Гендерна експертиза навчальних робочих програм як засіб впровадження гендерної рівності у навчальний процес ВНЗ

навчальний соціальний педагог гендерний рівність

Аналіз психолого-педагогічної та соціологічної літератури, аналіз досвіду зарубіжних країн, позитивна практика використання гендерної складової в різних галузях знань, підтверджують доцільність включення гендерного підходу до освіти в цілому та до організації навчально-виховного процесу зокрема[14, с.6]. Гендерний підхід дає можливість оцінити наслідки існуючої парадигми соціально-економічного розвитку суспільства та змінити на краще систему соціальної диференціації та нерівності за ознакою статі в процесі переходу держави до сталого розвитку. Проблема гендеру в педагогічній науці висвітлена у трьох основних аспектах: як така, що має місце в освіті; впровадження і реалізація гендерного підходу на різних рівнях освіти; розробка програм з гендерної педагогіки для ВНЗ.

Визначимо критерії ефективності робочих навчальних програм. Але для цього важливим завданням є розробка саме тих ознак, які допоможуть точно визначити наявність чи то відсутність у програмі гендерного підходу.

Тож, на даний час, з огляду на сучасний рівень розвитку гендерних досліджень у світі та в Україні, ми можемо говорити про гендерний підхід, як про особливий напрямок у соціальних науках, який орієнтований на формування та утвердження політики рівних, не залежних від статі можливостях самореалізації людини в різних сферах соціальної практики [19, с.56].

Виходячи із задач гендерного виховання та гендерних стандартів в освіті робочі програми та навчальні матеріали повинні забезпечувати уникнення сексизму, сприяти пом'якшенню гендерних стереотипів, формуванню досвіду взаємодії між статями на егалітарних засадах, недопустимості протиставлення за статевою ознакою в сім'ї, будь-яких суспільних інститутах, створенні рівних умов та можливостей для розвитку, самовдосконалення і самореалізації кожної особистості.

Теоретичні основи досліджень окремих аспектів соціально-педагогічної діяльності у сфері гендерних взаємин висвітлено у працях Т. Говорун, В. Кравця, О. Кізь, О. Кікінежді, А. Мудрик, В. Сорочинської, Н. Цвєткової, К. Фофанової, Л. Штилевої, О. Ярської-Смірнової, Л. Яценко. Підготовка спеціалістів соціальної сфери до реалізації ідеї гендерної рівності стала предметом наукового пошуку С. Гришак.

Л. Штильова вважає,що основною проблемою педагогіки є нормативна модель гендерного виховання як передумова для здійснення особистісно зорієнтованого підходу до демократизації суспільства в цілому [78, с. 76].

Дороніна В.О. зазначає, що необхідним є добір спеціального навчального матеріалу з гендерної проблематики, пошук відповідних форм та методів навчання на різних етапах формування пізнавальних інтересів учнів / учениць.[26, с.235].

Перед педагогом за Дороніною В.О. постають нові завдання - виявлення наявних гендерних упереджень та стратегій поведінки учнів, студентів; уточнення ціннісних орієнтацій та створення умов для виховання гендерної толерантності. Дослідниця зазначає, що до змісту гендерної освіти повинні входити знання (різноманітність проявів чоловічого і жіночого у взаємодії; статуси, стереотипи й норми, гендерні ролі й цінності; ставлення людини щодо своєї «другої статі») та вміння (вироблення на основі цінностей і досвіду діяльності відповідно до статусу особистості стилю гендерно-рольової поведінки при виконанні громадянських, сімейних і професійних ролей). Окреслене коло понять має узагальнений характер та повинно бути більш конкретизованим на кожному з рівнів освіти.[26, с.235]. Таким чином, будуть забезпечуватися принципи наступності та послідовності в отримання знань, вмінь і навичок гендерної освіти Отож, всіх цих завдань повинні також дотримуватися і робочі навчальні програми системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів. При розробці критеріїв на це також необхідно звернути увагу.

Спираючись на С. Вихор [14, с.7] можна зробити висновок, що гендерне виховання в структурі соціально-педагогічної підготовки - це цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування в них егалітарних цінностей, поваги до особистості, незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками толерантної поведінки та з метою побудови громадянського суспільства. Саме цим і повинні характеризуватися робочі навчальні програми.

Особливу увагу привертає навчальна програма інтегрованого курсу «Гендерна освіта: теорія і практика»(за вимогами кредитно-модульної системи) для студентів ІІ - ІV курсів вищих педагогічних навчальних закладів. Метою представленої навчальної програми є формування гендерного світогляду у майбутніх вчителів, впровадження ними гендерно-освітніх технологій у практику роботи школи та вузу згідно до чинних державних документів: Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (5.09.2005), наказу МОН України «Про впровадження принципів гендерної рівності в освіту» (№839 від 10.09.2009) та вимог Болонського процесу (кредитно-модульна система).

За програмою методологічне обґрунтування гендерної ідеології на основі вивчення педагогічної спадщини української освіти спрямоване на поглиблення гендерної чутливості майбутніх педагогів до виховання рівності статей, що співзвучно найбільш актуальним сучасним освітнім проблемам, стратегічній домінанті підготовки вчителя до підвищення якості учіння, якою визнана його педагогічна майстерність. Орієнтація учнів на егалітарні гендерні стосунки вимагає від майбутнього вчителя не лише високої методичної культури, а й критичного осмислення власних поглядів. Отже, організація навчального процесу з гендерної просвіти має бути націлена також і на самовизначення студентства у сфері міжстатевих взаємин[42, с. 10].

Дана програма також передбачає наявність певних принципів, які,на наш погляд, можуть також бути включеними і в інші програми з метою розвитку гендерного виховання та підвищення ефективності робочих навчальних програм. Серед них:

· науковість, об'єктивність гендерних знань як головної опори у розвінчуванні стереотипів;

· адекватність їх освоєння віковим можливостям студентів та їх майбутнім вихованцям;

· позитивізм і толерантність у ставленні до статей та міжстатевого спілкування;

· опора на власний життєвий досвід індивіда, критичне осмислення засвоєних настанов щодо життя в статі;

· суб'єктна позиція (позиція актора) як умова активізації гендерного самовизначення та саморефлексії в учбовому діалозі; розвінчування статевих стереотипів;

· рівноцінність «чоловічого» та «жіночого» начал в аналізі дидактичного матеріалу, відмова від стратегії маргіналізації жіночого як другорядного.

Серед завдань, що пропонуються:

· розвиток гендерних компетенцій студентської та учнівської молоді як ключових життєвих компетентностей в контексті найкращих практик ЄС та Болонського процесу.

· формування егалітарної свідомості шляхом реконструкції гендерних стереотипів як традиційних культурних обмежень.

· розвиток гендерної чутливості та гендерної толерантності як демократичних стратегій мислення, здатності актуалізувати і вибудовувати альтернативні до патріархальної культури життєві стратегії і схеми поведінки, реагувати на дискримінацію за ознакою статі[42, с.10].

Отже, проаналізувавши програму вважаємо, що якщо б і інші програми користувалися хоча б основою, то можливо б можна було говорити і про їх ефективність. Тож при розробці критеріїв ефективності можемо спиратися на певні положення даної програми.

Адже, як зазначає Шептицький Р., реалізація гендерного підходу в усіх ланках навчально-виховного процесу передбачає усвідомлення проблем гендерного паритету, оволодіння певним обсягом знань про упередження щодо кожної статі; пом'якшення стереотипів щодо сімейних, професійних, суспільних ролей та корекція уявлень про норми маскулінності та фемінності; збагачення емоційного світу, створення умов для розвитку індивідуальних здібностей з метою самореалізації особистості; накопичення та формування досвіду егалітарної (партнерської) поведінки [76, с.647].

Якщо говорити за спеціальність «соціальна педагогіка», то як зауважує Ярська-Смирнова, дотримання принципу гендерної рівності тут є принципово важливим. Адже, професійні соціальні працівники являються агентами зміни життя окремих індивідів, сімей, груп, яких вони обслуговують, намагаючись при цьому уникнути всіх форм дискримінації. Саме від того чи розпізнають спеціалісти соціальної сфери нерівність на індивідуальному рівні у взаємовідносинах з клієнтами чи на структурному рівні в соціальних та політичних відносинах, залежать перспективи антидискримінаційного соціального обслуговування, соціальної справедливості та соціального розвитку [80, с.117].

Таким чином, завданнями гендерного виховання в системі підготовки фахівців із соціальної педагогіки має стати реалізація гендерного підходу в усіх ланках навчально-виховного процесу; усвідомлення проблем гендерного паритету; оволодіння певним обсягом знань про упередження щодо кожної статі та їх усвідомлення; пом'якшення стереотипів щодо сімейних, професійних та суспільних ролей та корекція уявлень про норми маскулінності/фемінінності; збагачення емоційного світу, створення умов для розвитку індивідуальних здібностей з метою самореалізації особистості; накопичення та формування досвіду егалітарної поведінки.

На думку С.Вихор засобом впровадження гендерного виховання в навчально-виховну діяльність є включення в освітній процес гендерної складової та застосування особистісно зорієнтованого підходу у взаємодії вчителів та учнів [14, с. 7].

Для того, щоб гендерний підхід у програмах та вихованні став реальністю, необхідними є декілька умов:

· ґрунтовна теоретико-методологічна база, котру повинні створити педагоги-науковці;

· відповідна законодавчо-нормативна база;

· формування у педагогів розуміння необхідності гендерного підходу та установка на його реалізацію;

· змістовна психолого-педагогічна та методична підготовка педагогів до реалізації гендерного виховання [56,с. 125].

Ефективність виховної роботи зі студентами залежить від рівня гендерної культури самого викладача, від того, наскільки він впроваджуватиме у своїй педагогічній діяльності реконструкцію традиційних культурних обмежень у розвитку особистості підлітка, створить оптимальні умови для максимальної самореалізації дівчини та хлопця у процесі педагогічної взаємодії.

Як результат впровадження гендерного виховання у програми у студентів формується гендерна самосвідомість, що проявляється через:

· свідоме та критичне сприйняття соціально-політичної інформації;

· усвідомлення рівноправності обох статей у суспільному та політичному житті;

· активну позицію стосовно впровадження гендерних перетворень в Україні;

· розуміння рівності прав чоловіків і жінок, свободи особистості;

· толерантне ставлення до представників обох статей;

· усвідомлення себе як особистості, що здатна впливати на гендерну ситуацію в державі;

· готовність відповідати за власні рішення та їх наслідки;

· здатність до компромісу, толерантність у різних життєвих ситуаціях [56, с. 127].

Таким чином, впровадження гендерного підходу в робочі програми має включати:

· розробку навчальних курсів, окремих модулів, здійснення навчально-методичного забезпечення підготовки і перепідготовки викладачів;

· включення тематики гендерних досліджень до навчальних програм навчальних закладів;

· вивчення міжнародного досвіду із впровадження гендерної освіти, залучення громадських організацій до співробітництва у впровадженні гендерного підходу в навчальному процесі;

· проведення обговорень основних проблем гендерної освіти в засобах масової інформації, на наукових конференціях, круглих столах [56, с. 165].

Із метою дослідження наявності чи відсутності гендерного підходу в програмах системи фахової підготовки спеціальності «Соціальна педагогіка» нами було розроблено критерії оцінки робочих програм з точки зору додержання ними критерію гендерної рівності. Саме за допомогою даних критерії вважаємо за доцільне здійснювати аналіз програм. Наявність критеріїв оцінки буде забезпечувати ефективність аналізу робочої програми.

Розробка критерії ефективності оцінки робочих навчальних програм спиралась на публікацію «Рекомендації щодо впровадження гендерних підходів у навчальні програми вищої освіти» (Тетяна Ладиченко, Валентин Малиновський, Віктор Ладиченко, Оксана Салата та Олександр Желіба) [44,с.305], статті «Проявления гендерной асимметрии в учениках по социологии» (Козлова Н. Н.) [37, с.134], «Гендерный поход в педагогике» (Митрофанова А. В.) [54, с.182], книги «Гендерна експертиза шкільних підручників»(Фролов П.) [71], «Гендерні стандарти сучасної освіти. Частина 2» (Мелещенко Т., Євтушенко Р., Семиколєнова О., Вихор С. та ін.)[51, с. 27], «Гендерні стандарти сучасної освіти. Частина 3.» (Володимир Кравець, Тамара Говорун, Оксана Кікінежді)[42, с. 10], Міжнародне право. Гендерна експертиза (М.В.Буроменський)[11, с. 23]. Ми пропонуємо такі критерії:

1. Наявність чи відсутність гендерного понятійного апарату гендерного компонента.

(Кожна наука має власний понятійний апарат (глосарій) та основні дефініції або визначення (тезаурус), за допомогою яких інтерпретуються сучасні наукові дані. Гендерний понятійний апарат - це всі ті поняття, якими користується гендерна педагогіка. Наприклад : стать, гендер та інші).

2. Наявність чи відсутність у програмі позиції гендерного підходу.

(Позиція гендерного підходу в педагогічний простір вищої школи передбачає забезпечення рівного доступу обох статей до якісної освіти, усунення формальних та неформальних бар`єрів на шляху до гендерної рівності. Дана позиція загалом ґрунтується на принципах пріоритетності прав особистості).

3. Характеристика гендерної системи суспільства.

(Гендер - це соціальний статус, який визначає індивідуальні можливості у різних сферах. Кожне суспільство має певну гендерну систему, елементами якої є множинні гендерні рольові прояви, ідеї, неформальні та формальні правила та норми, визначені відповідно до місця, цілей і співвідношень статей у суспільстві. Гендерна система передбачає гендерний вимір публічної та приватної сфер. Характеризується диференціацію по статі та визначення участі статей. Вона є відносно стабільною, але все ж таки мають місце певні зміни).

Гендерна система суспільства - сукупність взаємопов'язаних інститутів та організацій, за допомогою яких будуються відносини між жінкою та чоловіком, ставлення суспільства до проблем статі, формується реальна статева нерівність або рівність, здійснюються завоювання, реальне утвердження й гарантії прав, свобод і обов'язків жінок та чоловіків, забезпечуються реальні можливості їх самореалізації відповідно до досягнутого рівня гендерної культури.[53, с. 19-20]

4. Ступінь висвітлення гендерного аспекту в тематиці робочих програм у разі його доцільності.

(Полягає у врахуванні інтересів обох соціально-статевих груп суспільства. Суттю гендерного аспекту є усвідомлення того, що суспільні явища по-різному впливають на чоловіків та жінок, викликають не однакові їхні реакції).

5. Констатування проявів гендерної нерівності (дискримінація).

(Передбачає високомірне, зверхнє, зневажливе. ставлення представників однієї статі до іншої. Ґрунтується на удаваному уявленні про перевагу моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних та інших якостей у однієї статі по відношенню до іншою).

6. Наявність чи відсутність гендерних стереотипів.

(Характеризується наявністю у програмі певних стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси характеру, які відповідають поняттям чоловіче і жіноче).

7. Гендерна асиметрія мови.

(Непропорційна представленість соціальних і культурних ролей обох статей та уявлень про них у різних сферах життя, що висвітлюється у понятійному апараті).

Таким чином, дані критерії допоможуть нам здійснити гендерну експертизу, визначити спрямованість робочих навчальних програм спеціальності «соціальна педагогіка» та зробити певні висновки щодо наявності чи то відсутності в них гендерного підходу.

Як зазначає Сервачак А. найголовнішим методологічним принципом в сучасній гендерній освіті має стати відмова від «гендерно-нейтральної» методології, відстоювання гендерно-чутливої термінології в наукових дослідженнях, обґрунтування актуальності та популяризація гендерної проблематики та її вихід за стіни наукових лабораторій. Потреба в узагальненні знань викликана двома чинниками. Перший - це той факт, що в українській освіті одночасно існують різні теоретичні пропозиції, так чи інакше заангажовані до висвітлення жінок і чоловіків та їхніх суспільних ролей. Другий - це міждисциплінарний характер гендерних досліджень, що зумовлює їх залежність від теоретичних засад та методологічних стандартів, прийнятих у тій чи іншій сфері [65, с.198].

У свою чергу дослідники, що здійснювали аналіз освітніх програм для загальноосвітніх навчальних закладів (Мелещенко Т., Євтушенко Р., Семиколєнова О., Вихор С.) зауважують, що для того, щоб вдосконалити зміст підданих експертизі програм, потрібно врахувати вимоги гендерних підходів у навчально-виховному процесі[51, с.27].

Таким чином, підготовка майбутнього соціального педагога, який реалізує ідею ґендерно чутливої соціально-педагогічної роботи, має спиратися на засвоєння й відтворення гендерних знань як базового компонента гендерної компетентності, як складової його гендерної культури та професійної готовності до соціально-педагогічної роботи [21,с. 44 ].

Отже, гендерна складова у змісті робочої програми є необхідною передумовою реалізації гендерного виховання і виступає складовою особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу як у загальноосвітньому, так і у вищому навчальному закладі.

Таким чином, гендерний підхід в освіті, як механізм досягнення гендерної рівності та утвердження рівних можливостей для самореалізації кожної особистості, передбачає: відсутність орієнтації на "особливе призначення" чоловіка чи жінки; заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості; пом'якшення гендерних стереотипів; врахування соціально-статевих відмінностей.



2.2 Гендерна експертиза робочих навчальних програм системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів

Демократичні процеси в державі вимагають вироблення нових суспільних вимог до освіти, як до основи соціокультурного становлення особистості. Процес гуманізації освіти зумовлює потребу визначити психологічні засади творчого самовизначення людини у сфері міжстатевих стосунків. Засвоєння статевої ролі - це насамперед пізнання моральних норм, правил поведінки. Представники різних наукових шкіл поділяють думку про те, що гендерні уявлення учнів, студентів залежать від змісту «курсів гендерного навчання», яке пропонує суспільство, де вони живуть. Але інколи зміст освіти характеризуються відсутністю гендерних курсів, або існуванням лише тих, що не передбачають наявність гендерної тематики. Тому, одним із практичних напрямів дослідження навчальних програм стала гендерна експертиза.

Маючи всі ці факти Грабовська І стверджує, що Україна знаходиться на самому початку реалізації взятих на себе перед світовою громадськістю зобов'язань щодо формування демократичного, правового, цивілізованого, громадянського суспільства, в основі якого закладений принцип гендерної рівності [22, с. 155 ].

За словником гендерна експертиза - це різновид соціального аналізу, базованого на гендерній методології, що полягає у визначенні відмінностей у політичному, соціально-економічному та культурному статусах різних гендерних груп та владно-підлеглих відносин між ними, виражених у суспільстві через гендерні відносини. Основним завданням гендерної експертизи є введення принципу рівноправності статей шляхом розробки механізмів формування гендерної рівності [52, с. 50].

Уперше гендерну експертизу навчальної літератури було зроблено в 1986 році (А. Мішель). В Україні цю проблему методично опрацював П.Фролов [64,с.63].

Як зазначає Лукашів В. Освітньо-виховний процес може відтворити несправедливі гендерні стереотипи й тим самим сприяти збереженню та самовідтворенню сексизму, тобто пригніченню, гнобленню за статевою ознакою [46, с.60]. Отож, проведення гендерної експертизи робочих програм є важливим завданням.

Говорун Т.В. зазначає, що причиною появи гендерних стереотипів є те, що більшість вчителів та педагогів, згідно з даними психологічних досліджень, перебувають під впливом традиційних поглядів на взаємини статей [20, с.161].

Важливість проведення гендерної експертизи доводить і Смирнова А.В. Хоча вона досліджувала досугову літературу для хлопчиків та дівчаток, та все ж таки привертає увагу той факт, що в ній у значній мірі транслюються гендерні стереотипи, хоча авторка зауважує, що книги були видавництв 2001-2002. У свою чергу дані стереотип включають хлопчиків та дівчаток у певні рамки та не сприяють розвитку їх можливостей [66, с. 303 ].

Аналізу піддавалися і підручники по соціології. Козлова Н.Н. зазначає, що для них характерним є обмежений спектр ролей для жінки,а, окрім того ще й відсутній гендерний підхід, що призводить до того, що гендерні зв'язки фіксуються у сфері міжособистісного спілкування, де жінки виступають лише як жінки, матері, коханки [38,.с.17 ].

Тому, до цього треба підійти дуже серйозно, адже, те саме може прослідкуватися і в робочих навчальних програмах підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Гендерна експертиза навчальних програм та навчальних посібників - це їх реконструкція з ціллю виявлення, яким чином вони впливають на соціалізацію дітей, студентів, і як при цьому змінюються потенційні можливості самореалізації представників обох статей [63, с.383].

У даному випадку гендерна експертиза спрямована на вивчення та аналіз робочих навчальних програм. Суттю проведення гендерної експертизи є передусім перевірка наявності у робочих навчальних програмах спеціальності «соціальний педагог» гендерного дисбалансу, з метою подальшого формування у студентів принципу рівноправності статей через адекватне відображення в навчальному матеріалі досвіду і чоловіків і жінок, та заохочення їх до рівноправного співробітництва й взаємної поваги. Тобто, гендерна експертиза спрямована на перевірку та подолання гендерних стереотипів у робочих навчальних програмах вищої школи та направленість системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів на рівноправність, паритетність та взаємодію між студентами обох статей.

Таким чином, з метою перевірки ступеня додержання гендерної рівності у програмах підготовки майбутніх соціальних педагогів ми здійснили гендерну експертизу робочих навчальних програм для вищої школи на підставі дослідження методичного матеріалу системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Серед 25 переглянутих програм спостерігаються програми різного вмісту гендерного компонента. Загалом всі навчальні програми не однакові і кожна з них у різній мірі розкриває наявність, чи то відсутність гендерного компоненту у своєму змісті. Ми виділили програми чотирьох рівнів. За результатами аналізу можна зробити такі висновки:

Перший рівень - це програми, які є гендерно чутливими. Вони характеризуються наявністю у програмі позиції гендерного підходу, понятійного апарату гендерного компонента, згадки про гендерну систему суспільства та гендерних відносин у змісті програми. Також програми даного рівня характеризуються відсутністю гендерних стереотипів, гендерної нерівності та гендерної асиметрії мови. У цілому такі програми характеризуються високим ступенем висвітлення гендерного аспекту у своєму змісті.

Другий рівень - це програми, які є гендерно чутливими. Але особливістю таких програм є те, що хоча вони і містять гендерну тематику, але ж у свою чергу характеризуються наявністю певних суперечностей у тлумаченні гендерних відносин у суспільстві і відсутністю чіткого розуміння гендерного підходу.

Третій рівень - це ті програми, які не містять позиції гендерного підходу, але повинні. Тобто це ті програми, які конче потребують висвітлення гендерного аспекту у своєму змісті.

Четвертий рівень - це програми, які є повністю гендерно нейтральними. У таких програмах відсутня позиція гендерного підходу, немає жодної згадки про гендерну систему суспільства. Їх також ще можна визначати як гендерно нечутливі. Тобто, це ті програми, тематика яких може і не висвітлювати гендерного аспекту.

Отже, за результатами аналізу маємо зробити такі висновки:

До програм першого рівня ми віднесли такі: 2курс Програма «Гендерна психологія та педагогіка», 3курс Програма «Гендерна педагогіка», 3курс Програма «Технології соціальної роботи в зарубіжних країнах».

До програм другого рівня:

1курс Програма « Етика і психологія сімейного життя»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS -3,5 кредити.

Аналіз програми дає підстави стверджувати, що зміст програми містить понятійний апарат гендерного компонента. Часто вживаною у програмі є така лексика: жінка, чоловік, фемінність, маскулінність, андрогінність, гендерно-рольова ідентичність. Наявною є і позиція гендерного підходу, висвітлення гендерного аспекту в тематиці робочої. Але хоча дана програма і містить гендерну тематику та все ж таки у свою чергу характеризується наявністю певних суперечностей у тлумаченні гендерних відносин у суспільстві і відсутністю чіткого розуміння гендерного підходу. Так тема2 «Проблеми міжособистісних стосунків чоловіка та жінки. Поняття статево-рольової поведінки молодого подружжя» розкриває психофізіологічні особливості чоловіків і жінок; закономірності чоловічої і жіночої психіки, фемінність, маскулінність та андрогінність; наслідки порушення гендерно-рольової ідентичності; ідеальні моделі чоловіка та жінки. Все це уже говорить про констатування гендерних стереотипів, які будуть формуватись у студентів при вивченні даного курку. Тема3 «Філософія кохання» розкриває поняття про жіночність і мужність, як основи поведінки майбутнього та молодого подружжя. Але з точки зору гендерного підходу ми не можемо вважати жіночність і мужність основою поведінки майбутнього подружжя. Це вже знову подається як стереотип. Тема4 «Моральні цінності родини» подає правила сімейного етикету окремо як для чоловіка так і для дружини. Знову ж таки ми спостерігаємо поділ. Це саме те, чого у програмах бути не повинно - це основа формування гендерних стереотипів у студентів, що і призводить у подальшому як результат до гендерної нерівності у нашому суспільстві.

Отже, ми можемо стверджувати, що дана програма потребує доопрацювання та вдосконалення, так як характеризується наявністю певних суперечностей у розумінні позицій гендерного підходу.

2курс Програма «Соціальна молодіжна політика»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS - Модуль: 3+(навчальний проект: ІНДЗ).

За результатами аналізу програми треба зазначити, що для програми характерною є така лексика: молодь, молода сім'я, громадянин, населення, жінки, гендер. Тобто, понятійний апарат гендерного компонента не достатній, наявною є і гендерна асиметрія мови. Отож, дана програма не відбиває повною мірою гендерний аспект і характеризується наявністю гендерних стереотипів. Привертає увагу тема8 «Соціальна підтримка жіночої молоді як один з важливих напрямів молодіжної політики», яка містить перелік таких питань: Жінки як особлива соціально-демографічна група населення. Роль та місце жінки в суспільстві; Характеристика соціальних проблем молодих жінок та їх специфіка; Основні завдання державної політики в Україні стосовно жінок. Але ж доцільним було б додати до змісту програми тему, наприклад, «Соціальна підтримка чоловіків як один з важливих напрямків молодіжної політики». Та чомусь даний аспект є упущеним. Також у даній темі розкривається таке питання як «Гендерні напрями державної молодіжної політики», що уже говорить про констатування позиції гендерного підходу.

Отже, з одного боку програма містить гендерний аспект у своєму змісті, а з іншого боку характеризується наявністю гендерних стереотипів у своєму змісті. Для забезпечення гендерної рівності, рівних прав і можливостей зміст програми варто розширити де це дозволяє зробити логіка і структура програми.

4курс Програма «Соціальний супровід сім'ї»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS - Модулів: 4+ (навч. соц. проект (реклама) : ІНДЗ).

Що стосується понятійного апарату гендерного компонента у даній програмі, то він відсутній. Програма оперує загальними поняттями: клієнт, сім'я, дитина, особистість. Тож характерними є прояви гендерної асиметрії мови.

Привертає увагу у програмі тема14 «Соціальний супровід сімей де є насильство до членів родини». Загалом у даній темі розкривається проблема домашнього насильства як по відношенню до дітей, так і по відношенню до жінок. Отож, ми спостерігаємо констатування гендерної нерівності. Жодної згадки про насильство над чоловіком, лише жінки і діти. Тобто програма розкриває деякі прояви дискримінації чи то гендерних стереотипів. Привертає увагу в темі18 «Соціальний супровід клієнтів соціального центру матері та дитини» питання «Сучасні проблеми материнства і дитинства в Україні». Водночас помічаємо, що згадка про батьківство для програми не є характерною. Безперечно, дана програма характеризується знову ж таки наявністю гендерних стереотипів.

Отже, дана програма має певні ознаки і гендерної чутливості і гендерних стереотипів водночас, тобто характеризується наявністю суперечностей в тлумаченні гендерних відносин. Така програма, як результат, потребує доопрацювання та залучення гендерного компонента до її змісту.

5курс Програма «Організація роботи з різними соціальними групами»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS -3,5 кредити.

За результатами аналізу дана програма має деякі ознаки і гендерної чутливості і гендерних стереотипів. Що стосується понятійного апарату гендерного компонента, то він взагалі відсутній. Загалом позиція гендерного підходу висвітлена лише фрагментарно. У цілому програма ігнорує гендерні відносини у своєму змісті. Привертає увагу тема5 «Особливості роботи з особами, які перебувають у складних життєвих ситуаціях» у якій розкривається питання «Соціальна робота з різними категоріями жінок (безробітні, засуджені, матері-одиначки, багатодітні, без визначеного місця проживання та інші)». Але з іншого боку соціальна робота з різними категоріями чоловіків у програмі не розкрита, що говорить про констатування гендерної нерівності. Адже, серед чоловіків також є безробітні, засуджені, без визначеного місця проживання. Але програма чомусь не розкриває роботи з ними. Також тема 4 «Організація соціальної роботи з клієнтами, що потребують екстреної соціальної допомоги» містить такі питання як : Соціальна робота з клієнтами, які зазнали насильства в сім'ї; Організація роботи з жертвами « торгівлі людьми». Знову ж орієнтація іде на жінок, а чоловічий аспект упускається, що формує у студентів гендерні стереотипи. Отже, у програмі немає чіткого розуміння гендерного підходу.

Таким чином, дана програма потребує доопрацювання, включення та висвітлення гендерного компонента до її змісту. А ще для забезпечення гендерної рівності, рівних прав і можливостей чоловіків та жінок зміст програми варто розширити, де це дозволяє зробити логіка і структура програми.

До програм третього рівня:

2курс Програма «Теорія та історія соціального виховання»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS -2 кредити.

Аналіз навчальної програми показує, що у програмі подано опис процесу соціального виховання. Загалом,програма не містить висвітлення гендерного аспекту, але повинна. Адже, процес виховання як ніякий інший не можливий без врахування гендерного аспекту. Це є досить важливим моментом, бо його упущення може призвести до формування гендерних стереотипів.

Дана програма не містить понятійного апарату гендерного компонента і характеризується відсутністю чіткого розуміння гендерного підходу. У програмі все ж таки бракує опису форм мислення, в яких детермінуються способи сприйняття, категоризація та соціальне структурування статевих відмінностей. Привертає увагу тема8 «Історія розвитку соціального виховання з додержавного періоду до початку 18 століття» де йдеться про : братські школи, їх роль у формуванні національної свідомості, науки та культури і козацька система виховання. У свою чергу у програмі не представлено феміністичний аспект тем, що говорить про констатацію стереотипів у свідомості студентів. Бракує змістовного модуля, присвяченого соціальному вихованню філософії статей, в якому треба розглядати символічну та культуро формувальну роль гендеру.

Отже, програма потребує вдосконалення та включення гендерного аспекту в тематику робочої програми з метою підвищення ефективності соціального виховання.

1курс Програма «Основи охорони праці в соціальній сфері»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS - 1 кредит.

За результатами експертизи програми треба зазначити, що в змісті дисципліни повністю відсутній понятійний апарат гендерного компонента та позиція гендерного підходу. Але вважаємо, що включення гендерного аспекту до тематики даної програми є вкрай необхідним. Адже, охорона праці в рівній мірі повинна розкриватись як для жінок, так і для чоловіків. Важливим є те, упущення цього моменту може призвести до ігнорування гендерних відносин у змісті програми та формування гендерних стереотипів у студентів.

У програмі мова йде про стан і проблеми охорони праці в закладах соціально-педагогічного спрямування. Єдиним, що привертає увагу є звернення до Закону України «Про охорону праці».

Отже, на нашу думку, дана програма дає підстави стверджувати, що вона є повністю гендерно нейтральною і у свою чергу потребує включення гендерної складової до її змісту та висвітлення гендерного аспекту в тематиці робочої програми.

2курс Програма « Основи профорієнтаційної роботи»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS -1,5 кредитів.

Проаналізована програма не є гендерно чутливою. Адже, вона не має жодних ознак як гендерної чутливості,так і гендерних стереотипів. Характеризується повною відсутністю позиції гендерного підходу. Загалом програма містить такі питання: Зміст професій як системне явище, основні види класифікацій професій. Зміст, складові, ф-ції, форми професій. Особливості професійної діяльності соціального педагога в різних соціальних інститутах та інші.

Отже, помітно, що жодної згадки про гендерну систему суспільства, про гендерні відносини у програмі немає. Але доцільним було б у рамках даного курсу зазначити на гендерній рівності. Для забезпечення гендерної рівності, рівних прав і можливостей зміст програми варто розширити, де це дозволяє зробити логіка і структура програми. Доцільно долучити до складу програми матеріали щодо гендерної рівності та створення для чоловіків і жінок однакових умов для реалізації прав та свобод людини й громадянина. Важливо якнайповніше враховувати психологічні особливості розвитку хлопців та дівчат, зважати на їхні інтереси та зацікавленості, а виховний компонент програм спрямовувати на самореалізацію та само ідентифікацію особливості залежно від її статі.

Отож, програма є гендерно нейтральною і як результат потребує доопрацювання, а саме: включення позиції гендерного підходу,понятійного апарату гендерного компонента, констатування гендерної рівності та висвітлення високого ступеня гендерного аспекту у змісті програми.

3курс Програма «Методика виховної роботи»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS -2 кредити.

Дана програма є гендерно нейтральною, хоча і не повинна нею бути. Вона навіть не містить жодного понятійного апарату гендерного компонента. Загалом якщо у програмі і містяться звернення, то вони загального характеру. Наприклад: школярі, молодь, особистість, діти, батьки, вчителі. Програма не розглядає жодного гендерного питання. На нашу думку, така програма потребує ґрунтовного доопрацювання як на рівні змісту, так і на рівні оформлення документа. Йдеться про те, що курс, завдання якого познайомити студентів з моральними засадами та методами виховної роботи в сучасному суспільстві, навіть не згадує про принцип рівних можливостей, не навчає відповідної поведінки. Адже, процес виховання потребує наявність позиції гендерного підходу. Це є дуже важливим. Тому, вважаємо, що така дисципліна повинна містити у своєму змісті висвітлення гендерної тематики.

Таким чином, проаналізована програма не містить жодної згадки про гендерну систему суспільства, ігнорує гендерні відносини та не висвітлює гендерного аспекту в тематиці робочої програми. Отже, програма потребує доопрацювання.

3курс Програма «Основи педагогічної конфліктології»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS -3 кредити.

Дана програма за результатами аналізу є гендерно нейтральною, але не повинна бути такою. Вона не містить жодних ознак гендерної чутливості. Ми вважаємо, що необхідним є долучення гендерного аспекту до змісту даної програми. Адже, доцільним було б розглядати конфлікт в рамках гендеру. Загалом дана програма розкриває такі модулі: ЗМ1 «Роль конфліктології у сучасному суспільстві. Загальна характеристика конфлікту», ЗМ2 «Внутрішньоособистісний конфлікт», ЗМ3 «Конфлікти у різних сферах людської діяльності», ЗМ4 «Управління конфліктами:прогнозування, попередження, регулювання, вирішення». Можливо б доцільним було б включити, наприклад тему «Гендер і конфлікт».

Отже, аналізована програма є гендерно нейтральною. Тобто, у цілому така програма характеризується ігноруванням гендерних відносин у змісті програми, та відсутністю у програмі жодної позиції гендерного підходу. Тому, для того, щоб вдосконалити зміст програми потрібно врахувати вимоги гендерних підходів у навчально-виховному процесі.

3курс Програма «Педагогіка сімейного виховання»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS -2,5 кредити.

Аналізуючи програму зазначимо, що вона не містить гендерної тематики у своєму змісті. Але ми вважаємо, що така програма повинна містити позицію гендерного підходу. Адже, мова йде про процес виховання. Що стосується понятійного апарату гендерного компонента, то він також відсутній (ні поняття « стать», ні «гендер» і т. п. у програмі не зустрічається). Гендерний аспект у програмі також є упущеним. Про це свідчить наскрізне вживання в тексті освітнього документа слова « батьки» на позначення матері, батька та слова « діти» на позначення дочок та синів. Привертає увагу у програмі лише тема5 «Неповна сім'я як соціально-педагогічна проблема», де вживається згадка про гендер. А саме - тема містить розгляд такого питання як «Типи материнства і батьківства». Більше жодних звернень, тем, питань гендерного компонента у програмі не спостерігається.

Жодних вимог, рекомендацій чи приписів щодо врахування гендерних аспектів в оформленні програми немає. А саме вона як жодна інша повинна містити гендерний компонент, адже, проблема «батьки і діти», процес виховання є основою програми. А дана тема зараз є доволі актуальною. Її не можливо вирішити без врахування гендеру.

5курс Програма « Соціальний супровід клієнта»

Передбачає навантаження кількістю кредитів, відповідних ECTS - Модуль: 2+ (навчальний проект: ІНДЗ).

Проаналізована навчальна програма не містить гендерного компонента. Ми вважаємо це не правильним. Така програма повинна розкривати у своєму змісті позицію гендерного підходу. Що стосується понятійного апарату гендерного компонента, то він взагалі є відсутнім. У програмі якщо і містяться звернення, то вони лише загального характеру: клієнт, населення, вихованці, неповнолітні, люди, діти. Тобто, поділу на чоловіків - жінок, хлопчиків - дівчаток не спостерігається. Наявним для програми є констатування гендерної нерівності. Так, наприклад, тема6 «Особливості планування та здійснення соціального супроводу щодо різних груп клієнтів» розкриває таке питання як «Соціальний супровід жінок, які зазнали насильства». У свою чергу питання щодо супроводу чоловічої групи населення не розкривається. Це є не правильним і призводить до формування стереотипів, чого необхідно уникати.

Отже, дана програма визначається як така, що ігнорує гендерні відносини у своєму змісті. Цього не повинно бути. Таким чином, програма потребує вдосконалення та висвітлення в повній мірі гендерного аспекту в тематиці робочої програми.

До програм четвертого рівня: 3курс Програма «Основи соціально-педагогічного тренінгу», 3курс «Соціальна педагогіка», 4курс «Філософія культури», 1 курс Програма «Вступ до спеціальності», 1 курс Програма «Професійна етика», 2курс Програма «Основи сценарної роботи соціального педагога», 3курс Програма «Технології соціально-педагогічної діяльності», 3курс Програма «Організаційно-правові основи діяльності неурядових організацій», 4курс Програма «Соціально-педагогічна робота в закладах освіти», 5курс Програма «Екокультура особистості», 5 курс Програма «Технології соціально-педагогічної діяльності».

Отже, за загальними даними серед 25 навчальних програм системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів лише 3 з них є програмами першого рівня, тобто гендерно чутливими; 4 з них належать до другого рівня і визначаються як програми, що містять суперечності в тлумаченні гендерних відносин;7 програм належать до третього рівня і є такими, які не містять аспекту гендерної тематики, хоча й повинні мітити, і вся решта - 14 програм визначаються програмами які є гендерно нейтральними, тобто не містять жодної згадки про гендерну систему суспільства.

Таким чином, навчальні програми системи фахової підготовки соціального педагога потребують доопрацювання та включення гендерного компонента, де це дозволяє зробити логіка і структура програми з метою досягнення більшої ефективності та доцільності їх змісту. Адже, подолання гендерних стереотипів у навчальних програмах вищої школи позитивно відобразиться як на навчальній, так і професійній діяльності. За результатами аналізу бачимо, що є велика кількість програм, які не містять позиції гендерного підходу, хоча й повинні. На це треба звернути особливу увагу. Нам необхідно показувати на їх дискримінаційну основу. Це і буде роботою переборення нерівності. Такі програми потребують особливої уваги з боку викладачів та вагомого доопрацювання. Адже, якщо прямо зараз не звернути на це увагу, то такі програми стануть породжувати гендерні стереотипи, що негативно позначиться як на студентах, так і на суспільстві в цілому.

Висновки до ІІ розділу

Робоча навчальна програма - це один з головних документів за яким здійснюється підготовка спеціалістів. Відповідно від їх змісту залежатиме як професійна компетентність майбутніх спеціалістів, так і навчальна діяльність загалом.

Розглянувши особливості гендерного виховання та навчальні робочі програми спеціальності «соціальна педагогіка», мани було розроблено критерії ефективності робочих навчальних програм до яких ми віднесли: наявність чи відсутність гендерного понятійного апарату гендерного компонента, наявність чи відсутність у програмі позиції гендерного підходу, характеристика гендерної системи суспільства, ступінь висвітлення гендерного аспекту в тематиці робочих програм у разі його доцільності, констатування проявів гендерної нерівності (дискримінація), наявність чи відсутність гендерних стереотипів, гендерна асиметрія мови.

У свою чергу шляхом вивчення матеріалу з гендерної експертизи ми можемо зазначити, що гендерна експертиза навчальних програм та навчальних посібників - це їх реконструкція з ціллю виявлення того, яким чином вони впливають на соціалізацію студентів, і як при цьому змінюються потенційні можливості самореалізації представників обох статей.

Таким чином,з метою перевірки ступеня додержання гендерної рівності у програмах підготовки майбутніх соціальних педагогів, ми здійснили гендерну експертизу робочих навчальних програм вищої школи на підставі дослідження методичного матеріалу системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів. За результатами аналізу ми виділили програми чотирьох рівнів:

Перший рівень - це програми, які є гендерно чутливими. До них ми віднесли: 2курс Програма «Гендерна психологія та педагогіка», 3курс Програма «Гендерна педагогіка», 3курс Програма «Технології соціальної роботи в зарубіжних країнах».

Другий рівень - це програми, які є гендерно чутливими, але особливістю таких програм є те, що хоча вони і містять гендерну тематику та у свою чергу характеризуються наявністю певних суперечностей. Це такі: 1курс Програма « Етика і психологія сімейного життя», 2курс Програма «Соціальна молодіжна політика», 4курс Програма «Соціальний супровід сім'ї», 5курс Програма «Організація роботи з різними соціальними групами».

Третій рівень - це ті програми, які не містять позиції гендерного підходу, але повинні. До них ми віднесли: 2курс Програма «Теорія та історія соціального виховання», 1курс Програма «Основи охорони праці в соціальній сфері», 2курс Програма «Основи профорієнтаційної роботи», 3курс Програма «Методика виховної роботи», 3курс Програма «Основи педагогічної конфліктології», 3 курс Програма «Педагогіка сімейного виховання», 5 курс Програма « Соціальний супровід клієнта».

Четвертий рівень - це програми, які є повністю гендерно нейтральними. Сюди входять: 3курс Програма «Основи соціально-педагогічного тренінгу», 3курс «соціальна педагогіка», 4курс «Філософія культури», 1 курс Програма « Вступ до спеціальності», 1 курс Програма «Професійна етика», 2курс Програма « Основи сценарної роботи соціального педагога», 3курс Програма «Технології соціально-педагогічної діяльності», 3курс Програма «Організаційно-правові основи діяльності неурядових організацій», 4курс Програма «Соціально-педагогічна робота в закладах освіти», 5курс Програма «Екокультура особистості», 5курс Програма «Технології соціально-педагогічної діяльності».

Отже, гендерний аналіз робочих навчальних програм системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів дає підстави стверджувати, що програми потребують переробки та доопрацювання, так як не всі вони відповідають принципу додержання гендерного підходу у їх змісті, що є вкрай необхідним та важливим.



Висновки

Сучасне суспільство перебуває на етапі демократичного розвитку. Побудова гендерної рівності набуває актуального звучання. Важливу роль відіграє у цьому напрямку саме освіта. Адже, без гендерної освіти ми не зможемо сприяти розвитку у молоді гармонійних гендерних відносин. Тому, необхідним є вдосконалення системи фахової підготовки майбутнього соціального педагога. У свою чергу це можливо за умов впровадження гендерної складової до її змісту.

Виходячи з актуальності даного питання нами було сформульовано мету:здійснити гендерний аналіз робочих навчальних програм системи фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів. на підставі дослідження методичного матеріалу рівня бакалавра.

Шляхом вивчення літератури науковців серед яких: Арнольдов А.І., Бочарова В.Г., Васількова Ю.В., Галагузова М.А., Галузинський В.М., Демиденко Е.С., Євтух М.Б., Звєрєва І.Д., Зімняя І.А., Капська А.Й., Лавриченко Н.М., Малько А.О., Мудрик А.В., Нікітін В.О., Сємьонов В.Д. ми дослідили професійну підготовку фахівців в області соціальної роботи. Вивчення даного матеріалу дозволило зробити такі висновки, що на сучасному етапі розвитку суспільства професія соціального педагога є однією з найбільш значущих. Підготовка даних спеціалістів здійснюється у різних формах: очна, очно-заочна, заочна, вечірня, екстернат та інші і передбачає багаторівневий характер освіти: допрофесійна, професійна, післядипломна, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів. Соціальні працівники мають можливість отримувати різну професійно-рівневу кваліфікацію і спеціалізацію у середніх навчальних закладах (училищах, технікумах, коледжах, ліцеях) та у вищих навчальних закладах (інститутах, університетах, академіях, спецфакультетах) та ін.

У свою чергу підготовка спеціалістів здійснюється за навчальними програмами. Згідно з вимогами Державного стандарту професійної підготовки соціального педагога в Україні до робочої програми входять: тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання тощо. Навчальні програми є основними документами за якими і здійснюється підготовка спеціалістів соціальної сфери. Загалом аналіз програм говорить про змістовну підготовку соціально-педагогічних кадрів та водночас про необхідність їх удосконалення та доопрацювання.

Отже особлива увага повинна приділятися саме підготовці спеціалістів соціальної сфери. Тобто, необхідно звернути увагу на навчальні програми за якими здійснюється підготовка спеціалістів соціальної сфери за спеціальністю «соціальний педагог».

У свою чергу важливим на сучасному етапі постає питання про розробку недискримінаційних підходів. Проблему впровадження гендерного підходу у національну освіту досліджували С.Т. Вихор, Т.П. Голованова, Т.О. Дороніна, О.А. Луценко, І.С. Мунтян та ін. На підставі вивчення даного матеріалу можемо зробити висновки, що зараз проблема впровадження гендерного підходу в освіту є однією з найменш розроблених в українських гендерних психолого-педагогічних дослідженнях, тому потребує доопрацювання.

Адже, гендерна рівність є показником гендерної культури нації та демократичності суспільства. Тому, викликом часу є формування гендерних компетенцій молоді як особливої системи гендерних знань і практик, релевантних принципам паритетності статей. Гендерний підхід у освітній парадигмі вищої школи є тим методологічним інструментом аналізу діяльності вузів, який ґрунтується на врахуванні «фактору статі», що сприяє розширенню культуротворчого ментального простору всіх учасників педагогічної взаємодії. Вивчення даного питання дозволяє зробити висновок про те, що інституалізація гендерної освіти в системі вищої школи є вкрай слабкою. Накопичений досвід запровадження гендерних досліджень у викладання залишається неповним.

Що стосується впровадження гендерних стандартів у фахову соціально-педагогічну підготовку, то необхідно зауважити, що вимога щодо впровадження гендерних стандартів в освіту пов'язана з потребою модернізувати систему вищої освіти в Україні в контексті Болонської декларації, що означає зробити її якість та рівень відповідними до освітніх стандартів провідних країн світу. Перед вищою школою стоять важливі завдання, пов'язані з усвідомленням нових вимог до організації навчального процесу. Особливу увагу варто приділити результатам навчання як одному з основних показників якості професійної освіти. Сучасні стандарти висвітлено у законах, наказах та реалізуються через гендерні курси. Розглянувши зміст законів, наказів, та дослідивши зміст навчальних спецкурсів з гендерної проблематики ми можемо говорити про їх недостатність. Отже, гендерні стандарти потребують розширення та вдосконалення.