Особливості формування культури поведінки школярів в умовах дозвіллєвої діяльності

Процес формування культури поведінки має приваблювати учнів своєю змістовністю та емоційністю, викликати інтерес і активність, заохочувати до аналізу своїх позитивних якостей та недоліків. Лише тоді він набуде дійового характеру в плані особистісного становлення школяра, його морального розвитку.

Моральне виховання має органічно поєднуватися трудовим вихованням, з розумовим, фізичним і естетичним розвитком особистості. Але існують певні педагогічні умови, без дотримання яких неможливе формування культури поведінки молодшого школяра.

Необхідною умовою формування культури поведінки школярів є взаємодія всіх учителів, що працюють у школі, громадських організацій, позашкільних установ, культурно-просвітницьких закладів, батьків. Виховання культури поведінки проходить успішно, якщо батьки і педагоги здійснюють однакові вимоги до поведінки дітей.

Дуже важливо постійно перевіряти ефективність проведеної роботи. Основним показником її успішності є загальний і моральний розвиток школярів, рівень вихованості.

Вчитель систематично повинен стежити за тим, як змінюється поведінка дітей, як вони поводяться без його постійного контролю, наскільки стійкими є набуті позитивні звички, як розвивається та формується відповідальність школярів, їхня свідомість [40, с. 50].

Отже, процес виховання культури поведінки школярів дуже складний, передбачає свідоме і своєчасне застосування педагогом різноманітних форм і методів. Необхідна також «мобільність» засобів виховання, їх постійне коригування. Педагог повинен уважно слідкувати за тим, як кожний із його вихованців сприймає виховний вплив. Спостереження дають змогу виявити у кожної дитини її інтереси, відносини з оточуючими, труднощі у засвоєнні навичок культури поведінки. Це, в свою чергу, служить основою для діагностики реального стану сформованості культури поведінки школярів, його коригування та планування майбутнього виховного процесу.

2. Експериментальне дослідження формування культури поведінки школярів в умовах дозвіллєвої діяльності

2.1 Методика експериментального дослідження

Для експериментального діагностування реального стану рівня вихованості учнів нами під час проходження переддипломної практики (березень-травень 2011 р.) було проведено експериментальне дослідження з застосуванням низки методик.

1. Методика «Визначення рівня вихованості учнів» (за П. Третьяковим) (опитано 54 учні 5-7 класів).

Дитині пропонується дати відповіді на запитання анкети. Методика складається із шести шкал, кожна шкала дає певне визначення:

- допитливість;

- cтаранність, ставлення до навчання;

- ставлення до природи;

- я і школа;

- прекрасне в моєму житті;

- ставлення до самого себе.

Оцінювання результатів:

Система оцінювання у даній методиці проводиться за п'ятибальною шкалою:

5 - це є завжди,

4 - часто,

3 - ніколи,

1- у мене інша позиція.

Учню необхідно було вибрати даний бал, який на його думку відповідає його відношенню до запитання.

Інтерпретація результатів:

Якщо середній бал дорівнює:

5 - 4,5 - високий рівень вихованості - учень ввічливий, привітний, доброзичливий, готовий прийти на допомогу, чуйно, уважно ставиться до старших і молодших, своєчасно і точно виконує свої обов'язки, будь-яке доручення, сумлінний, відзначається зразковою поведінкою, володіє почуттям самоконтролю, показує позитивний приклад, виразно, чітко висловлює свої думки, вживає ввічливі слова, вміє уважно слухати співрозмовника, охайний, акуратний в одязі й зачісці.

4,4 - 4,0 - вище середнього - учень намагається бути привітним, ввічливим, але в деяких ситуаціях у нього не все виходить, іноді може не проявити себе як зразковий учень, намагається вчитися добре, не завжди уважно слухає співрозмовників, іноді може відволікатися, охайний, має хороший смак.

3,9 - 2,9 - середній рівень - учень не завжди ввічливий, привітний, може допомогти, якщо його попросять, виявляє чуйність, якщо просять про якусь послугу, виконує лише ті доручення, які його цікавлять, намагається добре поводитись у школі й вдома, дисциплінований, але не вимагає цього від інших, виявляє позитивне ставлення до праці, причому воно має вибірковий характер, залежно від рівня привабливості, засуджує негативне ставлення до праці, чітко висловлює свої думки, але не вміє слухати співрозмовника, перебиває його, акуратний в одязі і зачісці, але не завжди зібраний, має хороший смак.

2,8 - 2,0 - низький рівень - учень ввічливий, але інколи грубо поводиться, допомагає лише за підказкою вчителя або товариша, поведінка учня задовільна, не завжди виявляє дисциплінованість, на зауваження реагує позитивно, працює лише під контролем вчителя, слабко виявляються трудові навички, думки висловлює не чітко, плутано, не вміє слухати співрозмовника, учневі слід періодично нагадувати про культуру зовнішнього вигляду, чистоту одягу, зачіски.

На основі діагностування ми отримали такі дані:

9 учнів показали високий рівень розвитку вихованості - (16,6%);

11 школярів показали вище середнього рівня розвитку вихованості -

(20,3%);

21 учень показали середній рівень розвитку вихованості - (38,3%);

13 осіб - низький рівень розвитку вихованості (24,3%).

Дані проведеного експериментального дослідження подамо у вигляді таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Рівень вихованості учнів

Кількість учнів	Високий	Вище середнього	Середній	Низький
54	16,6%	20,3%	38,8%	24%

Дані таблиці засвідчують, що переважають школярі з середнім та низьким рівнем вихованості, а з високим та вище середнього - лише незначна їх частина.

Найбільше балів учні набрали по шкалі:

- ставлення до природи;

- я і школа;

- ставлення до самого себе.

2. На наступному етапі ми продіагностували педагогів за допомогою анкети для вчителів - кількість опитуваних 10 осіб (Додаток). За допомогою даної методики можна визначити, на якому рівні педагоги проводять виховну роботу з формування культури поведінки, у чому вони вбачають труднощі при формуванні культури поведінки, яка система заходів забезпечить ефективне формування культури поведінки.

Проведене нами опитування вчителів носило діагностичний характер, його результати допомогли нам визначити труднощі у формуванні культури поведінки учнів та способи вирішення проблеми.

Результати анкетування вчителів ми подали у вигляді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Труднощі, що гальмують формування культури поведінки школярів

Зміст судження вчителів	Кількісні показники
Різні рівні вихованості учнів, що приходять до школи	70%
ЗМІ не завжди позитивно впливають на виховання дітей	80%
Не завжди задовільна сфера виховання в сім'ї	50%
Негативний вплив товаришів з вулиці під час спілкування, ігор	80%
Відповідно до свого характеру дитина боїться показатися слабкою, тому є подразником різних вчинків.	40%

У цій же анкеті вчителі визначили найбільш дієві, на їхню думку, педагогічні заходи для забезпечення ефективного формування культури поведінки сучасних школярів. Дані подано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Педагогічні заходи забезпечення ефективного формування культури поведінки школярів

Зміст судження педагогів	Кількісні показники (%)
Бесіди з учнями на формування культури поведінки	100%
Сюжетно - рольові ігри	50%
Заходи з трудового виховання, колективні справи	60%
Родинні свята у школі	30%
Спільна робота з батьками	70%

Отже, за результатами анкетування вчителів, можна зрозуміти, на чому необхідно зосередити увагу для покращення культури поведінки учнів з метою організації системної виховної діяльності з учнями та батьками учнів.

На основі матеріалів дослідження ми можемо побудувати діаграму, в якій показано труднощі, що гальмують формування культури поведінки в учнів та педагогічні заходи забезпечення ефективного формування культури поведінки школярів.



Рис. 2.1. Розподіл визначених педагогами труднощів, які гальмують формування культури поведінки школярів

3. Анкета моральної вихованості учнів (за методикою В. Білоусової).

Метою даної анкети є визначення рівня моральної вихованості учнів.

Кількість опитуваних - 53 учні.

Система оцінювання у даному анкетуванні проводиться за відповідями учнів, визначається те, наскільки учні розуміються в поняттях культури поведінки, доброти, правил ввічливості, правил поведінки на уроці, в громадських місцях.

Інтерпретація результатів:

Проведене нами опитування учнів мало діагностичний характер. Аналіз його результатів дав нам можливість визначити рівні розвитку вихованості.

В своїх експериментальних дослідженнях ми визначали критерії вихованості культури поведінки.

Розрізняють високий, середній і низький рівні моральної вихованості учнів.

Так, високий рівень моральної вихованості характеризується:

- учень ввічливий, привітний, доброзичливий, готовий прийти на допомогу;

- чуйно, уважно ставиться до старших і молодших;

- своєчасно і точно виконує свої обов'язки, будь-яке доручення, сумлінний;

- відзначається зразковою поведінкою, володіє почуттям самоконтролю, показує позитивний приклад;

- відчуває потребу в праці, вміє трудитися, виявляє риси колективізму і взаємодопомоги;

- виразно, чітко висловлює свої думки, вживає ввічливі слова, вміє уважно слухати співрозмовника;

- охайний, акуратний в одязі й зачісці.

середній рівень:

- учень не завжди ввічливий, привітний, може допомогти якщо його попросять;

- виявляє чуйність, якщо просять про якусь послугу;

- виконує лише ті доручення, які його цікавлять, вчиться добре;

- дисциплінований, але не вимагає цього від інших;

- виявляє позитивне ставлення до праці, причому воно має вибірковий характер залежно від рівня привабливості, засуджує несумісне ставлення до праці;

- чітко висловлює свої думки, але не вміє слухати співрозмовника, перебиває його;

- акуратний в одязі і зачісці, але не завжди зібраний, має хороший смак.

низький рівень:

- учень ввічливий, але інколи грубо поводиться;

- допомагає лише за підказкою вчителя або товариша;

- поведінка учня задовільна, не завжди виявляє дисциплінованість, на зауваження реагує позитивно;

- працює лише під контролем вчителя, слабко виявляються трудові навички;

- думки висловлює не чітко, плутано, не вміє слухати співрозмовника;

- учневі слід періодично нагадувати про культуру зовнішнього вигляду, чистоту одягу, зачіски.

На основі діагностування ми отримали такі дані:

15 осіб показали високий рівень розвитку моральної вихованості;

17 осіб показали середній рівень розвитку моральної вихованості;

21 особа - низький рівень розвитку моральної вихованості.

Результати визначення рівня вихованості учнів представлені нами у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Рівень моральної вихованості школярів

Кількість учнів	Високий	Середній	Низький
53	28,3%	32%	39,6%

Отже, аналіз одержаних у дослідженні результатів вказує на те, що переважають школярі з низьким та середнім рівнем вихованості. Тому можна зробити висновок, що проблема формування культури поведінки, яка є результатом всієї системи виховання і одним із визначників вихованості школярів дуже актуальна і потребує її практичного науково-педагогічного розв'язання.

4. Методика «Неіснуюча тварина» - кількість досліджуваних - 54 школярі.

Ця методика побудована на теорії психомоторного зв'язку. Для реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики домінуючої руки, що виконує малюнок. Ця методика відноситься до експресивного виду проективних методик.

Уявлення, що викликають страх, стимулюють напруження у м'язах, що необхідні при самозахисті (вдарити чи затулитися) і це напруження залишається у вигляді графічного сліду на малюнку (сильний натиск).

Інструкція: придумайте і намалюйте неіснуючу тварину та дайте їй назву. При малюванні слід спостерігати за дитиною і відмічати: послідовність малювання, паузи більші 15 сек., витирання деталей, спонтанні коментарі.

Після малювання у співбесіді попросити розповісти про всі незрозумілі деталі.

За допомогою цієї методики можна визначити багато факторів в розвитку особистості, як позитивних так і негативних, для подальшої їх корекції. Серед найголовніших, які ми будемо визначати, з них можна виділити такі: імпульсивність, легковажність, агресія, замкненість, страх, нерішучість, відсутність цілеспрямованості, завищена самооцінка, занижена самооцінка, прагнення визнання з боку оточуючих, байдужість до думки оточуючих.

Інтерпретація результатів:

1. Ознаками агресії є: чітко відокремлені роги, кігті, щетина, використання великої кількості гострих кутів на малюнку, використання переважно ліній з натиском.

2. Ознаками імпульсивності, легковажності є: зображення ніг, лапи розглядаються у співвідношенні до всієї фігури занадто малі.

3. Про замкнутість свідчить: зображення круга на малюнку майже нічим не заповненим, натиск ліній, зафарбовування лініями зверху вниз Такі малюнки зазвичай дають досить мало інформації для аналізу.

4. Ознаками страху є: чітко промальована радужка очей переважання чорного кольору на малюнку.

5. На нерішучість, відсутність цілеспрямованості вказує: голова повернута вліво.

6. На завищену самооцінку та прагнення визнання з боку оточуючих вказує: розташування малюнка на аркуші вверху.

7. На занижену самооцінку, байдужість до думки оточуючих вказує: розташування малюнка на аркуші знизу.

На основі діагностування були отримані такі результати:

У 22 учнів виявлено агресію, а це становить - 40,7%;

23 особи схильні до імпульсивності, легковажності - 42,5%;

26 школярам притаманна замкнутість в собі - 48, 1%;

17 особам властиве відчуття страху - 31,4%;

26 осіб виявили нерішучість, відсутність цілеспрямованості - 48, 1%;

18 дітей виявили завищену самооцінку та прагнення визнання з боку оточуючих - 33,3%;

В 30 школярів виявлено занижену самооцінку, байдужість до думки оточуючих - 55, 6%.

Отримані дані ми помістили в таблицю 2.5.

Таблиця 2.5. Результати методики «Неіснуюча тварина»

Характеристика за малюнком школяра	Кількість %
Агресія	40,7%
Імпульсивність, легковажність	42,5%
Замкнутість	48,1%
Страх	31,4%
Нерішучість, відсутність цілеспрямованості	48,1%
Завищена самооцінка та прагнення визнання з боку оточуючих	33,3%
Занижена самооцінка, байдужість до думки оточуючих	68, 5%

Отже, як ми бачимо з результатів даної методики, практично кожна досліджувана дитина має певні проблеми чи відхилення від норми, саме в емоційному та психологічному розвитку, що звичайно, в свою чергу має величезний вплив на освоєння нею правил культури поведінки.

Аналізуючи загалом отримані дані за всіма методиками, проведеними для учнів, можна зробити висновок, що у більшості досліджуваних переважає середній та низький рівень сформованості розвитку культури поведінки. Причинами цього, за результатами анкетування вчителів, були визначені: недостатня увага з боку батьків стосовно даної проблеми, негативний вплив товаришів з вулиці під час спілкування, різні рівні вихованості учнів, що приходять до школи, відсутність правильно організованої системи роботи, ЗМІ не завжди позитивно впливають на виховання дітей, а також відповідно до свого характеру школяр боїться показатися слабким, тому є подразником різних вчинків.

Отже, проблема формування культури поведінки особистості сучасного школяра є надто гострою і складною, над розв'язанням якої має бути зосереджена вся педагогічна громадськість, учені, батьки.

2.2 Аналіз результатів дослідно-експериментальної частини роботи та методичні рекомендації соціальним педагогам щодо оптимізації процесу формування культури поведінки школярів

школяр поведінка культура дозвіллєвий

На основі аналізу соціально-педагогічної літератури та результатів експериментального дослідження нами встановлено, що для школярів характерна недостатня сформованість правил культури поведінки, недостатній розвиток комунікативних здібностей, адекватної оцінки свого місця в світі дорослих; недостатня сформованість умінь управління емоційними станами і саморегуляції. Досить розповсюдженими в наш час виявлені такі проблеми в учнів як: імпульсивність, легковажність, агресія, замкненість, страх, нерішучість, відсутність цілеспрямованості, завищена самооцінка, занижена самооцінка, байдужість до думки оточуючих.

Для успішної виховної роботи з даної проблеми ми розробили систему виховних, так званих дозвіллєвих занять для учнів 3-5-х класів, яка складається з 10 занять, кожне з яких містить 6 вправ. Тривалість кожного заняття складає 40 - 50 хв.

З урахуванням виявлених індивідуальних особливостей учнів тривалість, структура, об'єм і зміст занять можуть змінюватися в залежності від можливостей і здібностей дітей, пристосовуючись до конкретної ситуації.

Метою дозвіллєвих занять є:

- формування культури поведінки;

- розвиток культури мови;

- засвоєння школярами знань про моральні норми;

- спрямування учнів на самовиховання;

- розвиток комунікативних здібностей школярів;

- розвиток впевненості в собі, вміння взаємодіяти в колективі; навчитись контролювати свої емоції; подолання страхів; подолання агресії та імпульсивності;

- розвиток самостійності школярів;

- навчитись контролювати свої емоції.

Заняття №1.

Вправа 1. «Привітання»

Мета: Створення позитивного клімату в групі, налаштування учнів на подальшу роботу.

Завдання:

1. Створення невимушеної, позитивної атмосфери.

2. Згуртування дітей навколо спільної діяльності.

3. Формування позитивного ставлення учнів до подальшого заняття.

4. Налаштування дітей на співпрацю між собою та з соціальним педагогом.

Учням пояснюють мету занять, розповідають, як ці заняття будуть проходити, які елементарні правила поведінки у групі.

Хід проведення: Учасник, кидає м'ячик будь-якому члену групи, той називає своє ім'я і кидає м'яч комусь за власним вибором. Наступного разу учасник уже називає не тільки своє ім'я, а й ім'я того, кому кидає м'яча.

Вправа 2 «Розминка»

Мета: Покращення настрою, створення довірливої атмосфери та взаємосприйняття.

Завдання:

1. Розвиток згуртованості у групі.

2. Покращення настрою.

3. Створення атмосфери довіри.

4. Розвиток вміння уважно слухати один одного.

Хід проведення: Діти стають у коло. Ведучий пропонує кожному показати рух зі словами: «Я, … (ім'я) люблю робити отак (показує рух руками, ногами чи головою). Усі діти повторюють:… (ім'я) любить робити отак (показують).

Вправа 3 «Правила культури поведінки»

Мета: Активізувати знання учасників про моральні норми.

Завдання:

1. Навчити взаємодіяти в групі.

2. Навчитись використовувати правила культури поведінки в повсякденній діяльності.

3. Розвиток вміння уважно слухати один одного.

4. Розвиток уваги.

Хід проведення: Проводиться гра на тему «Чи обізнаний ти з правилами дорожнього руху». Учасники розподіляються на 2 групи по троє, а інші - експерти. У кожній групі конкурсантам пропонують три запитання, наприклад:

«Що означає цей дорожній знак?», «Які правила поведінки у транспорті ти знаєш?», «Яка крайня допустима швидкість у місті?» і т. п. Гра закінчується бесідою, наприклад, на тему: «Які ти знаєш правила регулюють, що регулюють людську поведінку?». Ведучий пропонує висловлюватися і наводити приклади, що ілюструють найпростіші норми. Наприклад: допомагай більш слабкому, поступайся місцем у транспорті, не ходи по газонах та інше.

Вправа 4 «Яка норма поведінки»

Мета: Формування правил культури поведінки.

Завдання:

1. Навчитись використовувати правила культури поведінки.

2. Навчити взаємодіяти в групі.

3. Навчитись спільно обговорювати ситуацію, проблему.

4. Вміння висловлювати свою думку.

Хід проведення: Учасників розподіляють на дві групи. Кожна отримує аркуш, де описана ситуація, яку, потрібно інсценувати. Завданням глядачів - визначити норму, що порушив той чи інший учасник з описаної ситуації. Орієнтовані ситуації: а) літня жінка несе важку сумку, поряд підстрибує хлопчик…; б) Слизько, впала дівчинка, розбила коліно, розсипались з сумки яблука, за нею йде група школярів…; в) на озері купаються діти, м'яч упав у воду, маленький хлопчик стрибає за м'ячем, на березі відпочивають старшокласники….

Бесіда присвячується обговоренню цих ситуацій. Ведучий запитує, чи можна об'єднати загальною формулою дії, описані вище. Якщо так, то якою?

Пропонується навести приклади поведінки, що свідчить про порушення норм. Конкретизуючи різні прояви негативної поведінки, школярі самі формулюють правила достойної поведінки. Наприклад, «Не бий, не набридай, не псуй чужих речей, допоможи слабшому, допоможи старшій людині!».

Вправа 5 «Правила доброго тону»

Основна частина. Бесіда «Культура поведінки в гостях»

Мета: формування культури поведінки.

Завдання:

1. Розвиток культури поведінки.

2. Розвиток навичок спілкування.

3. Розвиток уважності.

4. Мотивація учнів на самовиховання.

Хід проведення: Учням пропонується розповісти найголовніші, на їхню думку, правила культури поведінки в гостях, по черзі (бажано, щоб кожен висловив свою думку), а потім разом склали список найбільш важливих.

Після того, як буде складено список, ведучий розповідає ті правила культури поведінки, які школярам ще не зовсім відомі. Наприклад, коли і як роздивлятись подарунок, як дякувати, як користуватися різними столовими приборами тощо.

Учні нові правила занотовують.

Вправа 6 «Сонячний зайчик»

Мета: Зняття психоемоційного напруження, ауторелаксація.

Завдання:

1. Створення позитивної атмосфери.

2. Підвищення впевненості в собі.

3. Зняття напруженості.

4. Формування позитивного відношення до подальшої співпраці.

Хід проведення: Учні сидять по колу на стільцях, ведучий пропонує заплющити учням очі та спробувати розслабитися, далі пропонує послухати слова, які буде промовляти ведучий та повторити дії, які він учням запропонує: квіти, роса, спів птахів, дзюрчання води, веселка на небі…

Завершення заняття має заспокоювати та налаштувати на гарний настрій. Обрана форма закінчення занять залишається незмінною й перетворюється на ритуал.

Зміст інших дев'яти занять подано нами в додатку Б.

Після проведення описаних занять ми провели повторне опитування школярів за тими ж методиками і на тій самій вибірці.

1. Методика визначення рівня вихованості учнів (за П. Третьяковим)

На основі повторного дослідження ми отримали такі дані. Якщо до проведення системи виховних занять у нас було виявлено 9 (16,6%) осіб з високим рівнем розвитку вихованості, то після виховних занять покращився результат і 15 (27,7%) учнів показали високий рівень вихованості.

Якщо до початку занять 11 (38,8%) учнів мали вище середнього рівня вихованості, то після занять значно покращився результат і 17 (31,4%) учнів мають вище середнього рівня розвитку вихованості. Також якщо, до виховної роботи 21 (20,3%) школяр мав середній рівень вихованості, то після проведення системи занять кількість таких учнів зменшилась і лише 13 (24%) учнів з середнім рівнем вихованості. Якщо низький рівень вихованості до початку занять мали 13 (24%) учнів, то після таких занять лише 9 (16,6%) учнів мають низький рівень вихованості.

Результати визначення рівня вихованості учнів до і після проведення виховних занять подані у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Рівні вихованості школярів до початку занять (%)	Рівні вихованості школярів після закінчення занять (%)
Високий	Вище середнього	Середній	Низький	Високий	Вище середнього	Середній	Низький
16,6%	20,3%	38,8%	24%	27,7%	31,4%	24%	16,6%

Отже, дані таблиці засвідчують, що учні після проведення системи занять значно покращили свій рівень розвитку вихованості, переважають учні з високим та вище середнього рівнем вихованості, а з середнім та низьким лише незначна їх частина. Найбільше балів учні набрали, як до, так і після системи занять по шкалі: ставлення до природи; я і школа; ставлення до самого себе.

2. Анкета «Моральної вихованості учнів»

На основі діагностування ми отримали такі дані: якщо до початку занять у нас було виявлено 15 (28,3%) учнів з високим рівнем розвитку моральної вихованості, то після виховних занять результат покращився і 18 (33,9%) осіб показали високий рівень розвитку моральної вихованості. Якщо до системи занять 17 (32%) учнів мали середній рівень розвитку, то після завершення виховних занять 21 учень показав середній рівень розвитку моральної вихованості. Низький рівень розвитку моральної вихованості до початку занять мали 21 (39,6%) учень, після занять - 14 (26,4%) учнів, що показує позитивний результат у покращенні рівня розвитку моральної вихованості.

Результати дослідження рівня моральної вихованості учнів до виховних занять та після їх завершення ми подаємо в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Рівні моральної вихованості школярів

Рівні моральної вихованості учнів до початку занять (%)	Рівні моральної вихованості учнів після закінчення занять (%)
Високий	Середній	Низький	Високий	Середній	Низький
28,3%	32%	39,6%	33,9%	39,6%	26,4%

Отже, вище подані результати вказують на те, що після проведення системи занять в учнівському середовищі переважаючим став високий та середній рівень моральної вихованості. Тому, можна зробити висновок, що школярі після проведення виховної програми стали більш обізнані з правилами поведінки, застосовують їх у спілкуванні з однолітками та старшими.

3. Методика «Неіснуюча тварина».

На основі діагностування були отримані такі результати:

Якщо до реалізації занять ми виявили 22 (40,7) дитини з агресивними проявами в поведінці, то після їх залишилось лише 14 (30%). Схильні до імпульсивності, легковажності до корекції 23 особи (42,5%), то після занять виявлено 19 осіб (35,1%). Притаманна замкнутість в собі була в 26 учнів (48, 1%) до занять та в 17 (31, 4%) учнів після системи занять.

Якщо властиве відчуття страху було притаманне 17 (31,4%) учням до початку занять, то після занять їх залишилось лише 9 (16,6%).

Виявлено нерішучість, відсутність цілеспрямованості до корекції в 26 учнів (48, 1%), то після занять - в18 учнів (33, 3%).

Виявлено завищену самооцінку та прагнення визнання з боку оточуючих до системи занять спостерігалось у 18 учнів (33,3%), то після корекційних занять - в 11 учнів (20,3%); відповідно занижена самооцінка, байдужість до думки оточуючих до виховних занять спостерігалось у 30 осіб (55, 6%), то після системи занять - у 17 (31,4%) учнів.

Результати за методикою «Неіснуюча тварина» до та після виховних занять ми помістили в таблицю 2.8.

Таблиця 2.8

Характеристика поведінки школярів	Виявлено до початку системи виховних занять (у%)	Виявлено після завершення системи виховних занять (у %)
Агресія	40,7%	30%
Імпульсивність, легковажність	42,5%	35,1%
Замкнутість	48,1%	31,4%
Страх	31,4%	16,6%
Нерішучість, відсутність цілеспрямованості	48,1%	33,3%
Завищена самооцінка та прагнення визнання з боку оточуючих	33,3%	20,3%
Занижена самооцінка, байдужість до думки оточуючих	68, 5%	31, 4%

Отже, за повторними результатам по даній методиці кількість негативних особистісних проявів у школярів відчутно зменшилась після проведення системи виховних занять.

Кількість досліджуваних, що мають занижену самооцінку та байдужість до думки оточуючих знизилась на 24,2%, завищена самооцінка та прагнення визнання з боку оточуючих впала на 13%, нерішучість, відсутність цілеспрямованості та відчуття страху знизились на 15%, замкнутість понизилась на 17%, схильність до імпульсивності та легковажності знизилась на 7,4% та рівень агресії знизився на 11%.

Отже, теоретичний аналіз соціально-педагогічної літератури та результатів експериментального дослідження дає змогу нам визначити такі поради соціальним педагогам по формуванню культури поведінки учнів сучасних загальноосвітніх шкіл:

1. Систематично вивчати соціально - психологічні характеристики сімей для визначення умов формування особистості школяра в родині, акцентувати увагу на сформованість відносин у сім'ї, рівень культури батьків, інших членів родини.

2. Здійснювати психологічно-емоційний супровід учнів,

звертати особливу увагу на етапи кризи, впроваджувати в практику активні форми роботи зі школярами, показувати приклад у міжособистісному спілкуванні, дотримання правил етикету в повсякденній життєдіяльності.

3. Пріоритетним напрямом діяльності соціального педагога

вважати цілеспрямовану, планомірну і систематичну роботу над всебічним розвитком особистості школяра. З цією метою здійснювати:

- діагностику індивідуальних особливостей школяра, його характерні риси, темперамент, позиційне ставлення, внутрішню конфліктність, сформованість комунікативності тощо;

- психолого-педагогічну корекцію неадекватної поведінки;

- психолого-педагогічну підтримку в подоланні психотравмуючих ситуацій.

4. Орієнтувати учнів на здоровий спосіб життя шляхом:

- реалізації різних оздоровчих і спортивних програм;

- впровадження факультативних курсів по розвитку культури поведінки;

- організація позакласної та позашкільної дозвіллєвої діяльності з урахуванням інтересів учнів, їх творчості та індивідуальних можливостей.

Оскільки ефективність процесу формування культури поведінки учнів забезпечується суб'єкт - суб'єктною взаємодією педагога та учнів на основі діалогічного міжособистісного спілкування, то провідне місце у ньому має належати розвитку та саморозвитку вихованця, створенню умов для вільного волевиявлення, можливості вибору. Важливе значення тут повинна мати творча здатність індивіда вибирати самостійно лінію поведінки і приймати рішення виходячи з обов'язку і сумління.

Формування культури поведінки школярів буде, на нашу думку, ефективним, якщо будуть реалізовані такі педагогічні умови, як:

- демократизація всього шкільного життя, забезпечення самостійності, ініціативності, свободи вибору й відповідальності на основі оновлення форм самоврядування учнів;

- опора на індивідуально-особистісний підхід у плануванні виховної діяльності, в тому числі й позакласної та позашкільної;

- формування потреб в емоційному контакті, розуміння іншої людини, повазі її гідності, у самоповазі;

- насичення дозвіллєвої діяльності самодіяльними творчими справами, заснованими на прогресивних інтерактивних методиках вирішення творчих групових справ;

- забезпечення єдності школи, сім'ї та громадськості у вихованні моральних, етичних і естетичних норм і правил поведінки школярів;

- організація життєдіяльності школи, позашкільних закладів, культурно-просвітницьких установ, сім'ї (тобто їх змістове наповнення, методичне забезпечення, управління процесом) є прикладом культурної поведінки та високої моралі для школярів.

Висновки

Під час написання дипломної роботи було детально проаналізовано стан вивчення проблеми формування культури поведінки школярів у науковій літературі. Було відмічено, що проблема організації вільного часу особистості є проблемою багатоаспектною і складною. Особливо актуалізується ця проблема, коли мова йде про формування культури поведінки особистості сучасного школяра саме в дозвіллєвій діяльності.

Нами встановлено, що дозвіллєва діяльність підростаючого покоління ґрунтується на соціально-культурній концепції вільного часу, яка трактує дозвілля як осмислений компонент змістовної та високоефективної зайнятості для всебічного та творчого розвитку особистості, пов'язуючи цей процес з певним рівнем культури проведення вільного часу як інтегративної культурної діяльності.

Оволодіння цією культурою починає входити складовим елементом в соціальне виховання особистості.

На основі аналізу різних соціально-педагогічних джерел ми визначили, що культура поведінки особистості - це складова частина базової культури людини, яка виступає зовнішнім проявом духовного багатства особистості та її внутрішнього світу. Культура поведінки - це сукупність форм поведінки людини, праці, побуту, спілкування з іншими людьми, де знаходять зовнішнє відображення моральні та естетичні норми поведінки.

В широкому розумінні поняття культура поведінки об'єднує всі сфери зовнішньої і внутрішньої культури людини, куди входить:

- етикет, правила поводження з людьми і поведінки в громадських місцях;

- культура побуту, що включає характер особистих потреб та інтересів, відносин людей поза навчанням, роботою, організація особистого часу, гігієну, естетичні смаки у вигоді предметів споживання, естетику виразу обличчя, рук і тіла;

- культура мови - вміння грамотно, якісно і красиво висловлювати думки, не вживаючи вульгарних виразів та інше.

Отже, формування культури поведінки школярів у дозвіллєвій діяльності є складним процесом, ефективність реалізації якого залежить від змісту організації дозвілля молоді, форм і методів цієї діяльності, а також єдності спільних зусиль школи, позашкільних установ і родини. Робота по формуванню культури поведінки учнів має бути системною, систематичною, неперервною та інтегрованою.

Дослідно-експериментальна частина дипломної роботи здійснювалась з метою виявлення реального стану культури поведінки сучасних школярів та визначення умов активізації процесу формування культури поведінки в дозвіллєвій діяльності. Нами експериментально перевірялася дієвість запропонованої системи виховних позаурочних занять з формування культури поведінки школярів.

У дослідженні визначено, що основними педагогічними умовами, які забезпечують ефективність формування культури поведінки школярів у дозвіллєвій діяльності є:

- цілеспрямована, системна організація дозвіллєвої діяльності з обов'язковим урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів та обов'язковою результативністю її та створенням ситуацій успіху в ній;

- єдність вимог до вихованця у виховному процесі зі сторони педагогічного колективу школи, сім'ї, позашкільних закладів, культурно-просвітницьких установ, засобів духовного впливу, засобів масової інформації, неформального середовища;

- культура поведінки особистості педагогів, вихователів, батьків, друзів;

- опора на життєвий досвід учнів;

- оновлення змісту дозвіллєвої діяльності та вибір методів її організації (в поєднанні традиційних і нових), спрямовані на формування моральних якостей школярів, формування їхніх естетичних смаків, ідеалів, переконань.

Важливим фактором у формуванні культури поведінки є духовний вплив на особистість школяра, зокрема, музика, образотворче мистецтво, художня література, фольклор.

Особливу роль у формуванні культури поведінки учнів має живе міжособистісне спілкування, яке має стати основою в організації їхнього дозвілля.

Список джерел

1. Абрамович С.Д. Світова та українська культура: Навчальний посібник/ Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. - Львів: Світ, 2004. - 344 с.

2. Акимова М.К., Козлова В.Т. Индивидуальность учащегося и индивидуальный подход. - М.: Знание, 1992. - 89 с.

3. Алешина Л.О. О вежливости, о такте, о деликатности. - М., 1986

4. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 201 с.

5. Барандій М. Культура поведінки. - Л.: 1997. - 32 с.

6. Білоусова В.О., Говорун Г.В., Кисельова Н.Й. Виховання культури поведінки учнів. - К.: Рад.школа., 1986. - 345 с.

7. Богданова О.С. и Петрова В.И. Методика воспитательной работы в начальных классах. - М., 1975. - 26 с.

8. Богданова О.С., Петрова В.І. Воспитание культуры поведения учащихся I-III классов. - М., 1998. - 31 с.

9. Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / Скрипченко, О.В.Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 456 с.

10. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академія, 2002. -110-113 с.

11. Волченко Л.Б. Культура поведения, етикет, мораль. - М., 1992. - 420 с.

12. Воронов В.В. Технология воспитания.. - М.: Школьная Пресса, 2000. - 96 с.

13. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. Собр.соч., Т.4. - М.: педагогика, 1984. - 432 с.

14. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Орлова М.М. Старший дошкольник и младший школьник. Психодиагностика и коррекция развития - М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК»», 1988 - 256 с.

15. Горєва В.М. Виховання культури поведінки школярів. - Київ, 1983. 3-25 с.

16. Горєва В.М. Виховання культури поведінки школярів. - К.: Т-во «Знання», №7, 1988. - 48 с.

17. Гуменкова. Т.Р. «Першооснови моральної культури». Формування особистості школяра. // Початкова школа. - 2000. - 13-20 червня. - с. 14-15.

18. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. - М.: Педагогіка, 1972. - 423 с.

19. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для класних керівників, вихователів і вчителів / Авт. - укл. Демиденко В.А. - К.: ІСДО, 1995. - 65 с.

20. Дубасенюк О.А., Іванченко А.В. Практикум з педагогіки. - Київ, 1996. 266-275 с.

21. Збандуто С.Ф. Педагогіка. - К., 1965. - С. 23-41.

22. Зверєва І.Д., Коваль Л.Г., Фролов П.Д. Діагностика моральної вихованості школярів: Навч. посібник. - К.: ІСДО, 1995. - С. 76-91.

23. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. - Київ: Рад. шк., 1995. - 136 с.

24. Козлова С.А. Мой мир.: Приобщение ребенка к социальному миру. - М. «Ланка - Песс», 2000. - 107 с.

25. Коноваленко С. Коммуникативные способности и социализация детей 5-9 лет. - М: Изд. Эксмо, 200. - 102 с.

26. Кононенко Н.А. Особливості формування культур поведінки молодших школярів в умовах дозвіллєвої діяльності, 2002. - 18 с.

27. Коробко С., Коробко О. «Робота психолога з молодшими школярами»: Методичний посібник - К.: Літера ЛТД, 2006. - 416 с.

28. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Радянська школа, 1989. - 608 с.

29. Критерії морального виховання молодших школярів / За ред. І.Д. Беха, С.Д. Максименка. - К.: Рад.шк., 1989. - С. 6-30.

30. Кряжева Н.Л. Развитие эмоционального мира детей. - Ярославль: «Академия розвития», 1996. - 208 с.

31. Кулашка И.Ю. Возрастная психология. - М.: Издательство ПОІ, - 1996. - 275 с.

32. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с.

33. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. Минск. Нар. Асвета, - 1978. - 96 с.

34. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. - Твори в 7 Т. - Т.5. - К., 1954. - 85 с.

35. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К.: НДПУ, 1990. - 239 с.

36. Менчинская Н.А., Моро М.И. Вопросы методики и обучения в начальных классах. - М.: Просвещение, 1965. - С. 23-51.

37. Мойсеєв Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1999. - 350 с.

38. Немежанська О.А. Це чарівне слово «гра». - К.: Молодь, 2004. - 184 с. Фібула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник. - К.: «Академвидав», 2005. - 560 с.

39. Обухова И.Ф. Возрастная психология. - М.: Просвещение, 1996. - 372 с.

40. Павленко Л.П. Почитай подумай. Виховання школяра. // Рідна школа. - 2005. - 4 січня. - 50-51 с.

41. Практична психологія і соціальна робота №1. - 2005. - 69 с.

42. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа, - 2001. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru