Електроустаткування підприємства

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний механіко-технологічний технікум

Дипломний проект

Електроустаткування підприємства

5.090609. Д-207. 01. ПЗ

Студент М.В. Іванець

Консультанти:

технічна частина В.В. Олійник

електробезпека Г.А. Зубок

економічна частина Л.А. Мороз

графічна частина Ю.Б.Седлеш

Нормоконтроль Т. О. Вороніна

2010



Вступ

1 Технічна частина

1.1 Характеристика об'єкту проектування

1.2 Технічна характеристика підприємства,цеху

1.3 Характеристика споживачів електроенергії. Категорія електропостачання

1.4 Відомість споживачів електроенергії

1.5 Вибір схеми електропостачання

2 Розрахункова частина

2.1 Вибір системи освітлення, джерел світла та їх розміщення

2.2 Розрахунок освітлення з перевіркою точковим методом

2.3 Вибір схеми і розрахунок освітлювальної мережі

2.4 Технічна характеристика виробничого механізму

2.5 Вибір типу і схеми електроприводу

2.6 Розрахунок потужності і вибір електродвигунів з перевіркою пускового моменту

2.7 Робота електричних схем управління

2.8 Розрахунок і вибір пуско-регулючої апаратури

2.9 Розрахунок і вибір струмопроводів, силових шаф і їх розміщення

2.10 Розрахунок електричних навантажень цеху, компенсація реактивної потужності, вибір кількості і потужності трансформаторів підстанції

2.11 Монтаж вибраного електроустаткування

2.12 Експлуатація вибраного електроустаткування

2.13 Удосконалення технічних рішень

2.14 Заходи з енергозбереження

3 Охорона праці

3.1 Аналіз стану охорони праці на підприємстві

3.2 Визначення небезпечних і шкідливих чинників виробництва

3.3 Заходи з електробезпеки

3.4 Розрахунок заземлення

3.5 Заходи з екології

4 Економічна частина

4.1 Розрахунок річної потреби в електроенергії по цеху витягування кордукапронового виробництва ВАТ «Чернігівське Хімволокно»

4.2 Розрахунок плати за спожиту електричну енергію

4.3 Розрахунок окупності витрат на придбання та встановлення конденсаторно -компенсуючого пристрою

4.4 Розрахунок витрат на придбання електрообладнання та пристроїв, світильників і освітлювальної арматури та їх монтаж

4.5 Визначення трудомісткості ремонтних робіт та чисельності персоналу електротехнічної служби цеху витягування корду капронового виробництва ВАТ «Чернігівське Хімволокно»

4.6 Розрахунок річного фонду заробітної плати персоналу електротехнічної служби цеху витягування корду капронового виробництва ВАТ «Чернігівське Хімволокно»

4.7 Визначення собівартості 1кВт години електричної енергії

4.8 Розрахунок економічної ефективності прийнятих в дипломному проекті технічних рішень

5 Висновки



Вступ

Електрифікація народного господарства України являється основою будівництва економіки і розвитку продуктивних сил держави. Електрифікація забезпечує виконання завдань широкої комплектації, механізації та автоматизації виробничих процесів, що дозволяє підсилювати темпи росту продуктивності праці, покращити якість продукції і полегшити умови праці.

Сучасний стан енергозабезпечення в Україні характеризується гострою нестачею джерел енергії та низькою ефективністю їх використання.. Усе це вимагає проведення як активної енергозберігаючої політики органами державного управління, так і дотримання всіма головних вимог енерго- та ресурсозбереження.

Хімічний комплекс -- один з провідних у структурі сучасної економіки. Від його розвитку, як і від розвитку машинобудування, значною мірою залежить науково-технічний прогрес. Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому.

Хімічні виробництва потребують, як правило, багато теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки. Так, наприклад, при виробництві 1 т синтетичного волокна в середньому необхідно 15 тис. кВТ год електроенергії і 7--8 т пари. Для розміщення таких виробництв особливо важливе значення має наближення їх до теплоелектростанцій.

При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника. При недосконалій технології галузь має багато відходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Необхідно вдосконалювати технологію виробництв, впроваджувати безвідходні і маловідходні технології, уникати надмірної територіальної концентрації виробництва. Всі вищезазначені чинники по-різному проявляються при розміщенні окремих видів виробництв галузі.



1 Технічна частина

1.1 Характеристика об'єкту проектування

ВАТ «Чернігівське підприємство «Хімволокно»» - одне з провідних хімічних підприємств України. До його складу входять виробництва: капронових технічних ниток для кордних тканин та технічних виробів, ниток текстильного призначення, анідних технічних ниток для кордних тканин та технічних виробів, товарів народного споживання.

Підприємство виготовляє кордні нитки (капронові і анідні), поліамідні нитки (текстильні, трикотажні, технічні та багатокруточні для рибальства та зашивання мішків), поліамідні мононитки (ліску) і волокна, поліпропіленові мононитки тощо. Продукцію підприємства отримують більше 800 підприємств й торгових баз України та країн близького зарубіжжя.

Приміщення цеху витягування корду має наступні габарити: довжина цеху - 120м, ширина - 90м, висота - 6м. Приміщення побудоване із залізобетонних плит і червоної цегли, стеля цеху виконана із залізобетонних плит які кріпляться на колонах. Колони розміщені по довжині цеху через 18м, по ширині - через 6м, стіни виконані із червоної цегли, підлога на території цеху бетонна. Дах приміщення також із плит, які залиті шаром бітуму для герметизації і підтримання на горищі певного мікроклімату.

Технологічний процес проходить наступним чином:

Готова полімерна крихта доставляться на виробництво. Наступна стадія приготування прядильної маси, тобто розчинів або розплавів та їх ретельне очищення від нерозчинюваних часток та бульбашок повітря. На цій стадії відбувається також забарвлення розчинів та розплавів.

Третя стадія - формування волокна. Це основна і найбільш відповідальна операція, яка відбувається шляхом продавлювання через філь'єру надтонких струмочків прядильної маси. Філь'єра - це металевий диск діаметром 50 -75 мм з безліччю (від 3 до 2000) дрібних отворів. Філь'єри установлюють на прядильній машині. Кожна машина має 60-100 філь'єр. У процесі формування волокна лінійні макромолекули орієнтуються уздовж усього струмка.

Формування волокна закінчується затвердінням елементарних волокон, при якому зберігається орієнтація мікромолекул. Часто для підвищення ступеню орієнтації молекул ще не зовсім затверділі волокна піддають витягуванню шляхом багаторазового перемотування при певному натяжінні.

Існує два способи формування волокна: мокрий і сухий.

Мокрий спосіб використовується у випадку прядіння волокна із розчину, який подається прядильним насосом, проходить через фільтр, продавлюється через отвори філь'єри і потрапляє в розчин, що знаходиться в осадовій ванні. Далі утворені нитки намотуються на бабіну.

При сухому формуванні нагрітий прядильний розчин або полімерна смола після проходження через філь'єру попадає у вигляді струмків у шахту прядильної машини, в яку подається нагріте повітря. При температурі 80єC відбувається випаровування розчину, струмочки утворюють пучок волокон, який при виході з шахти з'єднуються в нитку, підкручується і намотується на бабину.

Остання стадія - це оздоблення волокна: очищення від домішок і обробка жировими розчинами, щоб надати йому більшої слизькості для полегшення виготовлення тканини на текстильних підприємствах. Завершують виробництво волокон сушінням і намотуванням їх у вигляді ниток на шпулі й котушки.

1.2 Технічна характеристика підприємства, цеху

В цеху витягування корду встановлені 32 машини КВ-III-250-КА, призначені для витягування і кручення кордної нитки з лінійною щільністю 93,5 і 187 текс.

Машина КВ-III-250-КA розрахована на вхідне пакування масою 12 кг, яке поступає з приймально-намотувальної машини. Шпулярник до машини КВ-III-250-КА виконаний у вигляді підвісних візків, на яких пакування транспортуються по підвісному монорельсовому шляху після знімання з машин ПН-1000-КК18.

На кожному візку розміщено чотири пакування. Уздовж машини на підвісному шляху встановлюється і фіксується выдвижными штирями необхідне число візків, заповнених пакуваннями. Газоподібні продукти випаровування, які виділяються при нагріві нитки, відсмоктуються від електронагрівача через патрубки відсмоктуючої системи.

В цеху підтримується стала температура +20°С. Приміщення цеху відноситься до пожежонебезпечних приміщень - в яких знаходяться горючі волокна, утворена при цьому небезпека обмежена пожежею, але не вибухом, бо вміст пилу або волокон в повітрі за умовами експлуатації не перевищує вибухонебезпечних концентрацій. В цеху виконане штучне освітлення з використанням люмінесцентних ламп потужністю 40Вт, а аварійне освітлення - люмінесцентні лампи потужністю 20Вт. Стіни і стеля пофарбовані у світлі тони і коефіцієнти відображення дорівнюють: стелі -70%, стін - 50%. В цеху є вентиляція і встановлені потужні кондиціонери.

1.3 Характеристика споживачів електроенергії. Категорія електропостачання

Споживачі електроенергії промислових підприємств поділяються на наступні групи:

- споживачі трьохфазного струму напругою до 1000В, частотою 50Гц;

- споживачі трьохфазного струму напругою вище 1000В, частотою 50Гц;

- споживачі однофазного струму напругою до 1000В, частотою 50Гц;

- споживачі, які працюють з частотою відмінною від 50гц, які живляться від перетворюючих підстанцій і установок;

споживачі постійного струму, які живляться від перетворюючих підстанцій і установок.

Для правильної побудови системи промислового електропостачання всіх споживачів перерахованих вище груп необхідно вияснити:

- вимоги, які обумовлені діючими „Правилами улаштування електроустановок” ПУЕ до надійності живлення споживачів (1-а, 2-а і 3-тя категорії);

- режим роботи (тривалий, короткочасний, повторно-короткочасний);

- місця розташування споживачів електроенергії, необхідно також вияснити стаціонарні вони чи пересувні.

В даний час електропостачання промислових підприємств здійснюється на змінному струмі.

Згідно ПУЕ електротехнічні установки, які виробляють, перетворюють, розподіляють і споживають електроенергію діляться на електроустановки напругою до 1000 В і електроустановки напругою вище 1000 В.

По частоті струму споживачі електроенергії діляться на споживачі:

- промислової частоти (50Гц);

- високої частоти (понад 10кГц);

- підвищкної частоти (до 10кГц);

- пониженої (нижче 50Гц) частоти.

Розрізняють три характерні групи споживачів:

- споживачі, що працюють в режимі з тривалим постійним, або таким що мало змінюється навантаженням. в цьому режимі електрична машина або апарат може працювати тривалий час без перевищення температури окремих частин машини або апарата вище допустимої.

Прикладами таких споживачів є електродвигуни компресорів, насосів, вентиляторів та ін.

- споживачі, що працюють в режимі короткочасних навантажень. Прикладами цієї групи споживачів є електродвигуни електроприводів допоміжних механізмів металорізальних верстатів (механізми підняття поперечини, зажиму колон, двигуна швидкого переміщення супорта та ін), гідравлічні затвори, електроприводи засувок і ін;

- споживачі, які працюють в режимі повторно-короткочасного навантаження. В цьому режимі короткочасні робочі періоди машини або апарата чергуються з короткочасними періодами відключення. Приладом цієї групи споживачів є електродвигуни кранів, зварювальні апарати та ін.

З точки зору забезпечення надійного і безперебійного живлення споживачі електроенергії діляться на три категорії:

- 1-а категорія - споживачі, перерва в електропостачанні яких може призвести за собою небезпеку для життя людей або значні матеріальні збитки, зв'язані з пошкодженням обладнання, масовим браком продукції, або тривалим розбалансуванням складного технологічного процесу виробництва;

- 2-а категорія - споживачі, перерва в електропостачанні яких пов'язана з істотним недовипуском продукції, простоєм людей, механізмів, промислового транспорту;

- 3-а категорія - споживачі, що не підходять під визначення 1-ї і 2-ї категорій (наприклад, споживачі допоміжних цехів, що не визначають технологічний процес основного виробництва).

Питання про надійність електропостачання споживачів пов'язаний з кількістю незалежних джерел живлення, схемою електропостачання і категорією споживачів. Споживачі 1-ї категорії повинні мати не менше двох незалежних джерел живлення. Споживачі 2-ї категорії можуть мати одне-два незалежних джерел живлення (вирішується конкретно в залежності від значення, яке має дане промислове підприємство в народному господарстві країни, та місцевих умов). Споживачі 3-ї категорії, як правило, можуть мати одне джерело живлення, але якщо по місцевих умовах можна забезпечити живлення без істотних затрат і від другого джерела, то застосовується резервування живлення і для цієї категорії споживачів.

Цех витяжки корду виробництва "Анід" відноситься до 2-ї категорії споживачів електроенергії, тому що цех працює в три зміни і при зупинці машин в цеху буде масовий недовипуск продукції, що принесе значний рівень втрат для підприємства, порушить технологічний процес обігріву, що призведе до браку продукції.

Також внаслідок недовипуску продукції і порушення технології цехом можлива зупинка других цехів слідуючих за кордовим потоком.

Електоприймачі цеху витяжки корду анідного виробництва забезпечуються електроенергією від двох незалежних резервних джерел живлення.

1.4 Відомість споживачів електроенергії

Таблиця 1.1 - Відомість споживачів електричної енергії

Назва установки	Потужність , кВт	Кількість N, штук	Кв	cosц/tgц	УР, кВт
КВІІІ-250КА	1х40 1х3 72 х0,4 71,8	32	0,75	0,75/0,88	2297,6
Витяжка ВВД	1х11	8	0,85	0,8/0,75	88
Кондиціонер	2х55 1х30 140	4	0,85	0,8/0,75	420
УР, кВт					2805,6

1.5 Вибір схеми електропостачання

При проектуванні електропостачання підприємств і районів повинен послідовно проводитись принцип „децентралізації“ трансформації і комутації електроенергії. В результаті децентралізації і максимального наближення джерел високої напруги до електроустановок споживачів зводяться до мінімуму мереживні ланки і ступені проміжної трансформації і комутації, знижуються первинні затрати і зменшуються втрати енергії з одночасним підвищенням надійності.

Система електропостачання в цілому повинна бути побудована таким чином, щоб в умовах після аварійного режиму, після відповідних переключень вона була здатна, як правило, забезпечити живлення навантажень підприємства (з певним обмеженням) з врахуванням використання всіх додаткових джерел і можливостей резервування (перемички, зв'язки по вторинній напрузі, аварійні джерела та ін), перевантажувальної здатності обладнання та ін. При цьому можливі короткочасні перерви живлення електроспоживачів 2ї категорії на час виконання необхідних переключень і перерви в живленні електроспоживачів 3ї категорії на час до 1 доби.

Схема електропостачання цеху, підприємства в цілому повинна відповідати технологічному процесу і органічно з ним зв'язана. Схема повинна забезпечувати задану степінь надійності постачання, являться економічною і бути достатньо гнучкою, тобто дозволити без суттєвої переробки забезпечити живлення електроприймачів при зміні їх потужності або кількості. Тому при виборі схеми електропостачання необхідно передбачити можливість розширення і розвитку окремих їх елементів. Характерною особливістю схем внутрішньозаводського розподілу електроенергії являється велика розгалуженість мереж і наявність великого числа комутаційно - захисної апаратури. Взагалі схеми внутрішньозаводського розподілу електроенергії мають ступінчату побудову, але не більш двох - трьох, так як в цьому випадку ускладнюється комутація і захист мережі. На невеликих по потужності підприємствах рекомендується застосувати одноступінчаті схеми. Схема розподілу повинна бути зв'язана з технологічною схемою об'єкту живлення споживачів різних паралельних технологічних ліній повинно здійснюватись від різних джерел : підстанцій, РП, різних секцій шин одної підстанції.

При побудові загальної схеми внутрішнього електропостачання підприємства необхідно приймати варіанти, які забезпечують раціональне використання розподільчих пристроїв, мінімальну довжину мереж, максимум економії комутаційно - захисної апаратури та провідникової продукції.

Внутрішньозаводський розподіл електроенергії виконується по магістральній, радіальній та змішаній схемах. Вибір схем визначається категорією надійності споживачів електроенергії, їх територіальним розміщенням, особливостями режимів роботи. Радіальна схема - електроенергії від джерела живлення передається безпосередньо до споживача. Частіше радіальні схеми виконують одно або двоступінчатими. Одноступінчата на невеликих підприємствах для живлення зосереджених споживачів.

Магістральні схеми - розподілу електроенергії застосовують в тому випадку, коли, споживачів багато і застосування радіальних схем економічно невигідне.

Основна перевага магістральних схем - зниження капітальних витрат за рахунок скорочення ліній, зменшення кількості використовуємих високовольтних апаратів. Особливо вигідно застосовувати магістральні схеми при живленні цехових ТП незначної потужності, розташованих вздовж цеху. Основний недолік магістральних схем менша надійність електропостачання (в порівнянні із радіальними ). Тому на практиці застосовуються різні модифікаціі таких схем : схеми подвійних магістралей - які резервуються між собою окремими ділянками, або двопроменева схема, коли живлення підстанції забезпечується від двох джерел.

На практиці переважно застосовують змішані схеми живлення, де використовують переваги як магістральних так і радіальних схем, що дозволяє створити схему електропостачання з найкращими техніко - економічними показниками. Підприємство одержує електроенергію від Чернігівської ТЕЦ по кабельним фідерним лініям 10 кВ, прокладених в землі Всього 11 фідерів. Один фідер згідно плану реконструкції прокладенім у повітрі по естакаді. Напруга 10 кВ підводиться до розподільчих пунктів 10 кВ, звідки кабельними лініями, прокладених у землі, підводиться до первинних обмоток силових трансформаторів трансформаторних підстанцій, де знижується до рівня 0,4 кВ. Від трансформаторних підстанцій напруга 0,4кВ підводиться прямо до електроустаткування структурних підрозділів підприємства. Все технологічне та допоміжне обладнання цеху витягування корду живиться від двох трансформаторних підстанцій, де встановлені трансформатори потужністю по 2000 кВА кожний.

В цеху витягування корду застосована змішана схема електропостачання. Від ТП які знаходяться в окремих приміщеннях відходять шинопроводи які з'єднуються з двома магістральними шинопроводами, які прокладені по горищу, через автоматичні вимикачі. Шинопроводи теж мають перемички тобто резервуються, така подвійна магістраль надійна, в кожний момент є можливість вивести в ремонт любу секцію. Від магістральних шинопроводів ідуть спуски в цехи, на силові розподільчі пункти, від яких по кабелях живляться машини і установки. Це вже радіальна частина схеми. Тобто в цілому схема змішана, гнучка, працює надійно, з незначними втратами електроенергії.



2 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТНА

2.1 Вибір системи освітлення, джерел світла і їх розміщення

В цеху витягування корду анідного виробництва встановлено машини кв3-250ка(крутильно-витяжні). Згідно СНіП-4-79 вибрано розряд робіт IIб з освітленістю робочого місця 500лк.

Загальне освітлення при цьому повинне відтворювати на робочих поверхнях і в прилягаючих до них зонах не менше 10% норми встановленої для локалізованого освітлення , але не менше 100 лк, створення освітленості більше 200 лк не потрібно. Для отримання потрібного нам освітлення приймаємо освітленість для загального освітлення Е= 200лк , для локалізованого 300лк.

Для загального освітлення вибираємо світильники з люмінесцентними лампами типу ПВЛМ - 2х40

Для локалізованого освітлення вибираємо світильники з люмінесцентними лампами типу ПВЛМ - 2х80, ПВЛМ - 2х40, решта приміщень встановлені ЛПО 4х20.

2.2 Розрахунок освітлення з перевіркою точковим методом

Для здійснення даного розрахунку для цеху витягування корду підприємства ВАТ ,,Чернігівське Хімволокно” необхідні такі дані: колір стін та стелі - білий, висота приміщення Н-6м, довжина А- 72м, ширина приміщення В- 66м, висота робочої поверхні Нр - 1,5м.

Розрахункова висота підвісу світильника Нр, м

, (2.1)

де Н- висота приміщення, м;

Нзв - висота звисання світильника, м;

Нрп - висота робочої поверхні, м.

Н_р=6-(1,5+2)= 2,5м

Відстань між світильниками L, м

, (2.2)

де л- коефіцієнт співвідношення. л=1.

L=1,2·2,5=3м

Приймаємо L= 3м

Розраховуємо кількість світильників в ряду N_а, штук

, (2.3)

де А- довжина цеху, м;

l - відстань від стін до крайніх рядів світильників, м.

штуки

Кількість світильників по ширині N_b, штук

, (2.4)

де В - ширина цеху, м.

штук

Загальна кількість світильників N, штук

(2.5)

N=24·22= 528 штуки. Визначаємо індекс приміщення і



(2.6)

Коефіцієнти відображення: с_ст=70%, с_стін=50%, с_р.п=30%

Світловий потік даного світильника F, лм

(2.7)

де Е_н - нормована освітленість в приміщенні, лк;

S - площа даного приміщення, м²;

К_з-коефіцієнт запасу;

Z-коефіцієнт мінімальної освітленості;

N-кількість світильників (ламп), штук;

з- коефіцієнт використання світлового потоку з урахуванням коефіцієнту відображення стін. стелі. робочої поверхні.

Примітка - К_з=1,3; Z=1.2; з=0,60 [8].

лм

Приймаємо лампу ЛД-40 потужністю 40Вт з світловим потоком 2340лм

Фактична освітленість приміщення Еф, лк

(2.8)

де Eн - норма освітленості, лк;

Fл - світловий потік однієї лампи (табличне дане), лм;

Fр - світловий потік однієї лампи (розрахункове значення), лм.

лк

Перевірка

(2.9)

180<200<240

Умова виконується тому розрахунок вірний

Точковий метод використовується під час перевірки розрахунків освітлення, а також при прямих розрахунках: загального, локалізованого освітлення, місцевого освітлення, освітлення негоризонтальних площин, і зовнішнього освітлення. Точковий метод враховує тільки освітленість від світлового потоку, що безпосередньо потрапляє від світильника в розрахункову точку, якщо контрольна точка освітлюється декількома світильниками, то аналогічно визначаємо освітленість кожного з них, а дані підсумовують.

Точковий метод дає найточніші результати, але розрахунки великі по об'єму, тому розроблені допоміжні таблиці умовної освітленості для окремих світильників, в залежності від розрахункової висоти і від віддалі проекції світильника на горизонтальну площину до контрольної точки.

Визначаємо по плану приміщення координати контрольної точки, дані ближчих світильників заносимо в таблицю 2.1. Значення освітленості Е визначаємо по рисунку [10, с.29 ]

Таблиця 2.1 - Дані розрахунку для точкового методу

L1	P1	L`1=L1/Hp	P`1=P1/Hp	е1	L2	P2	L`2=L2/Hp	P`2=P2/Hp	е2
40	1,5	16	0,6	90	32	1,5	12,8	0,6	90
40	1,5	16	0,6	90	32	1,5	12,8	0,6	90
40	4,5	16	1,8	18	32	4,5	12,8	1,8	18
40	6	16	2,4	10	32	6	12,8	2,4	10

Сумарна освітленість точки А ,лк



(2.10)

лк

Світловий потік в точці А F`, лм

(2.11)

де F - світловий потік лампи, лм;

n - кількість ламп в світильнику, штук;

А - довжина приміщення, м.

Освітленість в контрольній точці Е_н, лк

(2.12)

Розраховане Е_н=199,68Лк, що приблизно дорівнює нормованому.

При заправці машини КВ-III-250, при зйомі готової продукції чи технологічному ремонті на робочі поверхні машини треба мати освітленість 500 лк. Від локалізованого освітлення треба одержати 300 лк.

Розрахунок місцевого освітлення ведеться за допомогою кривих освітлення (ізолюкс) для локалізованого освітлення [8].

При висоті світильника на робочю поверхню 0,8 м, відстань до 10 м, тому приймається 2 ряди по 4 світильника (з двох сторін машини) , і над головною частиною один світильник. По кривих ізолюкс при h = 0,8 м і d = 10 м встановлюється відносна освітленість е = 7лк.



(2.13)

де Е_н - нормований рівень освітленості, лк;

е - відносна освітленість, лк.

Для отримання такого потоку, встановлюємо два ряди світильників ПВЛМ-2х80, 4 світильника в ряду . Вибираються лампи типу ЛДЦ-80 з світловим потоком F=2720 лм.Для освітлення головної частини машини під час технічного обслуговування, огляду, прийнятий світильник типу ПВЛМ - 2х40 . Потужність всіх світильників 1,36х32=43,52 кВт

Розрахунок освітлення підсобних приміщень методом питомої потужності

Порядок розрахунку: спочатку визначаємо параметри освітлювальної установки - S, розрахункову висоту, норму освітленості, потім знімаємо значення питомої потужності, знаходимо і розраховуємо потужність освітлювальної установки і вибираємо тип та потужність ламп.

Площа приміщення S, м²

(2.14)

де a - довжина приміщення, м;

b - ширина приміщення, м.

м²

Встановлена потужність світильників Руст, кВт

, (2.15)



Вибираємо світильник типу ПВЛМ 2х40 з лампами ЛБ-40, встановлюємо 2шт.

Розрахунки для інших приміщень проводимо аналогічно, а дані розрахунків зносимо до таблиці 2.2

Таблиця 2.2 - Дані для розрахунку освітлення підсобних приміщень

Назва приміщення	Площа,	с	Рроз., Вт	Руст., Вт	Кількість світильників	Тип світильників
Роздягальня	24	6	144	160	2	ЛПО 4х20
Туалет	12	4	48	60	1	Селена-32
Туалет	12	4	48	60	1	Селена-32
Механік цеху	24	8	192	240	3	ЛПО 4х20
Технолог цеху	36	8	288	320	4	ЛПО 4х20
Начальник зміни	48	8	384	400	5	ЛПО 4х20
Кімната чергового	30	8	240	240	3	ЛПО 4х20
Електромайстерня	30	12	360	400	5	ЛПО 4х20
Механічна майстерня	48	12	576	640	8	ЛПО 4х20
Допоміжне приміщення	24	4	96	120	2	Селена-32
Машинний зал	864	4	3456	3520	44	ПВЛМ 2х40
Коридор	216	4	864	880	11	ЛПО 4х20

Повна потужність світильників підсобних приміщень Р, кВт

, (2.16)

Р=0,16+0,06+0,06+0,24+0,32+0,4+0,24+0,4+0,64+0,12+3,52+0,88=7,04 кВт



2.3 Вибір схеми і розрахунок освітлювальної мережі

При проектуванні мережі електричного освітлення керуються наступними основними положеннями: від щита низької напруги заводської підстанції прокладають самостійно чотирьох провідну живлячу лінію до силового пункту від якого через розподільчу мережу живляться освітлювальні щити до яких підключаються окремі групи світильників через групові лінії.

Розрахунок зводиться до вибору перерізу і марки проводів на допустимий нагрів ( по струму навантаження ) з перевіркою на допустимі втрати напруги і на мінімум провідності матеріалу.

Згідно схеми живлення від шино проводу подаються на щити управління, яких розміщено в цеху 4 шт. Розрахунок ведемо для одного щита, інші аналогічно.

Структурна схема має вигляд.

Рисунок 2.1 - Розподіл навантажень

Момент потужності

, (2.17)



демомент потужності на проміжку лінії, кВт·м.

М=2510,56 + 2(550,96 + 520,96 + 49096 + 460,96 + 430,96) + 40 х

х 0,96=772,8кВтм

Переріз кабелю від шинопроводу до ЩО S, мм²

(2.18)

де С - перехідний коефіцієнт який залежить від марки провідника і кількості жил в лінії;

втрати напруги в лінії, %.

Примітка - Для алюмінієвих чотирьохжильних провідників С=44 [10];

Приймаємо кабель чотирьох жильний марки АВВГ 4х10

Втрати напруги від шинопроводу до ЩО ДU, %

(2.19)

%

Втрати напруги на лінії від ЩО до крайнього світильникаДU₃, %

, (2.20)

Момент потужності М, кВт·м.

М=0,96·55=52,8кВт·м

Переріз проводу S , за формулою 2.18, мм²

Вибираємо кабель марки АВВГ 4х2,5

Розрахунок аварійного освітлення проводиться аналогічно. Виділяється із робочого освітлення 10% на аварійне.

В якості групових щитів приймаємо освітлювальні щити типу ЩО31-21 з втоматичними вимикачами на вводі типу А3114.

2.4 Технична характеристика виробничого механізму, кінематична схема

Крутильно витяжна машина КВ-III-250 має один секційний живлячий циліндр, що складається з ланок, сполучених мембранними муфтами. Зона холодної витяжки між живлячим циліндром і верхнім витяжним диском складає 250 мм, а зона гарячої витяжки між верхнім і нижним витяжними дисками -- 735 мм.

Електронагрівачі, розташовані між верхніми і нижніми витяжними дисками, виконані у вигляді металевої коробки з нагрівачами і сталевою хромованою пластиною, якої торкається нитка. Коробка поміщена в теплоізолюючий кожух.

Мотальний механізм машини працює від гідроприводу. Обертово зворотно-поступальний рух гідравлічних механізмів перетворюється на рівномірний лінійний зворотно-поступальний рух кільцевих утримувачів за допомогою зубчатих рейок.

Машина забезпечена пристроєм для автоматичної зупинки при напрацюванні пакування заданої величини; при цьому кільцева планка йде в крайнє нижнє положення на рівень резервного блочка веретена. Одночасно нитка відводиться від пластини електронагрівача.

Апаратура управління електроприводом і електрообігрівом розташована в спеціальній шафі управління, що знаходиться в торці машини. Поряд розташована машина централізованого контролю і регулювання температури електронагрівачів типу АМУР-К.

Нижче приводиться коротка технічна характеристика машини КВ-III-250-КА:

Число робочих місць …………………. ……………….. Відстань між робочими місцями, мм………………….. Витяжний пристрій (циліндри, валики) діаметр циліндра, мм…………………………….. діаметр притискного валика, мм………………… Сила притиску валика, кг с…………………………….. Довжина поля витяжки, мм між циліндром і верхнім витяжним диском….. між верхнім і нижним витяжними дисками…….. Витяжні диски, мм діаметр……………………………………………. ширина верхнього……………………………………. нижнього…………………………………… Число витків нитки на витяжних дисках на верхньому……………………………………… на нижньому……………………………………… Електронагрівач довжина, мм………………………………………. температура °С…………………………………… потужність, кВт…………………………………... Кратність витяжки у першій зоні……………………………………… у другій зоні………………………………………. Привід веретен…………………………………………... Діаметр, мм кільця……………………………………………… блочка……………………………………………... Кільцетримач…………………………………………….. Висота намотування, мм ……………………………….. Частота обертання веретен, об/мин …………………… Лінійна швидкість випуску нитки, м/хв………………. Крутка, витки/м………………………………………... Напрям кручення………………………………………... Вхідна бобіна, мм довжина…………………………………………… внутрішній діаметр……………………………….. Вихідне пакування (однофланцевая котушка) діаметр циліндра, мм……………………………... довжина котушки, мм……………………………. діаметр нижнього фланця, мм…………………… Маса пакування, кг……………………………………… Габаритні розміри машини, мм довжина………………………………………….... ширина…………………………………………….. висота……………………………………………… маса машини, т…………………………………….	72 250 (310 у середніх рам) 75 95 до 10 250 735 130 75 115 4--6 6--8 480 150--210 0,4 до 4 до 6 тасьмою або плоским ременем на 4 веретена 172 54 індивідуальний до 275 5 000 від 122 до 300 від 16 до 39 праве або ліве 320 140 80 310 157 2,85 13 150 1 840 2 790 24,5

2.5 Вибір типу і схеми електроприводу

Машина КВ-III-250 не потребує регулювання швидкості за допомогою електропривода, тому до схеми електропривода можна задіяти асинхронний двигун і звичайну схему керування. Електорпривід з трифазним асинхронним двигуном є наймасовішим видом приводу в промисловості та в інших галузях. Таке положення зумовлене простотою виготовлення і експлуатації, надійністю в роботі асинхронних двигунів, їх меншою масою і ціною, в порівнянні з двигунами постійного струму.

Трифазний асинхронний двигун має обмотку статора яка підєднується до трифазної мережі змінного струму лінійною напругою 380 В, і частотою 50 Гц, і обмоткою ротора який має конструкцію білячої клітки, тобто коротко замкнутого ротора (ця конструкція немає виводів, тому і названа коротко замкнутою)

Вибираємо асинхронний двигун з коротко замкнутим ротором, і схему управління з магнітним пускачем, та автоматом захисту.



2.6 Розрахунок потужності електродвигуна з перевіркою пускового моменту

Загальне натяжіння нитки при витягуванні згідно технологічним випробуванням складає F_н = 1,1н, радіус витяжного диску R_д = 0,065 м, передаточне число редуктора і_р = 2,3

Момент на тяжіння нитки на одному робочому місці машини М_н' , Нм

М_н' = F_н R_д (2.21)

де F_н - загальне на тяжіння нитки, Н;

R_д - радіус витяжного диску, м

М_н'= 1,10,065 = 0,0715 Нм

Момент на тяжіння нитки з урахуванням всіх місць, М_н, Нм

М_н = М_н'а, (2.22)

де М_н' -момент на тяжіння нитки на одному робочому місці машини, Нм; а - кількість місць на одній машині, шт.

М_н = 0,071572 = 5,148 Нм

Момент який створюється на тяжінням нитки до валу двигуна М_ст', Нм

М_ст' = М_н і_р , (2.23)

де М_н - момент на тяжіння нитки з урахуванням всіх місць, Нм;

і_р - передаточне число редуктора(з кінематичної схеми).

М_ст' = 5,1482,3 = 11,840 Нм

Кутова швидкість двигуна , рад/

, (2.24)

де n_н - кількість обертів двигуна, об/хв.

Визначення розрахункової потужності двигуна Р_розр ,кВт

Р_розр =, (2.25)

де М_ст'- момент який створюється на тяжінням нитки до валудвигуна , Нм;

- Кутова швидкість двигуна, рад/с

Р_розр =

Вибираємо електродвигун з кз ротором змінного струму типу АИР 200 М2, потужністю 40 кВт

Таблиця 2.3 - Параметри електродвигуна верстата

Тип двигуна	Рн, кВт	nн, об/хв	Iн,А	з, %	cosц	Mmax/Мном	Мп/Мн	г, кг·м 10-3	Іп/Ін
АиР 200 М 2	40	2940	74	0,92	0,9	2,8	1,8	135	7,5

Перевірка вибраного електричного двигуна за умовами пуску.

Кутова швидкість двигуна щ_н, рад/с

(2.26)

де n_н- номінальна кількість обертів двигуна,.

Номінальний момент двигуна М_н , Н·м

(2.27)

де Рн- номінальна потужність двигуна, кВт;

щ_н - кутова швидкість, рад/с.

М_н=

Статичний момент на валу двигуна М_с, Н·м

(2.28)

де Р_роз - розрахункова потужність електродвигуна, кВт.

М_с=

Максимальний момент, за таблицею 2.4. М_м, Н·м

, (2.29)

М_макс=2,8·130=364Н·м

Пусковий момент двигуна. за даними таблиці 2.3. Мп, Н·м

, (2.30)

М_п=1,8·130=234Н·м

Середній пусковий момент на валу двигуна М_срп, Н·м

, (2.31)

М_ср.п=0,45(364+234)=269,1Н·м

Сумарний момент інерції електропривода, на валу двигуна Уj кг·м²

, (2.32)

де с - 1,11,3 - коефіцієнт, що враховує момент інерції редуктора і з'єднувальних муфт ;

0,3 j - момент інерції машини, кг·м²;

j - момент інерції двигуна, кг·м².

1,2·0,13+0,3·0,13=0,195кг·м²

Прискорення двигуна при пуску а, хв^-1/с

(2.33)

Час пуску двигуна t_п, с

(2.34)

де n_с - синхронна частота обертання двигуна, хв^-1 .

Динамічний момент на валу двигуна М_д, Н·м

(2.35)

Необхідний пусковий момент М_нпм, Н·м

, (2.36)

М=125+140=265Нм

Так як, момент середньо-пусковий М_ср.п=269,1 більший за момент потрібний M_н.п.м= 265 то двигун задовольняє пускові умови.

2.7 Робота електричних схем управління

Крутильно-витяжна машина КВ-III-250 має електричні двигуни головної передачі М2_, і електродвигун насоса М1.

Двигуни вмикаються в мережу автоматичними вимикачами QF3 і QF4, які мають електромагнітні і теплові розчіплювачі. Гідропривод має місцеве освітлення з двох ламп розжарення EL1 і EL2 і через знижувальний трансформатор Т від цього ж кола живляться розетки електричних ножів.

Схема управління виконується на напругу 220В, вмикається однополюсним автоматом QF5, який має електромагнітний захист. Про подачу напруги сигналізує лампа HL 1. Схема вмикається в режимі підвода нитки кінцевим вимикачем SQ1. Пуск двигуна головної передачі здійснюється автоматично. Після замкнення кінцевого вимикача SQ2, заживлюється катушка магнітного пускача КM2 і двигун підключається до мережі. По всій довжині машини передбачено три кнопки управління SB3, SB4, SB5 на випадок аварійного вимкнення машини.

Перемикання золотника гідросистеми здійснюється проміжним реле КL, кінцевим вимикачем SQ3 і реле часу КТ2 з інтервалом часу 3-5 с. електромагніти верхньої і нижньої розкладки YA2, YA3 управляються реле часу КТ3 з інтервалом часу 8-12 с (верхня розкладка), і 30 с нижня роскладка, передбачена світлова сигналізація роботи електромагнітів лампами HL3 , HL4.

Пуск електродвигуна насоса Дм здійснюється через 13-20 с після спрацювання реле часу КТ, контакт цього реле шунтується блок-контактом К2, світлова сигналізація здійснюється лампою HL 6.

Для цілого ряда крутильно-витяжних машин №4,6,8…44 передбачено вмикання двигуна насоса М кнопкою SB і пускачем КМ. Передбачено тепловий захист реле КК. Схема управління на напругу 220В. В схемі задіяне реле часу КТ, з витримкою часу 3-5 хв.

2.8 Розрахунок і вибір пуско - регулюючої апаратури

Апаратура захисту і керування - невід'ємна частина будь якої електричної установки. Електротехнічна промисловість України виготовляє електричні апарати для всіх галузей народного господарства, в тому числі і для текстильної промисловості.

Для крутильновитяжної машини, виходячи із схеми управління використовуються слідуючі апарати управління і захисту.

Вибір автоматів і магнітних пускачів здійснюємо по величині номінальних струмів двигунів

Номінальний струм двигуна М2 серії АИР200 М 2 І_н, А

(2.37)

де Р_н - номінальна потужність двигуна, кВт ;

з - коефіцієнт корисної дії двигуна;

U_н - номінальна напруга двигуна, В;

cos - коефіцієнт потужності.

Вибираємо автоматичний вимикач А3114 з комбінованим розчеплювачем на 100 А. Магнітний пускач типу ПА-411.

Номінальний струм двигуна М1 (АИР100S4), визначаємо за формулою (2.37) І_н2, А

Вибираємо для двигуна АИР100S4 автоматичний вимикач марки АП50 3МТ з комбінованим роз'єднувачем на 10 А. Магнітний пускач типу ПМЕ-122, тип теплового реле ТРН-8, струм нагрівального елемента 8 А.

Номінальний струм двигуна М3 (АИР56 А4-0) визначаємо за формулою (2.37) І_н3

Вибираємо автоматичний вимикач марки АЕ2033ММ-100, номінальним струмом теплового роз'єднувача І_н.т =0,5А. Магнітний пускач типу ПМЕ-211.

Автоматичний вимикач на вводі А1 вибирається по сумі номінальних струмів трьох двигунів. Струм теплового розчіплювача повинен бути рівний або більший сумі.

Iроз = І_н1 + І_н2 + І_н3 (2.38)

Іроз = 73,4 + 6,7 + 0,44 = 80,54 А

Вибирається автоматичний вимикач типу А3134 з комбінованим розчіплювачем на 100А.

Реле теплове типу ТРН-8 з номінальним струмом 8 А. Реле часу РВП-2, реле часу моторне - BС-10-31. Мікроперемикачі МП2302, вимикач шляховий ВК-200Б.



2.9 Розрахунок і вибір струмопроводів, силових шаф і їх розміщення

Вид електропроводки, марку та спосіб прокладання проводів або кабелів вибирають залежно від призначення цінності, архітектурних особливостей будівної частини, умов навколишнього середовища, характеристики електроприймачів, вимог техніки безпеки, протипожежних правил і т.д

Для стаціонарних електропроводок застосовують переважно проводи и кабелі з алюмінієвими жилами.

Оболонки та ізоляція проводів і кабелів, що застосовуються в електропроводках, повинні відповідати способу прокладки і умовам навколишнього середовища.

У нормальних виробничих приміщеннях можна використовувати труби і троси на відкритих електропроводок.

Для силових енергоспоживачів, тобто для підключення щитів управління машин вибирається проводка проводом АПВ в трубах.

Силові розподільчі щити живляться від шинопроводів типу ШМА, що ідуть по горищу, при допомозі спустів теж в трубах, проводами або кабелями. Розрахунок проводів і кабелів від ШМА до силових розподільчих пунктів ведеться по коефіцієнту попиту, так як машини однакові і працюють одночасно.

Розрахунковий струм для відгалуження від ШМА до СП1 І_р, А

Загальна кількість струмоприймачів що живляться від СП: n=4.

Сумарна установлена потужність _у, кВт

_у= 71,8=287,72 кВт

Середньомаксимальна активна потужність СП1 Р_ср.м, кВт

Р_ср.м.=Р_у.?К_в. (2.39)



Р_ср.м.=287,72?0,75=215,4 кВт

Середньомаксимальна реактивна потужність Q_ср.м, кВАр

Q_ср.м=P_ср.м.гр?tgц (2.40)

Q_ср.м.=215,4?0,88=189,55 кВАр

Ефективне число дорівнює дійсному числу, так як машини однотипні

n_еф = 4

При n_еф = 4, к_в = 0,75 коефіцієнт максимуму буде к_max = 1,29

Розрахункова активна потужність

Р_роз = к _max • к_в • Р_уст (2.41)

_Рроз = 1,29 • 0,75• 189,55 = 183,4 кВт

Розрахункова реактивна потужність, при n _еф = 4

Q_роз = ? Q_ср.м = 183,4 кВар

Повна потужність S, кВА

S= , (2.42)

S=кВА

Розрахунковий струм I_p, А

І_р=, (2.43)



де S - повна потужність цеху, кВА

І_р=А

Для відгалуження ШМА - СП1 вибираємо кабель АВВГ 4х120 прокладений в трубі

Силові пункти СП1 - СП8 типу ПР 22-7102-54 УЗ на 4 групи з ввідним автоматом на 630 А і чотирьма автоматами А3710 з номінальним струмом термобіметалевих розчіплювачів на 150 А.

Вентилятори ВВД встановлені в машинному залі, для їх живлення приймаємо два силових пункти СПМ 75 - 1УЗ ,з рубильником на вводі на струм 250 А і 5 груп запобіжників на 60 А.

Кондиціонери постувоють з заводу виготовлювача комплектно з силовими щитами управління.

2.10 Розрахунок електричних навантажень цеху, компенсація реактивної потужності, вибір кількості і потужності трансформаторів підстанцій

Електричні навантаження промислових підприємств визначають вибір всіх елементів системи електропостачання, живлячих і розподільчих мереж енергосистеми, заводських трансформаторних підстанцій та їх мереж.

Тому правильне визначення електричних навантажень є визначальним фактором при проектуванні та експлуатації електричних мереж.

Режим роботи споживачів електроенергії змінюється під час доби, дні неділі і місяці року, при цьому змінюється навантаження усіх систем енергопостачання.

При розрахунку силових навантажень значення має вірне визначення електричного навантаження в усіх елементах силової мережі. Завищене навантаження може привести до перевитрат провідникового матеріалу, подорожчанню будівництва заниження навантаження - до зменшення пропускної можливості електричної мережі і не можливістю забезпечення нормальної роботи силових електроприймачів.

Групуємо споживачі по однаковим показникам коефіцієнта використанні і коефіцієнту потужності.

Максимальна середня активна потужності Р_см.гр1, кВт

, (2.44)

де k_в - коефіцієнт використання установки;

Р_у - встановлена потужність машини, кВт.

= 0,75 2297,6 = 1723,2 кВт

= 0,85 (88 + 420) = 431,80 кВт

Максимальні середні реактивні потужністі по групам Q_см.гр, кВАр

, (2.45)

де tgц - тангенс кута ц установки.

= 0,88 1723,2=1516,42кВАр

кВАр

Сумарна максимальна середня потужність всіх струмоприймачів P_см, кВт

, (2.46)

де УP_см - сума потужностей всіх груп машин, кВт.

УP_см = 1723,2+431,8 = 2155кВт

Сумарна реактивна потужність УQ, кВАр

УQ = 1516,42+323,85 = 1840,27 кВАр

Коефіцієнт використання k_в.ср



(2.47)

де - потужність середньо максимальна, кВт;

- потужність установлена, кВт.

Ефективне число струмоприймачів ,

К_в=0,77 > 0,2

n > 5

m > 3

(2.48)

де - сумарна потужність, кВт;

- максимальна потужність, кВт.

Коефіцієнт максимума [ 9 таблиця 34] k_м=1,05

Розрахункова активна потужність цеху Р_р, кВт

, (2.49)

Розрахункова реактивна потужність Q_p, кВАр,

, (2.50)



Q_p =1840,27

Середньозважений коефіцієнт tgц

(2.51)

Повна потужність шинної зборки S_p, кВ·А

(2.52)

Розрахунковий струм шинної зборки I_p, А

(2.53)

де U - напруга мережі, В.

З таблиці 7.2 [11. ст.177] вибираємо 2 шинопроводи ШМА-68-Н, на допустимий струм 4000 А.

Витрати електроенергії в мережах залежить від коефіцієнта реактивною потужності. В даному цеху передбачається установка конденсаторних батарей.

Потужність розрахункова батарей QК.Б, кВАр

Q_кп= ?Р_р (tg ц₁ - tg ц₂) (2.54)



QК.Б = 2272,17 • (0,81 - 0,33) = 1090,64 кВАр

Обрано два конденсаторно-компенсуючі пристрої УКМ 58-0,4-540-60УЗ, потужністю по 540 кВАр. Загальна потужність - 1080 кВАр.

Для електроспоживачів другої категорії найбільш типовим являється електропостачання від двох трансформаторних підстанцій, по два трансформатори в кожній.

Вибір потужності проводиться по формулі

S_тр = (2.55)

де n- число трансформаторів

kз - коефіцієнт завантаження

S_роз - розрахункова потужність цеху

(2.56)

S_роз =

Потужність трансформатора розрахункова

Вибираються два силові масляні трансформатори ТМ-10/0,4 по 2000 кВА кожний.

В аварійній ситуації один трансформатор може витримувати перевантаження на 140 % дві годин.

S _н.тр • 1,4 = 2800 кВА > S_роз = 2480,51 кВА.

Умова роботи в аварійному режимі виконується.



2.11 Монтаж вибраного електроустаткування

Монтаж відкритих електропроводок проводять в певній технологічній послідовності. Спочатку розмічають місця установки світильників, вимикачів і штепсельних розеток, ліній електропроводки, кріплення дроту, тобто точок забивання цвяхів, установки скоб і місць проходу дроту через стіни і перекриття, починаючи від групового щитка з поступовим переходом до окремих приміщень.

Місця установки світильників на стелі розмічають залежно від їх числа. Якщо в центрі приміщення встановлюють один світильник, то місце його положення визначають натягуванням з протилежних кутів навхрест двох шнурів. Точку їх перетину на підлозі відзначають крейдою, потім з драбини схилом цю точку переносять на стелю. Якщо потрібно встановити два світильники в приміщенні на стелі, то на підлозі відбивають середню лінію, ділять її на чотири рівні частини. Розмітку переносять на стелю. Світильники встановлюють від стіни на відстані 1/4 довжини приміщення.

Після визначення місць установки світильників на стіні і стелі за допомогою шнура відбивають лінію майбутніх електропроводок. На лінії відзначають точки кріплення дроту, а також точки наскрізних отворів для проходу дротів через стіни і перекриття. Далі, використовуючи шаблон, намічають місця установки відгалужувальних коробок, штепсельних розеток і вимикачів.

Перед початком монтажу світильники визначають і маркують фазні і нульові дроти, роблять зарядку або перезарядку світильників, збирають блоки люмінесцентних світильників і комплектні світлові лінії.

Операції по монтажу світильників складаються з установки деталей кріплення і конструкцій, підвіски і кріплення світильників, приєднання до електромережі і мережі заземлення. Світильники для ламп розжарювання і ламп ДРЛ однакові по конструкції, але останні мають складнішу конструкцію, велику масу і пускорегулюючу апаратуру. Корпуси світильників забезпечені блоком пристрою для введення дроту і різними підвісками. Сучасні світильники мають штепсельні з'єднання або затиски для приєднання до стаціонарної електромережі.

При будівництві будівель, особливо великопанельних, в них, як правило, передбачають всі отвори, ніші і заставні частини для установки освітлювального устаткування і прокладки освітлювальних мереж. Вимикачі і штепсельні розетки при прихованій проводці встановлюють в готових нішах, коробках або стаканах, з кріпленням шурупами, гвинтами або лапками розпорів, що вони мають.

При кріпленні світильників до стелі на дюбелях, забитих монтажним пістолетом, кожну точку підвісу випробовують потрійною масою світильника.

При монтажі електричних машин керуються ПУЕ, СНіП і спеціальними інструкціями заводів-виробників. Однією з основних операцій підготовчих робіт перед початком монтажу є перевірка фундаментів. Перевіряють бетон, використовуваний для фундаментів; головні осьові розміри і висотні відмітки опорних поверхонь; осьові розміри між отворами для анкерних болтів; глибину отворів і розміри ніш в стінах фундаментів для затягування болтів.

При перевірці фундаментів розміри звіряють з даними машини: подовжньою віссю валу машини, поперечними осями станин. Перевірку роблять натягнутими струнами сталевої проволоки.

Якщо при перевірці виявиться, що фундамент занижений по висоті, будівельна організація зобов'язана наростити фундамент до необхідних розмірів.

Підготовка машин до монтажу включає наступні технологічні операції: зовнішній огляд; очищення фундаментних плит і лап станин; промивку фундаментних болтів уайт-спиртом і перевірку якості різьблення (прогоном гайок); огляд висновків, щіткового механізму, колекторів або контактних кілець, маслопоказної і іншої арматури; огляд стану підшипників, промивку підшипникових стояків і картерів; перевірку зазору між кришкою і вкладишем підшипника ковзання, валом і ущільненням підшипників, вимірювання зазору між вкладишем підшипника ковзання і валом; розкриття підшипників кочення і перевірку заповнення їх мастилом; перевірку повітряного зазору між активною сталлю ротора і статором; перевірку вільного обертання ротора і відсутність зачіпань вентиляторів за кришки щитів торців; про виявлені дефекти електромонтажник доводить до відома бригадира, майстра або керівника монтажу. Якщо зовнішніх пошкоджень не знайдено, електродвигун продувають стислим повітрям. При продуванні ротор електродвигуна провертають вручну, перевіряючи вільне обертання валу в підшипниках.

Мастило в підшипниках кочення (роликових і кулькових) при монтажі машин не замінюють. Заповнення мастилом підшипника не повинне перевищувати 2/3 вільного об'єму підшипника.

У електродвигунів трифазного струму з короткозамкнутим ротором роблять вимірювання опору ізоляції тільки обмоток статора по відношенню до землі (корпусу) і один до одного. Це можливо при виведених шести кінцях обмотки. Якщо виведені тільки три кінці обмотки, вимірювання роблять тільки по відношенню до землі (корпусу).У електродвигунів з фазним ротором окрім визначення опору ізоляції обмоток статора по відношенню до землі і один до одного вимірюють опір ізоляції між ротором і статором, а також опір ізоляції щіток по відношенню до корпусу (між кільцями і щітками повинні бути прокладені ізолюючі прокладки).