Історичні передумови становлення сучасної системи фізичного виховання Румунії
Визначення та характеристика перших етапів становлення системи фізичного виховання Румунії. Виокремлення та розгляд їх специфічних рис. Вивчення та аналіз необхідності дослідження теорії та практики фізичного виховання учнів навчальних закладів Румунії.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.01.2018 |
| Размер файла | 23,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Історичні передумови становлення сучасної системи фізичного виховання Румунії
Цибанюк О.О.
Анотація
Автор статті розглядає історичні передумови становлення системи фізичного виховання Румунії, спираючись на аналіз законодавчих документів (ІХ ст. - 1915 рр.): Регламенту школи «Святий Сава» (1772), заборона канцелярії воєводи Г. Караджеа гри в кеглі (1817). Крім того до таких актів віднесено нормативні документи щодо організації і будівництва іподромів М. Стурза (1841). Визначені та проаналізовані перші два етапи становлення системи фізичного виховання Румунії, виокремлені їх специфічні риси. Зокрема, першим етапом розвитку системи фізичної культури визначаємо період 1772-1858 років, а другим - період 1859-1915 рр., час впровадження фізичного виховання (гімнастики) як обов'язкового предмету в навчальну програму військових таборів і шкіл; законодавчого затвердження введення 1 години гімнастики та 2 годин «гімнастичних ігор та вправ» на тиждень у цивільних закладах освіти. Доведена зацікавлення військових у підготовці сильних, витривалих та дисциплінованих кадрових військових реалізувалось у впровадженні фізичного виховання в навчальну програму закладів освіти, як військових так і цивільних.
Ключові слова: фізичне виховання, заклад освіти, нормативний акт, Румунія, гімнастика.
Вступ
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Модернізація українського соціуму постає як практична потреба сучасного етапу державотворення, як завдання конкурентноспроможного входження до європейського і світового соціокультурного простору, ствердження в ньому в якості привабливого, перспективного, прогнозованого, а тому і надійного партнера.
Громадська думка та соціальна практика здебільшого ігнорують можливості фізичної культури і спорту у вирішенні багатьох важливих соціально-економічних проблем. Проте, для всіх освітян та фахівців галузі стає очевидним, що актуальною нині є потреба глибокого реформування фізкультурної освіти та фізичного виховання підростаючого покоління у відповідності із національно-ідейними цінностями та світовою динамікою.
В цьому сенсі актуальною постає проблема вивчення теорії та практики фізкультурної освіти в країнах Європейського Союзу, оскільки наукове обґрунтування подібної проблематики диктується сучасними тенденціями оптимізації або навіть реформування навчально-виховного процесу. Фізкультурна освіта та фізичне виховання повинні відбуватись з урахуванням і на основі державних особливостей розвитку культури і спорту, що є системою орієнтирів і поглядів на роль, організацію та функціонування сфери вищезазначеної галузі на довгостроковий період з урахуванням розвитку держави та світового досвіду.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивчення досвіду європейських країн в галузі фізичного виховання і спорту представлено низкою праць педагогів, фахівців галузі тощо. Аспекти реформування фізичного виховання в постсоціалістичних країнах вивчали Г. Арделян, Г. Богданов, А. Карпов, З. Кузнецов, О. Куц. Фізкультурно-оздоровчий роботі, підготовці учителів фізичного виховання в Польщі присвячене дослідження Е. Вільчковського, організації навчального процесу з фізичного виховання у школах Чехословаччини вивчали М. Звєрєв, І. Наумчук, Б. Сабіткін. Питання фізичного виховання в Румунії, а саме методика проведення занять з дітьми старшої дошкільної групи дитячих садочків досліджували А. Ніку і Е. Гібу, в загальноосвітніх школах та ліцеях соціалістичного часу -- І. Попеску.
Завдання дослідження: проаналізувати історичні засади створення та розвитку системи фізичного виховання в Румунії (ІХ ст. -- 1915 рр.).
Виклад основного матеріалу
Початок організованих занять фізичними вправами на території Румунії відноситься до ІХ століття, коли традиційні народні, сільські ігри та розваги доповнюються новими елементами -- фізичними вправами: гімнастикою і елементами єдиноборств, кулачних боїв та бойових мистецтв, які були запозичені з інших країн студентами, мандрівниками та торговцями. В 5 та 6 авентюрі середньовічної німецької епічної поеми кінця ХІІ -- початку ХІІІ століття «Пісня Нібелунгів» невідомий автор описуючи свято на Трійцю яке зібрало багато лицарів з близьких та далеких країн, згадував про «одного воєводу з Країни Валахів, який приходив на арену одного з турнірів».
В сільському середовищі розповсюдженими були елементи боротьби та кидання булави або спеціально пристосованого каміння, які традиційно використовуються в сучасному змісті народному святі «Жунілор» у Брашовському повіті [1, с. 51].
З інших історичних джерел до нас доходить інформація про потужну, фізично підготовлену, дисципліновану команду кавалеристів господаря Валахії Мірчи І Старого (чел Бетрин). У 1412 році в Буді ці воїни брали участь в лицарському турнірі на честь військового альянсу проти Османської Імперії [6].
Причому активна політична та економічна діяльність Мірчи І Старого, спрямована на зміцнення позицій його держави, розширення кордонів тощо базувалась, крім всього, на вірному, фізично загартованому та витривалому молодому поколінні, що було об'єднано у військові дружини. Протягом всього часу волоські парубки та молодики приймали участь у постійно організованих кінських перегонах, плаванні на човнах, грі «ойна», атлетичних та гімнастичних змаганнях, народних іграх і танцях тощо. Проте необхідність занять фізичними вправами для дорослих або потреба у фізичному виховання молоді хоча і визнавалась, не знайшла відображення у офіційних документах [4].
Дослідження теорії та практики фізичного виховання учнів навчальних закладів Румунії (1881 -- ХХІ ст.) потребує аналізу законів і розпоряджень, що регламентували всі аспекти фізичного виховання в країні, їх класифікації та періодизації.
Розглянемо в історичній послідовності рішення, розпорядження, закони та інші законодавчі акти, що в будь-якій мірі були спрямовані на розвиток фізичної культури в країні. Першим румунським документом цього напряму визначаємо Регламент панської школи «Святий Сава» (1772 р.), який входив у збірку законів відомих як «Кодекс Іпсіланте» («Pravilniceasca condicд»), остаточно сформованих господарем Валахії та Молдови Олександром Іпсіланте за візантійським зразком у 1780 році. Серед значної кількості інструкцій знаходимо два пункти, які стосуються вправ для тіла: «...після спільного обіду учні мають відновлюваний час -- 1 годину занять гімнастикою.» і «.один раз на тиждень учні вийдуть з вчителями або вихователями в наближені місця на повітря для проведення фізичних вправ для тіла.» [8].
Отже, виокремлений для занять фізичними вправами час в румунському закладі освіти -- 1 щоденна година та щотижневе додаткове заняття просто неба для ігор, розваг і елементів спортивних вправ претендує на першість. Саме тут фізичне виховання, час для нього та участь вчителів вперше законодавчо визначені і затверджені. Адже в Європі досліджуваного періоду гімнастика ще не була введена в програми загальноосвітніх шкіл: Й. Базедов створює основу філантропінів в 1774 році, а Й. Гутс-Мутс публікує «Gymnastik fur die Junged» лише в 1793 році.
Протокол педагогічної ради ліцею з м. Сіге- ту Мармацієй від 1802 року кваліфікує фізичні вправи на дозволені і заборонені. До першої групи відносили і відповідно проводили: ігри з м'ячем, «кості», ойну (вид лаптової гри -- О.Ц.), гру «доганялки». Забороненими для використання стали боротьба і кеглі. румунія фізичний виховання
Взагалі, відношення до кеглів протягом ХУІІІ століття неоднозначне. У 1817 році канцелярія воєводи Георге Караджеа забороняє гру в кеглі. Причиною таких дій, а також фіксації заборони в документальній формі стала гра на гроші, і як результат, бійки та скандали. Цей нормативний документ відмінений у 1886 році, а перспективи розвитку гри в кеглі визначались як пріоритетні.
Крім цих видів фізичної активності, на румунській території створювались умови для розвитку кінного спорту. У 1841 році господар Молдови -- Міхай Стурза нормативним документом започаткував організацію і будівництво іподромів в багатьох населених пунктах і організовував біга із визначенням переможців та нагородження преміями.
Отже, першим етапом розвитку системи фізичної культури визначаємо період 1772-1858 років -- час появи перших законодавчих актів, які висвітлювали різноманітні аспекти впровадження або заборони фізичних вправ, регламентування та нормування часу для занять, створення умов тощо.
Наступний етап характеризувався увагою до системи фізичних вправ з сторони військових. Нормативні акти цього періоду проголошували різноманітні аспекти організації фізичних вправ для військових, у військових школах та таборах. Так, 14 квітня 1859 року господар А. Куза видав наказ щодо організації військового табору в м. Флорешті, обов'язковою формою діяльності якого стали заняття фізичними вправами та техні- ко-прикладні конкурси. І далі, через чотири роки, у 1862 році А. Куза затверджує «Рішення про інструкцію з гімнастики для військових частин і корпусів», основною метою якого стало введення фізичного виховання (в тексті -- гімнастика, термін який досліджуваного періоду був тотожним -- О.Ц.) обов'язковим предметом в армії та військових школах. Практична реалізація цієї інструкції наштовхнулась на різночитання змісту, норм та форм проведення фізичного виховання. Саме тому ще через чотири роки, у 1864 році за ініціативи А. Куза та за його особистим патронажем прийнято Інструктивний Закон № 52014/1864 (ОВ № 272 від 5/17 грудня 1864 р.) який затвердив організацію військового навчання по єдиним зразком і передбачає обов'язковість викладання фізичних вправ в тепер вже у ліцеях. Таким чином, зацікавлення військових у підготовці сильних, витривалих та дисциплінованих кадрових військових реалізувалось у впровадженні фізичного виховання в навчальну програму закладів освіти, як військових так і цивільних.
В свою чергу, введення нового предмету вимагало певного рівня підготовки вчителів. На румунських землях досліджуваного періоду не готували власних вчителів гімнастики, тому вчителювали педагоги, які отримали дипломи незначного числа іноземних вишів, колишні військові або педагоги-любителі -- ті, що у вільний від праці у школі займались якимось видом спорту. Звичайно, система фізичного виховання дітей та молоді Румунії, що формувалась, не могла функціонувати без чітких вимог до здобувачів посади відповідного педагога. Це стало основним завдання «Закону про призначення вчителів з гімнастики в гімназіях, ліцеях і професійних школах» від 1879 року. Одним із засадничих положень закону, який остаточно затвердився з 1890 року, стало проведення відкритого конкурсу на отримання вакантної посади.
Процес формування румунської національної системи освіти і навчання, який продовжувався впродовж всього ХІХ століття, спричинив виникнення різних типів навчальних закладів (загальні школи, гімназії, коледжі, пансіони, університети; були видані закони про організацію і функціонування цієї системи -- Органічний Регламент, закон Куза, закони Спіру Харет тощо. Останній, Закон про середню і вищу освіту 1898 року, зокрема передбачав введення 1 години гімнастики на тиждень та організовані «гімнастичні ігри та вправи» двічі на тиждень -- в четвер і суботу. Отже, з'являються різні форми фізичного виховання, які забезпечують систематичне фізіологічне навантаження, педагогічний вплив тощо.
Необхідно зазначити, що після 1878 року низка законів регламентували гендерний розділ освіти для дівчат і хлопців. «Закон про початкову і загальну середню освіту» від 1893 року (Ь^еа asupra onva^amantului primar §i normal primar din 1893) та дотичний закон від 1896 року встановили норми освіти для дітей віком від 7 до 14 років. При чому зафіксовано уточнення «що обов'язковість стосуватиметься переважно хлопців» [5, с. 167].
Закон про загальну і вищу освіту від 1898 (Legea asupra оnvalamantului secundar §i superior din 1898) реорганізував напрямки та тривалість загальної освіти з формуванням груп за статевою ознакою: для хлопців -- ліцей, у якому навчалися 8 років, а для дівчат -- загальна школа з терміном навчанням 4-5 років, де останній рік навчання присвячується вивченню суто «жіночих» предметів: ручна праця, педагогіка, основи гігієни і фармацевтики в контексті догляду за дітьми тощо. В навчальну програму входили ігри рухливі і малорухливі, танцювальні елементи, гартувальні процедури, правила догляду за тілом і волоссям, теоретична інформація про будову тіла людини, її фізіологічних особливостей тощо.
Проте, після закінчення загальної школи дівчата могли вступати в ліцей, на другий рівень навчання (5-8 рік навчання), але лише на класичне відділення. Отже, для дівчат двері гімназійної освіти не зачинялись, а чітко обмежувались її межі.
Закон про професійну освіту від 1899 року (Legea asupra оnvatamantului professional din 1899) визначив напрямки професійного спрямування. Для хлопців це були аграрна, технічна та комерційна школи, а для дівчат -сільськогосподарська, економічна школи та заклади майстринь і домашнього благоустрою [7, с. 67].
На межі ХУП-ХУШ ст. європейські народи опинилися під владою чотирьох імперій: Османської, Австрійської, Російської та Пруської. Характерною європейською ознакою другої половині ХІХ ст., стали національно-визвольні рухи народів, і, як результат, їх незалежність. Чорногорці, угорці, греки, серби, болгари та румуни не лише вибороли таке право, а й на початку ХХ ст. спробували зміцнити свій державний суверенітет. На рубежі ХІХ--ХХ ст. у даному регіоні відбувається політизація національно-визвольних рухів та формування політичних організацій, діяльність яких згодом перетвориться на один з факторів у визначенні спрямованості внутрішньої та зовнішньої політики вже незалежних країн [2; 3].
Революційні події в Російській імперії, російсько-японська війна, національно-визвольні рухи європейських народів сприяли концентрації уваги до фізичного виховання та військової підготовки на державному рівні. Прийнятий у 1905 році «Закон про військову службу» затвердив для хлопців-учнів початкових, середніх і професійних закладів освіти державного і приватного підпорядкування обов'язкові військові та техніко-прикладні вправи. Протягом двох наступних років хлопці, що навчались у закладах всіх типів 1 раз на тиждень займались гімнастикою, 1 -- стройовими та прикладними та двічі на тиждень -- в іграми та спортивними вправами. Проте, в 1907 році положення відповідного закону про організацію армії скасували всі військові вправи в закладах освіті, залишивши лише кульову стрільбу. Необхідно зауважити, що впровадження та розвиток цього виду спорту сприяв розвитку матеріально-технічної бази шкіл, і навіть, обмеження прикладних вправ не впливало на подальше збільшення тирів у закладах освіти. В свою чергу, розширення мережі тирів саме при закладах освіти заставило державу повернутись до обов'язкової військової підготовки та виокремити стрільбу по мішенях основним елементам цієї підготовки. «Закон про військове навчання» 1909 року регламентував цей вид спорту для учнів старше 15 років середньої школи.
Напередодні Першої світової війни Декрет Міністерства оборони № 3442 від 1913 року крім положень стосовних суто організаційних військових питань затвердив тимчасовий регламент військової школи з поглибленим вивченням фехтування і гімнастики, який увійшов у дію 11 січня 1914 року. Таким чином, була зроблена спроба створити спеціалізований фаховий заклад.
Необхідно зауважити, що такий розвиток законодавчої бази знайшов у 1915 році новий вектор. Саме в березні цього року офіційний юридичний статус отримують фізкультурно-спортивні товариства всієї країни. Закон 727 від 12 березня нормативно затверджує функціонування «Федерації спортивних товариств Румунії». Створена в 1912 році, ця загальнодержавна спілка активно діяла у ранзі громадської організації. Отримання юридичного статусу значно розширило можливості фізкультурно-спортивного руху країни, забезпечило йому державну підтримку та сприяло його активному та швидкому розвитку.
Отже, другим етапом розвитку став період 1859-1915 рр. -- час впровадження фізичного виховання (гімнастики) як обов'язкового предмету в навчальну програму військових таборів, військових шкіл; та законодавчого затвердження введення 1 години гімнастики та 2 годин «гімнастичних ігор та вправ» на тиждень у цивільних закладах освіти. Крім того, цей етап характеризується чітким визначенням вимог до призначення вчителів з гімнастики в гімназіях, ліцеях і професійних школах та спробою організації фахової школи із поглибленим оволодінням фехтування і гімнастики.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого розвитку
Отже, першим румунським документом спрямованим на розвиток фізичної культури в країні визначено складову «Кодексу Іпсіланте» Регламент панської школи «Святий Сава» (1772 р.), який виокремив по 1 годині для занять гімнастикою і на свіжому повітрі для ігор, розваг і елементів спортивних вправ.
Доведена увага до системи фізичних вправ з сторони військових, проаналізовані нормативні акти, що проголошували аспекти організації фізичних вправ за єдиним зразком для військових, у військових школах та таборах, визначені обов'язкові форми: заняття фізичними вправами та техніко-прикладні конкурси. Таким чином, зацікавлення військових у підготовці сильних, витривалих та дисциплінованих кадрових військових реалізувалось у впровадженні фізичного виховання в навчальну програму закладів освіти, як військових так і цивільних.
Другим етапом розвитку став період 1859-1915 рр. -- час впровадження фізичного виховання (гімнастики) як обов'язкового предмету в навчальну програму військових таборів, військових шкіл; та законодавчого затвердження введення
1 години гімнастики та 2 годин «гімнастичних ігор та вправ» на тиждень у цивільних закладах освіти. Крім того, цей етап характеризується чітким визначенням вимог до призначення вчителів з гімнастики в гімназіях, ліцеях і професійних школах та спробою організації фахової школи із поглибленим оволодінням фехтування і гімнастики.
В подальшому варто розглянути форми, методи та засоби фізичного виховання Румунії різних історичних періодів.
Список літератури
1. Арделеан Г.І. Реформування системи фізичного виховання школярів Румунії: дис...канд. з фізичного виховання і спорту: 24.00.02 / Арделеан Георгій Іванович // Тернопільський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. - Т., 2000. - 176 арк.
2. Ґраціозі А. Війна і революція в Європі, 1905-1956 рр. / А. Ґраціозі. Пер. з іт. М. Прокопович. - К.: Вид-во «Основи», 2005. - 350 с.
3. Рудько С.О. Історія Центрально-Східної Європи (кін. XVIII - поч. XXI ст.): Навчально-методичний посібник з курсу / Рудько С.О. - Вид. 2-ге, доповнене. - Острог, 2010. - 220 с.
4. Dan Cernovodeanu, Stiinta si arta heraldicд оп Romвnia, Ed. Stiintificд si Enciclopedicд, Bucuresti, 1977.
5. Din istoria feminismului romвnesc. Antologie de texte (1838-1929), colec(ia «Studii de gen», Ia§i, Ed. Polirom, 2002.
6. Panaitescu P.P. Mircea cel Batrвn, editia a II-a, Editura Corint, Bucuresti, 2000.
7. Perspective asupra dimensiunii de gen оп edicatie // Institutul de Зtiin(e ale Educa(ei, UNICEF. - Bucuresti: MarkLink, 2004. - 144 p.
8. Pravilniceasca condicд, 1780: editie criticд, Editura Academiei Republicii Populare Romыne, 1957.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Впровадження інноваційних технологій у систему фізичного виховання студентів України. Вивчення форм і методів фізичного виховання у провідних країнах світу. Аналіз причин необхідності створення інноваційних технологій фізичного виховання студентів.
статья [28,9 K], добавлен 15.01.2018Вивчення теоретико-методологічної бази системи фізичного виховання Польщі, що відбувається в світлі євроінтеграційних процесів, зближення наукових та культурних традицій в єдиному освітньому просторі, перегляду засад і мети функціонування системи освіти.
статья [19,2 K], добавлен 15.01.2018Способи керівництва самостійною роботою учнів у процесі фізичного виховання. Вікові особливості молодших школярів та їх урахування під час проведення самостійної роботи з фізичного виховання, підсумки результатів дослідження самостійної діяльності.
дипломная работа [162,3 K], добавлен 22.09.2009Дослідження рейтингової системи педагогічного контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів інститутів фізичного виховання і спорту в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу (дисципліни спортивно-педагогічного циклу).
дипломная работа [75,1 K], добавлен 14.10.2012Місце соціального розвитку дитини та розширення його самостійної активності у сучасній освіті. Методика використання засобів туризму у фізичному вихованні дошкільнят. Значення дошкільного фізичного виховання елементів туризму і краєзнавчої діяльності.
статья [19,7 K], добавлен 27.08.2017Змістове наповнення навчальних планів для народних шкіл, навчальних програм з предмету гімнастика. Вивчення забезпечення процесу фізичного виховання учнів шкіл на основі матеріали фондів Державного архіву Чернівецької області, періодичних видань.
статья [114,0 K], добавлен 18.12.2017Визначено проблеми, що заважають впровадженню олімпійської освіти в спеціалізованих навчальних закладах. Аналіз реалізації системи олімпійської освіти в процесі підготовки фахівців сфери фізичного виховання. Опис процесу фізичного виховання студентів ВНЗ.
статья [20,0 K], добавлен 18.12.2017Планування роботи з фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі. Створення умов для ефективного фізичного виховання дітей у дошкільному закладі. Залежність ефективності занять від способів організації, рухової діяльності та режиму дня дитини.
курсовая работа [56,0 K], добавлен 26.09.2010Загальна характеристика педагогічної роботи з фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі задля вирішення оздоровчих, виховних та освітніх завдань, реалізація яких органічно пов’язана з активною руховою діяльністю дітей дошкільного віку.
статья [20,4 K], добавлен 15.01.2018Дослідження рівня фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку і його взаємозв’язок зі станом зору. Теоретичне і експериментальне обґрунтування змісту і технології попередження порушення зору у молодших школярів засобами фізичного виховання.
дипломная работа [743,1 K], добавлен 19.10.2009
