Мовленнєво-ігрова діяльність - це діяльність, що вимагає використання набутих раніше знань, мовленнєвих умінь і навичок у нових зв'язках і обставинах. У цій діяльності діти, на основі набутих уявлень про предмети, уточнюють і поглиблюють свої знання. Основою для мовленнєво-ігрової діяльності є сформовані уявлення про побудову ігрового сюжету, різноманітні ігрові дії з предметами, засвоєні мовленнєві вміння і навички. Як форма навчання дітей, мовленнєво-ігрова діяльність виконує пізнавальну і розважальну функції. Однією з найважливіших функцій ігрової діяльності є функція мовленнєвого спрямування. Мовленнєво-ігрові дії гравців спрямовані на інших учасників гри. У процесі гри дитина користується як діалогічним, так і монологічним мовленням. Саме в ігровій діяльності яскраво виявляється образність і виразність дитячого мовлення, в якому поєднуються мовні і немовні засоби виразності. Мовленнєво-ігрові дії виступають і засобом творчого мовленнєвого самовираження (Л.І. Березовська). Як самостійний вид діяльності, мовленнєво-ігрова діяльність - це процес, що ґрунтується на інтересі дитини до гри, її правил і дій. У кінцевому результаті мовленнєво-ігрова діяльність спрямована на розвиток і вдосконалення мовлення дітей [1].

Як компонент мовленнєво-ігрової діяльності, гра в поєднанні з навчанням і мовою, є засобом всебічного розвитку дитини. У зв'язку з цим мовлення та гра виконують низку функцій. Розглянемо їх.

Освітня функція полягає у тому, що гра тісно пов'язана з навчанням, оскільки в ній відбувається важливий процес набуття знань, який активізує розумові здібності дитини, її уяву, пам'ять, увагу. Цікава гра підтримує розумову активність дитини. Зміст ігор формує у дітей адекватне ставлення до явищ суспільного життя, природи, предметів довкілля, систематизує і поглиблює знання. За допомогою ігор вихователь привчає дітей самостійно мислити, використовувати отримані знання у різноманітних умовах у відповідності з поставленими завданнями. Активність дитячого мислення є головною передумовою свідомого ставлення дитини до набуття знань, встановлення партнерства у грі, домовленості між гравцями, що вимагає, у свою чергу, добре розвиненого мовлення.

Виховна функція гри полягає у формуванні моральних уявлень про бережливе ставлення до довкілля і норми поведінки, позитивні і негативні риси особистості. Вона сприяє формуванню моральних почуттів, благородних прагнень, навичок колективного життя, створення між дітьми відносин, які ґрунтуються на дружбі, справедливості, відповідальності перед товаришами. У вихованні цих якостей особлива роль належить змісту і правилам гри. Чим глибше дитина занурюється у зміст гри, тим більший вплив вона має на неї. Завдяки правилам гри відкриваються великі можливості для виховання у дітей уміння підпорядковувати свою поведінку нормам співжиття і спілкування з людьми, які її оточують. Зміст правил чітко визначає спосіб дії і поведінки дітей. Правила стають моральними нормами, які регулюють взаємини дітей. Необхідність дотримання правил в умовах колективної гри спонукає кожну дитину співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяє вихованню спільних інтересів, а тому є важливою умовою формування суспільних рис у поведінці дітей. До того ж у процесі гри діти засвоюють лексику морально-етичної спрямованості.

Естетична функція гри і мовлення реалізується шляхом використання в іграх текстів віршів, пісень, примовок, лічилок, мирилок, загадок. Діти відчувають красу, виразність і образність українського мовлення, запам'ятовують тексти ігор, що сприяє збагаченню їхнього мовлення [8].

Народні ігри виконують також історичну функцію. Це національний скарб, що єднає минулі покоління з сучасністю у єдине ціле. Окремі з них своїм походженням сягають у глибину віків, інші - виникли набагато пізніше. Чимало з них свідчать про трудову основу народної поетичної творчості взагалі. Ігри, що виникли з прадавніх часів, розвивались, убирали риси різних суспільних формацій, життєвих укладів. Проте водночас вони зберегли й ознаки свого давнього походження. Найдавніші за походженням є хороводні ігри, що колись були частиною кожного календарного обряду. До того ж кожна календарна гра супроводжується яскравою народною мовою.

Розважальна функція гри реалізується у створені позитивного настрою, сприятливої атмосфери. Вона урізноманітнює цей вид діяльності, зумовлює певні почуття, емоційні переживання, впливає на поведінку дітей. Діти імітують рухи героїв, виражаючи своє ставлення до них. Гра є своєрідним "регулятором" поведінки і спонукає дітей до активної діяльності.

Експресивна функція - це функція вираження дитини у грі за допомогою мови і рухів внутрішнього світу дитини, емоційна насиченість і забарвленість мовлення індивідуально кожного гравця.

Культуроносна функція означає, що розвиток культури започатковується з розвитку мовлення людини, яке реалізується у різних видах дитячих ігор.

Контактно-встановлювальна функція - гравець готує свого співрозмовника до сприйняття інформації для подальшої гри.

Дидактичні ігри використовуються на заняттях з розвитку мовлення як один із методів закріплення набутих знань і на цій основі вирішення мовленнєвих завдань: виховання звукової культури мовлення, формування граматичної правильності мовлення, збагачення лексичного запасу дітей, розвитку зв'язного мовлення. Дидактичні ігри входять до складу комплексних, тематичних, контрольних, інтегрованих мовленнєвих завдань. Вони також плануються в індивідуальній роботі з дітьми впродовж дня [20].

Висновки до розділу І

Тема досвіду співзвучна проблемі реформування сучасної освіти: формування самостійної, ініціативної, вдумливої особистості через впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

Актуальність досвіду зумовлюється концептуальними положеннями та державними вимогами реформування освіти в Україні, спрямованими на становлення особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань. Постійно зростаючі вимоги до змісту й організації навчання та виховання потребують упровадження ефективних педагогічних підходів.

Теоретичною основою досвіду є наукові дослідження вчених Л. Виготського, Д. Ельконіна, Р. Жуковської, О. Запорожець, Н. Кудикіної, В. Менджерицької, С. Русової, О. Усової. Наполегливо працюють у напрямі цієї проблеми відомі вчителі - новатори Ш. Амонашвілі, М. Гузик, С. Ільїн, В. Краковський, С. Лисенкова, В. Шаталов та ін.

Інноваційна значущість полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв'язку.

Практична значущість досвіду полягає у використанні вчителем різних способів організації ігрової діяльності на уроках. Педагог шукає ефективні методи та прийоми навчання, творчо використовує їх у своїй роботі.

Сутність досвіду полягає в гармонійному поєднанні навчальної та ігрової діяльності молодших школярів.

Реалізація ігрових технологій дозволяє підвищити якість педагогічного процесу, рівень навчальних досягнень, забезпечує комфортність, емоційну задоволеність.

Технологія досвіду містить у собі великий арсенал різнонаправлених форм, методів, прийомів навчальної та ігрової діяльності вчителя та учнів на уроці та в позаурочний час.

Технологія досвіду сприяє рішенню наступних проблем:

підвищення ефективності уроку, як основної одиниці навчально-виховної діяльності;

створення на уроках умов для отримання почуття радості і задоволення від навчання та бажання вчитися;

особистісна спрямованість навчання і виховання;

активізація навчальної діяльності учнів на уроках;

розвиток пізнавальних здібностей учнів.

Використання ігрових технологій у навчально-виховному процесі

Формування учня як самостійної, ініціативної, вдумливої особистості буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Тому Дашковська Тамара Віталіївна вважає, що одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками, є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри. Гра є незмінним важелем розумового розвитку дитини. Ігрову форму занять вчитель створює за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів. Ігри Тамара Віталіївна проводить систематично на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості.

Перед проведенням ігор з дітьми вчитель доступно викладає сюжет, розподіляє ролі, ставить перед дітьми пізнавальне завдання. Щоб гра не набридла, вчитель вносить у неї деякі зміни, ускладнює завдання. Готуючись до заняття педагог чітко продумує послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку. Пояснення вчителя під час гри - лаконічне і зрозуміле, пробуджує інтерес. Вчитель запевняє, що захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам'ятовує нове, орієнтується у надзвичайних ситуаціях, що поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.

Підбираючи для молодших школярів різноманітні ігри, вчитель вводить учнів під час навчальної діяльності у ситуації пізнавальної активності, яка проявляється ситуативно і підтримується завдяки зовнішній стимуляції з боку педагога. Як барометр уроку, діти постійно спонукають вчителя до пошуку нових ігор та використання їх у навчально-виховному процесі. Це такі форми ігрової діяльності, як дидактична гра, ігрова ситуація, ігровий прийом, ігрова вправа.

Плануючи організацію ігрової діяльності на уроці, вчитель визначає навчальну, розвивальну і виховну мету, кожна з яких спрямована на розв'язання завдань, визначених програмовими вимогами для учнів початкової школи.

Грою, її елементами та ігровими ситуаціями вчитель активізує виховну функцію навчально-пізнавальної діяльності. Так, створюючи ігрову ситуацію, вона привертає увагу дітей до традицій рідного краю. Тамара Віталіївна розповідає про звичаї і обряди своєї місцевості і роздає завдання, які підготували учні "Лісової школи". Діти, уявно спілкуючись із звірятами, з цікавістю виконують роботу.

На уроках української мови за допомогою гри-вправи "Чарівний мішечок" вчитель закріплює різноманітні вміння й навички. Набір предметів у мішечку не випадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання: це можуть бути іграшки, в назвах яких є орфограми, на які треба звернути особливу увагу або дрібні речі, які треба описати.

Вивчаючи спільнокореневі слова, педагог пропонує дітям гру "Лото". Кожен учень має картку, розкреслену на шість клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель-ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти аналізують оголошений корінь слова, виділяють в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє слова. Під час опрацювання правил на уроках української мови впроваджує гру "Знайди ознаку".

Навчаючи учнів логічно мислити, аналізувати, виділяти головне, робити висновки, Тамара Віталіївна враховує і те, що не всі школярі однакові за рівнем розвитку мислення, уваги, вмінням слухати і виконувати завдання. Вдало підібрані ігри допомагають вчителю зацікавити учнів щодо виконання будь-якого завдання.

На уроках читання під час розчитування вчитель застосовує ігри "Піраміда", "Падають шишки". На думку вчителя дуже корисними є спеціальні ігри на розвиток пам'яті, вироблення стійкої уваги: "Засічка - кидок" (при слові "кидок" всі починають читати на максимальній швидкості, "засічка" - читання зупиняється), "Відгадай" (вибіркове читання), "Хвиля" (починають читати у довільному темпі вголос, поступово збільшують силу голосу, доходять до вершини і починають зменшувати). Є ігри, що вчитель використовує для читання в парах: "Луна або Папуги", "Вовчик і Зайчик". Одне речення читає один учень, а друге - інший. Потім читання повторюється знову. Під час читання одним учнем другий уважно стежить за правильністю.

У процесі ознайомлення дітей з ліричним жанром вчитель користується різноманітними ігровими прийомами, які сприяють розвиткові умінь слухати, говорити і читати, дозволяють формувати уявлення учнів про віршовану форму, риму, систематизувати читацький кругозір, характеризувати авторів творів, що вивчаються, набувати досвід широкого розучування віршів. Так, при знайомстві з римою використовує гру "Схожі хвости" (мишка - кішка, Гришка, книжка, доріжка.). Користуючись прийомом "Віднови вірші на основі рим", учитель практично знайомить дітей з римою. При виконанні ігрової вправи "Відгадай риму" формує в учнів почуття ритму і рими.

Виконуючи вимоги програми з основ здоров'я вчитель використовує практичну, ігрову індивідуальну та групову діяльність учнів. З метою закріплення вивченого матеріалу на уроках Тамара Віталіївна застосовує гру "Фантазери" (Про що може мріяти здорова людина), гру-пантоміму "Без слів" (Розказати, чим найбільше ви любите займатися у своєму куточку відпочинку), "Вгадай страву за описом", яку учні виконують в парах. Не менш цікавою є гра-подорож по річці Охайність. Ігри потребують від учнів зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому, виховується культура, спілкування дитини з колективом.

Використовуючи ігри екологічного спрямування ("Якби я був…", "Склади розповідь", "Допитлива ворона") Тамара Віталіївна дає дітям зрозуміти, що нерозумне втручання в природу може викликати істотні зміни як усередині самої екосистеми, так і за її межами. Вчитель переконана, що під час таких ігор у дітей розвивається також готовність до правильної взаємодії з довкіллям. В позаурочний час використання рухливих ігор екологічного спрямування сприяє формуванню в учнів таких позитивних моральних рис, як співчуття, співпереживання, доброту, милосердя.

Працюючи над проблемою "Використання ігрових технологій в навчально-виховному процесі" вчитель переконалася, що саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина "добудовує" в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. Завдяки іграм розширюється кругозір і удосконалюється орієнтування учнів у навколишній дійсності, формуються первинні суспільно-політичні уявлення, елементи громадських і патріотичних почуттів, шанобливе ставлення до людини праці, етична поведінка у побуті та громадських місцях. Учителька переконалася, що завдяки успішному проведенню ігор розвивається пізнавальна самостійність учнів. Така організація здобуття знань дає змогу максимально активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроках і водночас сприяє не тільки підвищенню якості навчання, а й забезпеченню емоційного благополуччя та психологічного комфорту кожній дитині вже з перших днів навчання у школі. Вчитель домоглася в процесі проведення уроків з елементами гри реалізувати ідеї співдружності, змагання, самоуправління, виховання відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне - інтерес дітей до навчання.

Педагог переконалася, що кожна гра вчить дитину оцінювати свої здібності, підштовхує її шукати й знаходити різні самореалізації, розвивати найкращі людські якості.

Спонукати, а не керувати, заохотити, допомогти визначити напрям освіти - це девіз Тамари Віталіївни [16].

2.2 Розробка ігор для розвитку мовленнєвої діяльності першокласників

"Чарівний мішечок"

Набір предметів змінюється залежно від мети навчання; це іграшки, У назвах яких є потрібні літери; дрібні речі, які треба описати тощо.

"Листоноша"

Діти отримують листи із завданням для складання невеликих оповідань за малюнком чи опорними словами. Використовую для сильніших учнів.

"Відгадай"

На столі розкладено 5-6 іграшок або предметних малюнків. Дітям пропоную уважно розглянути їх і вибрати один з них. Один учень повинен розповісти про цей предмет, не називаючи його, щоб всі інші здогадались, про що йдеться.

"Який предмет зайвий?"

"Яка літера заблукала?"

Робота в парах або в малій групі.

Знайти звукову схему до предметного малюнка або навпаки.

Вибрати предметні малюнки, в назвах яких є тверді чи м'які приголосні звуки; 1,2, 3-складові слова, з наголосом на 1, 2, 3-му складі, які відповідають на питання хто? або що?, які означають назву одного або кількох предметів.

Робота в парах: складання діалогів:

· покупець - продавець, лікар - хворий;

· розмова по телефону тощо.

Крім вищезазначених ігор, які можна використовувати для покращення засвоєння знань з навичок читання, є ряд ігор, які можна використовувати для розвитку мовлення учнів початкової школи.

Добір епітетів до предметів

Гра "Додай слово"

Мета: вправляти дітей в узгодженні прикметників з іменниками в роді та числі.