Принципи виховання та їх реалізація в сучасній школі

У сучасній школі принципи виховання мають дещо інше змістове наповнення ніж у попередні десятиріччя і сприяють формуванню окремих якостей цілеспрямованої особистості.

Принципи виховання у сучасній школі - це основоположні ідеї, які втілюють у собі взаємозалежність його мети, завдань, закономірностей та потреб суспільства щодо рівня сформованості необхідних якостей майбутньої еліти України.

До їх числа відносимо принципи опори на позитивне в людині та її вчинках, єдності вимог і поваги до особистості вихованця, етнізації, народності, природовідповідності, культуровідповідності, виховання у колективі, демократизації, виховання у праці, наступності у виховній роботі педагогів, відповідності виховання індивідуальним особливостям учнів, інтегративності, поєднання цілеспрямованої виховної діяльності з ініціативою учнів, гуманізації, зв'язку виховання з життям.

У сучасній школі одним з найвагоміших принципів виховання являється принцип опори на позитивне в людині та її вчинках. Він базується на вірі у правильне, добре в характері і діях особистості вихованця. Принцип опори на позитивне в людині орієнтує на повагу до неї, уважне ставлення до всіх її життєвих проявів, необхідну підтримку. Дотримання принципу сприяє розвитку взаємодовіри, взаємодії, взаємовпливу. Наслідком його реалізації є позитивна реакція вихованців на стосунки з особистістю педагога-куратора та підтримка його ініціатив, пропозицій, рішень.

Інший принцип - принцип єдності вимог та поваги до особистості вихованця. У ньому закладено ідею позитивного впливу на людину через повагу до неї, "почуття шани, прихильне ставлення" та одночасне підвищення вимог з боку педагога, що стимулює цілеспрямований розвиток і дієвість вихованця, викликає його бажання жити в творчості і здійснювати підтримку іншим. У давнину наші предки, слідуючи цьому принципу, проявляли свою небайдужість до рівня набуття молодою людиною життєвого досвіду, враховували у взаємодії з нею її погляди та переконання, сприяли покрашенню долі, піклувались про правильну поведінку у соціумі і рівень життя. У їх виховній практиці повага і вимога до особистості були першочерговими мотивами.

Принцип етнізації виховання покликаний орієнтувати на врахування у виховному процесі ідей формування особистості, напрацьованих у межах кожного етносу для збереження його своєрідності, специфічності і підтримки кращих надбань прадідів та актуалізації їх, донесення нащадкам. Він застосовується з метою кращого розуміння життєвих позицій учнів, їх релігійних переконань, політичної орієнтації, потреб і запитів. Завдяки дотриманню цього принципу куратор може регулювати взаємостосунки в учнівському колективі, вести пояснювальну роботу щодо їх взаємодії.

Принцип народності полягає у використанні з виховною метою ідей єдності загальнолюдського і національного, що сприяє формуванню національної спрямованості виховання, любові до першобатьківщини і її народу, шанобливого ставлення до його культурної спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості людей, що населяють нашу країну.

Принцип природовідповідності виховання вимагає врахування багатосторонньої і цілісної природи особистості та рідного їй краю. Він базується не тільки на її фізичних, психічних, психологічних, анатомічних, вікових особливостях, а й на етнічних, регіональних, статевих, оскільки нехтування їх значенням у процесі виховного впливу призводить до різнорідних наслідків для цілісного розвитку. Слідуючи цьому принципу педагог може впливати на особистість учня з огляду на його життєвий досвід, рівень орієнтації у суспільному житті, подальше уміння застосовувати наявну тільки у нього інформацію стосовно розвитку різностороннього наукового знання у окремому регіоні, області, краї тощо.

Принцип культуровідповідності виховання означає здійснення виховного процесу на народознавчій основі з врахуванням мови народу, його мистецтва, ремесел і промислів, культурних здобутків протягом багатовікової історії, оскільки вони є засобами впливу при виробленні у молоді духовних, моральних, матеріальних і інших цінностей. Цей принцип орієнтує педагога на роботу по забезпеченню розуміння учнями важливості єдності та спадкоємності поколінь, підвищення ними свого рівня знань з вітчизняної та зарубіжної культури, застосування їх у спілкуванні з вихованцями.

Принцип виховання у колективі передбачає всебічний розвиток особистості через взаємовплив, що відбувається у процесі взаємодії всіх його членів. Цілеспрямоване дотримання цього принципу допомагає підвищувати життєвий досвід вихованців шляхом запозичення у своїх друзів, однокурсників чи однодумців та засвоєння, відпрацювання позитивних звичок і уможливлює викорінення у окремих осіб раніше набутих негативних, а, також, розвиток навиків ділового спілкування, уміння слідувати етичним нормам співжиття тощо.

Принцип демократизації виховання орієнтує на усунення авторитарності у вихованні, налагодження партнерських стосунків між педагогом і учнями; сприйняття кожної особистості як вищої соціальної цінності; формування усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини, її відповідальністю за власні дії; розвиток індивідуальних здібностей та забезпечення можливості двостороннього волевиявлення, рівноправності, іноді самодіяльності.

Принцип виховання в праці стосовно учнів чучасної школи полягає у виробленні у них бажання власними силами набувати досвіду, самостійно поповнювати свої знання шляхом плідної підготовки до навчальних занять, позанавчальних заходів. У давнину наші предки дотримувались цього принципу, залучаючи молодь до досвіду різносторонньої діяльності на основі пізнання найпоширеніших і найнеобхідніших професій свого краю.

Принцип наступності у виховній роботі педагогів трактується як такий, що полягає у плануванні і організації виховної діяльності з учнями з врахуванням рівня вихованості кожного з них, міри сформованості тих чи інших якостей, забезпечення життєвих потреб. Для його реалізації необхідною умовою є пізнання досвіду педагогів-попередників, які працювали з цим колективом чи окремими його членами, мають інформацію щодо характерних особливостей кожного з них і можуть поділитися нею.

З цим принципом тісно переплітається принцип безперервності виховання. Він полягає у цілісності і наступності виховного процесу, органічному поєднанні навчально-виховного і виховного факторів, підпорядкуванню змісту навчання і виховання формування всесторонньо розвиненої особистості.

Принцип відповідності виховання індивідуальним особливостям учнів - спрямовує на врахування у виховній практиці психологічних, психічних властивостей особистості, її моральних, фізичних, фізіологічних якостей, матеріальних потреб, духовних запитів тощо. Він орієнтує на налагодження педагогом стосунків з кожним учнем, відділення чи групи з врахуванням його етнічного походження, нахилів, здібностей, релігійних переконань тощо.

Інтегративність виховання пояснюється як дотримання у виховному процесі єдності педагогічних вимог сучасної школи, сім'ї та громадськості. Цей принцип спрямовує на взаєморозуміння, взаємопідтримку, взаємодопомогу у стосунках між педагогами навчального закладу, сім'ями і громадськими організаціями, громадою в цілому для підкріплення процесу становлення і утвердження позитивних якостей особистості, підвищення спільними зусиллями якості виховного впливу на учнів.

Принцип поєднання цілеспрямованої виховної діяльності з ініціативою учнів орієнтує на подолання бар'єру між педагогом і вихованцями через виваженість його рішень, підходів до розв'язання назрілих у молодіжному колективі проблем, взаємодію у необхідні життєві моменти, належне сприйняття і оцінку ініціативних проявів учнів. Принцип базується на виявленні побажань, пропозицій учнів і включення їх у сферу запланованих виховних заходів. Він передбачає відпрацювання педагогом такого стилю взаємин, який не придушує, а збуджує сили вихованців, розвиває їх самостійність та ініціативу.

Попередньо охарактеризований принцип перекликається з принципом гуманізації виховання у практичній діяльності педагогів сучасної школи. Він проявляється у "світогляді, пройнятому любов'ю до людей, повагою людської гідності, піклуванні про добро", зичливому ставленні до вихованців, застосуванні найдоцільніших засобів впливу на них, підтримці їх ідей, допомозі в організації творчої навчальної, науково-пошукової, громадської роботи, створенні умов для формування кращих якостей і здібностей молоді тощо. Гуманізація виховання передбачає наповнення виховного процесу благородними ідеями, спрямованими на розвиток у молодих людей природних задатків, щирості, людяності, доброзичливості, милосердя, уможливлення здійснення ними щонайглибшого самопізнання та самореалізації.

Принцип зв'язку виховання з життям базується на виробленні педагогом цілеспрямованого курсу на забезпечення формування у молоді навиків пошуку сфери застосування своїх знань, інформації про найістотніші суспільні процеси. Він є постійно актуальним і необхідним для усвідомлення учнями своєї ролі у повсякденному та подальшому житті. Крім того, спрямування названого принципу визначається повсякденною необхідністю орієнтуватись у потоці інформації, суттєвих подій і явищ, що створює їх особливу залежність від усього оточуючого. Принцип зв'язку виховання з життям передбачає врахування у виховному процесі особливостей суспільно-політичного, економічного, традиційного укладу життя в регіоні.

Означені принципи виховання у сучасній школі не є взагалі вичерпаними. З часом з'являються нові ідеї, які звертають увагу на необхідність застосування інших або нових принципів. Справедливо зазначають сучасні вчені про те, що "виховання й розвиток - єдині".

Висновки

Зміст виховання - це те, що випливає із багатства суспільно-історичного досвіду, вартостей культури і використовується для потреб виховного процесу, тобто це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання.

Зміст роботи педагога полягає у пошукові спільно з вихованцями кращих зразків культури; організації різних видів спільної діяльності (пізнавальної, суспільно корисної, трудової, художньої, декоративно-прикладної, правової, екологічної, туристсько-краєзнавчої, фізкультурно-спортивної та ін.), яка включає кожного учня в активну взаємодію із сучасною культурою.

У процесі спільної діяльності і спілкування вартості культури пізнаються, освоюються, засвоюються і присвоюються особистістю. Так, навчаючись, учень пізнає, відкриває вивчає істину; працюючи, він зберігає, удосконалює, малюючи, - набуває уміння малювати; виявляючи милосердя, - стає милосердним, займаючись фізичною культурою, - зміцнює й удосконалює своє тіло, переборюючи труднощі, стає мужнім тощо. Діяльність дозволяє проникнути в глибину процесу, явища, образу, оцінити їх значення з позицій людського життя, наповнити власне життя здобутками культури. Інтелектуальний, трудовий, моральний, естетичний, фізичний розвиток завжди є новоутворенням в особистісній структурі, яке з'являється у процесі активної діяльності особистості, що спрямована на конкретний об'єкт: книгу, навчально-дослідну ділянку, шкільне поле, малюнок, здоров'я, національне багатство і под.

У процесі взаємодії з дійсністю у дитини з'являється можливість усвідомлювати себе в навколишній реальності. Але ця можливість є потенційною. Для того, щоб вона стала актуальною, необхідна допомога вихователя в осмисленні і середовища, і діяльності, і себе як "я", що володіє внутрішнім автономним світом.

Принципи виховання спираються на виховний процес. Оскільки виховний процес є системою, то і принципи, які відображають його загальні закономірності, теж є системою. Існувало й існує багато систем виховання. Тому характер, деякі вимоги принципів, а іноді й самі принципи змінюються.

Принципи застосовуються не ізольовано, не почергово, а одночасно, комплексно. Серед принципів немає головних і другорядних, вони всі рівнозначні. Однакова увага до всіх принципів попереджає можливі порушення протікання виховного процесу.

Принципи виховання не є порадою, рекомендацією. Вони вимагають обов'язкового і повного втілення у практику. Грубе порушення принципів не просто знижує ефективність виховного процесу, а підриває його основи. Наприклад, вихователь, який грубо і навмисне порушує принцип гуманізму, повагу до особистості, може навіть притягатися до судової відповідальності.

Водночас принципи не є готовими рецептами, керуючись якими вихователь може досягти високих результатів. Успіх практичної реалізації принципів залежить від спеціальних знань, досвіду, майстерності, особистості педагога.

Список використаної літератури

1. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К., 1994.

2. Баяновська М., Опаленик О. Понятійний аппарат "Концепції національного виховання". Проблеми післядипломної освіти." - Ужг., 1996. - С. 42-44.

3. Дубасенюк О. Теоретичні і методологічні основи виховної діяльності педагога. Автореферат докторської дисертації. - К., 1996.

4. Заслуженюк В.С., Прискар В.В. Формування у школярів культури міжнаціонального спілкування/УПедагогіка і психологія, 1999, №2. - С.66-75.

5. Етнонаціональний розвиток України. - К., 1993.

6. Концепція національного виховання / "Рідна школа", 1995, №6.

7. Опаленик О.В., Сагарда В.В. Оновлення системи виховання/ Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. Вип.8 -К.:НМКВО,1992.-С.З-16.

8. Опаленик О., Береш Г. Педагогічні основи формування національної самосвідомості студентів. - Львів, 1992.

9. Ступарик Б. Про мету національного виховання в Україні/ "Педагогіка і психологія", 1996, №2. - С.87-94.

10. Філіпчук Г. Українська етнокультура в змісті національної загальної та педагогічної освіти. Автореферат докторської десертації. -- К.,1996.

11. Курс «Общие сведения о дидактике высшей школы», Фокин Ю.Г., 1996.

12. Макаренко А.С. Соч. т. 5, 1960.

13. Мельников А.Э., Рожков М.И., Успенский В.Б., Государственный экзамен по педагогике. - Ярославль, 1997.

14. Педагогика Под ред. Ю.К. Бабанского. - М., 1988.

15. Советский энциклопедический словарь / Гл. Ред. Прохоров А.М. - 3-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1985.- 1600 с., ил.

16. Толстой Л.Н. Полное собр. соч.,т.26. - М., 1936.

17. Фельдштейн Д.И. Психология воспитания подростка. - 1978.

18. Фельдштейн Д.И. Формирование личности ребенка в подростковом возрасте. - 1972.

19. Фромм Э. Душа человека. - М, 1992.

20. Щуркова Н.Е. и др. Новые технологии воспитательного процесса. - М., 1994.

Размещено на Allbest.ru