Главная База знаний "Allbest" Педагогика Формування мовленнєвого етикету молодших школярів

Формування мовленнєвого етикету молодших школярів

Історія виникнення мовленнєвого етикету та його особливості. Методика роботи над формуванням мовленнєвого етикету у початкових класах. Формування мовленнєвого етикету на уроках читання. Експериментальне підтвердження запропонованої методики навчання.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 06.11.2009
Размер файла 119,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Як бачимо, порівняно з 2 класом, у цьому підручнику зменшилась кількість віршів, натомість збільшилась чисельність казок, з'явились твори нових жанрів.

У 2 частині найбільшими за обсягом є розділ „Вірші про світ природи і дитинства". У творах Наталі Забіли переважають казкові сюжети, у Грицька Бойка - гумористичні, у Анатолія Костецького художньо описуються взаємини дітей, їх ставлення до природи. А в оповіданнях Василя Сухомлинського прихована моральна задача, яка спонукає до роздумів - якими треба бути, що цінувати, чого уникати.

Аналіз змісту оповідань дає змогу читачам познайомитись з різними характерами своїх однолітків, проектувати розвиток подій у напружених ситуаціях вибору вчинку. Динамічність сюжетів сприяє використанню таких методів, як інсценізація прочитаного, що дає можливість учням побути тим чи іншим героям, відчути, переживання того чи іншого героя; творчий переказ, ілюстрування.

У 3 класі продовжується ознайомлення з зарубіжною літературою. У розділі „Із скарбниці казкарів світу" діти прочитають чарівні казки. Зокрема, це” Кіт у чоботях”, „Зачарована красуня", „Горбоконик”, „Пригоди Піноккіо", „Про Карлсона, що живе на даху”. Читаючи ці казки діти занурюються у світ перетворень, знайомляться із позитивними і негативними героями, розпізнають їх характер через мовлення. Це дає змогу зробити аналіз як потрібно поступити, а як ні.

Розділ „Візьму перо і спробую... ”, має на меті стимулювати дітей до самопізнання своїх творчих можливостей, викликати бажання творити. Вчителеві необхідно на прикладах дитячих робіт заохотити дітей творити. Це розвине мислення, уяву молодших школярів.

У четвертому класі коло читацької діяльності школярів розширюється, поглиблюється. У процесі читання творів різних жанрів формується ставлення дітей до навколишньої дійсності, розвиваються естетичні та етичні почуття, творчі здібності, збагачується мовлення.

Перша і друга частина підручників охоплюють 14 розділів.

На першому уроці четвертокласники читають вірш Миколи Сингаївського „До школи". Саме тут вчителеві доцільно пригадати з учнями дещо з мовленнєвого етикету. а саме: поведінку в школі, правила спілкування з однокласниками, вчителями тощо.

Наступний розділ „Усна народна творчість". Соціально-побутова казка представлена лише „Мудрою дівчиною", але, як відомо, цей твір є класичним прикладом казки цього виду. В ній, досить об'ємний, з чіткими сюжетом, можна виділити такі суттєві ознаки: персонажі діють наче у звичайних умовах, однак виявляють незвичайні якості (дивовижний розум, надмірну жадібність, мстивість тощо), перемагає бідний, скривджений, розумний. Показуючи це, народ ніби говорить, як треба жити насправді, за що боротися, до чого прагнути. Казка добре проілюстрована: великі сюжетні малюнки відображають характерні риси дійових осіб. Казка має повчальний характер. Це формує в учнів етичні норми, а саме: бути чесним, вміти себе поводити.

Притчі, як і належить цьому жанру, невеликі за обсягом, але містять чітко висловлену думку, яка звучить наче прислів'я: „Без труда нема плода", „Добро, зроблене комусь, сторицею повертається”. Відповідно мети їх читання полягає у виявленні й оцінці дітьми морально-етичної суті описаного життєвого випадку.

Відзначимо особливу значущість блоку „Прислів'я та приказки". Тут передбачено актуалізацію вивченого з цієї теми у попередніх класах (прислів'я про працю, знання, культуру спілкування), а також читання, осмислення, висловлювання оцінних суджень щодо трьох груп прислів'їв. У кожній групі прислів'я дібрано таким чином, щоб учні змогли ознайомитись через образне слово з життєвим досвідом нашого народу щодо цінностей сімейного виховання, дружби, чесності тощо.

У розділі „Біблійні легенди" вміщено твори „Вавилонська вежа", „Каїн і Авель", „Чому людина не знає, доки живе”. У „Читанці” по-новому 77

представлено блок завдань „Пригадайте, поміркуйте” і методичний апарат до текстів, що створює, на наш погляд, кращі передумови для читання і усвідомлення дітьми глибокого загальнокультурного значення Біблії. Вона постає, як одна з найдавніших і наймудріших книг світу, яку складали протягом багатьох століть. Тому її ще називають вічною книгою. Зміст легенд надає вчителю великі можливості наштовхнути юних читачів на роздуми щодо добра і зла, спільного і відмінного між людьми тощо. В свою чергу учні мають приклад для наслідування добрих вчинків.

Зміст розділу „Літературні казки" дає змогу поглибити знання дітей про суттєві особливості цього жанру, розширює уявлення про сюжетну різноманітність казок, природно залучає дітей до усвідомлення таких морально-етичних цінностей, як чесність, працьовитість, доброта, кмітливість.

Казки, що є у розділі, можна умовно розподілити на дві групи. У першій - казки І. Франка „Лисичка-кума" і Лесі українки „Біда навчить", які близькі до народних казок про тварин. У другій - „Хлопчик Валь”

М. Слабошпицького, „Жевжик" В. Нестайка, „Як Солов'ятко вскочило у біду” Ю. Ярмиша, написані сучасними авторами на теми, які актуальні для морально-етичного контексту нашого часу. Зміст творів цього розділу створює сприятливі для формування у дітей умінь структурувати текст на частини, характеризувати головних героїв, збагачувати мовлення новими словами.

Найбільшим за обсягом є розділ „Світ дитинства”, який охоплює дві теми: „А дружити треба вміти!” і „Пригоди і захоплення твоїх ровесників". Добір текстів до цього розділу здійснено за жанрово-тематичним і монографічним принципами. Їх зміст, з нашого погляду, створює передумови для комплексної реалізації навчальних, розливальних і виховних завдань програми з читання. У структурі обох тем є підтеми „Веселі вірші" і „Веселе слово".

Засвоєння учнями морально-етичних цінностей через світ художніх образів здійснюється протягом усіх років початкового навчання. У „Читанках" для 4 класу твори, в яких зображено внутрішній світ людей, їхнє ставлення до праці, пригоди, творчості вміщено у різних темах. Але зміст творів цього розділу ніби узагальнює раніше засвоєне, зміцнює і розширює на складнішому матеріалі уявлення і поняття учнів про загальнолюдські морально-етичні цінності. Про поведінку і про вміння бути людиною.

У першій темі вірш А. Костецького, оповідання В. Сухомлинського ставлять перед учнями морально-етичну задачу: як розібратися у тому, хто тобі друг, і як цінувати справжню дружбу.

Новий аспект стосунків сучасних дітей розкрито у фантастичному творі М. Чумарної „Казка про друга". У „Казці про друга" письменниця описала пригоду хлопчика, який, граючи за комп'ютером потрапив на невідому планету Тайн, які він пережив при цьому почуття: захоплення, тривогу, надію, радість, відчай. У творі переплітаються різні події, він відображає сучасні тенденції надмірного захоплення дітей комп'ютерними іграми і водночас утверджує перемогу справжньої хлоп'ячої дружби.

У темі „Пригоди та захоплення твоїх ровесників” зміст казки Ю. Ярмиша і оповідань В. Чемериса, В. Кави, В. Сухомлинського створює добру основу для удосконалення умінь учнів характеризувати головних героїв простежувати залежність між причиною і наслідком, відтворювати шляхом інсценування особливо динамічні діалоги тощо.

Розділ „Байки” побудовано з елементами інтеграції творів зарубіжної літератури, що розширює кругозір дітей. Діти прочитають байки легендарного Езопа, Л. Глібова, І. Крилова, Олени Пілки.

Для байки характерна мораль. Вчитель має ставити перед собою мету виховувати бажання допомагати одне одному; виховувати негативне ставлення до брехливих вихвалянь, вміння виправляти не тільки чужі помилки, але й свої.

Завершує підручник розділ „Світ у мені, і в світі я”. У ньому представлено три взаємопов'язані теми: „Людина починається з добра"; „Пригоди і захоплення твоїх ровесників"; „ У кожного є співуча пір'їнка". Леймотивом змісту дібраних творів є утвердження засобами художньої літератури цінності універсальних людських якостей - добра, взаємодопомоги, поваги до старших і найрідніших - мами; бабусі; прагнення до творчості.

За формою передачі змісту твори різноманітні розуми („Усмішка”, „Бабуся”), ситуації морального вибору („Задачі трапляються різні", „Як ти з матір'ю говориш?", „Казка про хлопчика Абихто”).

Жанрова і тематична різноманітність створює сприятливі умови для сприймання і розуміння учнями ідей розділу - розкрити багатоманітність, мінливість, цікавість навколишнього світу, світу людських почуттів, думок, взаємин.

Особистісно значущими для дітей цього віку ми вважаємо твори теми: „Пригоди і захоплення твоїх ровесників”, де вміщено два великі тексти - уривки з повістей В. Нестайка „Космонавти з нашого будинку" і М. Чумарної „Лушпунчик". Їх динамічні сюжети близькі сучасним дітям, вони емоційно насичені, утверджують позитивні почуття.

Завершує підручник тема „У кожного є співуча пір'їнка. Цей аспект є підсумком втілення концепції нових підручників. Підкреслимо, що йдеться не лише про розвиток у дітей літературних здібностей, а й загалом про утвердження цінності творчого ставлення людини до різних справ.

Підсумовуючи вище сказане, слід відзначити таке, що у поєднанні методів і прийомів навчання слід прагнути до активізації пізнавальної і емоційно-почуттєвої сфери учнів, формування морально-етичних уявлень, формування і розвиток мовленнєвих умінь і навичок.

2.3 Експериментальне підтвердження запропонованої методики для вивчення мовленнєвого етикету

В основу нашого експерименту покладене припущення, що використання розробленої нами системи роботи, пов'язаної з роботою над мовленнєвим етикетом, позитивно вплине на мовленнєвий і інтелектуальний розвиток молодших школярів.

Успішне навчання учнів початкових класів залежить від рівня опанування ними загально навчальними уміннями і навичками, чітке місце серед яких займають уміння правильно оцінювати мовленнєву ситуацію, в якій вони опинилися, і відповідно, вдало вживати слова у власному мовленні, правильно використовувати лексичні сполуки, дотримуватись правил поведінки під час спілкування. Найбільше можливостей для розвитку таких умінь початкових класів мають на уроках читання, рідної мови. А знання і вміння здобуті на уроках рідної мови та читання знаходять застосування і на інших шкільних предметах перервах, в повсякденному спілкуванні школярів.

В українських школах з 2005 року запроваджено моніторингове дослідження якості навчальних досягнень учнів початкових класів. З цією метою наприкінці 4-го класу діти виконують інтегровані завдання на основі самостійного ознайомлення з текстом, у якому описується ситуація, що є близькою їхньому життєвому досвіду. Зокрема, виконувалися завдання мовного, природознавчого і математичного блоків. Перша група завдань спрямовувалась на дослідження сформованості таких навичок: читати мовчки і розуміти фактичний зміст прочитаного, визначати послідовність подій у тексті, будувати писемне висловлювання чітко, послідовно, висловлюючи оцінні судження. Наступні групи завдань також ґрунтувалися на умінні учнів читати і розуміти текстову інформацію, яка може бути представлена у різній формі.

Уміння використовувати або застосовувати мовленнєвий етикет належить до умінь універсального характеру, оскільки потребує відповідної мовної, комунікативної та логічної підготовки. Людина реалізує це вміння протягом усього свого свідомого життя, оскільки мова - це живий суспільний організм, який безперервно оновлюється.

Правила мовного етикету становлять особливу групу стереотипних, стійких формул спілкування, що реалізовуються в основному в одиницях лексичного („Добридень!”, „Вибачте", „Дякую", „Прощавайте!” тощо), фразеологічного („Ні пуху, ні пера”) і частково морфологічного рівнів (вживання займенникових і дієслівних форм пошанної множини, наприклад: Ви чарівні, бабуся втомилися.

Своєрідною є природа мовленнєвої ситуації, в якій вживаються формули мовного етикету. Відомо ж бо, що спілкування можливе за наявності: мовця, адресата, до якого звернена мова; мета і теми мовленнєвої діяльності (мовлення обов'язково відбувається в просторі й часі). Схематично код мовленнєвої ситуації можна зобразити так: „хто - кому - чому - про що - коли”. Будь-яка мовленнєва ситуація складається принаймні з цих елементів. Поняття „етикет" вужче, ніж „спілкування”: етикетною вважається тільки та ситуація, для якої суттєвими є відмінність між мовцями (їхній вік, соціальний статус, стать тощо).

Мовленнєва ситуація відбувається за безпосередньої участі мовця - „я” і адресата - співрозмовника - „ти" (чи співрозмовників, їх може бути кілька: етикетна ситуація завжди діалогічна, бо передбачає спілкування, навіть якщо її учасники (мовці) розділені часом чи простором).

Сучасна лінгводидактика багато уваги приділяє збагаченню словникового запасу дітей, оскільки лексикологічна робота сьогодні пронизує вивчення кожної теми.

Значна частина учнів та випускників не вміє визначати структуру мовного етикету, що визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій, які властиві всім мовцям.

Учням початкової школи було запропоновано мовленнєву ситуацію, в якій вони приймали участь, перевірялися вміння вести діалог з урахуванням етикетних формул. Результати експерименту подано в таблиці.

Жоден з учнів не впорався із завданням повністю. Лише в двох запропонованих темах для діалогу, правильно побудували діалоги більшість учнів класу. Це - розмова по телефону (76%) та знайомство (18%) оскільки з цими ситуаціями молодші школярі часто зустрічаються в повсякденному житті. З мовленнєвою ситуацією знайомі, знають її, але правильно побудувати діалог не можуть. Так, тема діалогу „У тролейбусі” учні добре ознайомлені з таким дійством (96%), про тему „У магазині іграшок" зазначають лише, що їм необхідно (48%), а яка саме іграшка: якого кольору. Щодо теми діалогу „В аптеці” тлумачать, що необхідно запитати чи є такі ліки, а потім щоб їх дали певну кількість (52%). Жоден учень не зазначив, що треба подякувати аптекарю. Щодо теми діалогу „На лижах (ковзанок, санках), то учні будують діалог вживаючи окремі репліки, не вживають слів ввічливості, припускають помилки у мовленні, будують діалог з 1-2 реплік.

Тема мовленнєвої ситуації

Характер відповіді

Повна відповідь

Неповна відповідь

Неправильна

Учні молодшої школи

Учні молодшої школи

Учні молодшої школи

Розмова по телефону

76%

4%

12%

Знайомство

64%

28%

0%

У тролейбусі

4%

0%

96%

У магазині іграшок

44%

48%

8%

У аптеці

0%

52%

48%

На лижах (ковзанок, санках)

0%

31%

69%

На прогулянці в парку

4%

52%

44%

Подорож весняної краплини

12%

68%

20%

Проведений експеримент дав змогу виявити причини помилок при побудові діалогу в певній мовленнєвій ситуації. По-перше, мовці не можуть дати певну оцінку мовленнєвій ситуації, оскільки не бували в ній, а якщо й були то не вірно будували діалог розмови. По-друге учні мають нечітке уявлення про культуру мовлення, бо у власній мовленнєвій діяльності нею не послуговуються. По-третє учні використовують формули мовленнєвого етикету (ввічливі слова, форми звертання тощо), дотримуються правил спілкування у власному мовленні, але в запропонованій мовленнєвій ситуації допускають помилки.

Згідно з цим можна виділити рівні оволодіння мовленнєвим етикетом української мови: низький рівень - рівень за якого учень будує діалог, але робить довгі паузи, вислуховує лише окремі репліки, перебиває співрозмовника, якщо це усний діалог. В письмовій формі те ж саме - робить помилки. Не завжди вживає слова ввічливості, припускається більше трьох помилок, будує діалог з 1-2 реплік; середній рівень - мовець достатньо швидко включається в діалог, хоч і робить паузи, добираючи потрібні слова, окремі репліки співрозмовника залишає без відповіді, не завжди вживає слова ввічливості, припускається до трьох помилок у мовленні, будує діалог із 2-3 реплік; достатній рівень - учень в міру швидко включається в діалог, швидко добирає потрібні слова, вживає їх у правильних граматичних формах, демонструє належну культуру спілкування. При цьому припускається 1-2 помилок, які одразу ж і виправляє; високий рівень - учень швидко включається в діалог, демонструє високу культуру спілкування, висловлює свою думку з приводу предмета розмови. Обсяг і мовне оформлення діалогу відповідає нормам.

Безперечно вчитель не може і не повинен вимагати однаково рівня опанування всіма формулами мовленнєвого етикету, що зустрічаються в шкільних підручниках: має діяти принцип частотності, доступності, відповідності можливостям мовця.

Згідно з експериментом, більшість учнів початкової школи мають середній рівень засвоєння мовленнєвого етикету. Запропонована нами методика роботи над мовленнєвим етикетом в початкових класах була випробувана у 3-му класі, де вчитель-класовод на уроках української мови читання окрім запланованих завдань додатково виконував з учнями деякі ігри та вправи з тих, що вказані в матеріалах дипломної роботи.

У процесі проведення експерименту стало очевидним, що уроки читання і рідної мови в 3 класі повинні проводитися із застосуванням роботи, спрямованих на свідоме сприйняття слова, що відіграє значну роль для розвитку мовлення учнів, а саме для розвитку мовленнєвого етикету учнів.

Застосування різних видів роботи над формуванням мовленнєвого етикету на уроках читання і рідної мови при проведенні експериментального дослідження сприяло підвищенню навчального і розвиваючого потенціалу уроків, їх ефективності в цілому.

Аналіз анкет і бесід, які проводились з вчителями, відвідування уроків показали, що вчителі часто добирають різні види робіт для формування мовленнєвого етикету, проте не завжди добре продумують їх доцільність саме на цьому етапі уроку і методику їх використання.

В експериментальному класі більше уваги приділялося роботі над формуванням мовленнєвого етикету. Такий підхід сприяв значній динаміці збільшення словникового запасу учнів 3-го класу. Спостерігались позитивні зміни у напрямку впорядкування лексичного ладу мовлення, у побудові речень, розширенні словникового запасу учнів, виразності мовлення, дикції.

Ми прагнули допомогти дітям навчитися вибирати висловлювання, щоб підходили в певній ситуації.

Емоційний аспект є засобом взаєморозуміння. Тому в мовленні повинна бути присутня емоційність, тобто вміння яскраво, з відповідним почуттям висловити своє ставлення правильно вживаючи відповідні слова.

В учнів, поряд зі змінами, які відбувалися в їхньому мовленні, спостерігається підвищення рівня вихованості, підвищився інтерес до навчання, розвиток творчої уяви, мислення, уяви, спостережливості.

До визначення результативності експериментального дослідження ми підійшли всебічно. Важливо було виявити рівень розвитку мовленнєвого етикету. У процесі проведення експерименту вчителі почали звертати більше уваги на вибір робіт, спрямованих на формування мовленнєвого етикету.

Відповідно до результатів експериментального дослідження можна зробити такі висновки:

* Застосування нових видів роботи над формуванням мовленнєвого етикету на уроках читання і рідної мови в початкових класах повинно бути добре продуманим, методично обґрунтованим, педагогічно 86

доцільним, проводитися систематично, із застосуванням творчого підходу до цього процесу.

* Робота над формуванням мовленнєвого етикету залежить від вчителя, від знань, вікових та психологічних особливостей певного класу, від творчих здібностей і підходів при підготовці уроків, а також від володіння вчителем арсеналом різноманітних методів і прийомів для досягнення поставленої мети.

* Розвивати мовленнєвий етикет учнів потрібно на всіх етапах уроку, тому що він займає вагоме місце у початкових класах. На основі

свідомого сприйняття слів учні вчаться зв'язно, логічно, точно, комплексно висловлювати свої думки.

Аналіз даних, отриманих в результаті експериментального дослідження, свідчить про ефективність використання різних видів роботи над розвитком мовленнєвого етикету учнів 3 класу на уроках рідної мови та читання.

Висновки

Людина - це суспільне єство, що не може жити поза громадою. Впродовж століть творилися норми поведінки людини в товаристві з іншими людьми. Інакше кажучи, бути ввічливим - значить дотримуватись правил пристойності, виявляти уважність, люб'язність, чемність. Міру вияву ввічливості в українській мові передає ціла низка слів на означення цього поняття: ґречний, чемний, шанобливий, обхідливий, приязний, поштивий, шляхетний, тощо.

Таким чином дотримуючись правил мовленнєвого етикету, ми „передусім засвідчуємо свою вихованість, шану і уважність до співрозмовника, привітність, приязнь, прихильність, доброзичливість, делікатність, тобто риси, віддавна притаманні нашому народу”.

Зрозуміло, що частотність використання згаданих етикетних формул неоднакова. Різноманітним є набір мовних виразів, якими послуговуються в тій чи іншій етикетній ситуації.

Як бачимо, протягом століть етикетні формули закономірно зазнали змін не лише в лексичному, а й у граматичному вимірах, про що переконливо свідчать їх варіанти.

Проте, традиційні етнічні стереотипи становлять основу сучасного спілкування, щоправда виступаючи системою етикетних норм та правил поведінки без їх колишньої морфологізації. Натомість посилюється акцент на загальнолюдських цінностях закріплення яких у свідомості людей можливе тільки через національні форми їх виявлення. Тож можна сподіватись, що по мірі відродження української нації відбуватиметься й оновлення тих рис, які віддавна були притаманні українцям, - гостинність, шанування, щиросердя.

І. Лафатер писав: „Хочеш бути розумним, навчись розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і припинити розмову, коли нічого більше сказати".

Л. Костенко пише: „Заговори, щоб я тебе побачив"

Ці слова мають дуже глибокий зміст. Адже тільки культурна людина буде вітатись, вибачатись, дякувати, прощатись тощо.

Безперечно, ми хочемо бачити себе бездоганними, вдатними, приємними, товариськими, мати повагу й довіру людей. У досягненні бажаного неабияке значення мають психологічні уявлення про своє оточення і, зрозуміло, наші манери - знання нами етикету.

Отже, культура мови і культура поведінки, як дві рідні душі. Вони мають завжди бути поруч.

Сьогодні ми дедалі більше починаємо усвідомлювати себе частиною єдиного людства. Ми повертаємось у цивілізований світ. З чим прийдемо туди?

Наш обов'язок - звернутися до народного досвіду спілкування, відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію наш народ виробив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом і виразником його загальної культури.

І хоч ми сьогодні нарікаємо, що наш мовленнєвий етикет, культура, мораль підупали, однак мова наша, її скарби засвідчують: у минулому не так було.

Звичайно, перелічити всі форми мовленнєвого етикету в усіх життєвих ситуаціях важко. Проте, скориставшись ними, ми зможемо правильно поводитись в товаристві, зажити слави ґречної людини та само реалізуватися в спілкуванні з навколишніми. І хоч наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер, проте й досі неабияке значення має оволодіння „кодексом ввічливості" - адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а навпаки примножуємо. А оскільки спочатку було слово, то ми віддали шану передусім мовленнєвому етикетові...

Список використаних джерел

1. Білоус М.П. „Заговори, щоб я тебе побачив" \\ Антисуржик. - Львів, 1994. - 29, 30, 47 с.

2. Білоус М.П. „Мовленнєвий етикет українського народу” \\ Мова і духовність нації: Тези доп. - 99 с.

3. Бабич Н.Д. „Основи культури мовлення". - Львів: Світ, 1990. - 231 с.

4. Плющ Н.П. „Формули ввічливості в системі українського мовного етикету" \\ Українська мова і сучасність. - Київ., 1991. - 12, 15, 49 с.

5. Хмелевська О. „Мовленнєвий етикет та феномен культури” \\ Матеріали студентів наукової конференції, присвяченої 170-річчя з Дня народження Ю. Федьковича. Філологічні науки. - Чернівці, 2004. - 10 с.

6. Бабич О. „Етикет і культура мовлення під час звертання" \\ Початкова школа. - 2004. - №5. - 101 с.

7. Байбарак А.К., Топорков А.П. У истоков этикета: Єтнографіческие почерки. - Ленінград: Наука, 1990. - с.

8. Маковій Г. „Затоптаний цвіт". - к.: Укр. письменник, 1993. - 10 с.

9. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2003. - 21, 40 с. Бабич Н.Д. Сила мовленнєвого слова. - Чернівці, 1996. - 176.

10. Васильева А.Н. Основы культуры речи. - М.: Рус. яз., 1990. - 247 с.

11. Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. - К., 1984. - 160 с.

12. Вовкотруб Р. Робота над розвитком мовлення першокласників. \\ Початкова школа. - 1999. - №11. - с.12 - 13.

13. Антонечко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К., 1997. - 17 с.

14. Волощак М. Неправильно - правильно: Довідник з українського слововживання. - К., 2000. - 128 с.

15. Головин Б.Н. Основы культуры речи. - М.: Высш. школа, 1980. - 336 с.

16. Головин Б.Н. Основы теории речевой культуры: Уч. пособие. - Горький, 1977. - 64 с.

17. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак З. Словник-довідник з культури української мови. - Львів, 1996 - 367 с.

18. Ильяш М.И. Основы культуры речи. Киев - Одесса „Вища школа”, 1984. - 178 с.

19. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Вид.3-тє. - К., 1982. - 287с.

20. Колесникова Р. Культура мовлення - складова майстерності вчителя. // початкова школа. - 1991. - №11, - с.50 - 52.

21. Кошачевський С. Техніка мови. - К., 1963. - 22 с.

22. Крайнова Ж. Формування комунікативної компетентності молодших школярів на заняттях з рідної мови. // Початкова школа. - 2003. - №11,с.24 - 26.

23. Культура мови на щодень. / Н.Я. Дзюбишина-Мельник, Н.С. Дужик, С.Я. Єрмоленко та ін. - К.: Довіра, 2000. - 169 с.

24. Культура української мови: Довідник. - К., 1990. - 302 с.

25. Лашина О. Спілкуватися, щоб виховувати. // Початкова школа. - 1991. №10, - с.65 - 68.

26. Макаренко А.С. Про мій досвід // Твори: У 7 т. - К., 1954. - Т.5. - С. 247.

27. Одарченко П. Про культуру української мови: Збірник статей. - К.: Смолоскип, 1997. - 319 с.

28. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994. - 240 с.

29. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. - К., 2001. 240 с. 30. Русский язык: Энциклопедия. - М., 1979. - 431 с.

31. Симоненко Т. Виховувати мовну культуру з дитинства. // Початкова школа. - 2000. - №8, - с.44 - 46.

32. Синиця І.О. психологія усного мовлення молодших школярів (монолог). - К.: 1974. - 158 с.

33. Скворцов Л.И. Теоретические основы культуры речи. - М.: Наука, 1980. - 352 с.

34. Струганець Л.В. теоретичні основи культури мови: Курс лекцій. - Тернопіль, 1997. - 92 с.

35. Струганець Л.В. Культура мови: Словник термінів. - Тернопіль, 2000.

36. Сухомлинський В.О. Слово про слово. Слово вчителя в моральному вихованні. - Вибр. Твори: У 5 т. - К., 1977. - Т.5. - С.82, 321.

37. Українська мова: Енциклопедія. - К., 2000. - 750 с.

Додатки

Додаток 1

Мовлення

2

Усне Писемне

активне пасивне активне пасивне

говоріння слухання писання читання

Додаток 2

Культура мовлення 2

Додаток 3

КОМПОНЕНТИ

СТРУКТУРИ

ФОРМУЛИ ЕТИКЕТУ

ЗВЕРТАННЯ

Мамо, тату, доню, сину, сестро, брате, бабусю, дідусю, пані, пане, панно, паничу, панове, добродію, добродійко, добродії, товаришу, товариство, друже, приятелю, подруго, колего

ПРИВІТАННЯ

Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Здоров був! Здоровенькі були! Доброго здоров'я! Моє шанування! Вітаю Вас, Радий (-а) вітати Вас!

ПРОЩАННЯ

Прощайте! Прощавайте! До зустрічі! До побачення! Щасливо! Дозвольте попрощатись! Бувай (бувайте) здорові! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої дороги! Будь щасливий (-а,-і) ! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось!

ПРОХАННЯ

Будь ласка, будьте ласкаві, будьте люб'язні, прошу Вас..., чи не могли б Ви..., чи можу я попрохати Вас..., маю до Вас прохання..., чи можу звернутися до Вас із проханням..., дозвольте Вас попросити..., якщо Ваша ласка..., ласкаво просимо..., якщо Вам не важко..., не відмовте у проханні..., можливо, Ви мені допоможете...

ВИБАЧЕННЯ

Вибачте, пробачте, даруйте, прошу вибачення, я дуже жалкую, мені дуже шкода, прийміть мої вибачення, винуватий (-а), приношу свої вибачення, перепрошую, не гнівайтесь на мене, я не можу не вибачитись перед Вами; якщо можеш, вибач мені; не сердься на мене; вибач (-те), будь ласка; дозвольте просити вибачення, я не можу не просити у Вас пробачення

Додаток 4

Ситуація 1. У фойє театру Ви зустрічаєте знайому, на Вашу думку, дівчину. Однак звернувшись до неї, Ви чуєте:

„На жаль, ви помилились. Ми з вами не знайомі", Ви:

а) вибачитесь: „Даруйте, я помилився" і відійдете;

б) продовжуватиме переконувати: „Ні, не може бути. Це точно Ви.

Ви мусите пригадати”;

в) скажете з незадоволенням: „Як? Ви мене не пам'ятаєте? ”

Ситуація 2. Ви сидите в гостях у своєї подруги. Дзвінок у двері. Заходить незнайомий юнак. Ваша подруга, провівши його до вітальні:

а) запропонує сісти поруч з Вами;

б) скаже: „Світланко, познайомся, це - мій однокласник”;

в) скаже: „Тарасе, знайомся, це - моя сусідка і подруга Світлана".

Ситуація 3. У кабінеті директора школи зайшла мама однієї із учениць.

Мама називає себе. Директор школи:

а) встане, як тільки мама зайде до кабінету й запропонує сісти;

б) скажу у відповідь „Я знаю", не встаючи...

Ситуація 4. Вас знайомлять із незнайомою людиною під час антракту в театрі. Ви:

а) мовчки посміхнетесь;

б) скажете: „Радий знайомству з вами”;

в) скажете: „Дуже приємно”.

Ситуація 5. Вас запросили на званий обід, посадили поруч із незнайомою людиною. Ви:

а) розпочнете розмову, не представившись;

б) скажете: „Мене звати Андрій Войтина, я приятель господаря".

Додаток 5

Як ви гадаєте?

1. Чи варто вітатись з людиною на далекій відстані? (Ні, не варто.

Найзручніша дистанція - три-чотири кроки).

2. Якою рукою зручніше знімати капелюха? (Вільною).

3. Як вітатись, якщо у Вас нема головного убору або Ви - в береті?

(Сказавши слова привітання, злегка поклонились. Зауважмо, неввічливо тримати в той час руки в кишенях).

4. Коли першою вітається жінка? (Якщо вона наздоганяє чоловіка; якщо проходить повз гурт людей чи приєднується до нього; зі своїм керівником вона також вітається першою; учениці перші вітаються з учителем).

5. Чи варто кричати знайомому, що стоїть на протилежному боці вулиці

„Привіт!”? (Ні, таке вітання доречне десь на дачі, в лісі тощо).

6. Хто кому першим подає руку? (Старша за віком пані - молодшій, пані - панові, вчитель - учневі).

7. Чи потрібно знімати рукавички для привітання? (Чоловікові - так, жінці - за бажанням).

Додаток 6

Тема. Колективне складання тексту листа.

Мета. Виробляти в учнів уміння складати тексти листів про свої справи, ознайомити їх із складовими частинами листа; вчити послідовно висловлювати свої думки. Виховувати в учнів культуру мовлення і

етикету мовленнєвого спілкування.

Обладнання. Зразки листів від учнів інших шкіл; роздатковий матеріал з етики мовлення.

Хід роботи.

І. Розгадувати загадки.

Урок можна почати розгадуванням загадки:

Ми хоча і не крилаті, Летимо в міста і села.

І несем для вас, малята, Звістки щирі та веселі.

(Л и с т и).

ІІ. Бесіда про роль листування.

Розгадавши з учнями загадку, вчитель проводить бесіду з приводу ролі листування. Він говорить:

Наші рідні, друзі, знайомі не завжди живуть поруч з нами. Часом вони опиняються за сотні, а то й тисячі кілометрів від нашої оселі. І все-таки у нас виникає потреба, а то й необхідність спілкуватися з нами - щось їм сповістити, про щось запитати або попросити. Підтримувати зв'язок допомагає пошта.

Якщо учні листуються з школярами інших республік чи соціалістичних країн, то слід згадати про це листування. А коли такого листування не було, то вчитель говорить, що клас організовує переписку з учнями інших республік, країн.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Після цього вчитель зауважує, що першокласники будуть вчитися правильно писати листи своїм близьким, рідним, знайомим. Буває, що треба звернутися листовно і до незнайомої людини.

Ідучи на цей урок, учитель повинен мати роздатковий матеріал з етики мовлення у вигляді різних карток з окремими словами: дорогий, мій, вельмишановний, привіт, дідусю, добридень, доброго Вам дня, товаришу. Розміщені в потрібному порядку, ці слова складуть заголовки-звертання листів до дідуся (Дорогий мій дідусю, добридень!), до друга-приятеля (Привіт, друже!) і, нарешті, до незнайомої людини немолодого віку, у якої нам треба щось попросити (Вельмишановний товаришу. .).

ІV. Аналіз структури листа.

Перш ніж приступити до складання листа, зачитуємо дітям зразок:

Добрий день, дорогий братику Петре! Листа від тебе одержав. Сердечно дякую. Ти питаєш про мої шкільні справи. Успіхи в мене непогані. Вчуся добре. Нещодавно одержав „5” з української мови. Захоплююсь математикою, спортом, співаю у шкільному хорі.

А як проходить твоя служба в лавах Радянської Армії?

Бажаю тобі всього найкращого.

Твій брат Степан.

12.04.198... р.

Запитання: З чого починається лист? (Із звертання до адресата). Це зачин. Зачин у листі - звертання до того, кому пишеться лист. Що йде далі? (Далі розповідь, можуть бути запитання, побажання). Чим закінчується лист? (Датою та ім'ям (прізвищем) того, хто написав лист). Після цього вчитель разом з класом добирає адресата листа.

Колективне складання плану листа (вчитель запише його на дошці):

1. Кому пишу? (звертання).

2. Про що пишу? (Зміст).

3. Чим закінчую? (Підпис і дата).

Учитель підкреслює, що лист має три частини. На вивішеному на дошці листі він показує його частини, зауважує, що дата пишеться або в кінці листа або у першому рядку вгорі, з правого боку, тоді звертання слід написати в третьому рядку посередині, а з четвертого рядка почати виклад листа. Закінчення листа і підпис треба починати з нового рядка.

V. Колективне складання листа.

Лист складається колективно, усім класом. Спочатку вчитель нагадує учням, як треба звертатися до адресата. Потім під керівництвом учителя учні обговорюють, що і як слід писати. Вчитель наголошує на тому, що необхідно обміркувати, про що писати, як краще викладати свої думки. У листі треба не тільки про себе розповідати, а й цікавитись, як живуть адресат і близькі йому люди. Писати лист слід грамотно, зрозуміло. Необхідно уникати беззмістовних і не літературних шаблонів (наприклад, писати більше нічого, в перших рядках свого листа, на цьому кінчаю і т.п.).

Вчитель має також звернути увагу дітей на розділові знаки. Після слів Добрий день слід поставити кому, бо далі буде звернення дорогий... У кінці цього речення ставиться знак оклику. До побачення пишеться окремо, бо це іменник з прийменником до.

VІ. Самостійна робота учнів.

Після підготовки учні пишуть лист самостійно. Важливо, щоб листи були конкретними і правдивими. Наводимо тут орієнтовний зразок колективного листа:

ДОРОГІ ДРУЗІ!

Ми навчаємось в 1 класі Васильківської середньої школи. Школа в нас нова, світла, велика і дуже красива. У нашому класі 30 учнів: 20 хлопчиків і 10 дівчаток. Клас дружний.

1 Травня ми їздили на екскурсію до Севастополя. Місто нам дуже сподобалося. Ми відвідали всі місця, пов'язані з його героїчним минулим.

Пишіть нам про свої жовтенятські справи.

Бажаємо вам здоров'я і успіхів у навчанні!

Учні 1 класу Васильківської середньої школи.

14 травня 198... р.

VІІ. Особливості оформлення конверта.

На цьому ж уроці учитель повинен ознайомити дітей з індексом, зворотною адресою, яка теж пишеться повністю. Дає завдання активу класу відправити лист поштою до сусідньої школи.

Необхідно особливу увагу звернути на підпис конверта (заповнення адреси листа). Для цього варто вивісити на дошці зразок адреси, оформлений на великому аркуші паперу.

Слід повідомити учням, для чого пишеться індекс на конверті (щоб забезпечити швидку доставку кореспонденції). Зворотну адресу також потрібно писати повністю.

VІІІ. Завдання додому. Написати листа бабусі (сестрі, дядькові). Вчитель має зауважити, що невід'ємним компонентом культури мовлення є етика спілкування, культура людських відносин. Слід розкрити виховну силу слів ввічливості - добрий день, доброго здоров'я, дякую, вибачте, спасибі, будь ласка та ін. Користування ними є не тільки виявом ввічливості. У цих словах, як влучно зауважував В.О. Сухомлинський, ми виявляємо свою людську сутність. Потребу вживати слова ввічливості слід виробити в кожного учня.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены