Організація діяльності педагогічного колективу в умовах упровадження здоров'язберігальних технологій у навчально-виховний процес закладу освіти

На думку Совєтової Є.В., для організації використання здоров'язберігаючих технологій необхідні такі умови:

* відношення співпраці і взаємодопомоги;

* широкий обмін новою інформацією між учасниками навчального процесу;

* зустрічний процес, ставлення учнів до дій вчителя;

* співпереживання в радості пізнання;

* співучасть у вирішенні проблемних питань і пізнавальних завдань;

* формування екологічного простору, який пов'язаний з дією всієї сукупності средовищних чинників, що впливають в школі на учнів і педагогів;

* урахування психолого-педагогічних чинників, що включають емоційно-психологічний клімат в школі, стилі взаємин і поведінки учасників освітнього процесу, здоров'язберігаючу організацію навчального процесу: використання здоров'язберігаючих освітніх технологій;

* позаурочну виховну роботу: естетичне, духовно-етичне і фізичне виховання учнів [37].

Вибір здоров'язбережувальних технологій залежить від програми діяльності навчального закладу, пріоритетних навчально-виховних завдань, стану здоров'я учнів, їх інтересів та уподобань, врахування спрямованості засобів оздоровлення на вдосконалення основних показників фізичного розвитку дітей, наявного кадрового потенціалу (актуальним є питання психологічної готовності вчителів до перебудови власної професійної діяльності, впровадження інноваційних технологій, самовдосконалення, рівень усвідомлення відповідальності за власне здоров'я та здоров'я своїх учнів), матеріально технічного забезпечення (наявність окремого приміщення для проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, спортивних майданчиків, фізкультурних куточків в групових кімнатах, фізіотерапевтичного кабінету, фіто-кімнати тощо), екологічних факторів (екологічна ситуація в країні, регіоні, відповідність санітарно-гігієнічним та санітарно-технічним вимогам), наявного рівня співпраці з батьками учнів, усвідомлення ними значущості цілеспрямованої роботи із збереження та зміцнення здоров'я дітей (батьки мають бути прикладом для власних дітей), можливостей ефективно здійснювати моніторинг результативності запроваджуваних технологій [39].

Педагогу необхідно правильно та раціонально використовувати методи та прийоми щодо застосування здоров'язбережувальних технологій, оскільки дитина повністю покладається на дорослого, адже для неї він є авторитетом. У процесі використання здоров'язбережувальних технологій майбутньому педагогу слід працювати не тільки на результативність, а й не забувати, що аудиторія для якої використовуються методи і прийоми в повному обсязі не сприймає навчально-виховний процес, тому необхідно планувати свою діяльність з урахуванням ігрових моментів, що буде сприяти створенню необхідної атмосфери, збереженню зацікавленості, зосередженню уваги та бажанню виконувати оздоровчі вправи.

Педагог також має знати, що процес навчання в умовах здоров'язбережувальної педагогіки складається з трьох етапів, які відрізняються один від одного як специфічними завданнями, так і особливостями методики [14].

Перший етап - етап початкового ознайомлення з основними поняттями та уявленнями. Його мета - сформувати в учнів елементарні уявлення про основні поняття здорового способу життя. Основними завданнями цього етапу є: сформувати уявлення про елементарні правила збереження здоров'я; досягти виконання елементарних правил здоров'язбереження (на рівні первісного вміння); створити мотивацію до ведення здорового способу життя.

Другий етап - етап поглибленого вивчення. Його мета - сформувати повноцінне розуміння основ здорового способу життя. Основними завданнями цього етапу є: уточнити уявлення про елементарні правила здоров'язбереження; досягти свідомого виконання елементарних правил збереження та зміцнення здоров'я; сформувати практичні знання, уміння, навички, необхідні у повсякденному житті.

Третій етап - етап закріплення знань, умінь і навичок збереження та зміцнення здоров'я та їх подальшого вдосконалення. Мета - вміння зберігати здоров'я та перевести це в навичку, що буде використовуватися в повсякденному житті. Основними завданнями цього етапу є: досягти стабільності та автоматизму при застосуванні правил збереження здоров'я; досягти виконання правил збереження здоров'я відповідно до вимог їх практичного виконання; забезпечити варіативне використання правил здорового способу життя в залежності від конкретних практичних умов.

Завдання кожного з означених етапів можуть вирішуватися як одночасно, так і послідовно, оскільки вони всі тісно взаємопов'язані. З погляду позитивного впливу на здоров'я учнів найбільш доцільними є наступні технології.

1. Здоров'язбережувальні технології для формування життєвих навичок, що сприяють фізичному здоров'ю. До них належать такі методи як футбол-гімнастика та степ-аеробіка.

Фітбол-гімнастика ? включає виконання певних гімнастичних вправ. Вони допомагають створити позитивну емоційну атмосферу, викликати у дітей інтерес до виконання фізичних вправ і рухів. Спільна робота рухового, вестибулярного, зорового і тактильного аналізаторів, що включаються при виконанні вправ з м'ячем, підсилює якість виконання рухів. Рухові дії зміцнюють м'язи спини й черевного пресу, але головне, формують навички правильної постави та рухової активності. Крім того, така діяльність сприяє вдосконаленню функцій рівноваги і рухового контролю, а також зміцненню та розслабленню м'язів і можуть бути використані для тренування серцево-судинної та дихальної систем.

Степ-аеробіка - тренування, в основу якого покладено різні способи спуску та підйому на спеціальну степ-платформу. Під час цих занять покращується вентиляція легенів, поступово формуються навички правильного дихання під час рухів. Ці заняття підходять для дітей різних вікових груп і різного рівня підготовленості. При регулярному виконанні вправ фітбол-гімнастики та степ-аеробіки у учнів формуються навички рухової активності, вміння чергувати розумову та фізичну активність, позитивне ставлення до занять активними видами діяльності тощо.

2. Здоров'язбережувальні технології для формування життєвих навичок, що сприяють соціальному здоров'ю. При впровадженні цього виду технологій доцільно скористатися таким методом як казкотерапія. У казкових сюжетах відображаються особистісні та суспільні конфлікти людей, гармонійно поєднується реальне і фантастичне. Казкотерапія спонукає дітей проводити паралелі між казковими ситуаціями і реальним життям людей, аналізувати проблеми казкових героїв і шукати способи їх розв'язання. Сюжети пропонованих казок передбачають можливість зміни поведінки героїв у кращій бік, а також наявність ситуацій вибору, які потребують від них правильного рішення. Через казку дитина вчиться бачити та розуміти свої проблеми і, перевтілюючись у казкового героя, розповідати про власні почуття та переживання. Використання у роботі з учнями елементів казкотерапії сприяє формуванню у них уміння слухати, чітко висловлювати свої думки, співчувати, допомагати іншим, розв'язувати конфлікти, адекватно реагувати на життєві ситуації, налагоджувати соціальні контакти тощо. Це має величезний вплив на формування у дітей компетентності у сфері соціального здоров'я.

3. Здоров'язбережувальні технології для формування життєвих навичок, що сприяють духовному та психічному здоров'ю. Серед методів цієї технології виокремлюють кольоротерапію та сміхотерапію.

Кольоротерапія - ефективний метод впливу кольором на організм людини з метою відновлення і збереження його нормальної життєдіяльності. Яскраві кольори приваблюють учнів. Вони дають можливість почувати себе комфортно. Кожний колір випромінює свою енергію і впливає на розумовий, духовний і фізичний стан дітей. Під час проведення кольоротерапії у дітей формується уявлення про оздоровчий вплив кольорів на організм, створюються умови для використання на практиці отриманих знань.

Сміхотерапія ? сприяє виникненню позитивних емоцій, зміцненню імунної системи, внутрішніх органів та системи кровообігу, покращенню кровопостачання мозку. Сміх є своєрідним механізмом захисту мозку учня від стресів. Він допомагає зняти напруження з 80 груп м'язів, підняти настрій, позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Сміх рівнозначний прогулянці лісом чи кисневому коктейлю. У процесі сміхотерапії, під час проведення «хвилинок-веселинок», веселих розваг, гуморин, свят сміху, які викликають позитивні емоції, діти усвідомлюють, що сміх ? це здоров'я. Елементи сміхотерапії корисно застосовувати під час проведення фізкультхвилинок, фізкультпауз, на перервах між заняттями, на прогулянках тощо.

Використання в навчанні елементів кольоротерапії та сміхотерапії сприяє формуванню в дітей позитивного ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив та ситуацій; умінню правильно виражати свої почуття, контролювати прояви гніву; зосереджуватися на досягненні мети [40].

Значна роль у цій діяльності належить педагогу, який має розуміти, що найважливішою метою впровадження здоров'язбережувальних освітніх технологій в освітній процес є формування, збереження і зміцнення здоров'я учнів. Саме на це повинні в значній мірі бути скеровані зусилля навчальних закладів, завданням яких перш за все має бути забезпечити кожному учню високий рівень здоров'я, сформувати в нього здоров'язбережувальні компетентності.

3.3 Педагогічне забезпечення формування здорового способу життя

Сучасні дослідники відзначають, що спроби реанімувати фізкультурно-оздоровчу і спортивно-масову діяльність у навчальному закладі старими організаційними формами, як правило, не дають бажаних результатів. Широке використання в навчальному процесі таких форм, як консультації, спецкурси, лекції, підвищення кваліфікації, додаткова освіта, що орієнтують студента на здоровий спосіб життя практично не здійснюється. Вчені пропонують створювати такі програми і технологічні моделі формування здорового способу життя, які б суттєво змінили проблемну ситуацію, ставлення учня до здорового способу життя. Коректувати існуючий спосіб життя, формувати здоровий спосіб життя учня можливо за допомогою спеціального педагогічного забезпечення.

Педагогічне забезпечення - «сукупність факторів і умов розгортання за допомогою спеціальних педагогічних форм, методів, процедур і прийомів (технологій)» [42]. Проблему формування здорового способу життя учня Н. Краснопьорова пропонує реалізувати за допомогою педагогічної стратегії орієнтування на здоровий спосіб життя. Дана стратегія як діяльнісно-цільовий компонент педагогічного забезпечення передбачає наявність мети, педагогічних умов, методів, прийомів і засобів досягнення етапів і передбачає здійснення певних педагогічних дій, що сприяють розумінню учнем значущості діяльності, спрямованої на самозбереження і самореалізацію в різних галузях, усвідомлення цінності здорового способу життя збагачення досвіду здоров'язберігаючої діяльності.

Орієнтування учня на здоровий спосіб життя як педагогічну стратегію можна включати в педагогічне забезпечення освітнього процесу навчального закладу, який повинен бути пронизаний ідеями формування в учня норм і правил здорового способу поведінки.

З різноманіття педагогічних стратегій ми виокремили стратегію запропоновану доктором педагогічних наук, професором В. Ігнатовою, а саме стратегію орієнтування [41]. Дана стратегія адекватна реальній ситуації розвитку особистості учня, не суперечить основним освітніх потребам учня, торкається основних сфер особистості (пізнавальної, емоційно-мотиваційної, діяльнісної) і передбачає комплекс заходів ознайомчого, рекомендаційного, підтримуючого характеру, спрямованого на досягнення мети, певний результат. За допомогою даної стратегії розгортаються основні педагогічні засоби орієнтування: ознайомлення, звернення уваги, направленість, допомога, підтримка, активізація, адекватне оцінювання. В результаті реалізації цієї стратегії відбувається усвідомлений вибір ціннісних орієнтацій, напрямку становлення особистості, самореалізації в політичному, економічному, професійному та культурному житті. Таким чином, особливості учнівського віку і сутнісні характеристики педагогічної стратегії орієнтування дозволяють розглядати цю стратегію в контексті здорового способу життя і включати учня як суб'єкта в здоров'язберігаючу діяльність. Н. Краснопьоровою розроблена блок-схема орієнтування учнів на здоровий спосіб життя в освітньому процесі вузу, яка відображає суть даної стратегії.

Педагогічна стратегія орієнтування учня на здоровий спосіб життя включає в себе дії педагога ознайомчого, рекомендаційного, підтримуючого характеру, спрямовані на інформування учня про здоровий спосіб життя, адекватне оцінювання свого способу життя, актуалізацію емоційно-ціннісного ставлення, активізацію здоров'язберігаючої діяльності, збагачення досвіду здорового способу життя. Вона передбачає оволодіння особистістю певними способами здоров'язберігаючої діяльності, придбання і розвиток необхідних якостей, які сприяють організації та веденню здорового способу життя. Метою даної стратегії є орієнтування учня на здоровий спосіб життя, обумовлений реальністю сучасного періоду розвитку суспільства і визначений як розвиток і становлення соціально адаптованої, здорової особистості, здатної до активної перетворюючої діяльності. Практичне досягнення мети цієї стратегії Н. Краснопьорова вважає можливим за умови послідовного здійснення, тобто орієнтуючи учня на здоровий спосіб життя поетапно. Кожен етап стратегії включає: рішення педагогом певних завдань, здійснення педагогічних дій, використання відповідних форм і методів, а також результат, самої діяльності учня.

Стратегія орієнтування учня на здоровий спосіб життя передбачає реалізацію низки педагогічних умов. Про необхідність створення педагогічних умов при реалізації освітніх технологій писали І. Ісаєв, С. Кульневич, В. Сластьонін, Е. Шиянов та інші вчені. Умови враховуються або створюються для використання у виховних цілях і розглядаються як комплекс передумов, які організовують педагогічну діяльність. В педагогічних дослідженнях умови постають як: обставини, що забезпечують розвиток і становлення особистості; вимоги до організації виховного процесу; порядок дій; середовище, у якому відбувається процес вирішення педагогічних завдань; наявність правил і відносин, що забезпечують реалізацію мети педагогічного впливу.

Нами виділені наступні педагогічні умови реалізації даної стратегії в умовах навчального закладу в Україні: по-перше, інформування учня про здоровий спосіб життя (організація інформаційного забезпечення); по-друге, актуалізація його емоційно-ціннісного ставлення до здорового способу життя (організація моделювання студентом здорового способу життя); по-третє, збагачення досвіду здорового способу життя учня (включення в здоров'язберігаючу діяльність). Реалізація виділених педагогічних умов орієнтування учня на здоровий спосіб життя сприяє отриманню ним знань з теорії і практики формування здорового способу життя, позитивному ставленню до створення власного здорового способу життя, творчому підходу до реалізації здорової життєдіяльності.

Аналіз наукових джерел показав, що формування здорового способу життя молоді в Україні частіше пов'язують з фізичною культурою. У широкому сенсі фізична культура у навчальному закладі розуміється вченими-педагогами, культурологами як спосіб залучення людини до фізичної культури, в процесі якої учень опановує систему знань про здоровий спосіб життя, актуалізує ціннісне ставлення до нього, проявляє активність в збереженні здоров'я (В. Бальсевич, В. Видрін, В. Запорожанов, Л. Лубишева, Ю. Миколаїв, А. Новіков, В. Пономарьов, В. Столяров, І. Сулейманов). Тому реалізація педагогічних умов орієнтування учня на здоровий спосіб життя у навчальних закладах України здійснюється в рамках фізичної культури. Навчальна дисципліна «фізична культура» може сприяти інформаційному орієнтуванню учня на здоровий спосіб життя за рахунок: поєднання двох тематичних компонентів - обов'язкового (базового) і варіативного (для вирішення окремих завдань) і активного використання варіативного компоненту у теоретичному розділі програми; посилення освітньої спрямованості фізичної культури з метою інформування учня про здоровий спосіб життя; використання різноманітних форм і методів, які сприяють залученню учня до здорового способу життя; вдосконалення організаційно-педагогічної діяльності викладача. Осмислення, усвідомлення та набуття особистісних значень в будь якій сфері життєдіяльності, на думку педагогів і психологів, істотно змінюється завдяки цілеспрямованій роботі з інформацією [34].

Формувати здоровий спосіб життя у учнів, вважає О. Ошина, можливо за допомогою навчальних матеріалів, що подаються у вигляді спецкурсу «Основи здорового способу життя», у якому відображається теоретична і практична спрямованість на здоровий спосіб життя. Логіка інформаційного руху в теоретичній частині спецкурсу побудована у напрямку від визначення основних понять («здоров'я», «здоровий спосіб життя») до розуміння їх змісту та усвідомлення значущості здоров'я і здорового способу життя в житті людини, відображає певну мету і має методичне забезпечення у вигляді різноманітних форм і методів активізації сприйняття інформації учнем.

Інформування учнів про здоровий спосіб життя здійснюється за допомогою методів кооперативного (спільного) навчання, спрямованого на перехід від пасивної форми сприйняття інформації до активної і забезпечуються суб'єктивним характером взаємодії викладача та учня: лекцій, лекцій-бесід, диспути, зустрічі, валеологічні конференцій і олімпіади. Використання цих методів дозволяє залучити базові характеристики особистості учня: здатність до пізнання і самопізнання, ціннісні відносини. Крім того, вони сприяють переоцінці учнями значення власної життєдіяльності, здійснення потреби в досягненні, визнанні, реалізації своїх різноманітних здібностей, у тому числі щодо зміни способу життя.

Паралельно здійснюється, на думку О. Ошиної, підготовка учнів до реалізації практично орієнтованої частини спецкурсу, оскільки актуальним в орієнтуванні учня на здоровий спосіб життя є його емоційно-ціннісне прийняття на особистісному рівні як необхідної основу для самоорганізації здорової життєдіяльності. Актуалізація емоційно-ціннісного ставлення учня до здорового способу життя розглядається педагогами як реалізація педагогічної стратегії орієнтування його на здоровий спосіб життя.

Актуалізація емоційно-ціннісного ставлення учня до здорового способу життя являє собою цілеспрямовану педагогічну діяльність, спрямовану на ціннісні валеологічні орієнтири (думки, погляди, переконанння, установки, переживання, здібності) з потенційного стану в реальне і усвідомлення їх значущості у життєдіяльності людини. Ця умова співвідноситься з другим етапом реалізації даної стратегії - етапом актуалізації.

Цінність отримує своє актуальне існування в діяльності, коли суб'єкт, вступаючи у взаємодію з об'єктом, формує ставлення. Ціннісним воно стає, коли властивості об'єкта задовольняють потреби суб'єкта, задіюють емоційну сферу і породжують особистісний сенс, формуючи внутрішню позицію особистості. Під впливом реальної життєвої практики, при наявності внутрішньої активності людини виникає ціннісне ставлення [43].

Методичне забезпечення реалізації другої педагогічної умови здійснюється за допомогою використання дискусійних методів організації навчально-пізнавальної діяльності учня (діалоги, бесіди, дискусії), що сприяють активізації емоційної сфери особистості, а також завдяки моделюванню інтерактивних методик, самостійних, індивідуальних і спільних форм роботи, що забезпечують діяльнісний аспект.

Особливу увагу на етапі актуалізації О. Ошина звертає на метод моделювання, який бере свій початок з часів Піфагора й передбачає побудову зразка, аналога, моделі явища або процесу, що відображає основні характеристики досліджуваного об'єкта. Модель виконує функцію відтворення і примноження знань про оригінал, будує його нові властивості, управляє ними і його розвитком. Створення моделі являє собою проміжний етап, на якому здійснюється підготовка до реалізації у діяльності. Моделююча діяльність дозволяє використовувати інтегровані знання учнів про здоровий спосіб життя, задіяти ціннісні пріоритети, конкретизувати «здоров'язберігальні задуми», отримати первинний досвід конструювання такої діяльності. З цією метою доречно організовувати майстер-класи, програма роботи яких побудована на основі інтерактивних методик (метод номінальних груп, спілкування, спільна діяльність, проектування, презентація, розминка, зворотний зв'язок, особистий приклад, валео-хвилинки). Як результат активної взаємодії педагог-учень, учень-учень передбачається створення моделі здорового способу життя як діяльнісного орієнтира. Робота в майстер-класі дозволяє учням зорієнтуватися в проблемі, отримати досвід моделювання в процесі спільної діяльності та спілкування.

Створення індивідуальної моделі здорового способу життя учня з урахуванням його особистісних особливостей може бути наступним важливим кроком у самоорганізації здорового способу життя. Цю модель, на думку В. Ігнатової, учень самостійно розробляє і демонструє викладачу як самостійну роботу. Дана модель орієнтує учня на здоровий спосіб життя, передбачає збагачення досвіду здоров'язберігальної діяльності, вибір відповідних педагогічних дій, способів організації діяльності студента. Збагачення досвіду здорового способу життя студента сприймається як сукупність педагогічних дій з оволодіння ним різноманітних способів формування та ведення здорового способу життя і включення їх у свій загальний спосіб життя.

В. Ігнатовою були виділені ресурси підтримання здорового способу життя учня у навчальному закладі [41]:

1. Адміністративний ресурс (розробка відповідних програм, планування здоров'язберігальних заходів, реклама здорового способу життя, підтримка, фінансування, контроль).

2. Ресурси навчально-виховного процесу (введення спецкурсу зі здорового способу життя, використання можливостей фізичної культури, організація фізкультурно-оздоровчих заходів, культурно-масові форми роботи); використання можливостей регламентованого (форми навчальних занять) і нерегламентованого освітнього простору (різні форми позанавчальної роботи) спільної діяльності суб'єктів освітнього процесу навчального закладу.

3. Медичне забезпечення (медичний огляд учнів, діагностика стану їх здоров'я, профілактика, медичний супровід). Педагог інформує учнів про можливості навчального закладу в даному напрямку, бере участь з ними в різних заходах, підтримує їх у реалізації здорового способу життя. Вибір форм і методів організації діяльності учнів на етапі збагачення відповідними знаннями включає консультації педагога, участь учнів у фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових заходах, що сприяють їх залученню до здоров'язберігальної діяльності, збагачення креативно-діяльнісного досвіду, вияву активності і самостійності в організації власного здорового способу життя.

Орієнтування учня на здоровий спосіб життя через реалізацію сукупності педагогічних умов, методів, прийомів і засобів інформаційно-пізнавального, емоційно-ціннісного та креативно-діяльнісного характеру може здійснюватися в освітньому процесі навчального закладу і сприяти вирішенню проблеми формування здорового способу життя учня.

Висновки

Інтенсифікація сучасного українського суспільства висуває нові вимоги до людини та її здоров'я. Зростає значущість і цінність здорового способу життя особистості в контексті формування культури здоров'я всієї нації. Особлива увага приділяється здоров'ю дітей. Проблемі формування здорового способу життя присвячено більше 10 державних програм в Україні. Нині проблема збереження та зміцнення здоров'я дітей під час навчання в закладах освіти стає особливо важливою в умовах негативної медико-демографічної ситуації в Україні. Для її вирішення спрямовано науковий і педагогічний потенціал освіти. До основної функції освіти ХХІ століття - давати знання - приєднується оздоровча функція, яка передбачає передусім створення здоров'язбережувального освітнього середовища. У зв'язку із цим особливої уваги потребує аналіз складання розкладу уроків у загальноосвітньому закладі як важливого елементу освітньо-виховного напряму здоров'язберігальних технологій, адже від того, як складено розклад уроків, залежить збереження, зміцнення та розвиток здоров'я в процесі навчальної діяльності учнів і вчителів.

Сьогодні більшість педагогічних колективів переорієнтовує організацію навчально-виховного процесу на формування гармонійно розвиненої особистості, становлення її фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я, формування культури здоров'я і потреби здорового способу життя. Для багатьох навчальних закладів оздоровлення починається із впровадження здоров'язберігаючої педагогіки. Створюються різні моделі шкіл сприяння здоров'ю, які забезпечують необхідні умови для успішного впровадження інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я учнів, серед яких останнім часом виокремилась нова група - здоров'язберігаючі технології.

Сутність здоров'язберігаючих та здоров'яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан здоров'я учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров'я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров'я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегуючі, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної "вартості", поліпшення якості життя суб'єктів освітнього середовища.

Список використаних джерел

1. Пилипишин О.І. Історія розвитку проблеми здоров'язбереження молоді / О.І. Пилипишин // Філософія, методологія, психолого-педагогічні аспекти формування культури здоров'язбереження : збірник тез науково-методологічного семінару кафедри філософії та суспільних дисциплін ТДМУ імені І. Я. Горбачевського. - Тернопіль : Вектор, 2013. - С. 43-49.

2. Мельничук І.М. Теоретичні основи здоров'язбереження / І.М. Мельничук // Філософія, методологія, психолого-педагогічні аспекти формування культури здоров'язбереження : збірник тез науково-методологічного семінару кафедри філософії та суспільних дисциплін ТДМУ імені І. Я. Горбачевського. - Тернопіль : Вектор, 2013. - С. 5-7.

3. Булич Е.Г. Теоретические основы валеологии / Е.Г.Булич, И.В.Муравов. - К.: ІЗМН, 1997. - 224 с.

4. Новий тлумачний словник української мови. Том 1 (А-К) / уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. - К. : Аконіт, 2001. - 928 с.

5. Соболевский В.В. Азбука здоровья: правила эксплуатации организма / В.В.Соболевский. - Днепропетровск : Монолит, 2003. - 95 с.

6. Зайцев Г.К. Валеология. Культура здоровья / Г.К. Зайцев, А.Г. Зайцев. -Самара : Издат. дом „Бахрах-М", 2003. - 272 с.

7. Венедиктов Д.Д. Глобальные проблемы здравоохранения и пути их решения / Д.Д. Венедиктов, А.И. Чернух, Ю.П. Лисицын, В.И. Кричагин // Вопр. философии. - 1979. - № 7. - С. 102-113.

8. Стальков Е.А. Валеология / Е.А. Стальков, В.А. Панин. - Калининград : ФГУИПП „Янтар. сказ", 2001. - 284 с.

9. Булич Е.Г. Здоровье человека: Биологическая основа жизнедеятельности и двигательная активность в её стимуляции / Е.Г. Булич, И.В. Муравов. - К. : Олимпийская литература, 2003. - 414 с.

10. Сластенин В.А. Введение в педагогическую аксиологию : учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / В.А. Сластенин, Г.И. Чижакова. - М. : Академия, 2003. - 192 с.

11. Словник основних термінів і понять з превентивного виховання / Під заг. ред. доктора пед. наук, професора Оржеховської В.М. / ТзОВ “Терно-граф, Тернопіль. - 2007. - 200 с.

12. Свириденко С. Навчаємо бути здоровими: позакласна робота: 5-9 кл. / С. Свириденко. - К.: Шк. Світ, 2007. - С. 107-111.

13. Бойченко Т. Валеологія - мистецтво бути здоровим / Т. Бойченко // Здоров'я та фізична культура. - 2005. - №2. - С. 1-4.

14. Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров'язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі / О. Ващенко, С. Свириденко // Здоров'я та фізична культура. - 2006. - №8. - С. 1-6.

15. Чернишов О.І. Стратегічні напрямки здоров'язбереження в освіті / О.І. Чернишов // Здоров'я через освіту. Матеріали міжгалузевої регіональної науково-практичної конференції, 22 квітня 2009 року. - Т. 1. - С. 13.

16. Демінська Л.О. Аналіз змісту і умов використання здоров'язберігаючих технологій у системі загальноосвітніх шкіл / Л.О. Демінська // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2010. - № 11. - С. 23-26.

17. Постанови та розпорядження кабінету міністрів України 45/2006 від 8-15 листопада 2006 р. № 1594 - К.: Український інформаційно-правовий центр, 2006. - №1. - С. 51-74.

18. Закон України “Про освіту” // Зібрання законодавства України. Звід законів України. - К.: Український інформаційно-нравовий центр, 2000. - №3. - С. 35-73.

19. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Педагогічна газета. - 2001. - № 7.

20. Вишневский В.А. Здоровьесбережение в школе: педагогические стратегии и технологии / В.А. Вишневский. - М. : Теория и практика физической культуры, 2002. - 270 с.

21. Дженсен Б. Б. Школи сприяння здоров'ю в Данії: дійовий компетентний підхід до навчання здоров'ю / Б. Б. Дженсен // Екологічне громадське здоров'я: від теорії до практики / Переклад: Кунгурцев О. В., Мартинюк О. І., Солоненко Н. Д. та ін. - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2002. - С. 152-161.

22. Ирхин В.Н. Педагогическая система школы здоровья: генезис, принципы и закономерности развития / В.Н. Ирхин : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01. - Барнаул, 2002. - 374 с.

23. Макдональд Х. Європейські школи в довкіллі, що змінюється: не втратити можливостей сприяння здоров'ю / Макдональд Х., Зігпю Е. // Екологічне громадське здоров'я: від теорії до практики / Переклад: Кунгурцев О.В., Мартинюк О.І., Солоненко Н.Д. та ін. - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2002. - С. 170-176.

24. Allensworth D. D. Comprehensive School Health Program: Exploring an Expanded Concept / Allensworth D. D., Kolbe L. J. // J. Sch. Health. - 1987. - 57(10). - P. 409-411.

25. Defining a Comprehensive School Health Program / [Allensworth D., Wyche J., Lawson E. et. al.] // An Interim Statement National Academy Press. - Washington D.C, 1995. - P. 6-7.

26. Dryfus J. G. Full-Service Schools: A Revolutions in Health and Social Services for Children, Youth, and Families. - San Francisco, Calif: Jossey-Bass, Inc., 1994. - 220 p.

27. Models of Health Promoting Schools in Europe. - Копенгаген, Европейское региональное бюро ВОЗ, 2002. - 85 с.

28. Principles and Practices of Student Health. V. 2. / [Wallace H. M., Patrik K., Parcel G. S., Igoe J. B.] // School Health. - Oakland Calif Tihrd Party Publishing Company, 1992.

29. Єфімова В. Здоров'язбережувальна діяльність у школах здоров'я: зарубіжний досвід / В. Єфімова // Порівняльно-педагогічні студії. - 2012. - № 3 (13). - С. 98-103.

30. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу / В.О. Сухомлинський // Педагогіка: хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. - К. : 2003. - 700 c.

31. Витун Е.В. Здоровьесберегающие технологи в процессе физического воспитания студентов / Е.В. Витун, В.Г. Витун // Вестник Оренбургского государственного универ ситета. - 2005. - №11. - С. 111-114.

32. Гладощук О.Г. Педагогічні умови вдосконалення культури зміцнення здоров'я студентів всистемі фізичного виховання у вищому навчальному закладі: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Гладощук О.Г. // Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - Київ, 2008. - С. 8-11.

33. Иванова С.Ю. Влияние физкультурно-оздоровительной деятельности вуза на формирование потребности студентов в здоровом образе жизни : автореф. дисс. ... канд.пед.наук: 13.00.01 / Иванова С.Ю. // Кемеровский государственный университет. - Кемерово, 2007. - 23 с.

34. Максиняева М.Р. Методики, повышающие эффективность применения здоровьесберегающих технологий / М.Р. Максиняева // Материалы межрегиональной научно-исследовательской конференции «Менеджмент здоровьесберегающих технологий в образовательном пространстве вуза». - М. : Современная гуманитарная академия. - 2008. - С. 57-58.

35. Петьков В.А. Проектирование здоровье-сберегающей деятельности образовательного учреждения / В.А. Петьков, О.Н. Кобцева // Культура и физическое здоровье. - 2009. - №6. - С. 67-70.

36. Романова С.П. Организационно-педагогическое сопровождение здоровьесберегающей деятельности учителя физической культуры : автореф. дисс. канд.пед.наук: 13.00.08 / Романова С.П. // Кемеровский государственный университет. - Кемерово, 2010. - С. 7-8.

37. Советова Е.В. Оздоровительные технологии в школе / Е.В. Советова - Ростов н/Д : Феникс, 2006. - С. 5-26.

38. Челах Г.Є. Організація здоров'язберігаючого освітнього простору / Г.Є. Челах //Здоров'я через освіту. Матеріали міжгалузевої регіональної науково-практичної конференції, 22 квітня 2009 року. - Т. 1. - С. 41-43.

39. Мельник О. Системний підхід до формування культури здоров`я учасників навчально-виховного процесу / О. Мельник. // Початкова школа. - 2005. - №4. - С. 57-62.

40. Ващенко О.М. Організація навчально-виховного процесу з «Основ здоров`я в 1-4 класах»: Навч. метод. посібник / О.М. Ващенко. - Кам`янець-Подільський ФОП Сисин О.В., 2010. - С. 217-223.

41. Игнатова В.В. Педагогические стратегии в контексте профессионально-культурного становления личности студента вуза / В.В. Игнатова, О.А. Шушерина // Сибирский педагогический журнал. - 2004.- № 1. - С. 105-113.

42. Красноперова Н.А. Педагогическое обезпечение формирования здорового образа жизни / Н.А. Красноперова // Научно-теоретический журнал. - 2005. - №6. - С. 32-38.

43. Ошина О.В. Образовательная система підготовки студентов вузов к здоровому образу жизни: автореф. дис. на ученою степень канд. пед. наук: 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования»/ О.В. Ошина. - Санкт-Петербург, 2006. - 22 с.

44. Швець Н. Педагогічне забезпечення формування здорового способу життя студентської молоді у Росії / Н. Швець // Витоки педагогічної майстерності. - 2012. - № 10. - С. 329-334.

Размещено на Allbest.ru