Важливою деталлю при проведенні занять лікувальною фізкультурою в спеціальній медичній групі (СМГ) є її комплектування. Важається, що від правильності комплектування навчальних груп у великій мірі залежить ефективність фізичного виховання вказаної категорії студентів.

Існує декілька варіантів розподілу дітей у СМГ.

І. Боднар (2005) вказує, що існує два підходи до розподілу дітей на підгрупи: в залежності від характеру захворювання (діагнозу) та залежно від важкості захворювання (функціонального стану).

Розподіл залежно від характеру захворювання (діагнозу). Група “А” формується зі студентів із серцево-судинними і легеневими патологіями, такими як ревматичний порок серця, тонзилокардіальним синдромом, хронічною пневмонією, туберкульозом легень у стадії ущільнення, залишковими явищами після перенесеного ексудативного плевриту, гіпертонічною хворобою першого ступеня, а також тиреотоксикозом першого ступеня. У цю ж групу включають студентів з бронхіальною астмою, але тільки із урахуванням останнього приступу не раніше ніж через рік, а також якщо у хворих немає змін у легенях.

У групу “Б” зараховуються особи з хронічними часто рецидивуючими тонзилітами, виразковою хворобою, хронічними гастритами, колітом, з порушенням жирового і водно-сольового обміну, з порушеннями функцій сечестатевої системи.

У групі “В” поєднуються особи з вираженими порушеннями опорно-рухового апарату, залишковими явищами паралічу, парезів, після перенесення травм верхніх і нижніх кінцівок, із залишковими явищами кісткового туберкульозу, деформацією грудної клітини. Крім того, автори пропонують виділити окремі групи з захворюванням міопією і підвищеним артеріальним тиском, а також лікувальну групу, що комплектується із студентів, що мають значне відхилення у стані здоров'я після перенесених важких захворювань. У цьому напрямку працюють багато фахівців, досвід роботи яких викладений у літературі.

Залежно від важкості захворювання (функціонального стану). Підгрупа “А” (сильна) - студенти, які мають відхилення у стані здоров'я зворотного характеру, ослаблені різними захворюваннями; студенти, що тимчасово відносяться до СМГ для повного відновлення їх здоров'я після травм або захворювання. Підгрупа “Б” (слабка) - студенти, які мають важкі незворотні зміни у діяльності органів і систем (органічні ураження серцево-судинної, сечовидільної системи, печінки, висока ступінь порушення корекції зору зі змінами на очному дні тощо); з загостреними хронічними захворюваннями, з аномалією розвитку рухового апарату.

фізичне виховання медична група

Багато авторів пропонують розподіляти студентів спеціальної медичної групи на групи за рівнем фізичної підготовленості. Такий підхід найбільш раціональний. Він дає можливість, застосовуючи єдині засоби і методи для всієї групи, цілеспрямовано збільшувати рівень фізичної підготовленості. Однак, необхідність врахування протипоказань і показань у виконанні фізичних вправ при різних захворюваннях, є відволікаючим моментом для викладача при проведенні заняття.

Спеціальні медичні групи комплектуються з учнів, для яких фізичне навантаження, що отримується на уроках фізкультури, протипоказане або вимагає значного обмеження (діти, які мають ті або інші виражені відхилення в стані серцево-судинної системи,: первинні або вторинні, на грунті того або іншого хронічного захворювання або залишкових явищ після перенесеного гострого захворювання). До цієї групи входять школярі, хворі на ревматизм в період ремісії, якщо після чергової атаки пройшло 6-12 мес, при нормальній картині крові і хороших объектвных даних; діти після міокардиту у зв'язку з перенесеними гострими інфекційними захворюваннями; школярі з вродженими і придбаними вадами серця; діти з підвищеним А/Т.

У спеціальну медичну групу включають також школярів, що страждають іншими захворюваннями, із-за яких зараз необхідно значно обмежити фізичне навантаження (після перенесеного туберкульозу, при значному відставанні у фізичному розвитку і відсутності фізичної підготовки, гострих шлунково-кишкових захворюваннях з явищами виснаження, через 5-6 місяців потім гепатохолецистита, а також вірусного гепатиту).

До цієї ж групи відносять школярів, для яких фізичне навантаження не представляє небезпеки, але вони не можуть займатися за загальною програмою із-за дефектів ОДА, анкилозов, контрактур, різкої атрофії м'язів, після травматичних ушкоджень, хронічного інфекційного поліартриту, що супроводжується обмеженням рухливості суглобів; залишкові явища поліомієліту, що мають, а також виражену деформацію хребта II - III міри.

До групи з відхиленнями в стані здоров'я відносять учнів з хронічними захворюваннями (осередкова інфекція ротової порожнини, носоглотки, додаткових пазух носа та ін.). Особливо поширений хронічний тонзиліт (20-40% учнях), карієс зубів - майже 90% та ін. Відомо, що хронічні вогнища запалення в носоглотці і порожнині рота змінюють загальну реактивність організму, знижують його захисні функції, природну опірність інфекціям. Діти часто хворіють в період підйому гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) і грипу, у них нерідкі загострення хронічного тонзиліту, отиту, гаймориту. Осередок інфекції в носоглотці може провокувати бронхіт, запалення легенів, перехід їх в хронічну форму.

При визначенні школярів в спеціальну медичну групу лікар-педіатр повідомляє викладача фізкультури про недоліки у фізичному розвитку і стані здоров'я учня, а також рекомендує, які види фізичних вправ і в якому дозуванні будуть йому корисні і потрібні. При такому підході кількість дітей в спеціальній медичній групі в кожній школі буде незначною.

Повне звільнення школярів від занять фізкультурою може носити тільки тимчасовий характер. Звільненими можуть бути діти, не відвідуючі школу із-за значних патологічних відхилень в здоров'я, будинки, що навчаються.

Приблизні строки відновлення занять фіз. вихованням

Організація і планування занять фіз. вихованням студентів в СМГ

Внаслідок неоднозначного рівня фізичної підготовки й функціонального стану здоров'я студентів спеціальних медичних груп весь період навчання студентів умовно розмежовується на три етапи: І курс - І етап, II курс - II етап, III та IV курси - третій, заключний етап реабілітації.

В залежності від етапу визначені основні завдання, розроблені практичні програми, встановлені контрольні нормативи й вимоги.

1-й етап реабілітації.

Завдання етапу:

а) визначити вихідні показники фізичного розвитку, фізичної підготовки й функціонального стану студентів;

б) з врахуванням програмного матеріалу розробити руховий режим;

в) поступово пристосовувати організм тих, хто займається, до дії оптимальних фізичних навантажень і кліматичних факторів;

г) встановити інформативні методи контролю й самоконтролю за змінами, що відбуваються в організмі студентів.

На цьому етапі руховий режим студентів складається із наступних взаємопов'язаних компонентів: ранкова спеціалізована гім настика, дворазові академічні заняття за розкладом, самостійні заняття один-три рази на тиждень.

Перші п'ять-шість занять за своєю побудовою її методикою мало відрізняються від прийнятих у лікувальній фізичній культурі. Застосовуються вправи без вираженої м'язової, напруги, дихальні, статичного й динамічного характеру у довільному розслабленні м'язів, з врахуванням необхідності розвивати функцію повного, грудного-діафрагмального дихання. Циклічні вправи застосовуються у підготовчій, основній та заключній частинах занять у вигляді ходьби в повільному темпі, середньому, бігові у повільному темпі від 5 до 15 хв. Для емоційного тонусу в Другу половину основної частини включається рухлива гра з малим навантаженням.

У заключній частині використовуються ходьба і повільний біг, вправи на розслаблення й витягування, дихальні вправи.

ІІ-й етап реабілітації.

Тут вирішуються наступні завдання:

а) поступове збільшення діапазону фізичних навантажень та поліпшення адаптації до них організму;

б) удосконалення загальнофізичної, технічної й функціональної підготовки організму тих, хто займається;

в) розширення і вдосконалення методів контролю й самоконтролю за рівнем тренованості й станом здоров'я.

Відмінності між першим та другим етапами відносяться до збільшення частоти серцевих скорочень СЧСС). Якщо на першому етапі вони знаходилися на рівні 120--130 уд/хв. то на другому - 130-150 уд/хв. Моторна щільність піднялася від 30-40% до 60%. У заняттях використовуються v більшому обсязі силові та швидкісно-силові навантаження, вправи з обтяженнями. У вправи на витривалість включаються невеликі прискорення на 10-20 м до 5-8 разів. У заняттях з гімнастики використовуються гімнастична стійка, лава, набивні м'ячі, обручі, гімнастичні палиці. Основна увага приділяється обсягу циклічних навантажень, що контролюються за ЧСС. У кінці заняття для динамічного стереотипного навантаження застосовуються вправи для м'язів тулуба, на розслаблення, у висі.

ІІІ-ій етап реабілітації.

Основні завдання етапу:

а) розширити діапазон дії засобів Фізичної культури, що сприяють поступовому виходу на максимальне для даних осіб фізичне навантаження;

б) сприяти вдосконаленню і розвитку навичок та умінь використання засобів фізичної культури в житті та професійній діяльності.

Після прийому контрольних нормативів встановлюється фізична підготовка студентів на третьому етапі реабілітації. Якщо показники не знижені, можна поступово збільшувати обсяг та інтенсивність рухового навантаження. Дослідження і практична їх апробація дозволяють фізичне навантаження доводити на третьому етапі до 70-80% інтенсивності. Це досягається, перш за все за рахунок збільшення циклічних навантажень - бігу і ходьби по пересічній місцевості, пересування на лижах, плавання, кількості повторень вправ, вихідних положень, амплітуди і ритму рухів, раціонального використання пауз між навантаженнями, емоційного фактору та ін. Заняття за своїм характером наближаються до тренувального процесу із загальнофізичної підготовки.

Протягом усіх етапів реабілітації приділяється увага загартовуванню організму.

Для успішного вирішення питань професійно-прикладної фізичної підготовки рекомендуються наступні напрями: