Размещено на http://www.allbest.ru/

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

Факультет іноземних мов

Кафедра англійської мови та методики її викладання

КУРСОВА РОБОТА

на тему

"Тестування учнів як ефективний вид контролю з різних видів мовленнєвої діяльності"

Виконала: студентка 4 курсу, 1 групи

Напряму підготовки 6.02030302

Мова і література (англійська)

Цвігун Д.В.

Керівник: канд. пед. наук, доцент

Постоленко І.С.

Умань 2015

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Особливості контролю успішності в навчально-виховній діяльності
• 1.1 Сутність і завдання контролю
• 1.2 Види, форми та функції контролю
• 1.3 Методи та об'єкти контролю
• Розділ 2. Особливості застосування тестового контролю з різних видів мовленнєвої діяльності
• 2.1 Особливості застосування контролю при вивченні іноземної мови
• 2.2 Умови ефективного використання тестового контролю з різних видів мовленнєвої діяльності
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Завдання підвищення якості освіти є важливим для будь-якої країни світу, для України, звичайно, також. Ця актуальна і пріоритетна проблема знайшла своє відображення в Національній доктрині розвитку освіти.

Одним із основних завдань покращення ефективності сучасної освіти є забезпечення знань на рівні функціональної грамотності принаймні з однієї або двох іноземних мов. Протягом багатьох років навчальні програми і стандарти в галузі викладання іноземних мов убачали цей рівень тільки в оволодінні читанням відповідно до міжнародних стандартів функціональної грамотності, при цьому значно менше уваги приділялося усному та писемному мовленню, аудіюванню. У межах нового підходу до вивчення іноземних мов наголошується на важливості не знань про мову, а на досконалому володінні мовним матеріалом, комунікативними вміннями, здатністю застосовувати ці знання та вміння для вирішення конкретних комунікативних завдань при спілкуванні.

У зв'язку з цим виникає необхідність застосування системи контролю максимальної об'єктивності та можливості вимірювання оцінки. Упровадження сучасних методів контролю та оцінки у практику навчання забезпечило б дотримання вимог, що висуваються до контролю, - об'єктивність, надійність, вимірюваність, цілеспрямованість, систематичність тощо, - і дозволило б зробити навчання ефективним та наблизити його до світових стандартів.

Одним з основних елементів оцінки якості освіти є контроль знань. Погана організація контролю знань може стати однією з причин зниження якості освіти в цілому. Проте система якості повинна розповсюджуватись не лише на кінцевий, результативний етап освітньої діяльності, але і на процес оволодіння знаннями, умінням та навиками, охоплювати всі етапи освітнього процесу, що сприяють досягненню цього результату.

контроль тестовий іноземна мова

Звичайно, що проблема тестування має свою актуальність. Адже тестування активно застосовується на етапі тесту вального контролю та на етапі самопідготовки.

Метою роботи є дослідити та визначити особливості тестового контролю у вивченні іноземної мови.

Головними завданнями є:

1. охарактеризувати види контролю з різних видів мовленнєвої діяльності;

2. дати аналіз методам та об'єктам контролю;

3. встановити умови ефективного використання тестового контролю з різних видів мовленнєвої діяльності.

Об'єктом роботи є особливості контролю під час навчально-виховної діяльності. Предметом є саме тестування як один із видів контролю та його особливості. Методи, для досягнення поставленої в роботі мети, були використані такі, як аналіз і синтез, систематизація, узагальнення, класифікація та порівняння.

Тести постійно привертали увагу науковців. Найбільш вивчено тестування за кордоном (Р. Дюбуа, Д. Доббін, Г. Міллер). За останнє десятиліття багато публікацій з проблеми тестування з'явилось як в Україні (О. Ляшенко, І. Булах, О. Локшина, Ю. Романенко, М. Олійник, та ін.) так і, звичайно, в Росії (В. Каднєвський, В. Аванесов, В. Ким, А. Майоров, В. Хлєбников).

Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні та порівнянні поглядів науковців, які дослідили тестування як один із видів контролю в навчальній діяльності. Практична значущість представлена розробками завдань тестування для різних видів мовленнєвої діяльності при вивченні іноземної мови. Наукова новизна полягає в розширенні класифікації та доповненні нових видів тестування.

Розділ 1. Особливості контролю успішності в навчально-виховній діяльності

1.1 Сутність і завдання контролю

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів невід'ємна складова частина навчального процесу. Він сприяє виявленню успішності навчання кожного учня, розкриттю причин недостатнього засвоєння учнями певного матеріалу і пошуку шляхів ліквідації прогалин у знаннях. Шкільна оцінка є також певним регулятором соціальних відносин у житті людини.

У широкому розумінні термін "контроль" означає виявлення, вимірювання та фіксацію результатів у вигляді оцінного балу. Звідси, основними компонентами контролю є перевірка, виявлення знань і умінь, оцінка та вимірювання знань, умінь і навичок, встановлення їх рівня і облік, фіксація результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику, табелі, відомостях тощо.

Контроль за ходом навчального процесу - важлива ланка у навчанні англійської мови. Він дає змогу оцінити навчальну діяльність кожного учня і класу в цілому, а також на основі здобутої інформації зробити висновок про реальний стан мовної підготовки учнів і вносить необхідні корективи в хід навчального процесу. При цьому обов'язково треба враховувати засвоєння учнями мовного матеріалу, в першу чергу - структурного, відповідно до вимог програми.

Процес контролю й оцінки навчальної діяльності учнів має спиратися на вимоги принципів систематичності, об'єктивності, диференційованості й урахування індивідуальних особливостей учнів, гласності, єдності вимог та доброзичливості. Використовуючи оцінку, учитель має володіти педагогічним тактом, виявляти високий рівень педагогічної культури.

Адже "найголовніше заохочення, - зауважував В.О. Сухомлинський, - і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній праці - оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури" [13].

В дидактичній літературі використовують поняття контроль, перевірка, оцінювання, оцінка, облік, які вживаються у різних значеннях, і як синоніми. Їх не можна ототожнювати.

Поняття контроль означає виявлення, вимірювання й оцінювання знань та умінь учнів. Перевірка є компонентом (засобом) контролю і означає виявлення і вимірювання рівня і якості знань, об'єму праці учня. Окрім перевірки, контроль містить оцінювання (як процес) та оцінку (як результат перевірки). Оцінки фіксуються у вигляді балів в журналах, табелях успішності, базах даних. Основою для оцінювання успішності учня є результати контролю.

Облік успішності передбачає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного судження або числового бала з метою аналізу стану навчального процесу за певний період, причин його неефективного функціонування.

Отже, структура контролю складається з таких компонентів: перевірки, оцінювання (як процесу і результату), обліку.

Контроль є органічним елементом навчальної діяльності на уроці. Він має на меті виявити досягнуті результати і, таким чином, слугує для вчителя формою зворотного зв'язку, без якого неможливе якісне управління процесом навчання.

У цій функції контроль є основою для вдосконалення чи корекції змісту, методів і прийомів роботи, а відтак дозволяє постійно стежити за виконанням програмних вимог з окремих предметів. Традиційно він здійснюється вчителем, дирекцією школи, періодично - органами позашкільного контролю, зокрема інспекторами.

Контроль передбачає постійне спостереження за процесом навчання, а також спеціально організовану перевірку знань, умінь та навичок учнів шляхом так званого опитування, усної перевірки домашніх завдань, проведення контрольних робіт, перевірки письмових робіт у зошитах тощо.

Зважаючи на таку, утверджену в нашій традиції значущість контролю і оцінювання, до них ставляться і певні конкретні вимоги.

1. Контроль повинен мати системний характер, бо лише в цьому випадку вплив його на процес навчання буде стійким. Безсистемність і "випадковість" (епізодичність) контролю завжди вносять елемент нервозності й негативно позначаються на навчанні.

2. Як і саме навчання, так і контроль та оцінювання повинні носити індивідуальний характер, передбачати врахування як особистісних можливостей, так і конкретних умов життя дитини.

3. Учитель повинен постійно прагнути до того, щоб його оцінка діяльності учня була об'єктивною і, по можливості, зближувалася з самооцінкою учня. Свідомі чи несвідомі похибки вчителя можуть завдати великої шкоди морально-виховного характеру.

4. Дирекція школи, будучи учасником контролю та оцінювання досягнень учнів, покликана забезпечувати єдність вимог щодо всіх дітей і з боку всіх учителів.

5. Система контролю повинна бути відкритою, а кожна оцінка - супроводжуватися обґрунтуванням.

6. Контроль і оцінювання вчителем досягнень учнів передбачає обов'язкову доброзичливість між обома суб'єктами навчання. Контроль - не покарання, а допомога учням в усвідомленні своїх успіхів і нових завдань.

1.2 Види, форми та функції контролю

Для ефективнішого контролю навчальної діяльності потрібно знати, які існують види контролю в сучасній методиці. Їх виокремлюють відповідно до певних характеристик.

Якщо ми говоримо про таку ознаку як робота з учнями, то виділяють такі види контролю як фронтальний, індивідуальний, парний та груповий. За способами реалізації - усний та письмовий. За способами організації - контроль учителем, взаємоконтроль, самоконтроль. За часом проведення - поточний, рубіжний, підсумковий. Існують також такі форми проведення контролю як з використанням ТЗН та без використання ТЗН, одномовний контроль та двомовний контроль.

Розглянемо детальніше кожен з цих видів.

Поточний контроль - здійснюється у ході вивчення конкретної теми для визначення рівня сформованості окремої навички або вміння, якості засвоєння певної порції навчального матеріалу;

Рубіжний контроль - проводиться після закінчення роботи над темою, тематичним циклом, в кінці чверті, року;

Підсумковий контроль - реалізується після завершення відповідного ступеня навчання іноземної мови. Кожний з видів контролю виконує усі функції, властиві контролю, але залежно від його виду та чи інша функція має особливе значення і виступає домінуючою.

У процесі поточного контролю домінуючою є функція зворотного зв'язку. На основі результатів поточного контролю вчитель отримує інформацію про успішність або неуспішність організації навчального процесу з іноземної мови, що дає йому можливість своєчасно коригувати навчальну діяльність учнів з оволодіння іноземною мовою та свою діяльність щодо забезпечення навчального процесу.

В ході рубіжного та підсумкового контролю на перший план виступає оціночна функція контролю, оскільки метою цих контрольних завдань є визначення та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів в оволодінні іншомовними навичками і вміннями за певний відрізок часу або по завершенні певного етапу навчальної роботи.

Письмовий контроль проводиться у формі виконання учнями письмових контрольних робіт і в цьому випадку є фронтальним контролем. Усний контроль проводиться у формі співбесіди з учнем, наприклад, під час усного іспиту і відноситься до індивідуального контролю.

Контроль з боку вчителя здійснюється під час проведення уроку і передбачає передусім корекцію помилок учня. Контроль з боку учня може реалізуватись у формі взаємоконтролю, самоконтролю і самокорекції.

Взаємоконтроль передбачає здійснення контролю володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю самими учнями. Взаємоконтроль може бути організований, наприклад, під час роботи в парах з індивідуальними картками, підстановчими таблицями тощо, коли один учень перевіряє за допомогою ключа виконання контрольного завдання іншим учнем.

Самоконтроль - це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння результатів власного виконання навчального завдання (програми) зі змістом і зовнішнім оформленням відповідного (заданого) іншомовного матеріалу. Порівняння здійснюється учнем з опорою на навчальний матеріал і власний досвід з метою подальшого самостійного виправлення зробленої ним самим помилки, яка, в певній мірі, була самостійно усвідомлена.

Природно, що при здійсненні самоконтролю відбувається самокорекція, яка логічно завершує увесь цикл іншомовної діяльності. Під самокорекцією розуміють інтелектуальне вміння, котре забезпечує безпосереднє виправлення самим учнем усвідомленої помилки з метою підвищення рівня реалізації навчально-контрольної діяльності в цілому.

Успішна реалізація функцій контролю впливає на ефективність як контролю, так і всього процесу навчання. Виділяють такі функції контролю у навчанні ІМ:

· зворотного зв'язку;

· оціночна;

· навчальна;

· розвиваюча;

· коригуюча;

· стимулююча;

· попереджуюча.

Функція зворотного зв'язку є основною функцією контролю, яка забезпечує керування процесом навчання іноземної мови. Зворотний зв'язок діє у двох напрямах: на вчителя і на учня. Зворотний зв'язок, що діє у напрямі до вчителя, несе йому інформацію про рівень успішності учнів.

Учитель аналізує цю інформацію на предмет наявності недоліків, проводить діагностику відхилень у мовленнєвій діяльності учнів, виявляє ступінь відповідності обраної стратегії і тактики навчання реальним потребам. Це дає можливість своєчасно оцінити методичну ситуацію і внести необхідні коригуючі зміни щодо добору прийомів, способів і методів навчання, відбору вправ, визначення режиму і тривалості їх виконання, послідовності організації всієї навчальної роботи з учнями.

Зворотний зв'язок у напрямі до учнів дає їм інформацію про успішність їх навчальної діяльності з оволодіння іншомовними навичками та вміннями. Така інформація дозволяє учням здійснювати самооцінку досягнень в оволодінні мовою і планувати свою подальшу навчальну діяльність.

Оціночна функція реалізується в ході оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань. Оцінка вказує на певний рівень володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю, є орієнтиром для учнів (та їх батьків) у подальшій діяльності в опануванні іноземної мови. Оцінка є основним показником успішності навчання в офіційних документах про освіту, а також у звітах, що складаються адміністрацією шкіл для органів народної освіти.

Навчальна функція контролю реалізується на основі синтезу набутих навичок і вмінь в оперуванні засвоєним мовним та мовленнєвим матеріалом, які актуалізуються у процесі виконання контрольних завдань. Контрольне завдання за характером є вправою, виконання якої потребує від учня здійснення певних мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення мети, поставленої у завданні.

Ці мовленнєві дії реалізуються завдяки функціонуванню відповідних мовленнєвих навичок і вмінь, в результаті чого відбувається їх подальше закріплення та удосконалення. Отже під час виконання контрольних завдань продовжується і процес навчання.

Розвиваюча функція контролю передбачає розвиток індивідуально-психологічних особливостей учнів, які функціонують підчас виконання учнями контрольних завдань: оперативна слухова або зорова пам'ять, гнучкість мислення, фонематичний слух, пластичність артикуляційного апарату та ін.

У процесі контролю відбувається розвиток спеціальних навчальних умінь, які дозволяють учням найкращим чином виконати контрольне завдання шляхом визначення оптимальних стратегій його виконання. На цій основі розвиваються вольові якості особистості учня, почуття відповідальності, здатність до самодисципліни. Розвиваюча функція контролю реалізується також і в напрямі розвитку інтересу, мотивів учня до вивчення іноземної мови.

Перспектива отримання високих результатів у виконанні контрольних завдань заохочує учнів до вдосконалення володіння ними іноземною мовою.

1.3 Методи та об'єкти контролю

Методи контролю - це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес.

Якщо розуміти контроль широко, як педагогічну діагностику, то методи перевірки можна розуміти ширше, як методи наукового дослідження педагогічного процесу. З цієї точки зору можна виділити методи шкільного контролю і методи наукової діагностики.

Більшість дидактів зосереджує свою увагу на перших - методах шкільного контролю, тобто способах перевірки, які використовують вчителі.

Сучасна дидактика виділяє наступні методи контролю:

· методи усного контролю,

· методи письмового контролю,

· методи практичного контролю,

· дидактичні тести,

· спостереження.

Окремі вчені виділяють також методи графічного контролю (Щукіна Г.Л.), методи програмованого і лабораторного контролю (Бабанський Ю.К.), користування книгою, проблемні ситуації (В. Оконь).

Охарактеризуємо основні методи і форми перевірки результатів навчання.

Методи усного контролю - це бесіда, розповідь учня, роз'яснення, читання тексту, технологічної карти, схеми та ін. Основою усного контролю слугує монологічна відповідь учня (у підсумковому контролі це більш повний, системний виклад) або запитально-відповідна форма - бесіда, у якій вчитель ставить запитання і чекає відповіді учня. Усний контроль, як поточний, проводиться на кожному уроці в індивідуальній, фронтальній або комбінованій формі. На уроці і в лексиці вчителів це називається опитуванням. Досвідчені вчителі володіють різноманітними методами опитування, застосовують дидактичні картки, ігри, технічні засоби.

В. Шаталов увів відповідь учнів на магнітофон з наступним прослуховуванням і оцінкою вчителя. Індивідуальне опитування учнів дозволяє вчителю отримати більш повні й точні дані про рівень засвоєння, однак, воно залишає пасивними на уроці інших учнів, що потребує від учителя вирішення проблеми їх зайнятості під час опитування. Фронтальне опитування стосується всіх учнів, але не дає достатнього уявлення про рівень засвоєння.

Залік і усний екзамен є найбільш активною перевіркою знань за визначений період навчання. Екзамен, як спосіб перевірки знань, викликає неоднозначну оцінку як педагогів, так і учнів. Відмічаються два головних недоліки екзамену з традиційним вибором екзаменаційних білетів учнями. У "витягуванні" вдалого або невдалого білета є елемент випадковості. Поправити цей недолік можна за рахунок додаткових запитань до екзаменуючого.

Крім цього у вітчизняних школах у наш час за бажанням учнів використовується екзамен не лише за білетами, але й за рефератами, написаними до екзамену, а також вільна бесіда по всьому курсу. Друге - екзамен є, до певної міри, стресовою ситуацією для того, хто його складає, часто блокує інтелектуальні можливості особистості. Однак, людина все життя у процесі своєї діяльності піддається перевірці та оцінці, тому й учні повинні бути готові до контролю і сприймати ситуацію екзамену як стандартну. Тож екзамен залишається ефективною формою перевірки знань, умінь, розвитку мислення, сформованості поглядів, відношень, оцінок.

Письмовий контроль (контрольна робота, твір, диктант, реферат) забезпечує глибоку і всебічну перевірку засвоєння, оскільки вимагає комплексу знань і умінь учня. У письмовій роботі учневі необхідно показати і теоретичні знання, і вміння застосовувати їх для розв'язування конкретних задач, проблем, крім того, виявляється ступінь оволодіння письмовою мовою, уміння логічно, адекватно складати свій текст, давати оцінку твору, експерименту, проблемі.

При поточному контролі знань у школі вчителем широко використовується спостереження, систематичне вивчення учнів у процесі навчання, виявлення багатьох показників, проявів поведінки, що свідчать про сформованість знань, умінь та інших результатів навчання. Вчитель практично спостерігає за учнем завжди, в багатьох ситуаціях. Ситуація поточної та періодичної перевірки знань дозволяє вчителю отримати достатньо повні дані про учня: і рівень його знань, умінь з предмету, і ставлення до навчання, ступінь його пізнавальної активності, свідомості, і вміння мислити, розв'язувати самостійно різноманітні завдання. Результати спостережень не фіксуються в офіційних документах, але враховуються вчителем для коректування навчання, в загальній підсумковій оцінці учня, для своєчасного виявлення неуспішності.

Необхідно, щоб тест відповідав наступним вимогам: надійність, об'єктивність, валідність.

Надійність тесту означає, що він показує ті ж результати неодноразово, в схожих умовах. Валідність означає, що тест виявляє і вимірює рівень засвоєння саме тих знань, які хоче виміряти розробник тесту.

Диференційна здатність - характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння іншомовними навичками і вміннями.

Об'єктами контролю виступають навички і вміння мовлення, рівень володіння якими дозволяє учню здійснити іншомовну мовленнєву діяльність. Отже об'єктами контролю є:

1) слухо-вимовні, лексичні, граматичні навички (мовна компетенція);

2) вміння здійснювати мовленнєву діяльність в говорінні, аудіюванні, читанні, письмі з урахуванням соціокультурних особливостей цих видів мовленнєвої діяльності (комунікативна компетенція).

Залежно від ступеня навчання в середньому навчальному закладі учень має оволодіти певним рівнем іншомовної комунікативної компетенції у межах засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу.

Тематика та обсяг цього матеріалу, а також тривалість висловлювань, обсяг і змістова характеристика текстів для читання та аудіювання, зміст лексичного, граматичного і фонетичного мінімуму, що має бути засвоєний у середньому навчальному закладі, визначаються державною програмою з предмета "Іноземна мова".

Якісні та кількісні показники володіння учнями іншомовним спілкуванням в різних видах мовленнєвої діяльності служать критеріями оцінки їх відповідей, отриманих під час проведення контролю.

Розділ 2. Особливості застосування тестового контролю з різних видів мовленнєвої діяльності

2.1 Особливості застосування контролю при вивченні іноземної мови

Важливим чинником поліпшення якості навчання, забезпечення рівного доступу вищої освіти є зовнішнє незалежне оцінювання. Тому на сьогоднішній день перед вчителями постає завдання не лише допомогти учням здобути глибокі знання з предмета, а навчити їх досконально володіти методикою виконання тестових завдань.

Оскільки ці вміння є актуальною вимогою сьогодення, вчителю необхідно якомога частіше застосовувати тестову форму контролю на уроках. Використання даної методики дає змогу перевірити рівень знань, умінь та навичок школярів під час тематичного контролю та поточного оцінювання, адаптує їх до ЗНО. "Окрім того, тестові завдання дають не лише функцію контролю якості знань, а й навчальні функції. Переваги використання тестових завдань полягають у високій інформативності; чіткій стандартизації процедури оцінювання, що створює однакові умови для всіх учасників і зменшує вплив на результат сторонніх факторів; простоті і доступності у використання; однозначності системи обробки та інтерпретації одержаних кількісних показників; репрезентативності завдань" [13].

Тестова методика найбільш відповідає умовам групового навчання. Вона керує увагою того, хто виконує тестові завдання, націлює на суттєву інформацію, потребує при застосування небагато часу, зводить до мінімуму труднощі продуктивного характеру. Крім того, при застосування тестів стимулюється інтелектуальна активність учня: аналіз і синтез, узагальнення і конкретизація, порівняння і розрізнення. [2]

Тестовий контроль вимагає дуже великих зусиль з боку вчителя, який повинен знати як правильно підбирати тести і як слід їх складати.

Адже не кожен набір запитань, з варіантами відповідей на них, можна назвати тестом. Робота по створенню тестів і оцінка їх ефективності достатньо складна і довга. Спочатку необхідно оцінити якість тесту - відповідність програмі і реальним можливостям учнів, враховуючи при цьому сильнодіючі тимчасові обмеження на виконання ними тестових завдань. Якщо відповідність програмі можна перевірити, аналізуючи тільки літературу, то перевірка "посильності" кожного тесту і навіть кожного завдання, в одному окремо взятому тесті, можлива тільки після перевірки в реальному експерименті. Іноді таке "тренувальне оцінювання" доводиться проводити декілька разів задля отримання реальної картини життєздатності даного тесту. Бажано залучити якомога більше учнів. Не завадить допомога колег. Вони, як належні експерти, допоможуть побачити всі недоліки у формулювання завдань та доборі дистракторів-відповідей, щоб відібрати з них найбільш представницькі.

Вчитель повинен вміти чітко і доступно формулювати запитання та завдання, дотримуючись вдалого поєднання принципів доступності та науковості, а також знати типові помилки, що допускають учні при виконанні тих чи інших завдань. тоді варіанти хибних відповідей не будуть випадковими. Варто теж мати на увазі й те, що завдання мають бути закритого і відкритого типу, на встановлення відповідності. Адже не можна не враховувати такий момент, як вгадування правильної відповіді чи списування, а отже, оцінка в даному випадку буде не об'єктивною.

І, навчаючи, будь-який педагог повинен обов'язково враховувати все: індивідуальні особливості дитини, її характеру, психічний і фізичний розвиток, його особливості, інтереси і такі дані, як рівень засвоєння знань, здібності до засвоєння, які вчитель може отримати після проведення тестів.

Одним із недоліків тестового контролю сьогодні є те, що розроблені методики націлені на перевірку фактичних знань учнів і не враховують потенційних можливостей розвитку особистості, вони мають лише оцінювальний, а не прогнозуючий характер. Крім того, при всьому розмаїтті тестів, що розповсюджуються зараз, більшість з них не можуть забезпечити диференційованого підходу та не беруть до уваги нестандартні підходи до вирішення завдань.

Тестування не дає можливості перевірити глибину знань учнів, вміти виражати свої думки в усній формі, оскільки відсутні запитання, що припускають неоднозначні відповіді, існує випадковість правильної відповіді, неможливо встановити логіку вибору відповіді. Якщо результати своєї роботи учень представляє лише номери відповіді, тут вчитель не бачить характеру ходу рішення - розумова діяльність учня і результат може бути тільки ймовірнісним. За короткими відповідями не можна "побачити" учня, як особистість, не можна відстежити момент допущення помилки, а це може відбутися на заключному етапі розв'язання завдання. Неправильна відповідь повністю виключає отримання хоча б мінімальної кількості балів за завдання. Обмежені також можливості перевірки попередніх знань.

В сучасні методиці тести розрізняють за різноманітністю цілей на:

- тести готовності до навчання (вхідного контролю знань);

- прогнозування якості навчання в майбутньому;

- тести результатів навчання (виявлення якості вивчення матеріалу).

На етапі вхідного контролю вчитель одержує інформацію про рівень навчальних досягнень учнів. Порівнюючи вхідний рівень успішності з кінцевим, можна проаналізувати динаміку й ефективність процесу навчання, праці педагога.

Також тести класифікують:

- за цілями тестування (контрольні з елементом навчання; виключно контрольні);

- за характером відповіді (питання відкритого та закритого типу);

- за місцем у навчальному процесі (для початкового контролю, для поточного контролю, для проміжного контролю, для підсумкового контролю успішності);

- за схемою відповіді на запитання (з вибором однієї правильної відповіді, з відповідями так/ні, на порівняння понять, на пояснення понять);

- за рівнем засвоєння матеріалу (на впізнання та розрізнення, на відтворення інформації, на застосування знань).

У навчанні іноземних мов застосовується лінгводидактичне тестування.

Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і які дозволяють виявити в учасників тестування рівень їх мовної і/або комунікативної компетенції та оцінити результати тестування за заздалегідь встановленими критеріями.

Лінгводидактичні тести бувають стандартизовані і нестандартизовані.

Стандартизований тест є таким, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості. Підготовка такого тесту потребує копіткої роботи і тривалого часу. Стандартизовані тести супроводжуються паспортом, в якому містяться норми, умови та інструкції для багаторазового використання тесту в різних умовах.

Нестандартизовані тести розробляються самим учителем для своїх учнів. Такі тести складаються на матеріалі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння. Нестандартизовані тести застосовуються під час поточного контролю з метою забезпечення зворотного зв'язку у навчанні іноземної мови.

Залежно від цілеспрямованості тести розподіляються на:

А) тести навчальних досягнень;

Б) тести загального володіння іноземною мовою;

В) діагностичні тести;

Г) тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови.

В середніх навчальних закладах для проведення поточного, рубіжного або підсумкового контролю використовуються тести навчальних досягнень, метою яких є визначення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на певному ступені навчання.

Тестами загального володіння іноземною мовою є тести типу TOEFL.

Діагностичні тести використовуються з метою подальшого розподілу учнів по групах за рівнем підготовки з іноземної мови.

Тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови спрямовані на визначення конкретних індивідуально-психологічних особливостей учня з метою забезпечення їх своєчасного коригування та розвитку, що сприятиме успішності оволодіння мовленнєвою діяльністю.

Також важливо зазначити про такий вид тестування, як комп'ютерне тестування.

Комп'ютерне тестування належить до адаптивної моделі педагогічного тестування. При застосуванні комп'ютерного тестування тестові завдання з певними характеристиками послідовно зображуються на екрані комп'ютера. Як зазначає І. Булах, комп'ютерне тестування успішності дає можливість реалізувати основні дидактичні принципи контролю навчання: принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань; принцип системності перевірки й оцінки знань; однаковості вимог викладачів до студентів, учителів до учнів.

Завдання у тестовій формі, за допомогою яких методом комп'ютерного тестування вимірюється рівень навчальних досягнень учнів, передбачають такі види:

1) завдання з вибором однієї правильної відповіді із запропонованої кількості можливих;

2) завдання на встановлення відповідності;

3) завдання на встановлення послідовності;

4) завдання з короткою відповіддю.

Комп'ютерне тестування розширює можливості контролю та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів, є альтернативою традиційним методам перевірки, воно може проводитись з урахуванням різних видів (поточне, тематичне, семестрове, річне) та форм (індивідуальне або колективне) контролю, як інструменту оперативного керування. Такий метод оцінювання швидко, об'єктивно й ефективно діагностує результати навчальної діяльності учнів. У перспективі метод комп'ютерного тестування доречно запровадити для здійснення масштабних моніторингових досліджень рівня навчальних досягнень на регіональному рівні.

2.2 Умови ефективного використання тестового контролю з різних видів мовленнєвої діяльності

Важливою проблемою методики викладання ІМ є тестовий контроль різних видів мовленнєвої діяльності. Перш за все, це тестування аудіювання, розуміння сприйнятого на слух усного мовлення.

У процесі навчання аудіювання можуть виникнути труднощі в галузі граматики, пов'язані як із синтаксисом, так і з морфологією. Через недостатню сформованість акустико-артикуляційних образів в учнів можуть виникнути труднощі з розрізненням звуків, особливо тих, які відсутні в рідній мові. В таких випадках студенти заміняють незнайомий їм звук на схожий звук, який існує в рідній мові.

Коли викладач сам читає текст для аудіювання, він повинен намагатися читати в звичайному темпі. Потрібно пам'ятати, що аудіювання для учнів буде складнішим, якщо використовується аудіозапис, тому що співрозмовника, якого слухачі не можуть бачити, важче зрозуміти. Але аудіозапис має свої переваги, бо саме завдяки йому учні можуть почути мовлення носіїв мови. Крім того, під час розмови, записаної на аудіокасеті, учні мають можливість почути голоси різних людей під час одного діалогу або тексту, що є кращим за просте прочитання тексту однією людиною.

На початковому етапі вивчення іноземної мови для перевірки аудіювання бажано застосовувати короткі тексти у формі інструкцій або тести, під час роботи з якими застосовуються картинки. Інструкції повинні бути якомога чіткішими і зрозумілішими. Наприклад, можна розкласти

певні речі або картинки на столі і попросити учня виконувати з ними конкретні дії.

Тестами, які набагато легше проводити, є тести, в яких учням пропонується після прослуховування твердження, запитання або коротких діалогів вибрати з кількох написаних варіантів той варіант, що відповідає прослуханій інформації. Зазвичай пропонуються 4 варіанти, лише один з яких є правильним. Тести такого типу застосовуються як для перевірки аудіювання, так і для перевірки граматичних навичок. Найбільш корисними і цікавими для перевірки аудіювання є діалоги, після прослуховування яких також пропонується вибрати правильний варіант на запитання або вірне твердження.

Учнів також можна тестувати, застосовуючи тест на заповнення картинок згідно інструкції. Наприклад, учень має картинку, на якій намальовано кімнату, і він повинен домалювати конкретні предмети згідно з тим, що просять намалювати.

Така форма тесту є навіть кращою за тест, де учню просто потрібно щось написати, тому що малювання не викликає в учня негативних емоцій. Подібний тест повинен бути якомога більше наближений до реальності за темою та за мовою. Дуже корисним і цікавим є тест, у якому твердження і діалоги базуються на картинках. Учень повинен одночасно слухати твердження і дивитись на картинку, а потім вибрати із запропонованих правильну відповідь або написати, чи є вірним певне твердження чи ні.

Слід зазначити, що тестування аудіювання водночас може містити тестування інших видів мовленнєвої компетенції, наприклад, письма. У подібних текстах учні повинні не тільки прослухати повідомлення, але й зробити відповідні нотатки. Наприклад, учням можна запропонувати прослухати телефонну розмову і записати для когось повідомлення або записати короткий зміст якогось монологу або діалогу.

Тестування аудіювання є складовою частиною тестування говоріння, адже щоб підтримувати будь ­ яку розмову потрібно спочатку послухати,

зрозуміти тему розмови і поставлене запитання, а вже потім говорити. Саме тому усні тести часто називають тестами аудіювання і говоріння.

Наступним важливим аспектом є тестування говоріння. Коли ми вивчаємо іноземну мову ми часто стикаємось зі звуками, яких в нашій мові

немає, і природною тенденцією в мовленні є заміна незнайомого звуку на більш адекватний звук, що існує в рідній мові. Тому на початкових етапах вивчення мови корисними будуть вправи, що містять пари слів зі схожими звуками, найкраще, якщо ці слова відрізняються тільки одним звуком. При навчанні вимові можна використовувати картинки, що базуються на схожих за звучанням словах (pen­pan, ship­sheep). Кращим за читання слів є, безперечно, читання речень, що містять слова, при вимові яких в учнів можуть виникнути проблеми, тому що речення забезпечують певний контекст. Для перевірки вимови можна застосовувати читання вголос. Для такого тестування слід вибирати тексти, які можуть бути прочитані вголос в реальному житті, наприклад, інструкції, вказівки або листи.

Цікавішим і кориснішим за читання вголос є переказ оповідання або якоїсь ситуації. Також учням можна запропонувати описати картинку, серію картинок або скласти власне оповідання, використовуючи картинки. Учнів можна попросити уявити, якою була ситуація, що передувала ситуації на картинці або що буде після того, а також вгадати репліки людей.

Зрозуміло, що тестування говоріння потребує багато часу, адже кожного учня потрібно перевіряти окремо, а тому навіть короткий п'ятихвилинний тест стає дуже довгим якщо тестувати групу з 10 учнів.

Тестування читання передбачає розгляд деяких особливостей. Читання іноземною мовою як комунікативне уміння та засіб спілкування є, поряд з усним мовленням, важливим видом мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації. Під час тестування читання перевіряється словниковий запас учня. Для цього часто застосовуються тести, що передбачають вибір правильної відповіді з певної кількості запропонованих варіантів. Наприклад, може бути запропоновано вибрати правильний варіант для заповнення пропусків в реченнях або тексті, знайти правильну відповідь на запитання або відповідну репліку­відповідь. Також учнів можна попросити заповнити пропуски, виходячи з контексту, не пропонуючи варіантів відповіді. Подібні типи тестів не тільки перевіряють учнів, але й розвивають їх уяву.

У тестуванні читання застосовується також заповнення пропусків словами, що підходять до тексту за змістом. Учні отримують текст, в якому пропущені слова, і вони повинні знайти відповідні слова, виходячи з контексту. Більш легким для виконання тестом є заповнення пропущених слів у вже написаному короткому переказі прочитаного тексту. Для перевірки читання також часто застосовуються твердження, в яких потрібно визначити чи є вони правильними чи хибними. Замість тверджень можна використовувати загальні запитання, що потребують стверджувальної чи заперечної відповіді.

Що стосується тестування письма, слід звернути увагу на деякі особливості. Володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях грамотно записати і правильно оформити необхідну інформацію. Письмо здатне відігравати значну роль у навчанні усного мовлення, читання, лексики, граматики, а також на всіх етапах воно здатне служити ефективним засобом контролю. Тестування в навчанні іноземної мови проводиться для виявлення рівня досягнення в певному виді діяльності; здібностей до певного виду діяльності; труднощів в оволодінні тим чи іншим видом діяльності і можливих способів їх подолання.

Тестування активно застосовується у процесі навчання іноземної мови. Контроль та оцінка знань, умінь та навичок учнів - обов'язковий структурний компонент навчального процесу.

За правильної організації навчально-виховного процесу контроль сприяє розвитку пам'яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно дозволяє виявити недоліки в навчальному процесі та слугує їх запобіганню. Оптимально організований контроль знань учнів сприяє демократизації навчального процесу, його інтенсифікації, диференціації навчання, допомагає вчителю отримати об'єктивну інформацію про навчально-пізнавальну діяльність учнів.

Однією з цілей навчання іноземної мови учнів є формування умінь письма як засобу спілкування. Продукування писемного мовлення є за характером індивідуальним, у певній мірі автономним, незворотним та опосередкованим.

Успішне здійснення спілкування в письмовій формі потребує знань орфографічних і пунктуаційних правил та навичок їх застосування, умінь правильно викладати думку з точки зору її лексико-граматичного і стилістичного оформлення, умінь відбирати релевантну та ігнорувати не релевантну інформацію, умінь викладати думки послідовно, застосовуючи різні засоби зв'язку стиль і регістр згідно з типом письмового повідомлення (наприклад, повідомлення, опис, розмірковування тощо) та орієнтуючись на майбутнього читача.

В сучасній практиці тестування описуються різноманітні тестові завдання, які умовно можна розділити на дві групи: ті, що перевіряють рівень володіння технікою письма, і тестові завдання, які перевіряють рівень володіння вміннями письма, тобто писемною мовленнєвою діяльністю. До першої групи входять так звані об'єктивні тестові завдання, тобто такі, результати виконання яких оцінюються шляхом співставлення із заздалегідь визначеними правильними відповідями.

Процедура оцінювання відповідей тестованих за таких умов має механічний характеру не залежить від уподобань тієї людина, яка здійснює підрахунки.

У практиці тестового контролю навичок письма серед об'єктивних тестових завдань розрізняють тестові завдання для перевірки навичок орфографії та пунктуації, які за типом очікуваної відповіді тестованого можуть бути завданнями на вставляння (наприклад, пунктуаційних знаків у тексті, літер у словах), на вибір правильної відповіді з кількох запропонованих варіантів (правильно написаного слова, речення з правильною пунктуацією), на розпізнавання та виправлення помилки (орфографічної або пунктуаційної) та інші. Ці тестові завдання за характером можуть бути як не комунікативним, так і комунікативними.

До другої групи входять так звані суб'єктивні тестові завдання, які за характером є завжди комунікативними, тобто передбачають наявність певної комунікативно-мовленнєвої ситуації, відповідно до якої тестований вирішує завдання писемного спілкування (наприклад, написати вітальну листівку листа, заповнити анкету, написати записку).

Звичайні тестування або поточні контроль роботи можна проводити раз на кілька тижнів або навіть раз у тиждень. Вони проводяться після засвоєння певної порції мовного матеріалу або усної теми. Інколи написання тесту може займати цілий урок, а інколи лише 5-15 хвилин. Такий короткий тест, що включає одне-два завдання, можна назвати quiz. Його можна давати як на початку уроку для перевірки набутих знань, так і в кінці уроку для закріплення нового матеріалу. Оцінки в такому тесті не є важливими. Головним тут є перевірити, чого навчились учні і, якщо багато учнів зробили однакові помилки, то пояснити їм незрозумілі моменти.

Тестуючи граматичні знання учнів можна застосовувати тести, де використовуються твердження з кількома варіантами відповідей, з яких потрібно вибрати одну правильну; речення, в яких потрібно знайти помилку; окремі слова, що стоять в довільному порідку, з яких потрібно скласти речення; поставити слова в тексті у правильному часі; заповнити пробіли артиклями, прийменниками, сполучниками тощо [3].

Учням можна запропонувати завдання дописати репліки в діалогах, продовження чи початок історії або дописати пропущені слова, словосполучення чи речення згідно з контекстом. Також можна попросити учнів написати твір, базуючись на нотатках з певної теми або на щоденникових записах, тобто свої твори учні повинні будувати на заздалегідь визначених тезах. Водночас таке завдання буде цікавим для учнів, тому що, використовуючи свою уяву, кожен учень напише свій власний твір [3].

Безперечно, дуже гарним видом перевірки письма є неконтрольоване письмове завдання, тобто твір. Необхідно дуже ретельно обирати тему твору. Слід уникати таких загальних абстрактних тем як "Місто вночі", "Важливість часу", "Досягнення нашої країни" тощо. Теми повинні бути близькими і зрозумілими для учнів, крім того, потрібно бути впевненим, що учні володіють лексикою, необхідною для написання такого твору [9, 121]. Потрібно також враховувати вмотивованість теми. Наприклад, завдання написати лист, скласти певні інструкції для молодшого брата чи записати телефонне повідомлення.

Нижче наводяться приклади тестових завдань, що використовуються для визначення рівня володіння учнями навичками та вміннями іншомовного мовлення.

1. Тестове завдання для контролю вмінь аудіювання/ читання.

Інструкція. Послухай /прочитай текст і на бланку для відповідей запиши

літери, якими позначені подані малюнки, у тій послідовності, що відповідає

подіям, описаним у тексті.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма, серія малюнків,

позначених літерами A,B,C,D.

Очікувана відповідь. Невербальна, вибіркова (множинний вибір).

2. Тестове завдання для контролю вмінь читання

Інструкція. Вибери правильний варіант заповнення пропуску в реченні. На бланку для відповідей обведи кружком літеру обраного варіанта.

Подача матеріалу. Окремі речення, наприклад:

1. The Moon and stars help birds ______.

A. to see each other.

B. to find their way.

C. to find some food.

D. to eat in darkness.

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (множинний вибір).

3. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Вибери речення, яке відповідає змісту малюнка. На бланку для відповідей обведи кружком літеру обраного варіанта.

Подача матеріалу. Малюнок, на якому зображено двох дівчат, що розмовляють; до малюнка - окремі речення, наприклад:

A. The girls are watching TV.

B. The girls are talking.

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (альтернативний вибір).

4. Тестове завдання для контролю вмінь читання

Інструкція. Заповни пропуски в реченнях тексту. Варіанти відповідей подаються після тексту. На бланку для відповідей поряд з номером пропуску запиши відповідну літеру обраного слова.

Подача матеріалу. Текст з пропущеними словами, місце яких позначається цифрою. Наприклад:

Two little/ 1/often play with their/2/.

They want/3/the doll's clothes.

The girls go to the /4/ and wash them.

When the clothes are clean and dry they/5/them on dolls.

a. to wash; b. bathroom; c. put; d. dolls; e. girls.

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (клоуз-тест).

5. Тестове завдання для контролю вмінь письма.

Інструкція. You had lots of problems last week and now you are writing a letter to your friend from Canada. Tell in the letter about the last week events using your diary notes. Write the letter (100 words) in your answer sheet.

Подача матеріалу.

Monday: TV-set broke down - no films, no news!

Tuesday: No buses till 9 o'clock. Late to school.

Wednesday: O. K.!

Thursday: Cat disappeared.

Friday: Test in mathematics - very difficult!

Saturday: Nick's birthday party!

Зразок виконання: "Dear Robert, I had lots of problems last week. My TV-set broke down and I couldn't watch neither films, nor news. "

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (продукована), текст.

6. Тестове завдання для контролю вмінь аудіювання з опорою на схему

Інструкція. Послухай розмову двох дівчат, одна з яких збирається зробити покупки в кількох магазинах, позначених на цій схемі. На бланку для відповідей запиши назву магазину поряд з номером, яким магазин позначений на схемі.

Подача матеріалу. Текст-діалог у запису на фонограмі, список покупок, схема вулиць з позначенням магазинів.

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (напівпродукована), окремі слова.

У процесі складання тесту тестові завдання відбираються і впорядковуються в залежності від призначення цього тесту.

Висновки

Перевірка та оцінювання знань, умінь і навичок учнів - обов'язкова складова навчання. За своєю суттю - це процес зворотного зв'язку. Зрозуміло, чим він досконаліший. Тим успішніше здійснюється керування навчанням і вихованням школярів.

Як зворотній зв'язок, оцінний контроль покликаний дати учневі інформацію про хід і результати його навчальної діяльності. Безперечно, такий контроль корисний, оскільки він дає змогу визначати досягнення учнів у навчанні та ще й сприяти внутрішній мотивації. Проте значення оцінного контролю цим не вичерпується. Він ще має позитивно впливати й на ефективність навчальної діяльності. Сприяти вихованню й розвитку школярів, тобто виконувати всі три функції, властиві процесу навчання в цілому.