні вправи в процесі занять, дотримуючись певної послідовності застосування вправ у певних формах.

Шляхом проведення пробних занять було виявлено: підвищення інтересу до виконання запропонованих вправ можна домогтися за допомогою поєднання різних принципів навчання, що добре позначається на навчальній діяльності (підвищується працездатність, поліпшується самопочуття).

2.1.3 Анкетування

Проводилося у письмовій формі з метою отримати інформацію з тих відповідей респондентів, які вони дають на запропоновані питання. Анкета складалася з 3 частин: ввідної, основної та демографічної. Вона включала питання про факти та питання про мотиви. За формою викладення питань анкета напівзакрита.

2.1.4 Тестування фізичних якостей

Для визначення рівня фізичної підготовленості учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи використовувалися тести, запропоновані в “Державних тестах і нормативах оцінки фізичної підготовленості населення України”.

1. Тестування швидкості - біг 30 м (с). За командою “На старт” учасники тестування стають у положення високого старту. За сигналом стартера вони якнайшвидше переборюють задану дистанцію.

Результат тестування - це час подолання дистанції з точністю до десятої частини секунди.

2. Тестування швидкісно-силових здатностей - стрибок у довжину з місця. Учасники тестування стають носками до лінії, роблять змах руками назад, потім різко виносять їх уперед, відштовхуючись ногами, стрибають якнайдалі.

Результатом тестування є дальність стрибка в кращій із трьох спроб.

3. Тестування гнучкості - нахил тулуба вперед з положення сидячи. Учасник сидить на підлозі, відстань між п'ятами 20-30 см. Ноги в колінах закріплені. За командою “Можна” учасник тестування плавно нахиляється вперед, не згинаючи ніг. Намагається дотягтися руками якнайдалі. Положення максимального нахилу потрібно утримувати протягом двох секунд, фіксуючи пальці на відмітці. Тест повторюється два рази.

Результатом дослідження є позначка на перпендикулярній оцінці в сантиметрах, до якої учасник дотягнеться кінчиками пальців рук кращий із двох спроб.

4. Тестування спритності - човниковий біг 4 по 9 м. За командою “На старт” учасник займає положення високого старту. За командою “Марш” він пробігає 9 метрів до другої лінії, бере один із двох кубиків, що лежать у колі, і ставить його в стартове коло. Потім повертається за другим кубиком й, взявши його, повертається назад.

Результатом є час від старту до моменту, коли учасник покладе другий кубик у стартове кільце.

5. Тестування сили - підтягування (кількість разів). Учасник тестування береться за перекладину. За командою “Можна” учасник тестування починає підтягуватися, тобто згинати руки так, щоб підборіддя перебувало над перекладиною.

Результатом тестування є кількість правильно виконаних підтягувань.

6. Тестування витривалості - біг 2000 м (с). За командою “На старт” учасники стають у положення високого старту. За командою “Марш” починають біг, намагаючись закінчити дистанцію якнайшвидше.

Результатом тестування є час подолання дистанції з точністю до секунди.

2.1.5 Тестування анатомо-фізіологічних особливостей (антропометричні дані)

1. Зріст. Дерев'яним ростометром вимірювався зріст у сантиметрах від п'ят до верхівки голови (точність до 0,5 см).

2. Вага. За допомогою медичних вагів вимірювалася чиста вага (без верхнього одягу та взуття, точність до 50 г).

3. ЧСС у спокої. За командою дослідника учні накладали пальці руки на променево-зап'ястну або сонну артерію та вимірювали частоту серцевих скорочень за 10 с, після чого помножали отриманий результат на 6 и отримували показник ЧСС за 1 хвилину.

4. Артеріальний тиск. Вимірювався СТ, ДТ за допомогою тонометра в мм рт. ст.

5. Окружність грудної клітини. Вимірювався за допомогою еластичного сантиметру позаду - під нижнім кутом лопатки, спереду - над молочною залозою у дівчат і по лінії сосків у хлопців.

6. ЖЕЛ. Життєва ємність легень вимірювалась за допомогою сухо-повітряного спірометру ( з трьох спроб враховувалась максимальна).

2.1.6 Методи математичної статистики

Результати тестування були оброблені методами математичної статистики. Нами визначалися:

- середнє арифметичне;

- середнє квадратичне відхилення;

- середня помилка середньо арифметичного;

- критерій Стьюдента.

2.2 Організація дослідження

Дослідження проводилися на базі Харківської гімназії № 23, у якому брали участь учні 10 й 11 класів. У 10-А класі - 29 учнів (15 хлопців, 14 дівчат), у 11-Б класі - 24 учні (13 хлопців, 11 дівчат). Дослідження проводилося протягом 2008-2009 навчального року.

З початку проводилася оцінка фізичної підготовленості на основі визначення рівня розвитку основних фізичних якостей.

Потім визначалася мотивація до занять фізичною культурою учнів 10-11 класів за допомогою анкетування. Після проведення дослідження проводилася обробка й аналіз отриманих даних, які дозволили виявити рівень фізичної підготовленості учнів, а також установити мотивацію до занять фізичною культурою. На базі цього були зроблені висновки й практичні рекомендації.

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ, РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕННОСТІ ТА РІВНЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ МОРФОЛОГІЧНИХ І ФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ

3.1 Мотиваційний потенціал школярів 10-11 класів до занять фізичною культурою

Шляхом анкетного опитування учнів виявлено, що основними структурними елементами мотивації визначені привабливі сторони у фізичній культурі та спорті, особисте активне ставлення, ідеал спортсмена, мета в спорті.

У результаті анкетування та обробки отриманих результатів стосовно першого елементу структури мотивації можна зазначити, що з усіх привабливих сторін фізичної культури учні віддають перевагу гарній будові тіла (45%), потім рівню здоров'я (25%), а далі йдуть фізичні якості: сила (10%), витривалість (8%), спритність (5%), швидкість (4%), гнучкість (3%).

Стосовно вольових якостей виявлено, що на першому місці у школярів стоїть наполегливість (55%). У виборі якостей хлопці більше привертають увагу до таких вольових якостей як сміливість (60%) і мужність (35%), а дівчат більше приваблює самовладання (30%) та сміливість (25%).

Наявність таких ціннісних орієнтацій школярів на різні сторони фізичного розвитку і фізичної підготовленості є результатом існуючих у суспільстві норм, вимог та поглядів і з'явилися вони у школярів внаслідок їх відповідного виховання.

Такий структурний елемент мотивації, як ідеал спортсмена, захоплює уяву учнів і примушує їх бути схожими на нього у своїх мріях та вчинках у 45% випадків. Ідеал спортсмена, оскільки його існування обумовлюється відчуттями та емоціями, відіграє досить суттєву роль у процесі формування мотивації до фізичної культури та спорту в 30% учнів.

Результати опитування школярів свідчать про те, що більшість з них не ставить собі за мету виховання позитивних рис характеру (65%). Таку мету визначають лише 5% учнів.

Для школярів більш притаманні такі цілі як: поліпшити здоров'я, свої фізичні якості, зробити красивою статуру - (65%) опитаних. Менша частина учнів (35%) визначають таку мету - стати спортсменом, досягти успіхів і перемог, виконати норми спортивних розрядів тощо. Але для здійснення цілей, учням, які складають (35%), за експериментальними даними, необхідні, крім уроків фізкультури і додаткові заняття спортом, які формують ініціативність, активність й самостійність.

Під час дослідження було проаналізовано ставлення учнів до характеру фізичних вправ і змагань у школі. Виявилося, що хлопцям найбільше подобається виконувати вправи на силу (55%), потім - вправи на швидкість (35%). На останньому місці стоять вправи на координацію рухів (5%) та витривалість (5%). Дівчатам, навпаки, більше подобаються вправи на координацію (такі як вільно гімнастичні вправи й вправи на снарядах), далі йдуть вправи на витривалість, на спритність (акробатичні), на швидкість, найменше - вправи на силу.

Щодо ставлення школярів до різних видів спорту, то можна зазначити, що загальним для хлопців і дівчат є задоволення від командних ігор (60%), а відмінним - хлопцям більше подобаються різні єдиноборства (20%), а дівчатам - гімнастика (20%).

Визначаючи фактори, які обумовлюють мотивацію учнів до занять фізичною культурою та спортом, ми аналізували і їхнє ставлення до характеру фізичних вправ і змагань у школі. Установлено, що серед видів фізичних вправ як у хлопців (35%), так і у дівчат (30%) інтерес викликають вправи на спритність і швидкість, але першим більше подобаються вправи на силу (55%), а другим - на координацію (45%). Щодо темпу виконання вправ можна зазначити, що майже всім школярам більше до душі швидкий темп (75%).

На запитання, які фактори обумовлюють фізкультурні та спортивні інтереси учнів, можна відповісти так: існують фактори внутрішні, до яких можна віднести особисті якості учнів, і зовнішні - це фактори зовнішнього середовища. Як виявилося, перша група факторів (внутрішні, навіть при наявності у школярів здібностей до конкретного виду спорту) не впливає на його вибір виду спорту. Про це свідчать 38% опитаних. Серед зовнішніх факторів на першому місці за інтенсивністю впливу стоїть учитель фізичної культури (60%), потім батьки (25%), а далі сукупність компонентів, до яких входить освіта, засоби масової інформації, товариші, поради тренерів тощо (15%).

Анкетування показало, що в умовах загальноосвітньої школи необхідно постійно проводити роботу, спрямовану на формування фізкультурних і спортивних інтересів учнів. Результати анкетування довели, що вирішальний вплив на те, що визначений вид спорту стає для учнів улюбленим, має саме вчитель фізичної культури.

3.2 Аналіз рівня фізичної підготовленості учнів 10-11 класів

В ході проведення дослідження було отримано результати випробувань рівня розвитку фізичних якостей, індивідуальних антропометричних та фізіологічних показників, а також рівня психологічної мотивації учнів 10 та 11 класів до занять фізичною культурою.

Таблиця 3.1

Аналіз середніх показників фізичних якостей учнів 10 та 11 класу

Досліджу-вані	Біг 30м (с)	Стрибок у довжину з місця (см)	Гнучкість (см)	Човнико-вий біг (с)	Підтягу- вання (раз)	Біг 2000м (хв.)
Хлоп. 10-А класу (n=15)	4,86±0,12	198,67±6,98	14,0±2,39	10,7±0,22	13,2±0,89	10,08±0,25
Дівчатка 10-А класу (n=14)	5,18±0,12	117,36±2,42	18,43±1,42	11,22±0,21	14,79±0,94	11,21±0,23
Хлопчики 11-Б класу (n=13)	4,7±0,12	215,77±6,84	13,77±1,4	9,45±0,17	11,0±0,82	9,51±0,27
Дівчатка 11-Б класу (n=11)	4,77±0,09	118,55±5,27	15,27±2,39	10,59±0,17	16,45±1,56	10,55±0,23

Проведений аналіз рівня розподілу показників по вибіркам свідчить про наявність нормального показника як у дівчаток так і у хлопчиків, що дозволяє використання параметричних порівняльних критеріїв в подальшому дослідженні (табл. 3.1.).

В таблиці також приведені помилки середнього значення, які свідчать про однорідність досліджуваних вибірок та наявність нормального розподілу результатів.

Аналізуючи тенденції розвитку швидкості у досліджуваних школярів, ми приходимо до висновку, що з віком вона підвищується (рис. 3.1).



Рис. 3.1. Порівняння середніх показників рівня розвитку швидкості у досліджуваних

При цьому спостерігається вирівнювання даного показника у хлопців та дівчаток 11 класу, що обумовлюється фізіологічним розвитком протікання біохімічних процесів в організмі людини, яка досягає 16-17 річного віку.

Рис. 3.2. Порівняння середніх показників рівня розвитку гнучкості, спритності, сили та витривалості у досліджуваних

Аналогічні тенденції спостерігаються при аналізі середніх показників рівня розвитку таких фізичних якостей, як гнучкість, спритність, сила та витривалість (рис. 3.2.).

Як видно на графічному зображенні отриманих результатів, показники спритності та витривалості, які вимірюються часовими характеристиками (секунди та хвилини) дещо кращі у хлопчиків, ніж у дівчаток, але загалом вони приблизно рівні. Показники гнучкості та сили, які вимірюються просторовими і лічильними характеристиками (сантиметри та кількість повторень) є кращими у дівчаток.

Швидкісно-силові якості характеризуються показниками стрибка у довжину з місця та вимірювались у сантиметрах (рис. 3.3.).

Рис. 3.3. Порівняння середніх показників рівня розвитку швидкісно-силових якостей у досліджуваних

Як видно з рисунка, швидкісно-силові якості краще розвинені у хлопців, ніж у дівчат.

Проведений порівняльний аналіз рівня розвитку показників фізичних якостей у хлопчиків та дівчаток 10-11 класів (табл. 3.2.) свідчить про достовірні відмінності приросту показника швидкості у дівчаток 10-11 класів, що пояснюється віковими змінами в організмі людини та між хлопчиками і дівчатками 10 класу, вік яких складає 15-16 років. Це пояснюється відмінностями протікання фізіологічних процесів в організмі чоловіка та жінки даного віку.

Таблиця 3.2

Порівняльний аналіз рівня розвитку фізичних якостей хлопчиків та дівчаток за t-критерієм Стьюдента

Досліджувані	Швидкість	Швидкісно-силові	Гнучкість	Спритність	Сила	Витривалість
Хлопчики-дівчатка 10-А класу (n=27)	t=2,2; p<0,05	t=2,8; p<0,01	t=1,59; p>0,05	t=1,73; p>0,05	t=1,22; p>0,05	t=3,34; p<0,001
Хлопчики-дівчатка 11-Б класу (n=22)	t=0,47; p>0,05	t=3,15; p<0,01	t=0,54; p>0,05	t=4,67; p<0,001	t=3,1; p<0,01	t=2,93; p<0,01
Хлопчики 10-А - 11-Б класу (n=26)	t=1,06; p>0,05	t=1,75; p>0,05	t=0,08; p>0,05	t=4,47; p<0,001	t=1,82; p>0,05	t=1,55; p>0,05
Дівчатка 10-А - 11-Б класу (n=23)	t=2,72; p<0,05	t=1,93; p>0,05	t=1,14; p>0,05	t=2,35; p<0,05	t=0,92; p>0,05	t=2,03; p>0,05

На рисункові 3.4. показано показник t критерію Стьюдента, який відображує достовірні відмінності рівня розвитку швидкості, витривалості та швидкісно-силових показників у досліджуваних школярів у порівнянні з нормою.



Рис. 3.4. Порівняння показників t критерію Стьюдента швидкості, витривалості та швидкісно-силових якостей досліджуваних з граничним значенням

Як ми бачимо, витривалість та швидкісно-силові якості мають достовірні відмінності у хлопчиків та дівчаток 10-11 класів, в той час як між хлопцями 15-17 років та дівчатами не спостерігається відмінностей, тобто відображено відмінність швидкісно-силових якостей за статевим показником, але немає відмінностей за віковою динамікою. Це пояснюється тим, що у дівчаток латентний період розвитку швидкісно-силових показників настає пізніше, ніж у хлопчиків.

Порівняння отриманих показників гнучкості має недостовірні відмінності між всіма досліджуваними учнями, що ми пояснюємо латентним періодом розвитку фізичних якостей ще у віці 6-8 років, тобто до 10 та 11 класів учень має вже сформовану гнучкість, яку можна розвивати або інтенсивним тренуванням, або за довший час.

Дослідження показника спритності свідчить про відсутність достовірних відмінностей між хлопчиками та дівчатками 10 класу, але при цьому ярко виражений приріст показника у учнів 11 класу, що пояснюється віковими змінами вестибулярного апарату досліджуваних учнів та його безпосередній вплив на рівень розвитку спритності учнів.

Показник силової роботи має достовірні відмінності лише у дівчаток та хлопчиків 11 класу, що пояснюється латентним періодом розвитку силових здібностей людини, який випадає на 16-17 років.

Аналіз показників антропометричних даних досліджуваних школярів свідчить про однорідність росту та ваги у дівчаток, приблизні значення у хлопців, але достовірні відмінності між цими показниками при порівнянні дівчаток із хлопцями (табл.3.3.).

Але при цьому порівняння динаміки розвитку антропометричних показників між учнями 10 та 11 класів не виявив достовірних відмінностей. Це пояснюється тим, що у віці 15-17 років конституція організму дівчаток та хлопчиків є вже майже сформованою та в наявності всі фізіологічні відмінності.

Таблиця 3.3

Порівняльний аналіз середніх значень антропометричних показників учнів 10 та 11 класу

Досліджу-вані	Ріст (см)	t	p	Вага (кг)	t	p	ОКГ (см)	t	p
Хлопчики 10-А класу (n=15)	178,8± 1,96	5,46	<0,001	68,93± 2,04	5,28	<0,001	87,73± 1,74	5,21	<0,001
Дівчатка 10-А класу (n=14)	165,29± 1,52			54,14± 1,92			76,21± 1,36
Хлопчики 11-Б класу (n=13)	179,62± 2,27	4,81	<0,001	69,38± 1,74	4,71	<0,001	88,0± 1,64	4,77	<0,001
Дівчатка 11-Б класу (n=11)	165,64± 1,81			55,64± 2,34			76,82± 1,67

Аналіз показників психофізіологічного розвитку досліджуваних школярів свідчить про однорідність показника частоти серцевих скорочень та артеріального тиску у хлопчиків та дівчаток різного віку, але достовірні відмінності між ними за статевим показником, що пояснюється відмінностями фізіологічних та біохімічних процесів в організмі чоловіка та жінки, який вже майже сформований у віці 16-17 років (табл. 3.4.).

Таблиця 3.4

Аналіз середніх показників фізичних якостей учнів 10 та 11 класу

Досліджувані	ЧСС	АТ/СД	АТ/ДД	ЖЕЛ	Мотивація до занять
Хлопчики 10-А класу (n=15)	63,33±1,45	120,0±1,43	69,73±2,18	3016,67±271,52	35,80±1,72
Дівчатка 10-А класу (n=14)	69,57±1,98	102,64±2,31	65,21±2,1	2200,43±116,24	31,57±1,26
Хлопчики 11-Б класу (n=13)	63,08±1,07	120,77±1,85	66,92±2,17	3115,38±154,04	38,92±2,26
Дівчатка 11-Б класу (n=11)	68,73±2,4	105,09±2,7	67,36±2,8	2221,0±148,32	33,18±2,09

Дослідження рівня життєвої ємкості легенів свідчить про відсутність вікових відмінностей у дівчаток та у хлопців і наявність таких у половому аспекті (табл.3.5.).

Таблиця 3.5

Порівняльний аналіз життєвої ємкості легенів досліджуваних за t-критерієм Стьюдента

Досліджувані	t	p
Хлопчики-дівчатка 10-А класу (n=27)	2,76	<0,05
Хлопчики-дівчатка 11-Б класу (n=22)	4,18	<0,01
Хлопчики 10-А - 11-Б класу (n=26)	0,31	>0,05
Дівчатка 10-А - 11-Б класу (n=23)	0,1	<0,05

Психологічний чинник готовності до занять фізичною культурою було виявлено шляхом проведення анкетування та представлення його результатів у бальній градації.

Графічне зображення отриманих результатів представлено на рисункові 3.5. З даного малюнку видно, що у хлопчиків мотивація до занять фізичною культурою є дещо вищою ніж у дівчаток, що ми пояснюємо їх потребою самореалізації за рахунок своєї накачаної фізичної форми.

Рис. 3.5. Порівняння середніх показників мотивації до занять фізичною культурою у досліджуваних

3.3 Аналіз рівня взаємозв'язку рівня фізичної підготовленості і мотивації до занять фізичною культурою

Було проведено аналіз показників взаємозв'язку рівня розвитку фізичних якостей, який виявив достовірну залежність швидкості від швидкісно-силової роботи, роботи на витривалість та спритності у хлопчиків та дівчаток 10-А класу, дівчаток 11-Б класу, що пояснюється однотипною спрямованістю роботи на бігові вправи (табл. 3.6., 3.7., 3.9.).

Рівень взаємозв'язку гнучкості з рівнем розвитку сили встановлено у хлопців та дівчат 10-А класу та хлопців 11-Б класу. Ми це пояснюємо роботою однакових груп м'язів (табл.3.6., 3.7., 3.9.).

Таблиця 3.6

Показники залежності рівня розвитку фізичних якостей у хлопчиків 10-А класу

Хлопчики 10-А класу	Біг 30 м	Стрибки у довжину з місця	Гнучкість	Човниковий біг	Підтягування	Біг 2000м
швидкість	1
швидкісно-силові якості	-0,75	1
гнучкість	0,11	-0,12	1
спритність	0,65	-0,50	0,21	1
сила	0,19	-0,48	0,67	0,42	1
витривалість	0,83	-0,85	0,20	0,58	0,44	1

Таблиця 3.7

Показники залежності рівня розвитку фізичних якостей у дівчаток 10-А класу

Дівчата 10-А класу	Біг 30 м	Стрибки у довжину з місця	Гнучкість	Човниковий біг	Підтягування	Біг 2000м
швидкість	1
швидкісно-силові якості	-0,74	1
гнучкість	-0,60	0,60	1
спритність	0,53	-0,22	-0,45	1
сила	-0,08	0,25	0,44	-0,08	1
витривалість	0,34	-0,50	-0,51	0,39	-0,47	1

Аналіз показників коефіцієнтів кореляції у досліджуваних свідчить про найбільш тісну залежність показників швидкості, витривалості, спритності та швидкісно-силової роботи (r = 0,75-0,85; p < 0,001), що дозволяє вчителю фізичної культури застосовувати засоби розвитку одних фізичних якостей, як факторні при розвитку інших.

Таблиця 3.8

Показники залежності рівня розвитку фізичних якостей у хлопчиків 11-Б класу

Хлопчики 11-Б класу	Біг 30 м	Стрибки у довжину з місця	Гнучкість	Човниковий біг	Підтягу-вання	Біг 2000м
швидкість	1
швидкісно-силові якості	-0,39	1
гнучкість	-0,79	0,09	1
спритність	0,08	-0,61	0,02	1
сила	-0,49	0,23	0,30	-0,47	1
витривалість	0,03	-0,62	0,33	0,65	-0,42	1

Таблиця 3.9

Показники залежності рівня розвитку фізичних якостей у дівчаток 11-Б класу

Дівчата 11-Б класу	Біг 30 м	Стрибки у довжину з місця	Гнучкість	Човниковий біг	Підтягу-вання	Біг 2000м
швидкість	1
швидкісно-силові якості	-0,54	1
гнучкість	-0,54	0,21	1
спритність	0,43	-0,01	-0,63	1
сила	0,27	-0,38	-0,05	-0,30	1
витривалість	0,52	-0,20	-0,74	0,82	-0,31	1

Отримані нами результати кореляційного аналізу підтвердили вже існуючі дослідження провідних вчених, щодо впливу рівня розвитку одних фізичних якостей на інші та їх тісний взаємозв'язок [12, 42].

До інноваційних авторських досліджень слід віднести встановлення залежності рівня розвитку фізичних якостей від психологічної мотивації до занять фізичною культурою (табл. 3.10.).

Таблиця 3.10

Взаємозв'язок рівня розвитку фізичних якостей досліджуваних від їх мотивації до занять фізичною культурою

Досліджувані	Швидкість	Швидкісно-силові	Гнучкість	Спритність	Сила	Витрива-лість
Хлопчики 10-А класу (n=27)	r=-0,33; p<0,05	r=0,74; p<0,001	r=-0,23; p>0,05	r=0,01; p>0,05	r=-0,43; p<0,01	r=-0,55; p<0,01
Дівчатка 10-А класу (n=22)	r=0,64; p<0,001	r=0,54; p<0,01	r=0,12; p>0,05	r=-0,02; p>0,05	r=0,05; p>0,05	r=0,15; p>0,05
Хлопчики 11-Б класу (n=26)	r=-0,64; p<0,001	r=0,61; p<0,001	r=0,50; p<0,01	r=-0,37; p<0,05	r=0,20; p>0,05	r=-0,20; p>0,05
Дівчатка 11-Б класу (n=23)	r=-0,24; p<0,05	r=0,54; p<0,01	r=0,40; p<0,01	r=-0,02; p>0,05	r=-0,42; p<0,01	r=-0,16; p>0,05

Отримані результати свідчать про достовірний взаємозв'язок психологічного чинника зі швидкісно-силовою роботою та швидкістю у всіх досліджуваних учнів, гнучкості та сили у школярів 11 класу, та майже відсутню мотивацію до роботи на витривалість у досліджуваних.

Проведений аналіз взаємозв'язку рівня розвитку фізичних якостей досліджуваних учнів від їх антропометричних та фізіологічних показників виявив найбільший вплив росту та ваги на швидкісні та швидкісно-силові якості, показників роботи серцево-судинної системи на витривалість та спритність та дихальної системи на витривалість та швидкість.

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження нами було зроблено такі висновки:

1. Аналіз літературних джерел дає підставу зробити висновки що, не дивлячись на наявність достатнього числа робіт, присвячених вивченню мотивації до занять фізичною культурою та спортом школярів, проблема формування мотивації до занять фізичною культурою учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи залишається актуальною й мало розробленою.

2. Анкетування показало, що спрямованість мотивації залежить від схильностей і здібностей людини. Обов'язковою умовою виникнення мотивації є попередні знання, та практичний досвід у певному виді діяльності, емоційне задоволення. Мотивація до фізичної культури і спорту у школярів є результатом дії існуючої виховної системи, яка здійснюється через засоби масової інформації про великий спорт і фізичну культуру, через спортивні заходи в місті, в школі, під цілеспрямованим впливом учителів, батьків, друзів. Проведене анкетування показало, що вирішальну роль в мотивації школярів до занять фізичною культурою та спортом на уроках та у позаурочний час відіграє саме вчитель фізичної культури та, що у сучасний час інформаційних технологій дуже мало уваги приділяється руховій активності.

3. Дослідження показало, що до факторів, які впливають на формування мотивації до занять фізичною культурою у школярів 10-11 класів загальноосвітньої школи у процесі навчання належать: 1) авторитет вчителя; 2) постановка та організація учбового процесу; 3) усвідомлення необхідності занять фізичною культурою та спортом.

4. Дослідження показало, що за результатами анкетування та Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України рівень фізичної підготовленості вище у тих учнів, у яких краща мотивація до уроків фізичної культури та занять спортом.

5. Аналіз показників взаємозв'язку рівня розвитку фізичних якостей виявив достовірну залежність швидкості від швидкісно-силової роботи, роботи на витривалість та спритності у хлопчиків та дівчаток 10-11 класів, що пояснюється однотипною спрямованістю роботи на бігові вправи. Рівень взаємозв'язку гнучкості з рівнем розвитку сили встановлено у хлопців та дівчат 10-11 класу, ми це пояснюємо роботою однакових груп м'язів. Аналіз показників коефіцієнтів кореляції у досліджуваних свідчить про найбільш тісну залежність показників швидкості, витривалості, спритності та швидкісно-силової роботи ( r = 0,75-0,85; p < 0,001), що дозволяє вчителю фізичної культури застосовувати засоби розвитку одних фізичних якостей, як факторні при розвитку інших.

6. Аналіз показників антропометричних даних досліджуваних школярів свідчить про однорідність росту та ваги у дівчаток, приблизні значення у хлопців. У динаміці розвитку антропометричних показників між учнями 10 та 11 класів немає достовірних відмінностей тому, що у віці 15-17 років конституція організму дівчат та хлопців є вже майже сформованою та в наявності всі фізіологічні відмінності.

7. Аналіз показників психофізіологічного розвитку досліджуваних школярів свідчить про однорідність показника частоти серцевих скорочень та артеріального тиску у хлопчиків та дівчаток різного віку. Дослідження рівня життєвої ємності легенів свідчить про відсутність вікових відмінностей у дівчаток та наявність таких у хлопців.

8. Отримані результати свідчать про достовірний взаємозв'язок психологічного чинника зі швидкісно-силовою роботою та швидкістю у всіх досліджуваних учнів, гнучкості та сили у школярів 11 класу, та майже відсутню мотивацію до роботи на витривалість і спритність у досліджуваних. Проведений аналіз взаємозв'язку рівня розвитку фізичних якостей досліджуваних учнів від їх антропометричних та фізіологічних показників виявив найбільший вплив росту та ваги на швидкісні та швидкісно-силові якості, показників роботи серцево-судинної системи на витривалість та спритність та дихальної системи на витривалість та швидкість.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У процесі фізичної підготовки учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи потрібно більше уваги приділяти розвитку фізичних якостей, а саме: витривалості, швидкості, спритності, силі та гнучкості. Особливо це актуально, коли зазначені фізичні якості в учнів розвинені недостатньо.

2. Загальний фізичний стан учнів потрібно підтримувати на кожному уроці. Час, який приділяється на розвиток фізичних якостей становить 20% від загального часу уроку. Залежно від мети і завдань уроку, потрібно вибирати режими розвитку фізичних якостей учнів. Як закономірність швидкісні здібності розвиваються на початку уроку, силові й координаційні в середині, витривалість наприкінці уроку. З огляду на специфіку навчального процесу в школі, фізичні якості в чистому вигляді дуже рідко використовуються. Як правило, учням загальноосвітньої школи доводиться виконувати тривалі дії статичного характеру з тривалим перенапруженням м'язів, особливо спини та шиї. Тому основний акцент повинен бути на розвитку витривалості в сполученні з іншими фізичними якостями, а також застосовувати вправи для розслаблення найбільш напружених м'язів.

2.1. Для розвитку витривалості - біг у середньому темпі до 2-3 км, повільний біг у поєднанні із прискореннями, стрибки через скакалку різними способами до 15 хвилин.

2.2. Для розвитку швидкості - біг із прискоренням на короткі дистанції (60-100м).

2.3. Для розвитку спритності - елементи спортивних ігор на вибір: баскетбол, волейбол, настільний теніс; танцювальні вправи у швидкому темпі.

2.4. Для розвитку сили - вправи для мязів плечового пояса й спини: утримувати упор лежачи на зігнутих руках 3-4 рази по 15-50 секунд; стійка на руках за допомогою, без допомоги біля стіни; вправи для м'язів черевного преса: в.п. лежачи так, щоб таз звисав з опори, руки вгорі закріплені, піднімання й опускання ніг на 180 градусів; в.п. - вис на шведській стінці, піднімання зігнутих ніг до кута в 45 градусів; вправи для м'язів ніг: ходьба в різному темпі у напівприсяді й у повному присіді; стрибкові вправи: із просуванням уперед (на одній, з ноги на ногу, з упору присівши).

2.5. Для розвитку гнучкості - в.п. сидячи на гімнастичній лаві, руки на поясі (або за головою) виконати нахил назад до 45-60 градусів й утримувати тулуб під заданим кутом; вправи на збільшення рухливості в тазостегнових суглобах за допомогою вправ, які виконуються біля гімнастичної стінки, сидячи.

3. Під час проведення занять фізичною культурою враховувати інтереси учнів щодо окремих видів спорту. А також при виконанні програмного навчального матеріалу включати спортивні та рухливі ігри, а в заключній частині уроку обов'язково виконувати вправи на увагу, координацію та розслаблення.

4. Доцільно проводити фізкультхвилинки та фізкультпаузи на уроках із загальноосвітніх предметів, а також регулярно організовувати рухливі перерви.

5. Отримані в ході дослідження результати дають підставу рекомендувати вчителям фізичної культури та батькам включати в процес фізичного виховання вправи, які викликають в учнів інтерес та задоволення від їх виконання. Позитивні емоції під час занять фізичною культурою сприятливо впливають на рівень розвитку фізичних якостей та загальний рівень фізичної підготовленості учнів загальноосвітньої школи.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверин В.А. Психология личности. - СПб, 1999. - С. 86-91.

2. Александров Ю.И. Психофизиология. - Санкт-Петербург: “Питер”, 2004.- С. 45-62.

3. Анищенко В.С. Реализация средств физической культуры при подготовке студентов к будущей профессиональной деятельности // Проблема физического воспитания и спорта студенческой молодежи: Материалы Московской межвузовской научно-методической конференции. - Москва, 1995. - С. 86-91.

4. Астахов А.Й. Ждет нас большая работа // Физическая культура в школе. - 1989. - №3. - С. 12-15.

5. Атаев А.К. Роль физической культуры и спорта в повышении работоспособности студентов при подготовки их к профессиональной деятельности. - Ташкент: Ташк. ГПИ, 1980. - С. 23-27.

6. Афонин А.С. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты: Учебное пособие. - К.: МЗУУП, 1994. - С. 23-25.

7. Валин В. Самостоятельность как свойство личности // Физическая культура в школе. - 1992. - №2, 3, 4. - С. 10.

8. Васильев И.А., Магомед-Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием.- М.: МГУ, 1991. - С. 78-80.

9. Виленский М.Я. Физическая культура в научной организации учебного труда студентов педагогического института.- Москва: МГПИ, 1979. - С. 22-30.

10. Виленский М.Я., Ильинич В.И. Физическая культура работников умственного труда. - Москва: “Знание”, 1987. - С. 12-17.

11. Виленский М.Я., Сафин Р.С. Основы профессиональной направленности физического воспитания студентов педагогических институтов. - Москва: МГПИ, 1980. - С. 23-90.

12. Волков Е.П., Лисяк В.М. Фізичне виховання і спорт у житті студентської молоді // Концептуальні засади модернізації системи освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків, ХПІ. - 2002р. - С. 8-10.

13. Воробьёв А.Н. Тренировка, работоспособность, реабилитация. - Москва: “Физкультура и спорт”, 1989. - С. 77-80.

14. Воронова В.І. Психологія спорту. - Київ: “Олімпійська література”, 2007. - С. 78-86.

15. Головин В.А. Физическое воспитание. - Москва: “Высшая школа”, 1983. - С. 201-221.

16. Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта. - Киев: “Вища школа”, 1985. - С. 28-37.

17. Джамгаров Т.Т., Пуни А.Ц. Психология физического воспитания и спорта. - Москва: “Физкультура и спорт”, 1979. - С. 316-325.

18. Єрмолова В. Професійно-прикладна фізична підготовка для учнів 10-11 класів за програмою “Основи здоров'я і фізична культура”.- Фізичне виховання в школі. - 2005. - № 2 (35). - С. 32-47.

19. Железная В.И., Евсеев Ю.И. Методические основы самостоятельного освоения отдельных элементов ППФП; Материалы региональной межвузовской научно-практической конференции. - Ростов-на-Дону, 1995. - С. 28-30.

20. Загорский Б.И. Профессионально-прикладная физическая подготовка в советской системе физического воспитания. - Москва: ГЦОЛИФК, 1981. - С. 16-18.

21. Занюк С. Психология мотивации: Теория и практика мотивирования. Мотивационный тренинг. - Киев, 2001. - С. 23-27.

22. Занюк С. Психология мотивации. - К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2001. - С. 11-23.

23. Земцова І.І. Спортивна фізіологія. - Київ: “Олімпійська література”, 2008. - С. 56-72.

24. Зимкин Н.В. Физиология человека. - Москва: “Физкультура и спорт”, 1970. - С. 85-104.

25. Зуев С.Н. Планирование ППФП в ВУЗе // Проблема физического воспитания и спорта студенческой молодёжи: Материалы Московской межвузовской научно-методической конференции. - Москва, 1995. - С. 72-76.