Розвиток пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу "Я і Україна" в 3-4 класах

26

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський національний педагогічний університет

Імені Володимира Гнатюка

Кафедра природничих

і математичних дисциплін

початкового навчання

ДИПЛОМНА РОБОТА

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «Я І УКРАЇНА» В 3-4 КЛАСАХ

Виконала:

студентка 53 групи

заочної форми навчання

факультету ПВПК

КРАВЧУК

НАТАЛЯ БОГДАНІВНА

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,

доцент Гладюк Т. В.

Тернопіль - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1 Сутність, види, рівні пізнавального інтересу

1.2 Засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи на уроках курсу «Я і Україна»

1.3 Стан розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» в практиці школи

РОЗДІЛ ІІ. Дослідно-експериментальна робота з розвитку пізнавального інтересу молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах

2.1 Аналіз програми і підручника курсу «Я і Україна» (3-4 клас)

2.2 Використання засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» в 3-4 класах

2.3 Результати експериментальної роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В умовах демократизації та національного розвитку система освіти повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової підготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінності суспільства [41].

У зв'язку з цим, головне завдання сучасної української школи - підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу з метою сприяння всебічному і гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному і пізнавальному зростанню.

Одним із сучасних напрямків української освіти є розвиток пізнавального інтересу, здібностей, нахилів та навичок учнів у процесі вивчення навчальних предметів. Стає необхідним створення сприятливих умов для пізнавальної діяльності учнів загальноосвітньої школи, які б сприяли формуванню потреби особистості в здобутті знань та розвитку їх пізнавальних інтересів.

Перед початкової школою постає завдання навчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватись ними.

Розв'язання даного завдання потребує від кожного учителя початкової ланки загальноосвітньої школи домогтися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавального інтересу дітей.

Пізнавальний інтерес є ефективним засобом успішного навчання, необхідною умовою досягнення позитивних наслідків, найважливішим мотивом пізнавальної діяльності людини, який збуджує її до пошуку істини, сприяє оволодінню учнями досвідом пошукової діяльності в атмосфері загального захоплення цікавою справою [7].

В.Сухомлинський вважав, що навчальний процес у сучасній школі «...повинен розвивати всемогутню радість пізнання». Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Адже діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями, міркувати. А досягти цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Разом з цим, успішний розвиток пізнавальних інтересів дитини дасть змогу краще засвоїти нові поняття, сформувати стійкі мислительні системи, що забезпечать роботу пам'яті та уваги.

Навчальний курс «Я і Україна», у якому інтегруються суспільствознавчі та природничі знання, володіє великими можливостями для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Це зумовлено тим, що його вивчення ґрунтується на безпосередніх дитячих спостереженнях за навколишніми явищами та об'єктами природи, елементарних дослідженнях, які проводять учні.

Розвиток у молодших школярів пізнавальних інтересів є умовою розвитку пізнавальних здібностей; зміцнення умінь і навичок самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал; формування основних інтелектуальних умінь, необхідних для оволодіння курсом «Я і Україна» в початкових класах. Від того, як відбувається розвиток стійких пізнавальних інтересів учнів, залежить активність і самостійність молодших школярів на уроці, а отже і ефективність усієї роботи вчителя.

Л.В. Артемова зазначає: «Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально - зацікавлено, з найменшими труднощами» [3, 7]. Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах.

У зв'язку з цим, розвитку пізнавальних інтересів у початкових класах має приділятись особлива увага.

Проблема формування і розвитку пізнавальних інтересів особистості завжди привертала увагу психологів, педагогів, методистів, учителів-практиків. Ця проблема розглядалась у працях Н.М.Бібік, Б. Друзь , Дубровіної, О.І.Киричук, О.Я.Савченко, М. Савчин, О. Скрипченко, В.О.Сухомлинського, І. Шамової, Г.І.Щукіної та інших.

У працях І. Вікторенко, С. Журавель, Л. Нарочної, Л. Шелестова, Л.Шушори та інших педагогів розглядаються методи і засоби формування пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення природи.

Вивчення шкільної практики навчання учнів курсу «Я і Україна» засвідчило необхідність удосконалення процесу розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів.

Актуальність проблеми і зумовила вибір теми дипломної роботи «Розвиток пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу «Я і Україна» в 3-4 класах»

Об'єктом дослідження є - навчально-виховний процес у початковій школі.

Предмет дослідження - засоби розвитку пізнавального інтересу учнів на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах.

Метою роботи є обґрунтування та експериментальна перевірка ефективних засобів розвитку в молодших школярів пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна».

Гіпотеза дослідження: процес розвитку пізнавального інтересу учнів у процесі вивчення курсу «Я і Україна» буде здійснюватися ефективніше за умови цілеспрямованого, систематичного, методично виважено використання різноманітних засобів розвитку пізнавального інтересу учнів на уроках; це сприятиме ефективному оволодінню молодшими школярами природничими знаннями, уміннями та навичками.

Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання:

1) вивчити стан розробки досліджуваної проблеми за літературними джерелами та в практиці роботи шкіл;

2) схарактеризувати основні засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи;

3) зробити відбір методів, засобів навчання, які сприяють розвитку пізнавального інтересу, з метою цілеспрямованого їх використання на уроках курсу „ Я і Україна”;

4)розробити методику використання засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах та експериментально перевірити її ефективність.

З метою реалізації поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:

1)теоретичний аналіз методичної літератури, навчальної програми, підручнику;

спостереження за навчально-виховним процесом початкової школи, бесіди з учителями;

моделювання в процесі відбору методів, засобів навчання, які сприяють розвитку пізнавального інтересу, та використання їх уроках курсу «Я і Україна»;

експериментальний ( констатуючий і формуючий експеримент);

математичний у процесі аналізу експериментальних даних.

Дослідження виконувалось протягом 2007-2008 років. Умовно його можна поділити на три етапи. На першому етапі, констатуючому, проводився теоретичний аналіз проблеми. Вивчалась психолого-педагогічна, методична і навчальна література з даного питання, аналізувався досвід роботи вчителів початкових класів, формувалися мета й завдання дослідження, розроблялись шляхи реалізації мети й завдань дослідження, матеріали експериментального дослідження. На другому етапі проводився формуючий експеримент. Третій етап дослідження був спрямований на обробку й узагальнення результатів формуючого експерименту, оформлення роботи.

Практичне значення дипломної роботи полягає у розробці методики використання засобів, які сприяють розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» у 3-4 класах, які можуть бути використані в практичній діяльності вчителів.

Експериментальна база дослідження. Педагогічне дослідження проводилось на базі навчально-виховного комплексу № 35 м. Тернополя протягом 2007-2008 н. р. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 60 учнів третіх класів, 8 вчителів початкової школи.

Робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дипломної роботи - 76 сторінок.

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1 Сутність, види, рівні пізнавального інтересу

Вивчення педагогічних джерел показало [2; 7; 19; 27 та ін.], що пізнавальний інтерес розглядають у взаємозв'язку із пізнавальною активністю, пізнавальною самостійністю, пізнавальною діяльністю учнів.

Діяльність - це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Навчання є один з видів пізнавальної діяльності. А отже, передбачає відображення у свідомості дитини явищ реальної дійсності, розширення і поповнення знань та уявлень про явища й закони природи.

Дидактична сутність навчання полягає в тому, що воно відбувається у постійній взаємодії двох діяльностей: викладання і учіння. Учитель передає, навчає, допомагає комусь опанувати певний зміст, способи діяльності тощо. Учень, засвоюючи, навчається - в нього відбувається процес учіння.

Наявність двох процесів у навчанні -- викладання і учіння -- не означає, що вони рівнозначні за своєю роллю. Вчитель виступає організатором навчальної діяльності. Він спрямовує діяльність учнів так, щоб останні були активними учасниками, а не пасивними спостерігачами чи виконавцями, вступали у різні форми взаємодії з педагогом та іншими суб'єктами учіння.

Характеризуючи природу учіння С.Л. Рубінштейн писав: «Включаючи учіння як сторону в навчанні, ми розглядаємо процес навчання як єдиний процес, що включає і вчителя, і учня, об'єднаних певними взаємовідносинами, замість того , щоб розривати і протиставляти учіння і навчання як це неодноразово робилося» [49].

У процесі навчання у школярів виникають певні потреби, мотиви, взаємовідносини, оцінки, які, в свою чергу, визначають їхнє ставлення до навчання.

Будь - яка діяльність людини протікає більш ефективно і дає більш якісні результати, якщо у неї є сильні, яскраві мотиви, які викликають бажання діяти з повною віддачею сил, долати труднощі, настирливо просуватися до накресленої мети. Все це має пряме відношення до навчальної діяльності, яка протікає більш успішно, якщо в учнів сформовані позитивне ставлення до учіння, пізнавальний інтерес до знань, якщо в них виховане почуття обв'язку, відповідальності, інші мотиви учіння, що спонукають навчально - пізнавальну діяльність, водночас і активність учнів [14].

Мотиви - це внутрішні сили, які спонукають людину до певної діяльності. Серед різних груп мотивів пізнавальні мотиви - це найбільш характерна група, оскільки вона виражає пряме відношення до пізнання - предмету учіння. В основі пізнавального мотиву лежить пізнавальна потреба. Саме її потрібно формувати, оскільки потреба є первинною всіх форм поведінки і діяльності людини. Пізнавальна потреба забезпечує прагнення до діяльності і є механізмом пізнавальної активності.

Проблема пізнавальної потреби розглянута в дослідженнях психологів Б. Ананьєва, Л. Божович, П. Гальперіна, А. Леонтьєва та інших. П.Гальперін розглядає потребу як потяг до мети. «Потреба, пише він, саме в якості психологічного утворення стає витоком і основою цілеспрямованості» [14]. Таким чином, психологічною основою формування потреби, в основному пізнавальної, є визнання протиріччя, наприклад, між новим фактом і наявним запасом знань. Зміст пізнавальної потреби полягає у прагненні учнів до знань.

В. Ільїн розглядає процес виховання пізнавальної потреби як системне структурне явище. У міру розвитку пізнавальної потреби, вважає дослідник, змінюється характер розумової діяльності учня і мотивація учіння в цілому, але щоб цього досягнути, необхідно враховувати всі зміни в розвитку учня [51].

Потреба тісно пов'язана з наявністю в учнів стійких пізнавальних інтересів, які забезпечують систематичну ефективну діяльність учнів при оволодінні знаннями і способами діяльності.

Вивчення психолого-педагогічних джерел показало, що пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної діяльності, як індивідуальну цінність кожного учня, пов'язану з його особистісним смислом [30; 33; 60]. Школяру цікаво «пізнавати нове», «бачити свій рух в пізнанні», «проникати в науку».

У педагогічні енциклопедії інтерес трактується як прагнення до пізнання об'єкта або явища, до оволодіння тим, чи іншим видом діяльності [ 46, 373]. Пізнавальний інтерес - це виразна інтелектуальна спрямованість особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій [51, 356]. ."...це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності« [50 , 407].

І. Божович вважає, що пізнавальний інтерес заставляє людину активно прагнути до пізнання, активно шукати способи і засоби задоволення потреби до знань. Г. Щукіна вказує на те, що інтерес виступає як «потужний збудник активності особистості, під впливом якого психічні процеси проходять особливо інтенсивно, а діяльність стає інтелектуальною і продуктивною» [59, 96]. Головна функція пізнавального інтересу полягає в тому, щоб зблизити учня з учінням, заохотити так, щоб учіння для нього стало бажаним, потребою, без задоволення якої нереальне його формування.

Інтерес розглядається як вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подій навколишньої дійсності, а також до відповідних видів людської діяльності. Маючи складну психологічну структуру, інтерес не зводиться до окремого конкретного психічного процесу, а є певною формою зв'язку між потребами особи та засобами їх задоволення.

За своєю природою інтерес не є вродженою властивістю особистості, він виникає не сам по собі, а обумовлений впливом на людину навколишньої дійсності, тобто носить соціальний характер. Різноманітність предметного світу, в якому живе людина, викликає у неї різні інтереси, розвиток і формування яких відбувається в процесі різних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудової, громадської.

Характерними особливостями інтересу є: його усвідомленість, емоційність, особлива вольова спрямованість до пізнання.

Інтерес формується і розвивається в процесі ігрової, навчальної і трудової діяльності людини і залежить від умов її життя, навчання і виховання. Поверхневі, нестійкі інтереси, які викликаються зовнішньою привабливістю об'єктів поступово замінюються більш глибоким і стійким інтересам.

З вступом до школи інтереси дитини переключаються поступово з ігрової діяльності на учіння. Спочатку інтерес виникає до всіх видів навчальної діяльності, згодом він починає диференціюватися. У молодшому шкільному віці інтерес до процесу діяльності змінюється інтересом до її змісту, інтерес до фактів - інтересом до елементарних узагальнень, з'ясувань причин, закономірностей ( від опису до пояснення). Підвищується інтерес до творчої сторони роботи.

Формування пізнавального інтересу на різних етапах вікового розвитку має свої особливості. Так, у молодшому шкільному віці він характеризується досить виявленим емоційним відношенням, обумовлений зовнішніми факторами, не завжди локалізований, що залежить від навчального досвіду учнів, розвитку процесів мислення.

Пізнавальний інтерес серед пізнавальних мотивів є керованим і найзначнішим. Він притаманний усім компонентам навчально-пізнавальної діяльності, перебіг якої охоплює чотири етапи: сприйняття і розуміння отримання інформації; осмислення та запам'ятовування; застосування; контроль і самоконтроль .

У процесі навчання учнів важливо не лише формувати інтерес, а й зберегти його на всіх етапах навчального пізнання, на рівнях, адекватних конкретним дидактичним цілям. Він виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Тому, якщо перед учнями ставляться лише готові цілі, а знання лише повідомляються і закріплюються, активність згортається, інтерес згасає [60].

Загальний інтерес до школи у школярів послаблюється, коли вони зустрічаються з першими труднощами, бачать успіх товариша і свої невдачі. Тому кожен урок має бути по-своєму привабливим, емоційним.

Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

Пізнавальний інтерес починається з елементарної цікавості. Потім він може перерости в звичку до систематичної праці. Але ця звичка може бути сформована при наявності системи впливу на учня всіма можливими засобами в середині школи, позашкільних закладів, сім'ї.

Процес розвитку пізнавального інтересу учня згідно дослідження Т.Шамової включає ряд етапів.

Перший етап - цікавість - природна реакція людини на все нове або неочікуване. Вона спрямовує увагу людини на розгляд навчального матеріалу, але не переноситься на інший навчальний матеріал. Цей рівень прояву пізнавального інтересу має нестійкий, ситуативний характер і визначається наступними ознаками: учнів притягає зовнішня сторона вивчення предмету, вони не прагнуть до самостійного нагромадження знань, мають низький рівень усвідомленості матеріалу; негативно ставляться до робіт творчого характеру, не цікавляться результатами своєї діяльності, в додатковій літературі бачать лише інтересні факти і яскраві ілюстрації.

Другий етап - зацікавленість, допитливість, характерними ознаками є: учні проявляють бажання краще розібратися в предметі, що вивчається, зрозуміти його сутність, призначення; вони активні на уроці, задають запитання, з задоволенням виконують додаткові завдання, читають додаткову літературу. Проте допитливість не поширюється на весь навчальний предмет. При вивченні іншої теми, інтерес до предмету може пропасти.

Третій етап - глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень розуміє структуру, логіку курсу, методи пошуку і доказу нових знань, його захоплює сам процес добування нових знань, самостійне розв'язання проблем надає задоволення допитливість. Рівень глибокого пізнавального інтересу характеризується такими ознаками пізнавальної діяльності учня. Учень активно працює на уроці, самостійно готує повідомлення, пов'язує вивчення предмету зі своєю майбутньою професією, виконує додаткові завдання, прагне до самоосвіти тощо [55].

Розрізняють три основні рівні розвитку пізнавального інтересу:

1) безпосередній інтерес до нових фактів та явищ, пов'язаних з інформацією, яку учні дістають на уроці (елементарний рівень);

2) інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ;

3) інтерес до причинно-наслідкових зв'язків, до виявлення закономірностей та встановлення загальних принципів, що стосуються різного роду явищ [27].

Наявність в учнів постійного інтересу до навчання і створює умови, за яких їх внутрішні зусилля погоджуються з зовнішніми діями вчителя, що забезпечує оптимальний рівень активності в навчальній пізнавальній діяльності учнів.

Особливістю пізнавального інтересу є можливість збагачувати та активізувати процес не лише пізнавальної, але і будь - якої іншої діяльності людини. Його предметом є найважливіша якість людини: пізнати навколишній світ не лише з метою біологічної та соціальної орієнтації в дійсності, а й у відношенні людини до світу - в бажанні проникнути в його різноманітність, відобразити в пізнанні суттєві сторони, причинно - наслідкові зв'язки, закономірності. У той же час пізнавальний інтерес, що є включеним у пізнавальну діяльність тісно пов'язаний з формуванням різних особистісних відношень. Відомо, що приємніше вчити тих, хто хоче вчитися, хто відчуває задоволення від навчальної праці, хто проявляє інтерес до знань. І навпаки, важко вчити тих, хто не відчуває бажання пізнавати нове, хто дивиться на навчання, на школу як на важкий тягар і чинить опір старанням вчителя, вважає Л. Шушора [58].

Пізнавальний інтерес характеризується вибірковим характером, виступає одним із найбільш істотних стимулів оволодіння знаннями, розширення світогляду, служить умовою творчого ставлення до навчання.

Інтереси різняться змістом, широтою, стійкістю, силою і дієвістю. Зміст інтересу - об'єкт, на який він спрямований. Стійкі інтереси, закріплюючись, стають особливостями особистості, нестійкі - носять тимчасовий характер. Ступінь наполегливості людини в пізнанні, в подоланні труднощів свідчить про різну силу інтересу. Дієві інтереси, на відміну від пасивних, спонукають людину до систематичних і цілеспрямованих дій, активним пошукам джерел задоволення інтересу.

У психології розрізняють епізодичні та постійні інтереси. Перші виникають і зберігаються лише в процесі конкретної діяльності. Після її закінчення вони згасають. Постійні інтереси не залежать від конкретних умов. Вони характеризуються тим, що закликають до діяльності в сфері, що цікавить людину, навіть тоді, коли умови для цього не благополучні. Саме постійний інтерес грає нову роль в підтримці і розвитку пізнавальної активності [33].

У дослідженні Г.Щукіної, І. Дубровіної доведено, що інтерес до діяльності впливає не тільки на характер діяльності, але і на особистість людини [60; 20].

Цінність пізнавального інтересу для розвитку особистості полягає в тому, що пізнавальна діяльність в даній предметній області, під впливом інтересу до неї, активізує психічні процеси особистості, надає їй глибоке інтелектуальне задоволення, яке сприяє емоційному підйому, призводить до того, що пізнавальний інтерес починає виступати як важливий мотив активності особистості, її пізнавальної діяльності.

Пізнавальний інтерес являє собою сплав важливих для розвитку особистості психічних процесів, основним елементом яких є вольове зусилля (Ушинський К.Д., Ананьєв Б.Г., Добринін М.Ф.).

Пізнавальні інтереси лежать в основі активності, самостійності школяра в навчанні. У дослідженні В. Лозової, О. Савченко зазначається, що при наявності інтересу знання засвоюються усвідомлено і міцно, за його відсутності - формально [38;49].

Процес формування пізнавальних інтересів тісно пов'язаний з розвитком навчальних умінь і навичок. Без оволодіння школярем такими уміннями його інтерес не проникає вглиб, він залишається поверховим. Наявність відпрацьованих пізнавальних умінь збагачує процес накопичення знань, які дають можливість учню самостійно виконати пізнавальну роботу, що підвищує його можливості пізнання, додає віри в свої сили, створює умови для самоствердження особистості й для розвитку пізнавального інтересу [12].

У дослідженні Л. Кузнєцова пізнавальний інтерес розглядається як джерело самостійного здобуття знань; він підвищує інтенсивність розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяє підвищенню якості засвоюваних знань, їх розширенню і поглибленню [37].

Таким чином, пізнавальний інтерес - це емоційно усвідомлена, вибіркова спрямованість особистості, яка звернена до предмета діяльності, що супроводжується внутрішнім задоволенням від результатів цієї діяльності.

Пізнавальний інтерес впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні здібності. Це, в свою чергу, забезпечує формування творчої особистості учня початкової школи, інтереси якого до пізнання дійсності чинять суттєвий вплив на його становлення; обумовлює ефективність уваги, пам'яті, свідомості, прояву позитивних емоцій, волю; сприяє творчій самореалізації і духовному самовдосконаленню, розвитку пізнавальної активності.

Розвиток пізнавальної інтересу, як однієї із якостей особистості молодших школярів, є результатом, і умовою успішності навчання. Важливими чинниками цього процесу є новизна змісту матеріалу, що вивчається, і сам підхід до його розгляду, емоційна привабливість навчання, творче використання вчителем програмового матеріалу, самостійність учня. Щоб мати можливість знайти себе у житті, школяр повинен бути здатним адаптуватися до різних ситуацій, самостійно визначати напрям дії, бачити шляхи вирішення проблеми, творче мислити. Тому і розвиток пізнавальної інтересу в учнів є одним із важливих завдань навчання.

Пізнавальний інтерес є одним із факторів навчального процесу, який має великий вплив як на створення світлої і радісної атмосфери навчання, так і на інтенсивність протікання пізнавальної діяльності учнів.

Навчання спирається на інтереси дітей, воно ж і формує їх, тому інтерес є передумовою навчання і його результатом. Пізнавальний інтерес може виступати і як засіб навчання, і як мета педагогічної роботи в плані розвитку загальної пізнавальної активності. Така потрійність прояву інтересу як мети, засобу і результату навчання та виховання складає головну особливість педагогічного аспекту проблеми формування пізнавальних інтересів учнів [59].

Таким чином, пізнавальний інтерес має пошуковий характер, підвищує можливості розумового розвитку учня, сприяє усвідомленій самостійності, викликає продуктивну роботу, змінює способи розумової діяльності, є умовою розвитку творчої особистості, умовою ефективного навчання, що підтримує активний стан школярів на всі етапах навчального пізнання.

У методичній літературі зазначається, що учителі, які працюють творчо, з метою розвитку пізнавальних інтересів учнів застосовують найрізноманітніші види інтелектуальної діяльності. При цьому вони враховують вікові дані учнів, рівень розвитку їх мислення, загальну теоретичну і практичну підготовку та індивідуальні особливості. Чим молодший вік, тим цікавішим має бути саме завдання. Цікава робота полегшує її виконання, вчить краще працювати [8, 336].

Важливу роль у розвитку пізнавального інтересу відіграє особистість вчителя, якість викладання, емоційність мови тощо, зазначаються Л. Нарочна, В. Пакулова та ін.[40; 42].

Одним із шляхів розвитку дієвих, стійких пізнавальних інтересів є - розуміння учнями значущості навчального матеріалу. Учень повинен на досвіді переконатися зв'язку між набутими знаннями і практикою.

Другий шлях - залучення школяра до активної пізнавальної творчої діяльності шляхом підбору цікавих, різноманітних за змістом і формою завдань, які спонукають до самостійного активного мислення. Важливо, щоб пізнання було пов'язано з позитивними емоціями, радістю [7, 52].

Таким чином, на підставі аналізу педагогічної літератури, ми з'ясували, що умовами розвитку пізнавальних інтересів є:

розуміння дитиною змісту і значення матеріалу;

новизна навчального матеріалу, його практична спрямованість;

емоційна насиченість навчання;

використання активних методів навчання, проблемних запитань, ситуацій і завдань;

створення можливостей для учнів проявити розумову самостійність і ініціативність;

глибоке знання вчителем предмета, інтерес до нього, вміння зацікавити ним дітей.

ведення навчання на високому, але посильному рівні труднощів; наявність різноманітного навчального матеріалу і прийомів навчальної роботи.

1.2 Засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи на уроках курсу «Я і Україна»

Сучасна методична література містить багато рекомендацій щодо розвитку пізнавальних інтересів. Існує безліч методичних посібників з різними видами завдань (пошукових, логічних), дидактичних ігор, проте в процесі роботи виникає багато проблем, які треба вирішувати з урахуванням конкретних можливостей, особливостей даного класу.

О. Біда зазначає, що на вихованні дитячих інтересів позначаються:

§ глибоке знання вчителем свого предмета і любов до нього, прагнення до постійного вдосконалення педагогічної майстерності;

§ використання наочних посібників, ТЗН;

§ залучення усіх учнів до роботи шляхом створення проблемно - пошукових ситуацій, дослідницького підходу до засвоюваного матеріалу;

§ формування загально - пізнавальних умінь;

§ практична спрямованість викладання з урахуванням вимог науки і виробництва, а також особистого досвіду учнів;

§ індивідуалізація підходу до дітей і диференціація вимог до них;

§ створення моделі педагогічної структури особистості;

§ тісний зв'язок уроків із позакласними заняттями [8; с.353].

Аналіз педагогічної літератури дає можливість встановити, що розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють захопленість викладанням, досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, що викликає здивування в учнів, емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-пошукового характеру, нестандартні завдання (завдання на складання казок, віршів, вправ і задач).

Зміст навчального матеріалу, що засвоюється молодшими школярами, володіє великим можливостями для розвитку пізнавального інтересу. Для пояснення окремих явищ потрібно вчити дітей звертатися до науково - популярної літератури. Потрібна вона і для того, щоб дібрати цікаві й потрібні відомості про життя рослин, тварин та неживу природу.

Наприклад, щоб викликати інтерес і збагатити уявлення учнів про властивості підземної води на уроці «Я і Україна» під час опрацювання теми «Вода нашої місцевості», учитель може розповісти не тільки про звичайні мінеральні джерела, а й про існування в природі джерел з гарячою мінеральною водою. Як свідчить досвід, використання науково - популярної літератури на уроках «Я і Україна» в початкових класах дає позитивні результати. Під впливом почутих цікавих відомостей учні стають уважнішими на уроках, а це один з критеріїв виявлення інтересів[8; 346].

Сьогодні головні джерела інформації - телебачення, газети, журнали. Їх повідомлення відрізняються і по формі і по можливостям використання їх в навчальному процесі. Газетні і журнальні статті легко опрацьовувати, відібрати доступні за змістом фрагменти, зачитувати учням на уроці вголос, розмножувати і давати учням в друкованому вигляді. Телевізійні передачі позитивно впливають на емоційну сферу дитини [40, 32].

Розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів сприяє використання дослідів і спостережень, наочності на уроках.

За допомогою наочності активізуються увага, сприймання, пам'ять, мислення; вона стимулює живе, зацікавлене спілкування дітей з приводу побаченого й почутого, викликає асоціативні зв'язки, розширює і уточнює поверхові і неповні уявлення дітей про рослинний світ. Наочність на уроках природознавства може бути натуральною (об'єкти природи живі і препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми). Усе, що учні сприймають, пізнаючи явища та об'єкти за допомогою зору та інших аналізаторів, належить до засобів наочності. Відомо, що учням важко розпізнати рослини вивчені лише за таблицями і альбомами. Якщо ж рослини бачити і вивчати як живий витвір природи, то, діючи на різні аналізатори дітей, вони викликають яскраві відчуття, безпосередні чуттєві сприйняття й чіткі уявлення. Натуральні предмети чи об'єкти пізнаються за допомогою не лише зорового, а й слухового, зорового, нюхового та інших аналізаторів.

До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних об'єктів, зображувальних посібників. Під час застосування наочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об'єкти, кінофільми, таблиці. Отже, основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається провідним в усьому навчальному процесі. Мета застосування наочних методів -- збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів.

Формування знань про рослини, тварин потребує демонстрації натуральних об'єктів, оскільки дає живі образні уявлення. Для демонстрування живих рослин залучають учнів, які вже ставили досліди за завданням учителя в позаурочний час, у куточку живої природи.

Для вивчення багатьох об'єктів, не доступних для сприймання в натурі, вчитель застосовує зображувальну наочність, коли використовується лише зображення предметів або явищ природи у вигляді таблиць, малюнків, моделей, муляжів, діапозитивів, кінофільмів тощо. Зображувальна наочність використовується для пояснення будови предметів живої та неживої природи, взаємозв'язків, що існують у довкіллі, теоретичного обґрунтування явищ, що спостерігаються. Завдання вчителя - керувати спостереженням дітей під час малювання, допомогти їм уважно розглянути предмет і зафіксувати на малюнку те, що є найхарактернішим для його зовнішнього вигляду [9, 45].

Використання ігор у навчанні допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам'ять, мислення, збуджує інтерес до навчання.

Дидактичні ігри - різновид ігор за правилами [13; 23].

Структурні компоненти дидактичної гри:

- дидактичне завдання - визначається відповідно до вимог програми з урахування вікових особливостей ( розвиток уявлень про природу);

- ігровий задум - дидактичне завдання, яке постає в грі перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму;

- ігровий початок;

- ігрові дії - засіб реалізацій ігрового задуму;

- правила дидактичної гри;

- підбиття підсумків гри.

Дидактичні ігри можуть включатися в урок на різних етапах уроку як структурний елемент, а може і весь урок будуватися як сюжетно-рольова гра (урок-мандрівка).

На уроках доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам'ятовування громіздких правил. Перевагу слід надавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Ігри, які використовуються на уроці «Я і Україна», класифікують за дидактичними навантаженнями:

1) ігри, які сприяють формуванню вміння класифікувати;

2) ігри, мета яких перевірка правильності сформованих уявлень;

3) ігри, спрямовані на виявлення природних зв'язків, сутність явищ;

4) ігри, спрямовані на формування вміння орієнтуватися на місцевості.

Переважно використовують сюжетно-рольові, ігри-вправи. Вони можуть :

- бути тільки в словесній формі;

- поєднувати слово і практичні дії;

- поєднувати слово й наочність;

- поєднувати слово і реальні предмети.

Великі можливості дає застосування ігор під час екскурсій. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак тваринного світу значно легше, якщо залучити учнів до активного емоційного сприймання.

Головні умови ефективності застосування ігор - органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування, обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій, його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей. Пояснення вчителя під час пояснення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес.

При використанні ігор необхідно:

- правильно і чітко сформулювати мету і завдання гри;

- зміст гри має відповідати змісту завдання;

- гра має бути посильною для всіх учнів, охоплювати всіх учасників;

- чітке формулювання правил;

- після гри потрібно зробити висновки [40].

Крім ігор, можна провести на лоні природи конкурси:

- «Чий букет кращий?» (оформлення і назва);

- «Хто знає птахів?» (окремі діти пробують імітувати голоси птахів, а інші називають їх);

- «Наші загадки» (діти самостійно складають загадки про явища природи, пори року, лісових птахів, квіти, овочі, фрукти, тварин) [8; 352].

Дуже цікавими є географічні подорожі за допомогою карти. Під час «подорожі» діти дізнаються про міста і села, про будівництво гідроелектростанцій, зрошувальних систем, розвиток сільського господарства. Під час «подорожі» крім карт використовують й інші види унаочнення: настінні таблиці і картини, діапозитиви, фрагменти діафільмів, натуральні об'єкти, які допомагають конкретизувати уявлення. Подача нового матеріалу у вигляді подорожі збуджує емоції дітей, розширює кругозір, викликає почуття гордості за свою Батьківщину.

Різноманітність ігрових засобів, пізнавальних завдань, ігор створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру чи завдання, що найбільше відповідають меті уроку. В іграх вправах молодші школярі розв'язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.[13;39;48;25]

Використання ребусів, кросвордів, чайнвордів, шарад, анаграм - важливий засіб розвитку інтересу молодших школярів. Вони викликають позитивні емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного, є цікавими формами перевірки засвоєння фактичного матеріалу. Гра зі словами є помічником класоводів, оскільки вона збагачує словниковий запас дітей, активізує мислення, тренує пам'ять, розвиває загальну ерудицію, розширює обсяг знань, допомагає в інтелектуальному спілкуванні, є надійним засобом психологічного розвантаження розумової праці школярів.

Кросворди складають на базі основного програмного матеріалу із зашифрованими природознавчими поняттями і термінами. Та на уроці кросворди мають бути цілеспрямовані не на перевірку загальної ерудиції учнів, а на краще засвоєння ними фактичного матеріалу.

Для закріплення у дітей уміння розрізняти предмети живої і неживої природи використовують чайнворди. Для учнів молодших класів чайнворди добирають у вигляді загадок.

Значне місце серед засобів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності молодших школярів належить загадкам [10;11;47;52]. Загадка містить у собі великі можливості для розвитку уваги, кмітливості, уяви, асоціативного мислення, формування уміння виділяти й уподібнювати істотні ознаки об'єктів, стимулює допитливість. Вміло підібрані і вдало використані на уроці, загадки розвивають позитивне ставлення до процесу засвоєння поняття, пізнавальний інтерес, ознайомлюють учнів з усною народною творчістю. До кожної програмової теми курсу «Я і Україна» можна дібрати загадки, що характеризують виучуваний об'єкт чи явище. Наприклад:

Дихають, ростуть, а ходити не можуть.

(Рослини.)

Узимку голі мерзнуть в полі.

А весною, диваки, одягають кожушки.

(Дерева.)

Висить - зеленіє, лежить - жовтіє, впаде - чорніє.

(Листя.)

Сидить дівка в коморі, а коса її надворі.

( Морква.)

Сама жовта і цукриста, я красуня золотиста

(Диня.)

Що то за голова, що лиш зуби й борода.

(Часник.)

Червоне личко, зелена стрічка.

(Помідори.)

Молодші школярі чутливі й емоційні слухачі. Їм до вподоби поетичні рядки, віршовані примовки, влучні і виразні прислів'я, та приказки:

- «Проліски - очі березня»;

- «Осінь іде - дощі за собою веде».

На увагу заслуговують також міфи, легенди як жанр народної творчості. Доцільно ознайомити молодших школярів з різноманітними історіями з життя рослин, використовуючи народні легенди та повір'я. Дізнавшись про легенду - історію певної рослини, можна запропонувати учням скласти легенду про іншу квітку, або історію рослини, яку розглядали на уроці.

На почуття, мислення дитини впливає краса опису процесів, явищ природи і предметів навколишнього світу. Корисно включати в розповідь учителя або під час бесіди уривки з художніх творів, віршів, пісень. Уривки з прози або вірші можна використовувати на початку уроку, що підвищує інтерес учнів до виучуваного матеріалу, або для закріплення знань.

Краса природи оспівується в творах багатьох письменників. Саме цими творами може користуватись вчитель на уроках «Я і Україна».

У педагогічній літературі зазначається, що розвитку пізнавальних інтересів сприяє запровадження різних форм роботи: роботи в парах, груповій роботі, застосування диференціації навчання. Мета такої роботи -- спонукати дітей до постійної активної праці, розвивати інтерес учнів до оволодіння предметом, вчити спілкуватися, прислухаючись не лише до себе, а й до інших [9;27].

Формування пізнавальних інтересів є більш ефективним, якщо: організується різноманітна творча діяльність, види якої систематично чергуються. Для належного формування природничих понять багато уваги слід приділяти розвитку логічного мислення, використанню завдань з логічним навантаженням як необхідної умови розвитку пізнавальних інтересів. Дітей треба залучати до активної участі у розв'язуванні посильних пізнавальних завдань, поступово ускладнюючи їх. Розвиток логічного мислення -- це копітка наполеглива робота упродовж всього періоду навчання. Оскільки діти швидко втрачають інтерес до одного виду діяльності, треба робити процес пізнання цікавим [17;21].

1. Сортування навчального матеріалу за завданням учителя.

2. Порівняння у формі зіставлення і протиставлення як засіб відкриття нових властивостей, ознак предметів і явищ, що вивчаються.

3. Використання аналогії як засобу перенесення способу дії.

4. Класифікація предметів і явищ навколишнього середовища.

5. Виділення головного.

6. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

7. Доведення істинності судження [26;27].

Наприклад, добірка завдань з логічним навантаженням.

- Як відомо, моря весь час поповнюються прісною водою річок. Проте солоність морської води при цьому не зменшується. Чому?

- Відомо, що температура танення льоду О °С. Проте взимку сніг на вулицях лежить і при температурі, вищій від нуля. Як це пояснити?

- У вітряний день нам стає тепліше, якщо ми заховаємося від вітру. А чи однакові показники термометра на вітрі і в затишку?

- З поданих слів спочатку випишіть назви овочів, потім фруктів (огірок, гарбуз, вишня, лимон, морква, апельсин, буряк, помідор, яблуко, мандарин, салат, картопля, черешня).

- Випишіть спочатку назви перелітних птахів, потім осілих (журавель, синичка, сойка, ластівка, горобець, ворона, дятел, шпак, лелека, сорока).

Активна пізнавальна діяльність уроці, розвиток пізнавальних інтересів неможливі, якщо вчитель працює з класом, не враховуючи індивідуальні особливості учнів. Діти різні, рівень підготовленості до навчання -- також. Тому необхідна диференціація. В. О. Сухомлинський зазначав, що до кожного школяра треба мати підхід, давати йому посильне завдання. Лише за цієї умови можливий розвиток пізнавальних інтересів [8].

Урок природознавства в початковій школі - це ідеальний матеріал для створення проблемних ситуацій. Значно кращі успіхи у навчанні досягаються там, де процес навчання будується на основі проблемно-пошукової діяльності молодших школярів. Серцевиною проблемного уроку є взаємодія вчителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні взаємостосунки під час вирішення проблеми. Важливе не тільки вміння вчителя створювати проблемну ситуацію, а й здатність організувати обговорення і розв'язання її учнями. Саме на цих уроках у дітей виникає дуже багато питань: “Чому?”, “Як?”, “Звідки?”. Вчитель разом з дітьми може розв'язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами:

- через проблемне викладання знань учителем;

- через організацію частково-пошукової діяльності;

- через організацію дослідницької діяльності шляхом спостереження учнів у природі чи за результатами самостійного досліду.

Важливим засобом створення проблемних ситуацій у вивченні природи є дослідницька робота (розв'язання завдань випливає із спеціально створених умов. Наприклад: теми «Термометр», «Органи рослин», «Умови життя рослин», «Вегетативне розмноження рослин», «Сніг і лід», «Корисні копалини», «Вода -- розчинник» тощо).

Створення проблемних ситуацій та їх розв'язання тут досягаються частково-пошуковим методом, іноді дослідницьким, за допомогою лабораторних, демонстраційних і домашніх дослідів. Відкриття, які учні роблять при цьому, незначні, але дітям вони дають велике інтелектуальне задоволення. Чим більше створюватиметься для учнів складних ситуацій, які вони спроможні подолати, тим інтенсивніше в них розвиватиметься інтерес до знань, науки, школи.

У ході вивчення курсу природознавства можна створити певну постійно зростаючу систему залучень учнів до вирішення проблемних ситуацій, а також до самостійної пошукової діяльності [29;34].

Таким чином, нами виявлено основні засоби розвитку пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу «Я і Україна»

1.3 Стан розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» в практиці школи

Перед сучасною початковою школою стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, яка була би більш особистісно-орієнтованою на всебічну підготовку школярів, їхній цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Вивчення шкільної практики засвідчує, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для розвитку індивідуальності учнів, їхнього інтересу.

Щоб з'ясувати стан розвитку в молодших школярів пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна» у шкільній практиці, проводився констатуючий експеримент. Він передбачав вивчення досвіду вчителів щодо використання різних засобів розвитку пізнавального інтересу на уроках курсу «Я і Україна». Констатуючим експериментом було охоплено 8 вчителів навчально-виховного комплексу № 35 м. Тернополя. Основними методами дослідження були спостереження уроків, бесіди з вчителями, аналіз конспектів уроків вчителів.

У процесі бесіди, ми намагались отримати відповіді на такі запитання:

1. Чи ставити ви своїм завданням на уроках формувати пізнавальний інтерес в молодших школярів?

2. Чи використовуєте дидактичні ігри на уроках? (систематично, іноді, дуже рідко)

3. Чи використовуєте на уроках цікаві завдання, цікаві повідомлення? (систематично, іноді, дуже рідко)

4. Чи використовуєте на уроках усну народну творчість: загадки, прислів'я, приказки, казки, легенди тощо? (систематично, дуже рідко, іноді)

5. Які умови впливають на формування і розвиток пізнавального інтересу учнів на уроці?

Відповідаючи на перше запитання, усі вчителі зазначали, що дуже важливо, щоб з перших днів перебування дитини в школі, вчитель зміг створити на уроках атмосферу інтелектуального пошуку, творчості, вчив дітей, надавав їм можливість відчувати радість від пізнання і творчої діяльності, формував і розвивав пізнавальний інтерес. Вони вважають, що робота над розвитком пізнавальних інтересів учнів підвищує продуктивність праці учнів, швидкість і стійкість запам'ятовування природничих понять. Зростає рівень успішності дітей, чи не основний показник їх діяльності в школі.

Усі вчителі зазначили, що використовують дидактичні ігри на уроках іноді. Вони вважать, що дидактичні ігри створюють певний емоційний фон в учнівському колективі, але й потребують певного емоційного настрою. Бажання грати, прагнення до діяльності властиві кожному учню. У грі учні вчаться логічно висловлювати свої думки, послідовно діяти, бути спостережливими. Ігри дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес, здійснити самоконтроль пізнавальної діяльності.

Цікаві завдання і повідомлення використовують дуже рідко, за браком часу.

Усі вчителі зазначили, що використовують на уроках усну народну творчість, найчастіше - загадки, прислів'я, приказки; казки і легенди - рідко.

Учителі погоджувалися, що на уроці слід використовувати ребуси, кросворди, ігри, елементи фантастики, народні приказки та казки, але не перенасичувати їх різноманітним цікавим матеріалом. Це переобтяжує дітей. Інша справа, коли гра тільки спонукає до роботи, допомагає в навчанні. І діти, і вчитель мають зрозуміти, що урок -- це насамперед праця і навчання. А все інше тільки допоміжні моменти.

Визначаючи, які умови впливають на формування і розвиток пізнавального інтересу школярів, деякі педагоги вважали, що формування внутрішнього світу школярів багато в чому залежить від особистості вчителя, його ерудиції і майстерності викладання, моральної спрямованості. Коли вчитель досконало і глибоко володіє наукою, в процесі навчання він оперує цікавими деталями і фактами, вражає учнів своїм широким кругозором.

Інші вчителі зазначали, що на розвиток пізнавального інтересу впливають стосунки, які складаються між вчителем і учнями. Стосунки взаєморозуміння, прагнення йти один одному на зустріч, спільно приходити до істини тверджень породжують потребу спілкування з вчителем і велике почуття задоволення від усвідомлення своїх пізнавальних можливостей.

У процесі бесіди усі вчителі зазначали, що завдання сучасної школи - на основі вивчення індивідуальних особливостей учнів, виявити обдарованих вихованців, допомагати їм у самопізнанні, розвиткові, заохочувати дитячу творчість, виробляти індивідуальну програму організації навчально пізнавальної діяльності, аби оптимально завантажувати розумові здібності обдарованого школяра. У сучасній школі, на їх думку, є всі можливості для вдосконалення і створення нових ефективних засобів розвитку пізнавальних інтересів дітей до навчання, для виявлення закономірностей, що допомагають спрямувати їхню навчальну діяльність.

Аналіз 10 відвіданих уроків, конспектів учителів з курсу «Я і Україна» засвідчив, що педагоги використовують різноманітні засоби розвитку пізнавального інтересу молодших школярів.

Аналіз публікацій [11; 15; 47; 25 та ін.], присвячених ознайомленню з досвідом передових учителів щодо формуванню і розвитку пізнавального інтересу молодших школярів засвідчив, що вчителі - практики здійснюють пошук методів і засобів навчання, які сприяли б розвитку пізнавального інтересу учнів, підвищували ефективність набуття ними нових знань та умінь .

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО - ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ КУРСУ «Я І УКРАЇНА» У 3-4 КЛАСАХ

2.1 Аналіз програми і підручника курсу «Я і Україна» (3-4 клас)

На розвиток пізнавального інтересу молодших школярів впливає, перш за все, зміст навчального матеріалу. Він по-різному засвоюється учнями і впливає на їхній розвиток залежно від методу навчання, що визначає спосіб і характер їх взаємодій з навчальним матеріалом. Зміст передбачає розвиток творчого мислення, пізнавальної потреби, інтересу до пошуку шляхів пізнання, допитливості, уміння аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, самостійно робити висновки, спостерігати, порівнювати, що закладено в основу розвитку пізнавальної активності.

У 3-4-х класах навчальний предмет «Я і Україна» реалізується через окремі навчальні предмети «Природознавство » та «Громадянська освіта». Проаналізуємо природничо - наукову складову змісту курсу [44].

«Природознавство» в 3-4 класах є логічним продовженням природничої складової курсу «Я і Україна», який вивчається в 1-2-х класах. Як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки зміст його утворює система уявлень і понять, відібраних з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв'язків у початковій ланці освіти і перспективних зв'язків із природознавчими предметами, що вивчатимуться в наступних класах.