Моральне виховання школярів

- лінуватися, бути ледарем, неробою;

- видавати за доблесть і заслугу те, що є твоїм обов'язком;

- бути жадібним, негостинним;

- глумитися зі старості;

- давати порожні обіцянки, не дотримуватися слова;

- мовчати, коли треба говорити, й говорити коли треба мовчати;

- кривдити дівчинку, жінку;

- не слухати батьків;

- глузувати з калік;

- не любити й кривдити тварин»

Одне із головних завдань вчителя полягає в тому,щоб навчити дітей бачити наслідки своїх вчинків. А щоб їх бачити - треба думати. В.О. Сухомлинський зазначав, що виховуючи, ми вчимо міркувати про те, що навколо мене і в мені, уявно ставити себе на місце іншого.

6. Практична частина

Позакласне заняття (3 клас)

Тема:: Вчимося жити добрими людьми.

Мета: вчити учнів користуватися ввічливими мовними формами; закріплювати уявлення про доброзичливість, ввічливість; розвивати мовні навички, пам'ять, увагу; виховувати громадянську свідомість, дбайливе, доброзичливе ставлення до оточуючих.

Хід заняття

І. Організаційна частина

1.Привітання

2.Повідомлення теми, мети заняття

Декламування вірша ученицею

Все: із доброго чи злого

Починається з малого.

Листя виросте з листочка,

З нитки витчеться сорочка,

Хліб - з маленької зернини,

Дощ - із чистої краплини.

З літер ми складем слова:

Людина починається з добра.

Слово вчителя

Тож сьогодні ми будемо говорити про добро. Що таке добро і зло, ввічливість і невігластво, вихованість і безкультур'я. Ви власними відповідями, вчинками, прикладами із життя будете доводити, що для вас «добро» - не просто красиве слово, а правило, за яким ви намагаєтесь жити. Хай вашим девізом у житті стануть слова: «Вчимося жити добрими людьми».

ІІ. Основна частина

1.Вступна розповідь учителя

Здавна на землі люди цінували праведне життя - життя чесне, щире, відкрите. Треба утримуватись від поганих вчинків, лихих намірів. Зло, як відомо, довго не забувається, і породжує зло, а от добро помножує добро. Не дайте злу перебороти добро і оселитися у ваших душах і серцях.

Пропонуємо вашій увазі інсценізацію «Добро і Зло». Подумайте і скажіть, що сильніше - Добро чи Зло.

2.Театралізація «Добро і Зло»

Одного разу Добро прийшло в гості до Зла. Зло стало пригощати Добро чаєм, але в кухлик замість цукру поклало сіль. Добро випило чай, нічого не сказавши Злу, а тільки подякувало йому за гостинність. А коли Добро йшло від Зла, воно сказало:

Щось цукор у вас не солодкий. Візьміть гроші, купіть собі цукерок до чаю.

Зло перекосилося від люті, але робити нічого, довелося брати гроші.

Так Добро віддячило Злу добром за зло.

Чому Зло розлютилося на Добро?

3. Слово вчителя

«Незалежно від того, чим будуть платити тобі за добро: добром чи злом - твори добро» (Ш.О.Амонашвілі). Люди цінують і довго пам'ятають добрих людей, допомагають їм в тяжку хвилину, а від злих намагаються бути подалі. Злі люди завжди одинокі. Щоб не стати самотнім, будьте добрими з іншими.

І найперші, до кого ви можете проявити свою любов і доброту, - це ваші рідні, ваша сім'я і родина.

4. Інсценізація «Теплі слова»

Пестить мама свого синочка і ласкаво промовляє:

Ти такий у мене гарненький, розумненький, добренький і …скупенький.

А чого це я скупенький? - здивувався хлопчик.

Бо не сказав своїй матусі у відповідь жодного теплого слова.

Але ж, мамо, мені було так приємно тебе слухати, що я не встиг і слівця у відповідь вимовити. Та ти не ображайся, я знаю багато - багато теплих слів. Це і кожух, і шуба, і светер, і шапка, і валянки, і рукавиці.

В якому значенні вжито вислів «теплі слова»? Як можна сказати по - іншому? А які теплі слова кажете ви своїм рідним?

Тож, даруйте оточуючим привітні слова.

А кому ми ще можемо говорити привітні слова?

Кого ми називаємо другом? Якого друга ми можемо назвати справжнім?

Яким потрібно бути самому, щоб стати хорошим товаришем? Чи є у вас справжні товариші?

Я хочу перевірити, чи вмієте ви дружити, чи правильно розумієте слово «дружба».

5.Відеотести

Ви мене переконали, що вмієте дружити, вам відомі правила дружби і ви знаєте найголовніший закон дружби: цінуй своїх друзів.

6. Робота з віршами

а) Читання вірша «Новий велосипед»

Славкові, що з квартири сорок,

Велосипед купили вчора.

Він зразу в двір його потяг,

Прудкого та дзвінкого.

Все хизувався ним, та нас

Не підпускав до нього.

Просила Іра: «Славчик, дай

Проїхати до паркану!»

А він Ірині: «Не займай,

Бо дам - так враз відстанеш!»

Просив Юрко: «Ну дай хоч раз

Проїду метрів двісті!»

А він Юркові: «Ач, який!

Собі купи - та їзди»!

Ми відійшли. Славко ж гуляв

Ще довго на подвір'ї.

А ви скажіть: поступлять так

Із вами друзі вірні?

б) Бесіда по усвідомленню прочитаного

ь Не говорячи слова «НІ», скажіть, чи будуть діти дружити зі Славком? Чи будуть у хлопчика вірні товариші?

ь Які риси характеру Славка відкрилися вам у вірші?

ь Якби ви зустріли такого Славка, що б ви йому порадили?

Щоб люди вас поважали, приязно ставилися до вас, ніколи не забувайте і завжди дотримуйтеся золотого правила вихованості: стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

ь Яких помилок у поведінці допускалися наші наступні герої?

в) Читання вірша «Ми розбили склянку з чаєм»

Ми розбили склянку з чаєм.

- Ти розбив!

- Ні, ти розбила!

- Ти штовхнув!

- А ти впустила!

- Ти тюхтій!

- А ти незграба!

- Баобаб!

- Ти баобаба!

Вже школярка, наче хмарка,

Дмухає на пальчик свій.

- Обпекла?

- А ти радій.

Та школярик посмутнів:

- Я…ти вибач, не хотів. Я штовхнув.

- А я впустила.

- Я розбив.

- Це я розбила.

г) Бесіда по усвідомленню прочитаного

ь Як дітям треба було вчинити в такій ситуації?

ь Вчіться визнавати свої помилки, просити вибачення і вибачати один одному. Не ображайте і не принижуйте один одного ні словами, ні вчинками.

Поважайте інших.

Загальнолюдських правил поведінки слід дотримуватись і дорослим, і дітям, і хлопчикам, і дівчаткам.

6. Обговорення порад гарної поведінки

Прослухайте поради, якими ви повинні користуватися.

Хлопчик: Для хлопців зажди дуже радий

Я дати ось такі поради:

Увагу щоб звернуть на себе,

Учитися як слід нам треба,

Не смикати дівчат за коси,

Робити все, що вони просять.

Не будь хвалько і задавака,

Не змушуй меншого заплакать.

Коли врахуєш ці поради,

Дружити всі з тобою раді.

Дівчинка: У дівчат свої секрети,

Слід їм знати ці куплети:

Чисті руки, одяг, щічки,

В косах гарні білі стрічки.

Все важливе для дівчаток

З голови до самих п'яток.

Та віддавна й до тепер

Цінять правильні манери.

А грубити, з кимось битись -

Для дівчаток не годиться.

Будеш все це пам'ятати -

Можеш гарним другом стати.

7.Практичні вправи

а) Гра «Ввічливо - неввічливо»

(Ввічливо - діти піднімають руки вгору, неввічливо - тупочуть ногами).

- Вітатися під час зустрічі.

- Смикати дівчаток за коси.

- Інколи обманювати.

- Бути скромним.

- Сперечатися зі старшими.

- Знімати головні убори в приміщенні.

б) Робота в групах.

Складіть прислів'я про добро. Як ви їх розумієте?

в) Обговорення проблемних ситуацій.

Я вам зачитаю кілька ситуацій, а ви скажіть, як будете діяти в тому чи іншому випадку.

· На вулиці ти ненароком когось штовхнув. Твої дії.

Умій вибачатись.

· Тобі потрібно запитати в мами дозволу піти на вулицю, а вона в цей час розмовляє по телефону. Як ти вчиниш?

Будь ввічливим.

· Ти побачив на вулиці покинуте кошеня. Воно налякане й дуже хоче їсти. Чи зможеш ти йому допомогти? «Незалежно від того, помітять твоє добро чи не помітять - Твори добро» (Ш.О.Амонашвілі).

Піклуйся про братів наших менших.

г) Гра «Мікрофон»

З кого б з казкових героїв ви хотіли б брати приклад, а кому б порадили змінити свою поведінку?

Робота з оповіданням В. Сухомлинського «Зла мати і добра тітонька»

Вступне слово

Вчіться, діти, бачити добро, розуміти, хто вам бажає його по -справжньому.

Слухання оповідання

У Дарусі була мама і тіточка. Вони обидві любили свою дівчинку, але любили її кожна по - своєму. Мама змушувала Дарусю рано вставати, прибирати кімнату, вчити уроки. Вона вчила свою дочку шити і вишивати, любити працю і не цуратися ніякої роботи...

А тіточка нічого не заставляла робити, вона сама розв'язувала за Дарусю задачки, на цілий день відпускала дівчинку гуляти з подругами.

- У мене зла мама і добра тіточка! - казала подругам Даруся.

Але минали роки, а з ними спливло й дитинство. Виросла Даруся, почала працювати. Не нахваляться нею люди: золоті руки у Дарусі, за що не візьметься - швидше за всіх зробить.

Обговорення оповідання

- Хто ж це тебе навчив так працювати? - питали її жінки.

- Вчила мене мама, спасибі їй щире.

А про добру тіточку Даруся нічого не сказала.

- Чому Даруся нічого не сказала про свою тіточку? Хто більше любив Дарусю? З чого це видно?

III Заключна частина

1.Підведення підсумків заняття

Узагальнення правил поведінки

Давайте підведемо підсумок нашого заняття і ви назвете ті правила гарних манер, яких ви будете дотримуватися у житті.

· Будь добрим з іншими.

· Даруй оточуючим привітні слова.

· Цінуй своїх друзів.

· Стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

· Поважай інших.

· Умій вибачатись.

· Будь ввічливим.

· Піклуйся про братів наших менших.

Асоціативний кущ

Напишіть слова, які у вас асоціюються зі словом «доброта».

Узагальнююча бесіда

- Що нового ви дізналися на занятті?

- Що таке добро?

- Як потрібно ставитися до інших людей?

- Молодці! Я думаю , що кожен з вас буде творити добро і тоді наш світ стане краще.

- На цьому наше заняття закінчене. До побачення.

Виховна година (10 клас)

Тема: «Мати - берегиня роду»

Мета: виховувати у дітей любов до матері, Батьківщини, Матері Божої; прищеплювати любов та повагу до старшого покоління; вчити взаємодопомозі, поваги до праці жінок; розвивати логічне мислення, пам'ять, увагу

Сцена: святково прибрана. В глибині сцени вінок і напис:

У нашім краї на землі

Нічого кращого не має

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим

(Т.Г. Шевченко)

На сцені корзини з квітами. Зал святково прибраний, на стінах плакати, оздоблені малюнками квітів.

1. Немає цвіту кращого від маківочки

Немає роду кращого від матіночки.

2. Материна молитва з дна моря дістане

Материне прокляття і під водою знайде.

В залі звучить мелодія “Пісня про рушник”.

Вчитель: Шановні студенти та гості нашого свята. Пропонуємо вашій увазі виховну годину, яка присвячена найдорожчій людині для кожного з нас - Матері. Сподіваємось, що ви всі привітали своїх матерів, говорили їм теплі і ніжні слова вдячності та любові, дарували квіти. Але все це ми повинні робити не тільки на свята, а кожного дня на протязі всього свого життя. Бо мати для нас завжди є символом рідного дому, рідної землі, Батьківщини. Мати - берегиня домашнього вогнища, яке зігріває нашу душу теплом, ласкою, щирою любов'ю. То ж бережіть, пам'ятайте, любіть і шануйте своїх матерів!

Ведучий 1: Мама, матуся, ненька - скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, а вороття назад не має. І скільки не було б нам: 5, 25 чи 50 - завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І тим більша Ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя. Мама… Одне єдине слово, але стільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Нема друга ближчого і радіснішого, ніж мати. Всі наші радощі і печалі, мрії і прагнення разом з нею.

Ведучий 2: Мати… Це перше слово, яке ми з радісною усмішкою вимовляє дитина. “Мамо” - це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилину страждань і горя. І кожен несе в собі любов до своєї матері.

Із-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї.

А мати рідненька стоїть на високім порозі

Та й думає мати: “Як маються діти мої?”

Звучить пісня “Лебеді материнства”

І: З чистого неба ясними очима

Зірки дивляться у долину рясну,

Такою ніччю зіронька упала

Через поріг у материнську сивину.

Колиска з чистим покривалом загойдалась,

Двір споришевий обіймав дитя,

А раннє сонце із-за лісу підіймалось,

Щоб подивитись кому ніч дала життя.

Пр.

Поки жива мати

Поки є гніздо

Квіти пригорнулись

Коло хати

Дітям є дорога у тепло.

ІІ: І сміх, і сльози долю безталанну

Перше кохання у останній біль

Долину квітів мати дарувала

Своїй дитині, щоб щастило їй.

Роки, роки все покривають бур'янами

Коли б моглось щоб не прийшла біда

З любов'ю й ніжністю до тебе, мамо,

Тремтить мій голос, моя ненько дорога.

Пр.

Поки жива мати

Поки є гніздо

Квіти пригорнулись

Коло хати

Дітям є дорога у тепло.

Ведучий 1: З чого починається воно - це ласкаве магічне слово: мама? Як на мене, то з людського народження, з першого вигуку: мама. З оцих миттєвостей, коли починаємо розуміти, що навколо нас люди. І найрідніша, наймиліша, наймудріша серед них - мати.

Ведучий 2: З давніх давен дітей гойдали в колисках, виготовлених із лози. В Україні існував звичай: коли дитина виросте, колиску не викидали, її берегли доти в цій оселі, поки жили люди. Лагідний материнський наспів засівав у дитячу душу, любов до людей, до природи, до всього живого, до рідного краю.

На сцену виходять учасники композиції під мелодію, а ведуча читає слова:

Ота, що на світі одна,

Ота, що народила тебе на світ,

Ота, що над колискою,

Ота, що годувальниця і страдальниця,

Ота, що від порога і до могили,

Ота, що просто мати.

Звучить “Батьківська пісня” і танцювальний колектив виконує танець .

Ведучий 1: Із джерел доброти й чистоти, з духовного благородства синів і дочок, відваги й краси народу, з глибоких почуттів шани й любові до матері - годувальниці, наставниці, порадниці - початкується художньо переосмислений образ матері як поетичний символ рідної землі.

Ведучий 2: Тема материнства є одвічною темою в літературі. Немає такого поета чи письменника, який би не присвячував вірші матері. Згадаймо Т. Шевченка, Л. Українку, М. Рильського, Л. Костенко, В. Симоненка. У їх творах образ матері - це символ чистоти, дівочої непорочності та доброти, страдниці, яка весь тягар життя несла на своїх дужих плечах.

Хто краще сказав про святість і високе покликання материнства, ніж Тарас Григорович Шевченко?

У нашім краї на землі

Нічого кращого немає

Як тая мати молодая

З малим дитяточком своїм.

Вірш Т.Шевченка “Сон”

На панщині пшеницю жала.

Втомилася: не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку під снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила: і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий.

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі,

Та на своїм веселім полі

Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога.

Проснулася - нема нічого…

На сина глянула, взяла

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.

Вірш В.А. Симоненка “Лебеді материнства”

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростиш ти сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликати у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибирати друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Ведучий 1: Мама - найдорожче слово в світі. Де б не був ти, що не робив - назавжди вона твій шлях освітить ніжним серцем. У дні важкі і в дні на щастя щедрі не забудь, вона завжди з тобою.

Ведучий 2: У народі кажуть: “Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям”. Бо ж і справді: мати в хаті - це сонце, що дає життя усій родині.

Можна у світі чимало зробити,

Перетворити зиму на літо.

Можна моря й океани здолати

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти скрізь пустелі і хащі.

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами -

“В світі усе починається з мами!”

Легенда В.О. Сухомлинського

“Материнська любов - найсвятіша”.

Є старовинна українська легенда. У матері був єдиний син - дорогий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплині збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невісці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: “Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні”.

Не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: “Наказала мені дружина вбити вас, мамо… А не послухаю - піде від мене”. Заплакала мати й відповідає: “ Ну що ж, синку, роби так, як велить серце”.

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: “Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця, а до листа подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…”

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто і ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей.

Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася й додому мати. Пішли вони вдвох степами широкими, та й стали двома могилами високими. То ж не дарма кажуть у народі: материнська любов - найсвятіша.

Ведучий 1.Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитись долею своїх дітей. Якби могла, сонечко прихилила б. З іменем матері в нас пов'язане все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя.

Ведучий 2. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нами по життю, підтримують нас в годину радості й печалі. Це святе обличчя, святі руки, тому що дали вони світу людину. Від її слова, від її тепла стане вона великою і сильною, стане частиною свого народу.

Вірш Т. Коломієць “Матері”

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів'я мовить не даремно:

Хто не мав дітей - не мав клопоту.

А зростуть, то скільки дум у неньки

І тривог за кожне їхнє діло!

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих - серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя зіп'ялося на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше: “Мамо”,

Як до школи відведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

“Мамочко, вітаю із онуком!”

Добре, як себе пізнать в дитині.

Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину

І людині дати світ широкий.

Дати їй гаї в цвітінні рясту,

Сині гори, неспокійні ріки…

Хто не мав дітей - не звідав щастя,

Власну долю обікрав навіки.

Нагороджений я любов'ю -

Хай святиться повік ім'я!

Зичу доброго вам здоров'я,

Берегине, ненько моя.

В цьому слові - зоря і пам'ять,

Шир степів і орлина вись,

Слово батька і пісня мами

Дивоцвітно в ньому злились.

Із серпом серед стиглого жита,

Вся у зморшках на світлім чолі,

Найдорожча моя, працьовита,

Найрідніша за все на землі.

За любов материнську до сина

Я віддячити можу життям -

І прекрасну свою Батьківщину

Називаю твоїм ім'ям.

Вірш О. Орача “Руки матері”

О руки ці! Вони вночі не сплять,

Оберігаючи рожевий сон дитини.

З віків у вічність проліта земля,

Нас на руках тримаючи, як мати.

З чужих країв вертаючи домів,

Після далеких мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені, ласкаві, рідні руки!

Вони нас від колиски повели,

І сорочки нам шили й вишивали,

І підкидали в небо нас малих,

Щоб і в житті ми високо літали.

Мов ластівка лаштуючи в політ,

В любистковому літеплі купали,

І прикипали руки до воріт,

Коли у світ між люди випускали.

Ніщо не вічне - вічні матері,

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє угорі,

Вона жива, многостраждальна мати.

З чужих країв вертаючи домів,

Після далеких мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені, ласкаві, рідні руки!

Ведучий 1:Материнство. Святе і прекрасне, оспіване поетами, увінчане художниками. У всіх народів, у всі віки жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали у сім'ї в її розрадах знаходило спокій і знеболення синівське серце.

Ведучий 2: Ми добре слово мовимо про материнську лагідність, доброту і вдячну синівську любов. Однак не можемо не сказати і про самотність матерів. Бо то живий біль матерів-сиріт при живих, здорових дітях. Бур'ян-зілля родило і родить ще на людському городі. Та тільки кривдити матір є найважчим злочином, і кривдника не мине кара… Трапляється, що забувають стежину до рідної домівки деякі сини й дочки. Мамина біла хата, мамина вишня оспівана в піснях. Та наша поетеса Наталія Май розповіла нам про інші почуття до маминої вишиваної сорочки.

Звучить пісня “Мамина сорочка”

I: Мені сорочку мама вишивала

Неначе долю хрестиком дала,

Щоб я легких стежинок не шукала

І до людей привітною була.

Виконуй, доню, мама говорила.

Закони Божі, істини прості,

Не зраджуй землю, що тебе зростила.

Не залишай нікого у біді.

П-р. (2р.)

А сорочка мамина біла-біла,

А сорочка мамина серцю мила,

А сорочка мамина зігріває,

Я її до серденька пригортаю.

ІІ: Літа, неначе птахи, пролітають,

Вже донечки, як квітки на весні,

Я їм сорочку білу вишиваю,

Як вишивала матінка мені.

Виконуй, доню мама говорила,

Закони Божі, істини прості.

Не зраджуй землю, що тебе зростила,

Незалишай нікого у біді.

П-р. (2р.)

А сорочка мамина біла-біла,

А сорочка мамина серцю мила,

А сорочка мамина зігріває,

Я її до серденька пригортаю.

На тобі сорочечку білу-білу;

На тобі сорочечку серцю милу.

Будеш її зраночку зодягати,

Буде тобі серденько зігрівати.

П-р. (1р.)

А сорочка мамина біла-біла,

А сорочка мамина серцю мила,

А сорочка мамина зігріває,

Я її досерденька пригортаю. (2р.)

Ведучий 1:Слово Мати - вічне і неповторне як світ. “Богородице Діво, радуйся благодатная Марія” - звертаються кожен день християни в молитві просячи заступництва і допомоги. Минуло дві тисячі років, як ім'я Діви Марії освятилось ласкою неба. Земна жінка від Духа святого породила Сина Божого. Своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над нами, щоб заступитися за нас і просити сина свого єдинородного простити наші провини.

Ведучий 2: Всемилосердний Боже! Дякую тобі за наших батьків, за все те добро, що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити твої заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господи, поможи нам у цьому своєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров'ям, довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм сили перемогти всі труднощі, діждатись потіхи від своїх дітей та внуків.

Учні по черзі виходять на сцену із запаленими

свічками і говорять слова:

О, Небо і Земле:

Благословен той день і час,

Благословенна Мати Божа та,

Що в муках породила нам

Ісуса Христа.

Сьогодні серцем і душею,

Якщо ми тільки гожі,

Звертаємось до Тебе, Мати Божа.

О, Непорочна Божа Мати,

Прости, як часом змилим дорогу,

Під омофор твій молимо взяти

О, добра мати, душу убогу.

Дай нам оминути всяку злу пригоду,

Дай рости на користь рідному народу,

Дай рости на щастя України-мами,

Змилуйся над нами.

О, Маріє, наша Мамо!

Не лишай в нещасті нас!

Будь і в радості ти з нами,

Будь між нами повсякчас.

Царице наша, о Маріє,

Радосте, ти і надіє,

Глянь на нас любо ясним зором,

Покрий від зла нас омофором.

За нами встав сан Твого сина,

Бо ти заступнице єдина,

Ти поміч, втіха, осолода,

На кого прийде зло, негода.

Ніхто не чув, щоб хто у Тебе,

Просячи помічі в потребі,

В Тебе, Пречиста,одної

Не зізнав ласки пресвятої.

В святій любові, в щирій вірі

До Тебе йдем в дні горя сірі

І Тебе просим і благаєм:

- Змилуйся над нами і рідним краєм.

Дай, щоб день свій молитвами

Починали завжди ми,

Щоб могли твоїми, мамо,

Ми назватися дітьми.

Щоб могли тебе в піснях ми

Прославляти повсякчас.

О, Маріє, наша мамо.

Пам'ятай завжди про нас.

Учні всі разом:

Матінко Божа, змилуйся над нами.

Вчитель Дорогі діти! Ви прожили маленьку частину свого невгамовного життя, виросли. Незабаром, можливо, поїдете з рідного дому, але ніколи не забувайте стежини до нього. Пам'ятайте, кожному з вас Мати подарувала найцінніше - життя. Вам жити і дарувати життя іншим. Хай завжди, скрізь і всюди зігріває вас і освітлює вашу життєву дорогу полум'я символічного факела життя, і де б ви не були, пам'ятайте, що в цьому полум'ї - життя материнського серця.

Тож вклонімося нашим матерям, плекаймо першооснову життя нашого. І давайте присягнемо робити так, щоб життя наших матерів було легше і радісніше. Дякуємо за увагу. До нових зустрічей.

Виховний захід (6 клас)

Тема «Даруйте радість людям»

Мета:

- ознайомити учнів із духовними та історичними надбаннями українського народу,із основними поняттями доброчинності,показати на найпростіших прикладах відчуття щастя,доброти;

- виховувати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя, поваги до людей;

- формувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі людям;

- формувати в учнів уміння формулювати судження, виховувати високі моральні якості.

Обладнання:

- ілюстративний матеріал;

- роздатковий матеріал.

Попередня підготовка:

- для проведення заходу вчитель заздалегідь пропонує учням усно підготувати інформацію з теми «Мої добрі вчинки»;

- до проведення заходу вчитель залучає учнів-читців(«хвилина поезії»)

Форми роботи:вправа на створення емоційного комфорту,слова вчителя,завдання в групах,«хвилинка поезії»,творче завдання «Добро власними руками», вправа «Віночок».

Хід заняття:

1.Вправа на створення емоційного комфорту.

Діти по черзі вітаються одне з одним,посміхаються,і промовляють слова:

«Я-твій товариш,ти - мій товариш. Разом-ми друзі».

2. Слово вчителя

Епіграф. Добро спішіть творити, люди.

Воно, як сонце, серце зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде

Без нього затишку нема.

Живіть, добро звершайте!

Та нагород за це не вимагайте.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

Учитель. Прочитайте тему нашої виховної години і скажіть, які асоціації у вас виникають, коли ви промовляєте слово “радість. ”(Радість - дружба, здоров'я, здійснення бажань, допомога іншим, подарунки, хороші результати навчання і т. д.)

Пролунала думка про те, що спілкування з друзями, допомога людям дарують вам радість. Отже, сьогодні ми поговоримо про добро і я хочу, щоб ви вдумалися в епіграф до нашого уроку. (Учень читає виразно епіграф)

Отже, людина починається з добра. Послухаємо, що про це говорить книга мудрості -Біблія.

В Біблії йдеться про добрі справи або діла милосердя для душі:

· грішника навернути;

· невігласа навчити;

· дати добру раду тому, хто сумнівається;

· сумного потішити;

· кривду терпеливо зносити;

· образу з серця прощати;

· молитися за живих і мертвих.

Для тіла:

· голодного нагодувати,

· спраглого напоїти;

· неодягненого одягнути;

· подорожнього в дім прийняти;

· ув'язненого відвідати;

· хворого відвідати;

· померлого поховати.

Але основний принцип християнства в словах Ісуса Христа: “Люби ближнього свого, як себе самого”. А кого, на вашу думку, можна назвати ближнім?(Діти називають рідних, друзів)

Учитель: Ближній - будь-яка людина, не тільки родичі та друзі. Послухайте притчу.

“ Спитав чоловік Ісуса: “А хто то мій ближній?” А Ісус промовив: “ Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону і попався розбійникам, що обдерли його і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого. Проходив випадково тією дорогою священик один, побачив його і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув і теж проминув. Проходив же там один самарянин, натрапив на нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов і перев'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну і привіз його до гостинного двору та й клопотався про нього. А другого дня, від'їжджаючи, вийняв він 2 динари та й дав господареві, проказуючи:”Попіклуйся про нього, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як повернусь”. Котрий же із цих трьох був ближній тому, хто попався розбійникам? Звичайно, той, хто вчинив милість йому”.

То ж який висновок можемо зробити з цієї притчі?

- Любити ближнього - значить допомагати йому, робити добрі вчинки всім людям.

Милосердя й доброта - як два крила,на яких тримається людство. Як же могло так статися,що милосердя втратило сьогодні свою цінність,а його зміст звівся в основному до милостині?Невже для того,щоб ви іскрити доброту з наших сердець,потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними,Хіба у звичайному плині немає людей,які потребують допомоги?

Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним уважалося допомогти знедоленому,нещасному,поділитися шматком хліба,дати притулок бездомному,захистити старість і немічність,порятувати хворого чи каліку,захистити скривдженого.

Отже, з давніх-давен чинити добро вважалося закономірністю. Послухаємо, що з цього приводу говорить нам народна мудрість.

- Добру людину бджола не жалить.

- Життя дане на добрі справи.

- Злий не вірить, що є добрі люди.

3.Завдання в групах

А зараз перевіримо, як ви знаєте народні прислів'я. Сядьте в 3 групи. Перед вами на аркушах паперу є прислів'я, розрізані навпіл. Завдання: скласти 2 половинки так, щоб вийшло прислів'я.

Робиш добро-не кайся, робиш зло зла й сподівайся.

Добрий чоловік - надійніше кам'яного мосту.

З добрим поживеш - добре й переймеш, з

лихим зійдешся й свого позбудешся.

Добро далеко розходиться, а лихо ще далі.

Добро довго пам'ятається, а лихо ще довше.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

4.Хвилинка поезії

Учитель. Прослухайте вірші українських поетів і скажіть, до чого вони закликають.

Учні читають вірші.

Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш,

Коли ти в радості витаєш, забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині.

Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти. (О. Довгий)

Кажімо більше ніжних слів знайомим, друзям, одиноким

Нехай комусь тепліше стане від зливи наших почуттів.

Лікуймо наші зболені серця, лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг і кривда в нашу долю не поцілить.

Воскресайте камінні душі,

Розчиняйте серце і чоло,

Щоб не сказали про нас грядущі:

“Їх на землі й не було”.

Життя - це скарб, дарований нам Богом.

Це радість, віра й доброта

Не розгубімо їх життєвими дорогами.

Нехай панує людяність свята.

Живи з собою в злагоді і в мирі.

Не заздри людям і не проклинай.

Хай буде радість, щастя у квартирі.

Люби батьків своїх, не ображай.

Не зневажай, зла не бажай нікому.

Ділись останнім і добро твори.

Будь справедливим, чесним будь у всьому.

І щире слово людям говори.

Бо в добрім слові є тепло і ласка,

У світлім серці є любов свята.

А в мудрості, запам'ятай,будь ласка,

І криється та істина свята,

Яка людьми нас робить в цьому світі.

З душею чистою, мов сонця промінець.

То й будеш ти, як сонечко в зеніті.

І всі печалі зійдуть нанівець.

Любов до матері.

Скільки б не судилося страждати

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

Не ображаймо матерів,

Які живуть, живуть лиш нами -

Своїми доньками й синами,

А внуками і поготів.

Не спекулюймо на любові,

На їх довірі і журбі.

Кров матері - в мені, в тобі

У кожнім вчинку, в кожнім слові.

Тож не забруднюймо цю кров

У дні буденні і святкові

На вишитому рушникові

Цвіте до матері любов. (І. Гущак)

Ніколи зла нікому не творіть,

Бо зло вертатися погану звичку має.

Добро творіть, усім добро робіть

І втоми серденько нехай не знає.

З любов'ю в серці, з радістю живіть,

Учіться людям сонечком світити.

І доброту в своїй душі носіть,

У мирі й злагоді учіться жити.

Учні роблять висновки на основі прослуханих віршів.

5.Творче завдання «Добро власними руками»

Учитель просить учнів згадати добрі вчинки (з власного досвіду) і записати ті з них,які діти можуть здійснити для своїх товаришів.(На дошці прикріплений плакат,на якому зображено «серце доброти»,учні виходять і записують свої добрі вчинки)

Учитель. Як підсумок теоретичної частини нашої виховної години, хотілося б поставити вам такі запитання:

· Чи можна змусити людину бути доброю?

· Чи можна бути добрим на певний час?

· Чому потрібно бути добрим у ставленні до людей?

· Чи є у вас бажання робити добрі справи?

6.Слово вчителя

Учитель. Коли людина робить добрі справи, про неї говорять хороші слова.

Спробуємо пригадати хороші справи своїх однокласників і сказати про це.

(Гра “ Чарівний стілець”. Про кожного, хто сідає на стілець, говорять тільки добре.)

Учитель. Ми говорили про те, що творити добро - це дарувати радість людям. Мистецтво дарує радість і тому, хто його творить, і тому, хто насолоджується ним. Сьогодні клас прикрашений вашими малюнками, вишитими серветками, роботами з бісеру, картинами з дротиків та насіння.

Учитель. Думаю, всі погодяться зі мною, що дарувати радість, робити добро не так вже й важко. Головне - захотіти робити це. Я хочу, щоб ми знову повернулися до теми нашої виховної години: “ Даруйте радість людям ”. Яким чином, даруючи радість людям, творячи добро, ми робимо багатшим світ? Ми збагачуємо людей? (Творячи добро, ми збагачуємо людські душі.)

7.Творче завдання «Дерево мудрості»

Зазделагідь на дошці малюється або виготовляється з паперу дерево,на гілках якого висять написи мудрих висловів(незакінчені)

Учням пропонується доповнити (закінчити)їх:

«Добре ім'я краще від….»(багатства)

«Хто людям добра бажає,той і….»(собі має)

«Світ не без….»(добрих людей)

«Усе добре пам'ятай,а …..»(зла уникай)

«За добро…..»(добром платять)

8.Заключне слово вчителя

Як висновок нашої виховної години прозвучать наступні слова.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

9.Вправа «Віночок»

На одержаних квіточках записати свої враження від заняття. Проговорити. Прикріпити квіточки вгорі над квітучим полем сподівань,щоб утворився віночок успіху.

10.Слово вчителя.

То ж давайте творити добро, робити світ прекрасним і багатим.Будьте добрими,милосердними,терпеливими,нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах,бережіть свої серця від усього злого.Не забувайте убогих,подавайте сиротам,шануйте старших,не проминіть ніколи людину,не привітавши її,і добре слово мовте.

Ось,і закінчилася наша розмова. Я надіюся,що всі ми станемо добрішими,милосерднішими. Всім нам нелегко у цей скрутній час,але пам'ятаймо,що поруч є люди,яким наваго гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя. Тож пам'ятаймо про це.

Післядія заходу:

- Участь у конкурсі малюнків «Подаруймо радість всім».

Висновки

Отже, під час дослідження ми прийшли до слідуючи висновків:

1.Виховання моральних цінностей у дітей шкільного віку є необхідною складовою в процесі формування всебічно гармонійної особистості. Виховання як гуманітарна суспільна практика має певне спрямування, яке визначається його метою і конкретизується у завданнях. Мета виховання уособлює суспільний ідеал - уявлення про те, яка особистість відповідає вимогам суспільства. Актуальним для сучасного виховання є прилучення дітей до національних і загальнолюдських цінностей, захист і, забезпечення умов для її індивідуального творчого розвитку.

2. У кожнім класі діти освоюють всі основні компоненти культури поведінки: особисту гігієну, увічливість, точність, обов'язковість, культуру мови й ін. Коло правил, який повинні опанувати діти в наступному класі, збільшується, школярі поступово знайомляться з більш складними і тонкими правилами.. Природно, що вчитель не може проходити і повз факти порушення дітьми правил поведінки, що виходять за рамки тієї теми, над якою працює з ними тепер. Якщо вчитель бачить, що дитина не виконує якісь правила, тому що не знає їх, а спеціально відпрацьовуватися вони будуть тільки в майбутньому, то він, звичайно, показує, як треба діяти в даному випадку.

3. Серед актуальних проблем, що стоять перед сучасною педагогічною наукою, одна із найважливіших - належить розробці ефективних форм і методів виховання культури поведінки школярів, підготовці їх до повноцінного життя у суспільстві. З огляду на це, школі потрібен педагогічно інструментований процес особистісно - орієнтованого виховання, побудований на тісному зв'язку знань, почуттів, поведінки.

4. Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки важливе місце посідає гра. Саме гра - природний для школярів вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його, аналізують поведінку героїв. Так, в особливих ігрових умовах учень має змогу моделювати систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати систему відносин та орієнтуватися в них. Обмаль досвіду взаємин між дітьми потребує створення спеціальних виховних ситуацій, «запрограмованих» переживань. Під час обговорення ситуації перед школярами постає проблема морального вибору, що дає змогу проявити їм можливі мотиви вчинків, поведінки, готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті. Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, готовність і потреба у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками культури в школі та за її межами. У вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутрішнього контролю за культурною поведінкою вихованців.

5. Поведінки вчителя, його зовнішній вигляд, тон і стиль звертання з іншими вчителями, батьками, учнями мають вирішальне значення у формуванні вихованості школяра. Учитель повинний бути тим зразком поведінки, якому хотів би випливати учень.. Правила ввічливості, культура мови, точність, обов'язковість формуються набагато швидше, якщо в школі створена загальна атмосфера дружелюбності, уваги один до одного, товариській допомозі і дбайливості.

6. Ефективність виховної роботи багато в чому залежить від погодженої роботи педагогічного колективу і родини. Батьки повинні знати, які вимоги пред'являються до поведінки дітей, які манери в них виховуються, і, що найважливіше, у цьому ж напрямку вести роботу у родині.

Список використаної літератури

1. Азбука морального виховання. Посібник для вчителя. / Під ред. І.А. Каїрова, О.С. Богданової. - К, 1997. - 17с.

2. Бабанський Ю.К. Педагогіка. /Ю.К. Бабанський.- М.: Просвещение,-1998. - 479с.

3. Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання: шляхи реалізації. - К.: ІЗМН, 1996. - 56с.

4. Волкова Н.П. Педагогіка . - К.Академія, 2002. - 256с.

5.Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для керівників, вихователів і вчителів. - К.: ІЗМН, 1995. - 313с.

6. Джон Дьюї. Моральні принципи в освіті. - К.: 2001. - 107с.

7. Донцов А.В. Психолого - педагогічні особливості формування ціннісних орієнтацій молоді.// Високі технології виховання. - Харків; ІСДО,1995. - 178с.

8. Кузнецова Л.В. Гармоничное развитие личности младшего школьника/ Л.В. Кузнецова. - М., 1988.- 280 с.

9. Каирова И.А. Нравственное развитие школьников в процессе воспитания/ И.А. Каирова. - М.: Просвещение, 1979. - 290 с.

10. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д. Основи національного виховання. Концептуальні положення. - Умань, 1993. - 57с.

11. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания: Соч. - Т.5. - М.: Просвещение, 1976. - 102с.

12. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій.- К.: Либідь,1996.- 77с.

13. Нізельська Г.О. Початкова школа. № 6 - К.,2006. - 22с.

14. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1978. - 204с.

15. Сухомлинський В.О. Повне зібр. творів у 5-ти томах. - 1977. - Т.3. - 305с.

16. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академ. видав, 2007. - 33с.

Размещено на Allbest.ru