Реконструкція котельні та теплової мережі по вулиці Шевченко 233

До складу лічильника тепла входить: тепло лічильник «Supercal 531», перетворювач витрати механічний, пара термоперетворювачів опору. Принцип роботи лічильника тепла заснований на зборі даних про температуру і витраті теплоносія, а також обчислення та архівації даних про спожитий кількості теплоти.

Дані про витрату теплоносія визначає та передає вимірювачу витратомір лічильника тепла, а дані про температури передаються від пари датчиків температури, які встановлені на подавальному і зворотному трубопроводах. Обчислювач лічильника тепла обробляє дані отримані від підключених датчиків і заносить виміряні та обчислені величини в архів.

3. Автоматизація теплових процесів

3.1 Автоматизація і контроль теплових мереж

Автоматизація систем теплопостачання включає регулювання (зокрема, стабілізацію) параметрів, управління роботою устаткування та агрегатів захист і блокування, контроль і вимірювання параметрів, облік витрат і споживаних ресурсів, телемеханізацію управління контролю та вимірювання. Автоматизація систем теплопостачання забезпечує високу якість управління роботою окремих об'єктів та всієї системи теплопостачання в цілому, підвищує надійність і рівень експлуатації систем теплопостачання, сприяє економії енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів.

В тепловій мережі слід передбачати автоматичні регулятори і блокіровки, забезпечуючи:

- заданий тиск теплоносія в подавальному або зворотному трубопроводах водяних теплових мереж з підтриманням в подавальному трубопроводі постійного тиску «після себе» і в зворотному - «до себе» (регулятор підбору);

- ділення водяної мережі на гідравлічно-незалежні зони при підвищенні тиску зверх припустимого;

- включення підживлюючих пристроїв в вузлах розсікання для підтримання статичного тиску води в відключеній зоні на заданому рівні;

Відбірні прилади з необхідною запірною арматурою для вимірювання:

- температури води в подавальних або зворотних трубопроводах перед секційними засувками, і як правило в трубопроводі відгалужень перед засувкою за рухом води;

- тиску води в подавальних і зворотних трубопроводах до і після секційних засувок регулюючих пристроїв, і як правило в подавальних і зворотних трубопроводах відгалужень перед засувкою;

- витрати води в подавальних і зворотних трубопроводах відгалужень;

В камерах слід передбачати місцеві показуючи контрольно-вимірювальні прилади для вимірювання температури і тиску в трубопроводах.

3.2 Автоматизація, контроль та облік в теплових пунктах

Автоматизація теплових пунктів повинна забезпечувати:

· підтримування заданої температури води, яка подається в систему гарячого водопостачання;

· регулювання подачі теплоти(теплового потоку) в систему опалення в залежності від температури зовнішнього повітря з метою підтримки заданої температури в приміщенні, яке опалюється;

· обмеження максимальної витрати води з теплової мережі на тепловий пункт шляхом встановлення регулятора витрати теплоти;

· підтримування потрібного перепаду тиску в подавальному та зворотному трубопроводах та вводі в систему опалення;

· мінімальний заданий тиск у зворотному трубопроводі системи опалення;

· захист системи споживання тепла від підвищення тиску або температури в трубопроводах;

· підтримку заданого тиску води в системі гарячого водопостачання;

· вимикання та вмикання живильних насосів.

Для обліку витрат теплоти та води споживачам потрібно встановлювати пристрої обліку теплоти.

Вузол обліку теплової енергії повинен бути обладнаний тепло лічильником, витратомір якого встановлений на подавальному трубопроводі, а термометри - в подавальному трубопроводі та в трубопроводі холодного водопостачання і тепло лічильником, витратомір(лічильник) якого встановлений на зворотному трубопроводі, а термометри - в зворотному трубопроводі та трубопроводі холодного водопостачання.

Управління режимами в тепловому пункті здійснюється за допомогою регуляторів різного призначення, непрямої дії. Такі регулятори регулюють процес з більшою точністю та використовуються в установах будь-якої потужності. Гідравлічні регулятори непрямої дії складаються із двох частин:

· вимірювально-керуючого пристрою(реле);

· виконавчо-регуляторного пристрою.

Характерною особливістю регуляторів непрямої дії є те, що при зміні величини регульованого параметра зусилля, яке виникає в чутливому елементі(датчику), приводить в дію допоміжне реле, яке відкриває доступ зовнішній енергії в механізм, що перевищує клапан регулюючого органу.

Регулювання витрати води. Регулятор підтримує постійну витрату води незалежно від коливань тиску в теплових мережах. В теплових пунктах постійну витрату теплоносія забезпечує регулятори непрямої дії.

Регулятори тиску в зворотному трубопроводі. Зменшення тиску в зворотному трубопроводі нижчого за необхідний статичний тиск системи, пов'язане з можливістю спорожнення місцевих систем тепло споживання. Для захисту місцевих систем від спорожнення в теплових пунктах використовують регулятори тиску прямої та непрямої дії, які називають регуляторами тиску «до себе».

Регулювання тиску в подавальному трубопроводі. Непередбачене підвищення тиску теплоносія перед місцевими системами теплоспоживання, вище за допустиме значення може викликати руйнування системи. Регулювання тиску води перед місцевими системами теплоспоживання здійснюється за допомогою регуляторів тиску «після себе».

Регулювання температури води. Регулювання постійної температури води, яка подається в систему гарячого водопостачання здійснюється за допомогою регуляторів температури прямої та непрямої дії. В закритих системах теплоспоживання постійна температура води, яка подається в систему гарячого водопостачання, підтримується шляхом зміни витрати теплоносія, який надходить в теплообмінник з теплової мережі.

На щиті управління теплового пункту слід передбачати світлову сигналізацію про включення резервних насосів і досягнення наступних граничних параметрів:

· Температура води, яка подається в систему гарячого водопостачання (мінімальні-максимальні);

· Тиску в зворотних трубопроводах систем опалення;

· Мінімального перепаду тисків в подавальному і зворотному трубопроводах теплової мережі і на вході і виході із ІТП;

· Рівня води або конденсату в баках і водозбірних приямках.

3.3 Диспетчеризація системи теплопостачання

Диспетчеризація системи теплопостачання необхідна для дистанційного контролю за роботою системи, архівування її параметрів, для дистанційного втручання у роботу системи (наприклад, для зміни настроєних параметрів).

Дистанційне управління поділяють на оповещательное і виконавче. Оповещательное управління здійснюється автоматично, за викликом і безперервно. Автоматичне оповіщення обладнується з метою передачі на пункт управління аварійно-попереджувального сигналу в разі виникнення аварії. За викликом з місця управління система сигналізації вимірювання дозволяє отримувати періодичну інформацію про стан контрольованих об'єктів або параметрів теплоносія. Система безперервного оповіщення організується на складних ділянках мережі для передачі технологічних параметрів.

Виконавча система призначена для подачі сигналу з пульта управління на зміну технологічних режимів, а також на включення або вимикання виконавчих органів. Централізоване диспетчерське управління подачі тепла до численним споживачам є найважливішим заходом підвищення надійності теплових мереж та продуктивності праці. Дистанційний контроль звільняє велику кількість постійних чергових у контрольно-розподільних, теплових пунктах і підстанціях, при цьому автоматична сигналізація створює найкращу оперативність щодо попередження аварій.

Диспетчеризація відкриває широкі перспективи для застосування систем автоматичного управління з введенням опитувальної інформації від контрольованих об'єктів на персональний комп'ютер на робочому місці диспетчера для вирішення найважливіших питань експлуатації:

1) вибору оптимального поєднання центрального, групового, місцевого та індивідуального регулювання теплового навантаження з урахуванням місцевих метеоумов і мікроклімату в окремих приміщеннях;

2) вибору оптимального варіанту розподілу теплового навантаження між основними і піковими джерелами тепла;

3) прискореної локалізації аварійних ділянок та організації оптимального режиму теплопостачання в аварійних ситуаціях;

4) вибору оптимальних умов технічної експлуатації систем теплопостачання.

На моніторі комп'ютера може відображатися різна інформація, пов'язана з роботою системи, наприклад, схеми з показаннями вимірюваних параметрів. Оператор може як постійно спостерігати за роботою технологічної системи, так і періодично виходити на зв'язок по мірі необхідності (коли необхідно проконтролювати або втрутитися в роботу системи).

4. Організація виробництва робіт при спорудженні теплових мереж

4.1 Транспортні роботи

Вибір типу транспорту і транспортних засобів для перевезення труб і трубних секцій потрібно проводити з урахуванням результатів техніко-економічних розрахунків залежно від об'ємувантажів, дальності перевезень, пори року та місцевих умов.

Транспортні засобиповинні бути обладнані пристроями, які забезпечують збереження кількості і якості труб, трубних секцій, обладнання і безпеку руху.

Усі спеціалізовані транспортні засоби повинні відповідати технічній документації на їх виготовлення та експлуатацію. Водії транспортних засобів, призначених для перевезення секцій (труб) повинні керуватися правилами дорожнього руху та інструкціями з експлуатації машин і механізмів.

До початку руху плетевоза, навантаженого секціями (трубами), маршрут протягом всього шляху повинен бути перевірений особою, відповідальною за безпечне перевезення вантажів на відповідність технічних характеристик транспортних засобів.

Перед перевезенням труб і секцій на автомобільному або тракторному поїзді необхідно:

- труби і секції надійно закріпити, а їх передні і задні торці закріпити проти поздовжнього зміщення обмежувачами-крюками, приєднаними канатом або ланцюгом до коника автомобіля і причепа;

- на відстані 0,5 м від задньої стінки кабіни встановити стальний щит товщиною 8 -10 мм;

- тягач і причіп автопоїзда надійно з'єднати запобіжним (аварійним) стальним канатом;

- тягач і передній причіп тракторного поїзда з'єднати жорстким зчепленням (дишлом), передні й задні причепи можуть бути сполучені як жорстким, так і гнучким зчепленням;

- труби або секції позначити позаду червоними прапорцями, а в темний час доби і вдень при видимості менше за 20 м - засвіченими ліхтарями червоного кольору.

4.2 Складування труб

Складування труб є складовою частиною провадження робіт при будівництві трубопроводів. При складуванні спочатку визначають і підготовляють місця складування, влаштовують під'їзні шляхи і підстави під склад труб, а потім оснащують склад труб необхідними машинами і обладнанням. Труби укладають у штабеля, забезпечуючи стійкість труб від розкачування при навантаженні і розвантаженні труб з транспортних засобів. Після розбирання штабеля труб елементи стелажу транспортують на нове місце складування. Склади для зберігання труб передбачаються в ППР і споруджуються за типовими проектами відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених Держбудом СРСР, санітарних норм, іншої нормативно-технічної документації, затвердженої в установленому порядку.

Площа складів повинна забезпечувати розміщення труб, прохід людей, проїзд транспортних і вантажопідйомних засобів. Повинен бути забезпечений відвід атмосферних опадів та ґрунтових вод. Склади повинні мати наскрізний або кругової проїзди завширшки не менше 4-5 м для транспортних і вантажопідйомних засобів. Труби укладають у штабель рядами по вертикалі і розташовують їх у седловинах між труб нижчого ряду. Штабелі труб розташовують у поперечному напрямку до проїжджої частини складу. Труби різного діаметру, ізольовані і неізольовані, зберігають окремо. Труби діаметром більше 300 мм слід укладати штабелями висотою не більше 3 м за допомогою автоматичних захоплень.

Склади для зберігання труб передбачаються проектом організації будівництва і ПВР, і повинні споруджуватися за типовими проектами відповідно до вимог діючих будівельних норм і правил, санітарних норм, іншої нормативно-технічної документації, затвердженої у встановленому порядку.

У разі відсутності автоматичних захоплень складувати труби слід у штабелі висотою не більше за 3 м. Інвентарне пристосування, повинне застосовуватися тільки заводського виготовлення.

При складуванні труб забороняється:

- укладати в один штабель труби різного діаметра;

- проводити укладання труб верхнього ряду до закріплення труб нижнього ряду;

- складувати разом ізольовані й неізольовані труби;

Як захисні пристрої можна використовувати опорні і розділові стійки. При складуванні труб з ізоляційним покриттям, місця контакту труб із стійками повинні бути облицьовані м'якими матеріалами (дерево, гума та ін.) для забезпечення збереження ізоляції.

4.3 Монтаж теплових мереж

Монтаж трубопроводів має бути виконаний спеціалізованими монтажними організаціями, при цьому технологія монтажу повинна забезпечувати високу експлуатаційну надійність роботи трубопроводів.

Укладку трубопроводів у траншею, канал або на надземні конструкції слід виробляти за технологією, передбаченої проектом виробництва робіт і виключає виникнення залишкових деформацій у трубопроводах, порушення цілісності протикорозійного покриття і теплової ізоляції шляхом застосування відповідних монтажних пристосувань, правильної розстановки одночасно працюючих вантажопідіймальних машин і механізмів.

Деталі, елементи трубопроводів (компенсатори, грязьовики, ізольовані труби, а також вузли трубопроводів та інші вироби) повинні бути виготовлені централізовано (в заводських умовах, цехах, майстернях) відповідно зі стандартами, технічними умовами та проектною документацією.

Конструкція кріплення монтажних пристосувань до труб повинна забезпечувати збереження покриття та ізоляції трубопроводів.

Прокладання трубопроводів у межах щитової опори необхідно виконувати з застосуванням труб максимальної постачальницько довжини. При цьому зварні поперечні шви трубопроводів повинні бути, як правило, розташовані симетрично щодо щитової опори.

Укладання труб діаметром понад 100 мм з подовжнім або спіральним швом слід робити зі зміщенням цих швів не менше ніж на 100 мм. При укладанні труб діаметром менше 100 мм зміщення швів має бути не менше трикратної товщини стінки труби.

Крутовигнуті і штамповані відводи трубопроводів дозволяється зварювати між собою без прямої ділянки.

Приварка патрубків і відводів у зварні стики і гнуті елементи не допускається.

При монтажі трубопроводів нерухомі опори та підвіски повинні бути зміщені щодо проектного положення на відстань, вказане в робочих кресленнях, в бік, зворотний переміщенню трубопроводу в робочому стані.

При відсутності даних у робочих кресленнях нерухомі опори та підвіски горизонтальних трубопроводів повинні бути зміщені з урахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря при монтажі на наступні величини:

*ковзаючі опори і елементи кріплення підвісок до труби - на половину ті-теплового подовження трубопроводу в місці кріплення;

*катки каткових опор - на чверть теплового подовження.

Пружинні підвіски при монтажі трубопроводів необхідно затягувати у відповідності з робочими кресленнями.

Розтяжку П-подібного компенсатора, слід виконувати після закінчення монтажу трубопроводу, контролю якості зварних стиків (крім замикаючих стиків, використовуваних для натягування) та закріплення конструкцій нерухомих опор.

Розтяжка компенсатора повинна бути проведена на величину, зазначену в робочих кресленнях, з урахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря під час зварювання замикаючих стиків.

Розтяжку компенсатора необхідно виконувати одночасно з двох сторін на стиках, розташованих на відстані не менше 20 і не більше 40 діаметрів трубопроводу від осі симетрії компенсатора, за допомогою стяжних пристроїв, якщо інші вимоги не обґрунтовані проектом.

При підземному прокладанні теплових мереж установка компенсаторів у проектному положенні допускається тільки після виконання попередніх випробувань трубопроводів на міцність і герметичність, зворотної засипки трубопроводів безканальної прокладки, каналів, камер і щитових опор.

На ділянці трубопроводу між стиками, використовуваними для розтяжки компенсатора, не слід здійснювати попереднє зміщення опор і підвісок в порівнянні з проектом (робочим проектом).

Безпосередньо перед складанням та зварюванням труб необхідно провезти візуальний огляд кожної ділянки на відсутність в трубопроводі сторонніх предметів і сміття.

4.3.1 Земляні роботи

Для початку виконання земляних робіт необхідно отримати дозвіл на виконання робіт. Необхідною умовою початку повинна бути будівельна готовність траншеї.

Тип траншеї вибирають в залежності від умов виробництва робіт. Траншеї в кріпленнях слід застосовувати тільки в обмежених умовах, коли ширина проїзду не дозволяє влаштовувати широкі поверху траншеї з похилими стінками або коли траса прокладки розташована поблизу будівлі і загрожує стійкості його фундаментів. Кріплення траншей з вертикальними стінками, що розробляються землерийними машинами, має здійснюватися інвентарними щитами, клетями і іншими конструкціями, опускають і розкріплювати зверху, без спуску в траншею.

Ширина траншеї по дну для укладання трубопроводів при безканальному прокладанні двох трубопроводів приймається в залежності від діаметра трубопроводів та повинна бути не менше 1 метра.

Земля при розриванні траншеї повинна викидатися на одну сторону, друга сторона траншеї (брівка) повинна залишатися вільною для стикування труб та інших монтажних робіт. Викинута із траншеї земля повинна лежати не ближче 0,5 м. від краю траншеї. При безканальному прокладанні трубопроводів компенсатори та засувки на лініях встановлюють у камерах. Тому при такому прокладанні ділянка траншеї вважається готовою під укладання труб тільки тоді, коли окрім земельних робіт виконані і бетонні основи цих камер і перевірені їх відмітки.

Риття траншей проводитися головним чином екскаваторами з ємністю ковша 0,25 до 1 м3. Екскаватори мають змінне обладнання, що складається з прямого і зворотного лопат, драглайна і кранового устаткування. Наявність змінного обладнання дає можливість використовувати екскаватори для риття траншей з укосами і вертикальними стінками, кранове обладнання дозволяє вести монтаж колодязів і трубопроводів.

Після розбивки траси екскаватор встановлюють по осі траншеї або ж зі зміщенням щодо осі на відстані, необхідне для подачі грунту у відвал, і виробляють виїмку ґрунту нижче рівня стоянки поздовжньої проходкою. При односторонньому відвалі грунт з верхніх шарів необхідно укладати в найбільш віддалені частини відвалу, поступово наближаючи місця розвантаження до бровки укосу в міру поглиблення траншеї. Недобір грунту до проектної позначки дна траншеї допускається не більше 0,2 м. Траншеї не повинні мати в стінках виїмок і навісів ґрунту.

Труби повинні бути укладені на міцну основу. Це необхідно для того, щоб вони не просідали, що може привести до розладу стиків і руйнування труб. Труби, що укладаються на дно траншеї, має щільно по всій довжині прилягати до грунту, для чого необхідно ретельна підготовка і планування дна траншеї. Правильність укладання труб перевіряється геодезичними інструментами або натяжними тросами і рівнями.

Для монтажу трубопроводів застосовують автокрани, пневмоколісні крани, крани на гусеничному ходу і трубоукладчики, кожен з яких підбирають з урахуванням його вантажопідйомності в залежності від вильоту стріли.

Крани на гусеничному ходу мають набагато більшу опору на грунт, ніж автокрани. Крім того, вони володіють великою прохідністю в весняних і осінніх умовах, а експлуатаційна вартість їх на 10-12% нижче.

Мал. 5. Визначення вильоту стріли автомобільного крана для опускання труб у траншею, з укосами.

При укладанні труб в траншею з укосами виліт стріли автомобільного крана визначається за формулою:

L=a+б+в;

де а - відстань від осі трубопроводу до бровки траншеї (м), дорівнює 0,5 м;

б - відстань від брівки траншеї до виносних опор крана, дорівнює 1м;

в - відстань від виносних опор до осі обертання крана,(м), для крану К-52 дорівнює 1,4 м.

L= 0,5+1+1,4=2,9 м

Для монтажу трубопроводів застосовують автокрани, пневмоколісні крани, на гусеничному ходу і трубоукладачі, кожен з яких підбирають з урахуванням його вантажопідйомності в залежності від вильоту стріли.

4.3.2 Такелажне обладнання

Основним такелажним устаткуванням для прокладення теплопроводів служать автокрани вантажопідйомністю від 3 до 7,5 тонни і трубоукладчики на гусеничному ходу. В деяких випадках буває зручно користуватися спеціальними монтажними треногами, забезпеченими талями або ручними лебідками.

Доставку труб на монтажний майданчик роблять автотрубозавозами, тобто автомашинами, пристосованими для перевезення труб. Для пересування в польових умовах і не по асфальтованих дорогах зручні трактори з причепами. З монтажного зварювального майданчика труби, зварені в ланки завдовжки по 30-36 м, розвозяться на трасу спеціальними плетевозами або розтаскуються тракторами волоком. У останньому випадку треба оберігати кінці труб від попадання в них землі, яка може засмітити трубопровід.

До початку монтажних робіт повинні потурбуватися, щоб було заготовлена достатня кількість інвентарних строп із сталевого тросу відповідного розміру.

4.3.3 Експлуатація одноковшевих екскаваторів

Під час роботи одноківшевого екскаватора вільний простір між задньою стінкою кузова і забоєм або спорудою при будь-якому положенні стріли повинен бути не менше за 1 м.

При пересуванні гусеничного екскаватора привід ходової візки повинен знаходитися позаду, а при спусках з ухилу - попереду. Ківш повинен бути спорожнений і знаходитися не вище 1 м від ґрунту, а стріла повинна бути встановлена по ходу екскаватора.

При русі крокуючого екскаватора ківш повинен бути спорожнений, а стріла - встановлена в сторону, протилежну напрямку руху екскаватора.

При русі екскаватора на підйом або при спусках необхідно передбачати заходи, що виключають мимовільне ковзання.

Перегін екскаватора повинен здійснюватися по трасі, розташованій за межами призми обвалення, що має ширину, достатню для маневрів. Перегін повинен здійснюватися за сигналами помічника машиніста. Для крокуючих екскаваторів допускається передача сигналів від помічника машиніста до машиніста через третього члена бригади.

Екскаватор необхідно розташовувати на уступі, не перевищує допустимого технічним паспортом екскаватора. Відстань між укосом уступу повинна бути не менше 1 м.

При навантаженні у залізничні вагони бригада повинна підкорятися сигналам машиніста екскаватора.

При навантаженні в автотранспорт водії повинні підкорятися сигналам машиніста екскаватора.

Канати повинні відповідати паспорту і мати сертифікат заводу-виробника. Канати підвіски стріли підлягають огляду один раз на тиждень механіком дільниці.

Підіймальні, тягові і напірні канати підлягають огляду в терміни, установлені на підприємстві

У разі загрози обвалення уступу машиніст екскаватора зобов'язаний припинити роботу, відвести екскаватор в безпечне місце і поставити до відома технічного керівника зміни.

Для виведення екскаватора з вибою необхідно завжди мати вільний прохід. Негабаритні шматки гірничої маси повинні укладатися в один шар, не створюючи перешкод для переміщення обладнання на майданчику.

При роботі екскаватора на грунтах повинні здійснюватися спеціальні заходи, що забезпечують її стійке положення.

Вантаження гірничої маси у вибоях з контактними мережами електрофікованого транспорту в думпкари допускається за умови здійснення заходів по безпечним методам роботи.

Під час роботи одноківшевим екскаватором забороняється:

- повертати платформи з невиведеним із ґрунту ковшем;

- підтягати стрілою вантаж, розташований не під роликом стріли;

- чистити, змащувати, ремонтувати машини або регулювати на них гальма при піднятому ковші;

- виконувати які-небудь роботи між забоєм і екскаватором;

- знаходитися в радіусі дії стріли екскаватора плюс 5 м;

- сходити з екскаватора при піднятому ковші

- переганяти бульдозер своїм ходом (до місця роботи, на пункт стоянки машин) із низько опущеним ножем відвалу;

- включати задній хід руху бульдозера без подачі попереджувального сигналу.

4.3.4 Експлуатація кранів-трубоукладачів

Трубоукладальники - самохідні вантажопідйомні машини з неповоротною А-подібною стрілою - можуть бути використані для монтажу трубопроводів, зварених в секції, і установки залізобетонних конструкцій каналів і камер.

Прибулий із заводу або з капітального ремонту, а також після перебазування трубоукладач повинен бути оглянутий, перевірений і випробуваний особою, відповідальною за технічний стан механізмів, після чогоможе бути введений в експлуатацію.

Машиніст трубоукладача повинен ретельно оглянути й випробувати всі механізми трубоукладача, перевірити наявність набору інструментів, такелажу, пристосування і прийняти його за актом.

Через кожні 12 міс. трубоукладачі, що знаходяться в експлуатації, повинні піддаватися технічному огляду. Технічний огляд, включаючи статичне й динамічне випробування, проводить особа, що відповідає за технічний стан вантажопідіймальних механізмів.

Статичне випробування повинно проводитися під навантаженням, що перевищує вантажопідйомність трубоукладача на 25% при найбільшому й найменшому вильотах стріли. Вантаж підіймається на висоту 100 - 200 мм і витримується в такому положенні 10 хв.

Забороняється працювати на трубоукладачі у разінаявності наступних дефектів:

- тріщин у відповідальних частинах металоконструкцій (стрілі, рамі та ін.);

- недопустимогозносу стальнихканатів, крюкай механізму підіймання;

- несправності гальм;

- поломки собачки храпового механізму стрілового барабана лебідки;

- пробуксовки муфти відбору потужності.

Транспортування вантажів трубоукладачем дозволяється тільки в межах території будівельного майданчика, причому щоб уникнути розгойдування вантажів повинні застосовуватися розтяжки. Поза межами будівельного майданчика транспортування вантажів трубоукладачем забороняється.

4.4 Опускання, укладання трубних плітей, зварювальні роботи

При безканальному прокладанні трубопроводу відмітки дна траншеї до укладання труб перевіряють нівеліром. Укладається в траншею трубопровід не повинен спиратися на камені, цеглини і інші домішки, що містяться в грунті підстави. Їх необхідно видалити, а утворилися поглиблення засипати піском і утрамбувати. Укладання труб на мерзлий грунт не допускається, за винятком не схильних до змерзання піщаних гравелистих грунтів. Труби йдуть укладати на підсипку з непромерзшего грунту.

Опускання в траншею труб, ланок або плітей повинно проводитися плавно. Скидання труб, ланок або батогів з бровки в траншеї забороняється.

Уздовж відкритої на повний профіль і прийнятої під монтаж траншеї розкладають короткі дерев'яні лежні і на них укладають привезені з варильної майданчики ланки. Тут ланки стикують у батога і виробляють ізольовані роботи. Зварні стики залишають неізольованими.

Після закінчення ізольованих робіт впоперек траншеї укладають довгі лежні, які повинні перекривати траншею з кожної сторони на 0,75 м. Поперечний переріз лежнів і відстань між ними вибирають такими, щоб вони витримували вагу пліті трубопроводу з ізоляцією без видимого прогину. Після укладання довгих лежнів зварена і ізольована батіг труб укладається на них по осі траншеї. Якщо труби були ізольовані раніше і ізольовані роботи, а трасі робити не потрібно, ланки зварених труб відразу укладають на довге лежання по осі траншеї і на них складаються і зварюють ланки в батоги.

Подає труба, як правило, укладається праворуч за рухом теплоносія.

Опускання батогів на дно траншеї проводиться автокранами і трубоукладачами. Автокрани та трубоукладачі не повинні підходити до траншеї ближче, ніж на відстань, визначену виробництва робіт площину стріли машини повинна бути перпендикулярна осі траншеї.

Строповка батоги труб проводиться в двох або трьох точках. Після стропування батіг піднімають кранами або трубоукладачами на 0,2 - 0,3 м. Переконавшись в надійності стропування та стійкості механізму, прибирають з-під батога лежні і плавно опускають на дно траншеї. Після вивірки положення батоги на дні траншеї знімають стропи, пересувають крани або трубоукладачі, і цикл повторюється.

Укладання трубопроводів «змійкою» у вертикальній або горизонтальній площині не допускається. Відхилення від проектного положення трубопроводів не повинні перевищувати в плані 10 мм, по вертикалі ±5 мм, по ухилу +0,001. Після опускання всій батоги проводять ремонт ізоляції в місцях, пошкоджених при опусканні, і виробляють стикування і зварювання батогів.

Засипання траншей при безканальному прокладанні слід виробляти, вживаючи заходів проти пошкодження трубопроводу та його ізоляції сбрасываемым грунтом. Механізоване скидання ґрунту, а траншею допускається робити тільки після засипання пазух, а також трубопроводу грунтом на висоту не менше 0,2 м над верхом труб.

Зварювальні роботи повинні бути організовані таким чином, щоб найбільша кількість зварювальних стиків виконувалась за допомогою зварювальних тракторів або напівавтоматів. Для цього в залежності від довжини траси, заданих темпів і присутності такелажного та зварювального обладнання впродовж траси організовують одну, або декілька стаціонарних зварювальних площадок. На цих площадках труби, доставлені зі складу, або залізничній станції, укрупнюють в ланки. Зварні з'єднання трубопроводів повинні виконуватися електродугового ручний або напівавтоматичним зварюванням.

4.5 Монтаж труб ППУ

Монтаж попередньо ізольованих труб і елементів трубопроводів повинен проводитись згідно вимог (ГОСТ 24297, ДБН А 3.1-5, ДБН А 3.1-3, НПАОП 0.00-1.11, НПАОП 0.00-1.16, СНіП 3.05.03) та рекомендацій і інструкцій, розроблених підприємством-виготовлювачем даної продукції. Всі роботи проводити з дотриманням вимог безпеки при виконанні монтажних робіт, даних рекомендацій та вимог проектної та нормативної документації (ГОСТ 12.3.038, ГОСТ 16037, СНіП 2.04.07, СНіП 2.04.14, НПАОП 45.2-7.02-80, ДСТУ Б В.2.5-31:2007).

При зарубці стику з використанням стику заливального або стику з шкаралупи ППУ, де в якості захисного шару використовується оцинкований кожух і термозбіжна стрічка, зварювання труб проводиться не залежно від наявності матеріалів для закладення стиків. Для компенсації температурних розширень трубопроводів в ППУ ізоляції застосовуються природні компенсатори - відводи, П-подібні і Г-образні, а також сильфонні компенсатори осьові (КСВ) у відповідній прокладці захисній оболонці. Компенсатори працюють на стиск, що враховується в процесі прокладки труби ППУ. Виробниками ППУ ізоляції також поставляються теплоізольовані пінополіуретаном кульові крани для гарячої пари і гарячої води, а також елементи трубопроводу з кабелем виведення (кінцеві та проміжні), а також заглушки ізоляції

Підготовчі роботи

Перед виконанням монтажних робіт попередньо ізольованих труб і елементів трубопроводів, монтажна організація повинна:

· провести вхідний контроль основних матеріалів, напівфабрикатів, зварювальних матеріалів згідно ГОСТ 24297;

· ознайомитись з проектом теплової мережі, монтажною схемою, технологічними картами;

· ознайомитися з технологією проведення зварювальних робіт;

· ознайомитись з технічними рішеннями і заходами по безпечному проведенню робіт на об'єкті.

Вкладання трубопроводів

Після виконання земляних робіт та підготовки траншеї приступають до монтажу і вкладання труб в траншею. Прямі ділянки трубопроводу після монтажу на майданчику вкладаються в підготовлену траншею за допомогою вантажопідіймальних механізмів. На будівельному майданчику труби і елементи трубопроводів можна переміщувати за допомогою вантажопідіймальних механізмів, вручну, або обережно перекочувати.

Перед зварюванням попередньо ізольованих труб і елементів трубопроводів необхідно одягнути на труби поліетиленові муфти, на кінці труб - кінцеві нероз'ємні ковпаки, попередньо сформовані рукави кінцеві,гумові кільця та інші деталі, передбачені проектом, і монтування яких буде не можливим після зварювання сталевих труб і елементів трубопроводів.

Розрізання попередньо ізольованих труб виконувати наступним чином:

· точно заміряти необхідну довжину відрізка і позначити лінію розрізу сталевої труби на захисній поліетиленовій оболонці;

· відміряти на захисній оболонці в обидві сторони від лінії розрізу сталевої труби довжину (L) неізольованих кінців для даного типорозміру.

По лінії розрізу необхідно пилкою прорізати захисну трубу:

· розрізання провести обережно, щоб не пошкодити сигнальних дротів;

· зробити поздовжній розріз на ділянці, яка вирізається для зняття частини захисної труби;

· зняти частину захисної труби і обережно, не пошкодивши сигнальних дротів, зняти пінополіуретанову ізоляцію;

· посередині ділянки розрізати сигнальні дроти;

· розрізати сталеву трубу і підготувати торці до зварювання.

Зварні з'єднання попередньо ізольованих труб і елементів трубопроводів.

4.6 Монтаж арматури компенсаторів і дренажного обладнання

Уся арматура повинна поступати на монтаж заздалегідь перевірена на заводі монтажних заготівель з набитими сальниками тиску, що зазнав. Засувки, вентилі і тому подібне повинні поступати на монтаж у зборі з приєднувальними патрубками завдовжки 250-350 мм. Приєднувальні патрубки повинні мати на кінцях зняті фаски під зварювання. Вузли управління мають бути зібрані на заводі і випробувані тим же тиском, яким випробовуватиметься теплопровід на майданчику.

Арматура має бути встановлена так, щоб до неї був забезпечений зручний доступ для експлуатації і ремонту. Місця установки арматури на трасі повинні повністю оберігати арматуру від сприйняття яких-небудь зусиль, що вигинають. Установку усіх вузлів і арматури роблять спочатку на основних магістралях, а потім на відгалуженнях.

Зварний стик, суміжний з фланцем, зварюється лише після затягування усіх болтів на фланці. Приварювання до трубопроводів нерухомих опор роблять після установки арматури і затягування усіх фланців, але до установки компенсаторів.

Дренажні пристрої служать для: видалення води із теплофікаційних трубопроводів при їх спорожненні та для видалення ґрунтових вод. В якості дренажних труб застосовуються збірні трубофільтри з грубозернистого керамзитобетону, керамічні труби, бетонні та безнапірні азбоцементні труби.

Спускання води із теплопроводів встановлюється в точках вказаних в проекті та виконується в каналізацію, або в бетонні приямки, в камерах. В останньому випадку встановлюються спеціальні насосні установки з відцентровими насосами для відкачування води із приямків в каналізацію.

4.7 Випробування пуск і наладка теплових мереж

Після закінчення монтажу всі технологічні трубопроводи випробовують на міцність і щільність. Перевірити трубопроводи на міцність і щільність можна гідравлічним способом.

При гідравлічному випробуванні у верхніх точках випробовується трубопроводу встановлюють повітряники, а в нижніх точках - спускні. Гідравлічне випробування проводиться при позитивній температурі не раніше ніж через добу після останньої зварювання або склеювання трубопроводу.

При гідравлічному випробуванні теплових мереж послідовність проведення робіт така:

а) проводять очищення теплопроводів;

б) встановлюють манометри, заглушки і крани;

в) підключають воду і гідравлічний прес;

г) заповнюють трубопроводи водою до необхідного тиску;

д)проводять огляд теплопроводів і позначають місця, де виявлені дефекти;

е) усувають дефекти;

є) виробляють друге випробування;

і) відключають від водопроводу і виробляють спуск води з труб;

к) знімають манометри й заглушки.

Гідравлічне випробування теплових мереж роблять двічі: спочатку перевіряють міцність і щільність теплопроводу без обладнання та арматури, після весь теплопровід, який готовий до експлуатації, з встановленими грязьовика, засувками, компенсаторами . Повторна перевірка потрібна для того, щоб при змонтованому обладнанні та арматурі важче перевірити щільність і міцність зварних швів.

У випадках, коли при випробуванні теплопроводів без обладнання та арматури має місце, де тиск падає за приладами, значить, наявні зварні шви нещільні. Падіння тиску при випробуванні трубопроводів з встановленим обладнанням і арматурою, свідчить проте, що крім стиків виконані з дефектами ще сальникові ущільнення або фланцеві з'єднання.

При попередньому випробуванні перевіряється на щільність і міцність не тільки зварні шви, а і стінки трубопроводів, через те що буває, що труби мають тріщини, свищі та інші заводські дефекти. Випробування змонтованого трубопроводу повинні виконуватися до монтажу теплоізоляції. Крім цього трубопровід не повинен бути засипаний . Коли трубопровід зварений з безшовних труб суцільнотягнутих, він може пред'являтися до випробування вже ізольованим, але тільки з відкритими зварними стиками.

При остаточному випробуванні підлягають перевірці місця з'єднання окремих ділянок , зварні шви грязьовиків і сальникових компенсаторів, корпуси обладнання, фланцеві з'єднання. Під час перевірки сальники повинні бути ущільнені. Для заповнення трубопроводів водою і гарного видалення з труб повітря водопровід приєднують до нижньої частини теплопроводу.

Випробування проводять тиском, що дорівнює робочому з коефіцієнтом 1,25. При випадках випробування теплопроводу без обладнання та арматури тиск піднімають до розрахункового і витримують його протягом 10 хв, контролюючи при цьому падіння тиску, після знижують його до робочого, проводять огляд зварних з'єднань і обстукував стики. Випробування вважають задовільними, якщо відсутня падіння тиску, немає течі і потіння стиків.

Випробування з встановленим обладнанням і арматурою проводять з витримкою протягом 15 хв, проводять огляд фланцевих і зварних з'єднань, арматури і обладнання, сальникових ущільнень, після тиск знижують до робочого. Після випробування воду необхідно видаляти з труб повністю. Як правило, вода для випробувань не проходить спеціальну підготовку і може знизити якість мережної води і бути причиною корозії внутрішніх поверхонь труб.

Пневматичне випробування трубопроводу на міцність здійснюють у тих випадках, коли неможливе проведення гідравлічного випробування ,а також коли проектом передбачено випробування трубопроводів повітрям або інертним газом.

Відчувати трубопроводи покладається під безпосереднім керівництвом виконавця робіт чи майстра в суворій відповідності до вказівок в проекті і спеціальних інструкціях і з вимогами. Перед початком робіт по випробуванню лінію трубопроводу умовно розбивають на окремі ділянки, проводять його зовнішній огляд, перевіряють технічну документацію, встановлюють повітряні і спускні вентилі, манометри, тимчасові заглушки і під'єднають тимчасовий трубопровід від наповнювальних і опресовувальних агрегатів.

Використання для цього встановленої на трубопроводі запірної арматури не допускається. Приєднують випробовуваний трубопровід до гідравлічного пресу, насосу, компресора або повітряної мережі, що створює необхідне випробувальний тиск, через два запірних вентиля.

Манометри, що застосовуються при випробуванні трубопроводів, повинні бути перевірені і опломбовані. Манометри повинні відповідати класу точності не нижче 1,5 , мати діаметр корпусу не менше 150 мм . Термометри, застосовувані при пневматичному випробуванні, повинні мати ціну поділки не більше 0,1°С.

Пуск водяних теплових мереж починається з наповнення секційного ділянки водопровідною водою, що нагнітається в зворотну магістраль під натиском підживлювальної насоса. У теплу пору року мережі наповнюються холодною водою. При температурі зовнішнього повітря нижче + 1 ° С щоб уникнути замерзання води рекомендується нагрівати її до 50 ° С. У період заповнення на зворотному трубопроводі перекриваються всі спускні крани і засувки на відгалуженнях, відкритими залишаються лише воздушник.

Після закінчення заповнення зворотної лінії відкриваються засувки на перемичці і аналогічним чином проводиться заповнення трубопроводу, що подає секції.

Повне видалення всіх забруднень проводиться чистової промиванням водою з міського водопроводу, що нагнітається в трубопроводи зі швидкістю 3-7 м/с сітьовими насосами. При підземному прокладанні мереж вимивання грязі, великих часток окалини і піску проводиться через відкриті дренажі і грязьовики, встановлені на секційному ділянці в кінці подаючого і зворотного трубопроводів. При надземному прокладанні чистову промивку роблять у процесі налагодження теплопроводів, використовуючи для цієї мети станційні та абонентські грязьовики. У міру скупчення шламу гідравлічний опір грязьовиків зростає, для їх чищення необхідна зупинка циркуляції з перекриттям засувок з обох сторін від грязьовика..

Після чистової промивання грязьовики демонтують або видаляють з них сітки. У залежності від довжини мереж промивка може здійснюватися відразу на всій довжині магістралі або на окремих ділянках з послідовним включенням кожного наступного ділянки після промивки попереднього, використовуючи при цьому циркуляцію води через мережеві перемички.

Промивання мереж навіть при великих швидкостях циркуляції не забезпечує належної чистки труб. Для скорочення витрат промивної води і поліпшення чистоти труб особливо великого діаметра застосовується гідропневматична промивка, яка здійснюється нагнітанням у воду стисненого до 0,3 МПа повітря через кілька дренажних пристроїв. Стисле повітря перемішує у воді осіли окалину, пісок і з підвищеною швидкістю викидає їх через інші спускні крани.

У момент впуску повітря в трубопровід з водою не допускається перебування спостерігачів у каналах і камерах.

Пуск теплових пунктів, підстанцій і вводів зводиться до випробування щільності і міцності обладнання і трубопроводів. Перевірку щільності і міцності проводять гідравлічним обпресуванням, що виконується в теплу пору року, коли температура в приміщенні не нижче +5 ° С.

При наявності насосних підстанцій на зворотних трубопроводах насоси повинні включатися в роботу до включення споживачів тепла. Насоси підстанцій на подаючих трубопроводах повинні включатися після включення абонентських вводів для поступового збільшення наявного напору в мережі. Перед обпресуванням теплові пункти відключають від теплової мережі шляхом закриття вхідних арматури і установки заглушок під фланцеві з'єднання за арматурою.

4.8 Здача системи в експлуатацію

Приймання робіт по монтажу теплової мережі виконується генеральним підрядчиком на основі результатів гідравлічних та теплових випробувань, поверхневого огляду та перевірки дії всіх приладів. При зовнішньому огляді та перевірці дії приладів повинні бути встановлені відповідність виконуваного монтажу, вимогам проекту та правилам проведенням робіт; правильність уклонів трубопроводів і надійність всіх кріплень; відсутність витоку води; правильність встановлення обладнання в відповідності з проектом та монтажними положеннями; справність і ефективність дії всіх частин та обладнання системи, а також безшумність дії всіх агрегатів.

При здачі приймальній комісії змонтованих приладів монтажна організація повинна пред'явити: робоче креслення устаткувань з пояснювальною запискою та нанесеними на них змінами, допущеними при виконанні робіт, і документи угоди цих змін; акти приймання закритих робіт та акти проміжного приймання конструкцій; акти попередніх випробувань системи; паспорти обладнання і акти випробовувань матеріалів, деталей та конструкцій, а також журнали зварювальних робіт по відповідальному зварюванні; сертифікати на труби електроди та дроту, використані на відповідальні зварювальні роботи.

5. Техніка безпеки при виробництві робіт та експлуатації систем теплопостачання

5.1 Охорона праці. Загальні положення

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також Кодекс законів про працю України.

Охорона праці -- це система правових, соціально економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Шкідливий виробничий чинник -- виробничий чинник, вплив якого може за певних умов може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий чинник - виробничий чинник вплив якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника.

Небезпечні та шкідливі чинники за своїм походженням та природою дії поділяються на групи:

- фізичні;

- хімічні;

- біологічні;

- психофізіологічні;

- соціальні.

Хімічні небезпечні та шкідливі чинники за характером дії бувають:

-загально токсичні;

-подразнювальні;

-мутагенні;

-канцерогенні;

-такі що впливають на репродуктивну функцію.

5.2 Основні положення закону України «Про охорону праці»

Важливе місце в охороні праці належить саме законодавчому регулюванню охорони праці, який був прийнятий 14 жовтня 1992 року. Держава створила умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості у виборі професії для громадян та роду трудової діяльності, здійснюються програми професійно-технічного навчання та підготовки і перепідготовки робітників.

В Законі України «Про охорону праці» задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці,проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці. Працівник зобов'язаний:

-- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

-- додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

-- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій . Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Також згідно з законом, державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та

соціальної політики України;

- міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

- місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

- асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.

5.3 Організація охорони праці на підприємстві

Охорона праці на виробництві починається з організації управління охороною праці.

Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» - служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно - технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально - профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій в процесі праці.

Основні завдання служби охорони праці:

· відпрацювання ефективної системи управління охорони праці на підприємстві та сприяння вдосконаленню діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожного працівника;

· забезпечення професійної підтримки рішень роботодавця щодо цих питань;

· організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров'ю працівників;

· вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;

· контроль за додержанням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (за наявності) галузевої угоди, розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства.

· інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Функції служби охорони праці:

· розробляють спільно з іншими підрозділами комплексні заходи, плани, програми з поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму і професійних захворювань;

· готують проекти наказів з питань охорони праці і подають їх на розгляд роботодавцю;

· проводять перевірки дотримання працівниками нормативно-правових актів з охорони праці;

· складають звітність з охорони праці;

· проводять з працівниками інструктажі з охорони праці;

· ведуть облік та аналізують причини виробничого травматизму;

· забезпечують належне оформлення та зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчасну передачу її в архів для тривалого зберігання;

· складають за участю керівників підрозділів підприємства переліки професій, посад і видів робіт, щодо яких повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, надають допомогу під час їх розроблення;