Оформлення художніх тканин в світлі вивчення рослинного орнаменту стилю модерн

Вихідним моментом технічного перевтілення в області тектильної промисловості був винахід англійцем Джоном Кеєм в 1733 році так званого човника-літака, а також прядильних машин Річардом Аркрайтом і Семюелем Кромптоном і механізоване виробництво бавовняних тканин стимулювало початок Промислової революції у Великобританії.

На зміну Дангону і Ревелю класицизм висуває Філіпа де Лассаля. Творчість де Лассаля, що поєднувало знання техніки виробництва з прекрасним талантом декоратора, здійснило глибокий вплив на ліонське шовкове виробництво. Використовуючи мотиви, створені ще до нього, де Лассаль комбінує їх з більшою виразністю і оригінальністю. Краще всього йому вдається оббив очні тканини, для яких він малює вази в античному дусі або великі панно на селянську тематику, обрамлені масивними квітами. Кольори його витворів завжди живі і гармонійні, високе декоративне відчуття в них поєднується з несякаючим фантазією. Він створює тканини на замовлення російського двору, йому належить також прославлена оббивочна тканина з покоїв Марії-Антуанетти [30, с. 23].

На інших тканинах цього періоду з'являється ряд новинок, фон набуває більшого значення, а декор часто складається з розсипу дрібних квітів. Зустрічаються банти і садові інструменти, що відображали характерну для цього часу моду «повернення до природи». Композиція врівноважена і граціозна, соковиті тони не переходять в грубу яскравість.

Французька революція докорінно змінила стиль і колір одягу. В жіночому костюмі - повернення до античних форм найбільш популярними стали батист, муслін, легкий шовк. Одним словом ніжні матерії. Французька революція перевернула відношення до полосатих тканин. Починаючи з ХІІ-ХІІІ ст., полосатий одяг вважався принизливим. Такі тканини носили лише палачі, проститутки, жонглери, прокажені, каліки, єретики, осуджені. Тепер же почалась повальна мода на полосату тканину від одягу до оббивки меблів і стін.

В період Імперії було повернення до величності і репрезентативності. Популярними стали бархат, парча, атлас і хутро, головним чином, горностай.

Першочергово відверті і розкішні матеріали періоду Імперії - бархатні узорчаті шовкові тканини - зникли. В 1808 р. Ж. М. Жаккар удосконалив прядильний і ткацький станки і розробив пристрій для отримання тканин з крупним узором (жакардові тканини). Завдяки цьому в оформленні інтер'єрів в моду ввійшли тканини з грецькими амфорами і меандрами, стилізовані пальметками, розетками і кольоровою в'яззю [54, с. 436].

Вишивка, яка при Людовіку ХVІ використовувалась головним чином для оббивки меблів, тепер широко використовується для прикрашення одягу і різних аксесуарів в стилі ампір. Багаточисленні вишивки по ескізам Боні включають елементи природи, трактовані стилізовані. Настінні килими все більше імітують живопис. В Салоні 1763 р. продукція мануфактури Гобеленів виставляється разом з живописом. У відповідністю з новою модою на гобеленах зображується портрети Людовіка ХV, Людовіка ХVІ, Марії-Антуанети, що представляли собою копії живописних роботи різних художників. Разом з тим виконуються так звані алентури - шпалери з копіями картин, виткані в овальному обрамленні на узорному фоні. Над зображеннями рами розміщаються гірлянди квітів. Коли мода аленткри завершилась, їх місце зайняли історичні сюжети, переважно античні. Розпочинається спільне згасання цього виду прикладного мистецтва, що продовжуватиметься протягом всього ХІХ ст.

Тканини народного виробництва, як правило, прикрашені геометричним узором і відрізняється яскравими і різноманітними фарбами. Вишивка виконувалась на суровому полотні хрестиком або тамбурним швом червоною ниткою і включала геометричні стилізовані квіти і листя, ініціали замовника або декоративні букви і дату.

Художні килими народної роботи зустрічається вкрай рідко. В Норвегії повсюдно ткались килими з геометричними узорами. Килимоткацтво існувало і в Румунії. Яскраві румунські килими мають зазвичай геометричний орнамент або ж рослинні мотиви настільки стилізовані, що важко в них розпізнати зображення рослин. Вони показують сильний вплив мусульманського мистецтва.

Шпалерне ткацтво представлено в народному мистецтві вкрай рідко. Широке поширення воно отримало, тільки в Норвегії, де в ХVІІ ст. виготовлялись шпалери зі стилізованими фігурами людей, трактованими практично геометрично. Фарби норвезьких шпалер яскраві, окремі сюжети чітко розмежовані геометричним обрамленням.

Великий вплив на візерунки російських тканин надали східні і західні мотиви. У XVII-XVIII століттях у Росію ввозилося багато східних тканин, що не могло не вплинути на формування російського мистецтва прикраси тканин. Візерунки російських шовкових тканин повторювали французькі, що цілком природно, оскільки в шовковому виробництві Європи XVII-XVIII століть Франція займала лідируюче положення [ 13, с. 359].

У другій половині XIX століття розширюється внутрішній ринок, надходження західноєвропейського ткацького обладнання і наплив фахівців-іноземців. Подібне положення привело до ослаблення традицій російського мистецтва прикраси тканин, до зниження їх загального художнього рівня. Занепадає шовкове і парчеве виробництва. Навіть у виробах знаменитої фабрики братів Сапожникових кращими були зразки, що відтворювали французькі тканини.

В епоху модерн діапазон тканин і кольорів розширився, але особливо популярними були шовкові тканини: крепдешин, тафта, репс, бархат, шифон. Поступово модна гамма змістилась до більш витончених кольоровим поєднанням, що будувались на стриманих приглушонних тонах: глибокий гранатовий, темно-зелений, табачний, бронзовий, багаточисленні відтінки сірого, ніжно-блакитного і рожевого [11, С. 43-45].

Тканини періоду еклектики пробудили інтерес орнаменталістів до використання орнаментальних мотивів і композиційних схем минулого в тканинах стиля модерн, розквіт флороморфних форм на тканинах 1850-18880-х роках став сприятливим середовищем для народження пластики текстильних рисунків модерна, революційні зміни в області орнаментального дизайну текстилю розпочались з творчих експериментів по трансформації рослинних і зооморфних форм У. Морріса.

Підвищення значення текстилю і його орнаментації розпочалось в середині ХІХ століття в Англії і було пов'язано з художнім рухом «Мистецтва і ремесел». Група художників і теоретиків, що включала Джона Рьоскіна, Уільяма Морріса, Оун Джонса і А. В. Пюгена, а також німецького архітектора Готфріда Земпера, що жив і працював в Англії на початку 1850-х років. Текстиль відігравав найважливішу роль в русі «Мистецтв і ремесел». У. Морріс став найбільш плодовитим і впливовим з англійських текстильних дизайнерів. Стандарти виробництва текстилю покращились від рутинних квітів вікторіанської епохи до сучасного рівня продукції. Геній орнаменту, він вивчав старовинні техніки, щоб добитись найкращого результату в кольорі, композиції і фактурі. Він повернув самоповагу текстильному дизайнеру, ткачу, що тонули в рутині індустріальної продукції [38, с. 512].



2.2 Орнаментальні мотиви в художньому текстилі

Текстильний орнамент історично є невід'ємною частиною одягу та інтер'єру. Ми бачимо тканини в музеях і галереях, шиємо з них одяг для повсякденного життя і особливих випадків, використовуємо для прикраси квартир і будинків - так чи інакше, але наше життя немислиме без тканини. Тканини володіють власною системою знаків, і завдяки знанню цієї системи можна по-новому оцінити , зрозуміти його символізм та образність, осягнути сенс, вкладений в орнамент художником. Існує кілька способів класифікації цієї системи, цієї мови символів. Аналізуючи орнамент, його ділять на чотири загальні категорії: рослинний, геометричний, зооморфний (анімалістичний), антропоморфний, абстрактний і комплексний [5, с. 272].

Рослинний орнамент з'явився в період переходу людства до землеробства і пов'язаний з розвитком аграрної магії. В міру розвитку образотворчих навичок і знань людства про царство рослин спрощені зображення-символи рослин набули конкретних реальних рис. Так, текстиль VІ - V ст. до н. е., знайдений в курганах гірського Алтаю, прикрашений мотивами квітів і бутонів лотоса, квітучих китайських дерев «удун». Квіти і бутони лотоса впізнаються в тканинах, зображених в розписах Стародавнього Єгипту, пальмети - в рисунках одягу на кераміці Древньої Греції. Починаючи з ХІV ст. до історичних зразків-орнаментів можна додати відомості про зображення з різноманітних трактатів художників епохи Відродження. Такі великі майстри як Пізанелло, Сандро Ботичеллі, Джакомо Белліні, відіграли значну роль на графіку рослинних мотивів стінних розписів і дорогих тканих виробів.

В ХVІІ - ХVІІІ і ХІХ століттях на рослинний орнамент почали впливати роботи графіків-орнаменталістів. В багатьох орнаментах на різноманітних предметах впізнаються гірлянди дрібних і масивних квітів, букети, листя аканту, опрацьованих Ш. Лебреном, Ж. Ленотром, Д. Маро.

ХІХ століття був безумовно тріумфальним для рослинного декору, особливо це відноситься до другої половини століття. Мілкі мотиви з віття і польових квітів заполонили європейські друковані видання, інтер'єрні вироби і шпалери. Однак не один історичний період не зрівняється по масштабу рослинних орнаментів з мистецтвом модерну. Вишукано красиві, але дивно зломлені, вони притягували своєю хворобливою красою, поєднуючи риси згасання і пробудження одночасно.

Наслідком такого направлення в орнаменті модерна було широке використання рослин рідної флори, які до того часу залишались непомітними через непроглядність їх форм з точки зору естетики минулих часів. Болотяні і чагарникові трави стали повноцінними об'єктами для зображення. Довгі ниткоподібні стебла водяних рослин в орнаментах витягуються над листям в сміливих вигинах і закінчуються важкими квітами, розміри яких можна зрозуміти тільки згадуючи те, що вони плавають на поверхні води. З водяних рослин найбільшу популярність набули кувшинки, тростник, лілії [23, с. 110].

Кольорова гама раннього модерну включала перламутрові, біло-блакитні, зеленувато-сірі, фіалково-рожеві відтінки. Із чагарникових, несадових трав орнамент модерна включав васильки, ромашки, кульбабу, лопухи і цілий ряд інших використаних раніше мотивів рослин, але трактованих вже по іншому. Ці мотиви були доволі прості по рисунку і зберігали в собі відголосся початкової фази англійського модерна, коли текстильний орнамент опирався на точне зображення місцевої флори.

Пошук нових ідей приводив художників не лише в поля та ліса місцевого краю, але і в садах далеких чужоземних країн - Єгипту, островів Полінезії і особливо країн Сходу. Інтерес художників до Сходу різко збільшився після всесвітніх виставок 60-х років ХІХ ст. і досягнув кульмінації в кінці ХХ ст. Найбільш притягуючим виявилось мистецтво Японії з її культом милування красою та обожненням природи.

З захопленням мистецтвом Сходу пов'язана поява в період зрілого модерну таких традиційних для японського і китайського декоративно-прикладного мистецтва квітів таких, як хризантеми, орхідеї, айстри, іриси, гіацинти, акації.

Квіткові мотиви японського мистецтва і навіть цілі композиції вбудовувались в орнамент без особливих змін. Більше того, розписані зображеннями квітів ширми далекосхідних майстрів досить органічно існували в європейських інтер'єрах.

Вражаючим відкриттям модерна була орнаментальність мікроформ внутрішньої будови рослин і використання їх в декоративно-прикладному мистецтві. Чудернацька оболонка рослинних клітин, калейдоскопічне різноманіття кліткових елементів дозволили вийти на принципово нові, ніколи раніше не застосовані в тканинах орнаментальні мотиви. Це було якби останнім (після введення в орнамент лишайників, грибів і водоростей) еталоном пошуків незвичайного. Прорив в мікросвіт виявися занадто глибоким, щоб бути повноцінно освоєним естетикою того часу, але він розкрив цілий напрям в орнаментальному мистецтві. (рис.)

Модерн розпочинається з житлового будинку, з його планування, меблів, шпалер, тому найяскравіше орнамент модерна розкрився в декоративних тканинах. Масивні рослинні мотиви з квітами, займали іноді всю ширину тканини. Силуети, як правило, опрацьовувались лінією, умовність і універсальність якої дозволяла гнучко переходити в зображеннях від площинності до об'єму, і навпаки [17, с. 326].

Кожний елемент зображення, кожний прийом в тканинах модерна обладает своєю естетичною виразністю, що дає в кінцевому результаті бездоганну композицію. Сплетіння листя, стебел, коріння, безкінечне переростання однієї форми в іншу, що давали ілюзію вічного руху, не дивляться хаосом. Підкреслена динамічність форм, що страхала теоретиків історичного орнаменту другої половини ХІХ ст. своєю незавершеністю, не порушила законів побудови орнаменту. Заміна статики і перехід від жорсткої симетрії до динамічної рівноваги дала імпульс до нових пошуків рапорт них схем в текстилі. Рапорти в тканинах модерн були збільшеними і витягнутими по вертикалі.

Декорованість модерну, що звільнила поділ мистецтва на вище та нижче, дозволила живопису уподібнитись орнаменту, а орнаменту стати автономною художньою формою Живопис і орнамент набули однакової цінності для художників. Для цього достатньо згадати живопис і прикладні роботи Г. Клімта, М. Врубеля або декоративізм творів універсального художника Англії і - родини модерну - У. Морріса, який багато зробив в області рослинного текстильного узору [3, с. 23].

В 20-30-ті роки ХХ ст. - роки зародження і розвитку дизайну промислових виробів в Європі роль рослинних орнаментів, в тому числі і всього орнаменту в цілому була знижена. Рослинний орнамент найбільш повноцінно в ці роки розвивався тільки в художньому текстилі, але набув «рубаного» геометризму.

В другій половині ХХ ст. роль рослинних узорів в мистецтві поступово збільшилась, і вони стали знаходити своє місце в дизайні. Але цей процес проходив дуже повільно і невпевнено [12, С. 141-142].

Зображення людини в текстильному орнаменті, що зародилося після народження Христа, в найбільш розвинутій формі зустрічається в тканинах середньовічних тканих і вишитих виробах, призначених для релігійних цілей. Найбільшою славою серед готичних вишивок набули англійські вироби, які експортувались по всій Європі. В музеях Європи знаходяться декілька добре збережених мантій англійської роботи зі сценами з життя Христа і Богоматері, зображеннями святих і пап. Відома серія шпалер «Апокаліпсис», створена на замовлення Людовіка І, герцога Анжуйського, із якої до нас дійшло 69 шпалер. Шпалери другої половини ХV ст. вже відрізняються більш різноманітною тематикою і широко зображують сцени з життя сучасників. Знамениті шпалери «Дроворуби», детально розповідає нам про життя Франції того часу.

В ХV і ХVІІ ст. шпалерні килимові виробництва потужних європейських держав випускають багато композицій з сюжетною тематикою, яка проникає в орнамент декоративних тканин. Вершиною розвитку декоративних тканин з зображенням багатьох фігур людей варто вважати вироби мануфактури Ш. Оберкампфа, заснованої в 1760 році в містечку Жук під Версалем. Рисунки були виконані в червоних і синіх тонах на «сюжети помпейських фресок» і «живих сцен». Багато було виконано сюжетів із наполеонівських війн, проілюстровані епізоди з революції 1789 р. і інших пам'ятних подій. Маса антропоморфних рисунків на тканинах випускались невеликими майстернями в Німеччині і Росії [64, с. 34].

Анімалістичні мотиви також часто слугували декоративним цілям. Деяким представникам тваринного світу надавалась перевага в силу значення і якості, зображення лева слугувало в декоративних мотивах від мистецтва Стародавнього Єгипту до європейської геральдики, бик в мистецтві Стародавнього Сходу, баран в орнаментах Стародавнього Риму і епосі Відродження. З морської фауни використовувались риби, а також дельфін в древньогрецькому мистецтві, в епоху Відродження в Італії і Франції, спрут в критських і мікенських декорах; різноманітні раковини, і особливо морський гребінець в декоративному мистецтві епохи Людовіка XV і Людовіка XVI. Майстри декоративного мистецтва широко використовували зображення комах: скарабей в Стародавньому Єгипті, бджола в французькому ампірі, метелики та бабки в європейському мистецтві 1900-тих років. Однак найбільшого поширення в усіх країнах знайшло зображення птахів в силу символічного значення: сокіл в Єгипті, орел в Римі, Візантії, пава в християнському мистецтві.

Крім реальних тварин, в якості декоративних орнаментальних мотивів використовувались частини тіла звірів, а також казкові створіння (грифони, химери, сфінкси).

Окремою ланкою є комплексні орнаментальні мотиви, що виконують подвійну функцію - декоративну і утилітарну. Це насамперед надписи. Іноді самі знаки носять характер орнамента, як ,наприклад, єгипетські ієрогліфи, китайський і арабський скоропис, іноді письмо перетворювалось в орнамент шляхом деякої зміни форми знаків.

Пейзажний орнамент з'явився в європейському мистецтві тільки з епохи Відродження і поступово розвивався в декоративних тканинах.

Пейзажні композиції найбільш яскраво проявились в декоративних тканинах, створених під впливом захоплення екзотикою - тропічними країнами і Китаєм. Багатства колоній настільки вразили французьке дворянство, що вони з захопленням прикрашали свої палаци тканими пейзажами далеких країн. « З цією китайщиною зустрічаємось ми в тканинах, зроблених по рисунках Ватто і Буше, і в ряді інших виробів. Тканини з китайськими сюжетами проіснували доволі довго. На них можна зустріти пастуха, що грає на музичному інструменті біля верблюда, екзотичні кораблі, навантажені вином, з групами плодів замість вітрил і т.п.».( Соболев). Мотив з плаваючими по морю кораблем взагалі популярний на французькій парчі ХVІІІ ст.

Багато пейзажних орнаментальних композицій виконано по рисункам вже згадуваного Филипа де Лассаля. Отримавши освіту як історичний живописець, він сміло моделював форму за допомогою світлотіні, він створював на тканинах найскладніші епізоди світової історії.

Неочікуваним продовженням роботи в пейзажному орнаменті ХІХ ст. можна вважати оповідальне направлення в російському агітаційному текстильному рисунку 20-30-х років ХХ ст. [7, с. 192].

Сюжетні орнаменти - це група текстильних візерунків, за допомогою яких художник намагається вступити в діалог з глядачем. В них втілюється уявлення про те, що дизайн може служити приводом для початку розмови про сюжет. Різноманітність подібних візерунків неймовірно велика. Вона включає в себе образи людей, міфологічні істоти, алегоричні сцени.

Абстрактний орнамент, що прикрашає як текстиль, так і багато інших предметів, винахід далеко несучасний. Подібні візерунки зустрічаються навіть на стародавніх речах. Такий тип орнаменту можна розділити на абстрактні зображення реально існуючих форм і самостійні, ні з чим не пов'язані візерунки. У стародавніх або менш розвинених культурах візерунки і малюнки, засновані на простих геометричних і лінійних формах, можуть мати символічне значення, наврядчи зрозумілий сучасному глядачеві. Однак в абстрактному дизайні насамперед цінується візуальне враження, а не прихований сенс.

В стародавні часи найбільш поширеними орнаментальними мотивами в текстилі були геометричні візерунки - круги, квадрати, ромби, в які були вписані розетки, чотирьохлистники, листя плюща, аканту, дуба, лавра, гірлянди квітів.

Орнаментація візантійських тканин випробувала значний вплив античного і іранського стародавнього мистецтва. Для візерунків типовими були круги з орлами, колісницями, біблійними сценами.

У Візантії найпопулярнішими мотивами було зображення тварин (левів, биків, орлів, качок, павичів, грифонів, феніксів), що вписувались в круги і багатогранники, які поєднувались в єдиний візерунок розетками і рослинними завитками. Рапорт рисунка досягав 30-40 см в діаметрі. Для кайми використовувався геометричний і рослинний орнамент. Для візерунків характерними були яскраві насичені кольори - жовтий, коричневий, білий, чорний, кремовий. Особливо високо, як знак приналежності до верхівки, цінувався пурпур [9, с. 431].

Романський орнамент поєднував в собі місцеві, східні, візантійські, традиції та інші. Основними елементами орнамента в текстилі були геометричні мотиви, стрічки, розетки, пальметки, стилізовані квіти, звивисті стебла з виноградними лозами, фантастичні рослини. Особливо популярними були зображення найрізноманітніших тварин, як реалістичних, так і фантастичних, яким надавалось символічне значення. З часом орнаментальні мотиви ускладнилися і еволюціонували в готичні форми.

Першість в художньому ткацтві готичної Європи належало Італії, а саме Сицилії. Серед орнаментальних мотивів найбільш поширеним було симетричне зображення тварин, розділених пальметками. В Середньовіччі провідне місце займала також Іспанія. В тканинах переважали природні орнаментальні мотиви, тому що більшість ткачів в цій країні були мусульманами. Для тканин південних областей країни характерним було безкінечне повторення геометричних узорів і зображення дерева життя з птахами по боках. В християнських областях Іспанії використовувались інші мотиви, такі як геральдичні символи, замок з трьома банями і леви.

Також у зв'язку з китайським впливом особливого поширення в готичний період набувають різноманітні китайські мотиви (дракон, міфологічні тварини, хмари, фенікс), які лукські майстри сміло поєднують з мотивами готичними ( слонами, соколами, сценами полювання і навіть з архітектурними елементами такими як роза соборів). В цьому по справжньому химерному світі простежується незчисленна кількість сюжетів - собаки, прив'язані до дерева, фантастичні риби, людські створіння, замки, Віфлеємська зірка, ангели з кадилами і т. п. Великої популярності в готиці набувають гобелени з багатою насиченою кольоровою гамою, а рисунок переважно з геометричною або геральдичною символікою [2, С. 29-30].

В кінці ХІІІ - початку ХV ст. основними мотивами були плоди гранату, зображення ваз з квітами, гротески, зубчаті корони, арабески. Існували і дрібні візерунки складені з густо розташованих гілок з квітами тюльпану, гвоздики або гранатовим яблуком, а також різноманітних геометричних фігур і завитків.

Текстильний орнамент бароко відрізнявся пишністю, деякою перевантаженістю. Любов до масивних криволінійних форм, насичених квітами і надлишком деталей - основні риси цого орнаменту. Популярними мотивами були всілякі завитки, листя аканту, раковини, гірлянди, вази.

В основі орнамента стилю рококо лежав рокайль - декоративний мотив, нагадуючий раковину, обрамлений S-образними завитками, переплетиними з гірляндами, квітами і листям. Одними з найулюбленіших орнаментальних текстильних мотивів були фігурки купідонів, драконів. Нерідко композиції складались з різноманітніх атрибутів і музичних інструментів. Кольорова гамма - світла, розбілена з додаванням золота.

В орнаменті епохи класицизму переважають античні орнаментальні мотиви. В ранньому класицизмі для орнаменту характерна ніжність, вишуканість і витонченість, рівномірне чергування однакових мотивів. Серед мендрів, акантового листя, дубових і лаврових гірлянд, перев'язаних навхрест стрічками, з'являються натуралістично трактовані квіти і гілки. Широко використовувались анімалістичні мотиви - леви, грифони, а також ліри [6, с. 359].

Орнамент стилю ампір розвивав і доповнював прийоми класицизму. Разом з традиційними античними орнаментами великого значення надавалось військовим атрибутам - щитам, мечам, а також емблемам Наполеона - бджоли, зірки, імператорські орли з блискавками.Також улюбленими орнаментальними мотивами в художньому текстилі були мотиви, запозичені з Стародавнього Єгипту - сфінкси, ієрогліфи, фігури єгиптянок. На відміну від класицизму, що використовував світлі кольори, фарби стають яскраві, насичені - червоний з чорним або зеленим, глибокий синій, яскраво жовтий з золотом.

Текучі тканини модерна орнаментувались стилізованими формами витих, екзотичних болотяних рослин, водоростей, раковин, медуз, внутрішньою будовою квітів і листя. Узор розміщався асиметрично. Орнамент модерна еклектичний, в ньому поєднуються кельтські, готичні, східні впливи, але найбільше японської графіки. Один з найпопулярніших мотивів - хвиля, що нескінченно повторюється в вигинах тонких стеблів квітів, в хвилеподібних ритмах складок одягу, витончених жіночих фігур.



2.3 Рослинний орнамент у тканинах стилю модерн

Стиль модерн, що закріпився в європейському мистецтві останнього десятиліття ХІХ століття - початку ХХ ст. незвичайно яскраво проявився в текстильних малюнках.

Хоча до нашого часу збереглось не багато зразків текстилю, проте він відігравав важливу роль в комплексному оформленні інтер'єру, надзвичайно важливого для філософії модерну. Тканини вносили в інтер'єр колір, візерунки і текстуру.

Відродження інтересу до історичних візерунків і використання в новому дизайні зумовило особливості текстилю другої половини ХІХ століття. В кінцевому результаті традиційні візерунки були замінені новими дизайнерськими рішеннями, які звертались до минулого за натхненням, але давали йому іншу інтерпретацію в сучасних формах.

Один із найбільш показових прикладів текстилю в стилі модерн фактично відноситься до вишивки: знаменита вишивка пейтшенхеб (візерунок «удар батога») Германа Обріста, яка була продемонстрована на всесвітній виставці декоративно-прикладного мистецтва в Лондоні в 1896 році. За допомогою вишуканих стібків вишивки Обріст зобразив коріння, стебла і головки квітів, вигадливо переплітаючись на тканині. Його робота продемонструвала революційний підхід до використання традиційних методів для нового дизайну.

В текстилі стилю модерн не простежується єдиної лінії розвитку. Різні регіони Англії і Європи сильно різнились по своїм географічним характеристикам. Майстри текстилю більшості країн в значній мірі спирались на національні і регіональні традиції, часто звертаючись за натхненням до місцевого фольклору і звичаїв. Існувала також велика кількість різноманітних варіантів виробництва тканин. Спільна тенденція проявилась в тому, що дизайнери прагнули до нових виразних форм, використовуючи традиційні засоби і способи виробництва [10, с. 176].

Тканини в стилі модерн, що прикрашали інтер'єри на рубежі ХІХ-ХХ століття, включали в себе гобелени і тканні килими, скатертини і ковдри,оббивні тканини для стільців і диванів, стінних панелей і камінних екранів і розроблялись як частина єдиного інтер'єра.

Перший крок до становлення нового текстильного стилю був зроблений впливовим Уїльямом Моррісом, котрий виступав проти бідних дизайнерських рішень і масового виробництва тканин поганої якості, розповсюджуваних в вікторіанській Англії. Прекрасний дизайнер, Морріс в своїх тканинах і шпалерах поєднував і відстоював відродження ролі художника-ремісника.

Текстильний дизайн А. Х. Макмердо, що демонстрував вигнуті лінії стилізованих образів птахів і тварин, спираючись на ботанічні заняття групи «Гільдія століття». Дизайн Макмердо передвіщував стиль модерн і мав значний вплив на нове покоління британських художників. Ч. Ф. Е. Войсі часто приписується роль художника, котрий першим запропонував для текстилю і шпалер повторний візерунок зі стилізованими зображеннями птахів, квітів і тварин яскравих кольорів з чорними контурами. Творчість Войсі сильно вплинула на роботи європейських майстрів стилю модерн.

Японський вплив в сферах дизайну багато в чому був пов'язаний з діяльністю фірми Ліберті і Ко. В Лондоні, яка імпортувала японські тканини і взяла мотив павича в якості свого неофіційної торгової марки. Друкований рисунок на тканині наносився синтетичними барвниками; були розроблені нові теми і стилі рисунка, що відповідали японським мотивам і текстильним традиціям.

До 1890-х років Ліберті і Ко. перейшла на виробництво тканин в стилі модерн, використовуючи дизайн таких художників, як: Войсі, Уолтер Крейн, а також майстрів Сільвер-Студіо. Цей текстиль Ліберті і Ко. отримав таке широке поширення, що в Італії модерн став відомий під назвою стиль Ліберті. Дизайнери Сільвер-Студіо відчули вплив французького і бельгійського текстилю того часу і створювали візерунки з повторюваним зображенням диких квітів, отрутних рослин, наприклад болиголова [62, с. 17].

Хоча основи стилю модерн зародились в Англії, в подальшому розвитку текстилю ключову роль відігравали європейські країни.

Текстиль ручної роботи також відігравав важливу роль в становленні «нового мистецтва». Багато майстрів з Угорщини та Скандинавських країн звертались за натхненням до народного мистецтва, відроджуючи такі традиційні техніки, як гобелен і вишивку, використовуючи їх для виробів в стилі модерн. З іншого боку, англійські художники віддавали перевагу стилю, розробленому Школою мистецтв в Глазго. Джессі Ньюберрі, Енн Макбет і Джессі М. Кинг виробляли вироби, вишиті простими лінійними візерунками з квітів, в особливості троянд. Такі скандинавські дизайнери, як Герхард Мунте і Фріда Хансен, створювали оригінальні гобелени, які відрізнялись строгою графічністю і сміливими зонами плоского кольору.

Такі австрійські і німецькі дизайнери, як, наприклад, Йозеф Хофмаг і Ріхард Римершмид, проектували характерний, натхненний природою текстиль, в гатьохякому поступово посилювались геометричні аспекти. В кінцевому результаті їх стиль відійшов від модерну і придбав багато особливостей, типових для більш пізніх ар деко і модернізма.

Текстиль - від яскравих кольорових килимів і гардинів до гобеленів, ковдр, скатертин і тканин для стільців та диванів - був ідеальним засобом вираження для стилю модерн. В Англії і по всій Європі шовк, бавовна з друкованим і тканим рисунком, льон і шерсть втілювали багато тем, нагадуючи про любов модерна до загадкових і екзотичних квітів і бутонів, закрученого листя, фруктів і птахів, образи яких, представлені в багатому спектрі теплих тонів, складались в стилізовані візерунки; ці ж матеріали могли нести на собі характерний для модерну абстрактний геометричний декор [65, С. 5-7].

В першу чергу звертає на себе увагу поширення зображень болотяних і польових трав, якими раніше занедбували через їх форми. З болотяних рослин найбільшої популярності отримують лілії, комиші, кувшинки. В модерні, де зміст образів мав прихований смисл і був глибоко символічним, водяні рослини відображали один із казкових, незрозумілих людині світів - підводний. На противагу рослинам «холоду і темноти» слугували мотиви дурманних квітів з лісів і садів далеких чужоземних країн.

Містичні єгипетські лотоси, ніжні тропічні орхідеї, розкішні китайські хризантеми і японські іриси стали втіленням мрії про рай. На тканинах «зрілого» модерну світяться молочно-білі, ніжно-розові і золотисто-жовті вінчики.

Серед найбільш характерних зразків європейського текстилю в стилі модерн - вироби лондонської фірми Ліберті і Ко, представників австрійських Віденських майстрів.

Неприязнь до сучасного комерційного текстильного виробництва зумовила Уїльяма Морріса звернутись до минулого і старовинним технікам, які відображали важливість ремісника для декоративного мистецтва. Заснувавши фірму Морріс і Ко. В 1875 році, він звернувся до вишивки, шпалерам, текстилю з друкованим і тканим рисунком, килимам і гобеленам. Морріс розробив характерний стиль з плоскими, гармонійно складеними і тісно переплетеними візерунками з квітів і листочків і багатим колоритом. При розробці тканин і килимів Морріс звертався за натхненням до інших епох і культур, але його роботи ніколи не були наслідуючими. Творіння Морріса мали великий вплив на багатьох дизайнерів тканин епохи модерн [38, с. 512].

Висновок до розділу ІІ розділу.

Текстиль бере свій початок в далекому минулому. Кожна епоха створювала власний стиль використання тканин для декорування приміщень і кожному стилі властиві характерні йому особливості.

Разом з розвитком людської культури, з розвитком науково-технічного прогресу росли теоретичні пізнання людства про ткацтво, а також практичні технологічні механізми обробки напівфабрикатів і отримання текстильних виробів.

Провідними країнами в текстильному мистецтві були Італія, Іспанія, потім лідируюче місце зайняла Франція. Багатство орнаментів візантійського стилю, суворість і строгість романського з потужним потоком вовни, шовку і бавовни, геральдичні мотиви в вишивці готичного, шовк та бархат бароко, рюші і стрічки рококо, стриманість класицизму, декоративність та надлишковий орнаменталізм модерну яскраво продемонстрували розвиток текстильного виробництва на європейських теренах.



РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСЛІДЖУВАНОГО МАТЕРІАЛУ В ХУДОЖНЮ ПРАКТИКУ ШКОЛИ.

3.1 Апробація

Ми подаємо серію занять по виконанню художньої вишивки. Ці заняття можуть проводитись у спеціалізованих навчальних закладах художньо-естетичного спрямування, на гуртках декоративно-прикладного мистецтва, факультативах. Кількість годин вказана приблизна і може змінюватись за вибором викладача.

У цілому заняття з вишивки будуються за схемою уроків трудового навчання. Але є і досить серйозні відмінності. Необхідність охорони зору і пов'язане з цим обмеження часу, що витрачається на безпосередню роботу вишивкою. Тож можна уявити структуру заняття наступним чином:

Організаційна частина (приблизно 2-3 хвилини).

Оголошення теми;

Організація робочого місця.

Теоретична частина (в залежності від віку і теми 10-18 хвилин).

Розмова або розповідь по темі (3-7 хвилин);

Аналіз виробів (в залежності від складності 3-5 хвилин);

Показ прийомів роботи, які використовуються для виготовлення виробів (3-5 хвилин, при поясненні нових технологічних прийомів може знадобитися більше часу).

3. Фізкультхвилинка.

4. Практична частина (23-33 хвилин).

Робота з графічним схемам, зображеним на дошці або розданим на парти (10-15 хвилин).

5. Фізкультхвилинка чи гімнастика для очей.

6. Практична частина. Продовження (10-15 хвилин).

7. Заключна частина (6-8 хвилин).

Підведення підсумків заняття: обговорення того, що треба було зробити, що встигли, чому встигли менше або більше (2-3 хвилини).

Оцінювання роботи: дитині слід спочатку показати позитивні сторони його діяльності, а потім вже вказати на недоліки, підказуючи способи їх усунення.

Прибирання робочих місць (1-2 хвилини).

Необхідно враховувати, що бесіда може мати місце не на кожному занятті. Найбільша її тривалість має бути на вступному занятті, при знайомстві з темою чи конкретним виробом. Місце фізкультхвилинки залежить від тривалості 1-й і 2-й частин заняття. Якщо тривалість становить 18-20 хвилин, то перед практичною частиною слід провести фізкультхвилинку, діти можуть зняти втому з м'язів спини і шиї, розпочати практичну частину відпочили. Якщо ж 1-а і 2-га частина заняття тривали лише 10-15 хвилин, то можна одразу перейти до практичної частини, а після 10-15 хвилин роботи вишивкою провести фізкультхвилинку в поєднанні з гімнастикою для очей. Гімнастика для очей обов'язково проводиться в середині практичної роботи, через 10-15 хвилин після її початку.

Керівник повинен підібрати комплекс вправ для очей і проводити його на заняттях вишивкою. Міняти комплекс на кожному занятті не рекомендується, тому що на його освоєння дітьми піде багато часу. Вправи повинні бути підібрані з урахуванням необхідності розслаблення різних груп м'язів.

Вчитель намагається на уроці створити атмосферу творчої взаємодії, доброзичливо ставиться до учнів, розвиває уміння у дітей співпрацювати.

Ми вважаємо, розроблені нами рекомендації сприяють вихованню, розвитку творчих здібностей за допомогою індивідуальної та колективної діяльності дітей.

Дані про рівні розвитку творчих здібностей на заняттях з художньої вишивки учнів 5-7 класів за результатами констатуючого етапу експерименту наведені в табл.1.

Результати розподілу учнів 8 класів за рівнями вихованості моральної свідомості (до та після).

Рівні розвитку творчих здібностей на заняттях з художньої вишивки	Кількість учнів, %
	8-А клас	8-Бклас	8-В клас
Високий	8	19	20
Середній	35	39	46
Низький	47	42	34
Рівні розвитку творчих здібностей на заняттях з художньої вишивки	Кількість учнів, %
	8-А клас	8-Бклас	8-В клас
Високий	58	60	64
Середній	24	28	26
Низький	18	12	10

3.2 Розробка уроків з художньої вишивки на гурткових заняттях у школі

Тема: Орнаментальні мотиви в стилі модерн

Мета: ознайомити з поняттям «модерн», характерними особливостями цього стилю, зокрема в оздобленні тканин, з орнаментальними мотивами, розвивати творчі здібності; розвивати естетичний смак, почуття перкрасного.

Інструменти і матеріали: демонстративний матеріал, ілюстрації із журналів із зразками текстилю стилю модерн; вишиті вироби.

Очікуваний результат: ознайомлення з рослинним орнаментом стилю модерн.

Хід заняття

І. Організаційний момент

1. Перевірка присутніх на уроці.

ІІ. Повідомлення теми уроку

Вивчення нового матеріалу:

а) Розповідь учителя.

Модерн - стиль в європейському і американському мистецтві кін. ХІХ-поч. ХХ ст. У різних країнах прийняті інші назви стилю «модерн»: «ар нуво» (ArtNouveau) у Франції, Бельгії, «югендстиль» (Jugendstil) в Німеччині, «сецессион» (Sezession) в Австрії, «ліберті» (Liberty) в Італії. Модерн склався в умовах бурхливого розвитку індустріального суспільства. У мистецтві модерну, з одного боку, проводилися ідеї художнього індивідуалізму, а з іншого мистецтво утопічно розглядалася як засіб соціального перетворення суспільства (наприклад, в роботах бельгійця Анрі Ван де Велде, грунтується на соціалістичній утопії У. Морріса).

Найбільш яскраво модерн виразився в архітектурі приватних будинків - особняків, у будівництві ділових, промислових і торговельних будівель, вокзалів, дохідних будинків. Принципово новим в архітектурі модерну була відмова від ордерної або еклектично запозиченої з інших стилів системи прикрас фасаду та інтер'єру. У модерні було неможливий поділ на конструктивні і декоративні елементи будівлі; декоративність модерну полягала в естетичному осмисленні архітектурної форми, часом змушуючи забути її утилітарне призначення. Визначальне значення в структурі будівлі мала побудова внутрішнього простору, яке відбивалося в ритмічній та пластичной організації зовнішніх форм. Фасади будинків модерну володіють в більшості випадків динамічністю і плинністю форм, часом наближаються до скульптурних або нагадують органічні природні явища (споруди А. Гауді в Іспанії, В. Орта і Ван де Велде в Бельгії, Ф. О. Шехтеля в Росії); іноді вони скупо й геометрично чітко виявляють складові обсяги будівлю (споруди І. Хофмана, Й. М. Ольбріха в Австрії, Ч. Р. Макінтоша в Шотландії, зрілі роботи Шехтеля). Деякі архітектори модерну передвіщали функціоналізм, прагнучи виявити каркасну структуру будівлі, підкреслити архітектоніку мас і обсягів.

На відміну від еклектизму ХІХ ст., що формально запозичував окремі деталі історичних і національних стилів, модерн шляхом стилізації органічно засвоював риси мистецтва різних епох і стилів, у зразках архітектури минулого, а також в природі черпаючи ідеї цілісності, принципи взаємопов'язаності всіх частин художнього образу. Одним з основних виражальних засобів у мистецтві модерну був орнамент характерних криволінійних обрисів, часто пронизаний експресивним ритмом, що підпорядковував собі композиційну структуру твору.

Орнаментальний початок об'єднує всі види мистецтва модерну. В інтер'єрах витончені лінійні плетіння, рухливі рослинні візерунки розсипані по стінах, підлозі, стелі, концентруються в місцях їх сполучення, об'єднують архітектурні площини, активізують простір. Лінії декору несуть духовно-емоційний і символічний сенс, поєднуючи образотворче з абстрактним, живе з неживим, натхненне з речовим.

У майстрів віденського модерну - Хофмана, Ольбріха, в роботах шотландської групи "Четверо" на чолі з Макінтошем суворо геометричний орнамент варіює мотиви кола та квадрата. Для модерну характерно взаємопроникнення станкових і декоративно-прикладних форм мистецтва. Твори живопису та скульптури втрачають свій самостійний характер, включаючись в загальний ансамбль інтер'єру модерну. У живописі переважне значення одержують панно, в скульптурі - рельєфи. Метою архітектора, художника, скульптора стає створення синтетичного, цілісного твору мистецтва. Ця тенденція проявляється і в народженні нового типу художника-універсала.

Особливо широке розповсюдження отримав модерн в декоративно-прикладному мистецтві, якому притаманні ті ж риси, що й архітектурі та скульптурі, в тому числі уподібнення предметів і їх окремих деталей органічним формам (керамічні і залізні вироби Гауді; металеві огорожі метро Е. Гимара, скляні вироби Е. Галле, прикраси Р. Лаліка у Франції; скляні судини Л. К. Тіффані в США, меблі ван де Велде). Тяжіння до конструктивності, чистоти ліній, лаконізму форм виявилося в меблях Макінтоша, Хофмана, І. А. Фоміна. Розвиток декоративного мистецтва модерну на ранньому етапі частково було пов'язано зі спробою відродження художньо-ремісничих майстерень, які утопічно протиставлялися капіталістичної індустрії (прообраз їх - майстерні Морріса, 1861, і «Виставкове товариство мистецтв та ремесел», 1888, в Великобританії; «Об'єднані художньо- ремісничі майстерні»).

Тканини в стилі модерн, що прикрашали інтер'єри на рубежі ХІХ-ХХ століття, включали в себе гобелени і тканні килими, скатертини і ковдри,оббивні тканини для стільців і диванів, стінних панелей і камінних екранів і розроблялись як частина єдиного інтер'єра (додаток А, рис. А. 1.1).

Перший крок до становлення нового текстильного стилю був зроблений впливовим Уїльямом Моррісом, котрий виступав проти бідних дизайнерських рішень і масового виробництва тканин поганої якості, розповсюджуваних в вікторіанській Англії. Прекрасний дизайнер, Морріс в своїх тканинах і шпалерах поєднував і відстоював відродження ролі художника-ремісника (додаток А, рис. 1.2).

Текстильний дизайн А. Х. Макмердо, що демонстрував вигнуті лінії стилізованих образів птахів і тварин, спираючись на ботанічні заняття групи «Гільдія століття». Дизайн Макмердо передвіщував стиль модерн і мав значний вплив на нове покоління британських художників. Ч. Ф. Е. Войсі часто приписується роль художника, котрий першим запропонував для текстилю і шпалер повторний візерунок зі стилізованими зображеннями птахів, квітів і тварин яскравих кольорів з чорними контурами. Творчість Войсі сильно вплинула на роботи європейських майстрів стилю модерн.

ІІІ. Підведення підсумків уроку.

Закріплення матеріалу.

Які культурно-історичні традиції лягли в основу стиля модерн?

В чому корінна відмінність модерну від попередніх європейських стилів?

Які основні стилістичні риси модерну?

Які основні мотиви використовувались в текстилі стилю модерн?

ТЕМА. Технологія виконання швів косий, прямий, подвійний хрестик.

Мета: ознайомити з технологією виконання швів; навчити правильно виконувати ці шви, учити розрізняти шви за технікою та способом виконання; удосконалювати практичні навички роботи; виховувати старанність; формувати інтерес до українських традицій.

Інструменти і матеріали: наочність: зразки швів, інструменти та матеріали для вишивання, інструкційні картки, аркуші в клітинку.

Очікуваний результат: зразки технікою прямий, косий та болгарський хрестик.

Хід заняття

І. Організаційний момент

* Перевірка присутніх учнів і готовності їх до уроку.

* Перевірка наявності необхідних для уроку інструментів та матеріалів.

ІІ. Повторення матеріалу

Робота в парах

Кожна пара отримує зразок зі швом і клаптик тканини.

1. Учні повинні дати характеристику шву:

* однобічний -- двобічний;

* вільний -- лічильний;

* глухий -- ажурний (наскрізний);

* з'єднувальний;

* оздоблювальний;

* крайовий.

2. Запропонувати способи перенесення малюнка на подану тканину.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Запропонувати розглянути зразки вишиванок хрестиком і болгарським (подвійним) хрестиком.

* Яку різницю помітили?

* Яка робота, на вашу думку, красивіша?

* Яку роботу важче виконувати? Чому ви так вважаєте?

IV. Мотивація навчальної діяльності

Хрестик -- одна з найпоширеніших технік в українській вишивці. Вишивати хрестиком почали в Україні значно пізніше, ніж лічильними швами, але ця техніка стала найулюбленішою. Нею досить легко оволодіти, узори можна складати самому або перезнімати за допомогою клітинок чи міліметрівки. Технікою «хрестик» вишивають серветки, рушники, сорочки, картини тощо.

V. Повідомлення теми уроку

VI. Постановка завдань перед учнями.

Знати: технологію виконання швів «косий хрестик», «прямий хрестик», «подвійний (болгарський) хрестик», їх графічне зображення, вимоги щодо їх виконання, правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час вишивання.

Уміти: прошити вивчені шви.

VII. Вивчення нового матеріалу

1. Хрестикові шви

Техніка вишивання «хрестиком» -- одна з найдавніших і найулюбленіших у народних вишивках. Ним вишивали переважно сорочки, рушники. Зараз цей шов дуже поширений в оздобленні скатертин, диванних подушок, килимів, сумок, панно, серветок. У різних регіонах України ця техніка має свої особливості колірної гами, композиції розміщення на виробах. Так на Слобожанщині хрестики вишивали червоними та чорними нитками або червоними та синіми. На Заході України вишивки хрестиком багатоколірні -- чорними нитками в поєднанні із зеленими, коричневими, вишневими, помаранчевими. Хрестиком краще за все вишивати по канві, можна також по рахунку ниток на тканинах полотняного переплетення, по витягнутих уздовж і впоперек нитках так, щоб утворилися квадрати.

Починають освоювати цю техніку з найпростіших узорів, поступово переходять до складних, багатоколірних.

2. Технологія виконання

Шов виконують зліва направо. Краса цих швів залежить від точності та порядку накладання стібків: верхні стібки мають перетинати нижні в одному напрямі, мати однакову довжину, довжина стібків і товщина нитки повинні бути такими, щоб не було видно тканини. Різновидів хрестикових швів безліч, а ми будемо сьогодні знайомитися лише з деякими з них.

Косий хрестик

Цей шов однобічний, утворюється з двох діагонально перехрещених стібків. Виконують його за два прийоми:

* в горизонтальному;

* вертикальному;

* діагональному напрямах.

Вишивання косих хрестиків по горизонталі

1 варіант

* Закріпити нитку петлею.

* Зліва направо виконати ряд діагональних стібків, направляючи голку зверху вниз.

* На зворотному шляху виконати другий ряд діагональних стібків

2 варіант

* Закріпити нитку праворуч діагональним стібком 1-2.

* Виколоти голку в точці 3.

* Уколоти голку в точку 4 і виколоти в точці 5. Зразу готовий хрестик виконуємо за один хід.

Вишивання косих хрестиків по вертикалі

* Закріпити нитку внизу петлею діагональним стібком 1-2.

* Вишити вертикальний ряд діагональних стібків. Кожен стібок розміщувати знизу вгору і справа наліво.

* Вишити другий ряд стібків, перекриваючи попередній. Отримаємо ряд вертикальних хрестиків.

Вишивання косих хрестиків по діагоналі

* Знизу ліворуч закріпити петлею нитку діагональним стібком.

* Вишити рядок косих стібків по діагоналі, направляючи голку знизу вгору.

* У зворотному напрямі перекривати одним стібком попередній, а під другим протягувати вишивальну нитку ( додаток В, рис. В. 1.1).

Шов прямий хрестик

На відміну від косого хрестика, цей шов вишивається взаємно перпендикулярними стібками за один або два ходи ( додаток В, рис. В. 1.2).

Подвійний (болгарський) хрестик

Цей шов складається з чотирьох стібків -- двох діагональних і двох взаємно перпендикулярних. Спочатку вишивають «косий хрестик», а потім виконують вертикальний стібок, який покривають горизонтальним зліва направо. Таким швом вишивають подушки, панно, килими ( додаток В, рис. В. 1.3).

3. Повторення правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.

VIII. Практична робота

1. Прошивання швів на аркушах в клітинку.

2. Прошивання по канві.

* Аналіз завдання практичної роботи.

* Правила безпечної роботи під час виконання ручних робіт.

* Самостійне виконання завдання практичної роботи за інструкційними картками.

* Контроль учителя з метою виявлення недоліків у знаннях та вміннях учнів.

Поточний інструктаж

* Самоконтроль та взаємоконтроль учнів.

* Демонстрування кращих робіт.

* Аналіз недоліків та шляхи їх усунення.

ІХ. Підведення підсумків уроку.

1. Що цікавого робили на уроці?

2. Яка частина практичної роботи здалася вам важкою й чому?

3. Як ви подолали перешкоди?

4. Яким способом вам легше було вишивати косий хрестик?

5. Яких правил безпечної роботи ви дотримувалися?

6. Чому потрібно під час вишивання робити перерви?

ХІІ. Прибирання робочого місця та приміщення.

Тема: Оформлення виробу вишивкою.

Мета: сформувати в учнів нове поняття про професію майстра художньої вишивки та вимогами до неї, з поняттями композиція у вишиванні, навчити створювати нескладні композиції для вишивання і виконувати їх, виховувати поважне ставлення до народних традицій, розвивати художній смак і творчі здібності, інтерес до професії.

Обладнання і матеріали: зразки швів, виробів, ілюстрації з журналів, тканина, нитки, голка, п'яльці, ножищ.

Основні поняття: композиція, композиційний центр, симетрія, раппорт.

Тип уроку: комбінований.

Очікуваний результат: розробити композицію вишивки, використовуючи графічні зображення швів.

Хід заняття

І. Організаційна частина

1) Перевірка наявності учнів;

2) Перевірка готовності учнів до уроку;

ІІ. Мотивація навчальної діяльності:

а) Бесіда про вишивку:

-- Як можна оздоблювати вироби?

-- Що ви знаєте про вишивку?

-- Які вироби можна оздоблювати вишивкою?

-- Які види вишивки ви знаєте?

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

Вивчення нового матеріалу:

а) Розповідь учителя.

Вишивка -- один з найулюбленіших і поширеніших видів декоративно-прикладного мистецтва. Народні майстри не тільки дотримуються традицій, але й використовують сучасні сюжети. Вишиті рушники є необхідним атрибутом свят і обрядів. Вишиті картини і панно також знайшли своє місце у сучасному інтер'єрі. Вишивання потребує особливого вміння і витонченого художнього смаку.

-- Які вимоги до особистості майстра висуває ця професія?

Майстер художньої вишивки повинен досконало володіти всіма техніками вишивання, правильно підбирати необхідні матеріали (нитки, тканини), кольори. При створенні композицій для вишивок кожен майстер прагне знайти нові художні рішення кольорів. Особливий талант і майстерність виявляються при створенні орнаментів з урахуванням давніх традицій певної місцевості або ж певної епохи. Для цього майстри копітко, іноді все свідоме життя, збирають і вивчають перлини художньої вишивки.

2. Поняття про композицію у вишиванні.

Композиція -- це побудова, структура, розміщення і взаємозв'язок складових частин художнього твору, з'єднання їх в єдине ціле. Ця побудова має бути обумовлена змістом, характером і призначенням твору.

У вишиванні поняття «композиція» включає продумування образу в цілому і шляхів його художнього рішення; гами кольорів; пропорційності елементів малюнка тощо.