Принцип наочності у навчанні художників-модельєрів

Загальні поняття принципу наочності у дидактиці. Наочність у проективному навчанні художників-модельєрів. Типи проектів та їх характеристика. Закони композиції та їх наочне демонстрування у навчанні. Приклади занять з використанням принципу наочності.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.02.2012
Размер файла 38,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принцип наочності у навчанні художників-модельєрів

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Загальні поняття принципу наочності у дидактиці
  • 1.1 Наочність у проективному навчанні художників-модельєрів
  • 1.2 Закони композиції та їх наочне демонстрування у навчанні
  • Розділ 2. Принцип наочності у навчанні художників-модельєрів
  • 2.1 Приклади занять з використанням принципу наочності
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Актуальність обраної теми полягає в тому, що моделювання одягу - область декоративно-прикладного мистецтва. Художники модельєри створюють образи-моделі одягу. Принцип наочності грає важливу роль, тому що на конкретному сучасному матеріалі учитель показує направлення моди.

Звертає увагу студентів на розвиток моди, використання народного декоративного мистецтва при моделюванні сучасного одягу (форма, колір, орнамент). Підкреслює що розвиток одягу пов'язаний з розвитком соціального життя суспільства, культури, техніки і виробництва; підтверджуючи це, наприклад репродукціями картин, виконаних художниками різних епох.

Задача студентів при цьому принципі навчання: якомого правильніше розгадати замисел художника і відтворити модель в натурі. А для цього недостатньо знати тільки техніку відтворення викрійки, треба знати призначення одягу, вдало підібрати до неї тканину і оздоблення. Також необхідно враховувати і зовнішні дані людини :зріст, пропорції тіла, повноту, висоту плеча і т.д.

Мета курсової роботи - розглянути роль принципу наочності під час навчання майбутніх художників-модельєрів.

Розділ 1. Загальні поняття принципу наочності у дидактиці

1.1 Наочність у проективному навчанні художників-модельєрів

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом визначеного відрізка часу. Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть проектної технології - стимулювання інтересу учнів до певних проблем, які передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показ практичного застосування надбаних знань.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Вміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини у процесі навчання.

Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції:

- допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;

- сам є джерелом інформації;

- координує весь процес роботи над проектом;

- підтримує і заохочує учнів;

- підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього.

Вчитель повинен не лише добре знати й розуміти свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення.

Педагог повинен добре знати своїх учнів, їх можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учитель вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів.

Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, емпатійним, толерантним.

Особливу роль відіграють креатині здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Педагогічна професія - одна з найбільш творчих. Від педагога очікують не тільки досконалого володіння предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мистецтвом акторської майстерності. Самоцінність особистості важлива у цій технології як в жодній іншій.

Перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:

1) наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання ;

2) практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

3) самостійна діяльність учнів;

4) структурування змістової частини проекту;

5) використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки.

Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими - відеофільм, альбом, бортжурнал, комп'ютерна газета, альманах тощо.

Розрізняють такі типи проектів.

Дослідницькі проекти - потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблеми і намічання шляхів її розв'язання.

Творчі проекти - не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення - рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти - учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні проекти - спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів.

Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки): результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовані проекти - результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливим є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.

За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні та групові.

За тривалістю проведення проекти розрізняють короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вносити вчасну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, може використовуватися бальна система. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно.

Проектування на уроках трудового навчання

Слово „ проект” у перекладі з латинської мови означає „ кинутий вперед - задум, план тощо”

Для досягнення мети проектування необхідне комплексне забезпечення умов для здійснення таких взаємопов'язаних цілей проектування як: економічна ефективність; соціальна інтегрованість; організаційна керованість; суспільна активність.

Потім визначається коло актуальних проблем, від розв'язання яких залежить досягнення кожної цілі, і на цій основі визначаються конкретні завдання розробки проекту. Основний зміст проектування полягає в конструюванні сукупності засобів, що дають змогу розв'язати виявлені завдання та проблеми, досягти поставлених цілей.

Проектування включає в себе три основних стадії: аналіз, синтез та оцінку. Іншими словами, ці стадії можна визначити відповідно як: розчленування цілого на частини, об'єднання частин по-новому та вивчення наслідків практичного застосування спроектованого. Звичайно, ці стадії повторюються багатократно, а кожний наступний цикл відрізняється від попереднього більшою деталізацією та меншою спільністю.

Зараз проектування розглядається як особливий вид діяльності, що відрізняється від власне наукової та виробничої, а сфера його застосування охоплює всі ланки соціального організму, включаючи і систему освіти.

Розглядаючи еволюцію як загальних методів навчання, так і методів трудового навчання, починаючи з доби Відродження, помітними в ній є дві основні тенденції. Перша - прагнення посилити активність учня в процесі навчання, друга - наблизити його до життя. Обидві ці тенденції сходяться на грунті пристосування змісту та методів навчальної роботи до особливостей дитячої природи. У педагогічній теорії та практиці поступово складається думка про те, що дитинство має свою власну рацію, а не є тільки перехідним ступенем до життя дорослої людини. Отже, всі ці тенденції активізації навчання, узгодження його з потребами життя та особливостями дитячої вдачі якнайскравіше виявляються у так званому методі проектів.

Припустимо, що проектування може бути поєднано з методом проектів. Виникає запитання: що є спільного у використанні творчих проектів з методом проектів?

Метод проектів ( від грец. - шлях, спосіб дослідження) - це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання завдань, які поступово ускладнюються, - проектів.

Метод проектів з'явився в другій половині 19 ст у сільськогосподарських школах США. Його називали „ методом проблем” або „ методом цільового акту” питання організації навчання за методом проектів детально описано в роботах Коберника О.М., де він приводить розробки Д. Дьюї, У. Кіпатріка, Е. Коллінгса, Л. Левіна, П. Булонського та інших педагогів 24, 232.

В основу методу проектів було покладено педагогічні ідеї американського педагога і психолога, провідного представника філософії прагматизму Джона Дьюї. На його думку вся діяльність учня повинна орієнтуватися на розвиток мислення, в основі якого лежить особистий досвід.

Він розробив теорію виховання, спрямовану на формування особистості, пристосованої до життя і практичної діяльності в умовах системи „ вільного підприємництва”. У трудовій школі, як її розумів Дьюї, творча праця є основною всієї навчально-виховної роботи.

У. Кілпатрік, послідовник школи Дьюї, дав таку характеристику методу проектів: „ це - метод планування доцільної ( цілеспрямованої) діяльності в зв'язку з розв'язанням якого-небудь навчально-шкільного завдання в реальній життєвій обстановці”.

Обґрунтовуючи сутність методу проектів, Кілпатрік визначає його як цільовий акт, як діяльність від „ усього серця”, що з певною метою відбувається в конкретних суспільних умовах.

На думку Клокара Н.І., який детально вивчала зарубіжний досвід використання методу проектів, він розвиває ініціативу ; привчає до планової роботи; озброює вмінням оцінювати всі обставини, враховувати ускладнення; навчає спостерігати, перевіряти себе в процесі праці; вчить правильній звітності; розвиває енергію, наполегливість у досягненні мети; привчає до самостійності 23, 76.

Кілпатрік поділяє шкільні проекти на чотири типи, цілі яких відповідно такі:

- втілити якусь ідею або план у зовнішню форму, наприклад, виготовити певний виріб;

- одержати насолоду від якихось естетичних переживань, наприклад, слухання або читання цікавого оповідання, милування малюнком тощо;

- виконати певне завдання;

- здобути якісь дані, оволодіти якимись навичками, знаннями.

Іншу класифікацію проектів подає Мак Меррі. Він поділяє їх на 5 категорій. До першої належать „ домашні проекти”. Вони пов'язані з якоюсь практичною діяльністю, часто типу ручної праці. Це, насамперед, організація шкільного та домашнього городництва, садівництва, теслярські роботи тощо.

До другої категорії належать так звані промислові та торговельні проекти.

До третьої категорії належать проекти прикладних наук. Це відкриття та винаходи, що становлять собою результат застосування наукових висновків у практичному житті.

Далі йдуть проекти з історії та географії. І до останньої категорії належать класичні літературні твори, що вивчаються як проекти.

Американський педагог Е. Коллінгс у розділі „Ручна праця” виділив чотири типи проектів: екскурсивні проекти, проекти розказування або звітів, проекти трудові і проекти-ігри 24, 43.

Аналізуючи погляди американських педагогів на метод проектів, можна відзначити занадто широке розуміння цього методу. Все в навчанні, що має в собі певний свідомий намір, можна віднести до методу проектів.

Більшої ясності надає для розуміння методу проектів поділ процесу діяльності за ним на такі основні елементи:

- складання плану роботи за даним проектом;

- виконання цього плану;

- підсумки роботи, а іноді складання звітів про неї.

У такому широкому розумінні можна і вжити термін „ метод проектів”, основною характерною рисою якого є її більш-менш міцна узгодженість, з одного боку, з практичним життям оточуючого суспільства, а з другого - з життям та інтересами дитини.

Так, зарубіжні педагоги, занадто широко розуміючи метод проектів, підкреслюють характерний для нього зв'язок з практичними завданнями життя.

Дедисмен відзначає в цьому методі такі цінні риси:

- учень має змогу застосовувати на практиці принципи, які вивчає в школі;

- метод проектів - курс майбутньої професії учня;

- учень привчається шанувати долар, час і працю;

- метод розвиває ініціативу за активної роботи і привчає розв'язувати нові проблеми;

- він навчає добрих ділових принципів у фінансових справах;

- метод дає змогу виховати вдачу учнів, а також чесність у стосунках з діловим світом;

- батьки обговорюють разом з учнями варіанти розроблення окремих проектів;

- учитель стає місцевим громадським радником.

Як бачимо, всі позитивні риси методу проектів, що їх підкреслює Дедисмен, мають суто практичний характер. У цьому й треба вбачати те нове, що вносить із собою в педагогічну практику метод проектів, а саме: прагнення зв'язати навчання з інтересами дітей, забезпечити його особистісно орієнтовану спрямованість, поєднати з практичною діяльністю та життям. Усе це є важливими принципами сучасної педагогіки.

1.2 Закони композиції та їх наочне демонстрування у навчанні

У дизайнерській діяльності уміння застосовувати закони композиції у творчих проектах дуже важливе. Незалежно від того, яку із сфер дизайну студент вивчає (модельєр, графік, фотовідеодизайн і т.д.), він повинен не тільки знати закони композиції, але і вміти застосовувати їх на практиці. Не можна створювати предмети дизайну спираючись тільки на конструктивні, колірні закони.

Композиція виробів культурно-побутового призначення повинна задовольняти умови внутрішнього і зовнішнього ринку, естетичні смаки суспільства, відображати його зростаючу культуру і запити.

Для дизайнерів необхідне системне вивчення основ теорії композиції. При роботі над будь-яким дизайнерським проектом необхідна мобілізація всіх знань, отриманих у період навчання. Одним з них є використання композиції у всіх її аспектах, тому що без цих навичок не можна стати професійним дизайнером. Саме слово «дизайн» у перекладі з англійської мови означає: креслення, проект, ескіз, рисунок, задум. Це сфера мистецтва, що займається конструюванням світу предметів. Розробка власних ідей та реалізація їх у дизайнерському задумі вимагає кваліфікованого підходу, якому навчають викладачі спеціалізованих кафедр. «З давніх-давен існує поняття гармонії. Для стародавніх греків гармонія як стан ідеального співзвуччя, породжуваного частинами одного цілого, була поняттям організуючим. Латинське слово «композиція» - складання, з'єднання частин, систематизування - з самого початку мало більш широкий зміст. Воно висловлювало уявлення про різні боки та частини, з яких створюється єдине ціле»[1].

Доцільно при навчанні рисунка та живопису викладачам активізувати почуття композиції і включати невеликі за часом тренувальні вправи, які допоможуть розвитку розуміння аспектів творчої діяльності. Це треба робити на початку кожного заняття з рисунка та живопису.

Такі вправи повинні допомагати студентам не тільки розвивати композиційні аспекти рисунка та живопису, а також розвитку специфічних композиційних елементів, необхідних на заняттях зі спеціальних дисциплін. Це вкрай важливо, тому що допомагає студентам у шліфуванні своєї майстерності.

Професійний дизайнер повинен постійно аналізувати те, що він робить і яким чином досягається кращий результат. Такий аналіз можливий тільки в тому випадку, якщо дизайнер спирається на глибокі знання, отримані під час навчання, що у свою чергу досягається синхронізацією процесу навчання й узгодженістю програм навчання між кафедрами факультету.

Об'єкти і методи дослідження

Для того щоб виховати кваліфікованого дизайнера, необхідна копітка синхронізована робота викладачів усіх кафедр факультету дизайну. Розвиток у студентів творчої самосвідомості, виховання культури і смаку веде до виховання професійних і талановитих дизайнерів.

Чимале значення в рішенні цього завдання має розвиток почуття композиції. З цією метою автором запропоновані практичні вправи по композиції, що наведені в методичному посібнику «Схема сприйняття основ композиції для самостійної роботи». У цьому посібнику також запропоновані практичні завдання, які можуть використовуватися викладачами на заняттях з рисунка та живопису, студентами для самостійної роботи. Ці завдання повинні допомогти краще засвоїти матеріал і розвинути почуття композиції, бажано з урахуванням історичного аспекту.

«Кожна історична епоха характеризується своїми улюбленими прийомами композиції і її основними принципами. Для класицизму, наприклад, типові урівноваженість, симетрія, регулярність...» [2]. У нашому столітті підхід до композиційних рішень трохи змінився, хоча визначені правила актуальні дотепер. Підхід став більш диференційованим, тому що з'явилося багато галузей життєдіяльності людей, для яких стали актуальними дизайнерські рішення. У сучасному суспільстві затребувані більш вузькі спеціалізації в сфері дизайну, наприклад, фахівці з моделювання корпоративного одягу, розробки інтер'єрів, створення реклами, пакування тощо.

Викладачам кафедри рисунка та живопису необхідно враховувати особливості спеціалізації студентів і планувати свої заняття з урахуванням розвитку професійних навичок, необхідних для конкретної спеціалізації. Диференційований підхід украй необхідний для подолання труднощів у процесі навчання і більш ефективному вивченню основних дисциплін. Це значить, що дизайнеру-модельєру необхідно давати знання, що допоможуть розумінню законів композиції костюма, дизайнерові по рекламі (друкованій), необхідні знання законів компонування і розміщення тексту і зображення на аркуші, а дизайнерові по інтер'єрах - закони об'ємно-площинної композиції і розвинення почуття масштабності.

При цьому важливість одержання навичок і умінь рисунка і живопису не може нівелюватися, тому що дизайнер зобов'язаний добре рисувати і художньо подавати свій проект.

Якщо викладач не враховує особливості композиційних основ, необхідних студентам конкретної спеціалізації, і не активізує ці знання, уміння і навички на своїх заняттях, а тільки дає знання по академічному рисунку і естетичні нюанси завдань за фахом або розробкою, наприклад, проектної роботи. Проект може бути виконаний технічно правильно і детально грамотно, але помилки і порушення композиційної гармонії й урівноваженості робить його несмачним і нецікавим.

«У композиції важливо усе - маси предметів і їхні силуети, їх зорова «вага», ритм, з яким вони розміщені..., колір і колорит..., розподіл світлотіні, інтенсивність кольору... і т.д.» [2].

У нижче наведеній схемі можна простежити за тим, як кінцеве композиційне рішення залежить від ряду об'єктивних факторів.

Постановка завдання. Метою є не тільки необхідність показати, наскільки важливим є вивчення такої дисципліни як спецкомпозиція на факультеті дизайну, але й аргументація необхідності уведення вправ для одержання знань основ композиції на заняттях з рисунка та живопису, з обов'язковим урахуванням спеціалізації тих, кого навчають. Звичайно, є студенти, у яких вроджене почуття розуміння композиції, але навіть їм вивчення законів спецкомпозиції допоможе систематизувати свої здібності і краще застосовувати їх на практиці. Студенти, яким важко дається розуміння композиції, при старанному підході у вивченні цієї дисципліни і виконання завдань для самостійної роботи допоможуть набути необхідні уміння і навички і стати дизайнерами-професіоналами. Тому вивчення законів композиції необхідно не тільки на заняттях зі спецкомпозиції. Також потрібна розробка високоструктурованих методик навчання основам композиції на заняттях з рисунка та живопису з урахуванням кінцевих завдань спеціалізації студента. Програми з рисунка та живопису бажано переробити з урахуванням когнітивного методу навчання (Collins, Brown & Newman, 1989 р.), тобто послідовність вивчення матеріалу повинна визначатися трьома принципами:

1) глобальне раніше локального;

2) від простого до складного;

3) перенос (засвоєні знання і навички можуть бути використані в різних умовах) [3].

Знання і навички композиції, отримані на заняттях зі спецкомпозиції, рисунка і живописові студенти використовують на фахових заняттях.

«Потрібно пам'ятати, що композиційним прийомам можна навчитися... постійні вправи в композиційному мистецтві зрештою формують і розвивають композиційні навички» [2].

Студент-дизайнер повинен розуміти, наскільки важливим є знання законів композиції, тому викладачеві необхідно постійно на конкретних прикладах мотивувати значимість одержання цих знань і розвиток умінь і навичок.

Результати та їх обговорення

Метою навчального процесу на факультеті дизайну є навчання і формування висококваліфікованого фахівця в сфері дизайну. Зокрема, цьому допомагає вузькоспеціальна дисципліна «Спецкомпозиція», що є індивідуальною для кожної конкретної спеціалізації. Завдання викладачів кафедри рисунка та живопису - дати знання і прищепити навички й уміння студентам не тільки з дисциплін «Рисунок» і «Живопис», але і прищепити знання законів композиції з урахуванням обраної студентом спеціалізації. Як показує досвід, не кожен студент, навіть досконало знаючи теорію, може правильно застосувати її на практиці, тому що йому може не вистачати досвіду і практичних навичок.

Студент, що одержав знання з лекційного курсу і розвив навички й уміння використання цих знань на практиці, здатний грамотно підійти до рішення будь-якого проекту. Постійні вправи з активізацією умінь і навичок в області законів композиції на практичних заняттях, синхронізація програм з рисунка та живопису з програмами з основних дисциплін спеціальності показали, наскільки краще засвоюється матеріал студентами і наскільки виростає їхній професійний рівень, розвивається творчий потенціал, що надалі показує високі результати в роботі.

Систематизовані навички дають кращий результат при вихованні майбутніх спеціалістів. Це зазначають викладачі, яким доводиться керувати курсовими і дипломними проектами.

Робота на практичних заняттях зі студентами показала, що студенти, якими засвоєні знання законів композиції, а також розвинуті художній смак, здатні чітко й естетично грамотно виразити свою ідею, задум, що надалі веде до професійного результату при роботі над дипломним проектом.

Розуміння особливостей і трансформації в композиції, а також розуміння її впливу на зміни в галузі дизайну формує фахівців вищого класу. Щоб розуміти сучасні трансформації в композиції, необхідні також знання предмета в історичному аспекті. Безперервний розвиток технології теж вносить корективи при підході до вивчення композиційних законів. Але є основні принципи, що залишаються незмінними. Наприклад, закони перспективи, масштабність, ритм і так далі.

Необхідним є уважне спостереження за тим, як студент засвоює матеріал зі спецдисциплін, аналіз результатів навчання і внесення визначених коректив при необхідності.

Кінцевою метою навчального процесу зі спецдисциплін, є збагачення талановитих і старанних студентів професійними знаннями, допомога при становленні фахівців високого рівня. У час високих технологій необхідні дизайнери із сучасним мисленням, тому синхронізація і коректування завдань при вивченні спецдисциплін, дає можливість випускати фахівців, що необхідні на сьогоднішній день, що зможуть не тільки правильно застосовувати отримані знання на практиці, але і розвивати нові напрями дизайну.

Розділ 2. Принцип наочності у навчанні художників-модельєрів

2.1 Приклади занять з використанням принципу наочності

Тема: Вишивання шва "козлик".

Мета:

1) навчальна - ознайомити студентів з історією виникнення української народної вишивки, поглибити знання дітей про різновиди швів, розвивати конструктивні вміння побудови вишивки; шов "козлик";

2) розвиваюча - розвивати відчуття кольору, композиції, уяву, фантазію, зорово-рухову координацію;

3) виховна - виховувати повагу і любов до українських народних традицій і звичаїв, працелюбність і шану до чужої праці.

Обладнання: ілюстративний матеріал - таблиці з поетапним зображенням створення шва "козлик"; орнаменти - зразки однолітків, українські народні сорочки з вишитим орнаментом.

Художній матеріал - міліметровий папір, олівець, гумка, кольорові олівці чи фломастер.

Методи і прийоми роботи вчителя:

Бесіда, розповідь, коментар, спостереження, аналіз, наочність, активізація уваги, робота на класній дошці.

Види діяльності студентів на уроці:

Практична, комунікативна, оцінна, пізнавальна, творча.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина.

- Добрий день.

ІІ. Сьогодні у нас урок надзвичайний.

Але щоб дізнатися, яка сьогоднішня тема, вам потрібно відгадати ребус.

Правильно - це вишивати. І сьогоднішня наша тема звучить так: "Вишивання шва "козлик".

ІІІ. Подача нового матеріалу.

Вишивка - найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, шерсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотипністю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо-виражальних засобів.

Для вишивання бажано користуватися нитками, що не линяють. Адже лише одна нитка після прання може зіпсувати всю річ. Вишивати можна на різних тканинах. Голку для вишивання підбираєм довгу і тонку, що легко проколює тканину, не залишаючи великих дірок. Щоб не пошкодити пучки пальців, треба користуватися наперстками.

Підведення підсумку уроку

Проведення уроку-проекту

ШОУ „МОДА БУДЕ ЗАВЖДИ”

Мета: Ознайомити студентів з основами моделювання, художнього оформлення одягу; з українським національним одягом і втіленням традицій українського національного костюма в моделюванні сучасного одягу; сприяти розвитку індивідуального стилю і свого гармонійного образу та інтересу до кравецького мистецтва.

Обладнання: журнали мод, комплект ілюстрацій українського вишитого одягу, картки по основам моделювання, плакати, рушники, „ хліб-сіль”, фонограми: пісні „Модниця”, „Чарівниця-українка”, „Моя Марусинка” і український танок, використання матеріалів „Сезонів Моди в Україні”.

Хід: українка з „хлібом-сіллю” і українка зі скрипкою запрошують гостей.

День добрий Вам, люди добрі

Щиро просимо до господи.

Хлібом-сіллю Вас вітаємо

І здоров'я Вам бажаємо.

Під веселий рідний спів,

Посилаємо вам уклін.

Всі вклоняються, звучить українська народна пісня „Їхав козак за Дунай”, яку виконує учениця на скрипочці.

Вчитель: з давніх-давен людина не обходиться без одягу. Дуже часто, розповідаючи про когось із друзів або знайомих, ми так чи інакше даємо оцінку і їхній манері вдягатися. Такі штрихи нерідко допомагають зробити повніше портрет людини, що про неї йде мова. Одяг багато важить у характеристиці людини. Немає жодної людини поза модою - або сьогоденної, або вчорашньої, або авангардної, тобто ти чи сучасний, чи старомодний, чи опереджаєш час. А як турбуються молоді люди про своє вбрання, йдучи на побачення або зустріч з друзями і це зовсім не ознака легковажності або марнолюбства. Ні. Це - природно. Наш костюм - складова вихованості й доброзичливості. Сьогодні ми будемо говорити про мову і її закони.

Ведучі:

Термін „Мода” походить від латинського слова „модисо” - спосіб, правило.

Мода - це оновлення зовнішніх форм одягу протягом одного - двох сезонів, і залежить від прагнення людей до нових форм одягу і появи нових матеріалів.

Модельєр - символ прекрасного, прикмета хорошого смаку і відчуття гармонії особистості.

Смак - почуття міри у всьому. Одяг - візитна картка людини. Модним ми називаємо те, що типове, характерне для сьогодення.

Мода пропонує, радить, але не диктує. Зовнішній вигляд говорить про внутрішню суть людини, а смак у тому й проявляється, щоб скоротити шлях від першої зустрічі „по одежині” до другої „по розуму”.

Навіть найдосконаліша обізнаність з питань моди, хороший смак і природжена здатність доречно одягатись за всіх обставин не будуть запорукою бездоганної зовнішності, якщо до всього переліченого не додати головного й найсуттєвішого загальної акуратності і чистоти.

Коли ми говоримо, що в жінки хороший смак, то маємо на увазі те відчуття гармонії, яке дозволяє їй створити неповторний образ.

Отже, треба визначити особливості своєї зовнішності, знати, який стиль одягу найбільше вам пасує, який силует відповідає саме вашому зросту і статурі.

Не забувайте і про кольорову гаму; отже, відомо, що кожній людині пасують певні тона.

Доповнення аксесуари в ансамблі також грають важливу роль. Інколи досить змінити взуття, сумку, рукавички, пов'язати вишукану хусточку чи шарф - і створюється враження абсолютно нового вбрання.

Ансамбль вважається завершеним, коли доповнення підібрані як єдиний комплект і вирішуються в єдиному стилі за формою і кольором.

Мистецтво вдягатися передбачає також і відповідність нашого вбрання певній ситуації. Вишуканий вечірній туалет не одягають на роботу, а в кросівках не ходять до театру.

Вчитель: Отже, ваша краса у власних руках! Дотримуючись правил моделювання, ви зрештою знайдете свій стиль, створите бажаний, власний гармонічний образ.

Навіть, звертаючись до минулого, мода переосмислює його на сучасний лад. Команди підготували домашнє завдання на тему: „Український народний костюм в моделюванні сучасного одягу”. Команди готуються до показу домашнього завдання. Виконується пісня „Чарівниця-українка”.

Перша команда.

Минули століття, але український національний одяг витримав випробування часом. Черпаючи зі скарбниці національного вбрання різні його елементи - крій , декор, колористичну гаму, загальну гармонію, жіночість силуету, художники знаходять їм сьогоденне звучання.

Члени команд демонструють моделі одягу фольклорного стилю з журналів мод.

Для розроблення фольклорного стилю художник -модельєр відшукує зразки старовинного одягу, вивчає крій, тканину, колорит, прикраси та орнамент.

Народний костюм виготовлявся в умовах натурального господарства і віддзеркалює кращі традиції свого часу: невід'ємну від естетики функціональність, якщо простежити еволюцію вбрання, то неважко помітити, що мода завжди була своєрідним „дзеркалом” соціальної структури суспільства, його класової диференціації, в ній відбивалися не тільки смаки та уподобання певних верств населення, а й спосіб життя, культура, мораль.

Економічність крою, досконалість конструкції, зручність в експлуатації одягу вражають багатством орнаменту, підбором оптимістичних кольорів.

Друга команда.

Оформлення одягу вишивкою в давнину мало магічне значення і призначалось оберігати людину. Різними символами орнаменту прикрашали сорочки, безрукавки, свитки, кожушки, пояса, запаски, плахти, спідниці, фартухи, головні убори і чоботи.

Члени команд демонструють ілюстрації українського національного вишитого одягу.

Творчий аналіз традицій українського костюма знайшов подальший розвиток у проектуванні сучасних форм жіночих і дитячих суконь, костюмах, пальт різного призначення.

Сорочечний крій, приталений силует, розширення нижньої частини від лінії талії, декоративні вставки, складний крій спинки - все це надає новим моделям свіжості, незвичайності і фольклорної романтичності.

Чітка рівновага пропорцій, елегантність і виразність силуету, взаємозв'язок декору і крою, відповідність матеріалу форм і призначення костюма - риси сучасного моделювання на основі вивчення форм народного одягу.

Команди готуються до демонстрації моделей українського національного одягу і сучасного одягу і сучасного вбрання з національними елементами. Танцювальний колектив виконує український танок.

Вчитель:

Отже, треба виховувати смак, тому що моду створюють не тільки модельєри, а й ми самі. Мода - це те, що ми виберемо і будемо носити! Ваш найкращий порадник - дзеркало, самокритичність і знання законів моделювання.

А тепер проведемо між командами конкурс на тему: „Елементи моделювання”, який полягає в тому, що я роздам два види карток і ви повинні скласти речення з цих карток. Вчитель роздає двом командам по два набори карток. Поки команди готують відповідь, виконується ученицею пісня „Модниця” у супроводі танцювального колективу. Після музикальної паузи підводяться підсумки конкурсу.

Відповіді на картки:

1. Моделювання - процес створення моделі одягу

2. Модель - зразок будь-якого виробу

3. Творче моделювання - процес створення нового зразка одягу, певної композиції

4. Технічне моделювання - процес розробки різноманітних фасонів на базисній конструкції

5. Композиція - поєднання окремих частин виробу, які створюють сталеву єдність моделі

6. Елементи композиції - пропорції в одязі, контраст, ритм

7. Стиль одягу - сукупність характерних форм і єдність у художньому оформленні; зберігається досить довго

8. За талевим рішенням - одяг поділяється на: фольклорний, класичний, спортивний, романтичний

9. Силует - характерний контур фігури: прилягаючий, напівприлягаючий, прямий, трапецієвидний

10. Силуетна форма одягу - характеризується контурними, горизонтальними та вертикальними лініями

11. Основа моделі - силует і форма швейного виробу, які вирішуються кроєм

12. Крій одягу - визначається покроєм рукава та формою коміру, застібки і кишені

13. Конструктивні лінії - утворюються окремими деталями одягу і прикрашають його

14. Фасон - розробка основного силуету в деталях, його створюють лінії, оздоблення та фігура і залежить він від моди

15. Колірне вирішення - поєднання окремих елементів виробу і підбір малюнків з урахуванням зорових ілюзій

Вчитель: мода не визначає точних копій і повторів. Примхлива, швидкоплинна, вона завжди тяжіє до нового, її шляхи не передбачувані, часом несподівані. Через зовнішність тонко відображає внутрішній світ людини - її бажання, світогляд, смак. Демократична і, проте, вимоглива, вона надає можливість кожному бути красивим. І зараз поговоримо: „Як знайти свій стиль?”, „Що означає бути красивою?”

Ведучі:

Всі жінки мріють бути елегантними та привабливими. Для досягнення цієї мети витрачають великі кошти, купують дорогі речі, коштовні прикраси, але...

А секрет простий: знайти свій індивідуальний стиль. З чого починати? З відповіді. Чи знаю я себе - зріст, статура, колір очей і волосся; який характер, темперамент, уподобання?

Мода диктує нам основні пропорції та об'єми одягу, його довжину, оформлення, колористику; підказує, як добирати і комплектувати ансамбль, як поєднувати окремі речі.

Але необхідно вміти відмовитися від її пропозиції, якщо вони не „ув'язуються” з вашою особистістю, почуттям міри і смаку. Демонстрація моделей українського національного одягу і сучасного вбрання з національними елементами.

Вчитель: щирістю, гостинністю завжди славився український народ. Дівчата приготували для вас улюблену національну страву - вареники. Дівчата в українських костюмах заносять миски з варениками, кажучи прислів'я: „Чим хата багата, тим й рада”, запрошують до столу і кажуть гостям: „Смачного”. Виконується танок „Моя Марусичка”.

КОНКУРС

МЕТА: систематизація знань з обробки тканини та волокнистих матеріалів, поєднання окремих понять ( силует, форма, вид тканини, покрій ) в цілісну систему опису зовнішнього вигляду плечового виробу, повторення питань, пов'язаних з конструюванням плечових виробів;

розвиток логічного мислення, пізнавального інтересу до професії модельєра;

виховання естетичного смаку, розвиток творчої активності та культури спілкування.

ОБЛАДНАННЯ: папір, кольорові олівці, зменшені лекала ( перед, пілочка, спинка ) з картону, лінійка, учнівські вироби з попередніх уроків, кольоровий папір, ножиці, клей.

Перебіг

Під час конкурсу доведеться не тільки систематизувати знання за темою, а й виявити себе у ролі дизайнера, художника, конструктора, манекенниці. Три найкращі роботи буде відібрано на районний конкурс.

Завдання № 1. Виконати технічний ескіз моделі, виготовлення вами плечового виробу.

Завдання № 2. Скласти опис зовнішнього виду моделі за планом.

1. Вид виробу.

2. Вид тканини.

3. Силует.

4. Опис переду ( пілочки )

5. Опис спинки.

6. Художнє оформлення ( рюші, волани, колір, мереживо, аплікація, обробні шви ).

Завдання № 3. Скласти рекламу моделі ( врахувати ії призначення, кольорову гаму, з якими видами одягу краще поєднується, відповідність сучасній моді та ін. ).

Завдання № 4. Виконати моделювання переду ( пілочки ) на кольоровому папері за допомогою зменшеного картону із картону.

ПАРАД МОДЕЛЕЙ

Під час параду моделей кожна учасниця ( за результатами жеребкування ) має продемонструвати і представити свою модель ( за планом другого завдання ) протягом 2-3 хвилин.

Журі оцінює модель за такими критеріями:

1. Відповідність напряму моди.

2. Посадка на фігурі.

3. Відповідність описанню моделі.

4. Охайність обробки.

Після проведення параду журі вибирає три найкращі роботи.

Підбиття підсумків конкурсу

ВЧИТЕЛЬ: під час конкурсу ви відчули себе у ролі художника, дизайнера, конструктора, закріпили та систематизували знання з теми, повторили питання, пов'язані з конструюванням і моделюванням плечових виробів.

Висновки

Таким чином, принцип наочності відіграє важливу роль у підготовці художників-модельєрів. Зокрема, незалежно від того, яку із сфер дизайну студент вивчає (модельєр, графік, фотовідеодизайн і т.д.), він повинен не тільки знати закони композиції, але і вміти застосовувати їх на практиці. Не можна створювати предмети дизайну спираючись тільки на конструктивні, колірні закони, треба використовувати принцип наочності.

Композиція виробів культурно-побутового призначення повинна задовольняти умови внутрішнього і зовнішнього ринку, естетичні смаки суспільства, відображати його зростаючу культуру і запити.

Для дизайнерів необхідне системне вивчення основ теорії композиції. При роботі над будь-яким дизайнерським проектом необхідна мобілізація всіх знань, отриманих у період навчання. Одним з них є використання композиції у всіх її аспектах, тому що без цих навичок не можна стати професійним дизайнером.

наочність навчання художник модельєр

Список використаної літератури

1. Энциклопедический словарь юного художника //М.: Педагогика,1983.-с.189-191.

2. Лефрансуа Ги. Прикладная педагогическая психология//Санкт-Петербург: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - с 124, 128-129, 156-177.

1. Білокуров Л.С. Як навчитися шити. (для учнів старших класів). - К.: Радянська школа, 1985. - 78с.

2. Борецька Е.Я., Малюга П.М. Технологія виготовлення легкого жіночого та дитячого одягу. - К.: Вища школа, 1991. - 367с.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376с.

4. Кругликов Г.И. Методика преподавания технологии с практикумом. М.: Просвещение,. 2002. - 480с.

5. Могузова Т.В. Практикум по производственному обучению профессии «портной».М.: Просвещение,. 2003.-112с.

6. Обробка тканин: Навч. Посібник для учнів 10-11 кл. середньої загальноосвітньої школи /Мельникова Л.В., Короткова М.С.,. Земганно Н.П. - К.: Освіта,. 1993. - 192с.

7. Основи швейного виробництва: Пробн. Навч. Посібник для учнів 8-9 кл. середньої школи / А.Т. Тру ханова, В.В. Ісаєв, О.В.Рейнова. - К.: Освіта, 1992. - 144с.

8. Радкевич В.О., Пащенко Г.М. Технологія вишивання. - К.: Вища школа,. 1997. - 303с.

9. Столярова С.И., Домненкова Л.В. Обслуживающий труд: Учебное пособие для уч-ся 7-8 кл. - М.: Просвещение, 1985. - 224с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Становлення та розвиток принципу наочності, його основні положення та функції. Види наочності та вимоги до використання. Розробка заняття виробничого навчання з використанням засобів наочності з професії "Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр".

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 18.11.2014

  • Історія виникнення поняття "наочності", суть поняття. Наочність як дидактичний принцип навчання. Класифікація наочних посібників. Методика застосування наочності на уроках біології в сучасній школі. Застосування наочних засобів на усіх етапах уроку.

    курсовая работа [79,3 K], добавлен 23.02.2011

  • Характеристика та призначення принципу наочності в ході виховного процесу, класифікація його основних засобів. Виокремлення засобів наочності для уроків курсу "Я і Україна", їх особливості. Узагальнення методики використання засобів в процесі навчання.

    курсовая работа [33,9 K], добавлен 14.07.2009

  • Наочність, як один із найкращих методів навчання учнів. Використання загадок, приказок, скоромовок, ребусів в якості видів наочності у початковій школі. Використання таблиць як наочності. Перелік наочності та навчального обладнання у навчальних програмах.

    курсовая работа [57,5 K], добавлен 22.04.2010

  • Принципи і правила навчання. Теоретичні основи використання засобів наочності на уроках "Я і Україна". Системний підхід у реалізації принципів навчання. Класифікація засобів наочності, що використовуються на уроках природознавства та їх характеристика.

    курсовая работа [63,3 K], добавлен 11.06.2009

  • Наочність у процесі засвоєння навчального матеріалу учнями, наочні засоби навчання, їх класифікація. Дидактичні вимоги до використання наочності, стан проблеми її використання в масовому педагогічному досвіді. Методика експериментального дослідження.

    дипломная работа [3,5 M], добавлен 21.10.2009

  • Демократизація навчального процесу. Принцип доступності й дохідливості викладання. Правила принципу наочності. Принцип раціонального поєднання колективних та індивідуальних форм навчальної роботи. Принцип мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

    реферат [21,9 K], добавлен 04.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.