Енергозбереження в Україні

Устаткування має підлягати періодичному профілактичному оглядові, ремонтам за графіками.

3.2 Захисні засоби

Щоб надійно й безпечно користуватись електроенергією, потрібно знати, якою є напруга у мережі, і на якій напрузі працює те чи інше елек-троустаткування.

Залежно від мети використання розрізняють такі види електричної напруги:

- до 42В - використовується переважно для переносного і місцевого освітлення й роботи ручних електроприладів у небезпечних зонах (висока вологість, наявність металічних провідників тощо);

-127-220В - використовується для освітлення й роботи ручних електроприладів на виробництві та у побуті;

- 380 В - використовується при експлуатації промислових установок;

- понад 380В - використовується для передачі електроенергії на відстань (лінії електропередач) і для живлення окремих електроустановок спеціального призначення.

Основне завдання електробезпеки - мінімізувати можливість негати-вного впливу електричного струму на людину. Досягти цієї мети можна за допомогою таких заходів і засобів:

- безпечною і надійною конструкцією електроустановок;

- організаційними та технічними заходами щодо безпечної експлуатації електроустановок та використання електричної енергії;

- технічними засобами захисту.

Конструкція електроустановки має відповідати вимогам технічних умов і стандартів. При цьому, залежно від засобів електробезпеки, усі електротехнічні вироби поділяються на 5 класів: 0, 0І, І, ІІ, ІІІ.

Клас 0 - електрична установка має лише робочу ізоляцію як засіб захисту.

Клас 0І - крім робочої ізоляції на корпусі установки є пристрій для підключення його до заземлювача або нульового захисного провідника.

Клас І - установка має робочу ізоляцію і виконана таким чином, що підключити її до електричної мережі можна лише після під'єднання корпусу до заземлювача (нульового захисного провідника), а при від'єднанні від мережі - корпус відключається від заземлювача (нульового захисного провідника) в останню чергу.

Клас ІІ - захист забезпечується подвійною ізоляцією.

Клас ІІІ - для живлення установки можливо використання лише ма-лої напруги (до 42В).

Організаційні та технічні заходи електробезпеки передбачають: допуск до роботи на електроустановках осіб не молодше 18 років, які мають відповідне посвідчення, пройшли інструктаж і медичний огляд; призначення осіб, які відповідають за організацію та проведення робіт на електроустановках, електромережах; встановлення знаків безпеки та захисних огорож біля струмовідних частин; огородження робочих місць та вивішування плакатів безпеки; виконання робіт за нарядом не менше ніж двома працівниками із застосуванням електрозахисних засобів, використання механізмів і пристосувань при проведенні робіт на струмовідних частинах та поблизу них тощо.

Технічні засоби захисту - це пристрої, що слугують для захисту людини від ураження електричним струмом. До них належать:

- ізоляція струмвідних частин;

- недоступність для випадкового дотику до струмовідного устаткування;

- захисне заземлення;

- занулення; захисне відключення;

- захисне розділення електромережі;

- мала напруга;

- сигналізація про небезпеку дотику;

- електрозахисні засоби.

Стан ізоляції струмопровідних частин повинен відповідати Прави-лам використання електроустановок. Цими Правилами передбачене періодичне випробування ізоляції (2 рази на рік у приміщеннях зі складними умовами, підвищеною вологістю і 1 раз на рік у приміщеннях з нормальним середовищем). Ізоляція створює великій опір, який перешкоджає протіканню через неї струму. Опір ізоляції кожної установки або окремої ділянки електричної мережі має бути не меншим 0,5МОм. Якщо опір ізоляції знижується на 50% від початкового, мережу або ізоляцію міняють.

Більшість приладів широкого використання на виробництві та у по-буті мають подвійну ізоляцію, яка складається з робочої й додаткової. Остання запобігає дії струму на людину у випадку пошкодження основної ізоляції. Знак подвійної ізоляції позначається на інструменті у вигляді символу, що зображує два квадрати різних розмірів, розміщених один в одному. При роботі в приміщеннях без підвищеної небезпеки напруга елект-роприладів повинна бути не більше 220В. При роботі в приміщеннях у підвищеною небезпекою і за межами приміщень напруга електроприладів повинна бути не більше 36В. В особливих умовах дозволяється вико-ристовувати електроприлади напругою до 220В, але при наявності захи-сного відключення або надійного заземлення корпусу з використанням захисних засобів (діелектричні рукавички, килимки, калоші). В даних умовах необхідно застосовувати електричні машини II і III класів згідно ГОСТ 12.2.007.0-75. Недоступність для випадкового дотику до струмопровідного устаткування досягається застосуванням стаціонарних огороджень і розташу-ванням неізольованих електропроводів на великій висоті (ЛЕП), або у не-доступному місці. Для захисту від дотику до струмоведучих елементів комутаційних апаратів застосовують прилади закритої конструкції (паке-тні вимикачі, рубильники).

Захисне заземлення - навмисне електричне з'єднання із землею мета-левих струмопровідних не струмоведучих частин, на яких може з'явитися напруга. Заземлення - це сукупність заземлювача і заземлювальних про-відників. Заземлювачі можуть бути штучні (створені спеціально для зазе-млення електроустановок) і природні (металеві предмети, що знаходяться в землі і мають будівельне технологічне чи інше призначення). Для шту-чних заземлювачів застосовують вертикальні і горизонтальні електроди. Вертикальні - зі стальних прутів діаметром 10-12 мм, кутової сталі роз-міром 40Ч40 мм або стальних труб діаметром 30-50 мм, довжиною 2,5-3 м. Вертикальні електроди з'єднують стальною штабою розміром 4Ч12 мм або круглим дротом діаметром не менше 6 мм. Опір заземлюючого при-строю не повинен перевищувати 4-10 Ом (перевіряється щорічно).

Захисне заземлення переважно застосовується в трифазних мережах напругою до 1000 В, з ізольованою нейтраллю, і більше як 1000 В - з будь-яким режимом нейтралі. Основним параметром, що характеризує заземлюючий пристрій, є опір розтіканню струму, який залежить від опору землі. Наявність у ґрунті кислот і солей знижує опір розтікання, а при промерзанні і висиханні землі такий опір зростає.

Опір розтікання струму заземлювача визначають за спеціальною методикою.

Відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) захисне заземлення здійснюють:

- при напрузі змінного струму 380В і вище та 440В і вище для по-стійного струму у всіх електроустановках;

- при номінальних напругах змінного струму вище 42В та 110В по-стійного струму, що знаходяться в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також в електроустановках, які знаходяться на відкритій місцевості;

- при будь-якій напрузі змінного та постійного струму - у вибухоне-безепчних установках.

Занулення - навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих частин, на яких може з'явитися напруга. Нульовий захисний провідник з'єднує корпус установки з глухо за-земленою нейтраллю. Таке з'єднання на випадок пробивання ізоляції на корпус призводить до короткого замикання між фазним та нульовим про-відниками, а струм короткого замикання обумовить вимикання пошко-дженого обладнання (розплавлення плавких запобіжників або спрацю-вання автоматичних вимикачів).

Занулення застосовують у трифазних 4-х провідникових мережах на-пругою джерела живлення до 1000В з глухозаземленою нейтраллю. Це мережі напругою 660/380; 380/220 і 220/127В.

Відповідно до ПУЕ, занулення корпусів електроустаткування вико-ристовується в тих випадках, що й захисне заземлення. Слід відмітити, що одночасне заземлення та занулення корпусів електроустановок значно підвищує їх електробезпеку. Застосування металоконструкцій будівель, трубопроводів і облад-нання для утворення нульового робочого провідника заборонено.

Захисне відключення - це швидкодіючий захист, що забезпечує авто-матичне вимикання електричної установки при виникненні в ній небезпе-ки ураження людей електричним струмом.

За конструкцією пристрої, що вимикають, можуть реагувати на напругу корпуса відносно землі (дифреле), на струм замикання на землю тощо. Час вимикання їх повинен бути не більше 0,2 с.

Захисне розділення мереж - це розділення електричної мережі на окремі електрично не з'єднані між собою ділянки за допомогою поділяючих трансформаторів. Воно спрямоване на підвищення захисної ролі ізо-ляції струмовідних частин, що досягається або зменшенням ємкості мереж, або переходом від мереж з заземленою нейтраллю до мереж з ізольованою нейтраллю. Якщо єдину, сильно розгалужену мережу з ве-ликою ємкістю та малим опором ізоляції, поділити на низку невеликих мереж такої ж напруги, які мають незначну ємкість та великий опір ізо-ляції, то це різко покращує електробезпеку.

Мала напруга - це напруга до 42 Вт, яка не здатна викликати небез-печну електричну дію на людину за нормальних обставин. Використовується в переносних лампах, аварійному освітленні, ручному інструменті тощо.

Простим способом сигналізації про можливу небезпеку впливу елек-тричного струму є спеціальне маркування електрообладнання або його частин кольоровою гамою ізоляції проводів, а саме:

- силові ланцюги - чорний (темно-коричневий) колір;

- ланцюги управління, виміру, сигналізації, місцевого освітлення перемінного струму - синій (фіолетовий) колір;

- ланцюги з'єднання з нульовим проводом - голубий (сірий) колір.

- ланцюги заземлення - зелено-жовтий (зелений) колір.

Електрозахисні засоби використовують з метою попередження дії електричного струму, електричної дуги та електромагнітного поля на лю-дей, які працюють з електроустановками; вони підрозділяються на ізолю-вальні, огороджувальні та запобіжні.

Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції людини від частин електроустановок, що знаходяться під напругою, та від землі, якщо людина одночасно доторкається до землі чи заземлених частин еле-ктроустановок та струмопровідних частин (корпусів), які опинились під напругою. Використання цих засобів залежить від типу електроустано-вок:

- при роботах на електроустановках з напругою до 1кВ використовують діелектричні рукавички, ізольовані штанги, інструменти з ізольо

ваними ручками, струмовимірювальні кліщі, діелектричні калоші, килим-ки, ізольовані підставки;

- при роботах на електроустановках з напругою понад 1 кВ - ізольовані штанги, струмовимірювальні та ізолювальні кліщі, покажчики напруги, діелектричні рукавички, діелектричні калоші, килимки, ізольовані підставки.

Огороджувальні електрозахисні засоби - це переносні огорожі, щити та інші засоби, призначені для тимчасового огороджування струмопровідних частин, а також для їх заземлення. Запобіжні електрозахисні засоби призначені для захисту персоналу. Від випадкового падіння з висоти застосовують запобіжні пояси, для забезпечення безпечного піднімання на висоту - драбини, «кігті», для зме-ншення негативної дії світлової, теплової енергії та дії електромагнітного поля - захисні окуляри, щитки, рукавички, спецодяг тощо.

3.3 Організація пожежної безпеки

Робота з організації і забезпечення пожежної безпеки на підприємстві покладається на його керівника, а в цехах, службах, відділах і дільницях наказом керівника підприємства - на відповідних керівників. Постійно діюча пожежно-технічна комісія створюється на кожному підприємстві і очолюється головним інженером підприємства. Комісія проводить пожежно-технічне обстеження цехів, дільниць підприємства, розробляє заходи щодо зниження пожежної небезпеки окремих технологічних процесів і пожежної безпеки виробничих приміщень, обладнання, складів і всього підприємства загалом.

Пожежна охорона підприємства забезпечується добровільною пожежною дружиною (ДПД) і бойовими розрахунками в цехах, відділах, змінах, що складаються із службовців та інженерно-технічних працівників. З робітниками та інженерно-технічними працівниками, які влаштовуються на роботу, проводиться вступний загальний інструктаж з пожежної безпеки на підприємстві. Первинний інструктаж для них проводиться безпосередньо на робочому місці керівником з показуванням прийомів праці, що забезпечують пожежну і вибухову безпеку. Робітники, пов'язані з пожежонебезпечними речовинами і матеріалами, проходять додатково навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму з подальшою перевіркою знань. Пожежна охорона підприємств контролюється органами Державного пожежного нагляду, Головним управлінням пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України, відділами Державного пожежного нагляду, відділами внутрішніх справ, виконавчих комітетів, міських, районних Рад народних депутатів, частинами пожежної охорони міст, селищ міського типу і районних центрів.

Державний пожежний нагляд виконує такі функції:

- використовує контроль забезпечення об'єктів народного господарства і населених пунктів коштами на протипожежний захист, пожежною технікою і дотримання правил і норм пожежної безпеки;

- розробляє рекомендації з посилення протипожежного захисту об'єктів народного господарства і сприяє їх реалізації;

- розробляє правила пожежної безпеки будівель, споруд із зацікавленими організаціями;

- готує висновки згідно з проектами стандартів, що встановлюють вимоги пожежної безпеки, а також стандартів і технічних умов на пожежну техніку;

- контролює виконання проектними і будівельними організаціями протипожежних вимог;

- в складі державних комісій приймає в експлуатацію підприємства, будівлі і споруди; бере участь у розв'язанні питань організації пожежної охорони об'єктів народного господарства;

- веде пропаганду з питань боротьби з пожежами. Пожежно-профілактична робота на підприємстві проводиться:

- керівним складом воєнізованої та професійної пожежної охорони;

- членами добровільних пожежних дружин і пожежниками на громадських засадах;

- уповноваженими штатними особами, відповідальними за пожежну безпеку;

- членами пожежно-технічних комісій.

Організація, проведення пожежно-профілактичних заходів і контроль за дотриманням протипожежного режиму покладені на керівників служби підприємств. Керівники служби зобов'язані:

- встановити на кожному об'єкті служби відповідний протипожежний режим і зобов'язати суворо дотримуватися його всіма працівниками служби;

- вжити заходів щодо негайної ліквідації виявлених недоліків з пожежної безпеки і забезпечити інструктаж з пожежної безпеки для всіх робітників і службовців;

- проводити постійну роз'яснювальну роботу з питань пожежної безпеки.

Випадки виникнення пожежі ретельно аналізуються комісією, що призначається керівником підприємства. На основі матеріалів розслідування розробляються профілактичні протипожежні заходи.

Протипожежний режим - комплекс встановлених норм поведінки людей, правил виконання робіт і експлуатації об'єкта, спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки.

Пожежна профілактика - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження її поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. Пожежна профілактика буде ефективною, якщо постійно ведеться дослідження пожежної небезпеки об'єктів, приміщень і процесів.

Література

1. Коновалова Л.Л., Рожкова Л.Д. К 64 Электроснабжение промышленных предприятий и установок: Учеб. пособие для техникумов.- М.: Энергоатомиздат, 1989.- 528 слил.

2. Липкин Б.Ю. Л61 Электроснабжение промышленных предприятий и установок: Учеб для учашихся электротехн. специальностей средних спец. учеб. заведений. 4-е изд., перераб. и доп.- М.: Высш. шк.,1990.-366с.,ил.

3. Неклепаев Б.Н., Крючков И.П. Н 47 Электрическая часть электростанций и подстанций: Справочные материалы для курсового и дипломного проектирования: Учеб. пособие для вузов.-4-е., изд., перераб. и доп.- М.: Энергоатомиздат, 1989.- 608 с.: ил.

4. О-92 Охрана праці:Навч. посібник / За ред. В. Кучерявого.- Львів: Оріяна-Нова, 2007.-368 с,

5. Цигельман Н.Е.,Тульчин Н.К. Ц 56 Электроснабжение ,электрические сети и освещение. Изд.3-е, переработ. и доп. Учебник для электромехан. техникумов. М., Высш. шкала, 1970 488 с. силл.

Размещено на allbest.ru