Теоретико-методологічні засади у філософії техніки М. Гайдеґґера, Е. Каппа та П. Енгельмейера

«Искусства коренились не в художественной сфере.» - хоча не ясно що греки розуміли і під цим, явно щось не таке що ми сьогодні. «Их произведения не были объектом эстетического наслаждения.» - дивно і цікаво. «Искусство не было фронтом культурного строительства.» - как оно было осмысленно немного позже.

«Чем было искусство?» - припущення: «Пусть на краткое, но высокое время?» - «Почему оно носило скромное и благородное имя “техне”?» - ответ: «Потому что оно было являющим и выводящим раскрытием потаенности и принадлежало тем самым к “пойесису”.» - метафізика. «Это слово стало в конце концов именем собственным того раскрытия тайны, которым пронизаны все искусства прекрасного, -- поэзии, созидательной речи.» - так народилася поезія.

«Тот же поэт, от которого мы слышали слова:

Но где опасность, там вырастает

И спасительное, -- говорит нам:

Поэтически живет человек на этой земле.» - с оглядкой на «корень» поэзии.

«Поэзия являет истину в сиянии того, что Платон в “Федре” называет екцбнеуфбфпн, “сияющим всего ярче”.» - хоча всім відомо вельми скептичне ставлення Платона до мистецтва взагалі. «Существом поэзии пронизано всякое искусство, всякое выведение существенного в не-потаенность красоты.» - а отже воно пронизане і «техне».

«Будут ли изящные искусства снова призваны к поэтическому раскрытию потаенного?» - хто знає. «Потребует ли от них это раскрытие большей изначальности, так, что они в своей доле участия будут взращивать спасительное, вновь будить и поддерживать внимание и доверие к осуществляющему?» - час покаже.

«Дано ли искусству осуществить эту высшую возможность своего существа среди крайней опасности, никто не в силах знать.» - ми приєднуємося до цих роздумів. «Но мы вправе ужасаться.» - питання: «Чему?» - пояснення: «Возможности другого: того, что повсюду утвердится неистовая техническая гонка, пока однажды, пронизав собою все техническое, существо техники не укоренится на месте события истины.» - тоді чекай біди. Сьогодні існує така небезпека, вона отримала свою назву - «техніцизм».

«Поскольку существо техники не есть нечто техническое, сущностное осмысление техники и решающее размежевание с ней должны произойти в области, которая, с одной стороны, родственна существу техники, а с другой, все-таки фундаментально отлична от него.» - в поставі.

«Одной из таких областей является искусство.» - у своїй сучасній тотальності. «Конечно, только в случае если художественная мысль в свою очередь не изолируется от той констелляции истины, о которой мы ставим вопрос.» - що насправді не так-то й просто визначити.

«Ставя так вопрос, мы свидетельствуем о бедственности положения, когда перед лицом голой техники мы еще не видим сути техники; когда перед лицом голой эстетики мы уже не может ощутить сути искусства.» - це їх загальна проблема заміщення одного іншим, або попросту - міфологізації. Яка в свою чергу загрожує нам через техницизм прийти до нетості істини - нашої страшної загрози. «Чем глубже, однако, задумываемся мы о существе техники, тем таинственнее делается существо искусства.» - таке далеке і в теж самий час таке ж близьке для техніки.

«Чем ближе мы подходим к опасности, тем ярче начинают светиться пути к спасительному, тем более вопрошающими мы становимся.» - это движение по нужному пути делает нас ещё больше философами. «Ибо вопрошание есть благочестие мысли.».

3.2 Основні положення роботи Гайдеґґера «Поворот»

Дана стаття є доповіддю, і вперше була прочитанна в Бремені в грудні 1949 [41]. «Существо постава есть сосредоточенное на себе устанавливание действительности, которое отставляет истину своего собственного существа в забвение и заставляет это оставление тем, что развертывается в проставление всего существующего как состоящего - в -

наличии, конституируется в таком поставлении и в качестве его правит» - постав також виступає в метафізиці техніки Гайдеґґера як сутність «нової техніки». Постав - це те, що перетворює дійсність в складову наявності, тобто таке, що може бути використано як техніка.

«Постав в своем существе - опасность.» - нам також варто пам'ятати про те, що Гайдеґґер досить часто має на увазі - те, що за часту ми не розуміємо. «Но дает ли тем самым эта опасность узнать себя в качестве опасности?» - це спроба підкреслити непросту природу небезпеки самого постава. «Нет.» - іншими словами небезпека постав не зрозуміла нами як звична для нас форма небезпеки. Постав - це фігура невідомої небезпеки. «Конечно, беды и лишения повсеместно, ежечасно, безмерно теснят человека.» - це достатньо близько до буддійського «життя це страждання». «Но Опасность, т.е. само угрожаемое в истине своего существа бытие остается в тени и под покровом.» - дешифруючи Гайдеґґера стає зрозуміло - небезпека завжди небезпека, не зважаючи ні на що. «Эта скрытость - опаснейшее в опасности.» - багато в чому тому, ми не знаючи, що це небезпека не змінюємо нашої лінії відношення до того чи іншого феномену. «Из-за скрытости опасности, заслоняемой эффективностью постава, дело пока еще снова и снова выступает в таком свете, как если бы техника была инструментом в человеческих руках.» - це критика інструментального підходу до техніки. «Реально, однако, человеческое существо падает теперь прямо в руки существу техники.» - констатує автор.

«Значит ли это, что человек безвольно отдался на поток и разграбление технике?» - тобто, чи несе людині загрозу знищення в собі техніка? «Нет.» - ствердження достатньо тверде, однак як нам здається питання вельми відкрите і потребує дискусії. «Мы хотим сказать нечто прямо противоположное - и кроме того, нечто существенно большее, ибо совсем другое.» - розкриваючи дане питання, ми говоримо про спектр проблем більш високого рівня.

«Если постав есть осуществление миссии самого бытия, то мы вправе предполагать, что постав, будучи способом пребывания бытия среди прочих способов, видоизменяется.» - буття збирає в собі самого себе і це значить, що людина повинна зайняти в ньому своє місце, не поступитися техніці. «Ибо ведущим событием истории остается то, что она посылает на путь того или иного исторического осуществления.» - історія сутність здійснення. «Следовать такому посыланию значит открыть себя, отдавшись вызывающему простору, в дали которого ожидает другая, пока еще потаенная миссия.» - тоді вся система повинна перейти на новий рівень.«Все исторически-событийное тяготеет к урочному часу, долженствующему вывести его к иному простору и зову, но не такому, в котором оно просто исчезнет и потонет без следа.» - буття повинно бути буттям. Так як буття обмежено тільки буттям і не може бути ніким другим, окрім як бути буттям.«Мы еще слишком неопытны и слишком невдумчивы, чтобы осмыслить существо истории из посланности, миссии и следования ей.» - однак ми вже на початку шляху. «Мы еще слишком бездумно склонны по привычке представлять себе историю исходя из процесса, а в этом последнем видеть последовательность фактов, фиксируемых историографией.» - хоча очевидно, що відносно всій повноті історії як такової, факти та історіографія - це тільки частина цілого. І нам не варто створювати із історіографії метонімію історії. «Мы очерчиваем историю рамками происходящего, вместо того чтобы осмыслить историческое соразмерно его настоящим истокам, из события.» - це історія без метафізики? «Событие в своем существе есть то, что послано бытием, причем так, что само бытие сбывается и пребывает в том или ином событии и соответственно вместе с событием изменяется.» - уточнимо, що буття змінюється разом з подіями, так як буття може бути тільки повним і уже завідомо завданою любою подією. «Если произойдет перемена в бытии, что теперь означает - в существе постава, это никоим образом не приведет к демонтажу техники, чья суть покоится в поставе.» - техніка необхідна буттю. «Она не будет ни нарушена, ни тем более разрушена.» - проте, що її чекає дальше? Техніка 1000 років назад і зараз це не одна і та сама техніка.

«Если существо техники, постав как риск, посланный бытием, есть само бытие, то технику никогда не удастся взять под контроль просто волевым человеческим усилием, будь оно позитивное или негативное.» - парадокс, техніка нейтральна до нейтрального відношення людини до неї. «Техника, чье существо есть само бытие, никогда не даст человеку преодолеть себя.» - людина є те, що повинно подолати себе саму - а техніка ні. «Это означало бы, что человек стал господином бытия.» - а схоже, що не так. Буття само по собі господар, хоча людина може бути господарем над всім людським, може бути господарем як в ілюзії панування над буттям.

«Поскольку, однако, бытие осуществилось в событии постава как существо техники, а истине бытия принадлежит человеческое существо, - ибо бытие требует человека, чтобы осуществиться самим собою среди сущего и сохраняться в качестве бытия, - то существо техники не может прийти к своему историческому изменению без помощи человеческого существа.» - техніка антропогенна. «Речь тут идет вовсе не о преодолении техники силами человечества.» - а про те, де нам шукати джерело самої техніки. «Вместо этого существо техники должно быть вынесено в его пока еще потаенной истине.» - сутність техніки прихована. «Это вынесение подобно тому, что происходит, когда - в области личного опыта - выносят боль.» - не зовсім зрозуміла метафора автора. «Вынесение события бытия, т.е. для нас, здесь и теперь - вынесение постава, совершится во всяком случае лишь через явление какого-то иного вызова, который нельзя ни вычислить по законам исторической логики, ни метафизически сконструировать в виде цели исторического процесса.» - ми ще можемо сказати, що буде в самому кінці. « Ибо ни происходящие в истории, ни тем более историографически представленные факты не предопределяют историческую судьбу, а наоборот, все происходящее вместе с отталкивающимся от факта историографическим представлением всегда стоит на миссии так или иначе сбывающегося бытия.» - історія двигається по спіралі.

«Чтобы вынести существо техники, требуется, конечно, человек.» - людина є джерелом техніки. «Однако человек требуется тут в своей отвечающей этому вынесению сути.» - це означає, що нам ні скільки не потрібна людина, скільки потрібна її суть. «Значит, существо человека должно сперва открыться существу техники, что по смыслу события есть нечто совсем другое, чем процесс принятия и развития людьми техники и ее средств.» - швидше за все мається на увазі те, що техніка не завжди буде підвладна людині і зможе продовжити свій шлях разом або самостійно.«И чтобы человек стал внимателен к существу техники, чтобы между техникой и человеком в их сущностной глубине окрепло неповерхностное отношение, для этого человек, каким он стал с Нового времени, должен сперва, опомнившись, снова ощутить широту своего сущностного пространства.» - це те, як людина перечитує зміст книги вже після її прочитання, коротко пригадуючи прочитане. «Это сущностное пространство настоящего человека получает вмещающие его размеры только из того от-ношения, в качестве которого хранение бытия в его истине вверено человеку и требует его.» - та і це не буде завжди. «Иначе как укоренившись сперва в своем сущностном пространстве и начав обитать в нем, человек не способен ни к чему значительному внутри ныне господствующего способа исторического бытия.» - і яким чином ми можемо пояснити все це?«Думая об этом, вспомним слова Мейстера Экхарта в основательности их смысла.» - далі цитата. «Он сказал: "В чьем существе нет величия, какое бы дело они ни творили, не выйдет ничего" ("Речи о различении")» - залишимо це без коментарю.. «Мы видим величие человека в том, что он принадлежит существу бытия, требуется, чтобы хранить существо бытия в его истине.» - коротше кажучи, людина констатує буття.

«Наша главная необходимость поэтому в том, чтобы мы прежде всего ощутили существо бытия как вызов нашей мысли, чтобы мы прежде всего, думая о нем, ощутимо испытали, в какой мере мы призваны проторить хотя бы тропку для опыта бытия, и прокладывали бы ее через бывшее бездорожье.» - всі дороги ведуть до буття. І людський шлях і шлях техніки.

«Все это нам удастся только в том случае, если прежде вопроса, который кажется всегда ближайшим и звучит с уникальной настоятельностью: "Что делать?", мы задумаемся о другом: "Как начать думать?" Потому что думать - значит действительно действовать, если действием зовется со-действие существу бытия.» - ми починаємо наш шлях з думки. «Иными словами: готовить (создавать) среди сущего те места для существа бытия, в которых оно говорило бы о себе и о своем пребывании.» -

Означає це, що заснувати чистий простір для заповнення його перетвореного в думку буття? «Язык мостит первые пути и подступы для всякой воли к мысли.» - врятована думка є слово. «Без слова любому действию не хватает того измерения, в котором оно могло бы найти себя и оказать воздействие.» - не до кінця ясна думка автора. «Язык никогда не есть просто выражение мысли, чувства я желания.» - хоча часто це і вирішує як нейтральну знаково-символічну. «Язык - то исходное измерение, внутри которого человеческое существо вообще впервые только и оказывается в состоянии отозваться на бытие и его зов и через эту отзывчивость принадлежать бытию.» - мова опосередковує в собі буття, і тим самим показує місце людини в ньому. «Эта исходная отзывчивость, в истинном смысле достигнутая, есть мысль.» - думка як реакція на опосередкування буття людиною. «Мысля, мы впервые учимся обитанию в той области, где сбывается вынесение судьбы бытия, вынесение постава.» - в тому сенсі, що ми констатуємо це.

«Существо постава есть опасность как таковая.» - нагадує автор. «Опасность заключается в том, что бытие в забывании его существа отворачивается от этого существа и тем самым оборачивается против истины своего существа» - та це не відбудеться доки буття буде збуватися в людських думках. «В сфере опасности правит этот еще не осмысленный поворот» - чи означає це падіння його влади при розумінні цієї небезпеки? «В существе опасности таится поэтому возможность и такого поворота, когда забывание существа бытия обернется той своей стороной, когда вместе с этим поворотом истина бытия в его существе вернется в область сущего.» - це достатньо важко якось коментувати.

«Скорее всего, однако, этот поворот, превращающий забывание бытия в хранение истины бытия, совершится только тогда, когда опасность, обратимая в своей потаенной сути, впервые наконец выйдет на свет в качестве опасности, какая она есть.» - тобто тоді, коли постане для нас небезпека. «Возможно, мы уже стоим под надвигающейся тенью события этого поворота.» - якщо це так, то скоро ми всі побачимо і переконаємося в правильності прогнозу. «Как и когда он совершится в нашей истории, не знает никто.» - але відносно буття це вже відбулося. «Да и нет нужды знать о таких вещах.» - оскільки те, що намічено буттям в бутті неминуче. «Знание этого рода было бы даже гибельным для человека, коль скоро его существо в том, чтобы быть хранителем, который ходит за существом бытия, обдуманно оберегая его.» - людина в безпеці, поки він не виявить конкурента для себе в цьому направленні. «Только когда человек как пастух бытия ходит за истиной бытия, он может желать и ждать прихода события бытия, не опускаясь до пустой любознательности.» - достатньо релігійний мотив статі.

«А что происходит там, где опасность опознана как опасность и тем самым впервые непотаенным образом выступает самою собой?» - скоро ми дізнаємося про це.

«Чтобы услышать ответ на этот вопрос, прислушаемся к намеку, доносящемуся до нас в строках Гёльдерлина.» - це улюблений німецький поет Гайдеґґера. «В поздней редакции гимна "Патмос" поэт говорит:

Но где опасность, там вырастает

И спасительное.

- небезпека невіддільна від спасіння, як свобода невіддільна від відповідальності. Достатньо діалектичний погляд Гайдеґґера.

«Если сегодня мы продумаем эти слова в их сути еще глубже, чем сложивший их поэт, осмыслим их до предельного смысла, то они скажут нам: где опасность выходит на свет как опасность, там уже восходит и спасительное.» - діалектичний метод в дії. «Оно не противовес опасности.» - продовжує автор. «Спасительное не стоит пообок опасности». - автор достатньо ясно натякає на те, що рятуючи це і є небезпека. «Опасность сама, давая о себе знать в качестве опасности, есть спасительное.» - резюмує автор. «Та опасность, о которой мы говорим, есть спасительное, несет спасительное из своего потаенно обратимого существа.» - перефразуюче резюме автора. «Что значит "спасти"?» - мова йде про для нас і філософському значенні слова. «Это значит: вызволить, избавить, освободить, уберечь, укрыть, взять под защиту, сохранить.» - варто також пам'ятати, що в німецькомій мові слово «зберегти» має троякий сенс. В даному випадку нам не варто забувати про те, що зберегти так же означає і «зняти». «Еще Лессинг берет это слово Rettung, "спасение", явным образом в смысле "оправдания": возвращения вещи к ее правой, настоящей сути, сохранение в ней.» - техніка, ставляючи людину з стану наявності, може врятувати саму сутність людини. «Истинно спасительное есть хранящее, оберегающее в истине.» - здійснене в бутті.

«Где же таится опасность?» - хоча автор уже позначив вище що нам варто шукати її в поставі. «Каково место ее расположения?» - тобто, як співвідноситься постав і небезпека. «Поскольку опасность есть само бытие, она нигде и везде.» - скоріше за все тут мається на увазі, що небезпека не є сама буття, оскільки небезпека є в самому бутті. «У нее нет местоположения как чего-то другого помимо нее самой.» - тобто вона там, де вона є. «Она сама есть не-в-местимое местоположение всего присутствующего.» - все в небезпеці і небезпека у всьому. «Опасность есть эпоха бытия, пребывающего в виде постава.» - тобто це є якийсь період буття.

«Если опасность присутствует как опасность, ее существо достигает собственной определенности.» - припустимо, що це так. «Но грозящая нам опасность - это та неотступная настойчивость, с какой само же бытие в образе постава вытесняет, забывая, хранение своей истины.» - або просто загроза перетворення буття із його дійсності в його стан наявності (в безлічі його форм). «Суть постава такова, что бытие в нем отстраняет свою истину в забвение настолько, что делает свое существо неприступным.» -

чи означає це, що буття уходить від сущого на користь чистого буття?Перевіримо це дальше. «Когда таким образом опасность выступает в качестве опасности, тогда достигает определенности события то неотступное вытеснение, с каким само бытие в качестве постава отставляет свою истину, заставляя ее забвением.» - залишимо цю частину без коментаря, так як складно зрозуміти, що саме мається на увазі автором. Зокрема не зовсім зрозуміло, що у автора означає «істина буття». «Когда это вытесняющее забывание достигает определенности события, тогда забывание повертывается к нам лицом.» - забуття як не потаємне відкрито для нас в події відкриття заміщення істини як буття сутністю постава. Вульгаризуємо так: істина замінюється ілюзією істини. «Охраняемое этой своей повернутостью к нам от выпадения из памяти, оно перестает быть забыванием.» - оскільки затвердиться в новій формі не буття. «Повернувшееся к нам лицом забвение истины бытия уже не есть больше забывание бытия, оно превращается после такого поворота в хранение бытия.» - дуже важливий момент дня нас, це визначення «зберігання» через систему надання уявлень про «припас» ч або ж через активну форму змісту в вигляді «маючого в наявності». «Когда опасность постава выступает как опасность, вместе с таким поворотом забывание оборачивается хранением бытия, событием мира.» - подія нового світу, в залишеності істини буття. «В событии мира как мира, в веществовании вещи издалека дает о себе знать приближение самого бытия.» - хоча і в новому світі, симулятивна річ повинна здалеку давати нам знати про забутті істини буття, буттям постава.

«Неприступность истины бытия, неизменно оставляющего по себе забвение, скрывает расположение бытия, впервые обещающее, что это самопреследование повернется к нам лицом и в таком повороте забывание превратится в хранение существа бытия, перестав быть упусканием, вплоть до искажения, этого существа.» - в цьому, скоріше за все і резюмується автором суть самого повороту. Істина, яка не затверджує себе як істина і не збувається в події істини, схильна забуттю. Забуття стає подією приховування буття і в той же час відкривається в своїй небезпеці для нас, доки новий світ не затвердиться не місці старого світу. Висування речей і умиротворення світу, заміщається симулятивним змістом, виведеним із стану потаємності сутністю постава. «В глубине грозящей нам опасности таится нерастраченное расположение, а именно расположение бытия, пред-полагающее превращение забывания бытия в истину бытия.» - в цьому Гайдеґґер схожий з Ніцше в його ідеї вічного повернення. Буття «дихає» забуттям і поверненням істини. «В существе опасности, там, где она выступает как опасность, таится поворот к хранению истины, таится само это хранение, таится спасительность бытия.» - все в одному і одне у всьому.

«Если среди грозящей нам опасности совершится такой поворот, он сможет произойти лишь без посредников.» - ядро повороту в самому повороті, поворот автономний. «Ибо рядом с бытием нет ничего подобного ему.» - істинно так. «Оно не подлежит воздействию со стороны и не действует само.» - хоча і всі дії проходять в середині його самого. «Никогда бытие не включено в рамки причинно-следственных взаимосвязей. « - оскільки як ціле, воно поза часом. А як частина - не виходить за свої рамки. «Способу, каким оно, бытие само по себе, посылает нам себя, не предшествует никакая причина в порядке бытия, равно как и из него не вытекает никакого следствия для бытия.» - буття в середині себе самого «Резко и внезапно являя свою истинную суть, потаенность, сбывается бытие, определяя этим событием свою эпоху.» - тобто період виходу буття із стану не таємності. «Мы не должны поэтому забывать:

Поворот, превращающий опасность в спасение, совершится вдруг.» - не в суті його констатації, а по факту. «При этом повороте внезапно высветлится свет бытийной сути.» - буття максимально приблизиться до свого повного збування в події істини повного буття.«Внезапное просветление есть молниеносная озаренность.» - і: «Она являет себя в принесенной и явленной ею прозрачности.» - в сенсі її ясності і простоти. «Когда при повороте опасности молниеносно озарится истина бытия, высветится существо бытия.» - це буття представлене в я кості сущого, вичерпного буття в його повноті? «Тогда возвратится истина бытийной сути.» - буденна суть це повнота змісту буття.

«Куда совершится такое возвращение?» - повернення буття в битіє. «Никуда более, как в само же бытие, пребывающее до сих пор в забвении своей истины.» - тобто є поворот, це поворот буття до своєї істини. «Но само же бытие пребывает в качестве существа техники.» - швидше техніці доступні якості буття. «Существо техники есть постав.» - як було погоджено в роботі. «Питання о техніці». «Возвращение в бытие как событие поворота, обращающего забывание в хранение, возвратит нас к существу нынешней эпохи бытия.» - істинна буття не гасне в зберігання, а навпаки. «Истинным существом никогда не бывает то или иное сущее.» - оскільки не міститься в своїй повноті? «Что собственно есть, т.е. живет и пребывает в истине как таковой, так это единственно бытие.» - скоріше за все тут мається на увазі істина в самому масштабному виді, як істина цілого на рівні буття. «Только бытие "есть" как существо истины, только в бытии и в качестве бытия сбывается то, что сказано словом "есть"; то, что есть - это бытие в его существе.» - буття є в сенсі своєї істини, як складова своєї особистої не таємності.

«"Озарение" по звучанию и смыслу сродни зрению.» - як созерцанию. «Через зрение и в качестве зримой суть выступает в своем подлинном свете.» - готова к умозрению. «Пока длится свечение этого света, зрение хранит зримое им в стихии изначального озарения.» - ні це і є події істини? «Но озарение среди разливаемого им света сохраняет потаенную темноту своего истока, на свет не выходящею.» - мається на увазі зв'язок з буттям через іщі потаємну його частину. «Молниеносное озарение истины бытия есть прозрение.» - коли істина набуває свою цілісність. «Истину бытия мы осмысливали через свечение мира как зеркальную взаимоотраженность четверицы неба и земли, смертного и божественного.» - в роботі «Річ». «Когда забвение повертывается к нам лицом, когда возвращается мир как хранение истины бытия, тогда сбывающийся мир молниеносно озаряет своим светом бес-призорность вещи.» - цей план збувається в бутті. «Беспризорность правит по способу господства постава.» - правда тут не уточнюється для кого річ стає без нагляду. Для людини? Що для себе? Для буття? Для істини? «Озарение постава светом мира есть призирание его бес-призорного бытия хранящей истиной бытия.» - коротше кажучи це заперечення безнаглядності самої речі. «Озарение есть событие в самом бытии.» - що де дає нам можливості дізнатися його більш детально. Всі події - суть події в бутті. «Со-бытие есть прозрение, возвращающее вещи их сути.» - в події збуваються саме речі. Річ отримує себе в події своєї істини під час події збувається сама річ. Річ отримує себе в події своєї істини, при збігові змісту не потаємності з її потаєною основою.

«"Прозрение в то, что есть"-- это наше заглавие говорит теперь о событии поворота в самом бытии, о превращении неприступности его существа в хранение его сбывшейся истины.» - ця подія в середині буття і їх запис в середині зберігаю чого буття. «Прозрение в то, что есть, - это событие озарения, в качестве которого истина бытия выступает перед бес-призорным бытием.» - це рух буття до своєї істини. «Прозрение в то, что есть,-- название констелляции в существе бытия.» - Гайдеґґер має на увазі, що для події істини потрібне співвідношення особливих умов? «Эта констелляция есть то измерение, в котором пребывает бытие как опасность.» - проте не тільки небезпечне, а і рятувальне.

«Сначала и почти до последнего момента могло казаться, что "прозрение в то, что есть" означает лишь взор, который мы, люди, бросаем вовне, в то, что есть.» - і будування людських суджень про поверхневе. «За то, что есть, обычно принимают сущее.» - тобто таке, що відноситься до якої небудь якості. «В самом деле, предикат "есть" высказывается о сущем.» - тобто поняття «є» відноситься і до буття і до сутті. «Теперь, однако, все повернулось.» - тобто все стало на свої місця? «Прозрением называется не наше усмотрение, которым мы выхватываем что-то из сущего; прозрение как озарение есть событие поворота в сущностной констелляции самого бытия, и именно в эпоху постава.» - розподіл відстані між суб'єктом і об'єктом. «То, что есть, никоим образом не сущее.» - те як воно може буттям. «"Это есть" и "есть" приписываются сущему лишь постольку, поскольку мы обращаемся к сущему в свете его бытия.» - тобто ми пізнаємо тільки суть. «Говоря "есть", имеют в виду "бытие"; то, что "есть" в смысле бытийной полноты сущего, -- это бытие.» - ця пропозиція коментарій автора.

«Устанавливающая работа постава ставит свое представление прежде вещи, оставляет вещь как таковую неувиденной, бес-призорной.» - тобто це забуття речі, яке відбувається в результаті розширення відстані суб'єкта і об'єкта. «Тем самым постав за-ставляет собою близость мира, приближаемую вещью.» - створюється відстань між річчю і поданням про неї, тобто утримання думки про річ самим суб'єктом. «Постав за-ставляет даже саму эту заставленность, наподобие того как забвение чего-либо забывает и о самом себе, затянутое воронкой беспамятства.» - тобто постав маскує і сліди своєї діяльності. «Полное забывание не только дает вещи пропасть в потаенности, но и сама эта пропажа падает в потаенность, которая в свою очередь выпадает в такой пропаже.» - виходить якась зацикленість, фрактальність забуття буття.

«И все же - в поставе среди всего за-ставления вещей светит мир, сияет истина бытия.» - хоча постав і маскується цей зазор до істини. «Это бывает тогда, когда постав просветляется в своем существе как опасность, т.е. как спасительное.» - хоча іще не до кінця зрозуміло коли саме це відбувається. «В поставе как сущностном событии бытия еще таится свет бытийного озарения.» - як і у всьому існує. «Постав, хотя и прикровенным образом, есть все же озарение, а не слепая судьба в смысле безусловной обреченности рока.» - все залежить від волі суб'єкта і об'єкта.

«Прозрение в то, что есть, - так мы назовем озарение беспризорного бытия истиной бытия.» - все зрозуміло, буття в забутті все іще утримує рятувальну дорогу до істинни буття, яка є місією суб'єкта, Гайдеґґер і називає прозрінням істини буття скрізь забуття буття, таке прозріння, відносно самого буття і є його прозрінням суб'єктом.

«Когда совершается прозрение, человек задет в своем существе молнией бытия.» - тобто є місце прозріння - це людина. «Прозрение озаряет человека.» - дає нам розуміння про його єство.

«Лишь когда человеческое существо в событии прозрения как озаренное им отказывается от человеческого своеволия и бросает себя навстречу озарившему его свету, прочь от самого себя, человек в своем существе начинает отзываться на обращенное к нему озарение.» - нам іще не до кінця зрозуміло, що нам дасть зближення до цього прозріння. Хоча про його суть було сказано достатньо. «Благодаря такой отзывчивости человек оказывается способен в хранимом событии мира взглянуть как смертный в лицо божественному.» - в іншому випадку, слід вважати, не здатний.

«Иначе - никак; ибо и Бог, если он есть, остается сущим, пребывает как сущий в бытии и его сути, о-существляющейся в свете мира.» - це дуже складний момент роботи, ми заливаємо його без коментаря.

«Только в событии прозрения существо техники проясняется как постав, и мы узнаем, что из-за настойчивости постава истина бытия остается в качестве мира недоступной; замечаем, что всякое бездумное воление и действие по способу поставляющего производства закоренело в беспризорности.» - и людина відповідно осягає більше чім світ. «Потому и все бездумное упорядочение мира, представляемого способом универсализирующей историографии, остается бес-призорным и беспочвенным.» - анафемірує всіх фактологів Гайдеґґер . «Вся бездумная охота на будущее, вычисление его образа путем проекции полуосмысленного настоящего на туманное завтра, пока еще движется в рамках технически-исчисляющего представления.» - анафемірує всіх футурологів Гайдеґґер. «Все попытки морфологически, психологически примерить к настоящей действительности образы декаданса и крушения, рока и катастрофы, заката представляют собой лишь технические манипуляции.» - и не переносять нас туди куди обіцяють, за розумінням автора. «Они оперируют аппаратом исчисления симптомов, перечень которых можно удлинять до бесконечности и варьировать каждый раз заново.» - під симптомами мається на увазі критерії вибірки? «Подобные анализы не замечают, что работают только в направлении технического расщепления и его методом, предоставляя тем самым техническому сознанию соразмерное ему историографически-техническое изображение происходящего.» - інакше кажучи, вони працюють на користь постава. «Но никакое историографическое представление истории как последовательности происшествий не ведет к событию включения в историю, тем более не приближает к ее сущностным истокам, которые таятся в событии истины бытия.» - скоріше за все тут історія підноситься до історії буття.

«Ничто чисто техническое никогда не достигает существа техники.» - оскільки все існує в бутті. «Оно неспособно разглядеть даже подступы к нему.». - техніка невразлива перед ніщо.

«Поэтому, пытаясь сказать о прозрении в то, что есть, мы не описываем современную ситуацию.» - так як ми іще не прибились до самого прозріння. «Сама констелляция бытия говорит нам о себе.» - нинішній стан такий, що ми поки що знаходимось поза своєю можливістю визначити етап наближення сучасності до прозріння.

«Но мы пока не слышим ее слова, оглушенные и ослепленные в царстве техники тем, что слышим по радио и видим на экране.» - ми звертаємо нашу увагу на семулякри и реальність. «Грозящая опасностью констелляция бытия - это исчезание мира из-за беспризорности заставленной вещи.» - загроза речі от семулякра? «Исчезание не есть ничто, в нем - крайняя потаенность бытия среди господства постава.» - ніщо діє тільки на рівні буття.

«Жыв Бог или остается умершим, определяется не религиозностью людей, тем более не теологическими экскурсами философии и естествознания.» - є щось більш значиме, те що дійсно на рівні. «Будет ли Бог Богом, определяется констелляцией бытия и внутри нее.» - тобто визначено співвідношення частин буття в середині буття.

«Пока мы не вникнем мыслью в то, что есть, мы никогда не сможем принадлежать тому, что будет.» - але для цього наша думка повинна бути сполучена з предметом думки.

«Придет ли прозрение в то, что есть?» - це на самій справі анонс прогнозу.

«Окажемся ли мы, озаренные этим прозрением, так захвачены светом бытия, чтобы уже не выходить из него?» - і що буде після того, як це відбудеться? «Попадем ли мы тем самым в область той близости, которая, веществуя в вещи, приближает мир?» - чи відмовиться людина, від ілюзії речі. Сумеем ли освоиться и обитать в этой близости так, чтобы вблизи начал принадлежать к четверице неба и земли, смертного и божественного?» - для розуміння, потрібно прочитати статтю Гайдеґґера «Річ».

«Придет ли прозрение в то, что есть?» - тобто чи чекає сучасність прилучення себе до прозріння безпритульного буття. «Будет ли отвечать озарению зоркость нашего взгляда, чтобы разглядеть существо техники и опознать в нем само бытие?» - або ні?

«Разглядим ли мы молнию бытия в существе техники?» - як рятувальне для нас? «Молнию, которая приходит из тишины и сама есть тишина?» - не зовсім зрозуміло чому це не так. «Безмолвно озаряющая тишина.» - тепер більш зрозуміло. Так як вона спонтанна, у неї немає ознак, які б ми могли уловити, як зразок улавлюваючого звук. «Что она озаряет?» - пам'ятаємо, що місце її осяяння сама людина. «Она озаряет мир, неслышно полня его существо бытием.» - ця подія істини.

«Чтобы мир, светя, стал самым близким из всего близкого, той близью, которая, приближая истину бытия к человеческому существу, вверяет человека событию.» - цим і закінчується дана робота Гайдеґґера. Це напуття, щоб рятувальне, в момент небезпеки, допомогло людині скоротити дистанцію суб'єкта і об'єкта і повернути річ в до неї самої.

Висновки до третього розділу

Мартін Гайдеґґер досить складний філософ. За час свого життя він розвинув досить велику філософську систему, що одержала назву фундаментальна онтологія. Його пізній період творчості тісно пов'язан з проблемами мови та філософії техніки. Мартін Гайдеґґер по праву вважається одним з найзначніших філософів техніки. Його похід - нестандартний, як для традиції філософів техніки. Гайдеґґер не так філософ техніки, скільки метафізик техніки. Його зовсім не цікавить феномен техніки, для нього, перш за все, важлива сутність техніки. Відповідаючи на питання: що є техніка, він намагається виявити її граничні підстави. Для цього він зачіпає більш широку область метафізичних питань. У даній роботі, нами було проаналізовано дві роботи Мартіна Гайдеґґера, що містять постановку і дозвіл проблеми техніки у філософії. Це стаття «Питання про техніку» і робота «Поворот». У процесі глибокого аналізу цих робіт, нами були виділені і показані, досить ясно, основні моменти в траєкторії міркувань автора. Таким чином нами був отриманий нижченаведений матеріал:

Тези про «Питання про техніку»

1. Техніка не теж саме що сутність техніки.

2. Можна бути рабом техніки незалежно від того яке ставлення до техніки: позитивне чи негативне.

3. Інструментальний підхід - розглядає техніку в зв'язку з людиною, тобто не розглядає чисто техніку.

4. Вірне не дорівнює істинному.

5. Мета - є особливий тип причини.

6. Причина це провина. 4 причини дорівнюють видам 4 провинам.

7. Причина є провина, а провинавина є привід.

8. Твір бере свій початок або в природі або в людині.

9. Техніка - вид розкриття потаємного.

10. Витяг, переробка, накопичення, розподіл, перетворення - види виведення з неявного.

11. Постав - сила, яка змушує людину перетворювати дійсне в складедене у наявності.

12. Складене у наявності - поняття, значить розкрите проізводяще-видобувним способом.

13. Сутність сучасної техніки дорівнюе сутність старої техніки плюс постав.

14. У момент найбільшої небезпеки, відкриється і рятівне.

Тези про «Поворот»

1. Постав перетворює дійсність у складене у наявності.

2. Техніка нейтральна до нейтрального відношення людини до неї.

3. Людина є витік техніки.

4. Постав це прихована для нас небезпеку.

5. Небезпека це і є рятівне.

6. Буття «дихає» забуттям і поверненням істини.

7. Прозріння в те, що є, - так ми назвемо осяяння безпритульного буття істиною буття.

Таким чином, нам вдалося позначити основні моменти в даних роботах. Ми так само переконалися в тому, що проблема техніки для Гайдеґґера має принципове значення. А її роздільна здатність - досить складно для чисто раціонального осягнення. Гайдеґґер захоплює і зачаровує читача грою філософського пошуку, безапеляційно змушуючи читача розділити з ним самим зусилля в питанні про техніки. І тільки в цьому поділі, можливо здобути ціле розуміння, того чим є техніка для буття. Це обумовлює як стиль робіт, так і їх структуру. Гайдеґґер не використовує чітких дефініцій, даючи зрозуміти нам, що для розуміння суті справи важлива якась навмисна недомовленість. Саме ця умова, того що ми не зможемо впасти в догму і не відмовимося від свого способу розуміння техніки. Таким чином, на рівні академічної філософії, Гайдеґґер не так дає готові відповіді, скільки вказує напрямок для руху думки. Для нашого дослідження це було особливо необхідно. Філософія техніки молодий напрямок, і такі нестандартні підходи сприятливо позначаються на подальших філософських дослідженнях техніки.

ВИСНОВКИ

В ході даної дипломної роботи були проведені дослідження та аналітика теоретико-методологічних підстав у дослідженні феномену техніки трьох ключових філософів техніки, Каппа, як ініціатора філософії техніки взагалі, Енгельмейера як першого російського філософа техніки та Гайдеґґера як метафізика техніки. В якості досліджуваного матеріалу нами були використано творче і наукова спадщина зазначених філософів техніки. У роботі розглянуті базові концепції обгрунтування феномена техніки. Доведено необхідність вивчення феномена техніки в цілому, а так само розглянуті способи розуміння на прикладі трьох шуканих систем філософії техніки.

Проаналізовано підхід до вивчення феномену техніки, як проекції людських органів. Уважно вивчена маса критичного матеріалу з розгляду системи філософії техніки Е. Каппа. Позначена авторська логіка мислення, виявлений загальний контур масштабів філософський системи.

Розглянуто авторська позиція, щодо феномену техніки, як феномена культури в творчості найбільшого російського філософа техніки П. К. Енгельмейера, проведена послідовна дослідницька робота його наукового і філософської спадщини. Узагальнено спроби автора провести історіософский аналіз феномену техніки з позиції евристики. Розглянуто ряд ключових робіт Енгельмейера, особливо тих, що мали вплив на становлення філософії техніки в Росії. На наш погляд, були розглянуті ключові функції техніки в техніцизмі. Розкрито авторське бачення значення техніки, її місце і роль в людській культурі.

Нами так само була проведена детальна аналітична робота ключового дослідного матеріалу М. Гайдеґґера з філософії техніки. Зокрема, особливо ретельно були розглянуті дві його роботи: «Питання про техніку» і «Поворот». У нашій аналітичній роботі були так же дано авторські коментарі, з використанням багатого кількості прямих цитат. У висновках до третього розділу, нам так само вдалося перерахувати тезисно основні авторські позиції в позначених вище роботах.

Детально розглянуто методику дослідження сутності та особливості техніки, як окремого об'єкта вивчення, так і в системах ключових філософів техніки. Весь напрацьований матеріал, допоможе нам у подальшій розробці проблемі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Аль-Ани Н.М. Философия техники: очерки истории и теории / учебное пособие / Н.М. Аль-Ани. - Спб., 2004 -184 с.

Алексеева А.П. Философия в вопросах и ответах / А.П. Алексеева, Л.Е. Яковлевой. - М.: 2007. - 336 с.

Афанасьева Л.А. Философия / Л.А. Афанасьева, В.А. Дамшаева. Улан-Удэ: ВСГТУ, 2005. - 162 с.

Аблеев С.Р. История мировой философии / С. Р. Аблеев. - М.: АСТ, Астрель, 2005. - 414 с.

Баландин Р.К. Ноосфера или техносфера / Р.К. Баландин // Вопросы философии. - 2005. - № 6. - С. 107-116.

Ефременко Д.В. Введение в оценку техники / Д. В. Ефременко. - М.: Издательство МНЭПУ. - 250 с.

Зотов А.Ф. Современная западная философия. / А. Ф. Зотов - М.: Высшая школа, 2001. - 230 с.

Закссе X. Антропология техники / X. Закссе // Философия техники в ФРГ. - М: Прогресс, 1989. - С. 424-439.

Замалеев А. Ф. Курс лекций по истории русской философии / А. Ф. Замалеев. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2009. - 238 с.

Канке В.А. Философия / В. А. Канке. М.: Логос, 2001. - 272 с. 

Крюков В.В. Философия. Учебник для студентов технических ВУЗов. Новосибирск: Изд-во НГТУ, 2006. - 308 с. 

Кохановский В.П. Философия науки в вопросах и ответах. Ростов н/Д: 2006. - 352 с.

Крянева Ю.В. История и философия науки (Философия науки) / Ю.В. Крянева, Л.Е. Моториной. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: 2011. - 416 с.

Койре А. Очерки истории философской мысли / А. Койре. - М.: Прогресс, 1985. - 286 с.

Липкина А.И. Философия науки. М.: 2007. - 608 с. 

Лебедева С.А. Философия науки. 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Академический проект, Альма Матер, 2007. - 731 с.

Мамзина А.С. История и философия науки. СПб.: 2008. - 304 с. 

Маслина М.А. История русской философии. М.: КДУ, 2008. - 640 с.

Миронова В.В. Философия. М.: Норма, 2005. - 928 с. 

Мах Э. Механика. Историко-критический очерк её развития / Э. Мах. - Ижевск: РХД, 2000. - 612 c.

Миронов А.В. Техноэтика: ответ на актуальные проблемы перехода к устойчивому развитию / А.В. Миронов // Вестник Московского университета. Сер.7. Философия. 2004. - № 3 - С. 3-14.

Митчем К. Что такое философия техники?/ К. Митчем. - М.: Аспект Пресс, 1995.-148 с.

Мареев С.Н. История философии (общий курс) / С.Н. Мареев, Е.В. Мареева. - М.: 2004. - 880 с. 

Новая философская энциклопедия. В 4-х т. / Под ред. В.С. Стёпина и др. - М.: Мысль, 2000. - 620 с.

Нарский И. С. Западноевропейская философия XIX века: Уч. пособие. - М.: Высшая школа, 1976. - 380 с.

Огородников В.П. История и философия науки. СПб.: 2011. - 352 с. 

Орлов С.В. История философии. Краткий курс. СПб.: 2009. - 192 с. 

Ортега-и-Гассет X. Размышления о технике / X. Ортега-и-Гассет // Вопросы философии. - 1993. - № 10. - С. 32-69

Радугин А. А. Философия и наука. Философия: курс лекций. - 2-е изд., перераб. и дополн. - М.: Центр, 2004. - 336 с. 

Роль орудия в развитии человека в развитии человека / Э. Капп, Г. Кунов, Л. Нуаре, А. Эспинас. - Л. - 1925. - 168 с. 

Родин А.В. Математика Евклида в свете философии Платона и Аристотеля / А.В. Родин. - М.: Наука, 2003. - 230 c.

Стёпина В.С. Новая философская энциклопедия. - М.: Мысль. 2001. - 250 c.

Сколимовски X. Философия техники как философия человека / X. Сколимовски // Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - С. 240-249. - 704 с. 

Спиркин А.Г. Философия 2-е изд. - М.: Гардарики, 2006. - 736 с.

Философия для технических вузов / В.О. Голубинцев, А.А. Данцев, B.C. Любченко. - 4-е изд., перераб. и доп. - Ростов н/Д: 2008. - 503 с. 

Философия / В.Д. Губин, Т.Ю. Сидорина, В.П. Филатов. - М.: ТОН - Остожье, 2001.

Философия науки и техники Учебное пособие / В.С. Степин, В.Г Горохов., М.А. Розов. - М.: Изд-во: Гардарики, 1999. - 400 с.

Нидем Д. Общество и наука на востоке и западе / Д. Нидем // Наука о науке: Сб. науч. статей / Отв. ред. В. С. Швырев. - М.: Наука, 1966. - С. 149-177.

Хабермас Ю. Техника и наука как «идеология» / Перевод с нем. M.J. Хорькова. - М.: Праксис, 2007. - 208 с.

Хайдеггер М. Поворот / Мартин Хайдеггер; пер. В.В. Бибихина // Хайдеггер М. Время и бытие. Статьи и выступления. - М.: Республика, 1993. - С. 253-258.

Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления: Пер. с немецкого. -- М.: Республика, 1993. -- 447 с. Основной текст: с. 221 -- 238, примечания: с. 420-423.

Штрёкер Э. Философия техники: трудности одной философской дисциплины / Э. Штрёкер // Философия техники в ФРГ. - М.: Прогресс, 1989. - С. 54-68.

Размещено на Allbest.ru