Підвищення кваліфікації педагогічних працівників

в) стійкість, стабільність досвіду, його тривале функціонування. Навіть значні успіхи педагога в навчально-виховній роботі, що існували протягом короткого строку і згодом не повторені, важко віднести до передового досвіду;

г) можливість повторення та творчого використання досвіду одного педагога іншими, розширення цього досвіду до масового;

г) перспективність досвіду. Передовий досвід завжди має майбутнє, перспектива його розвитку очевидна;

д) наукова обґрунтованість досвіду. Передовий досвід може бути або результатом творчих теоретичних пошуків педагога, або його знахідкою у процесі спроб і помилок. Але в будь-якому випадку такий досвід завжди буде мати наукову основу. Одна із задач узагальнення передового педагогічного досвіду й полягає в тому, щоб дати йому наукове тлумачення.

Розглянемо основні форми вивчення й узагальнення педагогічного досвіду.

Відкриті заняття з різних тем і питань навчально-виховної роботи. Ця розповсюджена форма вивчення й узагальнення досвіду широко використовується в усіх ПТНЗ. Відвідуючи відкриті заняття досвідчених педагогів, їхні колеги та керівники колективно обговорюють, відзначають ті сторони, що дійсно є передовими, виявляють умови, при яких досвід конкретного педагога стає передовим і може стати надбанням інших.

Педагогічні ради, виробничі збори, наради з проблем педагогіки. Перед їх проведенням ведеться велика підготовча робота: відвідуються й аналізуються навчально-виховні заняття різних педагогів, вивчається література, готується виставка, що відбиває педагогічний досвід, готуються основні доповіді та співдоповіді. На раді, зборах, нараді колективно обговорюються підняті в доповіді питання, звертається увага на виявлення тих факторів та умов, що забезпечили успіх у роботі окремих педагогів, груп і цілих колективів; після обговорення питання виносяться рекомендації про використання передового досвіду.

Науково-методична та науково-практична конференції - вдала форма вивчення й узагальнення передового досвіду. Відповідно до теми конференції майстри виробничого навчання та викладачі вивчають літературу й осмислюють власний досвід, а також досвід колег. Так, із загальної теми конференції «Виховання в учнів любові до праці» окремі доповідачі можуть розповісти про свій досвід на заняттях з різних навчальних предметів або в різних видах позанавчальної діяльності учнів.

Педагогічна виставка, що відбиває передовий досвід, наприклад, дидактичний матеріал, що сприяє активізації навчального процесу, різні схеми та матеріали про міжпредметні зв'язки, зразки планів, конспектів і методичних розробок з різних питань навчально-виховної роботи тощо. Педагогічна виставка організується так само, як складова частина форм вивчення й узагальнення досвіду (конференцій, нарад тощо).

Педагогічні читання припускають аналіз, осмислення й узагальнення вчителем свого досвіду. Він спочатку виступає з доповіддю на методичній секції, об'єднанні або на педраді, виробничій нараді. Потім проводяться педагогічні читання, кращі доповіді висуваються на окружні читання, рекомендуються для опублікування в журналах, збірниках статей і т. д.

Диспути та дискусії з актуальних проблем навчально-виховної роботи. Вони організуються як в усній, так і у друкованій формі. У педагогічних колективах обговорюються актуальні спірні педагогічні проблеми. Думки, висловлені різними вчителями, доповнюють одна одну або виявляються зовсім протилежними. Кожний учасник суперечки прагне аргументувати свою позицію або спростувати думку сторони, що сперечається, фактами з власної практики, матеріалами передового досвіду.

Педагогічні екскурсії проводяться з метою вивчення реалізації передового досвіду. На екскурсії наочно видно в умовах практики передові методи, прийоми й організацію навчально-виховної роботи педагога-майстра.

Семінарські заняття з проблем педагогіки. Тема семінару визначається на рік або на кілька років. При вивченні загальної теми, наприклад, «Активізація навчального процесу», розглядаються більш часткові питання, такі, як компоненти навчального процесу; суб'єкт та об'єкт у навчальному процесі та їх взаємодія; активність учня як одна з умов його успішного навчання; прийоми активізації учнів на уроці. Вивчається теоретичний і методичний літературний матеріал, аналізується особистий досвід педагогів - учасників семінару, робляться узагальнення.

Практикуми з розробки методики вивчення й узагальнення педагогічного досвіду. Якщо у професійно-технічному закладі є група вчителів-ентузіастів, які займаються вивченням досвіду, то виправдане проведення практикуму: на його заняттях обговорюються такі питання, як складання списку літератури за визначеними темами, підготовка плану вивчення досвіду, методи вивчення та їх вибір за конкретними темами, способи спостереження й фіксація досвіду, кількісний аналіз та якісна інтерпретація отриманих матеріалів, узагальнення всього матеріалу.

Педагогічні консультації можуть бути усні й письмові. У роботі пошуковця педагога-новатора виникають питання, ускладнення й іноді сумніви. Педагогічна консультація проводиться досвідченими вчителями для початківців, малодосвідчених викладачів.

Різновидами передового педагогічного досвіду є новаторський і дослідницький. Новаторському педагогічному досвіду властиві оригінальність, новизна, емпіричний характер практичної діяльності.

В основі його -- педагогічне новаторство -- діяльність майстрів в/н та педагогів, спрямована на поліпшення, раціоналізацію процесу навчання й виховання. Діяльність новаторів стосується завдань, методів і прийомів навчання, форм організації навчально-виховного процесу. Найчастіше організаційною формою реалізації педагогічного новаторства є діяльність експериментальних, авторських шкіл, навчально-виховних комплексів.

Кожній історичній епосі притаманні відповідні особливості педагогічного новаторства, які залежать і від національних традицій, ментальності народу. Найбільш значущого масштабу вони досягли наприкінці XIX -- початку XX ст. у Росії, Німеччині, Франції, США, характеризуючись яскраво вираженою творчою зорієнтованістю і нестандартністю підходів до навчання й виховання.

Педагогіка вільного виховання -- одна з найзагальніших концепцій, яка набула поширення в Європі завдяки діяльності Елени Кей (1849--1926) -- шведської письменниці та громадського діяча. Вона висунула ідею самонавчання і самовиховання, за якої дітей треба виховувати спеціально, надавати можливість поступово виховуватися й розвивати свої здібності самим. Головне завдання вихователя -- допомагати дитині в цьому, не нав'язуючи своїх думок і вимог.

Теорію «громадянського виховання» і «трудової школи» сформулював німецький педагог Георг Кершенштейнер (1854--1932). Він вважав, що головне завдання школи -- «громадянське виховання», тобто виховання у дусі беззастережної слухняності, відданості державі. Для цього він мусить оволодіти професією як засобом служіння державі, вбачати в цьому мету свого життя.

Педагогіка прагматизму (педагогіка дії) була поширеною в США та Англії, заснована американським філософом і педагогом Джоном Дьюї (1859--1952). Його погляди будувались на твердженнях, згідно з якими різні види людської діяльності -- це інструменти, створені для розв'язання індивідуальних і соціальних проблем. Істина має визначатися її практичною ефективністю й корисністю. Тому необхідно заснувати школу на принципах практичної підготовки, яка б забезпечувала вияв особистої активності й індивідуальності учнів.

Нові концепції виховання й навчання пропонували способи педагогічного розв'язання проблеми людини та її ставлення до суспільства, природи, культури й пізнання. Деякі з них реалізувалися на практиці у формі авторських шкіл. Так виникли «Бадьоре життя» С. Шацького, «Технологія вільної праці» С. Френе, «Вальдорфська школа» Р. Штейнера, «Яснополянська школа» Л. Толстого, «Наш дім» та «Дім сиріт» Я. Корчака та ін.

В Україні протягом XX ст. педагогічне новаторство розвивалося у руслі педагогічних пошуків, на які могла зважитися радянська педагогіка.

Серед них найчастіше були окреслені концепція гуманістичної педагогіки (В. Сухомлинський), ідея творчого педагогічного колективу, що визріла в лоні традицій колективної педагогіки А. Макаренка, В. Сороки-Росинського.

Інноваційна поведінка і креативність (творчість) майстра виробничого навчання формуються під впливом середовища. Воно повинно мати високий ступінь невизначеності і потенційну багатоваріантність (багатство можливостей). Невизначеність стимулює пошук власних орієнтирів; багатоваріантність забезпечує можливість їх знаходження. Крім того, середовище повинно містити зразки креативної поведінки та її результати.

ЛІТЕРАТУРА

1. М.А. Жидельов, “Організація та методика виробничого навчання” - Москва, 1978р.

2. Н.І. Макієнко, “Педагогічний процес в училищах ПТО” - за редакцією Коваленко, 1997р.

3. Скакун, “Введение в професию майстра проезводственого обучение” - 1988г.

4. Н.І. Никало, “Педагогічна школа майстра виробничого навчання” - Київ: “Вища школа” 1992р.

5. Козловский П. Культура постмодернізму. М., 1997.

6. Тупицина М. Критичне оптичне: Статті про сучасне мистецтво. М., 1997.

7. Західне мистецтво XX століття: Класична спадщина і сучасність. М., 1992

Размещено на Allbest.ru