Теоретичні засади організації методичної роботи в період 1960-1983 рр. ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади організації методичної роботи в період 1960 - 1983 рр. ХХ століття

Соціально-економічні перетворення, що відбуваються на сучасному етапі розвитку суспільства, відродження і розбудова української держави зумовлюють необхідність реформування системи освіти в Україні вцілому і дошкільної зокрема. Процеси модернізації системи освіти актуалізують проблему вдосконалення організації методичної роботи в дошкільних навчальних закладах, вимагають пошуку нових форм та методів роботи з педагогічним колективом. В зазначених умовах очевидною є об'єктивна потреба історико-педагогічного аналізу організаційно-педагогічних засад методичної роботи в період 19601983 рр. ХХ століття, що дає можливість представити розвиток педагогічної думки в цілому, зрозуміти сутність, специфіку та динаміку педагогічних подій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз психолого-педагогічних джерел свідчить, що Вивчення науково-педагогічної літератури свідчить про те, що окремі аспекти проблеми методичної роботи в закладах освіти розкрито в наукових працях К. Андрєєва, В. Безпалова, К. Біла, А. Богуш, Г. Васильєва, В. Гнідечко, В. Дуброва, Дудніченко, Т. Житникова, Л. Загатна, М. Ільче- нко, О. Зайченко, Л. Калузька, К. Крутій, П Миргородський, Л. Поздняк, П. Промислова, Ю. Собо- лєва, І. Терещенко, Д. Ульянова, Л. Швайка, Щербо, О. Янушевич та ін.

Проте дослідження проблеми організації методичної роботи з позиції історичної ретроспективи знайшло часткове відображення у сучасному історичному та історико-педагогічному науковому пошуку.

Мета статті обгрунтувати змістову сутність організаційно-педагогічних засад методичної роботи в період 1960-1983 рр. ХХ століття.

Виклад основного матеріалу. Імпульс динамічному розвитку системи суспільного дошкільного виховання був даний прийнятою Постановою ЦККП і Ради Міністрів України «Про заходи по подальшому розвитку дитячих установ, покращенню виховання і медичного обслуговування дітей дошкільного віку» (1959). В якій визначалась необхідність подальшого розвитку мережі дошкільних закладів, покращення їх матеріального забезпечення. В даній постанові було прийняте рішення об'єднати дитячі садки з яслами у єдиний дошкільний заклад. Керівництво об'єднаними закладами було зосереджено в Міністерствах освіти союзних республік (до цього ясла були підпорядковані Міністерству охорони здоров'я).

Важливим у руслі нашого дослідження є затвердження у 1960 р. Постанови «Про затвердження тимчасового положення про дошкільну дитячу установу ясла-садок», що призвело до переосмислення та перебудови організації методичної роботи в дошкільних навчальних закладах.

Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що науковці та педагоги даного періоду почали активну розробку організаційно-педагогічних основ методичної роботи з урахуванням специфіки нових дошкільних навчальних закладів. Зокрема, В. Без- палова (кандидат педагогічних наук, зав. Відділом дошкільної педагогіки Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР) зауважувала, що створення об'єднаних установ ясел-садків вимагало розробки наукової, теоретично обгрунтованої єдиної системи виховання дитини від народження до семи років [2, с.10-11].

Установлено, що педагогічні пошуки в зазначений період стосувались підготовки у додаток до програми виховання у дитячому садку досконалих методичних розробок і посібників для вихователів об'єднаних дошкільних установ. педагогічний дошкільний кваліфікація

Уряд визначав завдання працівників освіти в суспільному дошкільному вихованні: зосередити всі свої зусилля на виконанні постанов партії та уряду про дальший розвиток сітки дошкільних закладів, поліпшення виховання дітей дошкільного віку. Педагогічні колективи дитячих садків повинні активно шукати тих форм і методів організації методичної роботи, які дали б можливість глибше і змістовніше проводити роботу по формуванню особистості дитини, вихованню її правильної поведінки і моральних якостей.

Дошкільні заклади повинні здійснювати завдання всебічного розвитку дітей. Фізичне виховання, підготовка з рідної мови, лічби, малювання, конструювання, аплікації, ознайомлення з навколишнім життям і природою, самообслуговування і посильна праця, музика і співи, різноманітні ігри і заняття - вся діяльність дітей повинна сприяти всебічному розвитку, скласти надійну основу для майбутнього успішного навчання в школі [7, с. 1-8].

У рішенні ХХІІ з'їзду КПРС і завдання дошкільних працівників також зазначено, що відділам народної освіти потрібно посилити допомогу та керівництво дитячими садками. Необхідно також ширше організовувати обмін досвідом між дитячими садками, творче спілкування колективів, активізувати участь дошкільних працівників у методичній роботі міста, району, зв'язку з педагогічними колективами шкіл, з громадськістю. [7, с. 1-8].

У цьому ж документі зазначено, що перебудова системи дошкільного виховання вимагає перегляду змісту методичної роботи ясел і дитячих садків, удосконалення і активізації методів виховання і навчання дітей, масового впровадження в практику дошкільних закладів передового досвіду і наукових досягнень психології та педагогіки.

Важливим завданням дошкільних працівників визначено освоєння проекту нової програми виховання в дитячому садку. Інспектори, методисти по дошкільному вихованню повинні й далі організовувати глибоке вивчення проекту нової програми виховання в дитячому садку всіма дошкільними працівниками, систематично вчити їх уміння впроваджувати програму в практику роботи з дітьми. Треба, щоб інспектори і методисти будували свою роботу в тісному контакті з практичними працівниками, знали їх запити, вміло допомагали їм успішно розв'язувати виховні завдання.

Було наголошено на потребі значно розширити видання літератури па допомогу працівникам дошкільних закладів, студентам педагогічних інститутів та училищ - підручників, методичних розробок, збірників, монографій з питань виховної роботи, бібліотечок для вихователів та батьків. Визначено заходи щодо розширення та вдосконалення очно-заочної системи підготовки та перепідготовки кадрів для дошкільних закладів, підвищення якості курсового семінарського навчання. Запропоновано удосконалення творчої методичної роботи вихователів в кабінетах дошкільного виховання інститутів удосконалення кваліфікації учителів, в методичних об'єднаннях і в педагогічних колективах передових дитячих садків [7, с. 1-8].

У ході науково-педагогічного пошуку установлено, що у 1960 р. створено НДІ дошкільного виховання АПН РРФСР. Його співробітниками спільно з фахівцями АМН СРСР була створена єдина програма виховання дітей в дошкільних установах, спрямована на ліквідацію роз'єднаності у виховній роботі з дітьми раннього та дошкільного віку.

Виникнення НДІ дошкільного виховання сприяло значному посиленню вивчення різних аспектів методичної роботи у дошкільних навчальних закладах, підвищилася увага до організаційно-педагогічних засад діяльності керівників і методистів дошкільних закладів. Широку популярність здобули роботи А.В. Запорожця, Д. Б. Ельконіна, Л.І. Венгера, Н.Н. Поддьякова. Найважливішими напрямки методичної роботи на другому етапі стали: методика формування наочно-образного мислення як основи понятійного мислення, виховання стійких моральних звичок, розвиток творчої уяви, широке використання гри з метою виховання і навчання.

В даний період дослідники та педагоги почати більше уваги приділяти методичній підготовці вихователів, правильній організації їхньої роботи. Так, завідувачка дитячим садком з м. Львів зазначала, що обов'язок вихователів - постійно підвищувати свою педагогічну майстерність, працювати з вогником, творчо підходити до розв'язання педагогічних завдань [5, с. 8].

У ході наукового пошуку установлено, що окрема увага працівників відділів освіти приділялась організації та налагодженню методичної роботи у сільських дошкільних навчальних установах. Одним із важливих завдань було визнано організацію педагогічної пропаганди серед працівників колгоспних садочків, роз'яснення співробітникам та батькам необхідності правильного виховання дітей з наймолодшого віку. Однією з переконливих форм такої пропаганди були покази роботи дошкільних установ, добре налагодженого виховного процесу в них.

Слід зазначити, що найбільшої складності зазнали районні відділи освіти у питаннях комплектування дошкільних установ кадрами. Тому, основним завданням була підготовка нових кадрів та підвищення кваліфікації педагогічного персоналу дитячих садків [3, с. 14-16].

З цією метою обласні відділи освіти спільно з інститутами удосконалення кваліфікації вчителів організовували курси для вихователів дошкільних установ. В основу учбового плану курсів було покладено програму, затверджену Міністерством освіти УРСР.

Установлено, що підготовка до курсів було ґрунтовною та починалась завчасно. Проводились наради з завідуючими та лікарями тих дитячих установ, де проходитиме практична частина навчання. Проводився добір лекторів, які часто запрошувались із педагогічних інститутів, а також наради, на яких виділяли проблемні питання, визначали тематику лекцій, проводили аналіз найбільш складних питань організації методичної роботи [11, с. 23-26].

Зазначимо, що слухачі курсів впродовж місяця відвідували 11 -12 дитячих садочків та були присутніми на 50 заняттях в усіх вікових групах за всіма розділами програми.

Повнішому засвоєнню матеріалу, який викладали на лекціях, сприяло також ознайомлення з досвідом роботи кращих вихователів, зібраним в методичному кабінеті дошкільного виховання. В кабінеті були конспекти занять з усіх розділів програми, альбоми із зразками по конструюванню, малюванню, шитву, вишиванню та інші матеріали.

У результаті проведеного дослідження установлено, що курси проводились не лише для вихователів та завідувачів дитячими садками, а також організовувались спеціальні курси для керівників методичних об'єднань працівників дошкільних закладів та курси для керівників методичних об'єднань музичних працівників.

Навчальні плани курсів були спрямовані на детальне ознайомлення слухачів з проектом нової програми виховання в дитячому садку, ряд тем з питань методичного керівництва роботою дошкільних закладів. Лекції читали працівники НДІГГу, педагогічних інститутів, Республіканського науково- методичного кабінету дошкільного виховання Міністерства освіти УРСР та досвідчені працівники дошкільних закладів. Були передбачені практичні заняття. Слухачі курсів відвідали дитячі ясла, об'єднані дошкільні заклади, дитячі садки, взяли участь у роботі методичних об'єднань, які відбувалися на базі дитячих садків. Курси закінчувалися педагогічною конференцією, на якій присутні заслухали ряд доповідей, обмінювались думками з приводу прослуханих лекцій і практичних занять [4, с. 4748].

Установлено, що в цей період, відповідно як і в попередні роки, продовжували проводити семі- нари-практикуми в районних центрах з працівниками дитячого садка і дитячих колгоспних установ один раз па місяць. У рамках роботи семінарів у ранкові години учасники бували присутні на заняттях з будь-якого розділу програми, після аналізу цих занять слухали доповідь досвідченого вихователя з того розділу, по якому спостерігали заняття. Після цього проводиться розучування практичного матеріалу (вірша, пісні, танцю, гри).

Разом з тим продовжували проводити обласні семінари-практикуми для завідувачів дитячими установами, музичних працівників районних дитячих, а також для керівників методичних об'єднань [11, с. 23-26].

У ході наукового пошуку встановлено, що одне з найважливіших завдань методичних кабінетів, працівників відділів народної освіти та завідуючих дошкільними закладами було, вивчення і поширення передового педагогічного досвіду. Ільче- нко М. зазначає, що його необхідно зробити надбанням усіх працівників дитячих закладів, наполегливо домагатися, щоб він став дійовим засобом піднесення якості виховання дітей [6, с. 1-4].

Установлено, що на другому етапі було організовано пошук нових шляхів поширення передового педагогічного досвіду, які б сприяли ефективному впровадженню його у практику. Зокрема, було організовано школи вивчення передового педагогічного досвіду безпосередньо у дитячих садках.

З'ясовано, що у школах передового досвіду група вихователів тривалий час вивчала досвід передового вихователя чи колективу дитячого садка, порівнювала побачене зі своєю роботою і все краще переносили до своєї практики. Отже передовий досвід не лише вивчали, а й одразу впроваджували в кількох закладах [9, с. 7-12].

Зауважимо, що провідна роль у виявленні та впровадженні передового досвіду в масову практику належить методичним кабінетам дошкільного виховання обласних інститутів підвищення кваліфікації учителів.

Вартим уваги є досвід роботи інспекторів-ме- тодистів дитячих садків. На посаду інспектора-ме- тодиста призначали людей із значним педагогічним стажем та досвідом роботи на керівних посадах. В роботі методисти використовували різноманітні форми: вивчали живу, безпосередню роботу з дітьми; знайомились з роботою завідуючої дитячим; вивчення документації про роботу дитячого садка.

У досліджуваний час практикували фронтальну і тематичну перевірку дитячих садків із залученням завідуючих і вихователів. Така перевірка і дозволяла проаналізувати оволодіння вмінням аналізувати роботу, уміння застосовувати кращий педагогічний досвід. Зазначимо, що усім завідувачам про перевірку повідомляли заздалегідь, визначали на які питання виховної роботи буде звернено особливу увагу, проводили консультації з даного питання, рекомендували літературу для підготовки.

Але про те, який саме садочок буде перевірятись оголошували лише у день перевірки. Через це до перевірки готувались усі дитячі садки, проводили методичну реорганізацію виховної роботи, вивчали теоретичну базу з окремого питання. Обговорення результатів перевірки проходило на об'єднаних педагогічних нарадах в обстановці здорової критики [1, с.26-28].

Разом з цим інспектори-методисти проводили для всіх завідуючих дитячими садками консультації з питань керівництва виховною роботою.

Слід зазначити, що в даний період важливим є досвід організації методичних об'єднань на громадських засадах. На другому етапі обласні, міські і районні відділи народної освіти, щоб забезпечити допомогу дошкільним закладам, керівництво і контроль в роботі, створюють групи позаштатних інспекторів, роботу яких очолює штатний інспектор по дошкільному вихованню або один з відповідальних працівників відділу народної освіти. Склад громадської інспектури затверджується наказом по відділу народної освіти, що офіційно надає їм певні права, покладає на них певні обов'язки [8, с. 1-5].

Однак громадські інспектори не користуються адміністративними правами. Наприклад, відвідуючи дитячі заклади, ознайомлюючись з роботою вихователів, завідуючих, вони дають поради, рекомендації, висловлюють побажання. Про наслідки перевірки або про проведену ними організаторську роботу інспектори інформують відділи народної освіти і вносять пропозиції щодо поліпшення стану дошкільного виховання. План роботи громадського інспектора витікав з плану відділу народної освіти по керівництву роботою дошкільних закладів. Це робило його діяльність цілеспрямованою, давало можливість оперативно вирішувати питання [8, с.1-5].

Проведений аналіз показав, що одним із провідних напрямків роботи методичних кабінетів на другому етапі була робота по підвищенню кваліфікації і наданню методичної допомоги завідуючим дошкільних закладів. Здійснювалось це різноманітними формами і засобами. Активною формою методичної допомоги був день завідуючої.

У ході роботи над дослідженням виявлено, що перед проведенням дня завідуючої детально вивчався досвід дошкільних закладів і визначався заклад, в якому можна провести день завідуючої для популяризації і запозичення позитивного досвіду. Заздалегідь попереджали дошкільний заклад, в якому намічалось провести день завідуючої, а також завідуючих, визначали примірну тематику повідомлень з досвіду роботи і підготовки до практичних занять [10, с. 28-30].

На основі аналізу першоджерел визначено, що традиційними досліджуваний період залишились рад форм та методів організації методичної роботи у дитячих садках, серед них проведення педагогічних нарад, проведення відкритих занять, взаємовід- відування та інші. Але поряд з ними виникли і нові форми методичної роботи.

У ході науково-педагогічного пошуку установлено, що накопичений на першому етапі досвід організації методичної роботи завідувачами дошкільних дитячих установ дозволив більш систематично та грунтовно організовувати роботу у кожному дитячому садочку. Так, завідувачі створили спеціальні «скарбнички» методичної роботи, у яких збирали досвід попередньої роботи, методичні посібники, дидактичний матеріал. Так, були створені спеціальні теки за різними напрямками та темами роботи. Зокрема, було відібрано журнали та вирізки з корисними порадами в організації педагогічної роботи [10, с. 28-30].

Висновки і перспективи подальшого розвитку дослідження. Як підсумок зазначимо, що в досліджуваний період відбувався активний процес практичного застосування накопиченого в попередні роки досвіду. Аналіз першоджерел свідчить, що в період 1960-1983 рр. більше уваги почали приділяти методичній підготовці вихователів, тоді як на попередні роки - завідувачам. Слід зазначити, що в ці роки теоретичні пошуки стосувались практичного застосування теоретичних основ організації методичної роботи в кожному дитячому садочку. Варто зазначити, що багато уваги приділялось підготовці та підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів для сільських дошкільних установ. У процесі аналізу різних наукових джерел встановлено, що основними формами та методами організації методичної роботи були педагогічні наради, відкриті заняття, вивчення передового педагогічного досвіду, семінари-практикуми тощо. Здійснений у статті історіографічний аналіз досліджуваної проблеми, дозволяє узагальнити досвід минулих років для подальшого розвитку організації методичної роботи в сучасних дошкільних навчальних закладах України.

Список літератури

1. Андрєєва К. Про роботу з кадрами / К. Ан- дрєєва // Дошкільне виховання. - 1962. - № 1. - С. 26-28

2. Безпалова В. Освітлювати шлях практиці /Безпалова // Дошкільне виховання. - 1962. - №- С. 10-11.

3. Гнідечко В. Кожному колгоспу - хорошу дошкільну установу / В. Гнідечко // Дошкільне виховання.- 1962. - № 1. - С. 14-16.

4. Житникова Т. Курси для керівників методичних об'єднань / Т. Житникова // Дошкільне виховання. - 1962. - № 7. - С. 47-48.

5. Загатна Л. Про майстерність вихователя / Л. Загатна // Дошкільне виховання. - 1962. - № 1. -8.

6. Ільченко М. Педагогічний досвід - в масову практику / М. Ільченко // Дошкільне виховання. - 1963. - № 10. - С. 1-4.

7. Миргородський П. Рішення XXII з'їзду КПРС і завдання дошкільних працівників / П. Миргородський // Дошкільне виховання. - 1962. - № 2.- С. 1-8.

8. Промислова П. Громадський інспектор - активний організатор дошкільного виховання / П. Промислова // Дошкільне виховання. - 1963. - № 3. - С. 1-5.

9. Соболєва Ю.О. Школа передового педагогічного досвіду у дитячому садку / Ю.О. Соболєва // Дошкільне виховання. - 1964. - № 4. - С. 7-12.

10. Стародуб Л. На допомогу вихователю дитячого садка / Л. Стародуб // Дошкільне виховання. - 1962. - № 1. - С. 28-30.

Размещено на Allbest.ru