Дидактична гра як засіб формування табличних випадків множення і ділення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Дидактична гра як засіб формування табличних випадків множення і ділення

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Проблема дидактичних ігор у психолого-педагогічній літературі та шкільній практиці

1.1 Стан висвітлення проблеми у психолого-педагогічній літературі

1.2 Характеристика дидактичних ігор

1.3 Стан проблеми у практиці сучасної школи

Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота з формування навичок табличного множення і ділення

2.1 Способи використання дидактичних ігор при первинному закріпленні матеріалу

2.2 Особливості використання дидактичних ігор при узагальненні знань учнів

2.3 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Використання на уроках математики дидактичних ігор для формування навичок табличного множення і ділення спрямоване на те, щоб учні зрозуміли правильність і послідовність засвоєння табличних випадків множення і ділення.

Проблема, яка розглядається у нашому дослідженні, є досить актуальною, оскільки саме в учнів початкових класів, а особливо це учні 2-3 класів закладаються основи засвоєння табличних випадків множення і ділення.

Проблемі застосування дидактичних ігор для формування табличних випадків множення і ділення присвячені роботи таких науковців, як В.І.Куріпка, Г.Я.Макаренко, М.І.Микитинської, тощо.

Принципи побудови дидактичних ігор для формування навичок табличних випадків множення і ділення відображено в працях В.І.Логінової, В.А.Сітарової та інших.

Таким чином, світова педагогіка накопичила достатньо ідей щодо використання дидактичних ігор. Проте вони здебільшого орієнтовані на застосування дидактичних ігор на етапі формування знань, умінь і навичок. Не достатньо розкритими залишаються на сьогодні питання використання дидактичних ігор на етапі первинного закріплення табличних випадків множення і ділення.

Актуальність означеної проблеми, недостатність її теоретичного і практичного опрацювання, недосконалість методики застосування дидактичних ігор саме для формування навичок табличних випадків множення і ділення зумовило вибір теми дослідження: «Дидактична гра як засіб формування навичок табличних випадків множення і ділення».

Об'єкт дослідження - процес формування навичок табличних випадків множення і ділення.

Предмет дослідження - методика використання дидактичних ігор як засобу формування навичок табличних випадків множення і ділення.

Мета дослідження - полягає в розробці та експериментальній перевірці методики ефективного використання дидактичних ігор при формуванні навичок табличного множення і ділення.

Відповідно до мета в дослідженні можна перевірити гіпотезу: процес формування навичок табличних випадків множення і ділення буде ефективним, якщо на кожному етапі їх формування використовувати добірку дидактичних ігор.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми в педагогічній, методичній літературі та в педагогічному досвіді.

2. З'ясувати ускладнення, які виникають під час засвоєння табличних випадків множення і ділення.

3. Визначити умови використання дидактичних ігор для формування навичок табличного множення і ділення, відповідно до яких розробити добірку таких дидактичних ігор.

4. Експериментально перевірити ефективність запропонованої добірки дидактичних ігор для формуванні навичок табличного множення і ділення.

Досягненню мети і розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження:

– теоретичні - аналіз та зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляд теоретичних питань з метою визначення поняттєво-категоріального апарату дослідження;

– практичні - анкетування вчителів і учнів, спостереження за діяльністю учнів та вчителів, бесіди з учнями, а також методи аналізу і синтезу.

Наукова новизна дослідження полягає у подальшому розвитку проблеми використання дидактичних ігор у початковій школі, а також у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики використання дидактичних ігор при формуванні навичок табличного множення і ділення.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення і висновки з проведеного дослідження дають дидактичний матеріал для використання в навчальному процесі початкової школи.

Апробація роботи. Результати наукового дослідження та основні положення обговорювалися на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Початкова школа: реалії та перспективи» (27 березня 2008 р. Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка).

Структура та обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (60 джерел), 6 додатків, до яких входять анкети для учнів і вчителів початкових класів, тести для учнів і розробка уроку.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Сумського навчально-виховного комплексу «Початкова школа - дошкільний заклад №9 «Веснянка» та в Дубов'язівській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів Конотопського району, Сумської області.

Організація дослідження. Дослідження проводилося поетапно. На першому етапі було визначено об'єкт, предмет, завдання, сформульовано гіпотезу дослідження, опрацьовано психолого-педагогічну літературу з даної проблеми. Проаналізовано та уточнено сутність поняття «дидактична гра». Проведено констатувальний експеримент, спрямований на з'ясування стану проблеми у практиці сучасної початкової школи.

На другому етапі проведено експериментальну роботу, у ході якої перевірено положення висунутої гіпотези, обґрунтовано та апробовано розроблену добірку дидактичних ігор для формування навичок табличного множення і ділення.

На третьому етапі було здійснено теоретичне і науково-методичне узагальнення даних формувального експерименту.

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ДИДАКТИЧНИХ ІГОР У ПСИХОЛОГО- ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ТА ШКІЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ

1.1 Стан висвітлення проблеми у психолого-педагогічній літературі

дидактичний гра педагогічний множення

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. С.Т. Шацький, високо оцінюючи значення гри, зазначав, що гра, це життєва лабораторія дитинства, що дає той аромат, ту атмосферу молодого життя, без якої цей період дитини був би не корисний для людства. Саме в грі, зазначає педагог, у цій спеціальній обробці життєвого матеріалу, є найбільш здорове ядро розумної школи дитинства [41, 6].

Д.Б. Ельконін розуміє під «людською грою» таку діяльність, у якій відтворюються соціальні відношення між людьми поза умов безпосередньої утилітарної діяльності [16, 57].

Ігри поділяються на творчі і ігри за правилами. Творчі ігри, в свою чергу, включають: театральні, сюжетно-рольові та будівельні ігри. До ігор за правилами відносять - дидактичні ігри, рухливі, музичні ігри та ігри-забавки.

З усього різноманіття різних видів ігор саме дидактичні ігри пов'язані з навчально-виховним процесом. Вони використовуються в якості одного із способів навчання різним предметам у початковій школі, у тому числі особливе місце відводиться цим іграм на уроках математики.

Дидактична гра - це вид діяльності, виконуючи яку, діти вчаться [41, 6].

Системи дидактичних ігор вперше були розроблені для дошкільного виховання Ф. Фребелем і М. Монтессорі, для початкового навчання - О. Декролі.

У вітчизняній педагогічній практиці у 1940 - 1950-х роках дидактичні ігри розглядалися, більшою мірою, як форма роби у дошкільному вихованні; у початковій школі їм відводилася роль засобу відпочинку від «серйозних» навчальних занять. У 1960 - 1970-х роках накопичувався досвід використання гри як засобу активізації навчального процесу не лише у початкових, а і у середніх класах. У 1970 - 1980-ті роки введення навчання із шести років стимулювало використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі [26, 126].

У наші дні, дидактичним іграм в навчально-виховному процесі відводиться значна роль, оскільки, як свідчить сучасна теорія навчання і практика в ситуації дидактичної гри дитина засвоює програму значно успішніше, ніж у ситуації навчального заняття, адже в дидактичній грі навчальна мета - частина ігрової ситуації з виконанням певних правил. За таких умов засвоєння нового матеріалу відбувається без особливого напруження. Гра сприятливо діє на розвиток психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєння нових знань та умінь молодших школярів, тому, що в грі поетапне відпрацювання розумових дій відбувається довільно і ненав'язливо [21, 2].

Своєрідність дидактичної гри полягає в тому, що вона дає змогу педагогові здійснювати навчання, вправляння, розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі [29, 45].

Включення в урок дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу.

Гра розглядається А.Н. Леонтьєвим як могутній незамінний важіль розумового розвитку дитини, як вид діяльності, що організовується в процесі з метою розвитку пізнавальних інтересів.

Для педагога початкової школи гра може стати одним із інструментів активізації пізнавальних здібностей учнів. Розглядаючи внесок гри в пізнавальний розвиток дітей, сучасні вчені - педагоги і психологи - вважають, що гра є не тільки і не стільки засобом одержання нових знань, скільки механізмом перекладу знань з рівня поверхневого ознайомлення на рівень узагальнення досвіду дитини [23, 26].

Проблемою теорії та практики дидактичної гри, займалися такі видатні психологи як Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін. Вони внесли вагомий вклад в розробку теорії дитячих ігор, показали їхній соціальний характер, їхню роль у вихованні дитини [9; 23; 32; 14].

На їх думку за допомогою гри у психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються провідні якості.

У працях Л. Виготського, О. Запорожця, Д. Ельконіна та інших показано, що у дидактичних іграх діти певною мірою засвоюють окремі знання та вміння, оскільки в них моделюються соціальні ситуації, типові стосунки. У грі всі сторони особистості дитини формуються в єдності і взаємодії [9; 19; 14].

Л.С. Виготський велику увагу приділяв розвивальній функції гри стосовно інтелектуальної сфери, він вважав, що в грі дитина відділяє думки від предмета. Цьому допомагають ігрові дії, які відображають реальні дії з предметами. Таким чином, гра розглядається Л.С.Виготським як діяльність, яка визначає подальший розумовий розвиток дитини [9, 76].

За словами Л. Виготського, «…гра дитини - це не проста загадка про те, що було, творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, яка відповідає запитам та інтересам самої дитини» [9, 76].

Отже, Л. Виготський розглядав гру як творчу діяльність, в якій наочно виступає комбінована дія уяви. Під час гри відбувається процес засвоєння правил та перетворення їх у стійкі форми поведінки. Спочатку діти засвоюють моральну поведінку шляхом наслідування, потім починають глибше усвідомлювати суть самих правил та норм. Вони не лише уважно стежать, щоб інші діти реально дотримувалися правил та норм, а й самі їх виконують. Саме тому творча рольова гра стає, за визначенням Л.С. Виготського, «провідною діяльністю школяра», де формуються важливі психологічні особливості [9, 76].

О.М. Леонтьєв, який продовжив дослідження Л.С. Виготського, відмічав велике значення гри для розумового розвитку дитини. В своїй теорії він дав характеристику провідної діяльності і вважав, що в ній формуються і перебудовуються основні психічні процеси. Всі види ігор мають вплив на психічний розвиток дітей. В працях О.М. Леонтьєв доводить, що саме ігрові дії мають великі потенційні можливості для розвитку інтелекту дитини [3, 106].

Гра сприяє виділенню у дитячій свідомості соціальне прийнятих етичних норм поведінки та осмислення їх. На думку Л.І. Божович, гра - це той механізм, який «переводить» вимоги соціального середовища у потреби самої дитини. Вона сама визначає, як слід поводитися в тій чи іншій ситуації, не чекаючи схвалення оточуючих. Нагородою є почуття власного задоволення та радості, викликані виконанням своєї ролі [5, 97].

Українськими психологами накопичено значний теоретичний та експериментальний матеріал з теорії гри. Провідним у їхніх практичних дослідженнях був і залишається народознавчий та соціально-історичний підхід. В українській педагогіці основи теорії гри були закладені К.Д.Ушинським і В.О. Сухомлинським.

У своїх працях Б. Булонський, А. Сікорський, Г. Ващенко, С.Рубінштейн розробили психологію ігрової діяльності. Психологи вважали, що учіння у порівнянні з грою недостатньо стимулює уяву та емоції дітей, не

використовує їхньої важливої властивості - здатності легко змінювати роль і підпорядковувати її вимогам [6; 8; 32; 33].

Український психолог А. Сікорський вважав гру, зокрема дидактичну, засобом розумового розвитку дітей. Він писав: «…гра є важливо сторінкою дитячого життя. Легко переконатись і в тому, що складність і різноманітність гри, інтерес, який виявляють діти, росте разом із розумовим розвитком дитини; паралельно з цим в організації гри виявляється фантазія та творчість дитини» [33, 54].

С.Л. Рубінштейн також врахував великий вплив дидактичних ігор на розумовий розвиток дітей. В його теорії, питання про гру як діяльність залишаються відкритими, хоча він стверджував її велике значення для психічного розвитку особистості. На його думку, основна відмінність між грою та працею полягає в тому, що мотиви ігрової діяльності містяться у самому процесі гри, у різноманітних переживаннях, що супроводжують цей процес [32, 47].

С.Л. Рубінштейн, аналізуючи ігрову діяльність, зазначав про соціальну природу її мотивів, її виникнення та зміст. Він вважав, що однією із особливостей гри є те, що одні предмети в ігровій діяльності можуть заміняти інші. Другою є здатність дитини здійснювати ігрові дії, які допомагають їй розв'язати протиріччя між її потребами та інтересами і неможливістю їх задоволення. Із цієї особливості випливає можливість заміни у процесі ігрової діяльності одних предметів іншими [31, 147]. Отже, найбільш характерною рисою ігрової діяльності є перехід в уявну ситуацію і можливість здійснення уявного перетворення дійсності, тобто взаємозв'язок гри та уяви.

За словами С.Л. Рубінштейна, «у грі виявляються і через неї формуються всі сторони психічного життя особистості». Спостерігаючи за дитиною, що грається, можна дізнатися про її інтереси, уявлення про оточуючий світ, виявити особливості характеру, ставлення до друзів і дорослих [6, 121].

Вплив дидактичних ігор на розвиток розумових здібностей дітей досліджували Т.М. Бабунова та А.К. Бондаренко. Вони визначили дидактичну гру як ефективний метод виховання розумової активності та самостійності мислення [7, 36].

О.В. Запорожець говорить про гру як про таку діяльність, з якою пов'язані великі зміни в психіці дитини, і звертає увагу на велике значення правильного керівництва грою з метою оптимального психічного розвитку дитини [15, 32].

Д.Б. Ельконін розглядає взаємозв'язок дидактичної гри з інтелектуальним розвитком. Він розглядав це питання в діалектичній єдності з проблема формування мотиваційних сфер в грі як соціальній діяльності [14, 42].

Гра сприяє розвитку дитячої фантазії, просторової уяви, особливо тоді, коли дитина відходить від дійсності і творить свій світ образів. Тут дитина не тільки малює у своїй свідомості окремі образи, а й компонує їх в уявні картини, які у певній послідовності змінюють одна одну.

Як зауважив А. Сікорський, «…не уява визначає ігрову діяльність, а умови ігрової діяльності роблять необхідною та продуманою уяву» [33, 98].

Отже, уява виникає і розвивається насамперед у грі, в уявній ситуації, але почуття, які відчуває дитина під час гри - реальні. І це, на думку Г.Ващенка, є основним в оцінці ролі гри у розвитку дитини. Ще позитивніші наслідки дає гра у психічному розвитку дитини. В першу чергу завдяки грі у дитини розвиваються та удосконалюються процеси сприймання, логічне мислення та найбільше розвивається фантазія. Будучи невичерпним джерелом дитячих радощів, наповнюючи її життя цікавим змістом, ігри не

зникають у подальшому розвитку людини. Граються не лише діти, але й дорослі [8, 191].

Н. Витегова, досліджуючи гру, стверджує, що ігровий процес безпосередньо пов'язаний із закономірностями розвитку дитини. Вона вважає, що здійснення гри є потребою діяльності в розумовому плані. Завдяки грі дитина вчиться діяти в уяві, а не у реальній ситуації [47, 53].

В.В. Зеньковський вказував на роль гри у житті дитини. Він говорив: «…ігри сприяють моральному розвитку дитини не менше, ніж взаємодія із соціальним середовищем». Дитина вносить у гру такі ж моральні настрої і установки, як і в реальну дійсність. Іграм належить суттєва роль у генезисі моральної свідомості [17, 166].

Проблемою використання дидактичних ігор у процесі навчання займалась Є.Ф. Іваницька. На її думку, основними елементами в дидактичних іграх є правила гри і завдання, які знаходяться у тісному взаємозв'язку; через них і відбувається керівництво розвитком дитини. Є.Ф. Іваницька висунула ряд вимог щодо підбору дидактичних ігор: доступність гри, відповідність рівню розвитку дитини, послідовність у виборі завдань [18, 12].

Значний внесок у розвиток методики використання дидактичних ігор в навчальному процесі внесла Є.І. Тихеєва, яка змогла поєднати спадщину класичних педагогів з новими умовами життя країни, розробила дидактичні ігри за допомогою яких відбувається ознайомлення дітей з навколишнім світом. Вона виділила два види дидактичного матеріалу: штучний та природний. Штучний дидактичний матеріал - це настільно-друковані ігри (парні картинки, лото, розрізні картинки), дерев'яні форми, іграшки та картки. Природний дидактичний матеріал включав в себе овочі, насіння, квіти, рослини, плоди та багато іншого [36, 342].

Є.І. Тихеєва дає наступне визначення дидактичним іграм: «Дидактичними ми називаємо ігри, які пов'язані відповідною дидактичною метою і вимагають відповідного матеріалу» [36, 405].

Розділяємо думку Л.В. Артемова, О.П. Усова, О.І. Сорокіна, Є.Л.Удальцова, Д.В. Менджерицької, щодо означення дидактичної гри. Під дидактичною грою будемо розуміти групову чи індивідуальну практичну діяльність, в якій навчальне завдання пропонується у вигляді ігрового завдання, яке обумовлюється і контролюється ігровими правилами [54; 25; 34; 38; 39].

Дидактичні ігри відіграють значну роль у всебічному розвитку особистості учнів. Ігри виробляють також уміння аналізувати навчальний матеріал, узагальнювати його, вміння працювати з літературою, усвідомлювати прочитане і використовувати його в ігрових діях.

Значну увагу питанню вивчення навчальної мети дидактичних ігор приділяв В.О. Сухомлинський. Він проводив велику роботу щодо внесення ігрового задуму у всі напрями шкільної роботи: «…без гри школа перетворюється в найсумніший державний заклад, який сушить розум та спустошує серце» [36, 203].

У сучасній педагогіці відомі вчителі-новатори Є.М. Ільїн, С.М.Лисенкові, В.Ф. Шаталов, Ш.О. Амонашвілі, які є прекрасними майстрами педагогічної гри [1; 12].

Ж.В. Борщ у своєму дослідженні розглядала позитивні взаємовідносини між дошкільнятами як умову підвищення результативності виконання дидактичних завдань. Вона довела, що поступове ускладнення структури гри має позитивний вплив на результативність виконання ігрового завдання [3, 22].

Ще одна з перших педагогів, яка розробила ігри та дидактичний матеріал для розвитку у дітей елементарних математичних понять - Ф.Н. Блюхер. У своєму посібнику, вона в повному обсязі розкрила такі теоретичні положення, як: суть дидактичної гри, її значення, класифікацію, принципи побудови дидактичного матеріалу. Автором написана також методика керівництва дидактичними іграми в кожній віковій групі. Дидактичні ігри та матеріал розроблений Ф.Н. Блюхер не втратили своєї актуальності і в наш час [4, 140]. Вони широко застосовуються під час розвитку у дітей елементарних математичних понять, при ознайомленні дітей з числом, величиною, формою, простором та часом [4, 189].

Широко використовувались ігри навчального характеру і в педагогічній діяльності таких російських педагогів як: Є.М. Водовозової, А.С. Симонович, Л.К. Шлегер, тощо [35].

Із сказаного вище слідує, що дидактична гра по своїй суті є складним багатогранним явищем, яке вивчали як психологи так і педагоги. Вони зазначають, що за умов правильної організації, дидактична гра буде ефективно впливати на розвиток особистості школяра.

1.2 Характеристика дидактичних ігор

Головна особливість дидактичних ігор визначена їх назвою: це ігри навчальні. Вони створюються дорослими з метою виховання і навчання дітей. Але для дітей, які ще граються, освітньо-виховне значення дидактичної гри не виступає відкрито, а реалізується через ігрову задачу, ігрові дії і правила.

Дидактичні ігри відносяться до «граничних ігор», являють собою перехідну форму до тієї неігрової діяльності, до якої вони готують. Ці ігри сприяють розвитку пізнавальної діяльності, інтелектуальних операцій, представляючи собою основу навчання. Для дидактичних ігор характерна присутність задачі навчального характеру - навчальної задачі [42, 25].

Дидактична гра - «творча форма навчання, виховання і розвитку студентів, школярів і дошкільників» [57, 31]. Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість, а тому їх можна використовувати під час викладання будь-якого предмета. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, справедливо вбачає в них можливість ефективної взаємодії педагогів і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами безпосередності й неудаваної цікавості. В терміні «дидактична гра» наголошується її педагогічна спрямованість, відображається багатогранність її застосування з урахуванням дидактичної мети заняття і рівня підготовленості студентів або учнів.

Витоки дидактичних ігор ми можемо знайти в народній педагогіці. Ігри та іграшки, які створив народ, завжди допомагали дітям пізнавати світ граючись. Тому згодом ігри увійшли і в навчання, постійно удосконалюючись. Оцінюючи дидактичну гру та її роль у системі навчання,

А.П. Усова писала: «Дидактичні ігри, ігрові завдання та прийоми дозволяють підвищити сприйнятливість дітей, урізноманітнити навчальну діяльність дитини, привносять цікавість» [39, 170].

Характерними ознаками дидактичної гри є [34, 12]:

* моделювання ситуацій навчально-виховного характеру та прийняття навчально-педагогічних рішень;

* розподіл ролей між учасниками гри;

* різноманітність рольових цілей при виробленні рішення;

* взаємодія учасників гри, які виконують ті чи інші ролі;

* наявність спільної мети в учасників гри;

* колективне вироблення рішень;

* багатоальтернативність рішень;

* наявність системи індивідуального чи групового оцінювання діяльності учасників гри.

Дидактичні ігри, також слід відрізняти і від дитячих ігор, у яких вільна ігрова діяльність виступає як самоціль. Специфічними ознаками дидактичних ігор є їх навмисність, спланованість і стійка структура. Стійка структура відрізняє дидактичну гру від будь-якої іншої діяльності.

Структурними компонентами дидактичної гри є [31, 192]:

– дидактичне завдання;

– ігровий задум;

– ігровий початок;

– ігрові дії;

– правила гри;

– підбиття підсумків.

Усі структурні компоненти дидактичної гри взаємопов'язані між собою і відсутність будь-якого з них руйнує гру.

Розглянемо сутність кожного із компонентів дидактичної гри на прикладі дидактичної гри «У кого найбільше прикладів».

Гра «У кого найбільше прикладів».

Учням пропонується скласти та записати табличні випадки множення з наступними числами: 12, 24 тощо. Приклади складаються так: один з учнів читає приклад з відповіддю 12, інші підкреслюють у себе приклади з такою відповіддю, читають інші приклади. Виграє той, хто складе найбільше прикладів.

Першим компонентом дидактичної гри є дидактичне завдання. Воно визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей [31, 192].

У даній грі дидактичне завдання полягає у формуванні навиків табличних випадків множення.

Наступний структурний елемент дидактичної гри - ігровий задум. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблює відтворення явного сюжету, активної дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальнорухова активність, кмітливість [31, 193].

Ігровим задумом гри «У кого найбільше прикладів» є самостійне відшукання прикладів на запропоновані відповіді.

Третій компонент дидактичної гри - ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дійсності та які інтригують, цікавим, захоплюючим, таємничим [31, 193].

Наприклад.

Учитель: Діти, зараз ми виберемо найкращого знавця таблиці множення, пограємо у гру, яка називається «У кого найбільше прикладів». За найбільшу кількість прикладів отримаєте найвищий бал.

Четвертий компонент дидактичної гри - ігрові дії. Ігрові дії - це засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи ігрові дії, діти легко засвоюють закладений у грі навчальний зміст [31, 193].

Наприклад, у розглядуваній грі, сутність ігрових дій полягає у тому, що учні записують в зошитах приклади на множення за даними відповідями, на основі знання відповідних табличних випадків множення.

П'ятий компонент - правила дидактичної гри. Діти сприймають, як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються до її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється її виконання [31, 193].

Правила гри «У кого найбільше прикладів»:

1. Працювати самостійно. Не підглядати до товаришів.

2. У прикладі цифри можуть змінюватися місцями.

Шостим і останнім компонентом дидактичної гри є підбиття підсумків гри [7,193]. Підбиття підсумків гри в зв'язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання відразу дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали найкращі результати. При цьому слід тактовно підтримати й інших учасників гри.

Наприклад.

Ось настав час підсумувати результати гри. Давайте перевіримо, хто скільки написав прикладів.

Перевірку результатів гри можна зробити по-різному. Ось один із них.

Бажаючі виходять до дошки і на закритій її стороні пишуть кількість складених ними прикладів. А згодом учитель називає правильну відповідь. Перемагає той, хто склав найбільшу кількість прикладів. Відповідно до результатів виставляється бал. Далі можна поставити питання : хто задоволений своїм результатом, ми вітаємо вас, а решта дітей нехай попрацюють над засвоєнням таблиці множення і на наступний раз покажуть кращий результат.

У рамках дидактичної гри мета навчання досягається через розв'язання ігрових завдань. При проведенні гри вчитель одночасно виступає як організатор двох взаємозалежних, але істотно різних видів діяльності учнів - ігрової й навчально-пізнавальної, прагне не тільки досягти дидактичної мети, але й зберегти й розвити захопленість, зацікавленість, самостійність дітей.

Для практики дошкільного виховання особливо важливим є розвиваючий вплив дидактичної гри: розвиток рухового апарата, психомоторики; навичок поведінки відповідно до правил; механізму ідентифікації, співпереживання; уміння уявити себе в чужій ролі; формування вмінь планувати, оцінювати майбутні дії, орієнтуватися в ситуації; розвиток навичок співпраці (особливо в командних іграх), ряду особистісних якостей (терпіння, наполегливості, самоконтролю), що роблять гру школою вільної поведінки. Тому важливим є цілеспрямоване навчання дітей самій процедурі гри: пояснення її змісту, правил, способів дій, приучення дітей до самоконтролю й взаємоконтролю в ході проведення гри.

Важливе місце дидактичні ігри займають в ознайомленні дошкільнят з навколишнім світом, розширенні й збагаченні їхніх уявлень про нього.

У навчанні дітей молодшого віку, як правило, застосовуються ігри із заздалегідь окресленим ходом ігрових дій і чітко вираженим «навчальним»

початком, пов'язаним з передачею й застосуванням знань, із вправами, розумовим розвитком дітей.

Комп'ютерні дидактичні ігри стають засобом закладення у дітей основ комп'ютерної грамотності, ознайомлення з мовами програмування.

Комп'ютерні ігри застосовуються як дидактичний засіб при навчанні в найрізноманітніших предметних областях.

Гра - це «дитя праці». Дитина, спостерігаючи за діяльністю дорослих, переносить її в гру.

Дитина грає спочатку з реальними предметами, що її оточують, а потім з уявними, які для нього фізично недоступні. У цих іграх вона опановує предмети навколишнього світу.

Потреба дитини діяти й поводити себе як дорослий, не завжди задовольняється.

Граючись, дитина приймає на себе соціальну функцію дорослого й відтворює її у своїх діях. Ігри дітей найчастіше відбивають професійну діяльність дорослих. У них діти вступають у різні відносини.

Норми людських взаємин (співробітництво, підпорядкованість, взаємоконтроль, тощо) через гру стають джерелом розвитку моралі самої дитини. Діти одержують можливість для створення як особистості в цілому, так й окремих психічних процесів.

Ігри у своєму розвитку еволюціонують від предметних до рольових, від рольових до дидактичних. Інтерес дітей у дидактичні грі зміщується від ігрової дії до розумового завдання. Так, у рольовій грі «Капітани», діти діють в уявлюваній ситуації - «ведуть корабель» (повертають уявлюване кермо то в одну, то в іншу сторону, гудуть, здійснюють одночасно роль пароплава), а в дидактичній грі вони наслідують розумову роботу капітана - «ведуть корабель за заданим курсом» на основі виконаних розрахунків.

Дидактична гра є цінним засобом виховання розумової активності дітей, вона активізує психічні процеси, викликає в учнів жвавий інтерес до процесу пізнання. У ній діти охоче переборюють значні труднощі, тренують свої сили, розвивають здібності й уміння. Вона допомагає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викликає в учнів глибоке задоволення, створює радісний робочий настрій, полегшує процес засвоєння знань.

Високо оцінюючи значення гри, В.А. Сухомлинський писав: «Без гри немає й не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості й зацікавленості» [36, 47].

У дидактичних іграх дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети по тим або іншим ознакам, робить доступні йому аналіз і синтез, робить узагальнення.

Дидактичні ігри надають можливість розвивати у дітей довільність таких психічних процесів, як увага й пам'ять. Ігрові завдання розвивають у дітей кмітливість і спритність. Багато завдань вимагають уміння побудувати висловлення, судження, умовивід; вимагають не тільки розумових, але й вольових зусиль - організованості, витримки, уміння дотримуватися правил гри, підкоряти свої інтереси інтересам колективу.

Художньо оформлені іграшки, малюнки, демонстраційний і роздатковий матеріал до ігор виконують завдання естетичного виховання.

Проте не всяка гра має істотне освітнє й виховне значення, а лише та, яка має характер пізнавальної діяльності. Дидактична гра навчального характеру зближає нову, пізнавальну діяльність дитини із уже відомою для неї, полегшуючи перехід від гри до серйозної розумової організуючої діяльності - репродуктивної або творчої» [22, 49].

За характером розумового розвитку дидактичні ігри поділяються на групи:

1. Ігри, що вимагають від дітей виконавчої діяльності. За допомогою цих ігор діти виконують дії за зразком (наприклад, гра «Складемо візерунок»).

2. Ігри, що вимагають відтворення дій. Ці ігри спрямовані на формування обчислювальних навичок. Це - «Математична риболовля», «Кращий пілот», «Кращий космонавт» тощо.

3. Ігри, за допомогою яких діти змінюють приклади і завдання в інші, логічно пов'язані з ними. Наприклад, «Ланцюжок», «Математична естафета», «Складання кругових прикладів». До перетворюючої діяльності відносять також ігри, що розвивають навички контролю й самоконтролю («Кращий контролер», «Арифметичний біг», «Перевір Відгадку» тощо).

4. Ігри, в які включені елементи пошуку і творчості. Це «Вгадай загадки Буратіно», «Загадки Веселого Олівця», «Визнач курс руху літака», «По якій стежці ти підеш» тощо.

Деякі дослідники ділять ігри на такі дві групи: наочні й словесні. Ігри з використанням засобів наочності, у свою чергу, підрозділяються на ігри з демонстраційним і роздатковим матеріалом та ігри з різними іграшками (об'єктами природи й предметами побуту). До дидактичних ігор з використанням засобів наочності можна також віднести ігри-інсценування деяких казок і книжок-лічилок із застосуванням відповідних іграшок («Три ведмеді» Л.Н. Толстого, «Лічилка» А. Барто й інші).

В основі словесних ігор лежить накопичений досвід дітей, їх спостереження. Завдання цих ігор полягає в систематизації й узагальненні. Вони застосовуються на етапі закріплення й повторення навчального матеріалу. Наприклад, в іграх «Навпаки», «Забий гол у числові ворота» та

інших, діти повинні відтворити отримані раніше знання, згадати вивчені правила, обчислювальні прийоми.

До словесних ігор відносять також ігри-загадки (без картинок), ігри на складання висловлень, на їх доповнення.

Дидактичні ігри за кількістю учасників поділяються на колективні, групові та індивідуальні [30, 64].

Дидактичні ігри, які використовують в початковій школі, виконують різні функції [31]:

– активізують інтерес та увагу дітей;

– розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, увагу;

– закріплюють знання, вміння і навички;

– тренують сенсорні навички.

Підсумовуючи сказане раніше, дидактична гра може виступати і формою навчання, оскільки вона має свою структуру організації, що представлена у вигляді узгодженої діяльності вчителя і учня.

Дидактична гра - це і засіб навчання, оскільки є джерелом одержання знань, формування умінь. Вона дозволяє збуджувати і підтримувати пізнавальні інтереси учнів, покращити наочність навчального матеріалу, зробивши його, таким чином, більш доступним, а також зробити самостійну роботу більш інтенсивною, і проводити її у індивідуальному темпі.

1.3 Стан проблеми у практиці сучасної школи

Метою констатувального експерименту є: з'ясувати стан проблеми у практиці сучасної школи, дати аналіз та оцінку реального стану даної проблеми.

Методика дослідження використання дидактичних ігор для формування навичок табличних випадків множення і ділення здійснювалася нами на основі поєднання різних методів дослідження:

1) аналізу науково - педагогічної та методичної літератури;

2) спостереження за діяльністю учнів та вчителів;

3) опитування учнів;

4) анкетування учнів та вчителів.

Це поєднання викликане необхідністю цілісного вивчення даної проблеми.

Всю різноманітність методів вивчення даної проблеми, ми розділили на три групи. До першої групи віднесли методи і прийоми, що базуються на висловлюваннях і судженнях: тести, бесіди, аналіз методичної літератури. Друга група - методи і прийоми, що базуються на спостереженні за діяльністю учнів. Третя група - методи і прийоми, що базуються на судженнях про діяльність учнів тих людей, що безпосередньо спілкуються з ними. Це анкети, отримані від учителів.

Одним із найбільш вживаних нами методів було спостереження. Воно організовувалося як цілеспрямоване сприйняття різних явищ і факторів, що характеризували формування навичок табличних випадків множення і ділення з використанням дидактичних ігор.

У ході спостережень за діяльністю учнів у процесі роботи над таблицями множення і ділення, ми помітили, що більшість учнів має ускладнення пов'язанні із називанням табличних результатів в роздріб, табличні результати вивчених раніше таблиць забувалися, завдання сформульовані у вигляді «Розкажіть таблицю множення числа 5» діяли на дітей пригнічуючи (у момент коли якийсь із учнів відповідав на поставлене завдання увага більшості була зайнята чимось іншим). Проте нашу увагу привернув той факт, що коли вчителі використовували дидактичні ігри у роботі над формуванням навиків табличних випадків множення і ділення активність учнів значно підвищувалася, майже усі учні класу слідкували за правильністю називання табличних результатів.

Підтвердженням, того що при складанні таблиць учні найчастіше виконують операції механічно, а не усвідомлено, є результати проведених опитувань.

Після складання таблиці множення числа 6, ми поставили таке питання: «Що ви можете сказати про результати цієї таблиці?» Більшість учнів (95 ) дали правильну відповідь: «Кожен наступний результат на 6 більше від попереднього.» Наступним ми поставили таке питання: «Чому? Як ви можете це пояснити?». У даному разі лише 75 учнів дали правильну відповідь (відповідь: кожен наступний результат на 6 більше від попереднього тому що наступний приклад містить на один доданок більше. Наприклад, 6•2, ми двічі додаємо 6, а у наступному прикладі 6•3, ми шість додаємо тричі). Такі ускладнення пояснюються тим, що учні не повністю усвідомили зміст поняття «множення».

Отже, як бачимо існують прогалини у роботі над формуванням табличних випадків множення і ділення. Зазначені проблеми свідчать, що при складанні таблиць множення і ділення слід залучати прийоми (аналогії, порівняння, співставляння, тощо), які сприяли б засвоєнню закономірностей на основі яких складаються таблиці, а також методи які стимулювали б активність учнів, наприклад дидактичні ігри.

Одним із завдань експерименту було виявити відношення вчителів і учнів до дидактичних ігор, а також з'ясувати з якою метою включають дидактичні ігри у процес навчання. З цією метою ми провели анкетування вчителів і учнів. В анкетування прийняло участь 16 вчителів і 45 учнів 2 - 3-х класів.

У процесі анкетування вчителів були виявлені наступні дані. На перше питання (додаток А): «Яке місце, на вашу думку займають ігри у розвитку особистості дитини?» 56 (9 вчителів) опитаних вчителів вважають «головне», 44 (7 вчителів) - «другорядне» (додаток Б).

Друге питання (додаток А): «Скільки часу у своєму педагогічному досвіді Ви відводите дидактичній грі у навчальному процесі?» 56 вчителів відповіли «дуже багато», а 44 - не дуже багато, але достатньо (додаток Б).

Наступні три питання анкети були такими (додаток А): «Як Ви ставитесь до використання дидактичної гри на уроках математики? Чи використовуєте під час уроку математики дидактичні ігри? Як часто ви використовуєте дидактичні ігри на уроках математики?». Ми одержали такі результати (додаток Б), усі вчителі позитивно відносяться до використання дидактичних ігор на уроках математики і використовують їх у навчальному процесі, проте роблять це з різною частотою: 56 (9 вчителів) опитаних «часто», 38 (6 вчителів) - «не дуже часто», 6 (1 вчитель) - «рідко» і жоден з опитуваних не обрав варіант - «зовсім не використовую».

Наступні питання 6 і 7 були такими: «Чи використовуєте дидактичні ігри при вивченні теми «Табличні випадки множення і ділення»?», «Якщо, ви використовуєте дидактичні ігри при вивченні теми «Табличні випадки множення і ділення», то з якою частотою ви це робите?». Усі респонденти дали схвальну відповідь, щодо питання 6, проте роблять це з різною періодичністю (відповіді на питання 7): 56 (9 вчителів) опитаних «часто», 38 (6 вчителів) - «не дуже часто», 6 (1 вчитель) - «рідко» і жоден з опитуваних не обрав варіант - «зовсім не використовую» (додаток Б).

8 питання (додаток А) було такого змісту: «З якою метою ви використовуєте дидактичні ігри при вивченні теми «Табличні випадки множення і ділення»?». Ми одержали такі результати (додаток Б): усі вчителі використовують дидактичні ігри для узагальнення знань, проте для пояснення нового матеріалу дидактичні ігри використовує лише 1 вчитель (6 ), а для первинного закріплення 2 вчителя (12 ).

Відповіді на 9, 10 і 11 питання анкети (додаток А), свідчать, що використання дидактичних ігор саме для узагальнення знань, зумовлено тим, що у методичній літературі наводяться саме ігри такого виду, дидактичних же ігр іншого виду наводиться мало (додаток Б).

12 питання анкети (додаток А) стосувалося ускладнень, які виникають у вчителів при підготовці і проведенні дидактичних ігор. На думку основної маси опитаних (12 осіб - 75 %), основне ускладнення це відсутність у школі необхідних умов для проведення дидактичних ігор (додаток Б).

Отже проведене анкетування свідчить про те, що вчителі позитивно відносяться до використання дидактичних ігор у процесі навчання і у процесі навчання математики, зокрема при вивченні теми «Табличні випадки множення і ділення», не зважаючи на ускладнення які зустрічаються. Проте, як свідчать результати, більшість вчителів не володіє повною інформацією про можливості дидактичних ігор і їх роль у навчальному процесі (більшість використовує дидактичні ігри лише для узагальнення знань). Крім цього, для того щоб дидактичні ігри міцно влилися у навчальний процес, необхідно забезпечити школу відповідними технічними засобами і посібниками для проведення дидактичних ігор.

Спостереження за діяльністю вчителів під час проведення дидактичних ігор на уроках математики дало наступні результати:

- більшість вчителів (12 із 16 ) перед проведення нової дидактичної гри проводять інструктаж, проте при використанні цієї гри повторно не вдаються до ускладнення. Останнє призводить до виродження даної гри, з часом вона перестає бути цікавою учню;

- майже половинна респондентів (7 із 16) вибирають невдалий час на уроці для проведення певного виду дидактичних ігор. Наприклад, ігри-змагання проводять посередині уроку, що не є доречним, оскільки збудження дітей під час гри негативно впливає на подальшу роботу учнів на уроці. Це є не знанням методики використання дидактичних ігор на уроці.

Як було зазначено вище для виявлення стану проблеми ми провели анкетування учнів 2 - 3 класів (додаток В). В опитуванні прийняло участь 45 осіб. Наводимо таблицю результатів анкетування, у якій вказані відповіді які обрали учні (Таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1. Результати анкетування учнів 2 - 3 класів

Які уроки тобі найбільше подобаються?	Як би ти був вчителем, чого у тебе більше було на уроці?	Як часто у вашому класі на уроках проводять ігри?	Як ти відносишся до гри на уроці?	Як ти гадаєш, яка корись від гри на уроці?
люблю усі уроки	23	роботи за підруч-ником	10	дуже часто	11	дуже хочу прий-мати участь	45	дуже велика	17
з вико-ристанням схем, таблиць, малюнків	7	таблиць, схем, малюнків	5	часто	11			велика	18
головне, щоб було цікаво	5	різних ігор	22	не дуже часто	23			не дуже велика	5
		самос-тійних робіт	8					невелика	5

Із сказаного вище можна зробити висновок: учням початкової школи подобаються усі уроки, вони позитивно відносяться до використання ігор на уроках. Якби учні були вчителями, то понад 50 % використовували б на своїх уроках ігри. Більшість дітей вважають, що ігри на уроках приносять велику користь і вони із задоволенням беруть у них участь.

Таким чином, до кожного уроку слід включати ігрові моменти, проте не у якості розрядки, а з певною дидактичною метою.

На цьому етапі дослідження нами було проведено тестування учнів 3 класу (32 особи), для перевірки рівня сформованості табличних випадків множення і ділення (Додатки Г).

Для цього нами були вибрані такі критерії:

а) швидкість виконання завдання;

б) кількість помилок;

в) уміння поставити питання.

До кожного з критеріїв були виділені три рівні: високий, середній і низький.

Розподіл виконання тестових завдань учнів за рівнями подано в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Результати тестування учнів 3 класу

№ п/п	Критерії	Показники	Характеристика показників	3 - А клас (контрольний)	3 - Б клас (експериментальний)
				абс.	%	абс.	%
1.	швидкість виконання завдань	високий	завдання виконано правильно, раніше відведеного часу	7	24,2%	6	22,2%
		середній	завдання виконано правильно і вчасно або виконано раніше, але допущено 1-2 не-грубі помилки чи 1 грубу	13	44,8%	14	51,8%
		низький	на виконанні завдання витрачено більше часу і допущено більше ніж 1 груба помилка	9	31%	7	26%
2.	кількість помилок	високий	робота виконано без жодної помилки	12	41,4%	11	40,7%
		середній	робота виконана, але допущені негрубі помилки, їх кількість не перевищує 2/3 від загального обсягу завдань в роботі	12	41,4%	11	40,7%
		низький	робота виконана на 1/3 від загального обсягу	5	17,2%	5	18,6%
3.	уміння поставити питання	високий	питання формулює правильно без ускладнень	4	13,8%	4	14,8%
		середній	питання формулює з незначними помилками	18	62%	16	59,3%
		низький	питання формулює з допомогою вчителя	7	24,7%	7	25,9%

Для більшої наочності розподіл виконання тестових завдань учнів за рівнями представляємо у вигляді діаграм.

Швидкість виконання завдання.

Кількість помилок.

Уміння поставити питання.

Результати проведеного тестування підтверджують, що обрані нами вибірки є однорідними. Так як по кожному із критеріїв процентне відношення учнів для кожного рівня майже співпадає у контрольних і експериментальних класах.

Одержанні результати свідчать, що сформованість табличних випадків множення і ділення за всіма критеріями знаходиться переважно на середньому рівні.

На основі аналізу психолого-педагогічної, філософської та методичної літератури з'ясовано, що для того, щоб учні у процесі навчання були активними необхідно пробудити інтерес до роботи і сприяти творчому підходу до розв'язання навчальних завдань, а в цьому їм допоможе дидактична гра, оскільки:

1. дидактичні ігри впливають на розвиток психічних процесів, на формування активної особистості;

2. в процесі гри збагачується коло уявлень про навколишній світ;

3. гра органічно об'єднує триєдину мету навчання: освітню, розвивальну і виховну;

4. ігри підвищують інтерес до навчання, розвивають уважність, забезпечують краще засвоєння навчального матеріалу;

5. у дидактичних іграх діти певною мірою засвоюють окремі знання та вміння, оскільки в них моделюються соціальні ситуації, типові стосунки.

Існує багато підходів до формулювання визначення «дидактична гра». Одні вчені надають перевагу тому, що дидактична гра - це засіб навчання, оскільки є джерелом одержання знань, формування умінь, інші, що дидактична гра може виступати і формою навчання, оскільки вона має свою структуру організації, що представлена у вигляді узгодженої діяльності вчителя і учня. Ми підтримуємо точку зору цих науковців, дійсно дидактична гра може виступати і засобом, і методом, і формою навчання. У даному дослідженні під дидактичною грою ми будемо розуміти спосіб досягнення навчальної мети, систему послідовних, взаємопов'язаних дій учителя й учнів, які забезпечують засвоєння змісту навчання.

Спостереження за вчителями на уроках математики в початкових класах показало, що від вміння вчителя керувати проведенням дидактичної гри залежить активність дітей. Правильно організована дидактична гра створює сприятливі умови для активної діяльності учнів на всіх етапах засвоєння знань, умінь та навичок.

Проведений констатувальний експеримент свідчить, що вчителі позитивно відносяться до використання дидактичних ігор у процесі навчання. Використовують їх при вивченні табличних випадків множення і ділення, проте роблять це здебільшого на етапі узагальнення знань. На етапі первинного закріплення дидактичну гру використовує лише 12 % вчителів. На нашу думку, щоб процес формування навичок табличного множення і ділення відбувався ефективно на кожному етапі їх формування (закріплення знань, узагальнення знань) слід використовувати дидактичні ігри.

Для перевірки рівня сформованості табличних випадків множення і ділення ми обрали наступні критерії: швидкість виконання завдання, кількість помилок, уміння поставити питання. Результати свідчать, що сформованість табличних випадків множення і ділення за всіма критеріями знаходиться переважно на середньому рівні.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ТАБЛИЧНОГО МНОЖЕННЯ І ДІЛЕННЯ

2.1 Способи використання дидактичних ігор при первинному закріпленні матеріалу

Вивчення таблиці множення та відповідних випадків ділення - головна тема курсу математики в 2 та 3 класах. Вивченню таблиці множення і ділення завжди приділяли велику увагу. Сучасна методика потребує, щоб діти не тільки знали таблицю, але і розуміли принципи її складання. Учні повинні не тільки вивчити і запам'ятати результат табличного множення, але і вміти при потребі знайти результат найкоротшим шляхом [12,8].

Дидактичні ігри на уроках математики можна використовувати з різною метою: для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення; для повторення раніше набутих уявлень і понять; для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння; формування обчислювальних, графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення світогляду [27,2].

Оскільки формування навичок табличних випадків множення і ділення, розпочинається відразу після складання відповідних таблиць і триває протягом навчання у початковій школі. Ми виділяємо два види дидактичних ігор, що сприяють реалізації цієї мети - це дидактичні ігри для первинного закріплення набутих знань і дидактичні ігри для узагальнення знань, умінь і навичок.