Організація продуктивної самостійної діяльності молодших школярів у навчальному процесі сучасної початкової школи

Уміле використання прийому вільного вибору доповнює традиційні форми постановки завдань, бо саме так в учнів точніше й швидше формується самооцінка, прийом ціле утворення, наполегливість і навіть почуття власної гідності.

Ідея вільного вибору учнями навчальних завдань виявляється у різних способах їх постановки, які пропонують вчені М.М. Скаткін, М.О. Данілов, В.П. Беспалько, а саме:

- вибір учнями завдання серед варіантів, написаних на дошці;

- вибір учнями свого завдання серед аналогічних;

- вибір учнями об'єктів для спостережень;

- вибір з кількох ілюстрацій однієї, яка найбільше відповідає змісту твору.

Ситуація вільного вибору ефективна і для визначення домашніх завдань, які можуть бути спільними для класу і пропонуватися окремим учням. Власне, це один із способів самовизначення учнями своїх можливостей, заохочення сумлінних і працездатних.

Цікавою формою стимулювання активності сильних учнів можуть бути доручення самостійно дібрати завдання для наступного уроку. Такі доручення дуже корисні, адже учневі слід усвідомити мету діяльності й подбати про достатню навчальну насиченість завдання.

Отже, організація навчального співробітництва з учнями передбачає використання різноманітних прийомів: спільне визначення мети діяльності, використання рольової гри, навчального діалогу.

Велику роль у вихованні інтересу до предмета має використання на уроках та в позаурочний час цікавих матеріалів, уривків з художньої літератури, загадок, прислів'їв, повідомлень про неймовірне у природі й житті людей. Такі матеріали підтримують інтерес, дивують учнів захоплюють.

Часто учень не засвоює той чи інший матеріал через невміння самостійно виконувати навчальні завдання, зокрема домашні. Дуже важливо навчити учня складати план і тези прочитаного. Спочатку вчитель навчав учнів на уроці цієї роботи. На такому уроці діти працюють колективно, після дворазового читання тексту підручника учні старалися проаналізувати його, при допомозі вчителя виділити головне. Можна працювати над текстом, розбивши його на окремі частини і аналізувати кожну з них. Важливо, щоб вчитель надалі дав вказівки щодо самостійного складання плану, техніки читання, запам'ятовування, запису тез тощо.

Контролювали роботу учнів через фронтальне опитування. Важливо й надалі окремим учням роздавати картки для самостійної роботи з подібними завданнями, скласти план прочитаного тексту, скласти тези прочитаного; потім збирали і перевіряли зошити окремих учнів. Таким чином було зрозуміло, на скільки учні вміють виділяти головне, над чим ще треба попрацювати і вияснити, чи вміють учні лаконічно і суттєво виражати свої думки. Не всі учні володіють належним темпом читання, і цей недолік негативно позначається на успішності. Для того, щоб виправити становище треба більше уваги приділяти самостійній роботі над текстом підручника, застосовувати систему вправ на читання і аналіз тексту підручника, а також давати додаткові завдання додому.

Важливою є робота учнів над висновками як по окремому уроці, так і по темі в цілому. Вивчаючи факти і події, учні узагальнювали ці факти і складали короткі висновки. Спочатку висновки робилися ними по одному з якихось уроків, потім, коли учні оволодіють певними навичками складали висновки - по всій темі. Активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє формуванню в них самостійності й робота по складанню порівняльних таблиць і схем.

В значній мірі розширюють і поглиблюють знання учнів самостійне використання додаткової художньої і науково-популярної літератури. Це насамперед досягається тим, що вчитель організовує позакласне читання учнів і сам використовує уривки з цієї літератури при поясненні матеріалу на уроці. Існують певні види роботи учнів з цією літературою, які найбільш активізують учнів і прищеплюють їм навички самостійної роботи. Це - домашні письмові твори за прочитаними книгами, виконання певних завдань на основі аналізу прочитаного, відповіді на поставлені вчителем запитання, пошук тематичних матеріалів за завданням вчителя.

Наочність - також має важливе значення. Використовуючи на уроках малюнки чи навчальний кінофільм, вчитель більш активно діє на пізнавальну діяльність учня. Важливо самих учнів навчити читати малюнки, використовуючи багаж знань по даній темі. Працюючи над розкриттям змісту картини учні розширюють свої знання по даній темі, роблять свої маленькі „відкриття", а це підвищує інтерес до уроку і допомагає краще засвоїти нові терміни. Одним із видів активного використовування картин є прийом складання учнями усної, а потім і письмової розповіді за двома-трьома і більше картинами, які є частиною певної сюжетної лінії. Це усна розповідь заздалегідь даними питаннями з використанням для ілюстрацій картин; письмова творча розповідь за картинами.

Отже, проблема пізнавальної активності молодших школярів - одна з кардинальних проблем не тільки дидактики початкової школи, а й всього процесу виховання молодшого школяра, тому що в ній знаходяться джерела багатьох проблем: навчання учнів мисленню, розвиток пізнавальних інтересів, формування самостійності, визначення розумових здібностей, прищеплення уміння вчитися, а також надбання таких якостей, як спостережливість, цілеспрямованість, відповідальність. Самостійна робота в початкових класах - обов'язковий компонент процесу навчання і шлях активізації пізнавальної активності молодших школярів. Її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів .

РОЗДІЛ II. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Загальна характеристика досвіду використання самостійної учбової діяльності молодших школярів

Самостійність учнів у навчанні-найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосовувана самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов'язковість і різноманітність самостійних робіт.

На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні.

Щоб самостійна робота на уроці була ефективною, слід чітко уявляти її залежність від ряду дидактичних умов.

Для підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярам слід пропонувати такі самостійні завдання, виконання яких потребує поєднання розумових дій з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а й поділити текст на частини; не тільки пригадати правило, а й записати в зошит власні приклади тощо.

Для виконання самостійних вправ, що передбачають формування комплексних умінь, доцільно пропонувати інструкції, які вказують на характер і послідовність розумових і практичних дій. Вони мають бути гранично чіткими й лаконічними. Наприклад, інструкція для розрізнення іменників така: Роби так:

1.Усно постав запитання до слова.

2.Вибери слова, які відповідають на питання хто? що?

З.Що ці слова означають? Якщо б назви предметів, почуттів, явищ природи, це-іменники.

4.Випиши іменники.

У процесі ознайомлення молодших школярів з новими правилами, поняттями важливо, щоб відбулося одночасне засвоєння і способів користування цими правилами. Тому на етапі первинного закріплення доцільно дати дітям зразок міркування для виконання самостійних вправ.

Пробні вправи, які виконуються на етапі первинного закріплення, потребують „теоретичного випередження", що дає учневі змогу до початку роботи над завданням ще раз повторити правила, якими він має користуватися.

Мета організації самостійної роботи визначає її зміст і методику. Тому види самостійних завдань надзвичайно різноманітні й водночас вони відбивають специфіку формування основних умінь і навичок саме з конкретного предмета. Назвемо найхарактерніші види самостійних завдань.

На уроках читання самостійна робота над текстом має на меті: 1) формувати в учнів повноцінні вміння і навички читання; 2) навчати розуміти зміст твору й засоби створення художнього образу.

Залежно від мети зміст завдань буде різним. У першому випадку - це тренувальні вправи на вдосконалення навичок свідомого, правильного, виразного й швидкого читання; в другому - завдання на усвідомлення змісту художніх образів, їх оцінку, вияв почуттів тощо. Але в обох випадках перед учителем постає проблема - організувати самостійне перечитування тексту з урахуванням його жанрової специфіки. Якщо під час читання науково-пізнавальної статті основна мета учнів - зрозуміти та засвоїти якнайповніше істотні ознаки, зв'язки між подіями, явищами, то при читанні художніх творів найголовніше - яскраве, образне й конкретне сприйняття художніх образів, бо через них найповніше передається багатство змісту твору.

Безперечно, всі компоненти навички читання взаємопов'язані, тому в процесі багаторазового перечитування тексту є умови для їх одночасного формування. І все-таки різні види самостійних завдань сприяють удосконаленню й певних якостей читання.

Найпоширеніші самостійні завдання - на відтворення прочитаного, вибіркове читання, розбір образних засобів за ілюстраціями підручника. І чим ширший у вчителя діапазон знань про види завдань у процесі самостійного читання, тим більше в нього можливостей для справді різноманітної і водночас цілеспрямованої роботи.

Які ж завдання найдоцільніші для організації самостійної роботи з текстами? Зокрема, рекомендуємо такі:

1) відтворення фактичного змісту прочитаного;

2) підготовка до виразного читання;

3) словесне змалювання за уявою;

4) пошук, аналіз, порівняння, виділення головного, доведення, узагальнення;

5) знаходження взаємозв'язквів між причиною і наслідком;

6) виявлення авторської позиції;

7) різного роду планування й перекази;

8) знаходження взаємозв'язку між прочитаним і фольклором; між прочитаним та ілюстраціями;

9) перечитування з метою виявлення оцінних суджень;

10) перечитування з метою логічного „сортування" текстового матеріалу.

Кожний з наведених видів завдань ,зрозуміло, має число варіантів формулювань і може бути використаний для роботи над текстом будь-якого жанру. Треба лише правильно врахувати рівень підготовленості дітей.

Самостійна робота на уроках мови в початкових класах - це здебільшого різноманітні вправи. Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами), вони займають більшу частину навчального часу й цілком чи принаймні частково пов'язані з орфографією і розвитком мовлення. Дуже важливо, щоб учитель добре усвідомлював функції кожного типу вправ, їх місце у системі уроків.

Для організації самостійної роботи використовують насамперед підручник, однак не варто недооцінювати й індивідуальні картки. Зокрема, їх застосування доцільне підчас підготовки до вивчення нової теми, коли вчитель концентрує увагу учнів на певній орфограмі чи способі її перевірки. Такі картки допомагають вчасно виявляти прогалини в знаннях окремих учнів, диференційовані завдання. Крім того, більшість завдань учні можуть виконувати і безпосередньо на картках (олівцем), що допомагає раціонально використати час, уникнути зайвої механічної роботи.

Особливо корисні картки із завданнями, в яких показано послідовність розумових і практичних дій.

Для тренувальних вправ і перевірки засвоєного корисно застосовувати також різноманітні види перфокарт. За їх допомогою можна практикувати вправи на визначення кількості складів у слові, слів у реченні, розпізнавання орфограм, частин мови тощо.

Перфокарти бувають різні. Це залежить від того, які навички формуються чи перевіряються. Наприклад, якщо в 3-му класі перевіряються навички правильного відмінювання іменників і змінювання за особами дієслів, учні можуть працювати з перфокартами: А,Б, що мають відповідні прорізи (отвори) для вписування слів, відмінкових та особових закінчень при

А Б

ЗЕМЛЯ ПИСАТИ

Н. хто? Що? я І особа я у ми емо

Р. кого? Чого? і

Д. кому? Чому? І ІІ особа ти еш ви ете

З. кого? Що? ю

О. ким? Чим? ею ІІІ особа він е вони уть

М. на кому? На чому? І

К. хто? Що? е

накладанні карток на чисту сторінку зошита.

Виконуючи завдання за такими картками, учні пишуть у зошитах цілі слова тільки по одному разу - у верхніх, горизонтальних, прорізах, а у вертикальних, навпроти позначень відмінка (особи) - тільки закінчення.

Таку роботу можна дуже швидко перевірити, а головне -тренування з використанням перфокарт привертає увагу до виучуваної орфограми, розвиває пильність дітей, дає змогу заощаджувати час.

На уроках математики самостійна робота практикується дуже широко на всіх етапах навчального процесу - під час формування умінь і навичок виконання обчислювальних операцій, розв'язування задач, рівнянь, засвоєння геометричного матеріалу.

Визначаючи матеріал для самостійної роботи, вчитель має бути впевнений, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового, добре засвоєні дітьми. Так само уважно слід поставитися до способу подачі завдання. Інструкція до нього має бути лаконічною, але достатньою і точною. її зміст повинен відображати послідовний хід міркувань, практичний дій, що приводить до засвоєння нового поняття, обчислювального прийому тощо.

Самостійна робота з метою первинного закріплення має тривати не більше як 5-6хв., щоб учитель міг зразу перевірити, наскільки учні зрозуміли новий матеріал, виявити помилки. На цьому етапі роботи важливо швидко зорієнтуватися, чому саме учень помиляється (не зрозумів способів обчислення, не знає попереднього матеріалу, через неуважність тощо).

На уроках природознавства самостійна робота учнів різноманітна і за змістом, і за формою. Діти можуть самостійно опрацьовувати нові статті за підручником, проводити досліди за інструкцією, відповідати на запитання, малювати схеми, виконувати завдання з гербарієм, колекцією, працювати з календарем природи тощо (Н.С.Коваль).

Як і на інших уроках, учитель планує самостійну роботу на різних етапах навчального процесу. Залежно від рівня обізнаності школярів з матеріалом змінюватиметься й ступінь їх самостійності під час виконання завдань.

Відносно новим для початкової ланки є застосування на уроці групових форм самостійної роботи, коли діти виконують якесь завдання в парі або по троє-четверо, Це виховує вміння співробітничати в колективі, організовуватися на співпрацю. Діти тягнуться на уроці до спілкування у процесі виконання групових завдань, треба не тільки не присікати цю природну схильність, а використати її для взаємного навчання. Тим більше, що в дитячому садку малюки дуже часто працювали у малих групах. Спостерігаючи за учнями під час виконання групових завдань, учитель відкриває для себе чимало нового в їхній поведінці, здібностях до навчання. Наприклад, учителька дає на парту один конверт. У ньому кілька літер, з яких можна скласти два слова, треба у парі розібрати, що ж це за слова; або на уроці математики вдвох складають приклади з даного набору чисел, класифікують геометричні фігури тощо.

Великі можливості для групових завдань є на уроках малювання і трудового навчання, де учні вдвох можуть виконувати роботу на одну тему ( на одному аркуші або на двох, а потім об'єднати). Звичайно, цього молодших учнів треба вчити, не дратуючись їх наївними запитаннями, робочим шумом.

Щоб працювати самостійно, учень повинен уміти: організувати свою роботу, здійснити її як най економніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого. За цим коротким визначенням стоїть величезна кількість умінь і навичок - організаційних, загальномовних, загально пізнавальних, контрольно-оцінних, що їх має набути школяр.

Уміння й навички, які сприяють формуванню повноцінної навчальної діяльності молодших школярів, мають між предметне спрямування. Щоб учні опанували їх, потрібна тривала копітка праця вчителя, вдумливе врахування ним можливостей кожної навчальної теми.

Так, звичка до зовнішнього порядку дисциплінує учня, формує зосередженість, довільну увагу. Якість будь-якої роботи значно підвищується, коли учень чітко усвідомить її мету. (З чого треба почати роботу? Які засоби, матеріали для цього потрібні? Чи можна передбачити результат? Як себе перевірити?)

Зрозуміло, що до розгорнутої форми планування діти прийдуть поступово, нагромаджуючи елементарний досвід планування різних видів праці. Проте очевидно, що без цієї складної й необхідної навички якісно виконати тривалу самостійну роботу неможливо.

Учитель має систематично перевіряти готовність класу до сприймання усного мовлення, розвивати у вихованців уміння точно й грамотно відповідати на запитання.

Неабияке значення у вихованні самостійності та потрібного темпу роботи має дотримання єдиних вимог у веденні зошитів з усіх предметів. Привчені до певної послідовності в оформленні роботи, учні не ставлять зайвих запитань, не відвертають уваги всього класу.

Можливо, молодому вчителю це здається дрібницями. Але досвід показує, як вони впливають на кінцевий результат роботи.

Не можна виховувати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри в свої сили. Тому до кожного нового завдання дитину треба готувати, заохочувати її до самостійності. Учитель спочатку показує на прикладі, як виконувати певні дії. Потім учні вправляють під його керівництвом, і нарешті цілком самостійно виконують аналогічні, й нові завдання, де правила треба застосувати в змінених умовах.

Щоб учні правильно виконали самостійні завдання, треба давати їм чіткі настанови (пам'ятки, алгоритми) щодо послідовності роботи. З ними вчитель поступово ознайомлює учнів, прагнучи зробити їх надбанням власного досвіду кожної дитини. Спочатку пам'ятка використовується під час фронтальної роботи. Згодом її варто запропонувати як інструкцію до самостійного розв'язання задач

Алгоритм у навчанні, як відомо, являє собою чіткий опис прийомів мислення або послідовності розумових операцій, спрямованих на розв'язання багатьох однорідних завдань. Алгоритмічні приписи визначають найдоцільнішу послідовність розумових і практичних дій і цим самим привчають дитину міркувати правильно й економно.

Для навчання дітей „ діяти за правилом" найдоцільніше виділяти час, коли новий вид роботи вводиться вперше. А щоб це набуло формального характеру, основним методом має бути не пояснення вчителя, а приучування дітей користуватись алгоритмом під час виконання завдань. Спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно, учні виконують за алгоритмом аналогічні й нові завдання. Загальні алгоритми тривалої дії бажано оформити у вигляді настінної таблиці - пам'ятки (алгоритм застосування правила про ненаголошені голосні, сумнівні приголосні, визначення будови слова, відмінкових закінчень; алгоритми розв'язування задачі; ділення багатоцифрових чисел тощо

Розчленування правила або способу дії на ряд послідовних операцій допомагає учням свідомо коригуватися ним під час самостійного виконання завдань, сприяє організації розумових і практичних зусиль учнів.

Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються поступово. їх формують систематично, а в певному комплексі. Самоконтроль у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, вироблену внаслідок багаторазових повторень. Це - і підготовча робота до застосування правила (осмислення його суті, усвідомлення послідовності операцій), і контроль за правильністю його застосування, формування вміння виявляти й виправляти допущені помилки.

Дуже важливо навчити учня працювати з книжкою і в школі, і в дома, виробляти в нього звичку „копатися в книжках". Добре ілюстрований підручник дає можливість набагато краще організувати найрізноманітніші види роботи з ним, активізувати розумову діяльність учнів, розвивати в них активність, самостійність, твору уяву.

Ілюстрації підручників діляться на композиційні, схематичні, фотоілюстрації.

Самостійну роботу учнів над ілюстраціями підручника організували так, щоб вона була різноманітною - це і уявні екскурсії до тієї чи іншої країни на основі ілюстрацій підручника і використання для порівняння двох або кількох ілюстрацій і інші форми роботи. Основною умовою самостійної роботи учнів з ілюстраціями було вміле поєднання слова вчителя з текстом підручника і малюнком.

Майже у кожної дитини є потреба проявити свої творчі нахили, що потребу учень може задовольнити в процесі написання твору, адже процес написання твору є процесом творчого уявлення. Спочатку твір існує як система уявлень про факти, події, які треба певним чином відібрати. Щоб успішно керувати цим процесом, розвивати творі здібності учнів, необхідно знати їх індивідуально - психологічні особливості, ставлення дітей до навчання, особливості їх знань, умінь і навичок, вольових якостей.

Ще одним з важливих видів самостійної роботи, яка сприяє розвитку логічного мислення, усної й писемної мови, творчості, активності й самостійності учнів є ведення словника.

Для підвищення активності і самостійності на уроках були використані такі форми самостійної словникової роботи:

1) самостійне з'ясування значення слова за допомогою словників, енциклопедій, довідників;

2) складання усно, а потім письмово оповідань-мініатюр з відомими уже словами і термінами;

3) рецензування цих оповідань учнями;

4) добір слів і термінів, що стосуються певної теми, розділу;

5) різноманітні форми роботи з картками.

Таким чином, самостійна робота в початкових класах - обов'язковий компонент процесу навчання.

2.2 Пошук шляхів вдосконалення самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів; актуальні проблеми і знахідки

Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. Пріоритетним у початкових класах є виховні, загальноосвітні і розвивальні функції. Початкова школа покликана формувати загально-навчальні уміння і навички, які стануть основою для подальшого навчання дитини у середній і старшій школі. Успішне навчання учнів початкових класів значною мірою визначається рівнем оволодіння ними загально-навчальними уміннями і навичками. Добре усвідомлює це вчитель початкових класів Юркевич Любов Богданівна, яка в основу своєї роботи поклала завдання формування загально-навчальних умінь і навичок шляхом стимулювання навчально-пізнавальних інтересів молодших школярів.

У реальній шкільній практиці навчально-пізнавальні інтереси проявляються в об'єктивних і суб'єктивних чинниках: успішне навчання з різних предметів та емоційно-вольової стани дітей на уроках (здивування, захоплення. Радість, розчарування).

З перших днів перебування дитини в школі вчителька створює необхідні умови формування та розвитку стійких позитивних інтересів дітей до навчання. Важливу роль у навчальній діяльності має вміння організувати своє робоче місце. Ці вміння сприяють вихованню акуратності, цілеспрямованості, внутрішній готовності до праці. Вже з першого класу вчителька привчає дітей тримати в порядку своє робоче місце, спочатку при допомозі вчителя, а потім самостійно, добираючи необхідне навчальне приладдя, додержуватись певної послідовності виконання роботи під керівництвом учителя.

Вже в 3 класі діти вміють користуватись словниками, лінійкою, трикутником, підручником, додатковою літературою, дидактичним роздатковим матеріалом.

Вчителька постійно нагадує, що навчання - це праця. По-новому стали учні дивитися на шкільне приладдя після бесіди:

Чи залишає вам тато косу вдома, коли іде косити? Чому ж дехто з вас забуває вдома лінійку, олівець, навіть зошит і книжку. А що було б, якби не вийшли на роботу лікарі, вчителі. Отже навчання - це та ж праця, нелегка праця. Зі шкільної парти починається лікар, учитель, шофер.

Любов Богданівна чудово усвідомлює, що байдужість до навчання пояснюється перш за все одноманітністю його форм, педагогічних засобів та методів навчання. Методичному та дидактичному забезпеченню уроків вчителька відводить головну роль в своїй роботі. Кожен наступний урок не дублює попередній, самі уроки насичені такими методами і формами організації навчання, які найкраще стимулюють навчально-пізнавальну діяльність учнів. Найчастіше вчителька практикує такі методи як дидактична гра, змагання, міні-дискусії, методи проблемно-пошукового характеру. Що ж до форм організації навчання. То перевагу надає індивідуальним та груповим. При вивченні теми "Іменник" на етапі закріплення вчителька виділяє що-уроку час для роботи зі словниками. Учні працюють в чотирьох міні-групах:

I група - виписує слова назви тварин, II група - виписує слова назви кущів, II група - виписує слова назви комах, IV група - виписує

На наступних уроках ці ж групи працюють зі словниками, виписуючи назви річок, морів, озер, міст - власні іменники. Жоден урок не проходить без використання вчителем різного роду унаочнення і роздаткового матеріалу, які не аби як сприяють мотивації навчання. Під керівництвом учителя діти часто пишуть незвичайні ребусні, словникові диктанти. Формуючи загальномовленнєві вміння і навички, працює над покращенням якості усного і писемного мовлення, вчить учнів порівнювати, класифікувати, узагальнювати мовні явища через різного виду мовленнєву діяльність.З Для вироблення умінь орієнтуватися в умовах спілкування Любов Богданівна практикує різного роду завдання при роботі над текстом. Завдання: Прочитай. Замінивши у кожному реченні одне слово на протилежне за значенням, склади опис похмурого літнього ранку

Небо здається високим На ньому пливуть пухнасті хмари З-за обрію визирнуло З кожною хвилиною стає все спекотніше

Над даним завданням учні працюють в парах.

Для розвитку комунікативних умінь мовленнєву творчість дітей вчителька поєднує з ігровою. На уроці зв'язного мовлення учням пропонується наступні завдання:

відгадати за описом у віршованій формі назви птахів (горобчик, сорока, дятел, синичка);

скласти опис будь-якого птаха, щоб було зрозуміло, про кого йдеться

визначити, які це тексти.

Учні працюють в чотирьох міні-групах.

Важливим видом роботи у розвитку зв'язного мовлення учнів є редагування. Любов Богданівна добирає різного роду тексти і ставить наступні завдання: виправити деформований текст, придумати заголовок до тексту, з поданих слів склади речення. Склади і запиши прислів'я. Цікавим видом роботи на уроці є завдання "врятуймо планету "Мовляндію". Учні заселяють планету іменниками, прикметниками та дієсловами, складають речення, чим прикрашають планету.

Збагачення словникового запасу проводиться вчителькою і на інших уроках. При вивченні математики учні поповнюють словниковий запас математичними термінами, на уроках трудового навчання мовлення учнів поповнюється назвами інструментів, речовин, предметів, операцій.

У зв'язку з реформуванням школи перед вчителем стоїть завдання виховувати дитину, яка вміє спочатку самостійно вчитися, а потім самостійно та творчо працювати і жити. В школі учень повинне навчитися. В першу чергу, самостійно формувати мету та шляхи її досягнення. Допомагає в цьому технологічний підхід до навчання. Любов Богданівна практикує елементи навчання. Інтеграційна. Інтегровані уроки для дітей є дуже цікавими, бо на них вчителька формує в учнів вміння працювати творчо.

В 3 класі на інтегрованому уроці (природознавство + зв'язне мовлення) вчителька проводить творчу розминку у формі гри "Загублене слово". Учні повинні знайти потрібне слово, дібрати риму і встановити у вірш.

Весна до нас спішить Про це струмок (дзвенить, дзюрчить, шумить, бринить, кричить) Як радо щодня і щоночі (шепоче, клекоче, буркоче, хлюпоче, дзюркоче, плюскоче).

Різного роду самостійні вправи (навчальні, тренувальні, перевірні) дають можливість вчителю виявити реальний рівень навчальних досягнень учнів. Класовод Любов Богданівна проводить індивідуальні самосійні роботи. Для цього використовує різного роду роздатковий матеріал, перфокарти .

16x20 = 17x6 = 420 : 60 = 340 х 2 = \40 х 10 : 10 =	Жук Ящірка Змія Вказати рід Олень Лоша Сонтте

Учні зазвичай вставляють чистий листочок, вираховують приклади, чи вказують рід іменників і здають вчителю на перевірку. Результати виконання самостійних робіт вчителька перевіряє на тому ж уроці, помилки аналізує. Класовод традиційно враховує можливості кожного учня і практикує диференційовані самостійні завдання. Так при розв'язуванні задачі клас поділено на три групи:

I група (сильніша) складають вираз II група (середні) розв'язують діями III група (слабші) - за поданим планом 1. Скільки кг від усієї пшениці складає манка? : = 2. Скільки було висівок? ? = 3.Скільки разом кг манки і висівок? + = 4.Скільки кг борошна одержали? - =

Вчителька вдало врахувала різний рівень навчально-пізнавальної діяльності учнів шляхом диференціацію. На своїх уроках Любов Богданівна перевагу надає таким методам, які відповідають пізнавальним можливостям учнів, а саме:

Наочно-практичним і перевага мікро групових організацій навчання; ігровим методам; комунікативно-діалогічним.

Процес сприйняття нового матеріалу неможливий без таких мислитель них операцій як аналіз, синтез, порівняння, виділення суттєвих ознак, узагальнення. Для збудження думки учнів, розумової активності вчителька використовує запитання: "Що?, Як?, Чому?, Чому ти так думаєш?, Доведіть, що ці слова

дійсно спільнокореневі?, Чому так, а не інакше?, Що станеться зі світом, коли люди втратять віру?"

Часто пропонує пізнавальні завдання, створює незвичні, нестандартні ситуації, викликає здивування, захоплення. При вивченні теми "Перевірка дій додаванням" учням пропонуються такі приклади:

19+31=50

50-19=31

50-31=19

"Що цікавого в цих прикладах?" - запитує вчителька. Учні відповідають: "Якщо від суми відняти доданок, то одержимо другий". Така самостійна пошукова робота учнів викликає в них уміння мислити, працювати, відчувати задоволення. На уроці рідної мови з теми "Спостереження за словотворчою роллю префікса". Учням пропонується таке завдання по варіантах:



Утворити нові слова І в (від слова летіти), II в (від префікса пре). Після виконання роботи, діти зачитують нові слова і розмірковують над запитанням: "Для чого нам потрібні в мові префікси?" Учні відповідають "Щоб наша мова була багатою".

2.3 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

Вивчення та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми, результати яких наведені нами у розділі І дипломної роботи та аналіз педагогічного досвіду у цій галузі (2.1. - 2.3. розділу II) дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: підвищення ефективності самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів обумовлюється організацією системи самостійної роботи на уроці. Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є побудова такої системи самостійної навчально-пізнавальної діяльності, перевірки та оцінювання навчальних досягнень учнів, яка б забезпечувала систематичне отримання об'єктивної інформації про їх навчально-пізнавальну діяльність.

Проведений аналіз наукової літератури засвідчив, що проблема оцінювання рівня знань завжди була актуальною, як для педагогіки, так і для методик навчальних предметів. Саме тому вона найбільш досліджувана. Бабанський Ю.К., Лозова В.І., Савченко О.Я., Сухомлинський В.О. та інші вивчали та вдосконалювали систему самостійної роботи в початковій школі.

Експериментальній перевірці підлягали форми і методи контролю, їх функції та специфіка з урахуванням конкретного навчального предмету, віку, навіть типу навчального закладу . Прагнення відшукати єдиний і правильний еталон щодо підходу самостійної роботи, знайти оптимальну кількість і якість оцінок, яка необхідна для контролю знань, умінь і навичок учнів примусила вчених, зокрема Підкасистий П. І., Есіпов Б. П. розробити свої підходи до вирішення проблеми.

Вивчення основних психолого-педагогічних та методичних проблем самостійної навчально - пізнавальної діяльності на констатуючому етапі дослідження проводилося шляхом використання методів опитування (інтерв'ювання, бесід та анкетування).

На формуючому етапі дослідження нами була розроблена система методів самостійної роботи у навчальному процесі початкової школи і вивчалася її ефективність.

На основі поданих вище висновків були визначені умови оптимального забезпечення самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодшого школяра.

- посилена мотивація системи самостійної роботи у початковій школі на кожному уроці;

- урізноманітнення форм і прийомів самостійної роботи учнів із врахуванням їх вікових і індивідуальних особливостей;

- використання прийомів взаємоконтролю, взаємооцінювання;

- цілеспрямоване і систематичне формування самоконтролю як важливої складової учбової діяльності молодших школярів.

З метою вивчення готовності дітей до виконання самостійної пізнавальної діяльності різних типів на етапі констатуючого експерименту нами було проведено перевірочна самостійна робота в класах.

Учням пропонувалося самостійно вивчити за підручником тему : «Рослини. Зовнішня будова рослин.»

Були запропоновані запитання різного характеру.

Самостійні роботи за зразком.

2. Прочитати статтю «Рослини.» самостійно.

а) Про що ви прочитали в тексті?(Про рослини ).

б) Як ви розумієте слова «органи рослин»? (Не зрозуміли).

в) 3 яких органів складається рослина?(Не відповіли ).

г) Знайдіть відповідь в статті і прочитайте. (Знайшли 5 учнів в 2-А класі, учні в 2-Б класі).

д) Знайдіть ці органи на малюнку в підручнику і назвіть їх .

Реконструктивні самостійні роботи .

а) Дайте визначення поняттю «органи рослин» .(Це те з чого складається рослина ).

б) Опишіть стебло дерева .

в) Опишіть стебло куща . Прочитайте.

г) Опишіть стебло травянистих рослин .

д) Розгляньте малюнки і порівняйте кущ бузку і каштан.

г) Назвіть рослинні форми , які зображені в підручнику . Докажіть.

Варіативні самостійні роботи .

а) Порівняйте дерево і кущ .

б) Порівняйте дерево і травянисту рослину .

в) Порівняйте кущ і травянисту рослину.

г) Опишіть одну рослину з підручника за планом :

Де росте ?

Назвіть рослинну форму.

Яке стебло у рослини ?

Які листики?

Які квіти?

Творчі завдання

Скласти диктант із рослин для товариша за схемою

Умовні позначення :

Результати самостійної роботи показані в таблиці ( 1.)

2-А клас(контрольний)

№ 3/П

Прізвище ім'я учня

Самостійна робота за зразком

Реконструктивна самостійна робота

Варіативна самостійна робота

Творча самостійна робота

а

б

в

г

д

а

б

в

г

а

б

в

г

1

Васьків Ірина

+

+

+

+

+

+

+

2

Гірчиця Микола

+

+-

+-

3

Годун Володимир

4

Господарський Петро

+

+

+

+

+

5

Девяткін Андрій

+

+

6

Козакевич Андріан

+

+

7

Кулик Вікторія

+

+

+

8

Матусевич Анастасія

+

+-

+-

+

9

Москальова Анастасія

+

+-

10

Палка Олег

+

+

+

+

11

Панчук Олександр

+

+

12

Посвятовський Володимир

+-

13

Рубель Ліля

+

+

+

14

Тичинський Петро

+

+

+

+

+

15

Чайка Ірина

+

+

+

+

+

+

16

Швець Юлія

+

+

+

+

+

+

17

Цьопа Марія

+

+

+

+

+

+

+

2-Б клас (експериментальний)

№

Прізвище ім'я учня

Самостійна

Реконструктивна

Варіативна

Творча

3/П

робота за

самостійна

самостійна

самостійна

зразком

роб

ота

робота

робота

а

б

в

г

Д

а

б

в

г

а

б

в

г

1

Блишин Аліна

+

+

+

+

2

Возняк Вікторія

+

+

+

+

3

Гузеляк Олег

+

+

+

+

+

+

4

Каракай Павло

+

+

5

Кобилецький Віталій

+

+-

+

6

Крайничий Володимир

+

+

+

7

Лотоцький Володимир

+

+

+

+

8

Лотоцький Олег

+

+

+

9

Перцак Ліля

+

+-

+

+

10

Поливана Наталя

+

+

+

11

Притула Володимир

+

12

Рибацька Роксолана

+

+-

13

Семак Максим

+

+

+

+

+

14

Стандрет Ольга

+

+

+

+

+

+

15

Татаринов Сергій

+

+

+

+

16

Шуст Вікторія

+

+

+

+

+

17

Якимовський Андрій

+

+

+

+

Проаналізувавши отримані результати , робимо висновок , що учні обох класів в достатній мірі оволоділи такими видами самостійних робіт : робота за зразком , реконструктивні роботи . З ними справились майже всі учні двох класів ( відповідно 87% , 75% учнів ). Завдання варіативного виду успішно виконали 17% учнів 2-Б класу і 70% 2-А класу. Завдання творчого характеру виявилося доступним для 3 учнів експериментального класу (13%) і п'яти -контрольного (20%). Як бачимо рівень, рівень підготовки для

експериментальної роботи учнів двох класів майже однаковий. За отриманими даними можна зробити висновок про роботу вчителя. Система роботи вчителя направлена в основному на відпрацювання і вдосконалення первинних навичок самостійної роботи. Переважають завдання репродуктивного виду і роботи за зразком. Менше уваги приділяється на організацію творчих видів роботи, які є більш ефективними для розвитку пізнавальної самостійності учнів.

Аналогічна робота була проведена на уроці читання , її результати наведені в таблиці: (1,2)

Таблиця 1

№ 3/П

Прізвище ім'я учня

Самостійна робота за зразком

Реконструктивна самостійна робота

Варіативна самостійна робота

Творча самостійна робота

а

б

в

г

д

а

б

в

г

а

б

в

г

1

Васьків Ірина

+

+

+

2

Гірчиця Микола

+

+

+

+

+

3

Годун Володимир

4

Господарський Петро

+

+-

5

Девяткін Андрій

+

+

+

+

6

Козакевич Андріан

+

+-

+

7

Кулик Вікторія

+

+

+

8

Матусевич Анастасія

+

+

9

Москальова Анастасія

+

+

+

+

10

Палка Олег

+

+

+

11

Панчук Олександр

+

+

12

Посвятовський Володимир

+

+

+

13

Рубель Ліля

+

+

+

14

Тичинський Петро

+

+

+

15

Чайка Ірина

+

+

+

+

16

Швець Юлія

+

+

+

+

17

Цьопа Марія

+

+

+

+

+

+

+

Таблиця 2

Етапи уроку	Види самостійної роботи учнів
	с/р за зразком	Реконструктивні с/р	Варіативні с/р	Творчі с/р
Перевірка домашнього завдання		+	+
Актуалізація опорних знань учнів	+	+
Мотивація навчальної діяльності
Повідомлення теми і завдань уроку
Первинне сприймання і усвідомлення нового матеріалу	+	+
Усвідомлення почутого		+	+
Закріплення нового матеріалу			+	+*
Повторення вивченого		+	+
Підсумок уроку

Проаналізувавши отримані результати, можна зробити висновок, що на уроках читання двох класів в більшій мірі оволоділи реконструктивною самостійною роботою і роботою за зразком. Ці завдання з успіхом виконали 90% учнів експериментального класу і 95% учнів контрольного класу. Завдання варіативного характеру виявилися доступними для 77% учнів експериментального і 63% учнів контрольного класу. Самостійну роботу творчого характеру виконали 5 учнів експериментального і 4 учні контрольного класу, що складає відповідно 23% і 18% загальної кількості учнів. Як бачимо, рівень підготовки учнів двох класів для проведення експериментальної роботи приблизно однаковий.

З цього робимо висновок, що робота вчителя направлена на формування і вдосконалення техніки читання, на виконання завдань, які потребують більш меншої пізнавальної активності; реконструктивних самостійних робіт і робіт за зразком. Не повністю реалізується потенціал навчальних текстів в плані розвитку їх фантазії і уяви.

Проаналізувавши систему роботи вчителя початкової школи ЗОШ № 2 м. Буська по організації різних видів самостійної роботи, які відрізняються за характером пізнавальної діяльності, на уроках читання і природознавства, ми можемо зробити загальні висновки, представлені в наступній таблиці: (табл..З)

Таблиця 3

Етапи уроку	Види самостійної роботи учнів
	с/р за зразком	Реконструктивні с/р	Варіативні с/р	Творчі с/р
Перевірка домашнього завдання		+	+
Актуалізація опорних знань учнів	+	+
Мотивація навчальної діяльності
Повідомлення теми і завдань уроку
Первинне сприймання і усвідомлення нового матеріалу	+	+
Усвідомлення почутого		+	+
Закріплення нового матеріалу			+	+*
Повторення вивченого		+	+
Підсумок уроку

- використовується дуже рідко.

Отже, на різних етапах уроку вчитель використовує в основному реконструктивні і рідко варіативні завдання для самостійних робіт. Вони використовуються на таких етапах уроку, як первинне сприймання і організація навчального матеріалу, осмислення сприйнятого. На інших етапах для розвитку творчої активності учнів потрібно використовувати творчі, нестандартні види роботи. В процесі навчального експерименту системи уроків з читання і природознавства в 2 класі на цьому етапі, коли у дітей вже сформувалися прості загально навчальні уміння і навички навчальної діяльності, дозволимо розробити певні рекомендації з використанням різних видів самостійної роботи в структурі уроку, які подані в наступній таблиці: (4). В запропонованих рекомендаціях видно, як з більш глибоким засвоєнням матеріалу росте трудність запропонованих для самостійної роботи завдань.

Таблиця 4

Етапи уроку	Види самостійної роботи учнів
	с/р за зразком	Реконструктивні с/р	Варіативні с/р	Творчі с/р
Перевірка домашнього завдання			+	+
Актуалізація опорних знань учнів	+	+
Мотивація навчальної діяльності				+
Повідомлення теми і завдань уроку
Первинне сприймання і усвідомлення нового матеріалу	+	+
Усвідомлення почутого		+	+
Закріплення нового матеріалу			+	+
Повторення вивченого			+	+
Підсумок уроку

На етапі актуалізації знань учнів, первинного сприймання і усвідомлення нового матеріалу, часткового осмислення ,сприйняття, слід використовувати такі види роботи, які не потребують високої пізнавальної активності, так як тут відбувається лише процес первинного формування навичок. На наступних етапах уроку пропонується використання більш важчих завдань; завдання варіативного і творчого характеру, що буде сприяти росту творчих можливостей і пізнавальної активності школярів.

На основі приведених вище рекомендацій нами була розроблена система уроків і апробована на уроках в 2-х класах ЗОШ № 2 м. Буська.

Результати експериментального дослідження після проведення самостійної роботи в контрольному і експериментальному класах, в яку були дані завдання для самостійної роботи всіх чотирьох видів, (табл.5)

Контрольний клас	Експериментальний клас
Норма завдань і правильне виконання завдань в (%)	Номера завдань і правильне виконання завдань в (%)
І	II	III	IV	І	II	III	IV
90%	87%	77%	25%	95%	94%	85%	40%

За час проведеного експериментального дослідження ми отримали ріст пізнавальної активності і інтересу дітей до виконання самостійних робіт. Більшість учнів з успіхом почали виконувати завдання варіативного і творчого виду.

З цього можна зробити висновки, що навички виконання самостійних робіт різних видів формуються в процесі ціле направленої діяльності вчителя на уроці.

Таким чином, рекомендації з вибору різних видів самостійних робіт в структурі уроку в початковій школі можна вважати раціональними і ефективними, а гіпотезу підтверджено. Підвищення ефективності навчальної

діяльності молодших школярів обумовлюється організацією системи самостійної роботи на уроці.

На підсумковому етапі дослідження проводилися узагальнення та математична обробка і аналіз одержаних на формуючому етапі експерименту даних.

Основним критерієм ефективності проведеного дослідження були показники сформованості пізнавальних інтересів учнів, на основі яких ми виділили таких 4 рівні (за Г.І. Щукіною):

низький - пізнавальний інтерес має ситуативний характер і зникає відразу, як тільки перестає діяти подразник (проявляється у міміці і пантоміміці учня);

середній - пізнавальний інтерес пов'язаний із зовнішніми ознаками об'єкту пізнання (учні задають питання типу "Що це?");

високий - пізнавальний інтерес пов'язаний із з'ясуванням причинно-наслідкових зв'язків, які пояснюють суть об'єкту пізнання (учні задають питання типу "Чому?", "Як?");

дуже високий - пізнавальний інтерес пов'язаний із прагненням учня поділитися одержаними знаннями із своїми товаришами (самостійно шукає додаткову інформацію і у спілкуванні прагне познайомити з нею своїх товаришів).

Узагальнення одержаних експериментальних даних представлено нами у систематизуючій таблиці. Таблиця 6.

Порівняльний аналіз динаміки рівня пізнавальної активності молодших школярів в процесі експериментальної роботи.

Рівні сформованості пізнавального інтересу	На початку експерименту	Наприкінці експерименту
	контрольний	експеримент ал.	контрольн ий.	Експеримент ал.
дуже високий	23 %	21 %	31 %	44%
високий	48%	40%	41 %	51 %
середній	23 %	32%	22%	5%
низький	66%	77%	66%	00%

Порівняльний аналіз результатів на початку та наприкінці дослідження, представлених в таблиці, дозволяє зробити попередній висновок, що підтверджує сформульовану гіпотезу: підвищення ефективності самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів обумовлюється організацією системи самостійної роботи на уроці. Позитивна динаміка змін у співвідношенні рівнів сформованості пізнавальних інтересів молодших школярів у експериментальних класах на початку та наприкінці експерименту підтверджують, що умовами оптимальної організації самостійної діяльності є: посилена мотивація системи самостійної роботи у початковій школі на кожному уроці; урізноманітнення форм і прийомів самостійної роботи і навчальних досягнень учнів із врахуванням їх вікових і індивідуальних особливостей; використання прийомів взаємоконтролю, взаємооцінювання; цілеспрямоване і систематичне формування самоконтролю як важливої складової учбової діяльності молодших школярів.

ВИСНОВКИ

Сучасність висуває серйозні проблеми розвитку й вдосконалення освіти. Від якості, глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління, значною мірою залежить прогрес нашого суспільства.

Підвищення наукового рівня загальноосвітньої підготовки випускників середньої школи тісно пов'язано зі станом початкової освіти. У молодших класах в учнів формуються основні інтелектуальні уміння, необхідні для успішного оволодіння курсом середньої школи, розвиваються пізнавальні сили і здібності, зміцнюються їх уміння й навички самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал. Найважливішою умовою виховання цих цінних якостей є підвищення пізнавальної активності дітей, розвиток у них пізнавальних інтересів.

У навчальному процесі пізнавальний інтерес виступає, з одного боку, як мотив навчання, а з другого, - як умова успішного навчання. Інтерес - це особливість людини, що виявляється в її спрямованості на певні об'єкти, в прагненні пізнати їх, оволодіти ними.

Інтерес становить певну форму зв'язку між потребами особистості та об'єктами, спрямованими на задоволення цих потреб. У цій складній залежності взаємодіють емоційні, інтелектуальні та вольові процеси в їх органічній єдності. Емоції людини як відображення об'єктивної дійсності є основою інтересу.

Виховання стійкого інтересу - процес тривалий і складний. Тут потрібна система ретельно продуманих прийомів, які ведуть від розвитку допитливості до інтересу, від інтересу аморфного, нестійкого до більш стійкого глибокого пізнавального інтересу, що характеризується напруженням думки, зусиллям волі, проявом почуттів, активним пошуком розв'язання пізнавальних завдань.

Основними шляхами виховання інтересу є:

виховання свідомого, відповідального ставлення до навчальної діяльності, почуття обов'язку, розуміння суспільної значущості знань;

виховання позитивних емоцій, пов'язаних з навчальними заняттями; розкриття краси процесу пізнання, краси природних явищ, мовних засобів, математичних законів тощо; опосередковане виховання інтересу (використання наявних у дітей інтересів для виховання нових).

Усе це разом - єдиний процес формування справжнього інтересу до навчання.

Дослідженнями встановлено, що в цілому інтерес до навчання за новими програмами розвивається в учнів протягом усі перших трьох років. Особливо дітям подобається, що на уроках цікаво, що кожного дня дізнаєшся про нове, розвиваєш свою кмітливість, весь час думаєш. Учнів приваблює можливість набувати знання в процесі активної пізнавальної діяльності. Пізнавальні інтереси. На які насамперед впливає навчання, проходить складний шлях розвитку. Так, у 1-3 класах інтерес учнів до навчальних занять має переважно безопосередкований характер. Він виявляється в зацікавленості учнів змістом навчальної діяльності, новизною об'єктів пізнання, можливістю спілкування з ровесниками. Навчальна діяльність приваблює дитину передусім як процес, що дає їм можливість виявити свою активність.

Навчання є основою формування пізнавального інтересу, бо в процесі навчання, з одного боку, відбувається збагачення учня новими знаннями, під впливом яких ширшим і глибшим стає його кругозір. З іншого боку, в процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються можливості школяра, завдяки чому він може самостійно і творчо не лише застосовувати і використовувати наявні знання, а й відшуковувати нові, задовольняючи свою потребу в пізнанні, розвиваючи і збагачуючи цим пізнавальний інтерес.

У навчальній роботі самостійність виявляється в активності, спрямованій на набування, вдосконалення знань, оволодіння прийомами роботи. Пізнавальна самостійність завжди спрямована на засвоєння нових знань, передбачає готовність учня до пошукової роботи. Вона співвідноситься з творчими здібностями як родове і видове поняття, але формування цієї якості можливе лише в процесі активної інтелектуальної діяльності.

Самостійність - це насамперед свідоме мотивування дій та їх обґрунтованість, не піддавання чужим впливам, прагнення і здатність чинити відповідно до своїх особистих переконань.

Проблема розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів знайшла певне відображення в діючих навчальних програмах, підручниках, методичних посібниках, досвіді вчителів. Дуже важливо, що в удосконалених навчальних програмах мета навчання, крім засвоєння знань, умінь, навичок навчального характеру, передбачає і формування в учнів певних пізнавальних умінь.

Отже, можна зробити висновок, що в діючих програмах помітно посилена розвиваюча спрямованість навчання молодших школярів.

Отже, молодші школярі дуже різні у своєму ставленні до пізнання. Першорядне завдання вчителя - пробудити в кожної дитини пізнавальну активність, допитливість, прагнення мислити, робити самостійні висновки.

Експериментальні дослідження підтверджують, що самостійна робота учнів у процесі навчання є основним засобом виявлення і розвитку в них творчих здібностей і обдарованості, підготовки їх до практичної діяльності. Залежно від підготовленості учнів учитель щоразу повинен сам визначати послідовність і насиченість самостійної роботи, проявити свою творчість і активність. В міру переходу учнів з класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальні можливості. Навчальний процес розкривається все повніше й глибше. У зв'язка з цим і види самостійної роботи поступово ускладнюються, але треба також пам'ятати, що самостійна робота - не самоціль , а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності. Таким чином, самостійна робота в початкових класах - обов'язковий компонент процесу навчання. її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.