Пізнавальний інтерес

* завдань і способів їх виконання.

Діти обирають той вид роботи, який їм найбільше до вподоби: варіативність у поданні домашнього завдання (диференціація за рівнем складності; завдання на вибір).

На цьому етапі уроку доцільно використовувати, наприклад, такі методи: заохочення, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемна ситуація, ситуація взаємодопомоги, виконання творчих завдань тощо.

V. Контроль, корекція та оцінювання знань.

Контроль знань відбувається за допомогою: групових і парних форм взаємоконтролю і взаємо аналізу; самоаналізу і самоконтролю (виправлення учнями помилок, осмислення їх причин); взаємо- і самооцінювання (словесне, рейтингове тощо).

Доцільно звернутися до таблиць "Повинні знати" і "Повинні вміти" до планування уроку та перевірити, чи все заплановане вдалося зробити, чи всі завдання уроку виконані.

VI. Підсумковий етап - це усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення діяльністю учнів та їх результатами.

Отже, наведена структура й особливості проведення особистісно орієнтованого уроку значно складніші від технології проведення традиційного уроку. Закономірно постає питання: чи готова педагогічна громадськість та існуюча система освіти сприйняти і послідовно втілювати у практику нові методи, прийоми і форми ?. За такого підходу на вчителя покладається більше вимог і завдань. Він має створити оптимальні умови для сприймання учнями нового матеріалу та забезпечити його успішне засвоєння.

Вчитель, готуючись до проведення особистісно орієнтованого уроку, аналізує зміст навчального матеріалу, визначає види діяльності учнів, готує завдання на вибір або завдання для групової роботи, враховуючи обсяг навчального матеріалу, рівень складності за навчальними можливостями учнів, міру своєї допомоги.

Враховуючи вищезазначене, вчитель має дотримуватися таких вимог:

* чітко формулювати пізнавальні завдання, які можуть бути проблемними, спонукальними до активності, творчого мислення, пошуку нових знань і нових способів дій;

* зосередити увагу на діяльності слабких, невстигаючих учнів;

* не створювати змагань на швидкість виконання завдань;

* навчати учнів здійснювати самоконтроль, самоаналіз і само оцінювання. Отже, функція вчителя на уроці полягає у забезпеченні учнями позиції справжнього суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності.

В особистісно орієнтованих технологіях велика увага надається емоційній культурі вчителя, його голосу, інтонації, мовленню. Тому доцільно користуватися на уроці такими фразами:

* Я гадаю, що найзручніше було б зробити ...

* Мені здається, тут у центрі уваги перебуває ....

У складних ситуаціях учителю доводиться більш тонко реагувати:

* Мені б дуже хотілося, щоб ти не забув про це ...

* Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде ....

* Саме ти і міг зробити таку справу ...

* Підготуймо це разом по секрету від усіх?!

Ефективність навчання під час здійснення особистісно орієнтованого підходу визначається не обсягом знань, умінь і навичок, яких набула дитина, а мірою участі самої дитини у процесі здобуття цих знань.

У системі традиційних занять урок, побудований на особистісно орієнтованій взаємодії, є найсучаснішим і оптимальним у навчально-виховному процесі, тому що він передбачає врахування індивідуально визначеного підходу до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях до здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.

Розділ 2. Методичні аспекти формування пізнавального інтересу

2.1 Розвиток пізнавальних інтересів у початковій школі

Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, і з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи свої потреби в пізнанні.

Головною умовою при цьому є розуміння дитиною змісту і значення виучуваного. Для цього вчитель повинне ставити перед собою чітку педагогічну мету: у чому переконати школярів, як розкрити значення даного питання сьогодні і з найближчою перспективою для них.

Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.

Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найбільш цікавим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку.

Викладання повинно бути захоплюючим - таким є один з принципів методики сучасного уроку. Однак інтерес не має нічого спільного з розважальністю, яка не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і, одночасно, захоплювати як своїм змістом, так і способом викладу.

За роки навчання в школі в дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності та учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність дітей, осмислення ними певних явищ, оскільки не асоціюється ними з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, характерні для місця проживання дітей.

Саме тому, при вивченні рідної мови учнями мого третього класу, я пропоную їм завдання на основі місцевого матеріалу, який сприяє розвитку пізнавальної активності у ході навчання.

Ось приклади таких завдань.

Тема 1. Звуки мови. Букви. Алфавіт.

1. Запишіть до перших десяти букв алфавіту імена людей, з якими ви особисто знайомі, або запам'ятали з оповідання, казки, кінофільму. (а - Алла, б - Богдан і т.д.).

2. Запишіть прізвища відомих людей нашого села, району або всієї держави які ви знаєте.

3. Запишіть в алфавітному порядку назви:

- рослин, що ростуть на городі, (в саду, на клумбі). Підкресліть букви, що позначають два звуки (я, ю, є, ї);

- тварин, які є у вас вдома, підкресліть слова з м'яким знаком;

- птахів нашої місцевості. Підкресліть слова з м'якими приголосними;

- транспорту, який є в селі і в районі.

Тема 2. Склади. Перенос слів.

1. Запишіть двоскладові слова - назви навчального приладдя. Поділіть рискою для переносу лише ті, в яких наголошений перший склад.

2. Пригадайте трискладові слова - назви предметів, які потрібні на уроках трудового навчання (малювання). Запишіть їх, поділіть для переносу.

3. Без яких предметів не можна обійтися при приготуванні їжі. Запишіть їх назви, поділіть для переносу.

Тема 3. Слова - назви предметів (Іменники)

1. Які овочі ви вирощуєте з мамою на городі? Напишіть лише ті назви які мають літеру?

2. Які дерева (кущі, квіти) ростуть у вашому саду?

3. Що ви можете купити в місцевому продуктовому магазині? Запишіть їх назви і поставте наголос.

4. Що продають в меблевому магазині. Запишіть назви і визначне кількість складів. Підкресліть слова, до яких можна поставити слово моя.

5. Які установи є на центральній вулиці нашого села. Запишіть їх назви, визначте кількість звуків.

6. Запишіть слова - назви овочів (фруктів, ягід) за першими буквами алфавіту (або на вибір_). (Наприклад, А - абрикос, аґрус, айва, алича, апельсин, ананас...). Які з них ростуть у нашій місцевості.

7. Вкажіть професії, назви яких мають букву с. Яка з них вам найбільше подобається. Складіть речення з цим словом.

Тема 4. Велика буква. Власні іменники.

1. Згадайте письменників, твори яких читали. Запишіть їх прізвища в алфавітному порядку.

2. Назвіть прізвище свого улюбленого письменника. Про кого він пише у свої творах. Які імена вам запам'яталися. Запишіть їх.

3. Запишіть в алфавітному порядку прізвища учнів нашого класу з буквою а. Підкресліть трискладові слова.

4. Які вулиці нашого села ви знаєте? Запишіть їх. Чому вони так називаються?

5. Запишіть назви сіл, міст нашого району. Які знаєте. У яких селах, містах ви бували? Складіть і запишіть про це кілька речень.

Тема 5. Слово - назви ознак (Прикметники)

1. Назвіть слова - ознаки предметів, які ви можете побачити в шкільній бібліотеці. Запишіть їх разом з словами, назвами предметів.

2. Доберіть назви взуття до деяких ознак (спортивні, великі, гарні, малесенькі, зручні, тісні).

3. До назв дерев, що ростуть біля нашої школи, доберіть ознаки, введіть ці слова в речення.

4. Опишіть свою вулицю, річку, сад, вживаючи ознаки предметів за розміром, кольором, матеріалом.

Тема 6. Слова - назви дій. (Дієслова)

1. Запишіть слова - назви дій, які ми виконуємо на уроці фізкультури, читання, математики, малювання. Побудуйте речення за схемою.

2. Запишіть слова - назви дій, які виконують у полі, на фермі, будівництві. Які дії ви спостерігали особисто? Запишіть 2-3 речення. Слова - назви дій підкресліть.

3. Що робить учитель у школі (лікар у лікарні, фермер у полі)? Які дії ви спостерігали особисто? Запишіть речення.

4. Доберіть слова - назви дій до теми “Весняна сівба”, “Навчання в школі”, “Будується будинок”.

Ми бачимо, що в наш час змінюються пріоритети цілей навчання. На перший план висувається його розвиваюча функція, культ самостійності і нестандартності думки, який стимулює розвиток пізнавальної активності дітей.

Стародавня китайка приказка стверджує: “Я слухаю - і я забуваю, я бачу - і я запам'ятовую, я роблю - і я розумію”.

Сьогодні у школі в основному реалізується перше, дуже мало другого, на жаль майже відсутнє третє.

В навчанні цінна не лише сама істина, але й сам процес її здобування, пошуку, спроби, помилки, усвідомлення прийомів розумової роботи - тобто все, що розвиває творчу думку школяра, привчає їх мислити і діяти самостійно.

Активність думки вчитель збуджує тим, що створює умови для дозрівання думки. Найперші помічники для вчителя у цьому добре сформульовані пізнавальні завдання на доведення судження вчителя, власної думки учня.

Необхідно навчити дітей розрізняти поняття “Причина” і “наслідок”. Причина - це те явище, яке призвело до іншого, наступного за ним; наслідок - явище, яке виникло через причину.

На уроках ознайомлення з навколишнім світом, а згодом природознавства я даю учням добірку вправ для стимулювання пізнавальної активності учнів. При цьому даю дітям можливість вільно висловлювати свої припущення. А потім критично аналізувати їх і відбирати правильні відповіді.

Головне - не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти прийомів досягнення результату.

Природа пошуку у всіх випадках одна: дати відповідь на питання “як”, “ому”, виявити допитливість.

Ось зразки таких завдань.

1. Коли дороги висихають після дощу швидше: влітку и восени? Чому?

2. Поясніть, чому взимку майже завжди випадає сніг, а не дощ?

3. Чому в зимовий час, якщо відчинити кватирку у повітрі утворюється туман, а в теплу погоду ми цього не помічаємо?

4. Чому взимку багаття горить яскравіше, ніж улітку? (Взимку повітря густіше, отже в однаковому об'ємі більше кисню, який і підтримує горіння).

5. Коли утворюються крижані бурульки: к відлигу чи в мороз?

6. Чому рослини не можна поливати в сонячну погоду?

7. Які комахи мають такі ж назви як і ссавці?

(Жуки-носоріг, олень, слоник, метелик-ведмедиця).

8. Павук не комаха. Чому?

9. Чому течія річки посередині швидша, ніж біля берегів?

10. Моря весь час поповнюються прісною водою річок. Проте солоність морської води не зменшується. Чому?

11. Які тварини ростуть протягом усього життя? (Риби).

12. Чи п'є жаба воду?

13. Які зайці добре плавають? (морські зайці - тюлені).

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. В різній методичній літературі описано чимало засобів і прийомів. Я намагаюся використовувати їх комплексно, щоб уникнути монотонного й одноманітного розв'язування вправ і задач, яке може викликати в учнів відразу до предмета.

Для вдосконалення обчислювальних навичок стараюся підбирати цікавий і пов'язаний з життям матеріал.

Наприклад:

1. За день з погано закритого крана витікає 14 л води. У школі 25 країв. Скільки води може витекти з усіх цих кранів? Як позбутися втрат води?

2. Ліс росте довго, Посаджені сьогодні дерева стануть великими лише тоді, коли підростуть онуки тих, хто їх саджав. Зрізати джерела можна буде через 85-95 років. У яких роках це буде?

Міцні знання, уміння й навички учні набувають у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим збудником якої є інтерес. Щоб підтримати цей інтерес використовує різні форми зацікавленості: дидактичні і сюжетні ігри, задачі у віршах, задачі-жарти, ребуси, ігрові і цікаві ситуації. Не менш корисні вправи із серії “Цікава математика”, “У царстві геометричних фігур”, в яких передбачається оригінальне розв'язування нестандартних задач, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, доведення. Вони потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.

Великий ефект дають уроки з використанням казкових сюжетів, уроків-подорожей, уроки-звіти, уроки-конкурси, уроки-спектаклі.

Такі води завдань стимулюють емоційні почуття учнів, удосконалюють їх навчальні можливості. Така систематична робота дає змогу виробити у школярів уміння використовувати раніше одержані знання під час вивчення нового, перенести опрацювань самостійно на урок, розширювати і поповнювати свій кругозір, виконувати з великим бажання завдання які вимагають активного мислення, цілеспрямованого переборення труднощів.

2.2 Авторські пропозиції

В.О.Сухомлинський писав: "Природа мозку дитини потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки - серед наочних посібників, образів і, насамперед, серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на "обробку" інформації на цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко втомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель"[1].

У цих словах видатний педагог ще раз підкреслює, що навчати дітей без реалізації принципу наочності неможливо, а, точніше сказати, недоцільно.

У системі педагогічних принципів принцип наочності розглядається як один із провідних. Хоч відомо, що система - це єдність, певна сукупність, тому що всі принципи однаково важливі, і всі діють між собою у тісному взаємозв'язку. І саме вивчення природознавства передбачає широку реалізацію принципу наочності навчання. Дидактика вважає, що наочність забезпечує зв'язок між конкретним і абстрактним, сприяє розвитку логічного мислення, у багатьох випадках є його опорою.

Розкриваючи питання пізнавального інтересу, робимо висновок, що пізнавальний інтерес є стимулом до активної навчальної діяльності. Але успішне засвоєння знань неможливе без використання наочних посібників. Адже саме вони розвивають пізнавальний інтерес учнів. Багатогранне значення і широке застосування засобів наочності дозволяє не тільки активізувати та удосконалювати навчальний процес з природознавства, але й формувати прийоми розумової діяльності.

Аналізуючи методичну літературу, ми вважаємо, що у підручниках матеріал відповідає рівню розвитку дітей і сприяє розширенню пізнавального інтересу учнів про природу і її явища. Підручники гарно ілюстровані, містять схеми, що сприяють кращому наочному засвоєнню знань учнів, розумінню нового матеріалу. А матеріал, вміщений у методичних журналах, допомагає педагогам більш цікаво, методично правильно і на сучасному методичному рівні провести урок, що сприяє міцному засвоєнню знань. Програма з природознавства для початкових класів передбачають використання наочного матеріалу, але ці рекомендації орієнтовні. Тому вчитель, готуючись до уроку, повинен продумати його і доповнити, на свій розсуд, видами наочності, які застосовуватиме на різних етапах уроку.

Використання наочності на уроках природознавства необхідне для того, щоб активізувати вдумливу діяльність дітей, щоб не перевантажувати їх пам'ять. Яскрава різноманітна наочність викликає у молодших школярів позитивні емоції, пізнавальний інтерес. Це сприяє розвитку спостережливості, мислення, довільної уваги, естетичних смаків, а також формуванню естетичних уявлень, понять, елементів наукового світогляду. Наявність живих об'єктів, натуральних і образотворчих засобів урізноманітнюють гру, роблять її нестандартною. Головна цінність схем, таблиць, карток полягає в тому, що вони забезпечують індивідуальну роботу учнів, допомагають конкретизації природних уявлень і понять, виробленню довільної уваги, просторової уяви, мислення і естетичних смаків, підвищують ефективність уроку. Образотворчі засоби наочності можуть бути успішно засвоєні учнями тільки в тому випадку, якщо науково обґрунтувати послідовність їхнього вивчення. Треба визначити, коли на уроці будуть використані засоби наочності, які дидактичні завдання насамперед слід розв'язати.

Аналіз анкетування показав, що діти цікавляться і захоплюються уроком природознавства тільки тоді, коли вчитель демонструє різноманітну наочність, а не самостійне читання тексту з підручника.

Висновки

Більшість авторів, що досліджують творчість, виділяють чотири ознаки творчої обдарованості, оригінальність ідей, гнучкість словесного і образного мислення, здатність знаходити ідеї в складних і обмежених ситуаціях. Ці ознаки характеризують і дитячу творчість. Щоб привести в рух внутрішні сили дитини, потрібен не лише вчитель, як духовний опікун, а й відповідне середовище. Це таке середовище, яке дає їй змогу активізувати свою життєву енергію та духовне збагачення для реалізації самовизначення, самовдосконалення.

Навчання має будуватися на ідеях його розвивальної функції. Розвиток дитини, її пам'яті, мислення, волі та інших психічних процесів залежить від того, якою є дидактична мета уроку, які відібрано навчальні завдання, як методи навчання забезпечують активність, самостійність та творчість учня в діяльності навчання.

Сучасна дидактика рекомендує надавати перевагу тим методам, які передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Формування досвіду пошукової діяльності учнів не лише має розвивальне значення, а й об'єднує процеси навчання і виховання, стимулює пізнавальні потреби. Тому важливо, щоб високий навчальний результат поєднувався з розвитком пізнавальних можливостей і потреб особистості дитини, щоб виконавська діяльність підпорядковувалася творчій.

Отже, навчання і виховання ґрунтується на активній позиції учнів, їхній пізнавальній самостійності. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

Список використаної літератури

1. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися //Дошкільне виховання. - 2000. - №5. - 6-7 с.

2. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. - К.: Віпол, 1987.-96 с

3. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів. - К.: Рад. Школа, 1982.-128 с

4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. - К.: Рад. Школа, 1989. - 608 с

5. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів. -К.: Рад. Школа, 1982. - 176 с

6. Скрипниченко О.В. Зміна динаміки розумового розвитку учнів 1-2 класів залежно від змісту навчання // Психологія: Респ. наук. мет. зб. - К.: Рад. шк., 1967. Вип.А -c.3-20.

7. Заброцький М. М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2000. - 100 с.

8. Ильин Е. П. Мотивы человека: теория и методы изучения. - К.: Выща школа, 1998. - 292 с.

9. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. - СПб.: Питер, 2000. - 512 с.

10. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Частина І. Психологія суб'єкта діяльності. - К.: КНЕУ, 1999. - 244 с.

11. Лозниця В. С. Основи психології та педагогіки: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 288 с.

12. Маркова А. К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. - М.: Просвещение, 1983. - 96 с.

13. Основи психології / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - К.: Либідь,1996. - 632 с.

14. Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

15. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. - СПб.: Питер, 1999. - 720 с.

16. Щукина Г. И. Психологические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. - М.: Педагогика, 1988. - 208 с.

17. Кислюк О. Співвідношення понять "мотив", "стимул", "потреба" та інтерес до навчання // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). - C.109-118

18. Гордон Л.Д. Психологія і педагогіка інтересу. - К.: Радянська школа, 1940. - 123 с.

19. Киричук 0. Б. Виховання в учнів інтересу до навчання. - К.: “Знання”, 1986. - 48 с.

20. Ананьин С. А. Интерес: по учению современной психологии и педагогики. - К., 1915. - 500 с.

21. Иванов В. Г. Развитие и воспитание познавательных интересов старших школьников. - Л.: ЛГУ, 1959. - 82 с.

22. Рубинштейн М.М. Воспитание читательских интересов у школьников. - М.: Учпедгиз, 1950. - 214 с.

23. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986. - 223 с.

24. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. - М.: Педагогика, 1986. - 208 с.