Вивчення декоративно-прикладного мистецтва як метод виховної роботи у позаучбовий час

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогіка у вихованні дошкільнят

Зміст

Вступ

1. Поняття декоративного мистецтва та її видів

2. Народне мистецтво в педагогічній роботі з дітьми

3. Методика ознайомлення дітей з творами народного декоративно-прикладного мистецтва

Висновок

Список літератури

Вступ

З-поміж інших видів мистецтва декоративно-прикладне мистецтво є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання цього виду образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.

Мету художнього виховання засобами декоративно-прикладного мистецтва можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу. Все це однаковою мірою стосується виконання школярами творчих завдань у сфері декоративного малювання.

декоративний мистецтво образотворчий педагогічний

1. Поняття декоративного мистецтва та її видів

Декоративне мистецтво - одне із видів пластичних мистецтв. Воно включає монументально-декоративное мистецтво екстер'єру (вітражі, мозаїки) та інтер'єра (станкова живопис). Існує також оформительске декоративне мистецтво (промислова графіка, афіша) і декоративно-прикладне мистецтво. Декоративне мистецтво знайомить дітей із культурою свого і народів світу, виховує патріотичні почуття, на повагу до праці людей, створили ці твори: сприяє розвитку почуття прекрасного, композиції, кольору, формує технічні навички.

Декоративно-прикладне мистецтво - це вид декоративного мистецтва, покликаний прикрашати повсякденному житті, побут на відповідно до вимог людини. Классифікується по використовуваному матеріалу (метал, кераміка, дерево тощо.) і з техніку виконання (різьблення, розпис, вишивка тощо.). З власного походженню воно - мистецтво народне: народ створює речі, народ знаходить їм потрібну форму і вираз, народ зберігає знайдену у яких вроду й всі свої досягнення передає нам спадщину. У творах декоративно-прикладного мистецтва бачимо мудрість народу, його вдачу, спосіб життя. Вони вкладено душу народу, його відчуття провини та його спектаклі про кращого життя. Тому мають таку величезну пізнавальне значення. Археологи по речам визначають історичну епоху, суспільні відносини, природні і соціальні умови, матеріальні і технічні можливості, народні вірування і започаткував традицію, спосіб життя, заняття, інтереси і смаки людей, їхнє ставлення до оточення. Речі мають великий виховне вплив. За словами В.А.Фаворского, сприйняття світу, пізнання законів естетики, і виховання смаку починається в людини зі скляних бус на шиї матері. З глечика для води. З посуду на обідньому столі. Вивчення творів декоративно-прикладного мистецтва, їх художніх особливостей і коштів створення виховує дбайливе ставлення до речам, повагу до національного надбанню і національної культури, до творчого праці людей, підвищує наш культурний рівень.

>Формообразування кожної речі визначається її прикладним, тобто, прямо практичним призначенням, кожна частина речі грає призначену їй роль "роботі" нероздільного цілого. Це відповідність предмета йому, супідрядність частин, тобто доцільність, цікавить людини позитивні емоції, вдячність речі й її творця. Творець корисною речі прагне наділити її естетичними якостями. Таке естетичне перетворення прикладних речей здійснюється декором, тобто прикрасою форми і його поверхонь з допомогою спеціальної художньої обробки. Естетичні якості матеріалу, властивості форми та інші зовнішніх ознак викликають у пам'яті почуттєві образи пережитих явищ дійсності, втягують річ у навколишню її природну і суспільне середовище, пов'язуючи її з предметним світом, порушуючи цими зв'язками в людини гаму різноманітних почуттів. Річ стає лише матеріально корисною, а й духовно значимої.

Річ стає "почуттєво що постала маємо людської психологією". Створена руками умільця, вона несе у собі відбиток багатогранної людської особистості, її матеріальних й духовних потреб, тому набуває значення мистецького твору.

Ще один область декоративно-прикладного мистецтва пов'язані з прикрасою самої людини - зі створенням художньо виконаного костюма, що становить ансамбль разом із головним убором, взуттям і ювелірними виробами. Однак у останнім часом цю галузь дедалі більше належать до дизайну. Включення в повсякденному житті людей декоративного мистецтва, поруч із дизайном і архітектурою, естетично її збагачує, є джерелом естетичного виховання.

Декоративна робота у матеріалі (батик, вітраж, колаж, керамічні рельєфи, вироби з мачули, шпагату тощо.), здійснювана в групових і колективних формах діяльності, пов'язана з розвитком почуття композиції, почуття матеріалу - освоєнням його декоративно-пластичних можливостей.

До специфічних образотворчим видам декору ставляться сюжетне зображення, символічне зображення і орнамент.

>Сюжетне зображення - це малюнок лежить на поверхні предмета, який зображає певне явище, подія, конкретної людини чи річ.

Символічне зображення - це умовний образ, що означає якесь поняття, ідею, явище. У вузькому значенні символ постає як умовного знака, наприклад п'ятикутною зірки, або у вигляді російські монограми - сплетіння перших літер імені Ілліча та прізвища. До символічним зображенням належать емблеми, герби, знаки (поштові і фабричні, грошові знаки, медалі й ордени). Найчастіше у яких використовується алегорія - іносказання.

>Орнамент - це візерунок, заснований на повторі і чергуванні складових його елементів.Орнамент може зображати конкретні форми - листочки, квіти, комах птахів (зооморфний і рослинний) - з досить великою наближенням натурі та менш конкретні, узагальнені і навіть абстрактні форми - прямокутники, трикутники, кола, ромби й інші постаті (геометричні).

Основним джерелом створення орнаменту завжди була природа. На шкурках змій, гусениць, звірів, крилах птахів та метеликів, на рослинах і плодах природа "намалювала" чудові візерунки, відкривши людині безліч орнаментальних форм, колірних відтінків, красу та багатство їх поєднань, цілісність і сувору підпорядкованість усіх елементів. Людина, зачарована красою і казковим розмаїттям природи, насолоджувався, уважно вивчав цю красу, прагнув використовувати закономірності, які у її основі, і створював нові орнаментальні форми, щоб ними прикрасити речі й свого побуту.

>Орнамент може компонуватися вже з чи навіть кількох декоративних елементів чи постатей. Таку компактну цілісну групу декоративних елементів, яка своїм поворотом створює орнамент, називають декоративним ланкою.

За змістом орнаменти бувають геометричні, рослинні, зооморфні, символічні і комбіновані. Кожен з цих видів використовують у відповідність до призначенням украшаемой речі. Наприклад, коробку для цукерок прикрашають рослинним квітковим орнаментом, але шкатулку для зберігання бойових орденів - символічним орнаментом, що може бути складається з елементів, що зображують прапори, зірки, лаврові і дубові гілки - символи слави та твердості. Найчастіше поверхні мають форму квадрата, прямокутника, кола чи вузької смуги. Тому всі орнаменти можна класифікувати за трьома основними формам: замкнутої, стрічкової і сітчастої.

>Замкнутим орнаментом називають візерунок, декоративні елементи якого згруповані отже створюють замкнутий рух.

Замкнуте орнамент, прикрашаючи поверхню предмета, виділяє цей предмет або його головні частини й висловлює динамічний напруга форми власності чи її спокій.

По принципам замкнутого орнаменту будуються символічні зображення - емблеми, герби і знаки.

>Стрічковим орнаментом називають візерунок, декоративні елементи яку створюють ритмічний ряду зустрічей за відкритим двостороннім рухом, вписується до фільму. Існує сім видів побудови стрічкових симетричних орнаментів. Найпоширеніші їх будуються з елементів, рухомих вздовж осі перенесення.

>Асиметричний стрічковий орнамент будується шляхом вільного ритмічного повтору.

Дані композиційні схеми дозволяють отримати орнаменти з різними статико-динамічними якостями, що допомагає висловити різні гніву й відносини. Він виділяє край предмета або його конструктивно важливі частини, розчленовує предмет на складові, розташовуючись межах цих частин, робить важчою предмет, розташовуючись знизу, що дає предмета завершеність і стійкість.

>Сітчатим орнаментом називають візерунок, елементи якого, розташовуючись вздовж багатьох осей перенесення, створюють рух за всіма напрямами. Якщо стрічковий орнамент, володіючи однієї віссю перенесення, може виділяти лише край поверхні, то сітчастий орнамент, володіючи багатьма осями перенесення, може рівномірно покрити і виділити поверхню як єдине ціле.

У основі сітчастого орнаменту завжди лежить система вузлів, визначальна розташований е декоративних елементів.

Досконалість форми часто настільки повно висловлює красу предмета, що не потребує декорі. Якщо постає потреба у посиленні естетичного впливу предмета, то вирішують, що декорувати (всю форму чи якоїсь її елемент) як і декорувати.

Отже, декоративно - прикладне мистецтво це мистецтво народне, вона бере своє керівництво у природі, містить у собі функцію прикраси навколишнього світу. Головним засобом декоративно - прикладного мистецтва є візерунок, орнамент. Орнамент буває сітчастий, стрічковий, замкнутий, може нести у собі який - то сюжет чи символ.

>Декоративно - прикладне мистецтво не втратило своєї актуальності й у наші дні, оскільки був із мистецтвом дизайну. Але вони спільні кошти висловлювання, але дизайн містить у собі сучасний орнамент з урахуванням народного.

Будь-який орнамент, візерунок може бути вписаний у певну форму, мати певну композицію.

2. Народне мистецтво в педагогічній роботі з дітьми

Необхідною умовою побудови сучасної системи естетичного виховання і розвитку естетичної культури особистості є використання народного мистецтва в педагогічній роботі з дітьми. Народне мистецтво сприяє глибокому впливу на світ дитини, має моральної, естетичної, пізнавальної цінністю, втілює в собі історичний досвід багатьох поколінь і розглядається як частина матеріальної культури. Народне мистецтво в силу своєї специфіки, що полягає в образно-емоційному відображенні світу, робить сильний вплив на дитину.

Декоративно-прикладне мистецтво - це особливий світ художньої творчості, нескінченно різноманітна область художніх предметів, створюваних протягом багатовікової історії розвитку людської цивілізації. Це сфера, поза якою неможливо уявити собі життя людини. Кожна річ, будь то меблі, посуд або одяг, займає певне місце не тільки в організованій людиною середовищі життєдіяльності, а насамперед - у його духовному світі.

Поняття "декоративно-прикладне мистецтво" досить широке і багатогранне. Це і унікальне селянське мистецтво, що сягає своїм корінням в товщу століть; і його сучасні "послідовники" - традиційні художні промисли, пов'язані загальним поняттям - народне мистецтво; і класика - пам'ятники світового декоративного мистецтва, що користуються загальним визнанням і зберігають значення високого зразка; і сучасне декоративно-прикладне мистецтво в широкому діапазоні його проявів: від малих, камерних форм до значних, масштабних, від одиничних предметів до багатопредметних ансамблів, що вступають в синтез з іншими предметами, архітектурно-просторової середовищем, іншими видами пластичних мистецтв.

Важливу роль народного та декоративно-прикладного мистецтва в естетичному вихованні відзначали багато вітчизняні мистецтвознавці, дослідники дитячого образотворчого творчості (А.П.Усова, Т.С.Комарова, Т.Я.Шпікалова, Н.Б.Халезова, Т.Н.Доронова , А.А.Грібовская та інші). Вони переконливо показують, що ознайомлення з творами народної творчості спонукає в дітях перші яскраві вистави про Батьківщину, її культурі, сприяє вихованню патріотичних почуттів, долучає до світу прекрасного, і тому їх потрібно включати в педагогічний процес в дитячому садку.

Виховати любов до прекрасного ... це значить, ознайомити дітей з різними видами мистецтва і в першу чергу з творами народної творчості.

Уроки мистецтва в школі мають, за оцінкою Б.П. Юсова велике соціальне і культурне значення. Вони роблять можливим не тільки породження власного образу, виховання культурної особистості, а й формування у свідомості дитини цілісної картини світу. "За останні роки, пише вчений, розширення роботи з учнями в галузі культури стало помітним ознакою оновлення загальної середньої освіти.

Культура або культурне середовище виступає середовищем формування особистості, в тому числі формування національного особливого, національної самосвідомості. Мистецтво володіє національними рисами. Людина виховується в певній, що склалася протягом багатьох століть культурному середовищі, непомітно вбираючи в себе не тільки сучасність, а й минуле своїх предків. Без цього історичного та національного, за чином справжнього, реального, того, що сталося була б прірву, провал, вважає В.П.Зинченко.

Декоративно-прикладне мистецтво є одним з факторів гармонійного розвитку особистості. За допомогою спілкування з народним мистецтвом відбувається збагачення душі дитини, прищеплюється любов до свого краю. Народне мистецтво зберігає і передає новим поколінням національні традиції і вироблені народом форми естетичного ставлення до світу. Мистецтво народних майстрів допомагає розкрити дітям світ прекрасного, розвивати у них художній смак.

Полюбивши те, що його оточує, дитина краще зрозуміє і оцінить те, що властиве всьому народному мистецтву, що об'єднує всі види, побачить те, що відрізняє їх один від одного залежно від природних умов, занять місцевих жителів, їх смаків.

Зіткнення з народним декоративно-прикладним мистецтвом збагачує дитини, виховує гордість за свій народ, підтримує інтерес до його історії та культурі.

Пізнаючи красу народної творчості, дитина відчуває позитивні емоції, на основі яких виникають більш глибокі почуття: радості, захоплення, захвату. Утворюються образні уявлення, мислення, уяви. Все це викликає у дітей прагнення передати сприйняту красу, закарбувати ті предмети народно-прикладного мистецтва, які їм сподобалися, у них пробуджується і розвивається творча активність, формуються естетичні почуття і художній смак, естетична оцінка до предметів російського декоративно-прикладного мистецтва. У дітей формуються різноманітні здібності - як художні, так і інтелектуальні.

Знайомство дитини з російським народним декоративно-прикладним мистецтвом спирається на принцип загальної дидактики - зв'язки з життям, систематичності і послідовності, індивідуального підходу в навчанні і художньому розвитку дітей, наочності.

Творчі здібності дітей при застосуванні декоративно-прикладного мистецтва розвиваються в різних напрямках: у попередньому створенні ескізів на папері; в продумуванні елементів візерунка; в розташуванні їх на обсягах; в створенні предметів декоративного характеру; вміння знайти спосіб зображення та оформлення предмету; в перенесенні задуманого декоративного візерунка на виріб.

З метою емоційної виховання розглядання предметів декоративно-прикладного мистецтва бажано супроводжувати художнім словом, примовками, потішками, образними словами, які використовують народні майстри, звучанням народної музики, частівок, пісень. Короткі образні характеристики допомагають дітям запам'ятати того чи іншого персонажа, формуют доброзичливе ставлення до нього.

3. Методика ознайомлення дітей з творами народного декоративно-прикладного мистецтва

Успішному розвитку творчих здібностей дітей допомагає вміле використання творів народного прикладного мистецтва. Необхідно відібрати справжні народні зразки, які повинні володіти образної художньою виразністю, бути доступними сприйняттю дітьми, мати можливість для широкого використання в практиці виховної роботи дитячого садка.

Але, якими б високими художніми достоїнствами не володіли відібрані зразки, їх вплив на дітей багато в чому буде залежати від педагога, від того, як зуміє він розкрити перед ними образну, барвисту і поетичну виразність творів народного мистецтва, як зуміє пробудити у дітей інтерес до декоративно -прикладного творчості.

У будь-якому виді діяльності найбільш відчутні успіхи досягаються тоді, коли працюють із захопленням. Захопленість і творча зацікавленість у мистецтві особливо важливі. У декоративно-прикладному творчості інтерес і захопленість дітей може виникнути у ліпленні з глини, при викладанні мозаїки, в розпису на тканинах і бересті, при оволодінні різними технічними прийомами художньої обробки матеріалів, нарешті, при виконанні виробів з метою оформлення приміщень дитячого садка, з метою використання в якості подарунка мамі, для гри малюків і т. д.

У роботі з дітьми слід широко застосовувати різні матеріали: глину, тканини різних фактур і кольорів, берест, кольорову керамічну і кахельну плитки, глазурі для розпису обпалених виробів з глини і кахельних плиток, гуашеві і темперні фарби, кольорові крейди, пастель.

Вибір цих матеріалів для декоративно-прикладної творчості не випадковий. Вони дозволяють досить повно, у захоплюючій і доступній формі познайомити дітей зі специфікою та особливостями декоративно-прикладного мистецтва. Розпис берести, викладання з різнобарвною мозаїки казкової жар-птиці, перетворення звичайної глини в блискучу всіма фарбами кераміку захоплює дітей, розвиває їх фантазію й уяву, активізує творчість.

Слід відзначити також, що чудові прийоми художньої обробки різних матеріалів, вироблені народними майстрами, дозволяють досягати великої художньої виразності досить простими і лаконічними засобами: нанесенням штрихів і точок на виріб, нескладними прийомами кистьовий розпису і т. д., - навчання яким цілком доступно. Деякі прийоми можна показати і пояснити дітям.

На матеріалах, обраних для декоративно-прикладної творчості, добре проводити зіставлення і порівняння, розкриваючи перед дітьми виразні фактурні властивості різних матеріалів і способи їх художньої обробки. У свою чергу це дає можливість перенести засвоєні дітьми прийоми та навички декоративної роботи в ліплення, декоративне малювання, аплікацію. Вибір перерахованих вище матеріалів для дитячої творчості обгрунтовується також і тим, що більшість з них може придбати будь-який дитячий сад.

Однією з цікавих і захоплюючих форм ознайомлення дітей з творами народного прикладного мистецтва є метод тематичних творчих завдань, що дозволяють органічно поєднувати процес сприйняття народних зразків дітьми та участь їх в декоративно-прикладному творчості. Самі назви творчих завдань, такі, як "Веселі візерунки", "Квітучий сад", "Казкові птахи", "Чарівний кінь" та ін, досить повно розкривають образну їхній бік і викликають у дітей певні асоціації, творчо налаштовують на виконання тієї чи іншої теми.

В основу методики творчих завдань береться принцип поступовості, пов'язаний з рішенням дітьми різних за складністю мальовничих, пластичних і композиційних завдань, в освоєнні ними різноманітних матеріалів і технічних прийомів їх обробки. До виконання нового завдання треба приступати тільки тоді, коли ми переконуємося, що діти вільно і усвідомлено справляються з попереднім.

Тематичні творчі завдання дозволяють знайомити дітей з такими виразними художніми ознаками народного прикладного мистецтва, як фантастичність і казковість образів, декоративність, колірна, пластична і графічна виразність.

У процесі виконання тематичних творчих завдань діти знайомляться з творами народного мистецтва в музеях і на виставках, дізнаються про творчість народних майстрів з бесід, які проводить з ними вихователь, розглядаючи таблиці альбомів і книг, присвячених народній творчості, переглядаючи кольорові діапозитиви із зображенням зразків народної вишивки , розписи, різьблення по дереву і кості, глиняних і дерев'яних розписних іграшок, кераміки, мереживних виробів і т. д. Дуже важливо при цьому, щоб діти знайомилися з справжніми зразками народної творчості, зазначеними високими художніми достоїнствами, образній поетичній виразністю, сконцентрували в собі колективний досвід багатьох поколінь талановитих майстрів.

Відбір творів народного прикладного мистецтва тому повинен бути дуже ретельним. Тут не може бути місця суб'єктивним судженням, заснованим на особистому смаку і прихильності до певних колірним і композиційним рішенням, особистісному сприйняттю краси форми, фактурних властивостей матеріалу і т. д. У відборі творів народного мистецтва для роботи з дітьми поряд з вихователем дитячого садка найдієвіший участь повинні брати мистецтвознавці, які займаються проблемами вивчення народного мистецтва, працівники музеїв, у фондах яких зібрані колекції народних зразків, художники і майстри народних художніх промислів, що створюють в наші дні чудові твори мистецтва. Консультації з ними допоможуть вихователю у визначенні критеріїв художньої значущості творів народного мистецтва, правильного їх відбору.

Барвистий світ народного мистецтва розкривається по-особливому, якщо розповідь педагога про нього буде емоційним і захоплюючим. Для того щоб яскраво і образно розповісти дітям про те, як розписують свої сонячні вироби художники золотий Хохломи, як виникає під дзвінкими коклюшками морозний візерунок вологодських мережив, як розквітають декоративні букети квітів на жостовских підносах і як народжується казка мініатюри на палехских лакових скриньках, вихователі дитячих садів самі повинні добре знати, розуміти і любити народне мистецтво. Познайомитися з ним вони можуть в художніх і краєзнавчих музеях, які мають, як правило, великими колекціями розписних прядок, старовинної начинням з дерева та кераміки, зразками народної вишивки, візерункового ткацтва, іграшки і т. д. З виробами художніх промислів можна зустрітися на виставках декоративно -прикладного мистецтва.

Багато цікавого і корисного вихователі дитячих садів почерпнуть з книг, що розповідають про народне декоративному мистецтві, про творчість народних майстрів. Тільки за останні роки література про народне мистецтво поповнилася змістовними і цікавими книгами, знайомство з якими, безсумнівно, збагатить знання педагогів, відкриє перед ними захоплюючий, повний поезії та краси світ народного мистецтва, змусить по-новому поглянути на невибагливі і одночасно з цим вчинені в своєї пластичної, колірної та композиційної виразності образи димковской і Каргопольського іграшки з глини, на різьблених коней і забавних ведмежат з підмосковного села Богородское, на ритм мимоволі кинутих квітів в селянській набійки, на фантастичність звірів і птахів у кераміці Скопина.

Слід особливо зупинитися на питаннях, пов'язаних з ознайомленням дітей з творами народного декоративного мистецтва в місцях традиційних народних художніх промислів. Саме тут, де живуть і трудяться потомствені майстра різьби та розпису по дереву, мереживниці, вправні вишивальниці, майстри, знайомі з секретами плетіння з берести, візерункового в'язання з кольорової вовни, створюються найбільш сприятливі умови раннього залучення дітей до основ художньої майстерності. З творчістю народних майстрів і художників підприємств художніх промислів вони можуть познайомитися безпосередньо в умовах виробництва: у цехах і майстерень.

На екскурсію до майстрів димковской або тульської глиняної іграшки, різьбярів по дереву з Богородского, до тобольским костерезам, в мальовничий цех хохломской розпису, до живописців із Жостова слід частіше приходити з хлопцями з дитячого саду з тим, щоб вони побачили, як створюються форми посуду, дерев'яної на токарному верстаті і глиняного на гончарному крузі, як народжується на білосніжному боці гжельской чашки квітку густий синяви, порізка, залишена гострим ножем Богородского майстра на безформною спочатку дерев'яної чурці. Бачити роботу майстрів - справжню естетичну насолоду, і, крім того, це одна з найбільш дієвих форм передачі дітям заряду захопленості творчістю, наочний урок віртуозності володіння професійною майстерністю. Для вихователів дитячих садків це реальна можливість ознайомлення з прийомами роботи пензлем, різцем, з технікою вишивки та кружевоплетения, які потім можна показати і пояснити дітям, вибравши найбільш прості і доступні для хлопців технічні прийоми роботи з матеріалом і способи його декорування.

Велику роль в ознайомленні з народними зразками грають екскурсії в музеї, на виставки творів декоративно-прикладної творчості. Бажано, щоб ці екскурсії були пов'язані з темою якого-небудь творчого завдання, виконуваного дітьми, і проводилися раніше. Під час екскурсії можна познайомити дітей з фантастичними образами птахів, тварин, химерними рослинними візерунками на тканинах, мереживах, у різьбленні по дереву, у розписі прядок, берестяних туесков, керамічних кахлів.

Необхідно ретельно підготуватися до проведення екскурсії. У план підготовки слід включити бесіди про народне мистецтво: розповісти дітям про народних майстрів, їх творчість, про матеріали, з яких створюються вироби, про те, як готові вироби використовуються в оформленні костюма, інтер'єру, в якості сувенірів. Безсумнівно, такі бесіди зацікавлять дітей, пробудять у них бажання самим зробити щось подібне.

Цікавий досвід дитячого садка № 1949 Куйбишевського району Москви в організації та проведенні екскурсій в Музей народного мистецтва. Між співробітниками музею та педагогічним колективом дитячого садка встановилися тісні контакти.

Дитячий садок своєчасно оповіщати про виставки, що організовуються в приміщенні музею, співробітники якого допомагали проводити екскурсії. Завдяки їх дбайливому і уважному ставленню, вихователі зуміли познайомити дітей не тільки з тематичними виставками музею, але і з його чудовими фондами: з вятской, Каргопольського і тульської глиняної іграшкою, з розписом і різьбленням на прялках, з мстерской і північній вишивкою, з народними костюмами і малюнками на набивних тканинах, з декоративними павловскими хустками і богородской різьблений іграшкою, вологодськими і Єлецький мереживами.

Співробітники Науково-дослідного інституту художньої промисловості, у віданні якого знаходиться Музей народного мистецтва, своєчасно інформували дитячий сад про нові виставках в музеї, провели з хлопцями ряд цікавих і змістовних бесід про народне мистецтво, доступно й захоплююче розповівши їм про красу форм, фарб, орнаментальних ритмах, які несуть в собі справжні зразки народної творчості, про значення творів народного мистецтва в наші дні в оформленні інтер'єрів установ, житлових будинків, про ту духовної цінності, якою володіють твори народних майстрів. Діти зустрілися в музеї з художниками золотий Хохломи, з косторезами Чукотки, з мереживницями з Вологди і живописцями з підмосковного села Жостово. Гончарі з Гжелі і різьбярі з села Богородское демонстрували дітям своє чудове мистецтво створення зі звичайної глини і липових чурок виразних і досконалих форм глиняного посуду і дерев'яною різьблений іграшки.

Чи треба говорити про те, яке яскраве, незабутнє враження може залишити зустріч з художником - народним умільцем, який тут же покаже малюкам найбільш прості декоративні прийоми розпису дерев'яних або глиняних виробів. Слід зазначити, що назви тематичних творчих завдань, перерахованих вище, носять умовний характер. Тут надається більша самостійність і творча ініціатива для всіх, хто звертатиметься до зразків народного мистецтва.

Вятская глиняна іграшка, городецька і хохломская розпис, набивні тканини, мережива, різьба та розпис по дереву можуть підказати й інші теми для творчих завдань, які будуть цілком виправдані у творчості дітей. Хотілося б тільки підкреслити, що ознайомлення дітей з народним прикладним мистецтвом у формі тематичних творчих завдань найбільш повно відповідає особливостям дитячого сприйняття і тим можливостям, які можуть проявитися в декоративно-прикладному творчості дітей.

Важливо, щоб при виборі тем творчих завдань, в їх змінюваності і чергуванні були присутні певна логіка і послідовність, принцип від простого до складнішого, до поступового наростання складності в освоєнні технічних прийомів і навичок у роботі, різних матеріалів і в проникненні в образний лад творів народного мистецтва всередині кожної теми творчого завдання.

Саме тому перше творче завдання, яке рекомендується виконати з дітьми, звернене до вятской розписний глиняної іграшці, а по асоціації з її ошатною орнаментальної розписом названо "Веселі візерунки".

Народна творчість - джерело чистий і вічний. Він благотворно впливає на дітей, розвиває їх творчість, озброює знаннями, "несе дітям красу". Це йде від душі, а душа народна добра і красива. Знайомлячись з виробами народних промислів, діти долучаються до рідної культури, входять у світ прекрасного, вчаться бачити і відчувати неповторні поєднання фарб природи, у них пробуджується потреба любити і радіти життю.

Винятково важливою і необхідною, як у сфері освіти, так і у сімейному вихованні, є задача навчити дитину правильно оцінювати предмети мистецтва з точки зору їх естетичної та культурної цінності.

Висновок

Декоративно-вжиткове мистецтво - це результат творчості багатьох поколінь майстрів, що з безлічі підручних матеріалів (дерева, тканини, глини, каменю, металу) створювали значні естетичні цінності. Вивчення декоративно-прикладного мистецтва створює умови для розвитку творчої спрямованості вихованців і прилучення їх до народних традицій і культури. Одна з цілей вивчення декоративно-прикладного мистецтва - гармонічний розвиток пізнавальної діяльності і художніх здібностей школярів, пробудження креативності. Чудових результатів у вивченні національної творчої спадщини та мистецьких традицій можна досягнути, використовуючи методи виховної роботі у позаучбовий час.

Список літератури

1. Батурина Г.І., Кузіна Т.Ф. Народна педагогіка у вихованні дошкільнят. - М.: А.П.О., 1995. - 72 с.

2. Педагогами. Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів і педагогічних коледжів / За ред. П.І. Пидкасистого. - М.: Педагогічне товариство Росії, 1998. - 640 с.

3. Мацкевич М. Зайди в світ мистецтва: програма естетичного виховання. / / Дошкільне виховання. - 1998 № 4 - с. 16-22

4. Єрмолаєва-Томіна Л.Б. Психологія художньої творчості: Навчальний посібник для вузів. - М.: Академічний проект, 2003. - 34 с.

5. Суботіна Л.Ю. Розвиток уяву дітей: Популярне посібник для батьків та педагогів. - Ярославль: "Академія розвитку", 1997. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru