Організаційно-методичні основи занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Факультет початкової освіти та філології

Кафедра фізичної культури та валеології

Пояснювальна записка

до дипломної роботи

ІІ освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”

на тему:Організаційно-методичні основи занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах

Виконала: студентка 6 курсу, групи ПО-61

напряму підготовки 0101 “Педагогічна освіта”

спеціальності 7.01010201 “Початкова освіта”

Мормолюк Н. М.

Керівник: Гасюк Ігор Леонідович,

к. фіз. вих., доцент Рецензент: Садовський О. І.,

директор Западинської ЗОШ І-ІІІ ст..

Хмельницький - 2013 року



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ'Я НАЛЕЖАТЬ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

1.1 Медичне забезпечення і організація занять з фізичного виховання учнів відповідно до медичних груп

1.2 Урок - основна форма організації занять з учнями в спеціальних медичних групах

1.3 Особливості роботи вчителів фізичної культури з дітьми спеціальних медичних груп

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ З УЧНЯМИ, ЯКІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ'Я ВІДНЕСЕНІ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

2.1 Особливості методики занять з учнями спеціальної медичної групи з урахуванням характеру захворювання

2.2 Методи та засоби фізичного виховання дітей в спеціальних медичних групах

2.3 Значення спортивних та рухливих ігор у фізичному вихованні учнів спеціальної медичної групи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність.Життя безупинно рухається вперед, ми живемо в час, що характеризується бурхливим розвитком науки, техніки, культури, суспільства, та на перше місце виступає проблема людини. Зараз багато держав світу, в тому числі й Україна прагне, щоб їхня нація була перш за все здоровою, освіченою і мала всі матеріальні та духовні блага. Але не все так просто і гарно як здається на перший погляд. Наш сучасний світ насичений новими технологіями та завантажений техногенними забрудненнями, глобальними екологічними проблемами, суспільно-культурними занепадами, байдужим ставленням до фізкультури і спорту створює несприятливі умови для нормального функціонування організму та позбавляють людину найкращого дару - здоров'я.

На сучасному етапі розвитку суспільства фізична культура - це самостійна і особлива галузь загальної культури, яка спрямована, головним чином, на зміцнення здоров'я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на зростання і вдосконалення її всебічного та гармонійного розвитку та використання набутих якостей в суспільній, трудовій та інших видах діяльності.

Виховання фізично та соціально здорової творчої особистості є найактуальнішою проблемою суспільства.Традиційними цінностями українського народу є здоров'я та фізична досконалість [46].

Тому наша держава останнім часом приділяє значну увагу фізичному вихованню дітей молодшого шкільного віку. Зокрема, значне місце фізичному вихованню відводить Державна національна програма “Освіта”, Концепція національного виховання, закон України “Про охорону дитинства”, спільний наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я України “Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності дітей у навчальних закладах та формування здорового способу життя учнів”, а також Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки в Україні.“Мета Програми полягає у створенні умов для:залучення широких верств населення до масового спорту, популяризації здорового способу життя та фізичноїреабілітації; максимальної реалізації здібностей обдарованої молоді у дитячо-юнацькому, резервному спорті, спорті вищих досягнень та виховання її в дусі олімпізму”[26].

Велике значення надається здоров'ю молоді у програмі Європейського регіонального бюро ВООЗ “Здоров'я для всіх у 21-му столітті” та Міжгалузевій комплексній програмі “Здоров'я нації” на 2002-2011 рр. В них наголошується на пріоритетності збереження здоров'я [60].

Основні підходи до формування здорового способу життя та зміцнення здоров'я дітей визначені Національною програмою “Діти України”, в якій наголошується, що здоров'я підростаючого покоління - це інтегративний показник суспільного розвитку, могутній фактор впливу на економічний і культурний потенціал країни. Основною метою програми є забезпечення права кожної дитини народитися здоровою, вижити та мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально і психологічно захищеною.

Фізичне виховання в школі є важливим чинником навчально-виховної роботи з учнями і засобом зміцнення здоров'я, покращення фізичної підготовленості й фізичного розвитку.

Збереження здоров'я дитини - найважливіша вимога до діяльності всіх інститутів і закладів, що займаються підростаючим поколінням. Особливо гострою ця вимога є до системи освіти, адже вона охоплює тривалий за часом відрізок людського життя, причому це період, коли людина найбільш вразлива [25].

З кожним роком в Україні збільшується кількість дітей з різними вадами здоров'я, які не можуть займатися фізичними вправами разом з іншими дітьми цього ж віку.Ці діти потребують особливої уваги та індивідуального підходу на кожному кроці. Їм рекомендовано займатися фізичною культурою у підготовчих і спеціальних медичних групах.

Проблема організаційно-методичних основ занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах розкривається в багатьох працях та дослідженнях науковців. Зокрема, основи фізичного виховання дітей, що мають відхилення у стані здоров'я, досліджені В. Барановим, Е. Буличем, Ю. Васьковим, В. Велітченковим, С. Волковою С. Цвеком, В. Язловецьким та ін. Основи лікарсько-педогогічного контролю розроблені рядом таких вчених, як: Н. Д. Граевська, А. Г. Дембо, Г. М. Куколевський, С. П. Летунова, Р. Е.Мотилянська, С.Н.Попов.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про загальну середню освіту”, “заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану здоров'я, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності” [20].

Згідно з Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітніх шкіл всі учні проходять обов'язковий щорічний медичний огляд, внаслідок якого їх розподіляють на три медичні групи: основну, підготовчу та спеціальну [42].

До спеціальної медичної групи належать діти зі значними відхиленнями у стані здоров'я, яким протипоказані значні фізичні навантаження. Ці відхилення можуть бути постійного або тимчасового характеру. Діти з відхиленням у стані здоров'я вирізняються низькими показниками опірності організму, частішими захворюваннями, тривалішими протіканнями хвороби. Тому цей контингент школярів потребує особливої уваги до себе.

У роботі з дітьми, які за станом здоров'я віднесені до спеціальної медичної групи, потрібно використовувати особливі методики щодо організації занять. Вчителю, який працює з такими дітьми потрібно знати величезну кількість інформації: про хворобу, якою хворіє дитина, умови перебігу хвороби, анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, засоби фізичної реабілітації. Вчитель повинен дотримуватись дидактичних, освітніх, організаційних вимог та вимоги оздоровчої спрямованості.

Заняття у спеціальних медичних групах справляють лікувальний ефект лише при правильному, регулярному, тривалому використанні фізичних вправ.

Організація навчального процесу в спеціальній медичній групі передбачає правила проведення занять, класифікацію фізичних вправ, дозування фізичного навантаження, схему проведення занять у різні періоди проходження курсу фізичного виховання, правила побудови окремого заняття, схеми режимів рухів [38].

Тому, ми вважаємо актуальною тему “Організаційно-методичні основи занять фізичними вправами із учнями у спеціальних медичних групах”, в якій ми розкриваємо питання щодо особливостей організації занять фізичними вправами з дітьми спеціальних медичних груп; визначимо суть та значення спортивних та рухливих ігор у фізичному вихованні учнів спеціальних медичних груп.

Об'єкт дослідження: система фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку з відхиленнями у стані здоров'я.

Предмет дослідження:організаційно-методичні основи занять фізичними вправами з дітьми, які за станом здоров'я віднесені до спеціальних медичних груп.

Мета дослідження:дослідити особливості організації та проведення уроків фізичної культури з учнями, віднесених за станом здоров'я до спеціальних медичних груп.

Завдання:

- на підставі теоретичного аналізу педагогічної та медичної літератури простежити розподіл учнів на групи для занять фізичною культурою;

- виокремити особливості проведення уроків фізичної культури в спеціальних медичних групах;

- систематизувати методи та засоби фізичного виховання дітей в спеціальних медичних групах;

- дослідити значення спортивних та рухливих ігор у фізичному вихованні дітей у спеціальних медичних групах;

- виявити вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров'ям.

Методи дослідження:

- теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної та медичної літератури;

- педагогічне спостереження;

- бесіди з учителями та батьками;

- аналіз власної педагогічної діяльності.

База проведення дослідно-експериментальної роботи. Дослідницькуроботу було проведено у Западинській ЗОШ І-ІІІ ступенів Красилівського району Хмельницької області.

Публікації. Основні положення дипломного дослідження відображено в статті ”Підготовка майбутніх вчителів початкових класів до роботи з дітьми, які мають відхилення у стані здоров'я” та опубліковано в збірнику матеріалів Молодіжної міжвузівської науково-практичної конференції (дистанційної) “Сучасні проблеми підготовки майбутніх фахівців в умовах євроінтеграційного процесу”.

Структура дипломної роботи:Робота складається зі вступу, двох розділів, поділених на три підрозділи кожний, висновків, додатків та списку використаних джерел (62найменування). Повний обсяг роботи - 98сторінок, з них 63 сторінки основного тексту.



РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ'Я НАЛЕЖАТЬ ДО СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ

1.1 Медичне забезпечення і організація занять з фізичного виховання учнів відповідно до медичних груп

Термін “фізична культура” був вперше вжитий в Англії і США у 90-ті роки ХІХ століття. Під фізичною культурою тоді розуміли діяльність людини і суспільства, яка спрямована на фізичне виховання, освіту і зміцнення здоров'я [49].

Фізичне виховання, як вважав К. Ушинський, має на меті зміцнення здоров'я, сили, досягнення правильного тілесного розвитку й й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури учнів [32].

На сьогодні фізична культура в загальноосвітніх навчальних закладах має на меті збереження й зміцнення здоров'я учнів, розвиток рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості, формування ціннісних орієнтації щодо здорового способу життя та надає учням можливість:

- створити цілісну уяву про вплив занять фізичною культурою на розвиток особистості, формування основних систем організму, попередження професійних захворювань і профілактику шкідливих звичок;

- підвищити фізичну підготовленість засобами сучасних фізкультурно-оздоровчих систем, оволодіти технікою основних рухових дій;

- набути навички організації та методики проведення самостійних занятьфізичною культурою[53].

В початковій школі в процесі вивчення навчального предмета “Фізична культура” враховуються найсприятливіші вікові та анатомо-фізіологічні періоди розвитку організму учнів; розкривається значення занять фізичними вправами для здоров'я учнів; розвиваються основні фізичні якості та рухові здібності; формуються навички і вміння здорового способу життя, проведення корисного дозвілля та активного відпочинку; формуються знання, вміння і навички дотримання особистої гігієни, загартування організму, профілактики захворювань, запобігання травматизму, дотримання правил технік безпеки; розвиваються вміння і навички використання фізичних вправ для запобігання порушень постави та зняття втоми учнів [36].

Сучасний розвиток суспільства, техногенні катастрофи, погіршення екології призвело до зниження рівня здоров'я всіх категорій населення, особливо дітей. У зв'язку з цим перед вчителями фізкультури постали нові завдання та вимоги до проведення занять фізичної культури. Перш за все, вчителі повинні визначити рівень здоров'я, фізичної підготовленості та розвитку кожної дитини, адже більшість дітей не в змозі виконати норми та вимоги, які передбачає комплексна програма з фізичної культури [23].

Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров'я, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності [20].

Постановою КМУ № 1318 від 08.12.09 року “Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів” передбачено, що обов'язкові медичні профілактичні огляди учнів навчальних закладів проводяться щороку медичними працівниками у присутності батьків або осіб, які їх замінюють, у лікувально-профілактичних закладах, які проходять обов'язковий медичний профілактичний огляд у загальноосвітніх навчальних закладах у встановленому законодавством порядку. Довідку лікувально-профілактичного закладу про результати проведеного обов'язкового медичного профілактичного огляду батьки або особи, які їх замінюють, надають медичному працівникові навчального закладу.

Під час обов'язкових медичних профілактичних оглядів лікарі оглядають учнів та проводять обстеження, роблять висновок про стан їх здоров'я, визначають групу для занять фізичною культурою, дають рекомендації щодо додаткових обстежень, лікування (за наявності показань), профілактичних щеплень, режиму, харчування та здійснення інших заходів.

Узагальнена інформація про результати обов'язкових медико-профілактичних оглядів та загальний стан здоров'я учнів навчальних закладів щороку доводиться до відома педагогічного персоналу, який здійснює розподіл всіх учнів на групи для занять фізичною культурою[43].

Вивчення стану здоров'я дітей та раціональний розподіл їх на медичні групи має важливе значення для опрацювання оздоровчих заходів і створення для них оптимальних умов навчання та виховання.

Починаючи з 2009-2010 навчального року порядок розподілу учнів на медичні групи для занять фізичною культурою визначається Положенням про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та Інструкцію про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України № 518/674 від 20.07.2009 року [42].

Основними вихідними критеріями стану здоров'я у дітей є:

- наявність або відсутність на момент обстеження хронічних захворювань;

- рівень функціонального стану основних систем організму;

- ступінь опірності організму впливові несприятливих чинників довкілля;

- рівень досягнутого фізичного і нервово-психічного розвитку і ступінь його гармонійності.

Аналіз і врахування даних критеріїв покладені в основу поділу дітей за станом здоров'я на групи для занять фізичною культурою. Груп є три: основна, підготовча та спеціальна. Заняття з кожною групою мають свої особливості. Їх врахування дозволяє підвищити безпечність та ефективність занять та сприяє покращенню фізичного розвитку школярів (Додаток А).

До основної групи входить близько 90% учнів з нормальним розвитком і руховою підготовленістю,що відповідає віковим нормам психомоторного розвитку, які не мають хронічних захворювань. Ці діти беруть участь у всіх формах фізичної культури відповідно до програми, а також можуть бути членами спортивних секцій, фізкультурних гуртків, брати участь у змаганнях.

Підготовча група - це діти з низькою руховою підготовленістю, котрі відстають у фізичному розвитку, а також учні зі стійкими порушеннями постави і незначними відхиленнями в стані здоров'я.Учні підготовчої групи займаються фізичною культурою разом із учнями основної групи за загальною програмою. Головна відмінність - у дозуванні фізичних навантажень. Учні, які віднесені до цієї групи, виконують всі фізичні вправи, за винятком тих, що викликають значні фізичні напруження (лазіння по канату; при стрибках у довжину та висоту з розбігу зменшується кількість повторення).

Спеціальна медична група (СМГ)1складається з учнів з відхиленнями у стані здоров'я, яким через це протипоказані підвищені фізичні навантаження. Заняття в такій групі мають відбуватися за спеціальною програмою в умовах звичайного режиму школи.

Включення учнів у спеціальну медичну групу може носити як тимчасовий, так і постійний характер, в залежності від виду захворювання і інших відхилень у стані здоров'я. Перехід з спеціальної в підготовчу групу, а потім в основну треба проводити разом лікарем і вчителем - за умови позитивних результатів, отриманих під час занять у попередній групі [60].

Повне звільнення від занять фізичною культурою має місце тільки за наявності протипоказань, якими є:

- всі захворювання в гострій або підгострій стадіях;

- важкі органічні захворювання нервової системи і психічні захворювання;

- злоякісні новоутворення;

- хвороби серцево-судинної системи;

- хвороби дихальної системи: бронхіальна астма, важкі форми бронхоектатичної хвороби;

1Спеціальна медична група

- загострення хронічних захворювань;

- захворювання печінки, що супроводяться печінковою недостатністю;

- хронічна ниркова недостатність;

- хвороби ендокринної системи з вираженим порушенням функції залоз внутрішньої секреції;

- хвороби органів руху з різко вираженим порушенням функції суглобів і наявністю больового синдрому;

- кровотечі будь-якої етіології[59].

З учнів, віднесених до спеціальної медичної групи, за наказом директора школи комплектуються групи для занять фізичною культурою,склад спеціальної групи 15 осіб. Якщо в створену групу входить менше ніж 10 осіб, її можна доповнювати учнями інших класів, суворо диференціюючи фізичне навантаження (наприклад, до групи першого класу можна включати учнів другого класу і т.д.). Як вважають Ф.Ф.Бондарев, М.С.Дубовіс, С.Ф.Цвек, спираючись на існуючий практичний досвід, заняття учнів, які страждають різними захворюваннями, можливо і доцільно проводити спільно. Таких дітей можна об'єднувати в одну групу, оскільки пристосування організму (зокрема, органів кровообігу і дихання) в багатьох відношеннях є однаковим [18].

Окремі автори вважають, що для більш диференційованого підходу до призначення рухових режимів, дітей СМГ рекомендується поділяти на 2-і групи “А” і “Б”, в залежності від ступеня і характеру захворювань.

До підгрупи “А” відносять учнів, які мають відхилення у стані здоров'я зворотного характеру (таких дітей більшість), ослаблених в зв'язку з різними захворюваннями та після перенесених захворювань. Їм призначають знижений тренуючий режим.

До групи “Б” відносять школярів з тяжкими, органічними, незворотними змінами органів і систем (ураження серця, судинної, сечовидільної системи, дихальна недостатність, захворювання печінки, гемофілія, висока ступінь рефракції зору, сколіози з патологічною етіологією, паралічі, після струсу мозку). Тимчасове звільнення від занять фізкультурою допускаться з дозволу медперсоналу школи [60].

Необхідно зауважити, що в деяких школах існує практика спільних занять школярів, що мають відхилення у стані здоров'я з учнями основної і підготовчої груп. Зокрема вважають серйозним недоліком відокремленість дітей з відхиленням у стані здоров'я на заняттях фізичною культурою від свого класу, що негативно впливає на їх психологічний стан, а об'єднання дітей в групи з різними за характером захворюваннями та часто без врахування вікового принципу робить заняття малоефективними. Ф. Ф. Бондарев, М. С. Дубовіс, С. Ф. Цвек у своїй програмі пропонують вчителю фізичної культури лише приділяти підвищену увагу до таких учнів через обмеження завдань, виключення недоступних вправ, збільшення часу для відпочинку тощо. Опоненти такої точки зору вважають спільні заняття учнів з відхиленням у стані здоров'я та дітьми основної та підготовчої груп малоефективними. Хворі школярі як правило малорухомі, соромляться на заняттях, завдання виконують невпевнено, боячись глузувань, що негативно впливає на психіку дітей[18].

У відповідності з особливостями контингенту учнів, що складають спеціальну медичну групу, певних особливостей набувають мета і завдання фізичного виховання цих школярів.

Метою фізичного виховання учнів, які за станом здоров'я віднесені до спеціальних медичних груп, є прискорення ліквідації патологічних процесів, відновлення і зміцнення здоров'я, досягнення максимально-можливого для даного індивіда рівня фізичного розвитку, психологічної і рухової підготовленості. Кінцева мета - виховання навичок здорового способу життя та потреб самостійних систематичних занять фізичною культурою.

Перед фізичним вихованням учнів, зарахованих до СМГ, ставляться такі завдання:

- підвищення функціональної активності органів і систем організму дітей, ослаблених хворобою;

- загартування організму;

- формування морально-вольових, фізичних якостей і основних рухових вмінь та навичок;

- усунення або зменшення наслідків захворювань та травм;

- стимуляція процесів компенсації, попередження патологічного процесу;

- адаптація організму до навантажень, що поступово збільшуються;

- сприяння гармонійному фізичному розвитку [27].

За місяць до закінчення терміну перебування учня в спеціальній медичній групі класний керівник письмово повідомляє учня та його батьків про необхідність проходження повторного медичного огляду з метою визначення групи для подальших занять фізичною культурою [55].

1.2 Урок - основна форма організації занять з учнями в спеціальних медичних групах

У сучасній школі класно-урочна форма є головною (основною), її ключовим компонентом є урок.Урок - це “відрізок” навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому й організаційному відношенні. Незважаючи на малу тривалість, уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий,змістовий, стимуляційно-мотиваційний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальнийта оцінно-результативний. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу[37].

Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через різноманітні форми занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи, збагачуючи фізичну культуру [29].

Процес навчання подається в урочних заняттях, а вдосконалення фізичних якостей - позаурочних, де вибір навчального матеріалу будевизначатися завданнями підвищення функціональних можливостей учнів.

Урок фізкультури обов'язковий для всіх. Він забезпечує необхідний мінімум знань, умінь і навичок, передбачених програмою. У комплексі зіншими загальноосвітніми предметами, позакласною та позашкільною роботою вони покликані забезпечувати всебічний гармонійний розвитокособистості.

Фізкультура відрізняється від інших предметів тим, що її специфічним змістом є рухова діяльність. В освітньому і виховному процесітакий самий загальноосвітній предмет, як й усі інші. У процесіцілеспрямованого заняття фізичною культурою в учнів виховуються позитивні морально-вольові якості, формуються знання, уміння і навичкивикористовувати засоби фізичної культури для фізичного вдосконалення тазміцнення здоров'я [62].

Характерними рисами уроку фізичної культури, що відрізняють його від інших форм фізичного виховання є те, що:

- учні ознайомлюються з матеріалом, який використовується під час гімнастики до початку занять у школі, фізкультхвилинок, години здоров'я в ГПД, новими вправами та іграми;

- дізнаються про завдання і значення занять з фізичної культури;

- створюються найкращі умови для розв'язання усіх завдань фізичного виховання, що спрямовані на самостійну роботу учнів;

- виражається дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніхзавдань;

- постійний склад учнів, котрим притаманна вікова однорідність;

- уроки, зумовлені розкладом занять.

Такі риси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять, створюють сприятливі умови для досягнення мети навчання у школі - підготовки всіх учнів до самостійного життя, праці, формування потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки упродовж усього життя. Це вимагає такої побудови навчального процесу, коли учні під керівництвом педагога опановують систему знань і способи діяльності, виховуються та розвиваються.

Уроки фізичної культури мають свою специфіку як в організації, так і в проведенні. На уроках з предмета учні займаються в спортивному одязі та взутті, а не повсякденній шкільній формі. Заняття проводяться на спортивному майданчику, в спортивному залі, що дає змогу створювати особливі умови для організації школярів, цікавого, змістовного їх проведення. Уроки фізичної культури - це велика гама рухових відчуттів, які по-різному впливають на вихованців. Тому під час їх проведення слід здійснювати індивідуальний підхіддо кожного вихованця [62].

Важливою умовою здійснення навчально-виховного процесу з фізичної культури є дотримання дидактичних принципів навчання:

- свідомості й активності;

- наочності;

- доступності та індивідуалізації;

- систематичності та послідовності;

- міцності та науковості.

Творче використання на уроках фізичної культури цих дидактичних принципів вимагаєзастосування адекватних методів навчання[48].

Враховуючи психологічні особливості молодших школярів, уроки фізичної культури повинні викликати в учнів позитивні емоції, з цією метою необхідно творчо використовувати ігрові методи, музичний супровід, сучасні комп'ютерні технології тощо.

Більшість уроків фізичної культури доцільно проводити на відкритому повітрі(узимку в тиху погоду при температурі не нижчій -12 градусів). У приміщенні, депроводяться уроки фізичної культури, температура повітря має бути не нижча +14градусів.У теплу погоду на відкритому повітрі та у спортивному залі форма одягу учнів -спортивні труси, футболка, спортивне взуття, у прохолодну погоду - спортивний костюм.

Головними вимогами до сучасного уроку фізичної культури є:

- забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану їхнього здоров'я, статті, рівня фізичного розвитку та підготовленості;

- забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та виховання та здійснення міжпредметних зв'язків;

- забезпечення оздоровчої, освітньої, виховної, розвивальної та інструктивної спрямованості;

- формування в учнів вмінь та навичок самостійних занять фізичними вправами[44].

Для учнів спеціальної медичної групи уроки фізичної культури проводяться в позаурочний час двічі на тижденьза особливою програмою. Крім того, вони обов'язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної культури, беруть участь у підготовчій та заключній частинах уроку, а під час основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у спеціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.

У практиці роботи не існує єдиних для всіх шкіл рекомендацій з комплектування навчальних груп. Кожна школа вирішує це питання самостійно, виходячи з кількості учнів та їх анатомо-функціональної характеристики. Існує кілька варіантів комплектування навчальних груп:

1 варіант. У навчальну групу зараховуються учні різних паралелей класів, але з однорідним характером захворювання. При цьому різниця у віці не повинна перевищувати три роки.

2 варіант. У навчальну групу зараховуються учні однієї паралелі класів, але з різним діагнозом.

3 варіант. У навчальну групу зараховуються учні, різні як за віком, так і характером захворювання [58].

В основу програми для спеціальної медичної групи покладено зміст загальної програми, з практичного розділу якої виключені засоби фізичного виховання, здатні викликати перенапруження організму, наприклад, фізичні вправи, що призводять до максимальних і близьким до них напруженням серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату. У програмі передбачаються такі практичні розділи: гімнастика, рухливі ігри, легка атлетика, плавання, лижі. Крім того, у навчальний матеріал додані спеціальні вправи оздоровчого характеру (які коригують поставу, дихальні та ін.) Спеціальна програма не містить нормативних вимог, хоча передбачає досягнення рівня фізичної підготовленості, забезпечує успішний розвиток [11].

Оцінювання навчальних досягнень цих учнів здійснюється відповідно до вимог навчальної програми з фізичної культури для учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи [44].

Основне місце на заняттях відводиться гімнастики, оскільки з її допомогою можна успішно удосконалювати основні рухові якості і розвивати рухові навички. До того ж, характер гімнастичних вправ і методика їх проведення дозволяють заздалегідь точно визначити оптимальне навантаження на організм що займаються і очікуваний педагогічний ефект, що дуже важливо в роботі з СМГ.

У програму введено розділ дихальних вправ, якими слід користуватися на кожному уроці. Особлива увага звертається на виховання правильної постави і на зміцнення м'язів спини і живота. Для зниження втоми і підвищення працездатності широко використовуються вправи для розслаблення м'яз. Включені танцювальні елементи і вправи з художньої гімнастики (Додаток Б).

Разом з тим з гімнастики в СМГ повністю виключені лазіння по канату, підтягування і акробатичні вправи, пов'язані з напруженням, тривалими напругами, що викликають тривалу затримку дихання.

З легкої атлетики особливу увагу надається строго дозованим ходьбі і бігу, тому що ці види тренують і зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи. Стрибки у довжину й у висоту обмежуються (з укороченого розбігу, з трьох кроків, не більше двох, трьох стрибків в одному занятті і т.д.). Обмежені вправи і на швидкість, силу, витривалість [41].

Тривалість ігор з бігом і стрибками, а також дистанції бігу скорочуються. Наприклад, тривалість гри з бігом і стрибками не повинна перевищувати 5 хвилин. Від вчителя в усіх випадках потрібна правильна дозування навантаження,суміщення бігу, стрибків з помірною ходьбою, заспокійливими і дихальними вправами при закінченні їх.

Поряд з освітніми, оздоровчими завданнями на заняттях вирішуються і завдання виховні, коли засобами фізкультури виховуються сміливість, наполегливість, дисциплінованість, навички культурної поведінки, почуття дружби і товариства [11].

Річний цикл навчального процесу з фізичної культури в спеціальних медичних групах розподіляється на чотири етапи, тобто чверті. На кожному етапі розв'язуються певні завдання. На першому - вправи виконують у повільному та середньому темпі. Вправи на розвиток сили та швидкості можуть бути введені наприкінці чверті.

На другому етапі триває активізація процесів обміну, відновлення та вдосконалення основних рухових навичок, покращення функціонального стану засобами загальної спеціальної дії, розвиток м'язової системи.

На третьому етапі занять розв'язують раніше поставлені завдання, підтримують досягнутий рівень стану здоров'я та фізичної підготовленості, виправляють дефекти постави та опорно-рухового апарату засобами спеціальної дії, відновлюють та вдосконалюють рухові якості - витривалість, сила, швидкість - збільшенням об'єму та інтенсивності вправ.

На четвертому етапі стабілізується фізіологічні функції та фізична підготовленість, учні опановують складніші у координаційному відношенні вправи, вдосконалюють практичні навички [57].

Учитель залежно від умов проведення занять, наявності спортивного інвентарю та обладнання, показників стану здоров'я учнів може змінювати кількість навчальних годин за темами, що забезпечить дотримання передбачених програмою вимог. Зокрема, може вносити відповідні корективи у планування, враховуючи власний досвід роботи, відповідну фахову підготовку, нові наукові розробки.

Складаючи календарне планування з фізкультури для спеціальних медичних груп у початковій школі, вчитель повинен дотримуватись усіх дидактичних вимог. Графік занять у СМГ складається на кожний семестр окремо [14].

Основною формою занять в спеціальній медичній групі є урок, який будується за стандартною схемою (вступна, підготовча, основна і заключна частини), однак, на відміну від звичайних уроків, має свої принципові особливості. Тривалість кожного заняття 40-45 хв (Додаток В).

Перед проведенням кожного заняття у СМГ обов'язково здійснюється обстеження стану здоров'я кожного з учнів. Об'єктивні та суб'єктивні показники заносяться до карт спостереження за станом здоров'я та діагностичних карт (Додаток Ж)[27].

У вступній частині (3-4 хв) відбувається вимірювання частоти сердечних скорочень (ЧСС), яка повина коливатись у межах від 120 до 130 уд/хв. та поступово збільшуватись до 140-150 уд/хв.

У підготовчій частині уроку (10-15 хв) повинні бути присутні такіелементи: загальнорозвивальні вправи (ЗРВ) з кількістю повторень 6-8 разів, пояснення завдань занять, ходьба у різному темпі і напрямах, комплекс дихальних вправ, вправи з набивними м'ячами, біг в повільному темпі, а також вправи на гімнастичній лаві. Під час виконання вправ слід звертати увагу на дихання, включати вправи із затримкою дихання. Загальнорозвивальні вправи виконуються разом зі спеціальними дихальними вправами: перші два місяці занять у співвідношенні 2:1, а в наступні місяці - 3:1 та 4:1 [55].

Учнів у спеціальній групі краще шикувати не за зростом,а за функціональними можливостями: на правому фланзі І підгрупа- діти із захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем, за нею ІІ -із захворюваннями внутрішніх органів і зниженим зором, далі ІІІ - учні з відставанням у фізичному розвитку. Якщо в групі наявні учні з великою різноманітністю захворювань, їх треба шикувати в такому порядку:

Іпідгрупа - найсильніші;

ІІ - середні;

ІІІ - слабкііщойноприбулі[22].

В основній частині уроку (15-18 хв) учні займаються основними руховими навичками, отримують певну для них максимальне фізичне навантаження, зазнають емоційне напруження. Методика проведення основної частини залежить від характеру захворювань (діагнозу) та фізичного розвитку дітей. В основній частині уроку учні виконують індивідуальні завдання, які складаються зі спеціальних вправ, використовуються також вправи на розслаблення, вивчається техніка рухових дій, передбачених програмою з фізичного виховання для спеціальних медичних груп. Підбір вправ в цій частині уроку передбачає вирішення низки завдань: оволодіння найпростішими руховими навичками, розвиток основних фізичних якостей: швидкості, сили, витривалості, спритності. Велика увага приділяється розвитку гнучкості і поліпшенню координації рухів. З цією метою застосовуються біг (відрізки по 20-30 м), що чергується з прискореною ходьбою, метання, рухливі ігри, естафети, вправи на рівновагу.

Вправи, що дають велику загальне навантаження (ігри, біг тощо) і викликають сильне емоційне переживання, доцільніше використати наприкінці основної частини уроку. Сильне збудження, втома ускладнюють оволодіння технікою подальших вправ, виховання швидкості та спритності. Необхідно чергування вправ, враховуючи особливості їх структури, вплив на групи м'язів і функції організму в цілому з тим, щоб створювати найбільш сприятливі умови для виконання подальших вправ. Для зняття втоми між виконанням різних завдань рекомендується застосування вправ на розслаблення.

У заключній частині уроку (4-5 хв) використовуються вправи, що відновлюють організм після фізичного навантаження (ходьба, дихальні вправи, вправи на розслаблення та ін.). Відбувається замір ЧСС. Підводяться підсумки уроку, подається завдання для домашнього опрацювання.

Вправи, що становлять домашні завдання, спрямовані на розвиток основних рухових якостей, а іноді на повторення найпростіших елементів техніки руху.

Завдання додому не повинні містити теоретичний матеріал, а також складні вправи, які потребують спеціальних умов і страховки [55].

У процесі занять вчитель має спостерігати за зовнішніми ознаками втоми учнів. Перелік ознак та характеристика стадій втоми учнів спеціальної медичної групи подані в таблиці 1.1. [39].

Таблиця 1.1.

Перелік ознак і характеристики стадій втом

Ознаки	Стадії втоми
	Початкова	Середня	Недопустима
Колір шкіри Облич	Невелике Почервоніння	Значне почервоніння	Різке почервоніння або поява синюшності
Пітливість	Відсутня або невелика на чолі, грудях	Значне почервоніння	Пітливість різка, поширюється на все тіло
Дихання	Прискорене, рівне	Велика пітливість	Різко прискорене, поверхове дихання через рот, задуха
Постава	Постава незмінна, хода бадьора	Постава та хода невпевнена, м'язи розслаблені	Погана постава, плечі опущені, хода некоординована. Відставання при ходьбі і бігу
Увага, інтерес дозанять,активність	Стійкий інтерес до занять, вправи виконуються точно	Увага знижена, спостерігається в'ялість, неточність виконання команд, помилки під час виконання вправ	Неуважність, відсутність інтересу до занять, апатія, сприймає лише гучну команду

В основі занять фізичного виховання учнів в СМГ лежать три основних принципи. Перший принцип заключається в використанні вправ оздоровчо-лікувальної і реабілітаційної спрямованості.

Будь-які заняття фізичною культурою мають оздоровчу спрямованість. Але для учнів СМГ цей принципє головним, йому підпорядкований вибір засобів фізичної культури, особливо методики і організації занять. Якщо для здорових дітей мета занять зміцнити здоров'я, то в спеціальних групах спочатку необхідно відновити здоров'я, усунути наслідки захворювань, попередити рецидиви і ускладнення хвороби. Тому в заняття включають велику кількість елементів лікувальної фізкультури. Досвід використання засобів фізичної культури для учнів з різними відхиленнями в стані здоров'я показав високу результативність занять. Навіть у дітей з важкими морфологічними порушеннями завдяки науковій організації процесу фізичного виховання наступає компенсація втрачених функцій. Рухова функція і працездатність у таких учнів може досягати навіть більш високого рівня чим у їх нетренованих однолітків.

Другий принцип фізичного виховання учнів в СМГ полягає в диференційованому підході в залежності від характеру і виявлення структурних і функціональних порушень в організмі викликаних патологічним процесом. Ці особливості визначають потребу для кожного учня конкретних засобів і методів фізичного виховання.

Третій принцип- професійно-прикладна спрямованість занять. Завдання вчителя забезпечити відновлення втрачених функцій, професійно-прикладна фізична підготовка[5].

До уроку фізкультури, що проводиться з учнями в спеціальній медичній групі, висуваються наступні вимоги:

1. Навчання раціональному диханню

Діти, які займаються у спецгрупі, як правило, страждають гіпоксією, тому необхідно, в першу чергу, навчити їх правильному диханню. Це дуже важлива і важка задача. Тільки при раціональному диханні досягається максимальний ефект від уроків фізкультури. Навчати правильному диханню слід в статичних положеннях і під час руху.

При виконанні вправ, що сприяють розширенню грудної клітини, робити вдих. З анатомічно вигідних положень, що сприяють здавлення діафрагми (стиску грудної клітини), завжди робити видих. Слідкувати, щоб видих був повніший. Після виконання таких вправ, як змішані виси, упори і т.д., обов'язково повинні використовуватися дихальні вправи (звертати увагу на повний і своєчасний видих) [11].

Навчання раціональному диханню сприяє:

а) якнайшвидшому усуненню порушень функцій дихальної системи;

б) поліпшенню окислювально-відновних процесів в організмі;

в) підвищенню адаптації до фізичних і розумових навантажень;

г) загальному оздоровленню і гармонійному розвитку дитячого організму [5].

Починати навчання раціональному диханню треба з перших уроків, використовуючи найпростіші вправи та завдання: вдих через ніс і видих через рот; вдих і видих через ніс; дихання при різних рухах руками; дихання під час присідань і напівприсідання; дихання при виконанні різних поворотів і нахилів тулуба; дихання під час ходьби в різному темпі з різними поєднаннями кількості кроків та вдиху - видиху (наприклад: на 3 кроки - вдих, на 3 - видих; на 4 кроки - вдих, на 4 - видих; на 2 кроки - вдих, на 2 кроки - видих; на 3 кроки - вдих, на 4 - видих; на 2 кроки - вдих, на 3 кроки -видих і т.д.). Звертати увагу учнів на те, що чим активніше видих, тим глибше вдих.

Дихальні вправи можна використовувати як засіб, що знижує навантаженняпісля виконання завдань [11].

2. Формування правильної постави та її корекція

Дотримання цієї вимоги має не тільки естетичне, але, головним чином, фізіологічне значення для ослаблених дітей. Правильна постава забезпечує нормальну діяльність опорно-рухового апарату, внутрішніх органів, сприяє більш економному витрачанню енергії при виконанні фізичних навантажень. Формування постави - процес тривалий, що здійснюється протягом усього періоду росту дитячого організму. Тому, крім систематичного виконання передбачених програмою спеціальних вправ для постави, вчитель повинен протягом уроку звертати увагу учнів (як в статичних позах, так і при русі) на оптимальне положення голови, правильність роботи рук, тулуба і ніг, заохочуючи правильну позу і допомагаючи виправляти помилки[9].

3. Індивідуальний підхід до учнів СМГ

Це одне з основних вимог до занять в спеціальній медичній групі. У цій групі можуть перебувати діти з різними недугами, з різним ступенем їх прояву і з різною адаптацією до фізичних навантажень.

Дуже важко підібрати вправи, які одночасно підходили б для всіх учнів. Це завдання вирішує вчитель за рахунок найбільш раціональної, гнучкої і диференційованої побудови методики навчання, вибору оптимальних вихідних положень, ступеня напруги, амплітуди рухів, дозування навантаження, за рахунок ускладнення чи спрощення вправ і т.д.

4. Урок має бути емоційно забарвленим

Один з важливих факторів реабілітації ослаблених дітей полягає в наступному: на уроках фізкультури вони мають забути про свої недуги, відчути себе такими ж повноцінними, як і здорові діти. Уроки в спеціальних медичних групах повинні стати уроками бадьорості, м'язової радості, естетичної насолоди. Для дітей молодшої школи доцільно широко використовувати на заняттях рухливі ігри, елементи танців. Хороша спортивна форма, манера поведінки вчителя - все це створює в учнів позитивний настрій.

Крім відвідування уроків фізкультури в групі рекомендуються й інші форми фізичної культури в режимі дня:

а) ранкова гігієнічна гімнастика (спеціальні комплекси вправ, складені вчителем фізкультури спільно з лікарем) (Додаток Г);

б) гімнастика до уроків;

в) рухливі ігри невеликої інтенсивності на перервах;

г) фізкультхвилинки під час загальноосвітніх уроків і фізкультпаузи під час виконання домашніх завдань;

д) піші прогулянки, катання на ковзанах та лижах, ігри, відвідування басейну (оздоровче плавання);

е) дні здоров'я (Додаток Д);

ж) процедури для загартування (повітряні та сонячні ванни, обливання, обтирання та ін), рекомендовані лікарем і вчителем [11].

Отже, усі вчителі фізичної культури повинні дотримуватись низки вимог до особливостей навчання дітей у спеціальних медичних групах. Загальноосвітній школі вкрай потрібна правильна організація рухового режиму, від якого залежить здоров'я та працездатність учнів. Звісно, заняття двічі на тиждень по 45 хвилин - це дуже мало. Тому за ці півтори години учні мають узяти якомога більше, отримати максимальний ефект.

Учнів з вадами здоров'я категорично не можна обмежувати в плані занять фізкультурою, вони обов'язково мають займатися фізичними вправами. Але це повинно відбуватися на нових принципах організації з урахуванням діагнозу, педагогічних та анатомо-фізіологічних особливостей кожного учня. Поступово, беручи до уваги всі фактори, учень СМГ повинен перейти до щоденних занять фізичними вправами.

1.3 Особливості роботи вчителів фізичної культури з дітьми спеціальних медичних груп

Сьогодні перед вчителем фізичної культури в школі стоїть проблема - зробити фізичне виховання процесом безперервної дії. Це означє, що вчитель не має права обмежувати свою діяльність якимись епізодичними заходами з фізичного виховання або лише час від часу залучати до цього процесу інших осіб. На порядок денний роботи вчителя час висуває питання про фізичне виховання школярів як систему всезагального обов'язкового навчання основ здоров'я і гігієнічного виховання. У зв'язку з цим необхідно взяти до уваги:

- як організувати заняття з відстаючими, ослабленими і тими, що мають відхилення від нормального у стані здоров'я;

- як зробити уроки привабливими, щоб стимулювати самовдосконалення учнів;

- як пов'язати інтереси батьків і дітей із питань фізичного виховання;

- які форми занять і коли бажано використовувати, щоби вони, з одного боку, стали продовженням уроку, а з іншого, - підготовкою до нього;

- як залучити до фізичного виховання весь педагогічний колектив, медичних працівників і громадські організації, актив тощо.

Перелічені завдання можуть бути ефективно розв'язані лише в тому випадку, коли всіназвані ланки органічно доповнюють одна другу, утворюючи систему факторів постійного і цілеспрямованого впливу на учнів [8].

Останнім часом особливо гостро постає питання про напрями розвитку фізичного виховання в загальноосвітніх школах. Навчальна програма, яка передбачає три уроки фізкультури щотижня, не забезпечує необхідного обсягу рухової активності школярів. А тому треба більш усвідомлено підходити до вибору засобів, методів і форм занять фізичними вправами.

Вчителі фізичної культури мають значні прогалини в усвідомленні тих функціональних змін в організмі, які відбуваються під впливом виконання локально спрямованих вправ, але вони володіють значним запасом фізичних вправ і можуть поглиблювати знання про функції окремих органів та систем організму, а також про специфіку впливу конкретних хвороб на ці функції, що сприяє грамотному використанню вправ як неспецифічних засобів лікування чи стабілізації відносно благополучного стану здоров'я тих, хто займається в СМГ [58].

Виділяють такі функції педагогічного процесу фізичного виховання у СМГ, які мають свої особливості:

- освітня функція виявляється у формуванні прикладних знань, умінь танавичок, необхідних учням з конкретною патологією;

- оздоровчо-реабілітаційна функція має на меті прищепити учнямоснови методики складання комплексів вправ та використання окремихфізичних вправ з метою зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичногостану;

- рекреативна функція дозволяє оптимізувати рухову активність, використовуючи її у сфері дозвілля, для організації здорового способужиття;

- комунікативна функція спрямована на поліпшення спілкуванняміж учнями з різними захворюваннями, допомагає їм оцінити радістьспілкування зі здоровими та тими, хто прагне перебороти свій недуг [56].

Підготовка спеціалістів, які здійснюють процес фізичного виховання в СМГ, вимагає від них:

1) чіткого уявлення картини захворювання та його проявів;

2) знань про протипоказання під час виконання конкретних фізичних вправ, про дозування конкретних фізичних навантажень з точки зору нормування за напрямом, обсягом та інтенсивністю;

3) уміння:

- визначити, які обмеження у фізичних вправах та фізичних навантаженнях характерні для конкретного захворювання;

- підібрати тести, що відповідають стану здоров'я (хвороби) і дозволяють простежити індивідуальну динаміку фізичної підготовленості в межах засобів, методів, напрямів та параметрів навантаження, що рекомендуються; - оцінити ефект занять у СМГ за певний період (семестр, навчальний рік), підібравши найбільш інформативні критерії [19].

Кожен вчитель фізичної культури у СМГ обирає свою методику, методи, форми та засоби навчання, оздоровлення та виховання дітей.

Шинкаренко Любов, учитель фізичної культури спеціалізованої школи № 5 м. Сміла Черкаської області, протягом тринадцяти років проводить заняття з учнями, які за станом здоров'я віднесені до спеціальної медичної групи. За цей час вона виробила особисту систему занять для учнів з відхиленнями здоров'я.

Складаючи список учнів спеціальної медичної групи, вчителька знайомиться з діагнозом кожного учня - це допомагає врахувати особливості, які зазначають лікар та медсестра. Враховуючи вік, діагноз та стать, Шинкаренко Любов складає календарний план занять на весь рік. Цей план складається з теоретичного блоку, гімнастики, елементів баскетболу, волейболу, спеціальних силових вправ та легкої атлетики полегшеного типу. Майже всі учні опановують навички суддівства для проведення шкільних змагань.

Вчителька вважає, що учні спеціальної медичної групи обов'язково повинні оволодіти такими знаннями:

- основи анатомії та фізіології людини. Щоб правильно обрати методи запобігання хвороб, необхідно знати будову та функції кожної складової організму людини.

- методи самоконтролю за станом здоров'я. Кожен, хто займається фізичними вправами має засвоїти найпростіші методи самоконтролю: об'єктивні (оцінка самопочуття, настрою, сну, апетиту, відчуття болю) та суб'єктивні (спостереження за масою тіла, частотою дихання, пульсу, гнучкістю, витривалістю, силою).

Як показує досвід Шинкаренко Любові, сам процес занять фізичними вправами у спеціальних медичних групах - має бути свідомим, пізнавальним та виховним. Він не може не впливати на бажання учнів невпинно самовдосконалюватись, а також усебічно і гармонійно розвиватися. У її заняттях вона керується насамперед тим, що результативність та ефективність вправ залежить від систематично їх виконання, а однією з її цілей є підвищення інтересу учнів до занять фізичною культурою [57].

Досвід Костюка Андрія, керівника фізичного виховання та спорту, передбачає введення до комплексу занять загальнорозвивальні, спеціальні, дихальні, ритмопластичні, ідеомоторні вправи та на координацію.

Особливу увагу у роботі з дітьми СМГ приділяє вправам на розслаблення, аутотренінгу, рухливим та спортивним іграм, пов'язаних з бігом, стрибками, метальними рухами, ударами, швидкими різноманітними діями учасників. Він вважає, що ці вправи розвивають велику рухливість нервових процесів, руховий апарат, зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи, активізують обмін речовин.

Костюк А. розробив комплекси вправ з предметами (мішечками, футболами, гімнастичними палицями, медицинболами). Створено відеопосібник “Застосування фізичної реабілітації в спеціальних медичних групах”, до якого увійшли відеозаписи комплексів вправ при найпоширеніших захворюваннях; електронний підручник “Лікувальна та фізична культура при порушеннях постави”.