Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ СПОРТИВНИХ ІГОР У ПРАКТИЦІ РОБОТИ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ СПОРТИВНИХ ІГОР У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ В УМОВАХ ДНЗ
• 1.1 Проблема використання спортивних ігор в практичній діяльності ДНЗ з фізичного виховання дітей у теорії дошкільної педагогіки
• 1.2 Використання та значення спортивних ігор у фізичному вихованні дошкільників
• 1.3 Педагогічні умови використання спортивних ігор як практичного засобу фізичного виховання дошкільників в умовах ДНЗ
• Висновок до 1-го розділу
• РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ СПОРТИВНИХ ІГОР В УМОВАХ ДНЗ
• 2.1 Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт"
• 2.2 Конспекти спортивних ігор для занять з фізичного виховання в старшій групі ДНЗ
• Висновок до 2 розділу
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Умовами цілісного розвитку дитини є використання в дошкільних навчальних закладах здоров'язбережувальних та здоров'яформувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров'я; позитивного ставлення до фізкультури і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогом та вихованцями, самими дітьми.

Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини.

Правильна фізична освіта повинна підготувати кожну людину так, щоб вона не боялась жодної роботи, напруження сил, що сприятимуть набуттю фізичної самостійності. Вона повинна сприяти засвоєнню кожною окремою особою тих навичок, які виявляться для неї найкориснішими.

Виховати людину успішно можна тільки відповідними методами, що за привабливістю приховують саме виховання і навчання. Одним з таких методів є ігровий. Ігри виступають як засіб фізичного виховання і як метод організації дитячого колективу.

Через ігрову діяльність дошкільник входить у світ знань, на позитивному емоційному тлі починає вивчати азбуку науки, оволодіває духовними цінностями. У грі моделюється свого роду мікросуспільство, в рамках якого діти одержують початкову підготовку в галузі суспільної поведінки. Граючись, діти відчувають радість від реалізації своїх фізичних і розумових сил, що є невід'ємною умовою розвитку.

Спортивні рухливі ігри - це особливий вид ігор, які не стільки дають пізнавати світ, скільки підготовлюють дошкільника фізично до цього світу.

Одне із основних завдань дошкільних навчальних закладів - фізичне виховання та розвиток дітей дошкільного віку. З урахуванням ігрової діяльності, як провідної у дошкільному віці, в практиці фізичного виховання дітей необхідно активно використовувати ігрову діяльність, а саме спортивні ігри. Використання спортивних ігор повинне бути розвивальним, раціонально організованим, домірно насиченим і не лише служити фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розгортання та активізації дитячої рухової діяльності (організованої педагогом та самостійної), оздоровлення та загального фізичного розвитку дітей дошкільного віку.

Актуальність досліджуваної проблеми й обумовила вибір теми дослідження - "Педагогічні умови використання спортивних ігор у практиці роботи з фізичного виховання ДНЗ".

Об'єкт дослідження - фізичне виховання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови використання спортивних ігор у процесі фізичного виховання дошкільників.

Мета дослідження - на підставі аналізу теоретичних джерел наукової та нормативної педагогічної літератури визначити та охарактеризувати педагогічні умови використання спортивних ігор у практичному процесі фізичного виховання дошкільників в умовах ДНЗ та розробити за програмою "Впевнений старт" комплекси спортивних ігор для дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження - гіпотеза дослідження полягає у припущенні того, що процес фізичного виховання дошкільників буде ефективним за педагогічних умов використання спортивних ігор.

Завдання дослідження:

- проаналізувати наукову та нормативну педагогічну літературу з даної проблеми;

- визначити педагогічні умови використання спортивних ігор у процесі проведення практичних фізкультурних занять;

- охарактеризувати педагогічні умови практичного використання спортивних ігор на фізкультурних заняттях у старших групах ДНЗ;

- з метою оздоровлення старших дошкільників за обраною програмою скласти комплекси спортивних ігор для використання на фізкультурних заняттях.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду та народних рухливих ігор, системний аналіз, спостереження, тестування.

Структура курсової роботи складається з: вступу, двох розділів, висновків та списку використаних при написанні курсової роботи літературних джерел.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ СПОРТИВНИХ ІГОР У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ В УМОВАХ ДНЗ

1.1 Проблема використання спортивних ігор в практичній діяльності ДНЗ з фізичного виховання дітей у теорії дошкільної педагогіки

У дошкільній педагогіці гра розглядається як історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності дитини, де творчо, прямо або опосередковано відбиваються явища навколишньої дійсності. Ігри, в яких яскраво виявлена роль рухів, мають загальне умовне найменування "спортивних ігор".

За останні десять років у дошкільних навчальних закладах значно підвищився інтерес до спортивних ігор (баскетбол, волейбол, теніс, бадмінтон, городки та ін.). У цих іграх, які майже завжди проводяться на свіжому повітрі, застосовуються різноманітні рухи та рухові дії. Діти виконують велику кількість стрибків, метань, ударів по м'ячу, що позитивно впливає на ріст та розвиток організму.

Спортивні ігри різняться складною та точною технікою, в якій проявляються високі фізичні можливості спортсменів, чого немає в дітей дошкільного віку.

Дані досліджень (Е. Адашкявичене, Е. Вільчковський, М. Голощокіна, Н. Денисенко, О. Курок, Т. Осокіна, Ю. Портних та ін.), а також практика свідчать про те, що інтерес до спортивних ігор у дітей виникає дуже рано. Діти старшого дошкільного віку вже опановують елементи ігор спортивного характеру: бадмінтон, городки, настільний теніс, баскетбол, хокей, футбол. Ю. Портних доводить, що таке раннє проявлення інтересу до спортивних ігор дозволяє розпочати систематичне навчання дітей раніше, ніж іншим видам фізичних вправ [5, c.92].

Ігри спортивного характеру М.Голощокіною розглядаються як найбільш високий ступінь рухливих ігор. Наявність сильних емоцій споріднює їх із рухливими іграми, але в той же час між ними існує велика різниця. Характерною рисою рухливих ігор є різноманітність і свобода застосування ігрових дій. Правила в рухливій грі визначаються в основному її структурою, а не точністю рухових дій.

Для гри з елементами спорту характерна певна обмеженість, навіть односторонність рухів, точність рухових дій і суворе дотримування форми.

Структура гри спортивного характеру, порівняно з рухливими іграми, відрізняється більшою визначеністю. Так, склад команд у цих іграх обмежується встановленою кількістю учасників, їхні обов'язки суворо розподіляються; тривалість гри обмежується певним часом; ігри спортивного характеру мають суворо встановлені правила, які визначають точність рухових дій.

Основними завданнями в роботі з дітьми щодо використання ігор спортивного характеру є розвиток особистості дитини, оздоровлення її організму, розвиток рухів, рухових здібностей і фізичних якостей, створення емоційного настрою, виховання інтересу до різних видів фізичних вправ.

Е. Вільчковський наголошує на тому, що ігри спортивного характеру сприяють зміцненню здоров'я, підвищенню рівня рухової підготовки, комплексному розвитку фізичних якостей дошкільників. Застосування елементів спортивних ігор у дошкільному віці закладає в дитини основу для систематичних занять одним із видів спорту в такі шкільні роки [4, c.47].

Німецькі вчені Г.Ербах, Г.Борман, Ж.Доблер та інші доводять, що спортивні ігри можуть викликати в багатьох людей інтерес до спорту, натхнення та спонукання до активної участі. Це пояснюється сутністю ігор спортивного характеру: вони створюють почуття радості та гарного настрою, приваблюють до себе завдяки ситуаціям, які постійно змінюються. Вони мають змагальний характер і спонукають до оптимальної рухової діяльності. Ці ігри надають дітям великих рухових можливостей та в межах їхніх правил вимагають особистої самостійної діяльності.

Спортивні ігри впливають на здоров'я дитини, сприяють зміцненню органів, формуванню тіла та покращенню самопочуття. Ігри на свіжому повітрі позитивно впливають на судинну систему та дихання. Завдяки постійній зміні напруження та розслаблення ігри мають також характер активного відпочинку.

У процесі спортивної гри діти вчаться спритності та винахідливості, реакції та координації, а також розвитку комбінаційної моторики (здатності до зв'язування рухів). Згини, розгинання, оберти, стрибки, метання тощо позитивно впливають на розвиток м'язів та поставу тіла [12, c.30].

З іншого боку, у всіх спортивних іграх можуть мати місце травми через перенапруження, а також через порушення правил гри. Тому важливе значення надається загальній фізичній підготовці. М. Голощокіна наголошує на тому, що ігри спортивного характеру спрямовані на розвиток фізичних якостей дітей шляхом виконання рухів, фізичних вправ.

При правильному педагогічному керівництві спортивні ігри впливають на розвиток особистості, стверджує Г. Ербах. В іграх виховуються такі моральні якості, як готовність прийти на допомогу, повага, здатність до колективних дій, дисциплінованість тощо. Однак для цього необхідно створити в дошкільних навчальних закладах певні педагогічні умови.

Однією з актуальних проблем навчання дітей спортивних ігор є підбір комплексних вправ, які сприяють максимально швидкій підготовці до спортивної гри. Г. Борман, X. Добич під такими вправами вбачають рухи, які складаються з кількох елементів або рухових дій, а також пов'язані між собою за ігровою ситуацією (ловіння м'яча в бігу, ведення м'яча, обігравання партнера, удар по воротах або кидок).

1.2 Використання та значення спортивних ігор у фізичному вихованні дошкільників

У дошкільній педагогіці гра розглядається як історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності дитини, де творчо прямо або опосередковано відбиваються явища навколишньої дійсності (праця і побут людей, імітація рухів тварин та ін.).

Ігри є одним із важливих засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку. Вони сприяють формуванню та вдосконаленню життєво необхідних рухів, всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров'я дитини, вихованню позитивних моральних і вольових якостей. Підкреслюючи універсальність цього засобу виховання, А.С. Макаренко писав: "Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі" [11].

Правильно підібрані спортивні ігри активно впливають на розвиток організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей під час гри, при вмілому керівництві ними, позитивно впливають на серцево-судинну, дихальну та інші системи організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну.

Спортивні ігри задовольняють потребу ростучого організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у дошкільнят закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги та ін.). Швидка зміна обставин під час гри привчає дитину користуватися своїми рухами відповідно до тієї або іншої ситуації. Все це позитивно впливає на вдосконалення рухових навичок. Цінність рухливих ігор полягає також у тому, що вони сприяють розвитку у дітей таких важливих фізичних якостей, як швидкість, спритність, витривалість тощо.

Дані досліджень (Е.І. Адашкявичене, Е.С. Вільчковський, Л.В. Карманова, Т.І. Осокіна, О.І. Курок та ін.), а також практика роботи дитячих садків свідчать про те, що діти старшої та підготовчої до школи, груп опановують елементи ігор спортивного характеру: бадмінтоні городки, настільний теніс, баскетбол, хокей, футбол. Ці ігри сприяють зміцненню здоров'я, підвищенню рівня рухової підготовки, комплексному розвитку фізичних якостей дошкільнят.

Застосування елементів спортивних ігор у дошкільному віці закладає у дитини основу для систематичних занять одним з видів спорту у наступні шкільні роки. Охарактеризуємо спортивні ігрим, які використовують в процесі фізичного виховання в умовах дошкільного навчального закладу.

1. Городки.

Гра у городки доступна дітям старшої та підготовчої до школи груп. Вона розвиває окомір, кмітливість, точність рухів, зміцнює м'язи рук і тулуба, підвищує емоційний тонус, виховує витримку і наполегливість.

Майданчик для городків розміщують якомога далі від інших ігрових споруд, щоб не влучити биткою або городками в дітей. На землі або асфальтній доріжці креслять два квадрати (краще фарбою), на відстані 3 м проводять риску - це півкон, а на відстані 6м- іншу риску - кін (мал. 41). За задньою стороною квадратів роблять огорожу з металевої сітки або земляний вал для того, щоб городки і битки не летіли в різні боки.

Для цієї гри потрібні городки і битки. Вони можуть бути дерев'яними або пластмасовими. Перед тим як проводити гру в городки, необхідно навчити дітей кидати битку по городках не тільки влучно, а й правильно. Є два способи кидання битки. Ліктьовий (хто кидає правою рукою та плічовий спосіб кидання. Під час кидання ліктьовим і плечовим способами битка має обертатися. Після того як діти навчаться виконувати кидок битки, можна проводити гру, в яку можуть грати двоє або кілька дітей (до п'яти в одній команді). Мета гри полягає в тому, щоб витратити найменшу кількість биток для вибивання певної кількості фігур. Для дошкільнят використовують до 6-8 фігур. Виграє той гравець (команда), який виб'є городки всіх фігур, затративши найменшу кількість биток. Кількість фігур у партії може бути від однієї до п'яти. Роль судді виконує вихователь або хтось з дітей.

Під час гри в городки увагу приділяють заходам безпеки. Всі діти повинні стояти за лінією кону, щоб не потрапити під кидок кого-небудь з гравців. Городки та битки дозволяють встановлювати та переносити тільки після того, як припинено гру. Дошкільникам рекомендується грати не більш як 2-3 партії підряд.

2. Бадмінтон.

Грати в бадмінтон можна на рівному майданчику або галявині, гра не потребує якогось спеціального обладнання. Вона розвиває у старших дошкільників швидкість, спритність, витривалість, силу м'язів рук, ніг і тулуба, координацію рухів, окомір. Для гри в бадмінтон потрібні ракетки і волан відповідно до віку дитини. Під час гри важливо правильно тримати ручку ракетки, бо від рухів кисті залежить точність ударів по волану. Дуже важливі для навчання дітей ігри в бадмінтон вправи, що розвивають спостереження за воланом, вміння влучати по волану центром поверхні ракетки. Оволодівши елементарною технікою та прийомами гри в бадмінтон, діти починають грати вдвох. Бажано, щоб спочатку партнером дитини був підготовлений гравець. За правилами кожний з учасників гри ударом ракетки спрямовує в бік партнера волан, відбиваючи його якомога точніше. Діти підготовчої до школи групи можуть грати в бадмінтон через мотузок, натягнутий між двома стояками або через сітку заввишки 120-130 см на майданчику (5x10 м). Виграє той, хто першим набере цю кількість очок. У цю гру грають один на один або двоє на двоє (кожному гравцеві креслять зону, за яку він не заходить, щоб не заважати партнерові).

3. Настільний теніс.

У настільний теніс діти грають у підготовчій групі. Ця емоційна, жвава, цікава для них гра розвиває швидкість, спритність, витривалість, силу та швидкість реакції. Для гри потрібний відповідний інвентар: стіл, ракетки, сітка з металевими стояками, целулоїдний м'ячик. Поверхню столу фарбують у темно-зелений колір, щоб на цьому фоні краще виділявся білий м'ячик. Дошкільники грають у настільний теніс за спрощеними правилами. Гравець підкидає м'ячик рукою і б'є ракеткою так, щоб він, ударившись об поверхню столу, перелетів через сітку й торкнувся половини столу суперника, який відбиває м'яч. Очко дістає той гравець, з подачі якого суперник не зміг відбити м'яч назад на його половину столу (попав у сітку або за межі столу). Приймати м'яч з повітря, тобто до того, як він удариться об поверхню столу, не дозволяється. Кожний гравець виконує п'ять подач підряд, після чого подає суперник. Якщо той, хто подавав, влучить м'ячем у сітку і м'яч залишиться на його боці, він втрачає очко, а його суперник очко виграє. А коли суперник не зможе відбити після подачі м'яч, він програє очко. Якщо під час подачі м'яч зачепить сітку і перелетить на половину столу суперника, ця подача не зараховується, треба виконати її ще раз. Гра складається з трьох партій і триває доти, поки один з гравців першим не набере 10 очок.

4. Баскетбол.

Дітям старшої і підготовчої до школи груп доступна гра баскетбол. Спочатку вони засвоюють прийоми ведення м'яча поштовхом об підлогу правою та лівою рукою на місці та в русі (повільним кроком і бігом). Для гри в баскетбол треба засвоїти кидки м'яча в кошик обома руками від грудей, з-за голови та однією рукою від плеча. Експериментальна робота Е.І. Адашкявичене показала, що ігрові дії дітей та елементи техніки баскетболу (ловлення та ведення м'яча, кидки у кошик з місця та в русі) вдосконалюються під час рухливих ігор ("Гонка м'ячів по рядах", "М'яч об стінку", "Естафета з веденням м'яча" та ін.). Після того як діти засвоять усі вищезазначені технічні прийоми з м'ячем і спрощені правила гри, можна починати гру в баскетбол. Гра в баскетбол проводиться на майданчику, лінії майданчика позначають вапном або білою фарбою, у центрі креслять коло для розіграшу спірних м'ячів. На відстані 1,5-2 м від майданчика не повинно бути лав, дерев, стовбурів та інших предметів, які можуть призвести до травми. Грають у баскетбол звичайним дитячим м'ячем (діаметр 20 см) або м'ячем для волейболу, що добре відскакує від землі.

Виконання правил гри має велике виховне значення. Діти під час гри повинні бути уважними і доброзичливими один до одного. Гравців, які поводяться грубо, недисципліновано, можна тимчасово вилучити з гри.

5. Футбол.

Гра у футбол - одна з найпопулярніших у дітей старшого дошкільного віку. Грати можна на майданчику залежно від кількості гравців у командах. Перед тим як проводити гру, діти мають оволодіти найпростішими прийомами: передавати м'яч один одному в парах правою і лівою ногою, обводити м'яч навколо предметів (кеглів, кубиків) змійкою, вести м'яч і забивати його у ворота правою і лівою ногою, зупиняти м'яч, який котиться по землі, внутрішньою стороною ступні (мал. 49). Гра складається з двох таймів по 10-15 хв кожний з п'ятихвилинною перервою. Перед початком другого тайму команди змінюють ворота. Виграє команда, яка заб'є більше голів у ворота суперника.Керує грою суддя, який обирається з досвідчених у правилах футболу дітей. Якщо гравець порушує правила, суддя зупиняє гру, робить йому зауваження і суперники мають право пробити штрафний удар. Забороняється підставляти ногу супернику, штовхати його або бити по ногах, затримувати рукою; нападати на воротаря, намагаючись відібрати м'яч. За грубу гру біля своїх воріт призначаються пенальті. Вихователь під час гри стежить, щоб діти ставилися один до одного доброзичливо, грали чесно, не вступали в конфлікти.

6. Хокей.

Гра проводиться на рівному майданчику, який утрамбовують і по краях роблять невеличкі бортики зі снігу. Довжина ключки залежить від росту дитини: ключка, встановлена вертикально до землі, повинна діставати до підборіддя. Шайба може бути з пластмаси або гуми (50-70 г). Спочатку дітей слід навчити прийомів хокею: передавати шайбу ключкою один одному в парах (відстань 3-4 м), прокочувати шайбу ключкою в заданому напрямі, вести шайбу ключкою не відриваючи її від шайби, прямо і змійкою, виконувати удари по шайбі з місця, влучати шайбою у ворота, б'ючи по ній з місця, і після введення. Діти грають без ковзанів (мал. 50).



Основні правила гри в хокей дуже подібні до гри у футбол. Дітей розподіляють на команди по 6 гравців. Гра складається з двох таймів по 8-10 хвилин кожний з п'ятихвилинною перервою. Кожна команда намагається забити шайбу у ворота суперника і не пропускати її у свої ворота. Воротарі відбивають шайбу ключкою, рукою, ногами або тулубом. Передавати і вести шайбу можна тільки ключкою. Не дозволяється штовхати один одного, зупиняти суперника рукою, грубо поводитися, вступати в суперечки із суддею. Якщо шайбу вибито за межі майданчика, її вводять гравці суперників з того місця, де вона перетнула лінію. За грубе порушення правил гравця можна вилучити з гри (до 1 хв) або замінити іншим. Перемагає команда, яка забила більше голів у ворота суперника.

Влітку діти грають у хокей з м'ячем. Правила гри такі самі. Діти грають малим м'ячем (діаметр 5-6 см) або м'ячем для великого тенісу.

1.3 Педагогічні умови використання спортивних ігор як практичного засобу фізичного виховання дошкільників в умовах ДНЗ

Перш за все до умов використання спортивних ігор як засобу фізичного виховання дошкільників, відносять створення предметно-спортивного середовища - це обладнання спортивних майданчиків та оснащення кожної спортивної гри інвентарем: кеглі, городки, ракетки, м'ячі тощо. Наступною умовою є підготовка організму дитини до участі в грі спортивного характеру. Тому в дошкільному навчальному закладі необхідно частіше проводити такі ігри, які дадуть дітям можливість швидше оволодіти спортивною технікою. Із цією метою найбільшу увагу слід приділяти іграм із м'ячами.

До найбільш актуальних завдань щодо навчання дітей спортивних ігор відносять такі, як-от: виховання фізичних та морально-вольових якостей: гнучкості, витривалості, спритності, активності, сміливості, рішучості, дисциплінованості; зміцнення здоров'я та досягнення фізичної підготовленості; виховання ціннісного ставлення до систематичних занять фізичною культурою; формування знань про рухи та їхню роль у розвитку дитини, рухових умінь і навичок в іграх спортивного характеру.

Одним із пріоритетних завдань початкового тренування дітей в іграх є створення та вдосконалення моторної бази та їхніх координаційних можливостей. Це завдання тісно стикується з вивченням спеціальних рухів - технічних прийомів, необхідних для використання в грі спортивного характеру. Тобто це є техніка гри.

Поняттям "техніка" визначають хід рухів дітей-гравців, які в межах можливостей, установлених правилами гри, виконуються в кожній ситуації гри тактично та доцільно. Так, техніка в рухах із м'ячем або без нього поділяється по-різному. До техніки без м'яча можна віднести основні ігрові пози, специфічні для ігор із м'ячем, біг та захисну гру тілом. Вважаємо, що вдосконалення техніки рухів дітей старшого дошкільного віку є однією з головних педагогічних умов розвитку фізичних якостей у процесі спортивних ігор [21, c.45].

Одне з важливих місць у тренуванні дітей посідає засвоєння тактики гри. Тактика в спортивній грі складається з обумовлених ситуацій, доцільних індивідуальних і колективних дій у її ході з метою досягнення найкращого результату. Набуваючи необхідних знань та вмінь, діти одночасно розвивають особисті психічні та інтелектуальні якості, які визначають ефективність техніки. У колективній тактиці розрізняють групову та командну.

Індивідуальна тактика виявляється у виборі та застосуванні технічних елементів. Вибір техніки залежить від: технічного рівня учасників гри; розвиненості в них фізичних якостей та тренованості, тобто рівня рухових умінь та навичок; зовнішніх факторів. У кожній грі спортивного характеру колективна тактика виявляється системою гри. Під цим дослідники Г. Вонебергер та Ю. Портних розуміють певне розташування дітей у грі (форму й ведення) залежно від завдань, які в ній вирішуються. Відповідно до розташування визначаються функції гравців, при цьому враховуються їхні фізичні якості [16, c.205].

Однією з проблем організації ігор спортивного характеру є технологія тренування дітей, тобто навчання їх рухових умінь та навичок. У науково-методичній літературі вона визначається як спосіб навчання та організація тренування, які обумовлюються метою підготовки та рівнем підготовленості учасників спортивної гри.

Т. Осокіна, Ю. Портних, Є. Тимофеєва, Л. Фурміна рекомендують поступово готувати дітей до участі в цих іграх шляхом включення малих спортивних ігор у різні форми фізичного виховання (заняття із фізичної культури, рухливі ігри, ранкову гімнастику). Вчені вважають, що певні навички, такі, як ловіння м'яча, його передача, зміна положення тіла, кидання в ціль, можна розвивати в грі, якщо цим займатися цілеспрямовано, з акцентом на результат спортивної гри [14, c.59].

Наприклад, проста передача м'яча дітей одне одному; передача та ловіння м'яча як змагання між парами, ведення м'яча або "перехідний м'яч" у змаганні. Підготовлений таким чином процес навчання спеціальній техніці та тактиці окремих спортивних ігор може бути скороченим.

У зв'язку із цим виникає проблема щодо створення певних умов, у процесі яких забезпечується взаємозв'язок навчання дітей рухових дій, рухів, які діти виконують у грі спортивного характеру з різними формами фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку, в яких дошкільники теж засвоюють ці рухи у вигляді загальнорозвивальних, основних і стройових вправ. Г. Ербах доводить, що для навчання техніки й тактики спортивних ігор існує єдиний методичний процес, який містить шість ступенів.

Перший ступінь: виконуються вправи, в яких вимагається точність технічного, а пізніше й тактичного виконання при полегшених умовах (вправи виконуються стоячи, потім у бігу).

Другий ступінь: виконуються вправи, в яких точність пов'язується зі швидкістю виконання. Тривалість виконання вправ залежить від труднощів окремих технічних елементів.

Третій ступінь: виконуються вправи лише з партнером.

Четвертий ступінь: вправи виконуються з активним партнером.

П'ятий ступінь: проводиться гра з активним партнером, який повністю відповідає ігровій ситуації.

Шостий ступінь: пробні ігри, в яких вивчена техніка і тактика перевіряються в умовах дій партнерів, близьких до змагань [13, c.37].

Окрім того, на п'ятому ступені можливий негативний вплив на техніку виконання вправ. Тому до навчання техніки при активно діючому партнері можна переходити лише тоді, коли гравці ознайомляться із численними можливостями ігрової ситуації четвертого ступеня, зрозуміють їх і неодноразово виконають.

На п'ятому ступені вже відсутні вузько обмежені вказівки дорослих. Вибір технічних і тактичних засобів надається тепер дітям. На нашу думку, вищезазначений підхід є доцільним і може бути адаптованим до тренування дітей дошкільного віку під час їхньої підготовки до спортивних ігор. Вважаємо, що він може класифікуватися як одна з ефективних педагогічних умов розвитку фізичних якостей у процесі занять спортивними іграми.

Розробка цієї умови потребує поступовості в оволодінні дітьми технікою рухів, руховими вміннями та навичками тих рухів, що складають структуру та зміст спортивних ігор. Вважаємо, що поступове оволодіння фізичними вправами, що складають рухи, буде впливати на ефективність розвитку фізичних якостей.

Це пов'язано з тим, що вивчення дітьми численних технічних елементів відбуваються спочатку в різних формах роботи із фізичного виховання (на заняттях із фізичної культури, ранковій гімнастиці, рухливих іграх та ін.). Йдеться про стандартизоване варіювання повторення рухових та ігрових навичок у дітей. При цьому вихователь або інструктор із фізичної культури може виправляти помилки дошкільників.

Однак первісне вивчення окремих рухів не може затягуватися і якомога швидше має поступатися ігровим зв'язкам. Відомими формами вправ є: вправи в парах, трійках, четвірках, у колі, у фронтальних і у флангових рядах, а також у вільному розташуванні всередині обмеженого простору.

Вибір форми вправ залежить від їхніх завдань, кількості обладнання та спортивного інвентарю для занять. Форми вправ міняються за допомогою змін спрямування кидка або поштовху, різного віддалення від цілі або інших гравців, змін порядку часткових дій.

Вважаємо, що комплексні вправи найбільш ефективні в процесі розучування рухів, що включаються в спортивні ігри з м'ячем, шайбою (баскетбол, хокей, футбол).

У наукових дослідженнях Л. Волошина, М. Борисова, Н. Кожухова, Л. Рижкова, А. Тер-Ованесяна та ін. зазначається залежність рухової підготовленості дітей від фізичних тренувальних навантажень [9, c.51].

Раціональність цих навантажень може бути досягнута тільки при правильному довготривалому від планування усієї роботи із фізичного виховання. Дослідники застерігають від швидкого досягнення результатів. Ступеневе підвищення навантаження в сполученні з глибоким вивченням техніки та тактики гри, у процесі взаємозв'язку різних форм роботи зі спортивними іграми, набуття змагального досвіду є найважливішою умовою успішної роботи з дітьми під час організації ігор спортивного характеру. На нашу думку, вищезазначена умова потребує більш глибокого дослідження в ході експериментальної роботи.

З.Кожевніков, Н.Люкшинов, Г.Ласин, І.Самсонов, І.Таланов та ін. зазначають, що позитивним результатам навчально-тренувальної роботи сприяє доцільно організований набір дітей для певних спортивних ігор. Учені підкреслюють складність цієї роботи, оскільки ігрова діяльність має комплексний характер, а необхідні для цього фізичні якості розвиваються неодночасно та завершуються лише до 16-18 років. Тому відбір має засновуватися на об'єктивних методах оцінки потенційних можливостей розвитку фізичних, морфологічних і психічних якостей дітей. Вищезазначена думка вчених має певну цінність. Вона потребує детального опрацювання в ході дослідження, а також має бути вдосконалена як одне зі спрямувань в означеній вище педагогічній умові.

У процесі навчання техніки рухів важливим є використання ігрових форм. Численні дослідження Т. Осокіної, І. Аркіна, Є. Тимофеєвої, А. Тур та ін. наголошують на тому, що за допомогою ігрових форм у дітей добре розвивається здатність до технічно правильного виконання рухів при тактично доцільному їхньому використані. Вони є практичними частинами змагальних ігор [13, c.12].

В ігрових формах тренуються, перш за все, групова тактика. Ігрові форми готують дітей до пробних, навчальних і змагально-тренувальних ігор. Учені розглядають їх як основний засіб навчально-тренувальної підготовки, який допомагає швидко застосовувати те, чого навчалися діти.

Навчально-тренувальна підготовка здійснюється поетапно: пробні ігри, навчальні, загальнотренувальні. Пробні ігри проводяться в спрощених умовах, за зміненими правилами, з певними завданнями. Навчальні - це коли дітей навчають рухів у спортивній грі, вивчають або закріплюють правила гри, вчать дітей правильно розташовуватися та користуватися спортивним інвентарем тощо.Загальнотренувальні ігри проводяться перед спортивними святами. Їх також можна назвати як показово тренувальні або як генеральні показові. Тобто їх відносять до генеральних тренувань перед спортивною грою.

Зазначена вище класифікація пробних ігор та ігрових форм цілком нами схвалюється та може бути застосована в роботі зі старшими дошкільниками в процесі формувального експерименту. Однак ця ідея потребує найбільш детальної розбудови технології кожного виду ігрових форм і пробних ігор як за змістом, так і за структурою.

Особливе місце в спортивних іграх науковці З. Кожевніков, Г. Ласін, Н. Люкшинов відводять навчально-тренувальній роботі з дітьми саме в іграх спортивного характеру, коли діти вже в них грають. Учені доводять, що процес навчання дітей спортивних ігор обумовлюється загальними положеннями педагогіки та теорії фізичного виховання. Їхню основу складають: повна відповідність методів навчання особливостям психофізичного розвитку старших дошкільників; здійснення спеціалізації на підґрунті всебічної фізичної підготовки; суворе дотримання принципів доступності, поступовості та систематичності; органічна єдність навчання, тренування та виховання; тісна співпраця вихователів, батьків, медичних працівників [15, c.88].

Вихідним положенням правильної організації занять зі спортивних ігор із дітьми має бути глибоке розуміння педагогами важливого значення всебічної фізичної підготовленості дошкільників. Інакше вузька спрямованість (спеціалізація) лише на навчання дітей спортивних ігор порушує природний хід розвитку особистості дитини, її організму, ослаблює здоров'я, негативно впливає на розвиток фізичних якостей.

Тому одним із головних завдань навчання і тренування дітей є правильне сполучення всебічної фізичної підготовки до конкретної спортивної гри.

Результати підготовки старших дошкільників до гри спортивного характеру більшою мірою залежить від того, наскільки вдало зможе вихователь організувати навчання дітей техніки й тактики, зробити цікавим та доступним цей процес для розуміння дітьми цієї вікової групи.

Під час навчання дітей техніки спортивної гри необхідно додержуватися правила від головного до другорядного, а при навчанні тактики - від загального до часткового. Майже упродовж усіх занять із дітьми старшого дошкільного віку провідне місці відводиться комплексному ігровому методу (гра - навчання - гра), доводять В. Пугачов, М. Рунов, В. Фролов. І лише поступово на зміну ігровому методу приходить аналітично-синтетичний метод (вправи - гра - вправи).

При вивченні окремих елементів спортивної гри дуже важливо максимально використовувати ігри та ігрові вправи. Головне місце серед них відводиться різноманітним руховим іграм, доводять Н.Люкшинов, І.Самсонов, Ю.Портних та ін. Завдяки ним здійснюється навчання техніки й тактики вибраної спортивної гри. У них здійснюється поступовий перехід від некомандних ігор до ігор із поділенням на команди [16, c.79].

Щоб полегшити засвоєння навчального матеріалу, спочатку використовуються ігри, в яких діти не вступають у безпосереднє змагання одне з одним. Потім пропонуються ігри в змаганні за м'яч. На останньому етапі шанси команд урівнюються, знімаються всі обмеження в пересуванні дітей майданчиком.

Тепер від ігор, наближених до спортивної гри, що розучується, переходять до її спрощеного варіанта. Г. Іванов, В. Зедгенідзе, В. Смірнов, І. Таланов та ін. зазначають необхідність використання методу цілісного навчання, який може застосовуватися в поєднанні з підвідними вправами під час розучування нового матеріалу в спортивній грі (руху, правила, організаційного моменту тощо).

Метод розчленованого навчання використовується рідко, головним чином, коли рухи дуже складні або при розучуванні численних тактичних комбінацій. Цілісне навчання доцільно починати з рухів без предметів (м'яча, шайби, бити, ракетки та ін.).

Вивчення окремих прийомів має проходити з додержанням певної послідовності: від рухів без інвентарю (наприклад м'яча) до рухів із м'ячем; від вправ стоячи на місці до вправ у русі (бігу, стрибках тощо); від простих, одиночних рухів, до складних, комбінованих; від рухів ритмічних, повільних до неритмічних, швидких [10, c.44].

Із метою ефективного формування рухових навичок В.Смірнов, І.Таланов, В.Фролов, В.Яковлев та інші вчені пропонують педагогам здійснювати такі кроки: особисто включатися в гру для того, щоб показати дітям зразки правильної техніки виконання вправ та тактики; щоб формування навичок здійснювалось правильно, доцільно знизити фізичне навантаження на дітей шляхом зменшення ваги та розмірів використаного інвентарю; скорочення розмірів майданчика, часу на гру та збільшення кількості перерв у грі, здійснення спрощення правил; у заняттях із дітьми важливо приділяти серйозну увагу розвитку зорового орієнтування, використовуючи для цього спеціальні вправи; удосконалювати процес виправлення помилок шляхом повторного пояснення, спрощення виконання, розчленування рухів [6, c.57].

При цьому важливо використовувати наочність. Тому дітям необхідно показувати як правильне, так і неправильне виконання прийому, давати такі завдання, за яких вони вчасно могли бачити позитивний результат своїх дій. Помилки усуваються індивідуально.

Особливе значення в роботі з дітьми має висока емоційність процесу навчання. Вона досягається за рахунок: різноманітності засобів, методів і форм роботи; використання ігрових змагальних форм вправ і великої кількості підготовчих рухливих ігор, у яких діти засвоюють рухи спортивних ігор; чергування реґламентованої та самостійної рухової діяльності старших дошкільників; постановки конкретних цілей, що відповідають можливостям дітей; створення дружніх стосунків між дітьми та вихователем; постійна участь усіх дітей групи в спортивних іграх.

Отже, вищезазначене свідчить про те, що процес навчання дітей старшого дошкільного віку ігор спортивного характеру потребує оптимізації засобів, форм, методів і прийомів. Зазначаємо, що це є однією з ефективних педагогічних умов, розробка якої буде сприяти розвитку фізичних якостей дітей старшого дошкільного віку.

Висновок до 1-го розділу

спортивний гра фізичний педагогіка

При організації фізкультурних занять перевага надається ігровій формі організації та використанню спортивних ігор. Така робота проводиться в процесі всієї життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі.

Е. Вільчковський наголошує на тому, що ігри спортивного характеру сприяють зміцненню здоров'я, підвищенню рівня рухової підготовки, комплексному розвитку фізичних якостей дошкільників. Застосування елементів спортивних ігор у дошкільному віці закладає в дитини основу для систематичних занять одним із видів спорту в такі шкільні роки.

Діти старшої та підготовчої до школи груп опановують елементи ігор спортивного характеру: бадмінтон, городки, настільний теніс, баскетбол, хокей, футбол. Ці ігри сприяють зміцненню здоров'я, підвищенню рівня рухової підготовки, комплексному розвитку фізичних якостей дошкільнят.

Перш за все до умов використання спортивних ігор як засобу фізичного виховання дошкільників, відносять створення предметно-спортивного середовища - це обладнання спортивних майданчиків та оснащення кожної спортивної гри інвентарем: кеглі, городки, ракетки, м'ячі тощо. Наступною умовою є підготовка організму дитини до участі в грі спортивного характеру. Тому в дошкільному навчальному закладі необхідно частіше проводити такі ігри, які дадуть дітям можливість швидше оволодіти спортивною технікою. Із цією метою найбільшу увагу слід приділяти іграм із м'ячами.

До найбільш актуальних завдань щодо навчання дітей спортивних ігор відносять: виховання фізичних та морально-вольових якостей: гнучкості, витривалості, спритності, активності, сміливості, рішучості, дисциплінованості; зміцнення здоров'я та досягнення фізичної підготовленості; виховання ціннісного ставлення до систематичних занять фізичною культурою; формування знань про рухи та їхню роль у розвитку дитини, рухових умінь і навичок в іграх спортивного характеру.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ СПОРТИВНИХ ІГОР В УМОВАХ ДНЗ

2.1 Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт"

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт" пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми дошкільного віку і націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами фізичного виховання та робить окремий акцент на ігровій діяльності з використанням спортивних ігор - провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей [19].

Розділ "Фізичний розвиток" орієнтує на об'єднання зусиль педагогів і сім'ї для охорони життя, збереження і зміцнення дитячого здоров'я, підвищення опірності організму негативним факторам зовнішнього середовища, формування у дітей системи уявлень про власний організм, здоровий спосіб життя, засоби ефективного впливу на стан здоров'я і фізичного розвитку, необхідного набору життєво важливих рухових умінь і навичок, фізичних якостей малят, а також для оптимізації рухової активності дошкільників у процесі організації їхньої життєдіяльності, розв'язання комплексу виховних завдань.

Розділ "Ігрова діяльність" робить акцент на грі як найбільш відповідній дошкільному дитинству формі організації життєдіяльності, ефективному методі і засобі реалізації освітніх завдань з усіх напрямів розвитку особистості дитини. Освітні завдання подано з урахуванням специфіки впливу на старших дошкільників різних видів ігор (творчих, з правилами). Пріоритетне місце відведено сюжетно-рольовій грі з огляду на її особливе значення, потенційні можливості для особистісного зростання старшого дошкільника.

Загальні освітні завдання програми щодо формування позитивного ставлення дитини до фізкультури:

- розвивальні (вдосконалювати вміння володіти власним тілом, орієнтуватись у власній зовнішності та стані здоров'я, у корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах);

- виховні (виховувати культуру дитячих бажань, позитивного ставлення до фізичної культури; виховувати самостійність, працелюбність, самовладання, самолюбність, відповідальність);

- навчальні (збагачувати, розширювати, систематизувати уявлення, знання дитини про довкілля та власне фізичне "Я" та вправляти у їх застосуванні).

В розділі "Фізичний розвиток" даної програми визначено використання таких видів ігор для формування позитивного ставлення дошкільників до фізкультури - відповідно.

Ігри з елементами спорту: Городки. Бадмінтон. Настільний теніс. Баскетбол. Футбол. Хокей. Боулінг.

Спортивні вправи. Катання на санках. Ковзання. Ковзани та ролики. Ходьба на лижах. Їзда на велосипеді. Катання на самокаті.

Дитячий туризм [2, c.32].

Рівень м'язової сили в значній мірі визначається віком людини. Здібність, що поступово збільшується, до м'язової напруги, залежить від ступеня розвитку кістково-м'язової системи, функціонального стану нервових центрів, регулюючих частоту, ступінь і об'єм м'язових скорочень. М'язи складають одну третину ваги тіла дитини, і тому їх діяльність викликає відповідні зміни але всьому організмі. Немовля намагається ще неусвідомлено, як би інстинктивно вправляти свої м'язи доступними йому рухами. Це рухи руками і ногами, прагнення повертатися з живота на спину і назад, підтягатися і підійматися, тримаючись за опору.

Розвиток здібності до прояву м'язових зусиль є важливою умовою розвитку рухових умінь, оскільки багато хто з них вимагає вже відносно розвиненої м'язової сили - біг, стрибки з місця і з розгону, метання, лазіння. Не маючи достатньо розвиненої сили, не можна швидко або довго бігати, плавати, високо стрибати, далеко метати. Чим краще розвинені м'язи і вище властивість до управління м'язовими зусиллями, тим легше виконувати рухи, опановувати новими, добиватися ефекту в руховій діяльності.

У дітей дошкільного віку особливо великі можливості до прояву, силових здібностей, якщо розглядати показники відносної сили. Вона складає в середньому 1,5-1,8 тобто дитина в змозі піднімати вагу, значно перевищуючу його власну. Відносну силу слід враховувати в рухах, пов'язаних з переміщеннями тіла: біг, стрибки, повзання, лазіння. Визначення силових можливостей дітей необхідне для правильного дозування фізичних навантажень в різних видах діяльності.

Рівномірний розвиток всієї мускулатури надзвичайно важливий для формування хорошої постави. Необхідно укріплювати м'язи утримуючі хребет в правильному положенні: м'яза шиї, спини, живота.

Враховуючи можливості дітей дошкільного віку, можна виділити дві основні задачі:

1. Гармонійне зміцнення всіх м'язових груп рухового апарату дітей.

2. Розвиток здатності раціональний проявляти м'язові зусилля, враховуючи різноманітні умови діяльності.

Підбираючи спортивні ігри, слід враховувати ці задачі. В першу чергу, роботу по розвитку силових якостей потрібно будувати при дотриманні загальних дидактичних принципів: поступовості, доступності, відповідно до вікових і індивідуальних особливостей дітей (див. додатки).

Комплекс фізичної підготовки ігрового спрямування містить такі спортивні ігри: "Біг з естафетою", "Передача м'яча під час бігу", "Біг з наскакуванням на перешкоду", "Услід за м'ячем", "Біг за викликом", "Односкік", "З розбігу на перешкоду" та інші (див. додатки).

Для зміцнення здоровя дітей старшого дошкільного віку активно використовуються спортивні ігри в процесі занять з плавання. Наведемо приклад заняття з плавання у старшій групі дошкільного закладу.

Типова структура заняття з плавання:

- розминка (з ходьбою, пробіжками, комплексом загальнорозвивальних вправ, підготовчими до плавання вправами на суші); якщо ж немає місця для „сухого" плавання, розминка проводиться у воді;

- вправи на пересування (з ходьбою, бігом, підскоками), освоєння у воді (занурювання, затримка дихання, видихи у воду, відкривання очей у воді, спливання тощо);

- спеціальні вправи на опанування певного способу плавання засвоєння рухів рук, ніг, узгодження рухів тощо), рухливі ігри у воді з використанням уже засвоєних умінь;

- вільне плавання [3, c.112].

Плавання - специфічна спортивна вправа, оскільки плавець виконує всі рухи у горизонтальному, безопорному положенні. Тому на виконання вправ, спрямованих на вивчення і вдосконалення цього положення, має відводитися 80% часу основної частини заняття (включаючи ігри, естафети, розваги).

2.2 Конспекти спортивних ігор для занять з фізичного виховання в старшій групі ДНЗ

1. Ігри-вправи для підготовки до спортивних ігор

Візьми прапорець. На одній стороні 5-6 дітей, напроти кожного з них на відстані 2-2.5 м лежать прапорці. Діти стрибають на двох ногах вперед під слова вихователя "Приг-скок, приг-скок, ось він твій прапорець". Беруть прапорці, махають ними над головою і кладуть.

Тримайся міцно. Натягнути мотузок на такій висоті, щоб діти могли до неї дотягнутися, підвівши на шкарпетках. Узявшись за мотузок, дитина йде на шкарпетках, перехоплюючи руками.

Не промахнися. Діти шикуються в два-три круги, у кожного в руках по мішечку. В центрі круга на відстані 2,5 м від дітей - обруч. По сигналу вихователя діти кидають мішечок в обруч, прагнучи потрапити в нього. Вихователь відзначає тих, хто потрапив, потім діти біжать за мішечком [22].

М'яч об стінку. Гравці шикуються перед стінкою на відстані 3 м, в руках у кожного по одному малому м'ячу. По сигналу вихователя діти кидають м'яч об стінку і ловлять його двома руками після відскоку від землі.

2. Спортивні ігри з м'ячем для навчання грі в футбол,баскетбол, городки, теніс

1. Біг з естафетою

Після того як діти навчились передавати естафету паличку, можна провести змагання на швидкість і правильність передачі.

Гравець, пробігаючи по "коридору", повинен перекласти естафетну паличку або тенісний м'яч з правої руки в ліву, зробити поворот навколо стояків, і повернутися до своєї команди. Він оббігає свою команду з правого боку при зворотному бігу і передає естафетну паличку або м'яч гравцеві, який стоїть попереду, в праву руку, а сам стає в кінець колони.

Методичні поради

Якщо естафетна паличка (або м'яч) випала з рук передаючого або приймаючого, гравець повинен її підняти і продовжувати гру.

Пробігаючи "коридор", гравець повинен пробігти і по кільцях, розкладених у "коридорах".

На шляху гравця, що пробігає "коридором", встановлюють перешкоди - дві гімнастичні лави або натягують шнур.

Варіант 1 Б

Перед виконанням вправи у "коридорах" розкладають планки, встановлюють "сходинки". Правила в цьому варіанті ті самі.

Цей варіант гри можна проводити тоді, коли учні добре засвоїли вихід з низького старту.

Методичні поради

При прийманні естафетної палички гравець на стартовій лінії перед гімнастичним обручем приймає положення низького старту, у цьому разі, як для приймання естафетної палички з низького старту.

2. Передача м'яча під час бігу

Для проведення цієї гри треба мати волейбольні, баскетболі або набивні м'ячі (залежно від кількості команд). Гравець тримає м'яч обома руками перед грудьми, стоячи на стартовій лінії. За командою вчителя він пробігає по "коридору" і, повернувшись до команди, передає м'яч гравцеві, що стоїть попереду, а сам стає в кінець колони. Прийнятий м'яч є початком старту дальшого гравця.

Перемагає команда, яка першою виконала вправу.

Методичні поради

Команду, гравець якої випустив м'яч з рук, штрафують очком, а гравець, що зробив порушення, повинен підняти м'яч і продовжувати вправу.

Варіант 2 А

Після пробігання "коридору" гравець оббігає команду з правого боку і, передавши м'яч у руки гравцеві, що стоїть попереду, стає на лівий фланг команди. Правила гри варіанта "А" ті самі.

Варіант 2 Б

За 1,5 - 2 м від стартової лінії проводять другу лінію. Пробігши "коридор", гравець від другої лінії кидає м'яч гравцеві, який стоїть попереду, а сам стає в кінець колони.

Гравець має право передати м'яч тільки тоді, коли добіжить до другої лінії.

Методичні поради

Гру проводять після засвоєння матеріалу з ловіння і передавання м'яча обома руками від грудей.

3. Біг з наскакуванням на перешкоду

На відстані 6 - 7 м від лінії старту встановлюють гімнастичну лаву, на яку кладуть мати (1 - 2 шт.). мати повинні лежати також з обох боків гімнастичної лави. За командою вчителя гравець вбігає в "коридор", біжить до гімнастичної лави, наскакує поштовховою ногою на лаву; сильно відштовхуючись вперед-вгору або тільки вперед, приземлюється на мати і продовжує біг. Після повороту повторює вправу; прибігши до гравця, що стоїть попереду, доторкується до нього рукою, даючи цим йому старт, а сам стає в кінець колони.

Перемагає та команда, яка першою закінчила виконувати вправу.

Методичні поради

Гру проводять після того, як учні добре засвоїли матеріал з м'якого приземлення з перешкод. Біг з наскакуванням на перешкоду можна поєднати з передаванням естафетної палички або тенісного м'яча.

4. Услід за м'ячем

Команди рівняються по лінії, проведеній півколом. Учитель стоїть з м'ячем (волейбольним, баскетбольним або набивним) позаду команд на відстані 2 - 3 м від лівофлангових гравців. Давши команду "Руш!", він котить по підлозі м'яч, за яким біжать гравці обох команд, що стоять попереду; так повторюється для усіх гравців команд. Учасники, які закінчили прискорений біг, стають на лівий фланг команди, а учень який перший схопив м'яч, повертає його вчителеві.