Психологічний комфорт залежить від того, як педагог підтримує дітей, забезпечує їх успіхи в різних видах діяльності. Про стан емоційного комфорту, захищеності, зручності свідчить те, як дитина переживає задоволення успіху, безпеки, свою значимість для інших, унікальність. Усе це є фундаментом для позитивного особистісного зростання, активізації саморозвитку, підтримки самооцінки.

Звичайно, не завжди вдається відділити жвавість дитини від проявів знервованості, вирішити чи покарати дитину за впертість, чи, навпаки, приголубити, заспокоїти її; радіти з приводу її оригінальних висловлювань чи аналізувати їх. Досить важко обрати правильну орієнтацію, яка б стала припущенням, прогнозуванням позитивного розвитку особистості. Також немає єдиного погляду на шляхи вдосконалення педагогічної взаємодії з дитиною у зв'язку з наочними, швидкими змінами її психічного стану. Проте, у педагогів й психологів немає жодних сумнівів щодо того, як психологічний комфорт впливає на емоційний стан кожного учня й колективу взагалі. Емоційні стани в колективі виконують важливі функції: об'єднують, згуртовують його членів; допомагають установлювати контакти. Проте колективні емоції можуть виконувати функцію психологічного тиску на особистість. У цьому випадку дитина підкоряє свої дії, переживання відвертому чи прихованому тиску вчителя, учнів, батьків. В емоційних станах завжди відображається світ дитячих потреб, ставлення до себе та інших людей, до загальнолюдських цінностей. Крім того, у практиці педагогічної діяльності нерідким є факт, коли саме настрій, емоційний стан дитячого колективу вирішують ефективність тієї чи іншої справи. Таким чином, можна зазначити, що емоційні стани - це “душа" колективу. Емоційне життя колективу реалізується в емоційних станах, з яких і складається психологічний клімат та психологічна атмосфера діяльності групи. Не менш важливим для формування позитивного психологічного клімату є гуманізація системи взаємовідносин, що склалася в колективі: доброзичливість, симпатії, взаємодопомога, довіра тощо. Соціальні психологи розглядають психологічний клімат як емоційний настрій колективу, в якому на емоційному рівні відображаються взаємини, що склалися в колективі, характер співпраці, ставлення до навколишнього життя. Так, психологічний комфорт у процесі навчальної діяльності залежить від того, як складаються відносини між педагогами і дітьми, дітей між собою, педагогом і батьками, між різними суб'єктами та об'єктами. Безперечно, без гуманізації взаємин між учителями та учнями неможливо сформувати позитивний психологічний клімат. “Глибоко людяні, гуманні стосунки між педагогом та дітьми - першооснова взаєморозуміння, позитивного самопочуття, найповнішого розкриття можливостей кожної дитини”. Питання гуманного ставлення до дитини було й залишається предметом наукових досліджень філософів, психологів, педагогів. Останнім часом у стосунках вихователів, вчителів дедалі частіше виявляються певні демократичні, гуманістичні тенденції. У Державній національній програмі “Освіта - Україна XXI століття” серед принципів модернізації освіти в Україні одним із найважливіших визначений принцип гуманізації й утвердження людини як найвищої соціальної цінності, гармонія стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи. Відомий психолог-гуманіст Карл Роджерс наголошував, що “метою освіти має бути виховання особистості, відкритої до змін. Тільки такі люди зможуть знайти конструктивні відповіді на складні проблеми світу, на які часом не так легко знайти відповідь. У світі майбутнього набагато важливіше навчитися правильно розуміти нове, ніж знати і повторювати старе”. Аналіз сучасної навчально-виховної практики свідчить про наявність протиріч: між завданнями, які постали перед навчальним закладом, орієнтованими на найповніше розкриття творчих сил учня, і старими формами та методами їх вирішення; між необхідністю втілення гуманістичних ідеалів в освітньо-виховну систему, які в центр уваги ставлять цілісну особистість, і фактами шкільного життя, де вчитель - провідна діюча особа, а учень, як правило, - виконавець волі вчителя. Отже, від стилю взаємодії педагога з учнями залежить емоційний фон на уроці, мікроклімат у дитячому колективі (див. табл. 1).

Стиль взаємодії педагога з учнями

Сучасні зміни, що відбуваються в освіті, не могли не позначитися на взаємовідносинах педагогів і дітей. Вони стали більш гуманістичними, відкритими, довірливими. Незважаючи на те, що бажання учителів та учнів йти назустріч один одному недостатнє, все ж таки помітне прагнення оцінювати ту чи іншу ситуацію взаємодії не з позиції власного досвіду; надавати дитині право вибору, враховувати її індивідуальні особливості, бачити й спиратися на позитивне та ін. Гуманізація відносин між педагогом та учнями є тією пріоритетною засадою, за допомогою якої можна побудувати ефективну систему виховання творчої гуманної людини. Гуманні стосунки між педагогом та учнями закладають фундамент для взаєморозуміння, позитивного настрою, душевної рівноваги, найповніше розкривають природний потенціал кожної дитини, сприяють успішності навчально-виховного процесу, є основою позитивного ставлення до школи, до вчителя. Гуманістична установка педагога на взаємодію з дитиною - важливий компонент педагогічної майстерності, необхідна умова гуманно-особистісного підходу та гуманістичного стилю роботи. Особистість учителя повинна викликати в учня позитивні емоції, бажання й готовність до діалогу. Коли вчитель звертається до дитини на ім'я, цим він підкреслює повагу до особистості, що притаманне демократичному, гуманістичному стилю. Для поліпшення психологічного клімату в дитячому колективі відомий американський психолог Роберт Марзано радить:

звертатися до дітей на ім'я;

допомагати дітям відчути свою значущість, що вони визнані як ним, так і ровесниками;

частіше використовувати виховні та методичні можливості гумору;

поганий настрій учителя не повинен впливати на дітей;

оптимістична установка, віра в дитину - запорука позитивного психологічного комфорту в колективі;

бути щедрим на похвалу;

педагогічний такт - засіб гармонізації спілкування;

невимушено розмовляти з учнями про їх інтереси;

забезпечувати педагогічну підтримку;

спиратися на сильні сторони дитини

контролювати свої відносини з “проблемними” дітьми.

Таким чином, позитивний психологічний клімат має велике значення, адже:

забезпечує об'єднання дітей у згуртований колектив;

надає простір для прояву й розвитку здібностей, інтересів, нахилів;

сприяє розвитку творчої самореалізації кожної особистості;

формує кращі морально-психологічні якості;

підтримує оптимальний тонус психіки;

задовольняє вимоги психогігієни (не має шкідливого впливу на психіку та психофізичне здоров'я дитини);

підвищує емоційний тонус, а значить і працездатність дітей.

Організовуючи психологічний клімат, що стимулює розвиток кожної особистості і високу працездатність всього колективу, слід починати з регуляції взаємин між членами групи і ціннісних орієнтацій, які панують у ній.

У сучасній психології виділяються офіційна і неофіційна структури взаємин в колективі. [1,2,3,5]

Офіційна структура відносин - це система позицій, заданих ззовні, суспільством, і необхідних для функціонування даного колективу. Кожна з позицій задається певними приписами, так що ті хто займають ці позиції мають більш-менш певні уявлення про свої права і обов'язки.

У неофіційній міжособистісної системі відносин позиції визначаються індивідуальністю кожного школяра і особливостями даного класу.

Соціальна позиція характеризується двома параметрами: соціальною поведінкою особистості і соціальними очікуваннями оточуючих.

Соціальна поведінка - це реальні вчинки, завдяки яким людина стверджує себе в бажаній ролі.

Соціальне очікування - це відносини оточуючих до позиції даної людини.

Особливе місце серед внутрішньоколективних позицій займає позиція лідера, ватажка. Ця позиція пов'язана з успішністю виконання завдань, що стоять перед групою. Лідери визначають норми і цінності даного колективу. Лідер володіє великими можливостями для навіювання. Тому морально здоровий психологічний клімат колективу залежить від того, чи є в колективі лідери, здатні реалізувати ці цінності, тому поєднання - трудових, пізнавальних та ігрових справ - необхідна умова повноправної життєдіяльності колективу. Необхідною умовою формування психологічного клімату в колективі - це взаємини між вчителем і учнем. Вони повинні будуватись на довірі і повазі.

Формування нормального психологічного клімату не можна відірвати від формування колективу в цілому. Не можна створити клімат, що не керується колективом. У цьому управлінні входять і підтримка певних ціннісних орієнтацій через регуляцію взаємин, і створення дієвого самоврядування, і формування доброзичливої атмосфери, і корекція позицій кожної особистості в колективі. [6,8]

Висновок