Відтак, сутність поняття «суб'єктивне ставлення особистості до навколишнього середовища», стосовно проблеми нашого дослідження, окреслює сукупність процесів і дій, спрямованих на усвідомлення нею змісту і характеру взаємозв'язків своїх власних потреб з об'єктами та явищами довкілля, які у процесі психолого-педагогічного впливу є визначальними у формуванні норм екологічно доцільної поведінки і діяльності особистості в навколишньому середовищі. Як результат, це має забезпечити усвідомлення особистістю того, що її «суб'єктивний життєвий простір» не повинен виходити за межі «об'єктивного життєвого простору», тим самим будь-яка діяльність у довкіллі має підпорядковуватись нормам моралі і екологічної етики. Цей висновок підтверджується думкою О.М.Леонтьєва про те, що «істинна, а не формальна характеристика психічного розвитку дитини не може бути відділеною від розвитку його реального ставлення до світу, а отже від змісту його відношення і потреб» [47].

Схожої думки дотримується В.В.Червонецький, який висловлює припущення про те, що оскільки ставлення до природи матеріалізується в активних формах вияву особистості, правомірно постає питання про її відповідальність за їх наслідки [60]. Тим самим інтеріоризація здобутих учнями знань з проблем навколишнього середовища і трансформації їх в особисті переконання є одним з провідних чинників формування суб'єктивного ставлення особистості до навколишнього середовища і як основи формування її екологічної вихованості.

Тоді необхідним є визначення й характеристика основних параметрів суб'єктивного ставлення особистості до навколишнього середовища, які розподілено нами на дві групи. Перша група - це кількісно-змістові параметри:

1. Змістовно-просторовий - у змісті яких об'єктів і характері явищ природи реалізується сутність і широта потреб особистості.

Сутність цього параметру полягає в тому, що він дозволяє визначити зміст і широту суб'єктивного ставлення особистості до окремих об'єктів і явищ (незначна широта суб'єктивного ставлення) або ж природи в цілому (значний рівень широти).

2. Змістовно-динамічний - наскільки інтенсивно особистість пов'язує сутність своїх потреб з об'єктами і явищами природи та наскільки вони є значущими для неї.

Цей параметр нами застосовувався для визначення ступеня інтенсивності суб'єктивного ставлення особистості до природи. Просте споглядання учнем краси природних об'єктів (низький ступінь інтенсивності), їх досконале вивчення (середній ступінь інтенсивності) і досконале вивчення, особиста участь в їх охороні, як особливо значущих для особистості об'єктів (високий ступінь інтенсивності). Активне світосприйняття, на якому акцентує увагу І.Д.Бех, має набувати у самосвідомості вихованця особистісного смислу, інакше воно втрачає моральну цінність. Тому завдання вихователя, продовжує він далі, сформувати людину зі стійким прагненням до діяльності і діяльності свідомої, творчої, а не пасивного спостерігача [75].

3. Змістовно-рівневий - у змісті якої діяльності і впродовж якого часового інтервалу та на якому рівні проявляється суб'єктивне ставлення особистості до природи.

Сутність цього параметру полягала у визначенні ступеня ефективності змісту індивідуальної навчально-виховної діяльності учнів та оптимального часу, затраченого на її виконання. Він перебуває у прямій залежності від рівнів (низький, середній та високий) прояву суб'єктивного ставлення особистості до природи. Людина, стверджує Ю.К. Бабанський, як продукт соціального середовища змінюється в залежності від змін соціальних умов життя. У цьому плані особистість людини відображає також історичні особливості соціальних умов її життя... За умови корінних змін соціальних умов змінюється і весь духовний світ людини [47].

4. Аналітико-процесуальний - у якому обсязі особистість усвідомлює власну діяльність у навколишньому середовищі та аналізує ефективність цієї діяльності з задоволення власних потреб.

Цей параметр дозволив нам у процесі експериментального дослідження визначити індивідуальний рівень можливої діяльності учнів різних вікових груп у природі. А саме: низький - природа та її об'єкти учня не цікавлять, участі в її охороні він не бере; середній - бере участь у роботі гуртка природоохоронного профілю, але активності в роботі з охорони довкілля не виявляє; високий - бере активну участь у роботі різних природоохоронних гуртків та масових заходах, проявляє високу активність у цій діяльності; обсяги можливої діяльності учнів різних вікових груп в природі, а саме: незначний - проблемами охорони природи не опікується, хоча добросовісно доглядає за власними домашніми тваринами; середній - бере активну участь в охороні природи, але тільки під опікою педагога чи товаришів; значний - самостійно здійснює природоохоронну діяльність та залучає до неї своїх ровесників і батьків. Здобуті експериментальні дані в свою чергу підтвердили тенденцію прямої залежності обсягів екологічно доцільної діяльності особистості в довкіллі і ступеня сформованості аналітико-процесуального аспекту суб'єктивного ставлення особистості до навколишнього середовища. Розвиток у школярів критичного ставлення до результатів власної діяльності в природі, зауважує В.В. Червонецький, сприяє формуванню в їх свідомості навичок здійснення постійного аналізу власної поведінки у довкіллі, що значно посилює їх особисте відчуття відповідальності за стан довкілля [10].

Аналіз експериментальних даних дозволяє зробити висновки, що формування у школярів психологічних установок щодо власної причетності і відповідальності за стан довкілля, саме на місцевому і регіональному рівнях, завжди викликає значні емоційні переживання, тому ефективність формування таких почуттів і, як результат - мотиваційна спрямованість їхньої природоохоронної діяльності надзвичайно висока. Відповідальна людина, зазначає А.Трант (США), завжди контролює свої дії в навколишньому середовищі, тим самим забезпечує збереження екологічних умов не лише свого власного існування чи тварин та рослин, що її оточують, але й опікується охороною природних ландшафтів як цілісного угруповання [75].

5. Стійкості - наскільки стійке суб'єктивне ставлення особистості до навколишнього середовища.

Цьому параметру ми відводимо особливо важливе значення, оскільки саме він дає змогу охарактеризувати суб'єктивне ставлення особистості до природи не в якийсь конкретний момент, а у цілому, як уже стабільно сформовану і функціонуючу в її свідомості та діяльності якість. Саме ця ознака є однією з складових кінцевої мети екологічної освіти і виховання учнів у сучасної школи - формування стійких екологічних знань, цінностей, переконань та практичних умінь, які в свою чергу є основними елементами екологічної вихованості особистості. Відтак, стверджує І.Д.Бех, у свідомості дитини формується стійке уявлення, що певні моральні вимоги - це спосіб розв'язання тих чи інших її практичних завдань [12].

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що параметри широти, інтенсивності, усвідомленості, стійкості, значущості та аналізу ступеня суб'єктивного ставлення особистості до природи є базовими параметрами, оскільки саме ці параметри задають певним чином кількісні характеристики «суб'єктивного життєвого простору» особистості. І чим більший цей «суб'єктивний життєвий простір», роблять висновок російські психологи С.Д.Дерябо і В.А.Ясвін, тим значніша роль належить йому в житті людини зокрема і суспільства в цілому [47].

Отже, широта, інтенсивність, усвідомленість, стійкість, значущість розкриває кількісні характеристики суб'єктивного ставлення особистості до природи у їх взаємозв'язку і логічній цілісності.

1.3 Система екологічного виховання у сучасній початковій школі

В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія дають комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін.; робота санітарних загонів захисту довкілля, які виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку; загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах); групи швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; кутки природи в школах, будинках школярів. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках та ін.

На сьогоднішній день екологічне виховання у початкових класах не обмежується формуванням у дітей уявлень про природу та її компоненти. Зміст екологічного виховання складає «система взаємопов'язаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя» [1]. Уроки природознавства, читання, рідної мови і т. ін. покликані виховувати у школярів екологічну культуру та формувати навички природоохоронної діяльності. Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого фактора існування людини.

Перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно-орієнтованим на екологічну підготовку школярів, їхній цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Водночас практика свідчить, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для екологічного виховання, формування екологічної культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи у природоохоронній діяльності.

Значно кращі успіхи у навчанні досягаються там, де процес навчання і виховання у процесі учбової діяльності будується на основі проблемно-пошукової діяльності молодших школярів. Серцевиною проблемного уроку є «взаємодія вчителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні взаємостосунки під час вирішення екологічних проблем. При цьому є важливим не тільки вміння вчителя створювати проблемну ситуацію, а й здатність організувати обговорення і розв'язання її разом з учнями» [79]. Основний зміст технології проблемного навчання має становити методика застосування проблемних ситуацій екологічної спрямованості на різних етапах уроку.

Уроки природознавства, читання, образотворчого мистецтва у початковій школі - це ідеальний матеріал для створення проблемних ситуацій екологічного спрямування. Саме на цих уроках у дітей виникає дуже багато питань: «Чому?», «Як?», «Звідки?». Вчитель разом з дітьми може розв'язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами:

- через проблемне викладання знань учителем;

- через організацію частково-пошукової діяльності;

- через організацію дослідницької діяльності шляхом спостереження екологічних проблем у природі, запропонованих учителем чи виявлених за результатами самостійного дослідження [4]. Важливе значення в екологічному вихованні учнів початкових класів має наочний матеріал, який допомагає заохочувати дітей до праці та викликає позитивні емоції. Адже зацікавленість, впевненість у своїх силах, задоволення - усе це могутній стимул до праці [5]. Без інтересу, подиву, радості неможливе успішне навчання в початкових класах. Тому вчителям початкових класів, щоб зацікавити дітей, доводиться до кожної теми добирати додатковий матеріал, який не завжди легко відшукати.

Реалізація в навчальній роботі засад екологічного виховання учнів робить уроки більш цікавими, змістовними. А «участь учнів в екологічному русі забезпечує більш високу їхню пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань» [30]. Через екологічну роботу програмовий матеріал з основ наук органічно пов'язується на уроках з місцевим життям, духовними набутками рідної сторони.

За змістом екологічної роботи учні виконують завдання державних, наукових, громадських організацій, державних, народних і шкільних музеїв; здійснюють громадсько-корисну роботу з охорони природи у своїй місцевості, вивчають і пропагують природоохоронні традиції свого народу. Зокрема, цікавим видом дослідницької роботи молодших школярів «на замовлення» може бути вивчення ними малих річок і водойм свого краю, ярів та балок, котрі ускладнюють сільськогосподарське виробництво [5]. Учні можуть вивчити стан забруднення водних ресурсів краю, склад риб і тварин, птахів у місцевих водоймах; вести щоденні спостереження за погодою; досліджувати водні джерела та спостерігати за їх станом.

Досвід засвідчує, що досить результативно зарекомендували себе в навчально-виховній роботі такі методи, як повідомлення вчителем екологічного матеріалу, інформування й доповіді учнів, самостійна робота школярів з літературою природоохоронного спрямування та іншими місцевими матеріалами на уроці, використання схем, діаграм таблиць, карт, фотодокументів, різного ілюстративного матеріалу, щоденників свідків подій [66]. Основними ж формами природоохоронної роботи в структурі шкільного життя учнів можуть бути громадсько-корисна робота; шкільні екскурсії, туристичні походи, краєзнавчі експедиції; оформлення екологічних виставок на основі зібраних матеріалів, створення куточків і музеїв охорони природи у школах [59].

Популяризації знань і відомостей про рідний край слугує влаштування у кожній школі різноманітних виставок. Можна широко показати результативність екологічно спрямованої пошуково-дослідницької та пізнавальної активності учнів на терені рідного краю через карти походів, гербарії, колекції мінералів, щоденники, записи (протоколи) бесід з людьми, сценарії народних свят, обрядів, експонати до природоохоронних експозицій і т. ін. Такі виставки мають дуже високий пізнавальний, навчальний, виховний потенціал і для учнів, і для вчителів, а разом з тим збагачують методичний арсенал педагогів щодо ефективного природничого навчання й екологічного виховання [12].

Заслуговує на підтримку практика підготовки, за ініціативою місцевих освітянських управлінських структур, насичених природоохоронним матеріалом посібників з природознавства та інших навчальних дисциплін. Перш ніж разом з учнями приступити до екологічної роботи, вчителі уважно аналізують програму, зіставляють її зміст із підручником. Це допомагає виділити основні завдання вивчення предмета за класами (здійснювати наступність і перспективність у формуванні основних понять курсу: контролювати знання й уміння школярів, добирати додатковий матеріал, використовувати міжпредметні зв'язки) [50].

Як показує практика, «використання екологічного принципу при вивченні навчальних дисциплін забезпечує тісний зв'язок шкільного навчання з життям, дає можливість краще зрозуміти явища природи, їх взаємозв'язки, залучає дітей до активної участі в охороні природи» [1].

Використання наочності на уроках у процесі ознайомлення молодших школярів з основами природоохоронної діяльності відіграє переважно допоміжну роль, однак у деяких випадках певний навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об'єкт взагалі неможливе) [57]. Тому вчителі збирають й упорядковують додатковий матеріал для уроків. Це тематичні папки: «Польові роботи», «Рідкісні звірі й птахи України», «Тварини лісів нашої місцевості», «Лікарські рослини нашого краю». Розробляють також для опитування і спостереження пам'ятки, картки з усіх тем курсу.

Вивчаючи тему «Форми поверхні Землі: рівнини, яри, гори», передові педагоги проводять екскурсії в природу. Для цього вибирають місце, яке найкраще показує специфіку поверхні. При вивченні розділу «Використання і охорона природи людиною» ознайомлюють дітей із заказниками, заповідниками області [7].

Природа - джерело здоров'я і радості, неоціненне багатство. Вчити бачити красу рідно природи, виховувати бережливе ставлення де неї потрібно починати з раннього дитинства, і цьому сприяють екскурсії [3]. На екскурсіях поряд з навчальною і розвивальною метою передбачається посильна суспільно-корисна праця дітей. Наприклад: огородження мурашників, підгодовування птахів, виготовлення гербаріїв тощо.

Результати цілеспрямованих досліджень свідчать про те, що екологічне виховання у процесі навчальної діяльності в початковій школі проводиться епізодично, без детально розробленої методики. Проте слід враховувати, що успішність процесу екологічного виховання засобами навчальної діяльності визначається сукупністю взаємопов'язаних дидактичних умов, що забезпечують ефективне використання екологічно спрямованого матеріалу у початкових класах, а саме:

¦ у процесі добору екологічно спрямованого матеріалу необхідно дотримуватись критеріїв: науковості, доступності, поліфункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості для учнів початкових класів;

¦ використання природоохоронних відомостей має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;

¦ під час розробки методики використання екологічно спрямованого матеріалу у навчальній діяльності необхідно враховувати пізнавальні особливості молодших школярів, специфіку навчальних предметів й опиратися на пізнавальну активність учнів [2].

Вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання екологічно спрямованого матеріалу на уроках у початкових класах, є добір його змісту за сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, цей матеріал, який учитель планує використати на уроці, має бути науково достовірним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи головного, а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно насиченим, спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи, праці людей, до всього живого.

У процесі добору змісту екологічно спрямованого матеріалу важливим критерієм є також його особистісна значущість для учнів. Реалізація цієї вимоги, як показали результати експериментального дослідження й аналіз передового педагогічного досвіду [15], забезпечується кількома шляхами: залученням учнів до добору даного матеріалу для уроку (за умови різних способів педагогічної підтримки - залежно від індивідуальних особливостей школярів). Так, учні можуть робити (за власним вибором) невеликі повідомлення про охорону місцевих рослин, тварин; добирати ілюстрації, виготовляти малюнки. Ще один шлях - «вільний вибір учнями відповідних об'єктів для спостережень з наступним обговоренням у класі їх результатів» [27]; «врахування учителем змісту і обсягу пізнавальних інтересів учнів» [2].

Систематичність використання екологічно спрямованого матеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на багатьох уроках з різних предметів: природознавство, рідна мова, ознайомлення з навколишнім, читання, образотворче мистецтво і т. ін.). Причому, природоохоронні відомості, що опрацьовуються, мають бути не уривчасті й розрізнені, а впорядковані в певну, логічно побудовану, завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначити обсяг екологічних знань та вмінь, який необхідно засвоїти учням [1].

Цілеспрямованість процесу використання екологічно спрямованого матеріалу означає підпорядкування його меті уроку (навчальній, виховній, розвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності екологічних відомостей, зумовленої специфікою їх змісту та різноплановим пізнавально-виховним навантаженням [66]. Так, екологічно спрямований матеріал, залучений до уроку, може використовуватися для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу; актуалізації знань учнів, чуттєвого досвіду; збудження інтересу учнів до нової теми; перевірки міцності та усвідомленості знань та вмінь учнів; закріплення та поглиблення вивченого матеріалу: розвитку самостійності учнів; підвищення їх активності; зв'язку навчання з життям.

Поряд із навчальною екологічно спрямований матеріал пропонує виховну та розвивальну функції, тобто він «сприяє вихованню в учнів любові до рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи та праці людей. Розвивальна функція цього матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку навальних психічних процесів учнів, їх мовлення, спостережливості» [22].

Використання екологічно спрямованого матеріалу на уроці залежить також від віку учнів і ступеня їх обізнаності з ним. У 1 класі основна роль у цьому процесі надається вчителю. Він добирає матеріал, сам його розповідає, зачитує цікаві відомості, показує ілюстрації. Чим дорослішими стають діти, тим активнішою має бути їхня природоохоронна діяльність. Учитель може доручати дітям 2-4 класів добирати цікавий матеріал до теми, що буде вивчатися, і виступати з короткими повідомленнями в класі.

Для того, щоб сформувати в учнів правильне уявлення про той чи інший екологічний об'єкт, учителю необхідно поряд із словесним описом його використовувати наочні посібники. Це можуть бути гербарії рідкісних рослин різних природних угруповань (лісу, луки, поля), колекції корисних копалин, що добувають у цій місцевості, зразки місцевих ґрунтів, діапозитиви із зображенням місцевих тварин, рослин, краєвидів тощо. Доцільність такої діяльності обумовлюється також і перевагою конкретно-образного мислення молодших школярів. Добираючи зміст матеріалу та розробляючи методики його використання, необхідно враховувати і таку особливість уваги учнів початкових класів, як її мимовільний характер. Саме тому все нове, яскраве, що опрацьовується на уроці, зразу ж привертає до себе увагу учнів [38].

Організовуючи засвоєння екологічно спрямованого матеріалу, можна використовувати різноманітні методи та прийоми навчання. До них належать: розповідь учителя про природу та її охорону, бесіда, побудована на природоохоронній основі, читання відповідної літератури, спостереження над об'єктами рідної природи, яке проводять молодші школярі; сприймання ілюстративного та натурального наочного матеріалу [50].

Вибравши способи опрацювання екологічно спрямованого матеріалу, вчитель має продумати і його місце в структурі уроку. Природоохоронний матеріал можна успішно використовувати на різних етапах уроку [49]. Найчастіше це робиться, як показали результати експериментального дослідження, в процесі викладу основного програмового матеріалу для конкретизації та ілюстрації окремих його положень Наприклад, сформувавши поняття «дерева», «кущі», «трави» (З клас, предмет «Природознавство»), вчитель просить учнів пригадати назви відомих їм дерев, кущів трав'янистих рослин, які потребують охорони. Відповіді учнів учитель доповнює цікавими відомостями про способи охорони рослини та супроводжує їх показом гербарію, малюнків, ілюстрацій [6].

Перевіряючи домашнє завдання, теж можна спиратися на екологічно спрямований матеріал, завдяки чому цей етап уроку виконуватиме не лише контрольну, а й виховну функцію, стимулюючи цим самим увагу й активність учнів. Наприклад, перевіряючи матеріал за темою «Річка» (З клас, природознавство), вчитель може запропонувати учневі розповісти про охорону річок на основі місцевої річки (намалювати на дошці схему, показати її на карті) [4].

Таке наповнення змісту навчально-виховного процесу в початковій школі екологічно спрямованим матеріалом забезпечує не лише міцне й осмислене засвоєння знань і розширення кругозору учнів, а й сприяє формуванню їх елементарних морально-естетичних уявлень та розвитку екологічного світогляду.

До форм екологічного виховання відносять спеціальні уроки, екологічні бесіди, відверті розмови, диспути, лекції, тематичні вечори, зустрічі свят народного календаря, благодійні заходи, створення альманахів з історії родоводу, вечорниці та інші [39, с.19].

Природоохоронна діяльність здійснюється у таких формах: шкільні лісництва, садівництва, мисливські господарства, зелені і голубі патрулі, санітарні загони захисту довкілля, групи «швидкої допомоги» звірам і птахам, натуралістичні гуртки, клуби, наукові товариства, екологічні експедиції та екскурсії, екологічні стежки та інших.

Аналіз сучасного стану екологічної освіти і виховання учнів дозволяє зробити висновок про непоодинокі спроби розробки та застосування форм організації вивчення та охорони природи в межах навчально-виховного процесу.

Більшість традиційних практичних форм, які застосовуються в позаурочний час (робота на навчально-дослідній ділянці, елементи польових практикумів, екскурсії, лабораторно-практичні роботи, спостереження у куточку живої природи і теплиці) мають епізодичний характер. У зв'язку з цим вони переважно обмежені в часі і тому не в змозі задовольнити у повному обсязі вирішення сучасних завдань екологічної освіти і виховання учнів [5].

Ми можемо зробити висновок, що сутнісні характеристики цих форм, структура, їх місце і частота застосування у навчально-виховному процесі не мають чіткого наукового обґрунтування.

Розглянемо систематизацію традиційних форм організації екологічної освіти і виховання учнів за такими основними ознаками: змістом і педагогічною ефективністю у розвитку інтелекту, творчих здібностей особистості; теоретичним і практичним значенням у вивченні та охороні природи; місцем та частотою застосування у навчально-виховному процесі; географічними межами та часовим інтервалом здійснення.

Кожна з форм екологічної освіти і виховання характеризується своєю індивідуальною структурою, принципами упорядкування її елементів, сукупністю як тотожних, так і відмінних ознак.

За дидактичною метою форми екологічної освіти і виховання учнів у позаурочний час можна класифікувати таким чином [59]:

- теоретичного навчання (факультатив, лекція, конференція, конгрес, симпозіум, кінолекторій);

- комбінованого навчання (семінар, конференція, колоквіум, олімпіада, консультація та домашня робота);

- навчально-практичні (спостереження, лабораторно-практична робота, експеримент, практикум, дослідницька діяльність, рольові ігри, прес-конференції, домашні завдання, екскурсія, похід, експедиція, екологічний моніторинг).

У логічній єдності з означеними навчальними формами і як їх діалектичний розвиток у сучасному навчально-виховному процесі визначається окрема самостійна група форм [47]:

- масової роботи (конкурси, виставки, свята, ранки, операції та рухи;

- конкретної природоохоронної роботи («зелені» і «голубі» патрулі, екологічні і лісові дозори, сигнальні пости, трудові десанти, створення екологічних стежин, шкільні лісництва, проекти чи програми з охорони як окремих об'єктів довкілля, так і біоценозів чи екосистем у цілому).

Окрему групу складають форми екологічної освіти і виховання, які забезпечують необмежені, порівняно з іншими формами, можливості для організації навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності та конкретної природоохоронної роботи учнів саме у довкіллі [67]:

- активні форми («Екологічний майданчик», «Ентомологічний мікрозаказник», «Програма охорони прісних водойм України», «Екологічний табір-експедиція» тощо).

Таким чином, бачимо що форми екологічної освіти і виховання учнів у позаурочний час органічно поєднується в загальну систему навчально-виховної роботи як одна з її складових, що несе в собі певне дидактичне навантаження.

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота здійснення екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі

2.1 Аналіз навчальної програми з курсу «Я і Україна» (2 клас)

Щоб з'ясувати, які екологічні знання передбачено у змісті навчального курсу «Я і Україна», ми приступили до аналізу програми курсу для 2 класу.

Мета курсу «Я і Україна» - сприяти формуванню в учнів потреби до пізнання світу і людини в ньому як біологічної та соціальної істоти; засвоєнню духовних цінностей у різноманітних сферах; створенню теоретичної бази для інтелектуального розвитку молодших школярів [44].

Даний курс реалізує зміст галузі Державного стандарту початкової загальної освіти «Людина і світ» і включає дві складові: суспільствознавчу і природознавчу. Природознавчий і суспільствознавчий зміст у 2 класі інтегровано у такі теми» Про тебе самого», «Родина, рід, рідня», «Людина серед людей», «Природа навколо нас»,» Твій рідний край»,» Твоя країна - Україна».

Природознавча складова програми 2 класу ознайомлює учнів з різноманітністю природи, господарською діяльністю населення, охороною і збереженням природи рідного краю, з системою цінностей у ставленні до природи, до людей, до самого себе; спрямовує практичну діяльність учнів, пов'язану з охороною та збереженням природних багатств.

Аналіз програми показав, що екологічні знання включені до кожної теми розділу. У зміст навчального матеріалу включені питання: «Охорона тварин», «Охорона рослин», «Рослини з Червоної книги України», «Тварини з Червоної книги України», «Ланцюги живлення», «Сезонні зміни в неживій природі, їх причини», «Сезонні зміни в житті рослин, тварин, господарській діяльності людини. Чим вони зумовлені»,» Охорона природи - неодмінна умова її збереження».

У програмі зазначається, що учні повинні:

- мати уявлення про значення Сонця для природи, взаємозв'язки в живій і неживій природі, зміни упродовж року; роль рослин і тварин в житті людини; необхідність охорони рослин і тварин; норми етичного, естетичного, морального ставлення до об'єктів природи;

- наводити приклади 3-4 назв рослин і тварин із Червоної книги України;

- обґрунтовувати власну відповідальність за збереження природи;

- встановлювати залежність життя і розвитку рослин, тварин, людини від факторів неживої природи, найпростіші зв'язки в природі (між неживою і живою природою, самою живою природою);

- прагнути брати участь у природоохоронній діяльності [44, 258-259].

Екологічні знання у 2 класі засвоюються школярами у формі конкретних фактів, уявлень.

Основною формою організації процесу навчання курсу «Я і Україна» є уроки, які тісно пов'язані з позаурочними і позакласними заняттями. Серед уроків виділяються такі типи: вступний, комбінований, узагальнюючий, предметний, екскурсія (вступна, поточна, узагальнююча).

У процесі вивчення курсу «Я і Україна» з метою формування екологічної культури молодших школярів використовуються практичні методи навчання (дослід, спостереження, практична робота), словесні (бесіда, розповідь, пояснення) й наочні (використання натуральних, образотворчих та ін. засобів), які поєднуються.

Учбова діяльність учнів на уроках, позаурочних і позакласних заняттях, організована різними методами з використанням різних засобів наочності може бути: фронтальною, виконуватися групами або парами у поєднанні з індивідуальною навчально-пізнавальною діяльністю.

Аналіз програми дав змогу визначити цілі уроків з теми «Природа навколо нас» курсу «Я і Україна» (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1. Результати аналізу програми курсу «Я і Україна» (2 клас).

№ н/п	Назва теми уроку	Цілі уроку
1.	Природа навколо нас.	Узагальнити, розширити знання учнів про різноманітність природи; формувати уявлення «жива» і «нежива» природа; розкрити взаємозв'язки між ними. Виховати бережливе ставлення до природи.
2.	Сонце.	Збагатити знання про Сонце як небесну зірку. Ознайомити із значенням сонячного тепла і світла. Пробуджувати інтерес до навколишнього світу. Виховувати почуття любові і бережливого ставлення до живого, доброту і людяність, екологічну культуру школярів.
3.	У царстві рослин.	Ознайомити учнів із розмаїттям рослин. Формувати уявлення «дерева», «кущі», «трав'янисті рослини». Виховувати спостережливість, любов до природи, бажання охороняти і примножувати її красу, формувати навички екологічно грамотної поведінки в царстві рослин.
4.	У царстві тварин.	Ознайомити учнів із розмаїтим світом тварин. Формувати уявлення «комахи», «птахи», «звірі». Розвивати логічне мислення через завдання на порівняння, доведення, вилучення зайвого, встановлення взаємозв'язків між рослинами і тваринами. Виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до тварин, формувати екологічну культуру.
5.	Осінь. Рослини восени. Охорона здоров'я восени.	Розширити знання учнів про характерні ознаки осені у живій і неживій природі. Вчити спостерігати. Виховувати навички екологічної культури школярів, дбайливе ставлення до рослин, до свого здоров'я.
6.	Як тварини готуються до зими. Як люди готуються до зими.	Встановити причинно-наслідкові зв'язки між змінами в неживій природі, життя рослин, тварин і трудовій діяльності людей. Формувати уявлення про перелітних і зимуючих птахів. Виховувати дбайливе ставлення до тварин. Розробити проекти «Кожну крихту збережемо». Формувати екологічне мислення.
7.	Зима. Рослини взимку. Охорона здоров'я зимової пори	Вивчити зміни, що сталися в природі. Розкрити значення загартування організму для охорони здоров'я. виховувати дбайливе і уважне ставлення до природи.
8.	Як зимують птахи і звірі. Турбота людей про птахів, звірів узимку.	Вчити встановлювати взаємозв'язки між змінами в неживій природі, життя рослин та життя тварин. Продовжувати формувати вміння порівнювати тварин. Виховувати бажання допомогти птахам узимку.
9.	Весна. Рослини навесні. Охорона здоров'я навесні.	Колективно виявити зміни, що сталися навесні в неживій природі, у процесі людей. З'ясувати причини цих змін. Ознайомити з ранньоквітучими рослинами, які потребують охорони. Розкрити значення перебування на свіжому повітрі.
10.	Тварини навесні. Зустріч птахів.	Розширити знання дітей про життя тварин навесні, допомогти усвідомити користь птахів. З'ясувати правила поведінки в природі. Сприяти розвиткові спостережливості. Виховувати бажання берегти птахів, тварин.
11.	Літо. Спостереження за природою влітку.	Вчити учнів робити висновки спостережень за живою та неживою природою. Розвивати спостережливість. Виховувати екологічну культуру і формувати екологічне мислення.
12.	Ми і природа.	Розширити знання учнів про значення природи для життя людини. Обговорити правила поведінки в природі. Виховувати в учнів любов до природи, бажання захищати її, примножувати.

Вивчення змісту підручника з курсу «Я і Україна» [4] показало, що кожний розділ навчального предмета сприяє формуванню і розвитку відповідального ставлення до природи.

Таким чином, на основі аналізу програми курсу «Я і Україна» нами визначено екологічні знання, які формуються в даному курсі.

2.2 Вибір та оптимальне поєднання форм і методів екологічної освіти на уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі

Формуючи елементарні екологічні знання та уміння школярів, ми намагалися відібрати та оптимально поєднати різні форми, методи, засоби навчання так, щоб після закінчення нашого експерименту досягти хороших результатів.

У молодших школярів ставлення до навколишньої діяльності формується у сфері почуттів. У процесі суттєвого сприймання об'єктів природи відбувається «переживання» знань, їх інтеріоризація та усвідомлення. Дитина схильна любити, захищати, пізнавати, насамперед, те, що їй подобається, те, що вона сприймає як красиве. Розвиток естетичних почуттів, розуміння краси природи, її унікальності та неповторності активізує мислення, образну пам'ять, спостережливість та творчу уяву дитини. Естетичні почуття породжують емоційний відгук, співчуття до природних об'єктів, сприяють формування гуманного ставлення до світу природи, до самого себе та інших людей.

Як свідчить аналіз педагогічної літератури, вибір методів і оптимальне їх поєднання у структурі уроку є одним із найважливіших завдань у роботі вчителя початкових класів [3, 218].

Сучасна дидактика орієнтує вчителів не на універсалізацію тих чи інших методів, а на розуміння їх сильних і слабких сторін, пошуки оптимального поєднання переваг кожного з них [52, 240].

У кожній темі навчального матеріалу курсу «Я і Україна» чітко визначається зміст уявлення про предмет або явище, яке формується у дітей. За змістом уявлення визначається освітня ціль і результат навчання на уроці. Ми виходили з того, що при підготовці до уроку необхідно визначити, який із методів, відповідно до мети уроку, є основним, грає домінуючу роль, а який допоміжну.

Як зазначають методисти О. Біда, Т. Байбара, Н. Кисельов, Н. Нарочна та ін. тільки після глибокого аналізу змісту навчального матеріалу можна дійти висновку, який матеріал доцільно опрацьовувати із застосуванням методів проблемного навчання, а який - поясненням учителя; які знання засвоюються переважно через безпосереднє слухання та спостереження, а які - за підручником, у процесі самостійного вправляння учнів.

Обираючи методи навчання учитель вимушений потурбуватися і про забезпечення уроку належними наочними посібниками, особливо якщо матеріал такий, що урок найзручніше проводити практичними чи наочними методами

Вибір і оптимальне поєднання методів і засобів навчання залежить від ряду умов, як стверджує О. Біда:

- змісту і мети навчання;

- рівня знань, умінь і навичок учнів;

- матеріально-технічної бази вивчення курсу «Я і Україна»

- вікових особливостей школярів [6].

У педагогічній літературі [21; 22; 30 та ін.] виділяють такі етапи формування екологічних знань у молодших школярів.

На першому етапі у школярів формуються мотиви необхідності і бажання, прагнення і інтересу до пізнання об'єктів та явищ живої природи і людини як природної істоти. На другому етапі формуються уявлення про природу, взаємозв'язки в природі. На третьому етапі досягається усвідомлення школярами необхідності охорони природи. Четвертий етап - практичний - є важливим у формуванні відповідального ставлення до природи. На цьому етапі забезпечується реальний вклад школяра в справу охорони природи, оволодіння нормами і правилами поведінки в природному середовищі.

2.3 Результати експериментальної роботи

Формуючи екологічну культуру молодших школярів, виховуючи у них гуманне ставлення до природи, ми дотримувались таких умов:

Ш створення в учнів позитивно-емоційної спрямованості на об'єкт природи за допомогою виразного демонстрування педагогом відповідного особистого ставлення до нього;

Ш активізація сенсорної сфери учнів, тобто включення якомога більшої кількості аналізаторів у процес сприймання природного явища (уважно роздивитися, доторкнутися, погладити, понюхати тощо);

Ш вправляння учнів у доборі словесних позначень якостей та властивостей об'єкта природи, які підкреслюють його сутність та естетичну значущість (епітети, метафори, порівняння тощо);

Ш створення умов для активізації в пам'яті учнів образу об'єкта природи, який сприймався раніше (унаочнення, оповідання, бесіда тощо);

Ш моделювання ситуацій ототожнення себе з об'єктом живої природи (ігрові вправи, ігри драматизації);

Ш вправляння у гуманних діях та вчинках щодо об'єктів природи.

Особливу увагу у формуванні екологічних знань і умінь молодших школярів ми приділяли вихованню гуманного ставлення до природи.

Ми вважали, що приклад учителя у ставленні до природи є важливим у розв'язанні даного питання. Інтерес педагога, його щире емоційне захоплення красою природи, дбайливе ставлення до її об'єктів неодмінно передаються вихованцям.

Враховуючи те, що значна частина молодших школярів не усвідомлює негуманну сутність протиприродних дій, не оцінює їх як недобрі, неестетичні, бездушні, важливим аспектом змісту виховання дбайливого ставлення до природи, на нашу думку, є цілеспрямоване оцінювання вчителем фактів безглуздого руйнування об'єктів природи, порушення їх краси, гармонії. Це оцінювання має спиратися на емоційно-образні характеристики негативних явищ, а також співвідноситися з естетичними поняттями, потворного, жахливого, навіть драматичного, трагічного для людини.

Розглядаючи живі істоти на уроці (рослини, тварини), ми підкреслювати, що їх не можна знищувати, наносити їм шкоди. У позаурочний час, на прогулянці, у куточку живої природи, ми демонстрували нашу турботу до живих організмів. Такий підхід давав нам змогу через оцінювання драматичності фактів знищення чи понівечення живої природи, через особисте позитивно-емоційне ставлення, а також через приклад дієвої турботи про збереження цілісності природи розвивати гуманні почуття у дітей.

Враховуючи вищезазначене, на уроках курсу у процесі формування екологічних знань і умінь учнів ми використовували і поєднували різні форми, методи, засоби навчання, враховуючи такі критерії: відповідність змісту навчального матеріалу, врахування етапів формування екологічних знань, їх спрямованість на розв'язання таких завдань:

Ш формування спостережливості та здатності до концентрації уваги під час сприймання об'єктів і явищ природи;

Ш сприяння розвитку судження, тобто вміння висловити думку щодо суттєвих та естетичних властивостей природних об'єктів;

Ш виховання естетичних почуттів, співчутливого ставлення до об'єктів живої природи;

Ш сприяння розвитку допитливості та творчої уяви.

На уроках курсу «Я і Україна» ми проводили бесіди екологічного змісту. Основним структурним елементом будь-якої бесіди є запитання вчителя. У процесі бесіди, спираючись на знання та практичний досвід учнів, за допомогою запитань ми підводили їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого. Бесіду проводили на різних етапах уроку з метою актуалізації опорних знань, формування уявлення, закріплення знань. Досить часто бесіду поєднували із розповіддю.

Гіпотезу дослідження, суть якої полягає у тому, що якість екологічних знань молодших школярів підвищиться, якщо вдало поєднати різні форми, методи та засоби навчання на уроках з курсу «Я і Україна», ми перевіряли в процесі експерименту.

Експеримент проводився навесні 2013 навчального року на базі Прилуцької загальноосвітньої школи №13. У педагогічному експерименті взяли участь 30 учнів 2 класу. Серед них 15 учнів 1 підгрупи навчалося за звичайною програмою та 15 дітей 2 підгрупи навчалося за програмою розвивального навчання «Росток».

У 1 підгрупі навчальний процес здійснювався за традиційною методикою. В 2 підгрупі ми навчальний процес побудували таким чином, щоб реалізувати ціль експерименту. За допомогою поєднання різноманітних форм роботи, методів та засобів навчання ознайомлювали учнів із неживою природою, рослинним і тваринним світом, розвивали у дітей спостережливість, інтерес до пізнання природи, любов та бережливе ставлення до неї.

Нами було проведено 4 уроки з тем «Рослини навесні» та «Тварини навесні». Вони різнилися в контрольній і експериментальній групі. В останній використовувався урок-екскурсія, під час якого були використані екологічно спрямовані загадки, приказки, навчальні завдання та бесіди і розповіді екологічного спрямування. В контрольній групі домінувала робота з підручником і частково використовувались приказки прислів'я про природу.(див додаток 1, 2, 3, 4).

В кінці експерименту було проведено контрольну роботу з теми «Природа навколо нас» та бесіда. (див. додаток 5).

Критерієм оцінювання результатів виконання завдання була правильність і повнота виконання завдання.

Кількісний та якісний аналіз результатів виконання учнями 1 та 2 підгруп підсумкової контрольної роботи наведено у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Результати досягнення учнями рівня знань

№ зрізу знань	Кількість учнів, що досягли рівня знань (у%)
	високого	достатнього	середнього	низького
	2 підгр.	1 підгр.	2 підгр.	1 підгр.	2 підгр.	1 підгр..	2 підгр.	1 підгр.
1	7 (44%)	5 (34%)	7 (44%)	7 (44%)	1 (12%)	3 (22%)	-	-

Зіставивши результати, отримані в 1 та 2 підгрупах, ми дійшли висновку, що в 2 підгрупі кількість учнів із високим рівнем знань вища. Кількість учнів, що виявили середній рівень знань у 2 підгрупі менша, ніж у 1.

У процесі індивідуальних бесід з учнями ми намагались отримати відповіді на такі запитання:

1. Чи подобається тобі доглядати за кімнатними рослинами у куточку живої природи?

2. Чи підгодовував пташок узимку?

3. Чи бажаєш ти стати захисником природи?

Результати відповідей наведено у таблиці 2.3.

Порівняння результатів відповідей показав, що серед учнів 2 підгрупи більше тих, хто прагне охороняти природу.

Таблиця 2.3. Результати відповідей учнів на запитання учителя

№ п/п	Відповіді учнів
	«так дуже»	«іноді»	«ні»
	2 підгр.	1 підгр.	2 підгр.	1 підгр.	2 підгр.	1 підгр..
1	9 (56%)	7 (44%)	7 (44%)	8 (50%)	-	1 (6%)
2	11 (67%)	7 (44%)	5 (33%)	5 (33%)	-	3 (23%)
3	14 (83%)	9 (56%)	2 (17%)	7 (44%)	-	-

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів проведеного дослідження свідчить про позитивний вплив експериментальної методики на якість екологічних знань, умінь та навичок учнів.

Висновки

екологічний виховання освіта урок

Результати дослідження зводяться до такого:

1. Екологічна освіта є неперервним процесом навчання, виховання і розвитку особистості, спрямованим на формування системи наукових і практичних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища.

З'ясовано завдання екологічної освіти, що стоять перед початковою школою:

- формування елементарних знань про природу та взаємозв'язки у ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи, про норми і правила екологічно доцільної поведінки;

- формування вміння встановлювати екологічні взаємозв'язки у природі;

- виховання у школярів ціннісного і відповідального ставлення до навколишнього середовища і здоров'я, формування готовності до його активної охорони

- формування здорового способу життя та навичок екологічно доцільної поведінки, активної життєвої позиції;

- виховання любові до природи та вміння поводитися в природному середовищі.

2. Основними формами навчання у процесі здійснення екологічної освіти є (урок, позакласна робота, позаурочна робота); методами і засобами навчання є (бесіда, розповідь, спостереження, дидактична гра, завдання екологічного змісту, загадки, прислів'я, приказки).

3. Виявлено, що навчальний курс «Я і Україна» забезпечує природничо-наукову основу розуміння молодшими школярами необхідності охорони природи, оскільки в цьому курсі особлива увага приділяється формуванню конкретних знань про неживу і живу природу.

Вивчення курсу «Я і Україна» забезпечує формування в учнів 2 класу таких екологічних знань: роль Сонця для природи; взаємозв'язки в живій і неживій природі; зміни упродовж року; роль рослин і тварин в житті людини; необхідність охорони рослин і тварин; норми етичного, естетичного, морального ставлення до об'єктів природи; значення повітря, води, ґрунту для всього живого і людини.

4. Вибір і оптимальне поєднання форм, методів, засобів навчання і виховання екологічного змісту до уроків курсу «Я і Україна» сприяє формуванню екологічних знань в учнів початкових класів. Їх ефективність доведено у педагогічному експерименті.

Список використаної літератури

1. Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. - К.: Освіта, 2011. - 424 с.

2. Бойченко С. Щоб не згас інтерес // Початкова школа. - 2009. - №1. - С. 49-51.

3. Борелок Н.В. Як провести екскурсію?// Початкова школа. - 2010. - №6. - С. 24-26.

4. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна // Початкова школа. - 2001. - №7. -С. 20-22.

5. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. - Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. - 400 с.

6. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів // Початкова школа. - 1999. - №5 - С. 51-53.

7. Варакута О. Формування природничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. - 2009. - №5. - С. 20-23.

8. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Початкова школа - 2009. - №8.- С. 53-56.

9. Верзяна А.К., Низова А.М. Наблюдение природы и труда в начальной школе. - М., 1972. - 92 с.

10. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

11. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Вид. центр «Академія», 2001. - 576 с.

12. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах: Книга для учителя / Под ред. А.А. Бодалева. - М.: Просвещение, 1971. - 128 с.

13. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. - 1997. - №12. - С. 42-45.

14. Гаркунова И.Л. Формирование приемов самостоятельной работы на уроках чтения // Начальная школа. - 1988. - №1. - С. 33-36.

15. Гетьман В.Ф. Экскурсии по природоведению во 2 и 3 классах. - К.: Радянська школа, 1983. - 96 с.

16. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1984. - 159 с.

17. Громик Є. Гра - найсерйозніша справа // Початкова школа - 1999.- №7.- С. 41-43.

18. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под общей ред. Б.П. Есипова. - М., АПН, 1957. - 513 с.

19. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

20. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. - К.: Рад. школа, 1987.- 351 с.

21. Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. - М.: Просвещение, 1982. - 319 с.

22. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. - К.: Радянська школа, 1978. - 160 с.

23. Єрдаков Л.Н. Екологічна казка для першокласників // Початкова школа - 1992.- №11-12.- С. 19-22.

24. Жестова Н.С. Возможные виды природоведческой информации в классной и внеклассной работе // Начальная школа. - 1987. - №12. - С. 39-40.

25. Жестова Н.С. Стан екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. - 2009.- №10-11.- С. 31-37.

26. Зарипова А. Ознакомление детей с обитателями уголка природы // Дошкольное воспитание. - 1991. - №2. - С. 17-18.

27. Захлебный А.Н На педагогической тропе. - М.: Знание, 1986.

28. Захлебный А.Н Школа и проблемы охраны природы. - М.: Педагогика, 1981.

29. Захмарна К.П. Формування в учнів відповідального відношення до природи // Початкова школа. - 2005. - №3. - С. 10-13.

30. Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. - 1998. - №8. - С. 40-42.

31. Іващенко С. Екологічна культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. - 1999. - №4. - С. 107-115.

32. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Початкова школа. -2008. - №9. - С. 31-34.

33. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). - М.: Просвещение, 2008. - 260 с.

34. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. - К.: Вища школа, 1975. - 176 с.

35. Клепинина З.А. Уроки природоведения во 2 классе. - М.: Просвещение, 1975. - 96 с.

36. Ковалёва Г.Е. Методика формирования и развитие природоведческих понятий в 4 классе. - Ленинград.: ЛГПИ им. Герцена, 1975. - 143 с.

37. Коваль Н.С. Пошукові завдання для самостійної роботи з природознавства // Початкова школа. - 1977. - №9. - С 57-62.

38. Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства: Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1982. - 96 с.

39. Ковальчук Г. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. -1999. - №10. - С 17-19.