Ціннісний фактор у формуванні структури дозвілля старших школярів

У роботі Л. І. Михайлової «Соціологія культури» можна зустріти таке визначення дозвілля: «дозвілля - це сукупність занять, що виконують функцію відновлення фізичних і психічних сил людини. Воно включає в себе заняття, пов'язані із споживанням культурних цінностей, а також заняття, пов'язані з відпочинком і розвагою, випадкові заняття без цілей, бажань і потреб» [49, с. 201]. Тобто автор виключає для сфери дозвілля можливості вдосконалення та розвитку особистості.

З нашої точки зору, вищенаведене трактування категорії дозвілля має деякі суттєві недоліки, так як відпочинок і релаксація - не єдині функції дозвілля - це лише одна його сторона, оскільки в дозвіллі, в залежності, звичайно, від індивідуального вибору кожним того чи іншого виду діяльності, можуть бути укладені багаті і освітні, і виховні, і розвиваючі можливості.

Цікавими видаються розробки А. Ф. Воловик і В. А. Воловик, авторів нового напряму в дослідженні дозвілля - педагогіки дозвілля. На підставі специфічних особливостей дозвільної діяльності (дійсний мотив - потреба особистості в самому процесі цієї діяльності; різноманітність за предметом; вибірковість видів діяльності залежно від морального розвитку і культурного рівня людини; різнохарактерність діяльності - корисна, нейтральна, асоціальна) як критеріїв її якісного аналізу (для цього розглядається ставлення суб'єкта цієї діяльності до її процесу - пасивне або активне) дослідники виділяють такі рівні дозвільної діяльності: споживання, творчість, екстеріорізація [15, с. 11].

Автори на матеріалі вітчизняних і зарубіжних досліджень роблять висновок про домінуючий характер споживання культурних благ, тому споживання визначається як перший рівень дозвільної діяльності і включає в себе цілу сукупність різних її підрівнів, які піддаються ієрархізації. Реалізація потреб у творенні, як правило, призводить до творчості, яка охоплює всі ті види занять на дозвіллі, коли людина з суб'єкта споживання перетворюється на суб'єкт творення. Перехід від рівня творчості до рівня соціальної віддачі, винесення результатів діяльності зовні, включає людину в систему широких громадських зв'язків, а її дозвільна діяльність починає набувати характеру суспільно корисної і значущої - рівень екстеріорізації дозвільної діяльності [15, с. 12-13].

Залежно від аспекту розгляду та завдань аналізу в структурі вільного та дозвільного часу вивчають певні види дозвілля (їх за даними соціологів налічують кілька сотень), що відрізняються за своїми функціями та змістом. Типологія проведення часу, або специфічних структур використання часу, визначається найважливішими потребами різних соціальних груп населення та конкретними умовами їх реалізації. При цьому типи проведення часу виявляються на основі типології людей щодо їх соціально-демографічних і професійних характеристик, за їх реальною поведінкою, відображеною в показниках часу, на базі однакових наборів видів діяльності та їх тривалості. Наведемо деякі з них.

Одним із прикладів узагальнення видів діяльності у вільний час є типологія, запропонована вітчизняним дослідником В. Н. Піменовою. Типологія відображає характер впливу основних видів діяльності на формування всебічно гармонійно розвиненої особистості. У зв'язку з цим всі заняття у вільний час дослідниця диференціює на три основні типи:

1) культурно-творчий тип (загальна ознака - створення або відтворення матеріальних і духовних цінностей);

2) культурно-споживчий тип (загальна ознака - споживання духовних цінностей);

3) рекреативний тип (об'єднує різні види відпочинку та розваг) [56, с. 163-165].

Один з варіантів типології дозвільної діяльності, що характеризує культурну активність різних соціальних груп населення, пропонують Г. В. Осипов і Ю. П. Коваленко. Вони виділяють наступні типи:

1) тип, який характеризується участю в сучасних формах культурного дозвілля та орієнтацією на розширення цієї участі;

2) тип, який характеризується неучастю в сучасних формах дозвілля і вираженою орієнтацією на таку участь;

3) тип, який характеризується участю в сучасних формах культурного дозвілля та відсутністю орієнтацій на його розширення;

4) тип, який характеризується неучастю в сучасних формах культурного дозвілля та відсутністю орієнтації на участь у них [81, с. 273].

Наведена типологія являє собою перетин культурних занять дозвілля і ставлення до них.

А. С. Пашков за результатами досліджень вільного часу городян робить висновок про те, що головний параметр, що визначає характер і зміст вільного часу, - етап життєвого циклу, або «соціальний вік». Вчений виділяє два основних «типи дозвілля городян: «молодіжне дозвілля» (дозвілля несімейної молоді не старше 25 років, що характеризується великим обсягом, високою просторовою мобільністю, інтенсивністю спілкування), і найбільш поширений - «інформаційно-домашній», властивий сімейним городянам, які мають дітей, і який організовується в основному в колі сім'ї. Всі інші відмінності в проведенні вільного часу, на думку дослідника, не утворюють самостійних типів, а скоріше є варіаціями двох основних типів дозвілля» [51, с. 254].

Безумовно, розглянуті варіанти класифікацій заслуговують належної уваги, проте не є єдино можливими і не відображають всього різноманіття підходів до узагальнення та аналізу соціологічної інформації досліджень соціокультурної діяльності на дозвіллі.

Але незважаючи на всі спроби, досі не розроблена вичерпна і в той же час лаконічна система класифікації діяльності на дозвіллі, через що якість досліджень у цій області, природно, тільки наближається до бажаного.

2. Ціннісний фактор у формуванні структури дозвілля старших школярів

2.1 Емпіричне вивчення дозвілля і цінностей в соціології

В сучасному суспільстві постійно збільшується кількість вільного часу та з'являються нові форми його організації. У 60-і рр. ХХ ст. в країнах Заходу почалася так звана революція вільного часу, що стала можливою у зв'язку з різким збільшенням його обсягу в більшості розвинених країн [104, с. 245]. З того часу сфера дозвілля розглядається як найважливіша соціальна підсистема для постіндустріального суспільства. Так, Ж. Фурастьє як модель постіндустріального суспільства запропонував ідею «цивілізації дозвілля»: починаючи з певного рівня економічного розвитку дозвілля набуває все більшу автономію від праці і стає самостійною цінністю. Він відштовхувався від ідеї Ж. Дюмазедьє, який на основі аналізу емпіричних досліджень, які зафіксували докорінні зміни в способі життя і дозвіллі, сказав про «цивілізацію дозвілля». На думку Ж. Дюмазедьє, народження цієї цивілізації датується 1960-1970-ми роками ХХ ст. [1]. Вільний час в розвинених країнах продовжує збільшуватися. Це показали в своїх роботах Н. Самюель [100, с. 47], Дж. Робінсон і С. Годбі [99, с. 295]. Такі дослідники як Дж. Ріфкін [98], С. Ароновіц, В. Ді Фазіо пророкують, що інформаційна ера надасть, по-перше, ще більші можливості для різноманітності дозвілля та розвитку особистості, а, по-друге, дасть стільки вільного часу, що воно буде значно перевершувати здатності звичайної людини використовувати його конструктивно. Розглянувши інформаційну еру з точки зору людини, яка намагається пристосовуватися до сучасного світу, дослідники створюють таку картину життя після роботи, яка є одночасно занадто невизначеною і занадто тривожною [73, с. 65]. Таким чином, з другої половини ХХ ст. значення вільного часу постійно збільшується, а дозвілля визнається чи не основною цінністю людського існування [101, с. 260].

Дослідники виділяють різні типи дозвілля. Одна з найвідоміших типологій належить Р. Стеббінсу. Він розрізняє «серйозне», «несерйозне», «випадкове» і «звичайне» дозвілля. «Серйозне дозвілля - стійкі заняття любителя або учасника суспільної (само)діяльності - волонтера, які захоплюють людину численними можливостями і властивою їм комплексністю. Цей вид дозвілля відрізняється від «випадкового», або «несерйозного» дозвілля, яке пропонує зазвичай набагато менше можливостей, набагато простішого за структурою і яке рідко передбачає досконалість виконання» [73, с. 65-66]. «Звичайне» дозвілля негайно доставляє користь саме по собі, як «відносно недовга приємна діяльність, що вимагає незначного або не вимагає ніякого спеціального навчання, щоб отримати задоволення» [105, с. 349-350]. Автор підкреслює важливе значення членства у всіляких організаціях, приналежності до більш соціально помітної та інтегрованої спільноти (колективу).

В радянській науці дозвілля теж почало активно вивчатися з другої половини ХХ ст. Воно виступало важливим показником рівню розвитку соціалістичного суспільства. На даний час проводяться загальнонаціональні дослідження найбільш поширених форм проведення вільного часу. Вони здійснюються, як правило, головними академічними центрами країни. Наприклад, Інститутом соціології РАН [20], Інститутом соціології НАН України в межах «Моніторингу українського суспільства» [61]. Щодо досліджень, предметом яких є власне дозвілля, то серед них можна виділити кілька напрямів. Один з них - дослідження бюджету часу і форм дозвілля. В цьому випадку завданнями є визначення бюджету часу в робочі/навчальні і вихідні дні; вивчення особливостей дозвілля, виявлення кола інтересів [1; 34; 35; 60]. Зокрема, в 1985-1987 рр. було проведено дослідження, метою якого стало дослідження кількості часу, який витрачають школярі на той чи інший вид дозвільної діяльності, а також визначити види дозвільної діяльності найбільш популярні серед школярів різного віку. Виняткова увага приділялась питанню, чи займаються школярі в секціях, кружках, музичних, художніх, спортивних школах. Було показано, що «структура дозвілля школярів багато в чому визначається рівнем розвитку соціально-культурної інфраструктури міста, системи позашкільних дитячих закладів» [6, с. 87]. Було виявлено нерівність можливостей в сфері дозвілля у школярів міст і селищ та гостроту проблеми дозвілля дітей в нових містах, де розвиток соціально-культурної сфери відстав [6, с. 88]. Окремим напрямом є вивчення різних проявів нерівності в сфері дозвілля [8; 87]. Інший напрям - дослідження саме цінності дозвілля в суспільстві. І. Бутенко говорить, що якщо в індустріально розвинених країнах «трудоголіки стають все менш популярними і шанованими, а вільний час перетворюється на все більшу цінність, то в Росії ми поки спостерігаємо протилежну тенденцію» [8, с. 82]. До подібних висновків приходить і Н. Сєдова. За результатами отриманих нею даних, недооцінка значущості вільного часу властива представникам практично всіх соціальних верств російського населення, включно з молоддю, яка традиційно вважається групою, схильною «побайдикувати», «розважитися». З віком все менше уваги приділяється особистому вільному часу, який все далі на задній план відтісняється роботою, турботами про сім'ю і т. д [70, с. 57].

З огляду теми нашого дослідження, особливий інтерес представляє такий напрям дослідження дозвілля як аналіз факторів, які впливають на проведення дозвілля, сприяють його повноцінному проведенню [6, с. 87; 53, с. 279]. Цей напрям, як правило, пов'язаний з дослідженням молоді. В них виокремлюють «повноцінне» дозвілля - таке, що сприяє саморозвитку особистості, і «неповноцінне» - таке, що не сприяє. В її основі лежить припущення, що у виборі видів дозвільної діяльності особливо чітко проявляється ступінь сформованості життєвої позиції особистості, її спрямованість і рівень розвитку. Життєва позиція особистості формується швидше і цілеспрямованіше у тому випадку, коли людина відповідально використовує свій вільний час. В сучасному світі домінує тенденція, відповідно до якої значна частина молоді активно споживає результати діяльності масової культури, яка насаджує культ розваг, індивідуалізму, насильства, лицемірства, зменшує шанси на оволодіння позитивними досягненнями світової культури. Останні дослідження молоді показують, що виникли і знайшли свою реалізацію якісно нові види дозвілля (наприклад, домашнє відео, комп'ютер, Інтернет), характерними рисами яких є розважальна, культурно-споживча, рекреаційна спрямованість їх змісту [53, с. 279]. Традиційні ж види дозвілля (наприклад, читання, телебачення) стали іншими не так за формою, скільки за змістом (склад літератури, яка читається, теле- і кіноуподобання молоді), що пов'язано як з появою нових інформаційних технологій, так і зі зміною всієї мотиваційної сфери особистості молодої людини [53, с. 279].

Життєву позицію особистості формують ціннісні орієнтації. З цієї проблеми вже опублікована значна кількість досліджень. До числа найважливіших напрямків соціології відносять вивчення ціннісних орієнтацій, можливих наслідків домінування в суспільстві тих чи інших систем цінностей, факторів, що впливають на формування цінностей. Журнал «Соціологічні дослідження» опублікував цілий ряд статей, що стосуються ціннісних орієнтацій студентства. Однак накопичений емпіричний матеріал проблематично порівняти між собою, оскільки отриманий соціологами, які часто використовують різні методики вимірювання ціннісних орієнтацій. Тим часом дана проблема набуває великого значення: «в перехідні, кризові періоди розвитку виникають нові потреби і інтереси, на їх основі перебудовуються і якості особистості, характерні для попереднього періоду. Таким чином, ціннісні орієнтації виступають в якості особистісноутворюючої системи і пов'язані з усвідомленням положення власного «Я» в системі суспільних відносин» [47, с. 146].

З кінця ХХ ст. провідним напрямом досліджень ціннісних орієнтацій став аналіз змін в ціннісній сфері в результаті соціальної трансформації, пов'язаної з руйнуванням СРСР. Дослідження В. Семенова молоді у віці до 30 років (старші школярі, студенти, працюючі молоді люди), показало, що «ціннісні орієнтації молоді в останні 30-40 років зазнали помітних змін, особливо це стосується значущості праці. У радянський час, в 1960-ті - першій половині 1970-х рр., цінність цікавої роботи у молоді була на першому місці, її обирало не менше 2/3 респондентів; тепер вона на четвертому місці» [72, с. 37]. Е. Казаріна-Волшебная, І. Комісарова, В. Турченко вважають, що трансформація ціннісних орієнтацій молоді (з 1966 р. по 2007 р.) спрямована від гуманістичного до технократичного напряму. В ціннісній свідомості молоді посилились прагматичні тенденції, насамперед орієнтація на матеріальне благополуччя, при різкому зниженні творчо-альтруїстичної орієнтації. Автори проаналізували освіту як один з головних чинників формування ціннісних орієнтацій підростаючого покоління і зробили висновок: «якщо раніше освіта сприяла формуванню духовних ціннісних орієнтацій, необхідних для консолідації і розвитку суспільства, в пострадянський час її виховна роль фактично стала дисфункціональною» [29, с. 125]. В цілому результати цих досліджень підводять до висновку: події останніх двадцяти років на пострадянському просторі призвели до того, що у більшості молоді виявляється відсутність будь-якої більш-менш чіткої картини світу, системи цінностей, норм і настанов, явні протиріччя у свідомості. Тому нагальною необхідністю є формування системи виховання та соціалізації.

На даний час дослідники зосереджуються на з'ясуванні співвідношення і взаємовпливу глобальної та національної ціннісних систем, співвідношенні ціннісних орієнтацій, відповідних різним типам суспільств (традиційного, модерного, постмодерного, інформаційного) у ціннісній системі молоді [76, с. 181].

Особливо чисельні дослідження присвячені ціннісним орієнтаціям студентства [10; 29; 50; 72]. В Україні їх вивченням активно займається Харківська школа на базі кафедри соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна [3; 8; 77]. В окремих розвідках предметом дослідження стає зв'язок ціннісних орієнтацій і дозвільних практик студентства [53; 76]. Прикладом може служити дослідження «Ціннісна детермінація дозвільних практик як простору актуалізації духовного світу особистості», присвячена аналізу ціннісної зумовленості дозвільних практик як простору формування та реалізації духовного потенціалу особистості [76], або міжнародне соціологічне дослідження «Духовний світ сучасного студентства: національні джерела та глобальні орієнтири», проведене кафедрою соціології та соціологічною лабораторією Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна протягом 2009-2011 років [76, с. 180]. Дослідників перш за все цікавило в якому напрямку відбувається трансформація ціннісних преференцій студентської молоді, які чинники зумовлюють ціннісну динаміку, а, отже, зміни в духовному світі сучасного студентства. Особливу увагу було приділено чинникам формування духовного світу студентської молоді, поставлено акцент на їх природі - національний чи глобальний духовний світ, зроблено спробу з'ясувати, вплив яких саме факторів обумовлює зміст та спрямованість внутрішнього світу юнаків та дівчат, які здобувають вищу освіту. Досліджуючи трансформацію ціннісних орієнтацій студентів, дослідники «прагнули визначити, наскільки широко в ціннісній свідомості студентської молоді представлені максими традиційного суспільства, що артикулюють, у тому числі, націленість на збереження раніше досягнутої ефективності, нормативної незмінності соціальних відносин і т. д.» [76, с. 181]. Одночасно вони акцентували увагу на цінностях майбутніх фахівців, які перш за все виявляються в орієнтаціях на досягнення професійної кар'єри, високого соціального статусу, «в актуалізації потреби особистості в конструктивних інноваціях і т. д.» [76, с. 181].

Огляд літератури про ціннісні орієнтації показав, що соціологи, як правило, серед молоді досліджують студентів. Увага до підліткової когорти, в порівнянні зі студентством, значно менша, хоча і визнається висока актуальність вивчення їх ціннісних орієнтирів [31; 71; 88; 89]. Між тим, очевидно, що школярі - це група, неуважність до якої може дорого коштувати суспільству. Підлітковий вік має виразні фізіологічні, психологічні та соціальні особливості, які повинні бути під контролем держави та суспільства. «Старші підлітки, з одного боку, вже несуть в собі результати впливу різних факторів, в цілому являють собою сформовані особистості, а з іншого - їх цінності залишаються достатньо гнучкими, схильними до різних впливів. Життєвий досвід цієї групи небагатий, уявлення про морально-етичні цінності часто не визначені. Саме ця група - добрий «барометр» процесів, що протікають у суспільстві» [71, с. 88]. Цікаво, що за даними російських соціологів, для більшості дітей великою цінністю є гроші, вони з ранніх років починають самостійно заробляти, часто навіть злочинними способами. «Цінність «багатства» переходить в цінності престижного споживання» [50, с. 85]. Відбувається вимивання фундаментальних культурних цінностей: знання (серед бажаних предметів в інтер'єрі свого будинку лише п'ята частина хлопців бажала б бачити книги), освіти, науки, образотворчого мистецтва, театру - всього того, що становить архітектоніку духовності людського світу. Ці цінності поступово відсуваються на периферію світу дитинства» [50, с. 86].

Спрямування інтересу на підліткову групу, передусім, визначається тією обставиною, що сучасним підліткам у складних економіко-соціальних умовах потрібно визначити моральні цінності, життєві цілі і своє місце у суспільстві. Часто дослідниками проводиться думка, що руйнування системи виховання, призводить до того, що ціннісні установки, стиль, спосіб життя молоді формуються в дусі культури масового споживання [31, с. 91; 71, с. 91-92]. Тому дослідження цінностей і ціннісних орієнтацій старших школярів має важливе значення для розуміння сьогоднішньої ситуації і майбутнього суспільства.

Перші дослідження цінностей учнівської молоді в незалежній Україні (90-і рр.) були направлені передусім на фіксацію різниці ціннісних орієнтацій в умовах командно-адміністративної системи та умовах її відсутності. Протягом 15 років колективом Харківського національного університету внутрішніх справ проводились дослідження девіантної поведінки підлітків [88]. Форми адиктивної поведінки вивчались у межах міжнародних проектів під керівництвом О. Балакірєвої: з 1991 р. - Європейське опитування учнівської молоді з питань вживання алкоголю та наркотичних речовин, з 2001 р. - Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді [86, с. 636]. З 1997 р. колектив кафедри соціології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова започаткував дослідження старшокласників м. Одеси (1997, 2003, 2006 рр.) [88]. У 2011 р. кафедра філософії та соціології ЛНУ імені Тараса Шевченка здійснила дослідницький проект «Повсякденне життя луганського школяра» [36; 89]. Одним із завдань дослідження було описати ієрархію цінностей сучасних школярів [89]. Дослідження показало, що ієрархія цінностей учнівської молоді в цілому повторює ієрархію, характерну для дорослого населення міста. Більшість школярів орієнтована на родину, соціальне визнання та суспільну активність. Лише незначна частина - на матеріальне багатство, владу, розваги та нелегальні практики їх досягнення [89, с. 17].

Таким чином, дозвілля та цінності досить активно вивчаються соціологами. Частіше за все розглядають структуру дозвілля, найбільш популярні види проведення вільного часу серед різних категорій населення, а також ієрархію цінностей. Об'єктами дослідження, як правило, стають студенти. Школярі рідко потрапляють у фокус дослідницької уваги. Так, якщо у випадку студентів вивчалася ціннісна зумовленість дозвільних практик, то у випадку підлітків шкільного віку таких досліджень не проводилося.

2.2 Структура дозвілля старших школярів та вплив на неї ціннісних орієнтацій

У попередньому розділі було з'ясовано, що при виборі видів дозвільної діяльності проявляється ступінь формування життєвої позиції особистості, її ціннісна спрямованість. У задоволенні потреб у сфері дозвілля виявляються особистісні цілі й цінності. Окрім того, дозвілля залежить від типу поселення [4; 50]. Під час досліджень постійно враховується фактор місця проживання. Можна виокремити розвідки, присвячені дослідженню дозвілля молоді великих міст, малих міст, селищ [4; 47]. Об'єктом нашого дослідження стануть школярі великого міста (м. Луганськ). Завданням - визначення ролі ціннісного фактору у формуванні структури дозвілля старших школярів. Емпіричною основою будуть виступати результати проведеного кафедрою філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра - 2013». Це друге, повторне дослідження (перше - 2011 р.). Автор приймав участь у проекті у якості інтерв'юєра, оператору вводу первинної інформації та самостійно здійснив аналіз частини інформації. Спочатку ми з'ясуємо ціннісні орієнтації та структуру дозвілля школярів, а потім перевіримо гіпотезу, яка полягає в тому, що формування структури дозвілля старших школярів залежить від їх ціннісних орієнтацій.

Дослідження показало (Додаток 1), що в ціннісній ієрархії учнів на першому місці орієнтація на цінність «міцне здоров'я» та «міцна родина та родинні відносини», друге місце посідає цінність «кохати та бути коханим», третє - «спілкування з близькими за духом людьми». Далі йдуть такі цінності, як «успіхи в якійсь важливій справі, що дають визнання з боку суспільства», «особистісна незалежність», «професійна самореалізація» та «побутовий комфорт». Цінності «багатства» та «влади над людьми» займають останні позиції в ціннісній ієрархії.

Якщо розглянути дані для школярів різних класів, видно, що цінність багатства є однаковою мірою майже незначною як для учнів восьмого класу, так і для учнів 11 класу (позицію «дуже значуща» обирають від 9% в 10 класі до 14% в дев'ятому). Значущість особистої незалежності зростає в залежності від класу: в 8 класі обрали позицію «найбільш значуща» 35% учнів, а в 11 класі вже 48%. Професійну реалізацію вважають другорядною в своєму житті учні як восьмого, так і 11 класу. Побутовий комфорт має найбільшу значущість для десятикласників (позицію «найбільш значуща» обрали 47% учнів), в той час як у восьмому класі 40%. Можливість вирішувати важливі суспільні проблеми майже в однаковій мірі значуща для учнів різних класів, значущість варіюється від 26% до 29%. Різниця в значущості цінності «отримання нових знань» також незначна (від 31% в 10 класі до 33% в 8 класі). Спілкування з близькими за духом людьми має найбільшу значущість для учнів 11 класу (59% обрали як «дуже значуща»), а найменшу - для учнів 8 класу (42%). Значимість розваг різниться незначним чином між учнями, від 34% у 9 класі, до 40% у 10 класі. Добре екологічне середовище найбільш значуще для восьмикласників (44% обрали відповідь «дуже значуща»), а найменш значуще для одинадцятикласників (34%). Значимість цінності «кохати і бути коханим» практично не відрізняється у школярів: «дуже значуща» обрали 57% в 8 класі, 55% в 9 класі, 60% в 10 класі і 59% в 11 класі. Найбільше значення «міцне здоров'я» має для учнів 10 та 11 класів (77% обрали позицію «найбільш значуща»), а найменше значення для учнів 9 класу (68%). Міцна сім'я і родинні відносини обрали як «найбільш значущі» 78% учнів 10 класу, в той час як серед учнів 9 класу лише 67%. Таку цінність як «успіхи в якійсь важливій справі, що дають визнання з боку суспільства» обрали дуже важливою 46% учнів 10 класу, 47% 8 класу і тільки 38% школярів 11 класу.

Порівняння отриманих даних з результатами 2011 р. показало (Додаток 2), що в цілому зберігається стабільність ціннісних орієнтацій. Відмінності стосуються такого: цінність «кохати та бути коханим» стала більш значущою для школярів, в той час як «спілкування з близькими за духом людьми» трохи втратила значущість. Цінності «розваги» та «можливість розв'язувати важливі суспільні проблеми» залишились на тих же самих позиціях в ціннісній ієрархії луганських школярів, а цінності «отримання нових знань» та «добре екологічне середовище» знизилися на одну позицію. Зменшилася значущість особистої незалежності: якщо в 2011 р. 55% респондентів обрали її як «дуже значущу», то в 2013 році тільки 33,3%.

В дослідженні проводився аналіз позашкільної діяльності школярів. Відповідно до визначення дозвілля як «частини позаробочого часу, що залишається у людини після виконання необхідних обов'язків» [7, с. 468], позашкільна діяльність розглядається нами як дозвільна. Школярам пропонувалось відповісти на запитання: «Якщо говорити про цей навчальний рік, чи займались Ви, і як часто, переліченими видами позашкільної діяльності?» (шкала 1:5, де 1 - кожного дня, 5 - раз на місяць чи рідше). Була також передбачена позиція «ніколи». Види позашкільної діяльності луганських школярів проранжовано за частотою їх у житті учнів та представлено у Додатку 3.

Дослідження виявило, що серед тих, хто обрав ті чи інші види діяльності, перші позиції в структурі дозвільної діяльності школярів (перелік подається за зменшенням середнього та стандартного відхилення) займають прослуховування музики та спілкування в соціальних мережах в Інтернеті. Друге місце за поширеністю займають допомога батькам; спілкування з друзями на вулиці; пошук в Інтернеті фото, музики, відео; перегляд кінофільмів та телепередач вдома; заняття спортом; догляд за молодшими братами/сестрами. Останні позиції займають відвідування нічних клубів, участь в суспільно-корисній праці, відвідування бібліотек.

Зазначимо, що відповідь «ніколи» при розрахунку середнього вважалася «відсутнім значенням». Тому окрім аналізу середніх значень, які говорять тільки про тих, хто займається тим чи іншим видом діяльності, доцільно розглянути і процентний розподіл відповідей, який покаже і розповсюдженість відсутності того чи іншого виду діяльності серед учнів. Розглянемо його в розрізі різних класів. Такі види дозвільної діяльності, як слухання музики та спілкування в соціальних мережах є поширеними передусім серед старших школярів. Кожного дня слухають музику 77% одинадцятикласників, 74% десятикласників, 72% дев'ятикласників (серед восьмикласників - 62%). Що стосується спілкування в соціальних мережах, то виявилося, що більшість опитаних витрачає на них свій вільний час кожного дня: в 10 класі це 73% опитаних, в 11 - 71%, в дев'ятому - 67%, в восьмому - 64%. Спілкування з друзями на вулиці також є одним з найбільш поширених видів проводження вільного часу школярами, більшість серед опитаних спілкується з друзями на вулиці кожного дня. Найбільш активними в цьому плані є учні 10 та 11 класів - серед них 56% спілкується з друзями на вулиці кожного дня, в 8 та 9 класі серед школярів обрали варіант «кожного дня» 53% та 52% відповідно. Старші школярі є досить активними в такому виді дозвільної діяльності, як пошук в Інтернеті музики, фото та відео, кожного дня цим займаються 58% та 59% восьмикласників та одинадцятикласників відповідно, 51% учнів 9 класу та 56% десятикласників.

Серед опитаних школярів більшість ніколи не відвідують заняття в кружках: 41% серед учнів 10 класу, 38% та 37% серед учнів 11 і 8 класу відповідно та 35% дев'ятикласників. Менша кількість школярів відвідує заняття в кружках декілька разів на тиждень: серед восьмикласників - 14% опитаних, серед учнів 9 та 10 класів - 20% та 21% відповідно, серед одинадцятикласників - 18%. Найменш активними в заняттях в спортивних секціях є одинадцятикласники - серед них ніколи не відвідують спортивні секції 37%, за ними йдуть десятикласники, серед яких варіант «ніколи» обрали 35% опитаних, восьмикласники (34%) та дев'ятикласники (33%). Школярі займаються зарядкою вдома або кожного дня або декілька разів на тиждень, але не кожного дня. Серед тих, хто робить це кожного дня 31% та 32% учнів 9 та 10 класів відповідно, 25% одинадцятикласників та 29% учнів 8 класу. Декілька разів на тиждень, але не кожного дня роблять зарядку 27% восьмикласників, 24% учнів 11 класу, 22% десятикласників та лише 19% учнів 9 класу. Заняття в музичній школі та в художній школі теж не є популярними видами дозвілля школярів. Більше половини опитаних школярів не займаються ні в музичній школі (8 клас - 61%, 9 клас - 66%, 10 клас - 72% та 11 клас - 74%), ні в художній школі (8 клас - 65%, 9 клас - 73%, 10 клас - 79% та 11 клас - 74%). Не є поширеним видом занять у вільний час серед старших школярів і заняття з репетитором. Декілька разів на тиждень, але не кожного дня займаються з репетитором 25% опитаних одинадцятикласників, 14% десятикласників, 12% дев'ятикласників та лише 9% восьмикласників, в той час як ніколи не займаються з репетитором більше половини опитаних, а саме 60% учнів 8 класу, 56% та 57% учнів 10 та 9 класу відповідно, 43% учнів 11 класу. Учні 11 класу порівняно з учнями інших класів більше часу витрачають на заняття з репетитором, бо їм після школи потрібно буде вступати до ВНЗ. Такий вид діяльності, як «читання художньої літератури» зустрічається у школярів з 8 по 11 клас декілька разів на тиждень, але не кожного дня. У 8 класі цей варіант обрали 19% опитаних, в 9 класі - 21%, в 10 - 26% і в 11 - 21% учнів читають художню літературу декілька разів на тиждень. «Читання наукової та науково-популярної літератури» не дуже поширене серед старших школярів, в 9 класі читають раз на місяць або рідше 21% учнів, в 10 класі ніколи не читають наукову літературу у вільний час 23% учнів, у 8 класі - 21%, та в 11 - 19%. Відповіді на питання «Як часто Ви займаєтесь вивченням іноземних мов в час, вільний від занять?» розділилися так: серед учнів 8 класу ніколи не вивчають іноземні мови у вільний час 30% опитаних, в той час як 20% вивчають їх кожного дня; серед учнів 9 класу також 30% опитаних ніколи не вивчають іноземні мови у вільний час, а 21% серед опитаних вивчають їх кожного дня; серед десятикласників вивчають іноземні мови кожного дня 18%, а ніколи не вивчають 27% опитаних; ніколи не вивчають іноземні мови 37% серед опитаних одинадцятикласників, вивчають кожного дня 18%. На питання про частоту читання газет думки школярів розділилися, приблизно порівну тих, хто читає газети кожного дня, декілька разів на тиждень, але не кожного дня та читає один або два рази на тиждень. Та все ж більшість тих, хто не читає газети: в 8 класі 29%, в 9 - 36%, в 10 - 37%, в 11 класі 43%. Рідко відвідують школярі музеї, театри, бібліотеки, музичні концерти. Наприклад, варіант «ніколи» щодо музичних концертів обрали 45% десятикласників, 44% учнів 9 і 11 класів та 39% восьмикласників. Ніколи не відвідували бібліотеки 48% десятикласників, 44% одинадцятикласників, 32% та 33% учнів 8 та 9 класів відповідно. Непопулярним видом позашкільної діяльності є відвідування нічних клубів, серед опитаних старших школярів ніколи не відвідували їх 66% учнів 9 та 10 класу, 65% учнів 8 класу та 63% учнів 11 класу. В цей же час відвідували нічні клуби раз на місяць або рідше 11% та 12% учнів одинадцятикласників та десятикласників відповідно, 6% учнів 8 та 9 класів. В дозвіллі переважають пасивні види проводження часу такі як перегляд телебачення та перегляд кінофільмів вдома. Серед учнів 8 класу переглядають кінофільми вдома кожного дня 33% опитаних та 25% переглядають декілька разів на тиждень, але не кожного дня; серед школярів 9 класу кожного дня займаються цим видом діяльності 32% опитаних, а декілька разів на тиждень 24%; 34% десятикласників переглядають кінофільми вдома кожного дня та 30% - декілька разів на тиждень, але не кожного дня; серед учнів 11 класу декілька разів на тиждень переглядають кінофільми 28% опитаних та 34% кожного дня. Кожного дня переглядають телепередачі 32% восьмикласників, 28% учнів 9 класу, 22% та 23% десятикласників та одинадцятикласників відповідно. Декілька разів на тиждень переглядають телепередачі 22% учнів 9 класу, 20% одинадцятикласників, 18% учнів 10 класу та 13% восьмикласників. Орієнтація на активне дозвілля, творчу самореалізацію майже не представлена. Зокрема, більшість серед опитаних ніколи не займалися моделюванням та винахідництвом, зокрема 74% десятикласників, 70% учнів 11 класу, 63% учнів 9 класу та 56% восьмикласників. Мало хто займався музикою в самодіяльній групі. Не займалися в самодіяльній групі 75% десятикласників та 76% одинадцятикласників, 64% восьмикласників та 68% учнів 9 класу. Такий вид діяльності, як створення художніх творів та музики не є популярним серед старших школярів, ніколи цього не робили 42% восьмикласників, 45% учнів 9 класу, 47% одинадцятикласників та 51% учнів 10 класу. Декілька разів на тиждень, але не кожного дня займалися створенням художніх творів та музики 9% восьмикласників, 12% учнів 9 класу, 10% учнів 10 класу та 12% одинадцятикласників робили це один раз на місяць і рідше. Суспільно-корисна праця та участь в роботі суспільних організацій не є досить поширеними серед старших школярів, не займалися суспільно-корисною працею 38% одинадцятикласників, 36% учнів 10 класу, 33% восьмикласників та 26% учнів 9 класу. Займалися цим видом діяльності раз на місяць і рідше 24% учнів 9 класу, 21% та 22% одинадцятикласників та десятикласників відповідно, 16% учнів 8 класу. Не брали участі в роботі суспільних організацій 53% десятикласників, 51% одинадцятикласників, 47% учнів 9 класу та 36% восьмикласників. Займалися даним видом діяльності 19% учнів 8 класу, 15% десятикласників та одинадцятикласників, 13% учнів 9 класу. Водночас, старші школярі досить активно допомагають батькам по дому. Кожного дня це роблять біля 45% учнів 11 і 9 класів та біля 37% десятикласників та восьмикласників.

Гіпотеза дослідження полягала в тому, що формування структури дозвілля старших школярів пов'язано з їх ціннісними орієнтаціями. Певні ціннісні орієнтації повинні знаходити відображення у відповідних видах дозвільної діяльності. Для перевірки гіпотези проводився двовимірний аналіз та кореляційний аналіз. Порівнювалися дані, отримані за вибіркою в цілому з даними, отриманими по підгрупах школярів, які по-різному оцінили значущість для них ціннісних орієнтацій. Результати показали, що далеко не всі ціннісні орієнтації пов'язані з відповідними дозвільними практиками.

Спочатку розглянемо ті ціннісні орієнтації, які показали статистично значущі зв'язки з окремими видами дозвілля.

Пізнавальна орієнтація представлена цінністю «отримання нових знань». Значущою (вказали, що вона для них «значуща вище середнього» / «дуже значуща») її визнала більша частина (62,2%) школярів. Ця ціннісна орієнтація виявилась статистично пов'язаною - зафіксована слабка кореляція (Коефіцієнт Спірмена = 0,2, Sig = 0.000) - з такими видами діяльності як читання наукової літератури та відвідуванням бібліотек. Інші види діяльності (читання художньої літератури, читання газет, участь у різних гуртках, відвідування музеїв, театрів, концертів, перегляд телепередач) статистичного зв'язку не показали.

Цінність влади показала слабкий значущий зв'язок з таким видом дозвілля як відвідування кафе (Коефіцієнт Спірмена = 0,2, Sig = 0.000). Прихильники цієї цінності частіше за інших читають газети (21% проти 14% за вибіркою) та відвідують концерти (14,5% проти 8,4% за вибіркою), але значно менше за інших займаються самодіяльністю (11,5% проти 22,5% за вибіркою).

Інша ситуація з орієнтацією на розваги. Вона виявилась значущою для 68,9%, але статистичних зв'язків не показала з жодним видом діяльності. Серед тих, хто визнав розваги як «дуже значущі» 84,5% щоденно слухають музику, 83,4% - спілкуються в соціальних мережах, 70,6% - шукають в Інтернеті відео, фото, 44,8% - дивляться кінофільми вдома. Але це відрізняє їх від інших школярів. Їх відрізняє те, що вони частіше відвідують кафе, нічні клуби, спілкуються з друзями на вулиці, займаються в гуртках, дивляться телепередачі. Наприклад, серед школярів, для яких розваги не значущі, жоден не відвідує нічні клуби частіше ніж кілька разів на тиждень (раз або два на тиждень 16,7%, раз на місяць або рідше - 50,0%). В групі ж для якої розваги значущі 32,4% відвідує нічні клуби кілька разів на тиждень, раз на місяць або рідше 39,4%. Якщо серед тих, хто назвав розваги не значущими спілкуються з друзями на вулиці 50,0%, то серед тих, для кого вони значущі - 68,1%.

Відсутність значущих зв'язків характерна і для орієнтації на багатство. Прихильники орієнтації на багатство багато в чому схожі з тими школярами, хто орієнтується на розваги та побутовий комфорт. Ці школярі частіше ходять до кафе, нічних клубів, дивляться кінофільми вдома. Але їх інтереси не замикаються на цьому. Вони досить різнобічні. Ці діти частіше за інших читають наукову літературу, займаються з репетитором, відвідують спортивні секції та музичні школи, вчать іноземну мову, відвідують бібліотеки та театри. Вони, на рівні з іншими, займаються суспільною діяльністю і допомагають батькам. Що їх не приваблює, так це самодіяльність та заняття винахідництвом, читання газет.

Ті, хто орієнтований на вирішення суспільних проблем суспільною активністю не відрізняються. Так, у роботі суспільних організацій кожного дня приймають участь тільки 10,3% (за масивом - 7,8%), кілька разів на тиждень - 23% (за масивом - 16,9%) - це стільки ж скільки і серед тих, для кого вирішення суспільних проблем не значущо. Ці школярі значно більше за інших відвідують музичні концерти та займаються в музичних школах чи самодіяльних групах, цікавляться моделюванням, створенням художніх творів, читають газети і шукають в Інтернеті всіляку інформацію, займаються з молодшими братами і сестрами. Наприклад, якщо за масивом кожен день в Інтернеті шукають відео, фото, музику 65,9% респондентів, то серед тих, хто назвав вирішення суспільних проблем як дуже значуще, - 72,4%; доглядають за молодшими за масивом 37,1%, а в цій групі - 45,2%.

Орієнтація на професійну реалізацію, як було передбачено, слабко знаходить вираження в проведенні додаткових занять з репетитором чи інших заняттях, які б могли потенційно цьому сприяти (вивчення іноземних мов, заняття музикою, спортом тощо). Так, якщо серед тих, хто назвав професійну самореалізацію дуже значущою займаються з репетиром кожен день 12%, то за вибіркою в цілому - 10%; займаються в музичній школі 34,8% (30,8% за вибіркою); займаються в художній школі 20,8% (18,2% відповідно).

Не підтвердилось і припущення, що орієнтація на цінність здоров'я буде передбачати заняття спортом у секціях чи вдома. Так, серед тих, хто визначив здоров'я як дуже важливу цінність, кожен день займаються в спортивних секціях 27,8% школярів, тоді як серед тих, для кого воно середньозначущо - 40% (за масивом - 28,6%). Зарядкою вдома займається 60% респондентів, які сказали, що здоров'я для них практично не значущо і тільки 37% серед тих, хто сказав про його високу значущість.

Таким чином, аналіз показав, що значущі статистичні зв'язки ціннісних орієнтацій з окремими видами діяльності було зафіксовано тільки в одиничних випадках, тільки орієнтація на отримання нових знань суттєво впливає на формування структури вільного від занять часу школярів. В більшості ж випадків дозвілля структуроване не ціннісною спрямованістю, а іншими чинниками.

Висновки

Використання вільного часу є своєрідним індикатором культури особистості, кола духовних потреб та інтересів конкретної особи чи соціальної групи. Для молоді дозвілля є однією з найважливіших сфер життя. Тому необхідно вивчати дозвільні практики школярів та молоді, а також їх ціннісні орієнтації, адже вільний час є одним із важливих засобів формування особи молодої людини. Дослідження ціннісних орієнтацій підлітків є особливо важливим для вивчення, адже вони - майбутнє суспільства, від того, якими цінностями вони керуються в житті, і як саме воліють проводити свій вільний час залежить, яке майбутнє чекає на нашу країну.

Результати дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра - 2013» показали, що в дозвіллі школярів домінує «несерйозне», «випадкове», «звичайне» дозвілля, яке не вимагає докладання зусиль і, відповідно не пропонує широкий спектр можливостей для самореалізації. «Повноцінне» дозвілля (заняття в гуртках, секціях, відвідування театрів, музеїв тощо), пов'язане з саморозвитком особистості, погано представлено в шкільному середовищі. Превалюють пасивні види діяльності (перегляд кіно, пошук відео і фото в Інтернеті). Велика частина школярів взагалі нічим не займається. Традиційні види дозвілля (читання, телебачення) зберігають значущість, але їх значно потіснили нові інформаційні технології - спілкування у мережі Інтернет відбувається частіше за безпосереднє особистісне спілкування, пошук інформації в мережі відбувається частіше, ніж перегляд телепередач. Спираючись на типологію видів діяльності у вільний час, запропонованою В. Н. Піменовою, ми можемо зробити висновок, що у школярів міста Луганськ переважають культурно-споживчий та рекреативний типи діяльності у вільний час, так як вони велику частину свого вільного часу витрачають на користування мережею Інтернет і переглядом телебачення та кінофільмів, тобто вони споживають духовні цінності, але не створюють їх самі, орієнтують свою діяльність на різні види відпочинку та розваг.

Якщо у виборі видів дозвільної діяльності проявляється ступінь сформованості життєвої позиції особистості, її спрямованість і рівень розвитку, можна зробити висновок, що говорити про чітку життєву позицію сучасних школярів проблематично. Це обумовлює потребу у виховній роботі, спрямованій на те, щоб прищепити школярам цінності саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації, адже сучасні підлітки - майбутнє нашого суспільства. Результати даного соціологічного дослідження можуть бути використані для формулювання рекомендацій щодо урізноманітнення структури дозвілля старших школярів.

Список використаних джерел

1. Абанкина Т. В. Экономика желаний в современной «цивилизации досуга» [Электронный ресурс] / Татьяна Абанкина // Отечественные записки. - 2005. - № 4. - Режим доступа: http://www.strana-oz.ru/2005/4/ekonomika-zhelaniy-v-sovremennoy-civilizacii-dosuga.

2. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. Т. 4 / Аристотель // Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А. И. Доватура. - М.: Мысль, 1983. - 830 с.

3. Бакиров B. C. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора / Бакиров В. С. - Харьков: Вища школа; Изд-во ХГУ, 1988. - 152 с.

4. Башкирова Е. И. Трансформация ценностей российского общества / Башкирова Е. И. // Полис. - 2000. - № 6. - С. 51 - 65.

5. Белл. Д. Грядущее постиндустриальное общество. Образец социального прогнозирования / Белл. Д. - М.: Академия, 2004. - 578 с.

6. Боженко Л. Ф. Досуг школьников / Боженко Л. Ф. // Социологические исследования. - 1990. - № 1. - С. 87 - 88.

7. Большая Советская Энциклопедия. (В 30 томах). Гл. ред. А. М. Прохоров. Изд. 3-е. М.: Советская энциклопедия, 1972. Т8. - Дебитор - Евкалипт. - 592 с.

8. Бутенко И. А. Качество свободного времени у богатых и бедных / Бутенко И. А. // Социологические исследования. - 1998. - № 7. - С. 82 - 90.

9. Быков А. В. Концепция ценностей в социологии Э. Дюркгейма / Быков А. В. // Мониторинг общественного мнения. - 2009. - № 3(91). - С. 219 - 226.

10. Вардомацкий А. П. Сдвиг в ценностном измерении / Вардомацкий А. П. // Социологические исследования. - 1993. - № 4. - С. 46 - 55.

11. Вебер М. Основные социологические понятия // Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; Предисл. П. П. Гайденко. - М.: Прогресс, 1990. - 808 с.

12. Виндельбанд В. История древней философии / Виндельбанд В. - К: Тандем, 1995. - 368 с.

13. Виндельбанд В. История философии / Виндельбанд В. - К.: Ника-Центр, Вист-С, 1997. - 560 с. - (Серия «Познание», Вып. 5) - В пер.

14. Владимирова А. П. Труд и рекреация / Владимирова А. П. // Духовно-ценностные ориентиры массовых действий людей: Тезисы докладов республиканской межвузовской научной конференции. Гродно, 1992. - 165 с.

15. Воловик А. Ф. Педагогика досуга / Воловик А. Ф., Воловик В. А. - М., 1998. - 234 с.

16. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Гоббс Т. // Сочинения: В 2 т. - Т. 2. - М.: Мысль, 1991. - 736 с.

17. Гордон, Л. А. Человек после работы. Социальные проблемы быта и внерабочего времени / Гордон, Л. А., Клопов Э. В. - М.: Наука, 1972.

18. Горнштейн Т. Н. Проблема объективности ценностей в философии Николая Гартмана / Горнштейн Т. Н. // Проблема ценности в философии. - М.-Л.: Наука, 1966. - С. 194 - 213.

19. Декарт Р. Собрание сочинений: в 2 т. - Т. 1. / Декарт Р. - М., 1981. - 320 с.

20. Досуг российской молодежи: динамика последних 10-ти лет [Электронный ресурс] / Фрагмент исследования Института социологии РАН «Молодёжь новой России: ценностные приоритеты». - 2007. - Режим доступа: http://www.rb.ru/inform/76867.html.

21. Дробинская Е. И. Свободное время и развитие личности // Дробинская Е. И., Соколов Э. В. - СПб., 1983.

22. Дьюи, Дж. Общество и его проблемы. Перевод с английского: И. И. Мюрберг, А. Б. Толстов, Е. Н. Косилова [Электронный ресурс] / Дьюи, Дж. - М., 2002. - Режим доступа: http://gtmarket.ru/laboratory/basis/6268.

23. Дюмазедье Ж. Р. Труд и досуг (в «Трактате по социологии труда») / Дюмазедье Ж. Р., 1962.

24. Дюркгейм Э. Определение моральных фактов / Пер. с фр. А. Б. Гофмана / Дюркгейм Э. // Теоретическая социология. Антология: В 2-х ч. / Под ред. С. П. Баньковской. Ч.1. - М., 2002. - С. 11 - 31.

25. Дюркгейм, Э. Ценностные и «реальные» суждения / Э. Дюркгейм // Социологические исследования. - 1991. - № 2. - С. 106 - 114.

26. Зборовский Г. Е. Досуг: действительность и иллюзия / Зборовский Г. Е., Орлов Г.П. - Свердловск, 1970. - 232 с.

27. История этических учений: Учебник / Под ред. А. А. Гусейнова. - М.: Гардарики, 2003. - 911 с.

28. Каган М. С. Философская теория ценности / Каган М. С. - СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1997. - 205 с.

29. Казарина-Волшебная Е. К. Парадоксы трансформации ценностных ориентаций российской молодежи / Казарина-Волшебная Е. К., Комиссарова И. Г., Турченко В. Н. // Социологические исследования. - 2012. - №6. - С. 121 - 126.

30. Кант И. Основы метафизики нравственности. Критика практического разума / Кант И. // Соч. в 6-ти томах. Т. 4(1). - М., 1965.

31. Карпухин О. И. Самооценка молодежи как индикатор её социокультурной идентификации / Карпухин О. И. // Социологические исследования. - 1998. - № 12. - С. 89 - 94.

32. Касьян В. І. Філософія: Відповіді на питання екзаменаційних білетів: Навч. посіб. - 5-те вид., випр. і доп. / Касьян В. І. - К.: Знання, 2008. - 347 с.

33. Киселева Т. Г. Основы социально-культурной деятельности / Киселева Т. Г., Красильников Ю. Д. - М., 1995. - 133с.

34. Кондратьева Н. С. Особенности бюджета времени и формы досуга студентов технического вуза [Электронный ресурс] / Кондратьева Н. С., Прокопенко Л. А. // V Международная студенческая электронная научная конференция «Студенческий научный форум». - 15 февраля - 31 марта 2013 года. - Режим доступа: http://www.scienceforum.ru/2013/81/3464.

35. Кондратьева Н. С. Структура бюджета времени и формы досуга студентов специальности «ПГС» ТИ (ф) СВФУ / Кондратьева Н. С., Прокопенко Л. А. / Мат-лы район. науч. конф. школ-ков и студентов «Образование. Духовность. Здоровье детей и молодежи». - Нерюнгри: ТИ (ф) СВФУ. - 2011. - С. 54 - 59.

36. Кононов І. Ф. Повсякденне життя старших школярів: яка раціональність тут формується? (про дослідницький проект «Повсякденне життя луганського школяра - 2011») / Кононов І. Ф., Хобта С. В. // Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченко. Соціологічні науки» / ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка. - № 2 (237), 2012. - С. 5 - 16.

37. Корж Н. В. Проблема ценностей и установок в социологии / Корж Н. В. // Университет им. В. И. Вернадского. - 2011. - № 3(34). - С. 327 - 332.

38. Котельникова Н. В. Инновационные тенденции в сфере молодежного досуга в современной России [Электронный ресурс]: дис. на соискание ученой степени кандидата социологических наук: 22.00.06 / Котельникова Наталья Вадимовна. - Краснодар, 2003. - 163 с. - Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/586082/.

39. Кравченко А. И. Социология: Словарь / Кравченко А. И. -М., 1997. - 240 с.

40. Краткий словарь по социологии / Под общ. Ред. Гвишиани Д. М., Лапина Н. И.; Сост. Коржева Є. М., Наумова Н. Ф. - Политиздат, 1988. - 479 с.

41. Крюков В. В. Введение в аксиологию / Крюков В. В. - Новосибирск, 2001. - 77 с.

42. Ксенофонт. Сократические сочинения. Ст. и примеч. Соболевского С. И. [Электронный ресурс] / Ксенофонт. - СПб.: Комплект, 1993. - 416 с. - Режим доступа: http://www.krotov.info/lib_sec/11_k/kes/kkseno1.html.