Становлення виконавської школи гри на оркестрових інструментах

Одним із яскравих представників педагогічного складу кафедри був Олександр Іванович Безумний (1928-1997) - це був яскравий музикант-виконавець на гобої, виконавська майстерність якого відзначена званням лауреата міжнародного конкурсу в Бухаресті (1953 р.). Впродовж багатьох років він був солістом Державного симфонічного оркестру України й оркестру Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т.Г.Шевченка, професор. Його виконавська та педагогічна діяльність вплинула на розвиток гобойної школи України в цілому.

У формуванні кафедри вагому роль відіграв кандидат мистецтвознавства, професор Євген Романович Носирєв (1919-1989) - чудовий музикант-гобоїст, педагог і вчений. Надзвичайно плідною була його робота як завідувача кафедри (1971-1975), і проректора з наукової роботи консерваторії. Він э автором глибоких наукових праць з історії та методики навчання гри на гобої: "Історія виконавства на гобої в Росії" (1957, 1959 рр.), "Методика навчання гри на гобої" (1971 р.), "Гобой" (1974 р.) та інших.

Однією з яскравих сторінок в історії кафедри э творча діяльність визначного музиканта-трубача і педагога Миколи Володимировича Бердяєва (1922-1989 рр.) - заслуженого артиста України, концертмейстера оркестру Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т.Г.Шевченка, професора.

На сучасному етапі кафедра духових і естрадних інструментів НМАУ ім. П.І.Чайковського має великий педагогічний склад, який об'єднує у собі найкращих представників українського оркестрового музично-виконавського мистецтва.

З 1985 року кафедру очолює Володимир Сергійович Антонов (нар. 1932 р.). Він веде флейтовий клас НМАУ ім. П.І.Чайковського, працює концертмейстером групи флейт оркестру Національної опери України ім. Т.Г.Шевченка. Професор В.С.Анотонов є визначним представником сучасної української флейтової школи, яка отримала міжнародне визнання.

Керівником класу флейти є також Олег Сергійович Кудряшов (нар. 1936 р.) - його виконавська майстерність відзначена званням лауреата конкурсу Паризької консерваторії, міжнародних та всеукраїнських конкурсів. Педагогічну діяльність О.С.Кудряшов поєднує з концертно-виконавською. Багато років він був концертмейстером групи флейт Державного симфонічного оркестру України. Він є автором обробок і редакцій творів для флейти.

Класи гобоя в НМАУ ім. П.І.Чайковського сьогодні ведуть В.Бойко та М.Кононов.

Доцент Вадим Анатолійович Бойко (нар. 1947 р.) - соліст оркестру Національної опери України ім. Т.Г.Шевченка, заслужений артист України. Він є автором обробок для гобоя з фортепіано, каденцій.

Плідну педагогічну роботу на кафедрі проводить Микола Миколайович Кононов (нар. 1945 р.) - соліст оркестру національної опери України ім. Т.Г.Шевченка. Виконавська майстерність М.М.Кононова відзначена званням лауреата всеукраїнського конкурсу камерних ансамблів і дипломанта всеукраїнського конкурсу виконавців на дерев'яних духових інструментах. Великий виконавський досвід відомого музиканта узагальнений в низці його науково-методичних праць: "Гами і арпеджіо у формі прелюдій", "Оркестрові труднощі гобоїста", "Роль слухових та рухових відчуттів у розвитку техніки гри на музичному інструменті", ряд аранжувань і перекладань.

Яскравим представником Київської музично-виконавської школи є Роман Андрійович Вовк 9нар. 1947 р.0. Багаторічний виконавський досвід, набутий ним в оркестрі Національної опери України ім. Т.Шевченка дозволяє Роману Андрійовичу відмінних успіхів в педагогічній діяльності. Р.Вовк має вагомий науковий доробок, який узагальнено в таких статтях як: "Акустична природа і конструктивні основи аплікатури кларнета" (1999 р.), "Деякі нетрадиційні засоби сучасного кларнетового виконавства" (2000 р.), "Історія розвитку та вдосконалення кларнетової аплікатури" (2000 р.), а також кандидатський дисертації "Історія, теорія та виразні можливості кларнетової аплікатури".

Сучасний розквіт кафедри духових та естрадних інструментів тісно пов'язаний багаторічною плідною діяльністю Володимира Миколайовича Апатського (нар. 1928 р.) - народного артиста України, доктора мистецтвознавства, професора, члена-кореспондента Академії мистецтв України. Виконавська діяльність визначного музиканта пов'язана з такими провідними оркестровими колективами колишнього Радянського Союзу як: оркестр Більшого театру СРСР, Білоруської філармонії, Малого театру опери та балету Ленінграда, Ленінградської філармонії, Національної опери України ім. Т.Г.Шевченка. В.М.Апатський є визначним вченим в галузі виконавського музичного мистецтва і педагогіки. Він написав понад 50 науково-методичних праць, серед яких монографії "Методика навчання гри на фаготі" (у співавторстві з професором Московської консерваторії Р.Тереніним), "Теоретичні основи виконавства і методика навчання гри на духових інструментах", "Виконавський апарат та основні засоби виразності музиканта-духовика", "Питання теорії та практики духового виконавства".

Історія кафедри свідчить про її постійне удосконалення. Кафедра наших днів, очолювана професором В.Антоновим, продовжує цю традицію. Прагнучи поєднувати мудрість досвіду з енергією молодості, кафедра залучає до свого складу найобдарованіших музикантів. З тією ж метою проводиться щорічний прийом найталановитіших випускників музичних вузів України до аспірантури НМАУ.

Тривалий час українське духове виконавства й педагогіка мали чисто емпіричний характер. Проте на сьогоднішній день емпіризм значною мірою вичерпав себе. Подальший прогрес у цій сфері уже неможливий без наукового дослідження процесів, пов'язаних із грою на духових інструментах, без розробки сучасних методів навчання. Усвідомлюючи цей факт, педагоги кафедри результати своєї виконавської та педагогічної діяльності почали узагальнювати і систематизувати в теоретичних працях. Монографії, статті й доповіді, присвячені питанням теорії, практики та історії духового виконавства, були написані або прочитані Є.Носирєвим, В.Апатським, В.Антоновим, О.Безуглим, В.Тихоновим, В.Вдовиченком, Р.Вовком, М.Кононовим та іншими. Вперше в Україні були опубліковані збірники теоретичних праць з питань духового виконавства: в 1966 році - збірник «Виконавство на духових інструментах» (упорядник Є.Носирєв), у 1989 році - збірник «Теорія та практика гри на духових інструментах» (упорядник В.Апатський). На кафедрі було підготовлено, а пізніше успішно захищено 7 кандидатських і 2 докторські дисертації. Об'єднуючи навколо себе молодих учених України, кафедра створює наукову школу, яка вивчає найскладніші проблеми духового музично-виконавського мистецтва.

За період свого існування кафедра виховала біля 800 фахівців високого класу, серед яких чимало музикантів зі світовим ім'ям. Кафедра дала Україні понад 130 лауреатів міжнародних, всесоюзних і всеукраїнських конкурсів. Останнім часом її діяльність набуває міжнародних масштабів: педагоги виступають з доповідями в країнах близького й далекого зарубіжжя, проводять там семінари, майстер-класи, дають відкриті уроки. На кафедрі навчалися і навчаються студенти, що приїхали з Китаю, Болгарії, Південної Кореї, Алжиру, Венесуели, В'єтнаму та інших країн світу. Духова школа, що сформувалася у стінах НМАУ ім. П.І.Чайковського, здобула міжнародний авторитет.

3.2 Кафедра духових інструментів ОДМА ім. А.В.Нежданової в контексті становлення вітчизняної виконавської школи

В 1886 році в Одесі були створені музичні класи при імператорському Російському Музичному Товаристві. В цих класах було започатковано навчання грі на духових інструментах. До складу педагогічного колективу увійшли музиканти оркестру Міського оперного театру, які отримали фахову музичну освіту в таких культурних центрах Європи як Москва, Прага, Відень, Неаполь та ін.

У 1897 році в Одесі було засноване музичне училище. В цьому навчальному закладі яке було організоване на базі музичних класів був надзвичайно високий рівень викладацького складу. Про це свідчить відгук О.К.Глазунова, після його перебування в Одесі: "З викладачами одеського училища я познайомився восени 1909 року під час моєї поїздки в Одесу. Л.Роговий, В.Шамраєв, Л.Могилевський, В. Ріхтер, Г.Лоецца, які викладають гру на духових інструментах, мені відомі як учасники Одеського міського оркестру. З них особливо видатні Л.Роговий і Л.Могилевський. Інші в цілому дуже гарні і досвідчені".

Надзвичайно плідна педагогічна і творчо-виконавська діяльність музичного училища стала вагомим підґрунтям для відкриття в 1913 році Одеської консерваторії. На кафедрі духових і ударних інструментів цього навчального закладу працювали такі визначні педагоги і музиканти як: Л.Роговий - клас флейти, В.Шамраєв - клас гобоя, П.Фідлер - клас кларнета, Г.Гауер - клас фагота, В.Ріхтер - клас валторни, Л.Могилевський - клас труби, Г. Лоецца - клас тромбона.

Кафедру духових і ударних інструментів в різні періоди її діяльності очолювали заслужений артист Л.Б.Роговий, професор Л.Я.Могилевський, професор Н.Д.Покровський (диригент), доцент В.П.Базилевич (диригент, кларнетистка), заслужений працівник культури, професор В.Н.Луб (труба). У 1969-1979 роках і з 1985 року понині завідує кафедрою заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор (з 1979 року) К.Е.Мюльберг. З 1979-го по 1985 рік він обіймав посаду проректора по науковій роботі Одеської державної консерваторії імені А.В.Нежданової.

Одним із найбільш видатних представників українського музичного мистецтва і педагогіки є Каліо Евальдович Мюльберг. Мистецтву цього визначного кларнетиста притаманні такі риси як великий музичний талант, технічна віртуозність оригінальність виконавської інтерпретації. Ґрунтовна музична освіта отримана ним в Одеські консерваторії дозволила йому в майбутньому розгорнути надзвичайно плідну творчу діяльність. Виконавське мистецтво К.Е.Мюльберга відзначено званням лауреата національного, всесоюзного і міжнародного конкурсів. Концертні виступи музиканта відбулися в таких містах як Москва, Санки-Петербург, Київ, Тбілісі, Челябінськ, Одеса і також за кордоном. Музикантом здійснено записи чотирьох сонат на Московській фірмі звукозапису "Мелодія". До репертуару виконавця увійшли такі масштабні твори як концерти Стамиця (для 2-х кларнетів), Моцарта, Вебера, Копленда, Успенського (кларнет і фортепіано з оркестром), Перша рапсодія Дебюссі, «Деннеріана» А. Андре-Блоха і ін.

К.Е.Мюльберг виховав велику кількість (понад 90)музикантів які працюють в оркестрах Москви, Києва, Харкова, Одеси, а також таких країн як Ізраїль, Португалія, США. Музично-виконавську школу К.Е.Мюльберга представляють такі відомі музиканти і педагоги як: заслужений артист Росії, лауреат національного і міжнародного конкурсів, концертмейстер Московського державного симфонічного оркестру І.Оленчик, заслужений артист України Л.Джурмий, доцент НМАУ імені П.І.Чайковського В.Тихонов, кандидат мистецтвознавства, доцент Російської державної музичної академії імені Гнесіних М.Волков.

Багаторічна плідна науково-педагогічні і творчо виконавська діяльність кафедри духових і ударних інструментів сприяла широкому визнанню її досягнень не тільки в Україні, але й за кордоном. Вагомий внесок в становлення й розвиток кафедри зробили декілька поколінь її педагогів, серед яких такі відомі імена як: М.Карауловський (фагот), заслужений артист України С.Закорський (флейта), народний артист України О.Салик (диригент), заслужений діяч мистецтв, професор В.Повзун (кларнет), заслужений артист України В.Лясота (диригент), заслужений артист України В.Бондарчук (валторна), лауреати всесоюзних і республіканських конкурсів З.Буркацький (кларнет), М. Крупей (саксофон).

Кафедра духових і естрадних інструментів плідно співпрацює з навчальними і мистецькими вітчизняними та зарубіжними установами. Серед них всі музичні академії України, Російська державна музична академія імені Гнесіних, Московська державна консерваторії імені П.І.Чайковського, Фрайбурзька Вища музична школа і ін.

Одним з визначних представників одеської музично-виконавської школи гри на духових інструментах є доцент Крупей Михайло Васильович. Він отримав спеціальну освіту в музичному училищі, Одеській державній консерваторії імені А.В.Нежданової, асистентуру-стажування при ДМПІ імені Гнесіних за фахом "кларнет, саксофон". Виконавська майстерність музиканта відзначена званням дипломата республіканського конкурсу.

З 1977 року Крупей М.В. працює артистом Одеського російського драматичного театру, театру оперети а також викладачем ДМШ №4. З 1979 р. розпочалася його робота в ОДМА ім. А.Нежданової, де він організував перший в Україні клас саксофона. Такий же клас він заснував в школі імені П.С.Столярського, де він працює за сумісництвом з 1990 року. За період роботи в Одеській консерваторії ним підготовлено понад 80 випускників, більшість з яких плідно працюють в художніх колективах та навчальних закладах України. Виконавська майстерність 15 його учнів відзначено званнями лауреата і дипломанта всеукраїнських і міжнародних конкурсів і фестивалів.

Педагогічний досвід Крупея М.В. відображено в його методичних розробках: "В.А.Моцарт. Концерт для кларнета з оркестром ля мажор" (ОДК, 1983), "Підготовка саксофоністів у самодіяльних естрадних ансамблях і духових оркестрах (ОНМЦ, 1988) та ін. Він є автором перекладань для саксофона, які використовуються у педагогічній та виконавській практиці".

Надзвичайно плідною була робота на кафедрі Генарі Миколи Костянтиновича, якого називали "поетом свого інструменту". Яскрава музична обдарованість Генарі М.К. виявилася ще в дитинстві. Він захоплювався музикою і співом, а звучання гобоя нагадувало йому людський голос.

В роки війни Генарі М.К. працював в оркестрі Одеського театру опери та балету. В післявоєнний період продовжив свою роботу в симфонічному оркестрі театру та філармонії. Надзвичайно яскравим було виконання ним соло в балетах П.І.Чайковського "Лебедине озеро" та "Спляча красуня", в опері "Євгеній Онєгін", в операх Дж.Верді.

М.К.Генарі отримав музичну освіту в Одеській консерваторії, яку закінчив в 1957 році по класу гобоя. З 1958 року розпочалася його педагогічна діяльність в цьому навчальному закладі. Великий виконавський та педагогічний досвід він узагальнив в таких навчально-методичних працях як "Рекомендації щодо вивчення соло гобоя та англійського ріжка в оперній творчості М.І.Глінки".

Одним з провідних викладачів кафедри є Борух Ігор Миколайович. Він отримав спеціальну освіту в Тернопільському музичному училищі; а в 1975-1980 роках навчався в Одеській державній консерваторії імені А.В.Нежданової по класу труби. З 1976 року він працює артистом симфонічного оркестру Одеського театру опери і балету, а з 1982 року артистом симфонічного оркестру Одеської обласної філармонії. В 1984 році розпочинається його педагогічна діяльність в ОДМА ім. А.В.Нежданової, де він веде клас труби. В період з 1993 по 2002 рік працює деканом оркестрового факультету.

До виконавського репертуару Боруха увійшли такі твори як: "Історія солдата" І.Стравинського; "Концерт для фортепіано, труби і камерного оркестру" Д.Шостаковича; "Реквієм" А.Шнітке; "Сюїта для голосу, високої труби і струнного оркестру Д.Скарлатті".

Яскравим представником одеської музично-виконавської школи є Бондарчук Володимир Іванович - заслужений артист України, професор. Він закінчив ОДК в 1972 році по класу валторни. Його творча діяльність розгортається у двох основних, напрямках - музично-виконавському і педагогічному.

Надзвичайно плідною є його робота як концертмейстера групи валторн симфонічного оркестру Одеської філармонії. У складі цього художнього колективу Бондарчук В.І. брав участь у різноманітних фестивалях і концертах як в Україні, так і за її межами. Своє високе мистецтво оркестр представляв на концертах В організації об'єднаних націй (Вашингтон, квітень 1996); концерт у «Карнегі-хол» (Нью-Йорк, 1994); концерт у «Мюзикферайн» (Відень, 1993); фестиваль у місті Перт (Австралія, 1995); концерти в містах Німеччини, Італії, Іспанії, Канади, Франції, Болгарії та Англії.

У складі симфонічного оркестру Бондарчук В.І. здійснив фондові записи таких творів як: М.Колеса - симфонія №1 (1995); М.Скорик - Карпатський концерт (1995); М.Скорик - Гуцульський триптих (1995); Є.Станковим - "Распутін", балетна сюїта (1997); Р.Глієр - "Тарас Бульба", Концертна сюїта (1997); Е.Елгар - Енігма: варіації (1993); С.Прокоф'єв - "Ромео і Джульєтта", балетна сюїта (1993); Т.Бергер - Фонофоліум (2001); П.Чайковський - 5-та симфонія (2002); Й.Штраус - Польки, Вальси, Марші (2002).

Концертна діяльність з філармонічним оркестром: В.А.Моцарт - Концерти №З, №2; Р.Штраус - Концерт №1; В.Шебалін - Концертіно; Р.Глієр - Концерт, перша частина; В.А.Моцарт - Концертна симфонія для духових і симфонічного оркестру.

Підготовку мистецьких кадрів на кафедрі духових і естрадних інструментів здійснює також талановитий музикант і педагог Буркацький Зіновій Павлович. Він навчався в Тернопільському музичному училищі (клас І.Тимачко і С.Красникова), а також в одеській консерваторії по класу кларнета у професора К.Е.Мюльберга. Висока виконавська майстерність Бурхацького відзначена дипломом лауреата республіканського конкурсу (І премія).

Педагогічна діяльність музиканта в ОДК розпочалася в 1993 році. За період роботи в Навчальному закладі він виховав цілу плеяду молодих інструменталістів, серед яких І.Небогін (концертмейстер групи кларнетів у симфонічному оркестрі Запорізької філармонії), О.Гуляр (концертмейстер групи кларнетів Одеського театру опери і балету), В.Руденко (артист симфонічного оркестру Тирасполя), А.Юденко (концертмейстер групи кларнетів оркестру Південно-оперативного командування).

Виконавський та педагогічний досвід Буркацького З.П. узагальнено в його наукових статтях: "Про розвиток пальцевої техніки кларнетиста" (Київ, 1999); "Про специфіку функціонування етюдів у навчальній діяльності кларнетиста" (Київ, 2000) та ін.

3.3 Музично-педагогічні та мистецькі школи духового виконавства Слобожанщини

1 жовтня 1871 року н Харкові відбулося відкриття музичних класів, зокрема й з духових інструментів, але на другому році існування духові класи довелося закрити з причини відсутності бажаючих навчатися в них.

8 вересня 1883 року на базі вже зміцнілих музичних класів відбулося відкриття музичною училища, директором якою було призначено 1. Слатіна.. За активної підтримки дирекції (а саме М. Летуновського, О. Залеської, 15. Іванова і А. Рубінштейна) училищу було виділено кошти на придбання потрібних духових інструментів і через п'ятнадцять років з дня заснування музичних класів було відкрито класи гри на духових інструментах.

Харківське музичне училище було одним з кращих по підготовці оркестрових музикантів. Тут у різні роки викладали відмінні виконавці -К. Кестнер, Ф. Прохазка. брати А. і Ю. Юр'яи, Е. Прилль, Г. Гек. Ф. Катера, К. Бріпкбок, Б. Кричевський й інші. Добрі музичні традиції і любов до оркестрового виконання сприяли успішному вихованню молоді. Варто згадати, що в 1890-1898 роки тут навчався відомий згодом гобоїст Я. Куклес, який потім продовжив навчання в Берлінській консерваторії. У 1901 році закінчив училище по класу гобоя М. О. Іванов, який протягом тривалого часу був солістом оркестру Великого театру СРСР, а потім (з 1939 по 1941 і з 1943 по 1957 роки) вів клас гобоя в Московській консерваторії (з 1943 року - професор). У 1903 році училище по класу валторни закінчив Г.Я. Білоцерківський - майбутній професор Саратовської консерваторії, по класу труби - П.В. Рязані ієн, який протягом тривалого часу був солістом оркестрів харківського, київського оперних театрів, московського радіо й оперної студії при Московській консерваторії, вів клас труби в Київській консерваторії (1920- 1932). В училищі навчався Б.Кричевський - майбутній професор по класу флейти в Харківській консерваторії.

Таким чином, класи духових інструментів музичного училища зіграли важливу роль в підготовці і формуванні консерваторської виконавської і педагогічної шкіл Харкова. Відділ духових і ударних інструментів існував спочатку при кафедрі струнних інструментів, яка була сформована в консерваторії у 1921 році і лише в 1968 році одержав статус самостійної кафедри. Впродовж десятиліть кафедра виховувала професійні кадри, які отримували солідну виконавську і загально-музичну підготовку і вправно застосовували свої знання в різних сферах музичної діяльності.

Класи духових дерев'яних інструментів

Клас флейти. З дня заснування консерваторії і до своєї кончини викладав в класі флейти професор Борис Нісанович Кричевський (1883-1933). Початкову освіту він здобув у Харківському музичному училищі (клас Ф.В. Кучери), у 1908 році закінчив Петербурзьку консерваторі ю у класі професора Ф.В. Степанова - чудового флейтиста і першого педагога, який розпочав у Петербурзі навчати грі на інструменті бемської системи.

Відмінний виконавець і педагог він за шістнадцять років роботи у вузі виховав багатьох флейтистів, виконання яких відрізнялося благородним звучанням, неабиякою музикальністю, відчуттям фрази, логічністю і закінченістю. Крім викладацької, Б.ГІ. Кричевський активно займався і виконавською діяльністю - грав в оркестрах державної опери, радіокомітету і Укрфіла, охоче виступав з концертами в різних аудиторіях.

Б. Н. Кричевський приймав також участь в музично-суспільному житті Харкова: був одним із організаторів, а пізніше скарбником і заступником голови Спілки оркестрантів, членом Міськради.

Після смерті Б.Н. Кричевського клас флейти вели його учні Ф. Прохачьов і Порфирій Костянтинович Риков (1902-1966). Закінчивши Харківське музичне училище, а потім і наш вуз, П.К. Риков продовжив справу свого вчителя. Одним з найкращих його учнів, продовжувачем педагогічних надбань був Олександр Григорович Шустер (1929-1989). Закінчивши в 1951 році Грозненське музичне училище, а потім і наш вуз, він прийняв клас флейти після смерті свого вчителя в 1966 році. Ставши солістом Харківського філармонічного оркестру, О.Г. Шустер розкрив свої неабиякі виконавські здібності. Йому були підвладні найскладніші твори флейтового репертуару, що безсумнівно накладало відбиток і на його педагогічну діяльність. Незадовго до смерті він залишив клас, і всі сили віддав роботі в симфонічному оркестрі філармонії.

Московську школу в класі флейти представляла випускниця професора Ю.Г. Ягудіна Ізольда Володимирівна Андріяш (1937-1982), яка 10 років очолювала клас флейти в нашому вузі (1972-1982). У 1956 році вона закінчила Донецьке музичне училище, а в 1962 році Московську консерваторію іі аспірантуру (1962-1966). З 1967 року починає викладацьку діяльність в Донецькому музично-педагогічному інституті спочатку педагогом, а потім завідуючою кафедрою духових і ударних інструментів. І.В. Андріяш володіла чудовим звуком, виразною кантиленою, тембровою різноманітністю. Ці якості вона успішно формувала у своїх учнях, але, на жаль, передчасна смерть обірвала її яскраве творче і педагогічне житія.

У нинішній час в класі флейти викладають Аркадій Васильович Войнов (пар. 1945) і Валерій Олексійович Марченко (нар. 1964). Перший в 1974 р. закінчив Московський державний музично-педагогічний інститут ім. Гнєсіних. У 1982 році його було запрошено вести клас флейти, коли він був солістом симфонічного оркестру філармонії. Обдарований флейтист, він часто вис гупає з сольними програмами, які відрізняються високим ступенем майстерності. Це визначає цільові установки доцента кафедри А.В. Войнова при вихованні студентів, в кожному з яких він хоче бачити істинного професіонала.

Його учень, викладач В.О. Марченко також суміщає педагогічну роботу з виконавською. Ґрунтовна професійна база (у 1983 році він закінчив Харківське музичне училище, в 1990 році - Харківський інститут мистецтв, в 2001 році - аспірантуру при Харківському інституті мистецтв) дозволяє йому бути першим флейтистом оркестрів ХАТОБу і молодіжного «Слобожанського».

Клас гобоя. З 1917 по 1920 рік в класі гобоя викладав Іуго Альбертович Гек (1861 - 1935). Музичну освіту він здобув у Магдебурзі (Німеччина). У 1879 році закінчив Магдебурзьку музичну школу, потім приїхав до Росії і грав в багатьох провінційних оркестрах. У 1885 році Г.А. Гек переїхав до Харкова, де працював в оркестрі оперного театру. З 1890 року і до відкриття консерваторії Г.А. Гек викладав в Харківському музичному училищі. Чудовий виконавець, він був вимогливим педагогом, непримиренно боровся з проявами вульгарності і дилетантизму в музиці. Заняття його відрізнялися продуманістю, суворою послідовністю Потрібно також відзначити його велику заслугу в організації класів духових інструментів в консерваторії. Не випадково в 1920 році він був запрошений очолити клас гобоя в Московській консерваторії, де пропрацював до 1935 року (з 1926 на посаді професора).

Після переїзду Г.А. Гека до Москви клас гобоя очолив його учень Василь Володимирович Бровкович, випускник Харківського музичного училища (1905). Музикант романтичного напряму, В.В. Бровкович вважав, що на духовому інструменті треба грати мелодійно навіть в складних технічних епізодах. Для передачі тонких ліричних відчуттів він вдавався до різноманітної динаміки, збагачуючи тим самим спектральний склад звуку гобоя. У такій манері В.В. Бровкович виховував і своїх учнів. Зазначимо, однак, що традиції німецької класичної школи (Г.А. Гека) залишалися своєрідним еталоном. Тому вийшов особливий сплав методичних напрямів, який багато в чому визначив шлях становлення харківської школи.

Перед війною Бровковича запросили працювати в оркестр Великого театру (Москва) і клас гобоя очолив один з його кращих учнів - Михайло Олександрович Шевченко (1899-1976). Він закінчив Харківське музичне училище (1916, клас Г.А. Гека), з 1919 по 1923 рік навчався у нашому вузі, але не закінчив його. З молодих років і до кіпця своїх днів працював солістом Харківського симфонічного оркестру. Заняття зі студентами М.О. Шевченко проводив з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня, уйого класі завжди панувала атмосфера доброзичливості. Більше уваги М.О. Шевченко приділяв розвитку звуку, звукоутворенню і шляхом багаторазових повторень примушував учня доводити музичні фрази до досконалості. Трохи менше звертаюся на технічну сторону, але учні були зобов'язані щодня працювати над гаммами і етюдами. М.О. Шевченко вважав, що звучання гобоя слід підрозділяти на оркестрове і камерне - все залежить від технічних установок: формування амбушюра, дихання і т. і.

Кращими учнями М.О. Шевченка були М. Богачепко, В. Лебедсв, Г. Толовій, 10. Горський, С. Лабазов, Р. Литвицький, І. Морштейн й Михайло Вікентьєвич Армєйцев (1937-1987), який очолив клас після М. О. Шевченка (1972-1973). На зміну йому (1973-1979) прийшов Анатолій Григорович Андріяш (нар. 1943). У 1961 році він закінчив Донецьке музичне училище, в 1966 році - Московську консерваторію, працював солістом оркестру Донецького оперного театру (1966- 1972), з 1972 року поєднував викладацьку роботу в нашому вузі з виконавською діяльністю (соліст оркестру Харківської філармонії).

З 1979 року і по теперішній час клас гобоя веде професор Володимир Ілліч Лебедев (нар. 1940). Він закінчив Харківське музичне училище (1962, клас І.Є. Морштейна), Харківський інститут мистецтв (1968, клас М.О. Шевченка). Прекрасний виконавець, професор В.І. Лебедєв як соліст оркестру і артист камерного ансамблю Харківської філармонії вів активну концертну діяльність, виконав близько 1000 концертних програм, зробив багато фондових записів. Інтерес до педагогічної і наукової діяльності проявився в нього ще зі студентських років. Як чудовий музикант і технічно здібна людина, він сконструював прилади, за допомогою яких досліджують і вдосконалюють мистецтво гри на духових інструментах. В процесі своїх досліджень В. І. Лебедєв створив новий напрям у вивченні духового виконання, заснований на точних лабораторних вимірюваннях.

Професор В.1. Лебедєв - автор 80 виданих наукових праць, серед них монографія, декілька вузівських програм і 20 винаходів в галузі вдосконалення інструментального виконання, за які його було нагороджено Золотою медаллю ВДНГ СРСР. Результати наукових розробок професора В.1. Лебедєва широко використовуються в Україні і далеко за її межами, але він і далі, ґрунтуючись на новітніх наукових даних, постійно вдосконалює методику викладання на гобої.

З 1980 року і по теперішній час професор В.І. Лебедєв веде курс «Методика навчання грі на духових інструментах». Його лекції завжди цікаві, змістовні, що в результаті приносить велику користь студентам. Вій володіє винятковою теоретичною підготовкою і високим професіоналізмом; перед студентами завжди ставить точні вимоги, конкретні завдання й обов'язково добивається їх виконання. Від В.І. Лебедєва студенти завжди отримують конкретні поради по методиці гри на духових інструментах, виходячи з набутого ним виконавського досвіду.

Багато учнів професора В.І. Лебедєва є лауреатами і призерами різних конкурсів, а також працюють в оркестрах і займаються педагогічною діяльністю як в Україні, так і за її межами.

Клас кларнета в перші роки існування консерваторії вів випускник Харківського музичного училища Михайло Абрамович Гольдштейн. Ще як студент останнього курсу, він за рекомендацією свого вчителя Г.А. Гека, практикував як педагог зі студентами молодших курсів. У 1927-1929 роках, в період створення симфонічного оркестру Харківської філармонії, М.А. Гольдштейн став його солістом. Прекрасне володіння звуковою динамікою, необмежені технічні можливості, майстерність віртуоза створили йому славу яскравого музиканта. Багато закордонних диригентів, які гастролювали в Харкові, неодноразово запрошували його на роботу в інші країни. Педагогічна діяльність М.А. Гольдштейна, що тривала приблизно до середини 30-х років, значно вплинула на подальший розвиток школи гри на кларнеті, заснованої Г.А. Геком.

Певний час педагогом консерваторії був кларнетист І. Розенберг, який, за спогадами музикантів, хоча і не відрізнявся віртуозним володінням інструментом, але володів чудовим звуком.

Високий престиж класу кларнета наприкінці 30-х років забезпечував Григорій Костянтинович Риков (1898-1955). Вихованець Г.А. Гека (музичне училище закінчив у 1915 році) розпочав свою творчу діяльність в оркестрі Харківського оперного театру. Г.К. Риков був прекрасним музикантом, який володів великими технічними і звуковими можливостями. У педагогічній практиці він приділяв велику увагу постановці амбушюра, не дозволяв формального ставлення до музичного тексту, вимагав осмисленого виконання вже на початкових етапах вивчення твору. В процесі занять з учнями він часто брав кларнет і показував їм, як потрібно виконувати той або інший твір. Відомий композитор, народний артист України, академік, професор Національної Музичної академії України Л.М. Колодуб, згадуючи ці заняття, говорить, що саме Г.К. Риков зробив його музикантом. Кращими учнями Г.К. Рикова с В. Іванов, Л. Колодуб, В. Коломиченко, А. Олійник, А. Шевчук, А. Сиромуков, П. Калашник. Останній (1932-1993) був завідувачем кафедри теорії музики ХІМ, кандидатом мистецтвознавства, професором.

З 1955 по 1972 рік клас кларнета вів Борис Олександрович Козлов. У 1944 році він закінчив Московську консерваторію по класу професора А.В. Володіна. Ще студентом консерваторії грав в оркестрі Великого театру СРСР, з 1944 по 1948 рік був солістом оркестру Харківської філармонії, з 1949 по 1953 - солістом оперної студії при Харківській консерваторії. З 1955 по 1957 рік Б.О. Козлов - завідувач відділянням духових інструментів при струнній кафедрі консерваторії. Він був талановитим виконавцем і педагогом. Його інтелігентність, обов'язковість і коректність в спілкуванні сприяли вихованню загальнолюдських і музикантських якостей його студентів.

У 1968 році вести клас кларнета був запрошений Ян Олексійович Токарчук (нар. 1942). У цьому ж році відділ духових інструментів перетворили в кафедру, яку він і очолив. Освіту Я.О. Токарчук здобув у Ставропольському музичному училищі (закінчив у 1961 році), Горьківській консерваторії (закінчив у 1966 році), аспірантурі при Московській консерваторії (1968 рік). Він виховав декілька лауреаті в Республіканських конкурсів: В. Курилова (Київ, 1976), Я. Яхніна (Донецьк, 1980), В. Чурікова (Київ, 1987), С. Низькодуба (Київ, 1987). Саме Сергій Іванович Низькодуб (нар. 1953) вів клас кларнета після Я.О. Токарчука (1982-2000). Ініціативний музикант-виконавець, він часто виступав з сольними програмами, Що включали часто і твори харківських композиторів. Піклуючись про підготовку кадрів для вузу, СІ. Низькодуб приділяв велику увагу навчанню юних кларнетистів - учнів Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату.

З 1994 року і по теперішній час клас кларнета веде за сумісництвом професор кафедри, директор Харківської середньої спеціальної музичної школи, заслужений діяч мистецтв Валерій Миколайович Алтухов (нар. 1941), лауреат (1957) і дипломант (1963) Всесоюзного і Республіканського конкурсів кларнетистів, досвідчений педагог. Початкову музичну освіту В.М. Алтухов отримав у Ташкентській військово-музичній школі, яку закінчив в 1960 році з золотою медаллю. У 1965 році він з відзнакою закінчив Ленінградську консерваторію по класу видатного музиканта, професора В.І. Генслера. З 1966 року він працює в середній спеціальній музичній школі-інтернаті, зараз є її директором. В.М. Алтухов є організатором декількох музичних фестивалів і дитячих виконавських конкурсів. Чудовий педагог з великим досвідом роботи В.М. Алтухов володіє як класичним, так і сучасним репертуаром, що створює в його класі справжню творчу атмосферу. Його кларнетовий клас закінчили біля ЗО лауреатів міжнародних конкурсів.

У 2003 році за вагомий особистий внесок у розвиток культури і мистецтва Кабінет міністрів України нагородив В.М. Алтухова Почесною грамотою.

З 2000 року клас кларнета за сумісництвом веде Ігор Олександрович Галь (нар. 1976), випускник ХССМІІІ (1991) й ХІМ (1998) по класу професора кафедри В.М. Алтухова, лауреат Всесоюзного і Республіканського конкурсів, соліст оркестру ХАТОБу.

Клас фагота бере свій початок у 1917 році, коли його очолював (по 1920 рік) Карл Францевич Брінкбок, випускник Амстердамської консерваторії, викладач Харківського музичного училища по класах фагота і контрабаса (з 1911 року). Учень К.Ф. Брінкбока К. Н. Білоцерківський розповідав про майстерну гру свого вчителя на багатьох духових і струнних інструментах. Володіння, до того ж на належному рівні, грою на декількох інструментах - особливість виконавської культури XVIII (частково XVII) століття зникає в XIX столітті, але тільки не у К.Ф. Брінкбока.

Після від'їзду К.Ф. Брінкбока за кордон (1920) в консерваторію був запрошений вести клас фагота Микола Миколайович Арабей (1881 - 1928), вихованець Харківського музичного училища по класу Ф.В. Кучери. Після закінчення училища (1901) до 1904 року грав в оркестрі Харківського оперного театру, з 1905 по 1920 рік і з 1922 по 1928 - в оркестрі московського Великого театру. М.М. Арабей викладав в класі фагота лише два роки (1920-1922), але залишив по собі добрі спогади.

Його спадкоємцем став Костянтин Наумович Білоцерківський (1894-1978). Хоча з його ім'ям зазвичай поєднують народження харківської школи гри на фаготі, сам музикант вважав себе нащадком педагогічного досвіду К.Ф. Брінкбока. Його педагогічна діяльність відрізнялася активністю і високою мірою самовіддачі. Він ніколи не обмелював час уроку і був готовий займатися з учнем до цілковитого досягнення мети. К.Н. Білоцерківський надавав великого значення розвитку техніки, володів різними технічними прийомами, багато уваги приділяв опрацюванню штрихів, особливо стаккато. Спеціальний час відводився для самостійного виготовлення тростин, про що всі його учні і дотепер із вдячністю згадують.

3 1976 року справу наставника продовжив його учень Гаррій Артушевич Аба-джян (нар.1939). Випускник Харківського музичного училища (1961 рік), ХІМ (1968 рік), асистентури-стажування в Московській консерваторії (1971 - 1974, керівник професор Р.П. Терьохін). У 1982 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток засобів художньої виразності при грі на фаготі у світлі сучасних наукових досліджень». Розроблені ним науково-методичні настанови Г.А. Абаджян успішно застосовує в педагогічній практиці. Його виконавська і педагогічна діяльність стала вагомим внеском у музичну культуру Харкова. Студенти Г.А. Абаджяна грають приємним вібруючим звуком і володіють тонким фразуванням. З 1983 року і по теперішній час заслужений діяч мистецтв України, професор Г.А. Абаджян - завідувач кафедрою оркестрових духових інструментів, з 2005 року одночасно - проректор з навчальної роботи. За час своєї педагогічної діяльності у вузі професором Г. А. Абаджяном було виховано більше 20 лауреатів національних і міжнародних конкурсів.

У 1992 році під керівництвом професора Г.А. Абаджяна з найбільш талановитих студентів оркестрового факультету був створений Молодіжний симфонічний оркестр «Слобожанський», який став справжньою школою виховання високопрофесіональних музикантів. Відтоді професор Г.А. Абаджян є його художнім керівником. За підтримку молодих талантів і вміле керівництво Молодіжним симфонічним оркестром «Слобожанський» в березні 2006 року він став лауреатом престижної премії «Народне визнання».

З 2006 року в класі фагота викладає випускник нашого вузу Михайло Анатолійович Зозуля (нар. 1979). У 1998 році він закінчив Луганське музичне училище по класу В.Я. Ляшенко, в 2003 році з відзнакою - клас професора Г.А. Абаджяна. З 1998 року працював в оркестрі Харківського театру музичної комедії і Молодіжному оркестрі «Слобожанський», нині є концертмейстером групи фаготів в симфонічному оркестрі Харківської філармонії.

Клас саксофона вперше відкрився на кафедрі в 1985 році. Його очолив доцент Віктор Васильович Чуріков (нар. 1948). Закінчивши Харківський інститут мистецтв як кларнетист, він з 1977 р. почасово працював на кафедрі і протягом багатьох років грав на саксофоні в різних оркестрах міста. Любов до цього інструмента визначила його подальшу долю. В.В. Чуріков талановитий музикант і вимогливий педагог, його випускники є лауреатами Міжреспубліканських і Республіканських конкурсів. За цей час клас саксофона завоював визнання не тільки в Україні, але і за її межами.

Класи мідних духових і ударних інструментів

Клас валторни. У перші роки існування консерваторії клас валторни вів соліст Харківського оперного театру В.А. Кокотов - відмінний виконавець, який бездоганно володів технікою, культурою звуку, тонким нюансуванням. Педагогічні успіхи В.А. Кокотова не поступалися його виконавським якостям, але незадовго до початку війни він виїхав до Сталінграду (нині Волгоград) і присвятив себе виконавській діяльності в оркестрі театру оперети.

За наступні 10 років у класі валторни змінилося три викладачі. З 1946 по 1 !)48 рік в класі валторни викладав В.С. Селіванов, про якого відомо, що він був випускником Харківського музичного училища (1915) і працював в оркестрах м. Харкова. Далі (1948-1951) клас валторни вів Олександр Іосифович Кричевський (1892-1957). Випускник Полтавського музичного училища, він грав в симфонічних оркестрах, якими диригували Курт Зандерлінг, Олександр Глазунов, Натан Рахлін й ін., а також в довоєнні роки - у оркестрі Харківського радіокомітету. У 1951 році з Тбілісі до Харкова приїхав Євген Іванович Друпн (1915-1968), який став працювати першим валторністом в оркестрі філармонії. Не дивлячись на зайнятість в оркестрі, він ніколи не нехтував своїми педагогічними обов'язками і його популярність як педагога була значною. У 1957 році він виїхав з Харкова працювати в оркестр Запорізької філармонії.

Тридцять років (1957-1997), коли клас валторни вів доктор мистецтвознавства, професор Іван Васильович Якустіді (1926- 1997), стали роками стабілізації харківської валторнової школи. Після закінчення Харківської консерваторії (1957), він був запрошений в оркестр філармонії на посаду регулятора першої валторни. За сумісництвом І.В. Якустіді завідував відділом духових інструментів при струнній кафедрі до 1968 року і працював педагогом класу валторни. Кращими учнями І. В. Якустіді є лауреат 1-й премії Республіканського конкурсу (1986) А. Конопко, А. Кременчуцький, О. Маліченко, Н. Островський, В. Куценко. Після смерті професора 1. В. Якустіді клас валторни з 1997 по 1999 рік вів його учень Олександр Павлович Овчар (нар.1956) Грамотний виконавець, 0. П. Овчар суміщає виконавську діяльність з педагогічною: з 1981 і по теперішній час він є артистом оркестру Харківської філармонії, з 1993 по 1998 рік працював як викладач в Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті, з 2005 року є викладачем по класу валторни в Харківському музичному училищі. З 1999 року і по теперішній час клас валторни успішно веде Олександр Вікторович Маліченко (нар. 1958). У 1973 році він закінчив Харківське музичне училище, а в 1983 році Петрозаводський філіал Ленінградської консерваторії по класу валторни професора П. К. Орєхова. Впродовж багатьох років О.В. Маліченко з успіхом грає як концертмейстер групи валторн в оркестрі Харківського оперного театру і Молодіжного симфонічного оркестру «Слобожанський», є також солістом Брасквінтета, викладачем ХССМШ. У складі оркестрів оперного театру і Молодіжного симфонічного брав участь в міжнародних фестивалях в Голландії, Німеччині, Італії, Іспанії й Франції.

Першим викладачем класу труби був Ф.Ф. Губічка. Відомо, що він закінчив Празьку консерваторію і вів в перші роки існування нашою вузу ще класи туби і контрабаса. Декілька років клас труби вів чудовий трубач, соліст оркестру оперного театру Федір Костянтинович Пархомов. За короткий час він підготував ряд яскравих музикантів, таких як Ф. Жогов, А. Родман і О Лібман. Інтенсивна виконавська практика Ф.К. Пархомова ніколи не велася в збиток заняттям зі студентами, на неї завжди вистачало терпіння і наполегливості. Велику увагу Ф.К. Пархомов приділяв зміцненню амбушюра, бо вважав, що якщо губний апарат у студента слабкий і не розвинений - і результат буде низький. Багато часу Ф.К. Пархомов приділяв розвитку техніки і для цього ретельно підбирав тренувальний матеріал, на кожному уроці проходив зі студентами етюди, вважаючи їх необхідним компонентом занять.

На початку 20-х років викладали також і гру на корнеті-а-пістоні. Ці традиції, що йдуть з середини XIX століття, збереглися тому, що довгий час труба вважалася недосконалим інструментом, а корнет володів м'яким, оксамитовим звуком. Тому композитори XIX століття включали в партитури не тільки дві труби, але і два корнети. У Харківській консерваторії в перші роки її існування клас корнета-а-пістона вів Антонов, суміщаючи роботу у вузу з виконавською діяльністю в оркестрі оперного театру. Методичні принципи Антонова ґрунтувалися на традиції школи знаменитого французького корнетиста Ж.Б. Арбана. (1864-1927). Ще учнем він відрізнявся вже неабиякими здібностями, свідченням чого с тромбон, подарований йому за відмінні успіхи після закінчення музичного училища. Не дивлячись на слабке здоров'я, Д.І. Катанський суміщав роботу в оркестрі Харківського оперного театру і музичному училищі, де працював як бухгалтер і завідувач бібліотекою. Очевидно, бібліотечна справа серйозно захопила Д.І. Катанського, оскільки після відкриття консерваторії, відновивши заняття зі студентами в класі тромбона, він не залишив роботи в бібліотеці [одночасно був завідуючим відділом духових інструментів.

Незадовго до смерті Д.І. Катанський передав свій клас тромбоністу оперного театру Михайлу Челпанову, який за спогадами колег, хоча і не мав академічної освіти, проте був зарахований викладачем в консерваторію завдяки прекрасному володінню інструментом. Відсутність міцної теоретичної і методичної бази спонукала М. Челпанова покладатися па заняттях зі студентами виключно на власний практичний досвід і, судячи з відгуків, він добивався непоганих результатів. У 1932 році він залишив клас і 11 протягом декількох років, а саме з 1933 по 1935 рік клас тромбона і студентський духовий оркестр очолював Натан Григорович Рахлін (1905/1906-1979) - згодом відомий радянський диригент, народний артист СРСР, професор. У юності трубач-сигналіст в бригаді Г.І. Коговського, потім музикант в оркестрі Вищої об'єднаної школи командного складу в Києві (1922-1926): спочатку трубач, потім кларнетист, баритоніст, нарешті, тромбоніст. Не можна не відзначити, що останніми двома інструментами - баритоном і тромбоном - Н.Г. Рахлін володів досконало, виконуючи па них складні віртуозні п'єси. У 1926 році він служив баритоністом в оркестрі школи зв'язку, у 1923-1927 році займався в Київській консерваторії (клас скрипки), у 1930 році закінчив музично-драматичний інститут ім. М.В. Лисенка, де навчався в класі диригування у В. Вердяевай А.І. Орлова. Був диригентом першого симфонічного оркестру па радіо в Харкові.

Після від'їзду Н.Г. Рахліна до Києва в 1935 році клас тромбона очолив Митрофан Захарович Корнеєв - військовий диригент із м. Суми. У 30-і роки на струнній кафедрі нашого вузу також працював Іван Іванович Углицький, який був прекрасним контрабасистом і педагогом. Одночасно він грав у симфонічному оркестрі на тубі і вів заняття на цьому інструменті на відділі духових інструментів. V 1935 році консерваторію в його класі закінчив О.І. Удовенко, лауреат III премії Другого Всесоюзного конкурсу в Ленінграді (1935), артист Харківського оперного театру (1929-1943). З 1945 по 1953 рік 1.1. Углицький продовжував працювати в класі туби.

У 1939-1950 роках клас тромбона вів досвідчений оркестровий музикант Микола Осипович Капищі» (1908-1950), а після його смерті - Валентин Октавіанович Туський (1908-1977). Відмінний музикант, з 1945 року соліст симфонічного оркестру філармонії, він досяг успіху і на педагогічному терен і. М'який, делікатний в спілкуванні зі студентами, він умів створити на уроках спокійну обстановку, що сприяла творчій роботі. Не випадково результат його праці був завпеди високий. Його клас (він викладав до 1969 року) закінчили майбутні педагоги кафедри Юрій Ізраїльович Еленкриг (нар. 1929), який викладав у класі тромбона в 1965-1971 роках, та Микола Микитович Резван (нар. 1937), відомий музикант, концертмейстер групи тромбонів оркестру Харківської філармонії (викладав у 1970-1972 роках).

Двадцять років (1972-1992) на кафедрі почасово працював Борис Іванович Бакатанов (нар. 1936), випускник Воронезької військово-музикантської школи (1952) й Новосибірської консерваторії (1964, клас доцента Г.І. Степанова). Талановитий виконавець і педагог він з 1972 року і по теперішній час викладає в ХССМІІІ, виховавши велику кількість музикантів-духовиків.

Певний час, а саме з 1973 по 1978 рік клас тромбона вів також Ізраїль Григорович Ганзбург (1923-1995), учасник війни і музикант військових оркестрів. У 1952 році він закінчив Харківську консерваторію по класу тромбона М.О. Каплиця, а потім В.О. Туського, був артистом оркестру оперної студії при Харківській консерваторії (1950-1953), солістом оркестру Харківського оперного театру (1953-1978), викладав у Харківському музичному училищі (1953- 1995), був членом Всеукраїнської музичної спілки. Серед його кращих учнів слід назвати А. Новакова, Л. Виноградова і ін.

З 1978 року і по теперішній час клас тромбона і туби веде старший викладач кафедри Олег Вікторович Федорков (нар. 1952). Початкову музичну освіту він здобув у Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті по класу тромбона у В.Ф. Мартинюка. В 1975 році закінчив Московську консерваторію по класу професорам М. Зейналова, а в 1983 році - асистентуру-стажування в Московській консерваторії (керівник професор М.М. Зейналов).

О.В. Федорков плідно веде педагогічну роботу. її основа - особистий приклад і передача учням власного виконавського досвіду. Він займається науково-методичною роботою, яка присвячена питанням розвитку ансамблевого виконавства. Крім цього О.В. Федорков активно займається і виконавською діяльністю, яка ведеться трьома напрямками, а саме - сольною, ансамблевою й оркестровою. Як соліст-виконавець він дав більше 150 сольних концертів в багатьох містах і країнах, є першим виконавцем багатьох творів для тромбона українських і зарубіжних композиторів. За роки роботи у вузі постійно керує і є учасником студентського квартету тромбонів, який є лауреатом і дипломантом конкурсів і фестивалів. У складі симфонічного і оперного оркестрів гастролював в багатьох країнах Європи. Старший викладач кафедри О.В. Федорков і його багато студентів - лауреати і дипломанти різних конкурсів.

Клас ударних інструментів у Харківській консерваторії виник на початку 20-х років завдяки наполегливості, ініціативності, творчому ентузіазму Костянтина Баглікова, концертмейстера групи ударних інструментів оркестру оперного театру, який став першим педагогом. Передбачаючи зростаючу популярність ксилофона, він наполегливо і цілеспрямовано займався на ньому, чим зацікавив цілу група музикантів, які чудово оволоділи не тільки ксилофоном, але і малим барабаном - ще одним предметом захопленості К. Баглікова. Так були закладені традиції школи, збережені до теперішнього часу. Напередодні Великої Вітчизняної війни К. Баглікова запросили працювати в оркестр Великого театру СРСР.

З 1946 по 1953 і у 1957-1964 роках клас ударних інструментів вів Олександр Герасимович Мултанов (1903-1983). У 1928 році він закінчив Одеський музичний технікум, а в 1931 - 1934 роках навчався у Саратовській консерваторії, але не закінчив її. З 1944 року працював солістом оркестру Харківської філармонії. Кваліфікований, освічений музикант, він завжди починав урок з глибокого аналізу твору. Завдяки широкій ерудиції О.Г. Мултанов був дуже цікавим співрозмовником і студенти слухали його з великою увагою. Від своїх учнів він добивався високої технічної якості, над якою міг працювати годинами. З його класу вийшли добре навчені виконавці (серед них - його донька Н.О. Мултанова), що зайняли гідне місце в оркестрах оперних театрів і філармоній.

Чималий внесок у навчання і виховання молоді вніс досвідчений оркестровий музикант Олексій Анатолійович Розов, який вів клас у 1953-1957 роках.

З великою віддачею займався педагогічною роботою Євген Семенович Іванов (1925-1984), який працював у класі ударних інструментів після О.Г. Мултанова (з 1964 року). Серед його студентів ніколи не було тих, що відстають, а їх виступи відрізнялися високим професійним рівнем. Вимогливість педагога поєднувалася у Є.С. Іванова з добротою і чуйністю. Тому учні і колеги згадують про нього з теплотою.