Уява та творчість як важливі компоненти науково-пошукової діяльності студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Реферат на тему

Уява та творчість як важливі компоненти науково-пошукової діяльності студентів

Підготувала студентка

фізико-математичного

факультету 6 курсу

групи Б-2

Шарко Тетяна Олександрівна

(індивідуальної форми навчання)

Ніжин - 2013р

Вступ

Тема: Уява та творчість як важливі компоненти науково-пошукової діяльності студентів.

Мета: проаналізувати проблему розвитку уяви та творчості студентів у процесі науково-пошукової діяльності, розкрити значення творчих самостійних завдань як необхідної складової навчального процесу.

Об'єкт: уява та творчість студентської молоді.

Предмет: : особливості розвитку та формування творчої уяви та творчого мислення в процесі науково-пошукової діяльності студентів.

Завдання: дослідити важливість розвитку уяви та творчості студентів у процесі науково-пошукової діяльності, проаналізувати проблему розвитку цих якостей та знайти шляхи та методи, що сприяють розвитку творчої уяви та творчого мислення.

Щоб мати підстави для творчості, потрібно, щоб саме життя ваше було змістовним.

Генріх Ібсен, норвезький драматург

Перед вищою освітою поставлене завдання - розвивати творчий потенціал студентів. Це веління часу. Згадаємо: XXI століття - це століття конкуренції розумів і творчих здібностей.

Сучасна система педагогічної освіти, як ніколи, потребує кардинально нових підходів до проблеми підготовки фахівців. Основою педагогічного процесу у різних освітніх закладах має стати пошук і впровадження інноваційних технологій, спрямованих на гармонійний інтелектуальний, творчий і духовний розвиток молодого покоління. Тому школа чекає на висококваліфікованого, цілеспрямованого вчителя, здатного креативно мислити, розв'язувати нові творчі проблеми, реалізувати себе як у педагогічній, так і в художній чи науковій діяльності.

Навчально-виховний процес підготовки майбутніх учителів математики у вищому навчальному закладі спрямований на формування фахівця нової генерації, з широким кругозором, позитивним світоглядом, готовим до сприйняття нового, до безперервного саморозвитку і самовдосконалення. Адже для того, щоб відповідати поставленим вимогам, необхідно не лише володіти професійними вміннями і знаннями, а й сучасними педагогічними технологіями і технічними засобами навчання, а також розвиненими творчими здібностями, багатою уявою.

Відомі вітчизняні вчені у своїх працях наголошують на необхідності й важливості змін у підходах до розв'язання завдань, поставлених перед вищою педагогічною освітою: Є. Антонович, В. Бутенко, Л. Масол, Н. Миропольська, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, О. Рудницька, О. Шевнюк, О. Щолокова та ін.

Проблему розвитку творчої особистості майбутнього вчителя у різних аспектах досліджували О. Кайдановська,М. Пічкур, Л. Покровщук, О. Смірнова, Г. Сотська, М. Стась та ін.

1. Ознаки творчих здібностей

У сучасних дослідженнях серед найбільш суттєвих ознак творчих здібностей майбутніх учителів називають: ініціативність, самостійність, здібність до подолання інерції мислення, почуття нового і прагнення його пізнати, цілеспрямованість, широту асоціацій, спостережливість, розвиток професійної пам'яті, творче мислення, внутрішню мотивацію до творчої діяльності, нетрадиційний особистий світогляд, багату фантазію та інтуїцію (Л. Покровщук [240]); творчий склад мислення, сміливість уяви і фантазії, емпатію, натхнення, оригінальність, відхід від шаблону (М. Стась [290, 6]). Н. Киященко складовими творчих здібностей називає такі психічні властивості, як «творча уява, фантазія, розвинута довільна пам'ять і довільна увага, багатство асоціативного ряду, сильна воля і працелюбність, інтуїція, імпровізація, нестримне прагнення до пошуку нового», а також «підвищена вразливість, почуттєво-емоційна чуттєвість, образне бачення, розвинуте творче мислення» [110, 33].

За визначенням, наведеним у Великій сучасній енциклопедії, «Мислення - психічний процес, завдяки якому людина відображає істотні ознаки і зв'язки предметів і явищ навколишньої дійсності, осягає закономірності розвитку навколишнього світу, передбачає майбутнє і діє цілеспрямовано і планомірно» [4, с. 336]. Сучасна психологія визначає основні мисленнєві операції: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування і узагальнення, конкретизація і систематизація, які є необхідним компонентом навчально-творчої діяльності майбутніх учителів.

Відтак, розвиток творчого мислення студентів є важливим завданням педагогічної освіти. З процесу мислення розпочинається будь-яка цілеспрямована робота.

На думку Л.Єрмолаєвої-Томіної «Мислення і творчість - два процеси, які тісно переплітаються один з одним, хоча переслідують різні цілі і використовують різні мисленнєві операції. Мислення спрямоване на пізнання реально існуючого світу, а творчість - на його перебудову, оновлення і вдосконалення».

Отже, творче мислення і уява є невід'ємними компонентами творчої діяльності. Образи, що народжуються в процесі образного мислення, стають не тільки кінцевим продуктом творчості, але і показником пізнавального рівня та регулятором мисленнєвої діяльності, яка можлива завдяки сформованості у суб'єкта спеціальних здібностей, що забезпечують виникнення образів, їх збереження у пам'яті та перетворення на нові образи, які відрізняються від початкових.

2. Розвиток творчої уяви

Проблема даного дослідження вимагає комплексного і в деякій мірі міждисциплінарного підходу. Оскільки психологічний аналіз творчої уяви студентської молоді неможливий без урахування вікових особливостей, психологічних аспектів творчої уяви, літературних здібностей, емоційної спрямованості особистості, рис особистісної зрілості. Творча студентська молодь, намагаючись реалізувати своє «Я» шукає ефективні засоби і форми для втілення задумів. Роль творчої уяви при цьому є засобом перетворення реальної дійсності в образ, як кінцевого результату узагальнень великої кількості вражень, пропущених через емоційну сферу творчої особистості. За допомогою художнього образу студенти показують своє бачення світу і себе в ньому. Важливим питанням є створення сприятливих психологічних умов для формування творчої уяви в умовах студентського життя.

Увага до дослідження проблем, пов'язаних з творчою уявою привертала багатьох дослідників. Помітний вклад в їхню розробку внесли Л.С. Виготський, В.А. Роменець, В.А. Моляко, А.Я. Дудецький, О.М.

Д'яченко, Є.І. Ігнатьєв, Е.А. Лустіна, О.І. Нікіфорова, З.Н. Новлянская, А.В. Петровський, Н.В. П'янкова, І.М. Розет, І.В. Страхов. Розкриттю проблеми психологічних особливостей творчої уяви присвячено чимало розвідок, однак питання специфіки і ролі творчої уяви в становленні творчої особистості студентської молоді в психологічній науці розглянуті недостатньо глибоко і всебічно.

Актуальним є на сьогодні і питання впливу літературного, музичного, театрального життя, засобів масової інформації на формування і розвиток творчої уяви. Одним з найменш вивчених аспектів є специфіка й розвиток уяви в юнацькому віці, тобто в той період, коли формується особистісна зрілість і відбувається процес становлення творчої особистості. Варто помітити, що творча уява є не тільки істотним компонентом процесів літературної творчості студентської молоді, але й взаємозалежна із романтичною та естетичною спрямованістю, а також окремим рисами, які характеризують особистісну зрілість.

Протягом свого розвитку людина прагне бути частиною спільності (громадянином, студентом, членом сім'ї), але не зливатися, а виокремлюватися своєю індивідуальністю. Вище вираження своєї неповторності особистість знаходить у творчій діяльності. Студентський вік або пізня юність (17-25 років) складає початковий етап у ланцюгу зрілості. Студентський вік характеризується досягненням найвищих «пікових» досягнень, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку. Це період широких можливостей і розширення життєвого досвіду.

У дослідженнях Л.С. Виготського показано, що в юнацькому віці відбувається глибоке перетворення уяви: у побудові її образів дедалі більше враховуються умови і закони об'єктивної дійсності. Важлива роль у розвитку уяви належить юнацькій літературній творчості. Як зазначав Л. С. Виготський, творча діяльність уяви перебуває в прямій залежності від багатства й розмаїтості досвіду людини: чим багатший досвід, тим більше матеріалу, яким володіє її уява. П.К. Енгельмейер структурував творчий процесс таким чином:

1 етап - здогадка, інтуїція та яскравість уяви, здібність до комбінування, багатство досвіду, легкість пригадувань і т.п.;

2 етап - обдумування, критика, підрахунок (дискурсивне мислення);

3 етап - професійне виконання.

Мрака Н.М. підкреслює такі характерні риси творчої діяльності: її неповторність, невідтворюваність в досвіді, а також довільний характер творчої фантазії. Ці положення дослідники підтверджують численними описами із щоденників, автобіографій людей творчості - поетів, письменників, художників, дослідників. З приводу того, що було вище сказано, виникає питання в необхідності розширення досвіду студентської молоді, якщо ми хочемо створити досить міцні основи для їхньої творчої діяльності.

І.М. Сєченов звертав увагу на механізми ідеалізації, шляхи виникнення уяви в юнацькому віці, а також на те, як позитивно чи негативно уява може впливати на характер людини. Французький психолог Т. Рібо намагався розкрити закономірності розвитку уяви в онтогенезі людини. Він встановив три періоди цього розвитку, взявши за основу такого поділу специфіку взаємовідношення уяви та розуму:

* перший період - охоплює дитинство, підлітковий вік, іноді й наступні роки - в цей період уява суб'єктивна, незалежна від розуму;

* другий період - охоплює юнацький вік - антагонізм між чистою суб'єктивністю уяви і об'єктивністю розумових операцій;

* третій період - зникають юнацькі мрії, уява стає більш раціоналізованою і лише в деяких людей завдяки збагаченню уяви розумовими прийомами вона не згасає, а набуває творчого характеру.

Розкриттю деяких вікових рис творчої уяви юнацтва присвячене дослідження німецького психолога Т. Валентінера. Він показав, що репродуктивний матеріал для уяви юнаки беруть із прочитаних книжок, бесід із дорослими, з того, що вони особисто пережили і побачили. Серед рис юнацької уяви він виявив специфічну - здатність яскраво зображувати переживання інших людей.

В.А. Роменець підкреслював, що риси юнацької уяви найяскравіше виявляються у способах, прийомах перетворення в ній вражень об'єктивної дійсності. Це такі прийоми, як комбінування, акцентуація, аглютинація, зміна величин, символізація, типізація.

Розумова зрілість людини полягає, в тому, що вона крізь оболонку суто індивідуальних вражень може бачити об'єктивні якості предметів і явищ. В юнацькому віці така зрілість продовжує формуватись. Переробка вражень відбувається дуже індивідуально та яскраво. Серед рис, які характеризують юнацьку творчу уяву важливо підкреслити максималізм образів. Під впливом сильних вражень студентська молодь вибирає окремі моменти або об'єкти і створює образи, наповнюючи їх потужними емоціями. В мові переважають незвичні слова, звороти, оригінальні метафори, оскільки звичайною мовою вона не може передати захоплення чим-небудь, або ж своє негативне ставлення, що сягає крайніх меж. Серед конкретних форм максималізму також присутні: гіперболізація, поляризація та своєрідна "космічна" фантазія. Як влучно підкреслив О.О. Потебня: "Гіпербола є результат немовби якогось оп'яніння почуттями, що заважає брати речі в їхніх справжніх розмірах".

студент уява творчий мислення

3. Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців

Чим характеризується творча діяльність?

Творчій людині притаманні такі якості:

§ бачити проблему, може її сформулювати, поставити питання;

§ визначається в шляхах пошуку відповіді на це питання;

§ яскраво переживає момент пошуку рішення - переживає «муки творчості»;

§ має сильну мотивацію стосовно розв'язання проблеми: цінність, життєвий смисл (навіть під час сну шукає відповідь);

§ не лише одержує новий оригінальний результат, а й сам процес його одержання характеризується також новизною.

У яких формах виявляється творчість студентів під час навчання? Звичайно, є завдання творчого характеру: курсова і дипломна робота, участь у наукових гуртках тощо. А сам процес навчання? Що нового створює суб'єкт під час навчання? Процес розвитку людини вчені (О. В. Запорожець, В. В. Давидов та ін.) вважають творчим процесом. Людина (дитина, учень, студент) завжди щось відкриває для себе нове, щось додає нового до свого досвіду.

Творча людина - це результат усього досвіду її спілкування і спільної діяльності з людьми, результат власної її активності. У неї поступово формується такий внутрішній світ, який надає всій діяльності творчого характеру або, навпаки, визначає діяльність за готовими, кимсь створеними схемами. Саме збагачення внутрішнього світу, створеного самою людиною відповідно до законів саморозвитку і творчості, стає могутнім джерелом повноцінного розвитку людини.

В умовах сучасних глобальних криз людина не має права на пасивність. Вона мусить стати активною у своєму діянні, самовдосконаленні й творчості. Сучасна освіта повинна працювати на вищі досягнення людини, які пов'язані з розвитком її особистісного творчого потенціалу.

Студентський вік - сенситивний до набування зрілості, сходження до вершин творчості, з яких починається соціальна (об'єктивна) творчість. У роки студентства не можна не працювати старанно й творчо, бо саме в цей період є всі сприятливі умови для розвитку своїх потенційних можливостей. А чи не обмежують себе студенти, коли ухиляються від продуктивної праці, коли виконують завдання формально, коли переписують із чужого зошита, коли працюють за мотивом уникнення незадовільної оцінки тощо? Коли живуть сьогоденням і не будують плани на професійне майбутнє?

Як розкривається творчий потенціал? Звичайно, кожна людина спочатку вчиться міркувати за алгоритмом. Алгоритм, як сувора й чітка послідовність операцій, має винятково важливе значення там, де потрібно виробити міцні уміння (у тому числі вміння міркувати). За алгоритмом успішно розвивається логічне мислення суб'єктів навчання. Проте дуже важливо навчити студентів також самостійно розробляти алгоритми.

У навчанні способам розв'язання різноманітних практичних завдань допомагають евристичні прийоми (навчання шляхом навідних питань, які полегшують знаходження правильного способу; від загальних вказівок до конкретніших). (Див.: Ландау Н. «Умение думать, как ему учить», Пойя «Как решать задачи», Кудрявцев А. С. «Что значит грамотно мыслить?»)

Проте в процесі професійної підготовки студент повинен навчитися розробляти для себе найважливіші евристичні прийоми. Це багато важить для його розумового розвитку. Таким чином студент народжує для себе суб'єктивну новизну, створює свій власний внутрішній суб'єктивний світ. Відбувається прирощування нового до свого розуму, чутливість до пізнавальних проблем, розвивається креативність (основа творчості).

Параметри креативності:

§ оригінальність;

§ семантична гнучкість (новий спосіб використання предмету, наприклад, у відповіді на питання «Де можна використати книгу?»);

§ образна адаптивна гнучкість (зміна форми стимулу, щоб побачити в ньому нові ознаки);

§ здатність народжувати нові ідеї в нерегламентованих умовах.

На розвитку креативних якостей ґрунтується розвиток процесів творчості.

Творчість студента - це одержання чогось нового передусім у своєму внутрішньому досвіді. Творчість не синонім мисленню. Мислення - це інтелектуальна обробка матеріалу, акцент на розумінні матеріалу, на процесі обробки окремих деталей, із якого народжується новий продукт. Творчість виявляється в різних стилях обробки інформації (конспект, тези тощо). Творчість - завжди спонтанність і раптовість (проте вона корелює з креативністю) у вирішенні завдання.

Які рекомендації Ви можете дати студентам для розвитку в них креативності (дивергентного мислення)?

1. Потрібно сприймати наукову інформацію не для механічного запам'ятовування, а для логічного опрацювання, для встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Важливо дотримуватися принципів наукової організації навчання (НОН), принципів наукової організації розумової праці.

2. Треба виявляти самостійність, критичність, уміння сприймати нові ідеї та відмовлятися від своїх помилкових думок. Багато важить набування пізнавальної компетентності, яка виявляється в таких уміннях:

§ працювати з текстом, який має недостатню або суперечливу інформацію (шукати необхідну інформацію);

§ демонструвати вміння інтерпретувати суперечливий і неоднозначний матеріал;

§ оцінювати суперечливу інформацію і формулювати гіпотези її вирішення;

§ у природничонаукових знаннях робити пояснення, оцінювати альтернативні погляди, формувати своє ставлення до них.

Лише за таких умов формується підґрунтя для об'єктивної творчості в професійній діяльності, а саме:

1. Продуктивність мислення, яка виявляється в кількісних характеристиках розгортання пізнавальної діяльності (аналіз, синтез та ін.) і в якісних показниках (успішне розв'язання навчальних завдань, формування власного погляду, свого ставлення до проблеми і свого бачення шляхів її вирішення.

2. Критичність мислення, прагнення до обґрунтованості та доказовості своїх ідей і міркувань.

3. Розвиток рефлексивності:

§ готовність до об'єктивної самооцінки;

§ спроможність до дискусії з собою;

§ здатність до саморегулювання.

4. Працелюбність, бути весь час у пошуках і русі, цілеспрямованість у праці.

5. Внутрішня єдність, цілісність і вибіркова позиція стосовно здійснення мети.

6. Загальний культурний рівень, розвиток духовно-моральних якостей особистості.

Учені визначають певні стадії творчого процесу, які успішно можуть бути застосовані, наприклад, при написанні дипломної роботи. Стадії творчого процесу (за В. П. Зінченком) такі:

1. Виникнення проблеми, відчуття необхідності її вирішення, мобілізація розумових сил і напруга.

2. Сприймання й аналіз ситуації, усвідомлення проблеми.

3. Формування гіпотези, пошук шляхів вирішення проблеми (аналізуються й уточнюються умови її вирішення).

4. Починається розв'язання проблеми (єдність свідомого і несвідомого), складається план пошуку вирішення проблеми.

5. Виникає ідея правильного засобу розв'язання проблеми.

6. Практична реалізація ідеї.

Швидкий процес знаходження правильного способу розв'язання проблеми на основі пошуку орієнтирів, які іноді логічно не пов'язані або не піддаються логіці міркування називається інтуїцією. Інтуїція - здатність до безпосереднього збагнення, осягнення істини. Висновок ґрунтується переважно на здогадці.

Багато великих наукових досягнень і відкриттів зроблені за допомогою інтуїції, тобто здобуті з надр підсвідомості (наприклад, періодична система І. Д. Менделєєва, структура атома Н. Бора, майбутнє людства Нострадамуса, етичні закони Лютера-Кальвіна тощо). Зараз є гіпотеза, що підсвідомість підключена до Всесвітньої свідомості, до космічного інформаційного поля (акад. Г. І. Шипов, М. М. Моісєєв, І. О. Ільїн, В. Д. Тихоплав та ін.).

Треба ставити питання, шукати відповіді, міркувати - і проблема неодмінно вирішується. І допомагає в цьому інтуїція.

Інтуїція - унікальний інстинкт здогадки.

Інтуїція - засіб народження ідеї.

Інтуїція - проникливість в осягненні істини без логічного міркування.

Інтуїція - виникає випадково та є елементом мимовільності.

Навчити її неможливо, але інтуїція та логічне розмірковування складають єдність. Розв'язує задачу не інтуїція, а дивергентне мислення.

К. Роджерс пише: «Творча особистість - це вільна особистість, здатна бути сама собою, чути своє «Я».

Які риси особистості студентів сприяють формуванню в них компонентів творчої діяльності? Найважливіші серед них такі:

§ позитивна «Я-концепція», упевненість у своїх можливостях;

§ схильність до ризику;

§ розвиток уяви, прихильність до фантазування;

§ самодисципліна;

§ відповідальність.

Не можна примусити студента творити, якщо він сам не хоче цього. Східна мудрість звучить: «Осла, якого не мучить спрага, не напоїш водою...». Заважають формуванню компонентів творчості:

1) слабка мотивація навчально-професійної діяльності;

2) негативна «Я-концепція»;

3) конформізм;

4) відсутність самодисципліни.

Ці якості можуть бути також причиною неуспішності студентів.

4. Науково-пошукова діяльність студентів як фактор розвитку їх творчих здібностей

Ознакою сучасної вищої освіти стала масова поява на ринку нового виду товару - інтелектуальної власності. Згідно з прогнозованими оцінками фахівців цей вид власності вже в ХХІ столітті стане основним товаром - внаслідок переходу від індустріального до інформаційного суспільства. Сказане вимагає підвищення якості освіти, професійно-практичної підготовки студентів, їх готовності бути конкурентоспроможними на ринку праці. А для цього необхідно «якомога наблизити всю справу освіти й виховання до природних здібностей кожної окремої дитини з тим, щоб дати їй можливість пізнання, допомогти в освіті саморозвинутися, щоб у дорослому житті вона могла себе найбільшою мірою реалізувати» [5, с.44].

Враховуючи сьогоденну соціально-культурну та економічну ситуацію в Україні надзвичайно важливою і актуальною проблемою є забезпечення професійно-особистісного розвитку фахівців. А для цього, за переконанням Василя Кременя, «в навчальному процесі потрібно не тільки реалізувати функцію творчого засвоєння базових знань учнем чи студентом - навчити дитину навчатися, самостійно здобувати інформацію, оволодівати знаннями, виробити навички цього, зацікавленість у цьому й навчити використовувати знання, отримані всіма шляхами, у своїй практичній діяльності - і в професійній, і в громадській, і в побуті» [5 с.42].

Для реалізації поставлених проблем, розв'язання яких обумовлено і положеннями Болонського процесу, є необхідність підвищення ефективності підготовки юнаків і дівчат до науково-пошукової роботи. Обумовлено це необхідністю створення умов для підготовки демократичної людини, здатної жити й функціонувати в глобальному середовищі; вироблення у школярів і майбутніх фахівців умінь та навичок спілкування зі світом, з громадянами інших країн; підготовки технологічної людини, здатної освоїти новацію; формування особистості, яка розуміє безальтернативність ринку, психологічно підготовлена до вступу в ринкові відносини. І починати необхідно з середньої ланки освіти та початкової професійної. Тоді, як засвідчують дані проведенного дослідження (приймали участь 423 респондента перших курсів педагогічних і технічних ВНЗ), студенти легше адаптуються до нових умов навчання, де вирішальне місце займає їх самостійна робота та постійне виконання індивідуальних завдань. Тому у загальноосвітніх і професійних школах доцільно не тільки залучати учнів до участі в науковій роботі через «Малу академію наук», а й через виконання різноманітних практичних індивідуальних, парних і обов'язково групових завдань, з використанням елементів наукового пошуку на кожній дисципліні, введення курсу «Основи наукових досліджень» (може спочатку за бажанням). Отже, тільки цілеспрямована робота учителів, викладачів ВНЗ у навчальній, позанавчальній та позааудиторній роботі допоможе виробити основи наукових досліджень у переважної більшості майбутніх фахівців, що дозволить їм «завоювати» ринок освіти, постійно працюючи над зростанням професійної майстерності, компетентності, професіоналізму, а також свого іміджу.

Важливою складовою фахової компетентності студентів є наявність в них високого рівня дослідницьких здібностей. У науковій літературі використовуються різні терміни, які характеризують самостійну, або під керівництвом викладача, творчу діяльність студентів по вдосконаленню цих здібностей: «науково-дослідна робота», «науково-дослідницька діяльність», «самостійно-дослідницька діяльність». Є різні тлумачення цих категорій (Микотюк О.М., Князян М.О. та ін.) [3], але з усіх їх стає зрозумілим, що тільки тоді, коли формування науково-пошукової діяльності студентів носить цілеспрямований систематичний характер у навчально-виховному процесі та позааудиторній роботі через систему самостійно-дослідницьких завдань (іноді їх називають індивідуальні завдання творчого характеру) можна ефективно включити студентів у дослідну роботу з розв'язанням актуальної наукової проблеми.

Сприятливі умови для розвитку в студентів навичок науково-пошукової роботи є при викладанні всіх, без винятку, педагогічних дисциплін («Вступ до педагогічної професії», «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Основи наукових досліджень», «Педагогіка вищої школи», «Методологія та методика психолого-педагогічного дослідження»). Свідченням цього є заплановані в навчальних програмах обов'язкові для виконання види самостійної роботи та індивідуальних завдань. Але їх результативність часто залежить від методів, форм і засобів навчання. Так, наприклад, активізують учіння студентів різні методи, особливо моделювання, що застосовують під час проведення аудиторних занять, при розв'язанні нестандартних завдань (задач), проведення різної складності досліджень.

Як засвідчує досвід роботи, проведене спостереження, ще більший ефект розвитку в майбутніх фахівців умінь і навичок науково-дослідної роботи, ми спостерігаємо, якщо до попередніх додати систему самостійно-дослідницьких завдань, які впроваджуються при вивченні кожної педагогічної дисципліни.

Велике значення у виробленні в студентів навичок науково-дослідницької роботи є опис досвіду їх роботи в контексті науково-теоретичних засад конкретного процесу.

Великі можливості по формуванню креативності студентів - майбутніх педагогів відкриває використання в учбово-виховному процесі ВНЗ нових технологій. За переконанням відомої української дослідниці проблем освітніх технологій В. П. Беспалько, технологія - це мистецтво. Якщо мистецтво засноване на інтуїції, то технологія на науці. З мистецтва усе починається, а технологією усе закінчується, щоб потім усе почати спочатку [1, с.3].

Враховуючи, що, з одного боку, майбутні педагоги найбільші труднощі відчувають при організації виховної роботи з учнями, а, з іншого, - вони недостатньо володіють виховними технологіями (жоден з 104 опитаних студентів третього курсу конкретно не назвав будь-яку виховну технологію), вважаємо, що майбутніх педагогів необхідно ознайомити в першу чергу з науково-пошуковим потенціалом саме виховних технологій.

Як засвідчує досвід організації випускниками університету виховної роботи з учнями, вищих результатів у їх вихованості досягають ті, які застосовують виховні технології. Проте проведене дослідження (анкетування, бесіди, залучення студентів до організації різних виховних справ, виховних проектів тощо) засвідчило, що вони не завжди розглядаються в учбовій установі важливою умовою ефективності виховної роботи. На жаль, і практика роботи загальноосвітніх учбових закладів показує невеликий відсоток учителів, які їх постійно використовують в учбово-виховній діяльності. На заваді учителям до впровадження виховних технологій виявилися недостатній рівень обізнаності з їх теоретичними основами, умінь для реалізації діагностики виховного процесу тощо.

Тому, для ліквідування цієї плями необхідно посилити увагу підготовки студентів до цієї роботи, а відтак змінити стереотипи існуючі в організації виховної роботи викладачів ВНЗ. З цією метою в багатьох ВНЗ України введені навчальні курси «Сучасні технології виховного процесу» (Миколаївський державний університет) або спецкурс «Виховні технології» (Тернопільского національного університету ім. В. Гнатюка й Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника).

Особлива увага у виховних технологіях приділяється теоретичним питанням (характеристика компонентів виховних технологій; проектування нових технологій у педагогічній теорії і практиці; педагогічна діагностика як важливий етап реалізації виховних технологій та умова підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх вчителів-вихователів;

технологія колективного творчого виховання (КТВ);

підготовка вчителя-вихователя до впровадження технологій виховання; соціально-виховні технології та їх класифікація (технології сімейного виховання, «Школа - центр виховання в соціальному середовищі», соціально-педагогічних комплексів, трудового і професійного виховання та освіти, роботи з важковиховуваними дітьми).

Але важливою складовою навчальної програми є використання системи творчих завдань.

Заслуговує на увагу і включення студентів до виконання різноманітних індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ), що містять елементи наукових досліджень з використанням різних методів наукових пошуків.

Вони виконуються студентом у позааудиторний час і є завершеною теоретичною і практичною роботою в межах навчальної програми курсу. Під час виконання індивідуального завдання необхідно передбачити можливості його практичного використання у навчальному-виховному процесі школи, а також особистісно-орієнтоване спрямування, яке передбачало б формування й розвиток у майбутніх педагогів особистісних цінностей, серед яких, О. Вишневский, виділяє творчість як таку рису характеру, яка “позначається на процесі діяльності і на її результатах” [2, с.336].

Сучасне суспільство стає все більш глобалізованим. І щоб сприйняти його виклики загальноосвітні і вищі навчальні заклади повинні готувати юнаків і дівчат, які вміють постійно самостійно оновлювати свої знання. Без цього людина не досягне успіху. Тому одним із головних завдань школи і ВНЗ, що підніме не тільки якість освіти, але й нашу країну, є навчити учнів і студентів навчатися. Ця проблема особливо актуалізується на даному етапі введення у ВНЗ кредитно-модульної системи навчання (збільшується час на безпосереднє індивідуальне спілкування викладача і студента в процесі навчання; здатність працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя»; відсутність нормативного встановлення терміну навчання і строгого фіксування переліку дисциплін, що дає можливість відійти від обов'язкової прив'язки процессу навчання до занять у навчальній групі тощо). Враховуючи, що до організації самостійної роботи ставляться жорстокі вимоги (обов'язковість щоденної самостійної праці студента, опосередковане керівництво нею викладачами вищої категорії, відсутність годин як на його здійснення, так і контроль, високий рівень сформованості загальнонавчальних і специфічних умінь вчитися), ефективно здійснити її професорсько-викладацький склад навчального закладу може тільки при постійному спонуканні студентів до вдосконалення загальнонавчальних і спеціальних умінь і навичок.

Основними показниками сформованості вміння студента навчатися можуть бути: вміння планувати свою діяльність, бачити варіативні шляхи досягнення поставленої мети і знаходити оптимальний з них, володіння швидкісним читанням; вміння виділяти головну думку в здобутій інформації;

навички компактного, скороченого подання інформації, якою володієш;

спроможність виконувати різні види фіксації отриманої інформації (тези, виписки, цитування і т.д. ); дотримання вимог оформлення бібліографії тощо).

Отже, перед викладачем постає завдання навчити студента самостійно оволодівати новими знаннями та інформацією, виробити потребу в навчання впродовж життя. Тобто стати людиною, для якої, за висловом В.Кременя, «отримання знання стає сутнісною рисою способу життя» [4].

Розвитку основ науково-пошукової діяльності студентів сприяє розв'язання проблемних ситуацій. Але використання знань при аналізі нетрадиційних ситуацій у нас слабше ніж у студентів інших держав.

Пояснюється це тим, як зауважує президент НАПН України, що «цього мало вчать у нашій школі, у вищій школі, в освіті в цілому»” [5, с.43]. У цілому задачі ефективно активізують діяльність студента лише в тому разі, якщо викладач чітко визначить функцію кожної з них та її місце в усій системі такого роду завдань, її зв'язок з теоретичним матеріалом, який заздалегідь має бути актуалізований. Важливою формою науково-дослідницької роботи майбутніх фахівців, зокрема педагогів є педагогічна практика всіх рівнів, а саме: в літніх оздоровчих таборах, в навчальних закладах. А особливо асистентська практика майбутніх магістрів, яка проводиться на визначених за фахом кафедрах ВНЗ, а також в організаціях освіти різних рівнів акредитації. Її мета має комплексний характер і передбачає забезпечення фахової діяльності у таких напрямах роботи як психолого-педагогічний, методичний і обов'язково- науковий - підготовка майбутнього викладача як науковця. Кожен із вказаних блоків забезпечує як загальноосвітню, так і фахову підготовку. Саме виконання змісту наукового модуля під час якого, студент здійснює: підбір матеріалів з теми магістерського дослідження; підготовку наукової статті за темою роботи; вивчення й узагальнення форм контролю умінь і навичок студентів з дисципліни під час аудиторної та позааудиторної роботи; використання методів соціологічного опитування під час збору матеріалів дотеми магістерської роботи; вивчення особливостей організації системи наукової роботи студентів з дисципліни; підготовку і проведення зі студентом (або групою студентів) заходу з конкретної наукової проблеми сприяє розвитку науково-дослідницьких умінь і навичок студентів. Саме на цьому етапі педпрактики створюються умови для здійснення керівником індивідуального впливу на студента-практиканта, розвитку його креативності, встановлення стосунків довіри, підвищення якості дослідної роботи, виконаної в ході практики і оформленої у вигляді розділів (параграфів) магістерської роботи.

Отже, для формування творчого потенціалу майбутнього викладача ВНЗ через магістратуру, здатного сформувати покоління людей, які і мислять і діють по-інноваційному, необхідно поряд із введенням в навчальні плани інтегруючих предметів, у процесі вивчення яких максимально повно реалізується контекстне навчання, та більш цілеспрямовано використовувати в навчально-виховному процесі прямі аналоги педагогічної діяльності, для чого ширше використовувати такі методи навчання як ділові ігри, тренінги, розв'язання психолого-педагогічних ситуацій тощо; спрямувати зусилля всіх викладачів на вдосконалення загальнонавчальних і специфічних умінь студентів вчитися; розвивати у студентів магістратури потребу постійного вдосконалення навичок самостійної роботи; готувати майбутніх викладачів до використання системи різного виду комп'ютерного контролю за кредитно- модульною системою навчання; посилити вимогливість до студентів при проходженні викладацької практики. Все це у комплексі буде сприяти формуванню професійно-особистісного потенціалу майбутнього викладача ВНЗ, здатного сформувати нове покоління людей.

Висновок

Плоди цивілізації і культури, якими ми щодня користуємося в повсякденному житті ми сприймаємо як щось цілком природне, як результат розвитку виробничих і суспільних відносин. Але за таким безликим представленням сховано велике надбання. Безліч дослідників і великих майстрів освоюють світ у процесі своєї людської діяльності. Саме творча діяльність наших попередників і сучасників лежить в основі прогресу матеріального і духовного виробництва.

Уява і творчість є атрибутом людської діяльності - це історично еволюційна форма активності людей, що виражається в різних видах діяльності і веде до розвитку особистості. Головний критерій духовного розвитку людини - це оволодіння повним і повноцінним процесом творчості. 
Творчість є похідною реалізації індивідом унікальних потенцій у визначеній області. Тому між процесом творчості і реалізацією здібностей людини в суспільно значущої діяльності, яка набуває характеру самореалізації, існує прямий зв'язок.

Відомо, що найбільш повне розкриття здібностей людини можливе лише в суспільно значущій діяльності. Причому важливо, щоб здійснення цієї діяльності детерміноване не тільки зовні (суспільством), але і внутрішньою потребою самої особистості. Діяльність особистості в цьому випадку стає самодіяльністю, а реалізація її здібностей у даній діяльності здобуває характер самореалізації.

Таким чином, творча діяльність - це самодіяльність, що охоплює зміна дійсності і самореалізацію особистості в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, яка сприяє розширенню меж людських можливостей. 
Також слід зауважити, що не так важливо, у чому саме проявляється творчий підхід, в умінні "грати" на ткацькому верстаті, як на музичному інструменті, або ж в оперному співі, у здатності вирішувати винахідницькі чи організаційні задачі.

Жодному виду людської діяльності не чужий творчий підхід. 
Не обов'язково щоб усі члени суспільства писали вірші або співали пісні, були вільними художниками або грали роль у театрі. Той вид діяльності, в якому найкраще, вільніше всього виявляється творчий підхід, і той обсяг, у якому людина може його виявити, залежить від складу особистості, від звичок, від особливостей життєвого шляху. Об'єднання всіх сутнісних сил людини, прояв усіх його особистісних особливостей у справі сприяють розвитку індивідуальності, підкреслюють, поряд із загальними для багатьох ознаками, його унікальні і неповторні риси.

Якщо людина освоїла творчість повною мірою - і по процесу його перебігу і за результатами - значить він вийшов на рівень духовного розвитку. Йому є переживання моментів єднання всіх внутрішніх сил. Якщо людина вийшла на рівень духовного розвитку, який би він діяльність не займався, залишається одне - побажати йому щасливої дороги. І придивлятися до нього хоча б іноді. Адже, безсумнівно, чому небудь хорошому він нехай навчить.

В процесі навчання для студента на основі індивідуальної роботи створюються усі умови для розвитку і формування таких необхідних якостей, як самостійність, ініціативність, творчість, упевненість, захоплення, дослідницький стиль діяльності, культура пошуку і праці. Зазначені якості допоможуть визначитися та адаптуватися майбутньому фахівцеві, який буде діяти у нових суспільних умовах. Крім того, важко уявити сучасного фахівця, майстра своєї справи без творчих здібностей, ерудиції та ділової активності. А вони, як показує досвід, розвиваються саме в умовах індивідуального навчання, в умовах самостійного пошуку, дослідницької діяльності.

Список використаної літератури

1. Ермолаева-Томина Л. Б. Психология художественного творчества: учебное пособие для вузов / Л. Б. Ермолаева-Томина. - М. : Академический Проект, 2003. - 304 с.

2. Кайдановська О. О. Формування творчого мислення майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі вивчення основ композиції : дис.. … канд. пед. наук : 13.00.02 «Теорія та методика навчання» / Кайдановська Олена Олександрівна. - К., 2004. - 248 с.

3. Покровщук Л. М. Розвиток творчих здібностей майбутніх учителів образотворчого мистецтва в умовах застосування комп'ютерних технологій : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Покровщук Людмила Михайлівна. - Одеса, 2006. - 233 с.

4. Стась М. І. Методика формування творчих здібностей майбутніх учителів образотворчого мистецтва : автореф. дис.канд. пед. наук : спец.

13.00.02 «Теорія та методика навчання (образотворче мистецтво)» / М. І. Стась. - К., 2007. - 20 с.

5. Киященко Н. И. Вопросы формирования системы эстетического воспитания в СССР / Н. И. Киященко. - М. : Искусство, 1971.- С. 33-36.

6. Выготский Л.С. Психология развития человека. М.: Изд-во Смысл; Изд-во Эксмо, 2006. - 1136 с.

7. Проблеми творчої обдарованості /Р.В.Моляко, В.О.Моляко //Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність: Міжнар. наук. Костюківські читання: Матеріали конф. - К., 1993. - Т.2. -С.207-214.

8. Опитувальник особистісної зрілості / Львів. нац. ун-т. -- Л., 2003. -- 18 с.: Іл. -- Укр. -- Деп. В ДНТБ України 05.01.04 р. №8 -- Ук 2004.

9. Сеченов И.М. Избранные произведения. М., 1952. Т. 1.

10. Виготський Л.С. Уява і творчість у дитячому віці. - М.: Просвещение, 1991.

11. Виготський Л.С. Розвиток вищих психічних функцій. - М.: Просвещение, 1950.

12. Світ психології. - Http. / / Psychology.net.ru

13. Романець В.А. Психологія творчості. - К., 1971.

14. Рубінштейн С.Л. Уява / / Основи загальної психології. - СПб: Изд-во "Пітер", 2000. С.295-308.

15. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Омелян Іванович Вишневський - Дрогобич: Коло, 2003. - 528 с.

16. Князян М.О. Самостійно-дослідницька діяльність майбутнього педагога: структура, функції, засоби активізації: Навчальний посібник / Маріанна Олексіївна Князян. -Ізмаїл: Сміл, 2006. - 136 с.

17. Кремінь В. Педагогічна освіта в сучасному суспільстві / Василь Кремінь Освіта України. --2007.-- №36 (11 травня).

Размещено на Allbest.ru