Формування уявлень у молодших школярів про види і жанри образотворчого мистецтва: методика і практика

Актуальність дослідження. Сучасні естетичні теорії розробляють надзвичайно широке коло проблем, необхідність звернення до яких обумовлює динаміка мистецтва порубіжжя тисячоліть. Інтенсифікація соціокультурних змін у суспільстві позначилася в художній творчості становленням нових різнорідних сфер та жанрових моделей, які сьогодні сприймає людина.

Наслідком пошуку форм співіснування традиційного мистецтва з інноваційними творчими задумами стала "поліжанровість, полістилістика сучасного мистецтва. За такої багатомірності художньої практики складно визначити критерії для аналізу та оцінки твору мистецтва. Проте незмінним між реальністю людських стосунків і художньою реальністю, яку створює мистецтво, залишається його актуальність щодо виявлення різноманітних форм взаємозв'язку мистецтва та суспільства" [16, 7]. Першоплановою стає ідея взаємодії людини із художнім твором, активізується проблема природи жанру в контексті сприйняття та ідентифікації мистецтва.

Тенденції сучасної творчості, коли художній твір не “вміщується" в єдиному виді мистецтва, а полістилістика одного твору репрезентує полілог різних часів та традицій, також специфіка застосування немистецьких прийомів (промислових матеріалів, комп'ютерних технологій), зумовлюють необхідність звернення до виду й жанру, як до такої художньої форми, що „утримує” нові явища в межах цілісності мистецького твору. "Природа виду й жанру розгортає його особливу здатність у створенні емоційно-почуттєвої основи для взаємодії автора, виконавця, художнього твору та реципієнта. Зазначені якості жанру стають пріоритетним принципом сприйняття, безпосереднього переживання людиною суперечливих, але неповторних в їх художній значущості, явищ сучасного мистецтва" [41, 88].

Актуальність проблеми зумовлюється ще й тим, що з-поміж інших видів мистецтва образотворче мистецтво є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва, а й тим, що "вже в ранньому віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості" [22, 246].

Формувати духовно багату людину, яка глибоко розуміє твори мистецтва, має розвинуті естетичні смаки, відчуває красу навколишнього світу і прагне до творчого перетворення дійсності за законами прекрасного, покликана система естетичного виховання. Для того, щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягала поставленої мети, В.О. Сухомлинський відзначив, що вона повинна бути "насамперед єдиною, поєднувати всі предмети та позакласні заняття, все життя школяра, де кожний предмет і заняття мають свої чіткі завдання у формуванні естетичної культури й особистості школяра" [67, 149].

У сучасних дослідженнях ідея взаємодії видів мистецтв як найефективнішої умови естетичного розвитку молодших школярів є найпродуктивнішою. Дослідники (Н. Агальянова [1], К. Антонечко [4], А. Давайло [21], І. Демченко [23], І. Дмитрієва [25], О. Ласка [39], О. Лисько [41], П. Мандзій [46], І. Покулита [55; 56], Р. Романченко [62], Р. Шевченко [74] та ін.) вивчають механізми створення художнього образу на основі взаємодії виразних засобів різних мистецтв (музики, живопису, літератури, театру), причому йдеться про поєднання та взаємозбагачення у творчому процесі різних видів дитячої художньої діяльності.

Тенденція до використання різних видів мистецтва визначається загальними закономірностями художнього мислення та зв'язком різних мистецтв між собою і реальним життям. Об'єднувальним чинником є "художній образ, що включає такі універсальні компоненти, як відповідність змісту, формі, композиційній особливості твору". Будь-який витвір мистецтва відбиває особливий світ, що називають художньою моделлю реального світу, він викликає цілу низку асоціацій. Водночас "кожному з видів і жанрів мистецтва притаманна своя специфічна система образних засобів" [56, 194].

Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що "емоційний чинник, естетичні ідеали особистості - первинні відносно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі" [37, 22].

З метою оптимізації процесу емоційно-естетичного і духовно-морального виховання зазначена проблема диктує такий розподіл завдань у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальні були б провідними відносно навчальних. Адже "саме вирішення художньо-розвивальних завдань насамперед формує рівень художньо-творчої свідомості особистості, що й визначає ступінь залучення її до культурних процесів" [41, 89]. З огляду на зазначене мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.

Ознайомлення школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва є важливою проблемою теорії і практики. З огляду на значущість теми, її актуальність у плані естетичного розвитку учнів і була обрана тема дипломної роботи.

Об'єкт дослідження - види і жанри образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження - педагогічні умови ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва.

У відповідності з об'єктом, предметом, метою та гіпотезою дослідження були передбачені такі завдання:

Предмет "Образотворче мистецтво" реалізує змістову лінію візуального мистецтва. При цьому головні завдання викладання образотворчого мистецтва у початкових класах такі [50, 125-127]:

1. Формування в дітей художньо-естетичного ставлення до дійсності, здатності до неутилітарного, художнього пізнання світу та його образної оцінки; розвиток таких особистих якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватись на різноманітні вияви естетичного у навколишньому світі, вміння підмічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.

2. Розвиток специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи для розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального, нестереотипного асоціативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливості, зорової пам'яті та ін.

3. Формування знань і уявлень про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, розуміння мови різних видів мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві і розвиток навичок його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культури почуттів.

4. Формування потреб і здібностей до продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що допоможе набути свободи вираження у творчості.

5. Розвиток сенсорних здібностей дітей, що більшою мірою сприятиме повноцінності художньо-естетичного сприймання та поліпшенню якісного боку художньо-творчої діяльності.

Заняття образотворчим мистецтвом мають бути організовані за законами мистецтва, що передбачає [61, 6-7]:

а) нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного до теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.

У молодших класах головна увага спрямовується на розвиток зорової потенції дітей (концентрація уваги, розрізнення, порівняння та вибір, здатність оперувати готовими образами тощо). Саме тому художню освіту дітей пропонується починати із зорово-зовнішніх спостережень, становлення диференційованого зору. При цьому до завдання роботи з дітьми в цьому віці повинно входити: розвиток уяви (асоціативно-образного мислення, так званої комбінаторської здібності), відчуття кольору та композиції [62, 40-41].

У школярів провідну роль у передаванні виражальних якостей і особливостей предметного оточення відіграє колірна композиційна образотворча діяльність, в якій головна практична орієнтація в роботі на площині зводиться до площинних форм вираження і трактування тривимірного простору доперспективними засобами зображення та передаванням перспективних явищ на елементарному рівні.

Організовувати роботу дітей слід таким чином, щоб вона велася на окремих аркушах паперу (не в альбомах), розмір, пропорції і форма яких обумовлюється характером завдання. Чим молодші діти, тим частіше в роботі з ними треба використовувати кольоровий і тонований папір. Це економить час та сили дітей, привчає їх до колірної заповненості поверхні.

У процесі ознайомлення з витворами образотворчого мистецтва діти вчаться не тільки розуміти прекрасне, але і ненавидіти потворне. Спілкування з мистецтвом виховує емоції людини, розвиває його творчу уяву, впливає на його становлення як особистості. Тобто, в шкільний курс образотворчого мистецтва повинні вкладатися основи національної самосвідомості [74, 101].

Майже на всіх уроках образотворчого мистецтва вчитель демонструє твір мистецтва: репродукцію з картини, гравюру, скульптуру і т.д. Показ цих творів іноді має методичний характер, але при цьому ніколи не можна забувати, що ми маємо справу з мистецтвом, що вимагає дотримання ряду умов [34, 25-26].

Насамперед необхідно створити потрібний настрій і обстановку для сприйняття і розуміння твору, створити умови для розгляду об'єкта, організувати увагу дитини. Це можна зробити, запропонувавши учням спокійно сісти, зосередитися, скласти на парті руки, уважно дивитися і слухати. Починають показ витворів мистецтва і розповідь про них тільки тоді, коли клас підготується.

Установку на сприйняття витворів мистецтва потрібно формувати з першого класу.

Ми вже знаємо, як треба приготуватися, щоб розглядати витвори образотворчого мистецтва. Хто скаже, як?

Спокійно сісти, покласти руки на парту, уважно розглядати, що показує вчитель.

Чому ми повинні таким чином підготуватися?

Тому що інакше можна не вловити думки художника. Не помітити головного. Не побачити красу.

При показі картин, репродукцій, гравюр і інших творів образотворчого мистецтва потрібно дати 2-3 хвилини на розгляд об'єкта. Діти тільки розглядають твір, а вчитель ні про що їх не питає, нічого не пояснює. Якщо демонструється маленький предмет (наприклад, статуетка або чашка) - треба пройти по класу і показати всім предмет в найбільш вигідних аспектах. Після "мовчазного" розгляду моделі потрібно звернути увагу учнів на істотні її деталі [52, 57].

Не варто зупиняти учня, якщо в процесі розгляду твору, що демонструється, він співвідносить побачений образ зі своїм особистим досвідом. Наприклад, пригадає, як бачив козенят, що буцаються, коли відпочивав на літніх канікулах в селі у бабусі: "Козенята забіяки - весь час буцаються. Ріжки ще маленькі-маленькі, а вони один на одну наскакують. І мене буцнути хотіли, так я втік..."

Показ твору мистецтва в методичних цілях - істотне, але все ж не головне джерело знань молодших школярів про образотворче мистецтво. У всіх класах початкової школи, згідно з програмою, вчитель проводить спеціальні бесіди про мистецтво [40, 82].

За чотири роки учні ознайомляться з наступними видами образотворчого мистецтва: живописом, графікою, декоративно-прикладним мистецтвом і частково зі скульптурою [50]. Однак буде корисним дати уявлення дітям і про архітектуру.

Мистецтво постійно оточує нас. Всі носять одяг, сконструйований художниками-модельєрами з матеріалів, створених за проектами художників, користуються меблями, посудом, які виготовлені також за проектами художників, читають книги, оформлені художниками-графіками. У місті, на площах, ми бачимо статуї, виконані скульпторами, вулицями їздять машини, сконструйовані інженерами і дизайнерами, в клубах, кінотеатрах, школах, Будинках дитячої творчості висять картини, гравюри, стоять вази, лежать килими. Цю думку потрібно розвивати протягом всього навчання в початкових класах. Причому треба, щоб у дітей поступово склалися знання про різну діяльність художників.

Вже в 1 класі школярі легко запам'ятовують, хто називається живописцем, а хто дизайнером, скульптором, архітектором, графіком. Але час від часу їх знання треба освіжати і поповнювати. З 1 класу у дітей повинно формуватися уявлення, що таке жанр [56, 193].

Якщо ж в перші роки навчання цього не було зроблено, не пізно надолужити упущене в четвертому класі. Тільки, звичайно, це потрібно робити вже в більш стислій формі. Необхідно звертати увагу на те, чи зрозумілі дітям терміни мистецтва, чи засвоєні і чи увійшли в їх мовний побут [37, 50].

Картини про природу називаються пейзажами. Розглядаючи з дітьми картини "Діти ловлять снігура" і "Внучка" художника С. Васильковського, треба познайомити учнів з поняттям побутового жанру; при ознайомленні з картиною "На вікні весна" Т. Яблонської дати відомості про натюрморт і його особливості.

Яка перед нами картина? - питає учителька. - Чому ви думаєте, що це натюрморт? Яка картина називається натюрмортом? Що на ній повинно зображатися?

Почавши знайомити дітей з видами і жанрами мистецтва, поступово їм дають поняття про специфічну художню мову. Це поняття діти краще засвоюють в зіставленні з іншими мистецтвами. Поет і письменник використовує слово, музикант - звуки, художник-живописець - колір.

Колір - мова живопису. На жаль, в школах часто демонструються чорно-білі репродукції картин. А робити цього не треба. Діти повинні засвоїти, що колір - основний засіб, за допомогою якого живописець виражає свої думки і почуття. Більш поглиблене ознайомлення з витворами образотворчого мистецтва здійснюється в бесідах по окремих творах [25, 211].

Кожний твір має свій образ, задуманий і реалізований художником (наприклад, в картині І. Левітана "Золота осінь" розкривається образ прекрасного часу року). Цю думку треба роз'яснити при показі кожної репродукції, націлюючи увагу дитини на розуміння і розкриття її художнього образу. Зробити це не просто.

Звичайно вчитель звертає увагу дітей на колір картини, задаючи питання: "Якими фарбами написана ця картина?" Таке, на жаль, досить популярне питання, ніяк не націлює увагу на збагнення художнього образу. Учні починають перелічувати фарби картини, а простий перелік кольорів відводить від розуміння образи. Наприклад, на це питання при розгляді картини І. Левітана "Золота осінь" діти відповідали так: "Жовтою, блакитною, зеленою, оранжевою і червоною фарбами".

"Які фарби переважають в картині?" - це питання звучить вже краще. І зовсім хороший, наприклад, таке питання: "Чому, на вашій думку, художник назвав картину "Золота осінь"?"

Ось як відповіли на це учні:

Тому що дерева восени жовтіють, стають і справді золотими.

Чи подобаються вам золоті дерева? Як ви думаєте, художнику Левітану подобаються осінні фарби?

Подобаються! Тому він і написав таку картину.

Розумінню образу надзвичайно сприяє одночасний показ двох різних картин з одним сюжетом. Можна поцікавитися, яка кому картина більше подобається. Формування власного відношення дитини до художнього твору - процес дуже складний. Він пов'язаний із загальним рівнем розвитку учня, особистим досвідом, темпераментом, характером, настроєм [44, 52-53].

Учень з готовністю відгукується на питання вчителя. Всі картини йому, як правило, подобаються. Причому, мотивація часто буває випадковою. До особистої оцінки дитиною художніх творів потрібно підходити обережно, даючи їй можливість обдумувати, вибирати. Учня необхідно вчити пов'язувати картину з особистими переживаннями і спостереженнями [30, 49].

Питання вчителя, чи бачили діти щось подібне тому, що зображено на картині, закріпляють асоціативний зв'язок між картиною і досвідом дитини, сприяють розвитку уваги, спостережливості, спонукають до естетичного сприйняття дійсність. Дуже добре, якщо учні співвіднесуть образ картини з особистими переживаннями. "Це осінь сумна, - розказує учениця, - я таку осінь бачила, коли за ліками бабусі ходила. Сіре небо, дощик, дерева стоять голі, як на цій картині." При розгляданні картини необхідно направляти увагу учнів на головне - вчити їх розуміти смислові акценти і сюжетний зв'язок.

Йдучи по місту або селищу, треба звертати увагу на планування (головна вулиця і площа, промислова зона, житлова зона, зона відпочинку), на вигляд архітектури (житлові будинки, побутовий комбінат, будинок культури, школа, дитячий сад). Деякі вчителя вносять в ці заняття ігровий момент: "Вгадайте, яке призначення цієї будівлі? Чому ви вважаєте, що це житловий будинок?" [11, 61].

Не можна упускати можливості формування у школярів поваги до історичних пам'ятників. При відвідуванні розвалин замка учителька повинна звернути увагу дітей на різні написи типу "Тут були Валя і Саша" і сказати: "Тут були малокультурні люди! Якщо хочеш залишити про себе хорошу пам'ять, зроби що-небудь корисне - прибери, підмети, зупини людину, яка не знає, як поводитися з пам'ятниками старовини". Дуже вражають дітей розповіді про різні знахідки, наприклад, про старовинні монети, які при оранці знайшов тракторист. Треба ознайомити дітей з тим, яке значення для суспільства мають такі знахідки і засудити варварське відношення до предметів матеріальної культури [18, 51].

Останнім часом в нашій країні поширене створення шкільних музеїв або картинних галерей (т. зв. музейна педагогіка). Іноді це буває і постійно діюча виставка учнівських робіт. Такі форми роботи по естетичному вихованню молодших школярів дуже ефективні.

Навчання образотворчому мистецтву в школі передбачає різні організаційні форми: урок, екскурсію, позакласну роботу. Основною формою роботи є уроки [58, 8].

До методів навчання образотворчому мистецтву відносяться:

а) словесні методи (бесіда, розповідь, читання уривків з книг);

б) безпосереднє зорове сприйняття учнями матеріалу, що вивчається (сприйняття творів мистецтва, спостереження за навколишньою дійсністю, робота з наочними посібниками);

в) практичні методи (виконання малюнків, живописних робіт, декоративних виробів і т.п.) [15, 74-75].

На уроках образотворчого мистецтва вчитель звичайно використовує систему методів: бесіду, спостереження, практичну роботу.

З словесних методів викладу матеріалу в роботі з дітьми молодшого шкільного віку найдоцільніше використати бесіду. Часто на уроках образотворчого мистецтва звучить і розповідь вчителя. Бесіда і розповідь звичайно тісно переплітається зі зоровим сприйняттям матеріалу, що вивчається. У процесі навчання образотворчому мистецтву найбільш широко використовуються зорові враження. Вони допомагають дітям усвідомлювати побачене: аналізувати форму предметів, оцінювати їх пропорції, визначати колір, співвідносити об'єкт із зображенням і т.п. Під керівництвом педагога діти розглядають репродукції, моделі, методичні таблиці, допомоги і власні роботи.

Спостереження проводяться і за навколишньою дійсністю. Діти малюють з натури і по пам'яті дерева, пейзажі, різні часи року, тварин і людей. Все це не тільки розвиває спостережливість, сприйняття кольору, образне мислення, але і формує уміння бачити красу в навколишньому житті і природі [34, 26].

До наочних методів навчання відноситься також використання діафільмів, кінофільмів, відео.

В основі практичних методів лежить власне образотворча діяльність учнів: виконання малюнків з натури, по пам'яті, уявленню, декоративних виробів, вправ і т.д. [35, 104].

У структурі уроку образотворчого мистецтва можна виділити наступні моменти:

а) усний виклад нового матеріалу;

б) демонстрація дидактичних посібників або об'єктів навколишнього середовища (посуд, інструменти, фрукти, овочі і ін.);

в) демонстрація творів образотворчого мистецтва або репродукцій;

г) практичний показ прийомів роботи (на класній дошці або на спеціальному листі паперу вчитель показує, як слід розташовувати малюнок, якої величини повинне бути зображення і т.п.);

д) бесіда по новому матеріалу;

е) основна учбова робота (виконання учнями завдання), індивідуальна робота вчителя з учнями, колективне обговорення типової помилки, показ вдалих рішень;

ж) висновок (аналіз виконаних учнями робіт, підведення підсумків) [38, 62-64].

У початкових класах екскурсії на уроках образотворчого мистецтва, за рідким винятком (екскурсії в музей), проводяться з метою накопичення реальних спостережень для виконання подальших завдань (малюнки на теми "Осінь", "Будівництво", "Наша вулиця", "На фермі" і т.д.). Під час таких екскурсій основна мета педагога полягає в тому, щоб навчити дітей спостерігати навколишню дійсність: відчути настрій даного пейзажу, співвіднести побачене з відомими їм витворами мистецтва.

Якісне проведення уроків образотворчого мистецтва вимагає хорошої оснащеності. Для малювання треба мати натюрмортний фонд: різні іграшки, муляжі фруктів і овочів, посуд, геометричні тіла, колекції комах, дрібну побутову скульптуру, гербарії і т. ін. Добре, якщо в створенні натюрмортного фонду візьмуть участь і самих школярів.

До другого виду наочних посібників відносяться методичні таблиці, плакати, репродукції з творів мистецтва, ілюстрації з журналів, листівки. Листівки, ілюстрації, фотографії можна зібрати за допомогою учнів [1, 54].

У методичний фонд потрібно включати малюнки не тільки добре виконані, але і з типовими помилками. Розказуючи, як слід виконати завдання, вчитель демонструє і ті, і інші. Це допомагає попередити помилки і визначити шляхи їх подолання. Показуючи ту або іншу роботу з методичного фонду, щоб уникнути непорозумінь, не рекомендується називати її автора. Малюнки зберігають тематично, в спеціальних папках.

Уміння дітей бачити і розуміти красу природних матеріалів благотворно впливає на розвиток їх художнього смаку. З мистецтвом архітектури вчитель може знайомити дітей, звертаючи їх увагу на окремі будівлі, вулиці, площі. Загальне між архітектурою і всіма видами образотворчого мистецтва в тому, що вона володіє емоційним потенціалом і включає художній образ. Але архітектура має і яскраво виражену специфіку. Твору живопису, графіки і скульптури мають тільки естетичну цінність, а архітектура, як і декоративно-прикладне мистецтво, задовольняє матеріальні потреби суспільства.

Розділ 2. формування уявлень про види і жанри образотворчого мистецтва в початкових класах

2.1 Методика експериментального дослідження