Результативність використання різних видів усного рахунку для підвищення пізнавального інтересу до уроків математики

Сучасний урок суттєво відрізняється від своїх попередників. У його основі лежить такий підхід до навчання, який зорієнтований на розвиток особистості кожного учня. І якщо раніше вчитель просто давав нові знання учням, то тепер він зобов'язаний так організувати навчальний процес, щоб учень сам дійшов потрібного висновку.

Сукупність цих факторів призвела до такої невеличкої «революції» в українській школі, коли, з одного боку, учителі вже не можуть викладати по-старому, а учні, у силу вищезгаданих причин, не у змозі вчитись по-новому. Але найскладніше в цій ситуації, з моєї точки зору, було кожному з нас, учителів, сформувати в собі нове, позитивне мислення, а процес навчання з обов'язку перетворити на захоплення, радість навчання та спілкування. І тому вважаю, що виконання теперішньої навчальної програми неможливо уявити на тлі такого ставлення до навчальних предметів, яке було раніше (головні та другорядні предмети, кожний предмет сам по собі). Я дійшла висновку, що сучасний урок повинен базуватись на інтеграції й міжпредметних зв'язках. Тому вирішила глибше вивчити та дослідити, як викладання того чи іншого предмета впливає в загальному на розумовий розвиток кожного учня.

Як уже зазначено, діти приходять до першого класу досить різні, особливо за своїми комунікативними вміннями, тому основним завданням є «вирівнювання» учнів. Цій меті підпорядкована комунікативна лінія змісту навчальної програми математики для 1-2-го класу, що передбачає формування в молодших школярів чотирьох основних видів мовленнєвої діяльності - аудіювання, говоріння, читання, письма. А основним завданням таких занять є:

· активне та цілеспрямоване збагачення й удосконалення мовлення учнів;

· безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів;

· грамотність усного й писемного мовлення;

· розвиток логічного мислення;

· розширення кругозору дітей.

Але в усіх випадках головним є навчання школярів зв'язного мовлення: усного чи писемного, що неможливо без тісних міжпредметних зв'язків, які дають можливість створення цілісної картини. Отже, основним завданням є навчити учнів користуватись мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. Усе це тісно пов'язано з аудіюванням - слуханням і розумінням усних висловлювань. Переконалась, що діти в першому класі майже не вміють слухати, тобто в більшості дітей недостатньо розвинена увага: їм важко сприйняти й усвідомити почуте з першого разу, тому є необхідність повторювати важливу інформацію кілька разів. Упевнилась, що аудіюванню, як і іншим видам мовленнєвої діяльності, треба навчати спеціально, за окремою методикою. Навчаючи молодших школярів умінь аудіювати, планую та проводжу роботу за такими напрямами.

I. Аудіювання під час пояснення нового матеріалу.

1) робота із сигнальними картками за тестовими завданнями (схема «так-ні»);

2) формулювання комунікативного завдання, наприклад:

· виберіть малюнок, який найкраще відповідає змісту прослуханого;

· підрахуйте дійових осіб тощо.

Вибір завдань залежить від характеру матеріалу, етапу навчання, теми та мети уроку.

II. Аудіювання як елемент діалогічного мовлення. Робота за цим напрямом відбувається, коли формуються вміння говорити та виникає обумовлена необхідність: без аудіювання не буває спілкування. Адже ще хтось із древніх мудреців сказав, що бути хорошим співрозмовником означає вміти слухати. Цю роботу необхідно вести паралельно на всіх уроках, таким чином шліфуючи вміння спілкуватись і саму культуру спілкування кожного учня.

ІІІ. Аудіювання як спеціальний різновид вправ. Відіграє важливу роль у вигляді підготовчих вправ. Оскільки одним із найважливіших завдань у першому класі є навчити дітей слухати пояснення вчителя, зосереджувати свою увагу в певні моменти уроку на мовленні учасників навчального процесу, то для розвитку аудіативних умінь і навичок молодших школярів я використовую на уроках письма такі завдання:

1. З ряду зачитаних цифр виділити зайве (цифри зачитую один раз).

· два, три, п'ять, дев'ять, чотири.

Одночасно пропоную учням аргументувати свій вибір.

3. Віднайти зображення того предмета, який я описала (пояснити свій вибір).

4. Особливе захоплення в учнів викликає гра «Упіймай звук». Використовую її на уроках письма у вигляді фізхвилинки. При вивченні написання нової букви зачитую вірш, де найчастіше зустрічаються слова з цією цифрою, а учні плескають у долоні тоді, коли я вимовляю слово, в якому є звук, що позначається цифрою, яку вчимо (ніби ловлять звук, який вимовляється).

Проводячи аудіювання, постійно опиняюсь перед фактом неоднакових можливостей учнів. У такому випадку застосовую диференційований підхід. Поділяю клас на дві групи за рівнем встигання та пропоную кожній посильне завдання. Для слабшої групи повторюю текст вправи 2-3 рази. Тим самим допомагаю учням розвивати та вдосконалювати навички усного висловлювання. Переконана, що неможливо досягнути бажаного результату, проводячи аудіювання тільки на уроках математики. Аудіативні вміння та навички, здобуті на цих уроках, повинні бути взаємопов'язані та взаємодоповнюватись.

Переконалась, що найуспішніше навчаються ті школярі, які з першого класу навчені відповідати повними реченнями, розгорнуто. Тому з перших днів навчання важливо подбати про створення емоційно сприятливої атмосфери спілкування, що налаштовує учнів на розмірковування, аналіз, пошук, допомагає їх «розговорити». Діючи таким чином, можна навчити учнів висловлювати свої думки та міркування вголос, доводити свою правоту, у них зникає страх перед спілкуванням. Маленькі школярі вчаться запитувати, відповідати, розповідати, доводити та міркувати, реагувати на нове, невідоме, виділяти запитання з мовлення вчителя.

Для розвитку діалогічного мовлення використовую сюжетно-рольові ігри, проводжу запитально-відповідну роботу за малюнками у прописі в режимі: учитель-учень, учень-учень, а на уроках читання ця робота продовжується у вигляді діалогу-обговорення прочитаного тексту.

Для навчання монологічному мовленню використовую такі завдання:

· опиши малюнок;

· доведи свою думку;

· поясни свій вибір;

· тематичні розповіді.

Здобуті навички знаходять своє застосування й удосконалення на уроках математики, де потрібно лаконічно пояснити задачу та шляхи її вирішення; на уроках природознавства та інших предметів. Отже, навички монологічного та діалогічного мовлення, сформовані на уроках у початковій школі, є основою для розвитку культури спілкування кожного учня в подальшому навчанні й житті, адже існування людини за межами спілкування неможливе.

Третім видом мовленнєвої діяльності є читання. Це такий предмет, який одночасно є дієвим засобом навчання молодших школярів та інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметів. Давно відомо, що велику частину інформації сучасні учні отримують завдяки читанню книг, газет, журналів, з Інтернету. Але в будь-якому випадку необхідно вміти читати, це і є одним з головних завдань учителя початкових класів. Слід навчати дітей не просто читати, а розуміти текст, бачити вказівки до нього, а іноді й «читати між рядками», спираючись на текст, відповідати на запитання за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання у процесі аналізу твору, тексту вправи, умови задачі. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту прочитаного, формуванню свідомого читання, що важливо на всіх уроках, де у процесі навчання застосовуються підручники або додаткова література. При цьому виробляються практичні навички читання мовчки, що сприяє розвитку його швидкості, перевіряється розуміння змісту, це спонукає учня до осмисленого читання. Досить часто діти, намагаючись відповісти на запитання, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку самостійно. Мені доводилося спостерігати таку ситуацію: при написанні самостійної роботи навмисне не наголошувала на тому, щоб учні закрили підручники, і тільки кілька учнів у процесі виконання завдань здогадуються скористатись ними, знаходячи там відповіді, в яких сумнівались. Звернула увагу на цей факт, тому завжди пояснюю учням, що книга - їх друг, і якщо вони чогось не знають або забули, то варто полистати книжку та знайти необхідну інформацію. Особливу роль відіграє робота над виразністю читання, що дозволяє виділити логічним наголосом важливе для розуміння змісту слово, речення, групу слів. Де зробити паузу, щоби були збережені смислові частини, які полегшують сприйняття змісту в цілому, а також гучність і темп читання. Слід звертати увагу на інтонаційне забарвлення кожного окремого речення, що впливає на загальну грамотність учня, а в подальшому полегшує сприйняття теми «Поділ речень за інтонацією та метою висловлювання».

Викладаючи математику у трьох класах однієї паралелі, мала змогу порівняти, як впливає рівень викладання читання на темп роботи та результат засвоєних знань на моєму уроці. Сучасні підручники настільки насичені друкованими текстами, що діти, в яких невиразне, повільне читання, приречені на розумову відсталість, обмеженість і зубріння. Читаючи повільно, без інтонації та логічних наголосів, наприклад, завдання до вправи, доки учень дочитує до крапки, то забуває, що було спочатку. Він не розуміє загального змісту прочитаного й не знає, що треба робити. Аналогічна неприємна ситуація трапляється з такими учнями й на інших уроках. Це нерозуміння накопичується, і дитина згодом утрачає інтерес до знань і прагнення вчитись. Щоб уникнути такої ситуації, варто особливу увагу в першому класі звернути саме на читання, адже це основа плідної праці на інших уроках. Використовуючи на уроках читання всі види переказів - стислі, вибіркові, творчі, учитель дає можливість учням запам'ятовувати нові слова, звороти мови, фразеологізми, які потім вони використовують на уроках мови при написанні власних творів чи письмових переказів. У перших і других класах навчання усному переказу ведеться паралельно на уроках навчання грамоти та на уроках письма. Одночасно з розширенням словникового запасу ця методика іде в ногу з розвивальними принципами сучасної школи, привчає до самостійності, вміння й бажання кожного учня через слово виразити свою особистість, прищеплює любов до багатої та красивої української мови.

Одним із напрямів своєї роботи вважаю навчання учнів засобами слова розкривати принадність рідної природи, через слово передавати любов до своєї землі, бережливо ставитись до кожної живої істоти, дерева, квітки. Це не лише тематичні уроки мови, а виховання такого стану душі, коли все суще на землі сприймається учнем як частина його буття. Особливо чітко ця мета прослідковується на уроках інтегрованого курсу «Довкілля». Використовую все це як виховний аспект до кожного уроку. Для цього залучаю знання, здобуті учнями на уроках читання, природознавства, музики, охорони здоров'я та малювання. Наприклад, при складанні тексту-опису ялинки у пригоді стануть враження, які отримали учні під час спостереження цього дерева у природі (екскурсію можна провести на уроках природознавства), сюди можна залучити нові слова й вирази, які запам'ятались учням з уроків читання, їм буде легше описати це дерево, якщо вони будуть мати певні знання, отримані на уроках малювання та праці (при малюванні вітальної листівки, де обов'язково присутній головний атрибут новорічних свят - ялинка; виготовлення новорічних прикрас у формі лісової красуні), для створення відповідного емоційно-психологічного настрою можна прослухати звуковий запис пісень про ялинку або проспівати одну з них, вивчених на уроках музики.

Таким чином, правильне використання сучасних методів і міжпредметних зв'язків робить урок цікавим, а головне - діти запам'ятовують і розуміють матеріал краще, бо крок за кроком самі збирають потрібну інформацію та відповіді на запитання, що поставив учитель.

Формування навичок письма має велике значення. Привчаючи першокласників до чіткого, акуратного, усталеного письма, я виховую в них старанне ставлення до виконання будь-якої роботи. Учні, які старанно пишуть, так само старанно виконують завдання й на інших уроках. Особливу увагу приділяю виконанню дітьми правил гігієни письма - одному з основних факторів навчання. У формуванні цих навичок велику роль відіграє аналіз допущених помилок (у букварний період - правила написання букв і з'єднань, а у 2, 3, 4_х класах при роботі над орфографічними помилками). Паралельно з цим учні вчаться співставляти, порівнювати, аналізувати, розвивається самокритичність, самооцінка. Уроки письма в період навчання грамоти надзвичайно складні за своєю структурою та навчальним навантаженням. Ураховуючи вимоги чинної програми, згідно з якою першокласники пишуть не більше 7_и хвилин протягом уроку, добираю додатковий матеріал із розвитку мовлення, формую початкові навички читання, забезпечую підготовчі вправи до письма (малювання, штрихування, обведення), розвиваю логіко-мовленнєву діяльність. Як відомо, увага молодших школярів нестійка, а тому потрібно постійно змінювати види діяльності, створювати ігрові ситуації, сюжетно-рольові ігри, виконувати творчі завдання. Початки логічного мислення й абстрагування, аналізу й синтезу, що отримують учні на уроках математики, мають своє продовження та вдосконалюються на уроках письма, а у 2-4_х класах і на уроках української мови завдяки виконанню творчих завдань з логічним навантаженням. Про необхідність розвитку логічного мислення йдеться в пояснювальних записках до навчальних програм, у методичних посібниках. Неволодіння прийомами логічного мислення призводить до неповноцінного засвоєння навчального матеріалу. Ми кажемо: «порівняй», «проаналізуй», «запиши за аналогією», а дитина не знає, як це робиться, учень не розуміє, що від нього вимагають, як виконати завдання. Саме творчі завдання сприяють розвитку в кожного учня пам'яті, уваги, уяви, мислення. Вони також можуть застосовуватись на уроках як тренувальні вправи з різним дидактичним навантаженням.

1.2 Роль і значення дидактичної гри у формування математичних знань у молодших школярів

Гра широко захоплює всю особу дитяти - розумову, емоційну, рухову, вольову сферу, звідси і різносторонній вплив її на розвиток дитяти.

Гра - один з найважливіших засобів розумового і етичного виховання дітей. А.С. Макаренко, говорив: «Яке дитя в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі».

У дошкільному віці гра є провідною діяльністю. У ній відбувається розвиток найважливіших психічних новоутворень дитяти: засвоєння мотивів суспільне значимій діяльності, розвиток розумових дій з символами і значеннями, становлення елементів довільної поведінки, формування уяви.

З приходом дитини в школу змінюється його соціальна позиція, що веде діяльність з ігрової перетворюється на учбову і основним видом його діяльності повинне стати учення. Тому в початковій школі необхідно закласти в учнів основи учбової діяльності. Проте цей процес ускладнюється віковими особливостями молодших школярів: слабкою перемиканню уваги, його нестійкістю, мимовільністю пам'яті і мислення. Для подолання цього і в ученні повинні широко використовуватися ігрові форми активності дітей - учбова діяльність молодшого школяра має бути пронизана ігровими моментами.

Гра - це засіб, що знімає неприємні або заборонені для особи школяра переживання.

Тому навчання має бути організоване так, щоб воно виступало як вільна форма активності учнів, і такою формою активності, вже освоєної молодшими школярами, є гра.

Для молодших школярів навчання - нова і незвична справа. Тому при знайомстві з шкільним життям гра сприяє зняттю бар'єру між «зовнішнім світом знання» і психікою дитяти. Ігрова дія дозволяє освоювати те, що заздалегідь викликає у молодшого школяра страх невідомості, пошану, що постійно вселяється, до шкільної премудрості, що заважає вільному освоєнню знань. Окрім, того установка на виконання учбової роботи у дітей ще не сформована. Тому основним типом дидактичних ігор, використовуваних на початкових етапах, є ігри, що формують стійкий інтерес до учення і знімають напругу, яка виникає в період адаптації дитяти до шкільного режиму. Гра є одним із засобів формування психологічних утворень, украй необхідних для учбового процесу, - мислення, уваги, пам'яті і так далі

Оскільки провідний тип діяльності молодших школярів - учбова діяльність, дидактичні ігри повинні забезпечувати формування навиків учбової роботи і формування власне учбової діяльності. В процесі гри створюються умови для освоєння соціальних ролей і того середовища, в якому відбувається навчання дитяти (роль вчителя, роль контролера, роль оцінювача результатів учбової роботи і так далі).

Як правило, гра направлена на рішення не однієї задачі, а цілого круга завдань, причому провідна функція гри визначається її дидактичними цілями. Наприклад, функція освоєння соціальних ролей може реалізовуватися в більшості ігор, оскільки дидактичні ігри найчастіше носять колективний характер і передбачають те або інше розділення ролей.

Гра - це «дитя праці». Дитя, спостерігаючи за діяльністю дорослих, переносить її в гру.

Дитина грає спочатку з реальними предметами, що оточують його, а потім з уявними, які для нього фізично недоступні. У цих іграх він опановує предмети навколишнього світу.

Виникаюча потреба діяти і поступати, як дорослий, не завжди задовольняється. Граючи, дитина переймає на себе соціальну функцію дорослого і відтворює її в своїх діях. Ігри дітей найчастіше відображають професійну діяльність дорослих. У них діти вступають у різні відносини: співпраці, супідрядності, взаємного контролю. Норми людських взаємин через гру стають джерелом розвитку моралі самого дитяти; діти дістають можливість для становлення як особи в цілому, так і окремих психічних процесів.

Дидактична гра є коштовним засобом виховання розумової активності дітей, вона активізує психічні процеси, викликає в учнів живий інтерес до процесу пізнання. У ній діти охоче долають значні труднощі, тренують свої сили, розвивають здібності і уміння. Вона допомагає зробити будь-який учбовий матеріал захоплюючим, викликає в учнів глибоке задоволення, створює радісний робочий настрій, полегшує процес засвоєння знань.

Високо оцінюючи значення гри, В.А. Сухомлинський писав: «Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитяти вливається цілющий потік вистав, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості і допитливості». [16, 103]

У дидактичних іграх дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети по тих або інших ознаках, виробляє доступні йому аналіз і синтез, робить узагальнення.

Дидактичні ігри надають можливість розвивати у дітей довільність таких психічних процесів, як увагу і пам'ять. Ігрові завдання розвивають у дітей кмітливість, винахідливість, кмітливість. Багато хто з них вимагає уміння побудувати вислів, думку, висновок; вимагають не лише розумових, але і вольових зусиль - організованості, витримки, уміння дотримувати правила гри, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу.

Художньо оформлені іграшки, малюнки, демонстраційний і роздавальний матеріал до ігор виконують завдання художнього виховання.

Проте не всяка гра має істотне освітнє і виховне значення, а лише та, яка набуває характеру пізнавальної діяльності. Дидактична гра характеру, що виучується, зближує нову, пізнавальну діяльність дитини з вже звичною для нього, полегшуючи перехід від гри до серйозної розумової роботи.

Дидактичні ігри конструюються по-різному. У деяких з їх є всі елементи ролевої гри: сюжет, роль, дія, ігрове правило, в інших - лише окремі елементи: дія або правило або і те і інше.

Тому по структурі дидактичні ігри діляться на сюжетно-ролеві і ігри-вправи, окремі елементи гри, що включають лише. У сюжетно-ролевих іграх дидактичне завдання приховане сюжетом, роллю, дією, правилом. У іграх-вправах вона виражена явно. У дидактичній грі її задум, правило, дія і включене в них розумове завдання є єдиною системою формуючих дій.

Дидактичні ігри особливо необхідні в навчанні і вихованні дітей шестирічного віку. У них удається сконцентрувати увагу навіть самих інертних дітей. Спочатку діти виявляють цікавість лише до гри, а потім і до того учбового матеріалу, без якого гра неможлива.

Як показують спостереження за навчанням дітей шестирічного віку, найбільших успіхів досягають ті вчителі, які відводять на гру третю частину уроку. Недооцінка або переоцінка гри негативно позначаються на учбово-виховному процесі. При недостатньому використанні гри знижується активність учнів на уроці, ослабляється інтерес до навчання, при її переоцінці учні насилу перемикаються на навчання в неігрових умовах.

При підборі ігор поважно враховувати наочно-дієвий характер мислення молодшого школяра. Необхідно також пам'ятати і про те, що ігри повинні сприяти повноцінному все сторонньому розвитку психіки дітей, їх пізнавальних здібностей, мови, досвіду спілкування з однолітками і дорослими, щепити інтерес до учбових занять, формувати уміння і навики учбової діяльності, допомагати дитяті опановувати уміння аналізувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати. В процесі проведення ігор інтелектуальна діяльність дитяти має бути пов'язана з його діями по відношенню до довколишніх предметів.

Для успішного навчання математиці в процесі гри необхідно застосовувати як предмети, що оточують школяра, так і їх моделі.

Психологи встановили, що засвоєння дитям знань починається з матеріальної (або матеріалізованого) дії з предметами або їх моделями, малюнками, схемами. При цьому образи предметів, їх властивості, ознаки і дії, які діти здійснюють з предметами або їх моделями, переносяться в план вистав. Практичні дії діти описують словесно. Цей процес відображає взаємодію учня з пізнаваним матеріалом. Таким чином, здійснюється зв'язок між матеріальною і внешнеречевою формами дії. Опора на дії з предметами або їх моделями постійно скорочується. Промовляння ігрових дій переноситься у внутрішній план (дії в думці).

Таким чином, матеріальна (або матеріалізована) форма дії є початковою, зовнішньомовна - передбачає міркування, розумова форма дії (промовляння про себе) здійснюється тоді, коли у учня вже сформовані вистави або поняття.

Ці три форми дії взаємозв'язані, впливають на розвиток різних сторін мислення: наглядно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного. При вивченні кожного розділу математики необхідно, аби діти засвоїли всі форми дії. Діяльність дітей має бути різноманітною за не лише формою, але і за змістом і будуватися відповідно до закономірностей навчання, сформульованих педагогів: «Чим більше і різностороннє забезпечувана вчителем інтенсивність діяльності що вчаться з предметом засвоєння, тим вище якість засвоєння на рівні, залежному від характеру організовуваної діяльності - репродуктивною або творчою». [8, 166]

1.3 Використання дидактичної гри у формування математичних знань у молодших школярів

На уроках математики з молодшими школярами гра займає велике місце. Це головним чином дидактичні ігри, тобто ігри, вміст яких сприяє або розвитку окремих розумових операцій, або освоєнню обчислювальних прийомів, навиків в побіжності рахунку і ін. Цілеспрямоване включення гри на уроках математики підвищує інтерес дітей до цієї роботи, підсилює ефект самого навчання. Створення ігрової ситуації наводить до того, що діти захоплені грою, непомітно для себе і без особливих зусиль і напруга набуває певних знань, умінь і навиків.

Серед математичних ігор для дітей є і ролеві. Найбільш привабливу силу для молодших школярів мають ті ролі, які дають їм можливість проявляти високі моральні якості особи: чесність, сміливість, товариство, винахідливість, дотепність, кмітливість і так далі Гра сприяє вихованню дисциплінованості, оскільки будь-яка гра проводиться по відповідних правилах. Включаючись в гру, учень виконує певні правила; при цьому він підкоряється самим правилам не з примусу, а абсолютно добровільно, інакше не буде гри. Виконання правил буває пов'язано з подоланням труднощів, з проявом наполегливості.

Вчителеві поважно добре володіти методикою проведення ігрових вправ, яка полягає в дотримання певного темпу, в наданні дітям відносно більшої самостійності. Вчитель сам певною мірою повинен включатися в гру, інакше керівництво і вплив його буде недостатньо природним. Уміння включитися в дитячу гру - теж один з показників педагогічної майстерності.

Не дивлячись на всю важливість і значення гри на уроках математики, вона не самоціль, а засіб для розвитку інтересу до математики. Математична сторона вмісту гри завжди повинна виразно висуватися на передній план. Лише тоді вона виконуватиме свою роль в математичному розвитку дітей і вихованні інтересу їх до математики.

За допомогою дидактичних ігор вирішуються різні учбові завдання. Є ігри, що формулюють в учнів навики контролю і самоконтролю. Ігри, побудовані на матеріалі різної міри трудності, дають можливість здійснювати диференційований підхід до навчання дітей з різним рівнем знань.

При організації математичних і логічних ігор необхідно дотримуватися наступних положень:

Правила гри мають бути простими, точно сформульованими, доступними для розуміння молодших школярів.

Якщо матеріал посильний лише окремим учням, а останні або не розуміють правила, або слабо знаються на вмісті математичної або логічної сторони гри, то вона не викличе інтересу дітей і проводитиметься лише формально.

У зв'язку з переходом до навчання в школі дітей з шести років особливий інтерес уявляє питання про методи навчання, зокрема такого методу, як дидактична гра.

«Основні вимоги до організації і методики роботи з дітьми молодшого шкільного віку, відзначають М.І. Мороз, С.В. Степанова, - максимальна активізація діяльності дітей на уроці, широке використання всіляких засобів наочності і елементів гри…». [13, 43]

Ігровий метод дозволяє тісно пов'язати вивчення теоретичного матеріалу з практичними діями. В процесі гри можна створювати такі умови, які сприятимуть прояву самостійності і ініціативи дитяти.

Кожен дослідний вчитель добре знає, яке велике значення має використання елементів цікавості, ігри для пробудження і підтримки у дітей інтересу до вправ, що проводяться на уроках, особливо коли йдеться про більш менш однотипних тренувальних вправах, необхідних при навчанні математиці.

Одне і те ж по своєму математичному вмісту завдання досконале по-різному сприймають дітьми залежно від того, в якій формі воно їм пропонується. Одна справа, якщо вчитель просто дасть завдання перевірити вирішення записаних на дошці прикладів і виправити допущені в них помилки. Абсолютно інакше буде сприйнято дітьми те ж завдання, якщо вчитель скаже їм: «Разом з нами приклади вирішив Незнайка. Але він, як завжди, допустив помилки. Давайте допоможемо Незнайці - знайдемо і виправимо його помилки». Навіть така, чисто зовнішня цікавість відразу оживляє роботу, сприяє активізації дітей. При цьому поважно лише, аби використовувані вчителем прийоми створення ігрової ситуації довкола виконання звичайних учбових завдань були всілякими.

Досить часто в практиці використовується і дуже корисний прийом драматизації. Так, складаються завдання по невеликих розповідях, що драматизуються, які можна розглядати як елементи сюжетно-ролевої гри. У такій грі діти, виконуючи, наприклад, ролі продавця, покупця, касира, знайомляться з монетами різної гідності, вчаться виконувати прості підрахунки. Такий же характер носить гра «Міські автомати» і ін.

Спостереження за досвідом роботи школи показують, що ще далеко не всі вчителі опанували метод гри, не використовують в своїй практиці багатьох ігор, що добре зарекомендували себе в досвіді інших вчителів.

Завдання розробки системи дидактичних ігор по всіх учбових предметах, і зокрема по математиці, впровадження її в практику стає в даний час особливо актуальною у зв'язку з переходом в нашій країні до навчання дітей в школі з шести років. При роботі з дітьми цього віку дидактична гра стає просто необхідною. Вона допомагає здійснити поступовий перехід від звичної для дошкільника ігрової діяльності до діяльності учбовою, допомагає зробити цей перехід більш непомітним і безболісним. Необхідно разом з іншими важливими питаннями звернути пильну увагу на вдосконалення методики проведення дидактичних ігор і використання різного роду ігрових цікавих вправ в процесі навчання. [12, 23]

Розглянемо використання деяких ігрових ситуацій при вивченні нумерації чисел в межах 10.

Допоможіть Незнайці.