Соціал-демократія в українському і європейському контекстах

Сучасна соціал-демократична ідеологія взагалі, наскільки це можливо, не повинна живитися міфами. Як вже бкло сказано, вона має бути досить раціональною. Це стосується не тільки формування програми партійної діяльності, або, наприклад, визначення засад діяльності партійних фракцій у представницьких органах, але й нашого сприйняття історії.

Звернімо увагу на сучасне становище в ідеологічній сфері. Воно вочевидь має кризовий характер.

По-перше, триваюче зубожіння та поглиблення соціального розмежування спричиняють подальше відторгнення тих політиків, що обстоюють ліберальну систему цінностей. Сумнівно, що діяльність урядів, очолюваних ринковими фундаменталістами зможе призупинити цей процес.

По-друге, націонал-демократична (націоналістична) ідея дедалі більше виявляє ознаки кризи. Першопричиною цього є об`єктивна втрата сенсу подальшої боротьби за досягнення первинної націонал-демократичної ідеї -- державної незалежності в умовах, коли національна державність існує і так чи інакше зміцнюється . Тепер на перший план у націонал-демократів вийшла боротьба за укорінення як офіційної ідеології своїх власних ідеологічних принципів. Так, націонал-демократам вдалося перетворити деякі з своїх ідеологічних символів на загальнодержавні, але при цьому й ототожнити себе в очах народу з владою, через що чимало співвітчизників покладають левову частку провини за усі теперішні негаразди саме на них. Але навіть за таких умов політика націонал-демократів залишається незмінною: останнім часом вони перенесли вістря своєї боротьби знову ж таки на зміну символіки -- цього разу йдеться про герб колишньої УРСР на будівлі Верховної Ради та скасування Жовтневих свят. Змінювати та скасовувати, звісно, треба. Але ж не робити це головною метою ідеологічної політики в очах нашого народу, який вже звик до того, що усі реформи у нас починаються, та й закінчуються, символічними жестами[60, c.45].

По-третє, часи занепаду переживає й комуністична ідеологія. У своєму ортодоксально-радянському варіанті під назвою «марксизм-ленінізм» вона могла існувати лише за підтримки комуністичної держави. Зміна історичної ситуації й далі розхитуватиме підвалини комуністичної ортодоксії, стимулюючи ліве середовище до пошуку в напрямку соціал-демократичних ідей.

Наслідком суцільної ідеологічної кризи стало значне поширення у суспільстві почуттів байдужості, безнадійності, втрати критеріїв розмежування «добра» і «зла».

Існує ряд факторів, здатних сприяти подальшому зростанню соціал-демократичних симпатій в Україні. Нові спроби провести економічні реформи за рецептами лібералів-ортодоксів навряд чи досягнуть своєї мети. Бідність не щезне з країни, й вона підштовхуватиме тих виборців, що не сповідують ні комуністичну, ані націоналістичну ідеологію, до пошуку сили, здатної підтримати традиційні соціал-демократичні тези державного забезпечення мінімального доходу громадян, державної підтримки працевлаштування, державного регулювання доходів на користь незахищених верств населення.

Взагалі слід визнати, що в Україні, як і у багатьох інших країнах -- колишніх республіках СРСР, кількість виборців, здатних зайняти послідовно ліберальну позицію, є мінімальною. На думку деяких політологів, сьогоднішній «щирий ліберал» -- це інтелектуал щонайменше у другому поколінні, який має значний культурний капітал і здатний запропонувати на ринку свій власний інтелектуальний продукт, що користується попитом. Вочевидь у новому українському суспільстві, якому притаманні бідність, навіть злиденність, таких особистостей набереться небагато [60, c.45].

Якщо підходити до розгляду цієї групи з соціологічними мірками, одразу впадає у вічі її розмитість. Будь-яке твердження щодо її поглядів варто оцінювати лише статистично, оскільки людей з такими поглядами неважко знайти й серед тих, хто стоїть за соціалістів, націоналістів чи «зелених» (хоча їх частка там є меншою). Так само й серед симпатиків соціал-демократичної партії знайдуться люди з зовсім іншими поглядами. І все ж таки можна сказати, що «у середньому» для прихильників соціал-демократії є характерними такі риси:

- за соціально-економічними поглядами вони виступають за регульований ринок. Від комуністів їх відрізняє готовність прийняти ринок, приватизацію (у поміркованому обсязі); від правих лібералів -- обстоювання ролі держави та державного регулювання;

- у ставленні до національного питання прибічники соціал-демократів є ближчими до «універсалістів» (інтернаціоналістів), хоча вони, на відміну від комуністів, не прагнуть возз`єднання з Росією, а відверто і без зайвого пафосу визнають незалежність України;

- за морально-політичними переконаннями симпатикам соціал-демократів притаманний гуманізм -- на відміну від властивого як комуністам, також і націоналістам «пошуку ворога»;

- нарешті, у політично-правовому відношенні в альтернативі «демократія-авторитаризм» прибічники соціал-демократів чітко віддають перевагу першому варіанту.

Можна було б очікувати, що в умовах кризи конкуруючих ідеологій відсоток тих, хто симпатизує соціал-демократам, зростатиме. Однак, знову підкреслю, більшість прихильників соціал-демократичного вибору мають доволі невиразні поняття про соціал-демократію, а їх переконанням властиві невизначеність та двоїстість. Не буде великим відкриттям, що число виборців, які симпатизують соціал-демократам, є помітно більшим за число тих, хто реально голосує за них на виборах. Певною мірою це пов`язано з намаганнями противників соціал-демократії закріпити за нею образ структури, котра не опікується загальним добробутом, а дбає виключно про інтереси бізнесменів, представлених у керівництві партії [61, c.321].

Отже, потенційне коло виборців соціал-демократів є досить широким -- аж до половини усіх українських виборців (до них точно не можна додати лише 20-25% переконаних прибічників комуністів та 15-20% -- націоналістів), але у передбачуваному майбутньому практично можна розраховувати лише на його частину. У такій ситуації необхідно вірно розставити акценти у програмній творчості та практичній політиці соціал-демократії, спираючись у цьому на сподівання більшості населення.

Успіх подальшої діяльності соціал-демократів залежатиме від того, якою мірою їм вдасться об`єднати центристських та лівоцентристських виборців. В ідеалі це мало б бути таке становище, коли між соціал-демократами та комуністами не буде жодної іншої демократичної лівоцентристської сили.

Сьогодні певні сили наполегливо захаращують свідомість виборців уявленнями про існування в українській публічній політиці лише трьох таборів: 1) комуністи та соціалісти; 2)«чесні» праві; 3) «кланові партії або блоки». До речі, сили ці, які чомусь ототожнюють себе з «чесними правими», аж ніяк не «святі», тож їхню сьогоднішню моралізаторську критику наших позицій з цього погляду можна кваліфікувати хіба що як звичайнісіньке лицемірство. Якщо б донести справжній ідеологічний образ соціал-демократії до кожного громадянина, це значною мірою позбавило б наших опонентів підстав для формулювання таких «класифікацій».

Будь-яка ідеологія потребує теоретичного обґрунтування, яке створюється суспільними науками: історією, економічною теорією, філософією, соціологією, політологією. Приміром, основу партійних програм КПРС складали філософсько-економічні праці Маркса, Енгельса, Леніна, а вже з цих програм на засадах марксистських теорій формувався такий собі партійний «ідеологічний канон» (тобто «картина світу»). Згадаємо, наскільки значний вплив справили історичні дослідження М.Грушевського на ідеологію української націонал-демократії. У них сформульовані наріжні настанови, що зараз саме розповсюджуються націонал-демократичними ЗМІ. Ці настанови сьогодні певною мірою визначають зміст державних програм та підручників з історії.

Використовуючи досягнення суспільних наук, партійні ідеологи формують власну мову з властивою їй специфічною термінологією, підштовхуючи журналістське, викладацьке та наукове середовище до поширення вигідного цим ідеологам світосприйняття. Досвід минулого свідчить, що при цьому слід за будь-яку ціну уникати найменшої ідеологізації соціальних дисциплін, їх спрямування на виконання певного замовлення. Політичні сили демократичного напрямку, і зокрема соціал-демократи, зацікавлені у розвитку суто об'єктивного суспільствознавства.

Відсутність такого спілкування із вченими-суспільствознавцями призвела, зокрема, до того, що до цього часу українська соціал-демократія не виробила власної «ідеологічної мови». Це, безперечно, є свідченням певної слабкості ідеології та партійної теорії. Вважається, науковцям у галузі суспільствознавства доведеться докласти чимало зусиль, щоб змінити ситуацію на краще [60, c.45].

Висновки до Розділу 3

Взагалі варто відзначити, що в нашій країні існують значні проблеми з формуванням української моделі соціал-демократичної теорії. Ні більшість інтелігенції, ані інтелектуально розвинена молодь не мають, на жаль, найменшого уявлення про потужні духовно-теоретичні корені соціал-демократії, про її зв`язок з вельми різноплановими теоріями в галузі економіки, етики, політики. До 1997 року в Україні не з`явилося практично жодної монографії, пов`язаної з європейською соціал-демократією. В Україні майже невідомі імена тих українських вчених (за винятком М.Поповича), які зосередили свій дослідницький інтерес на тлумаченні просоціал-демократичних філософсько-соціологічних настанов та їх пристосуванні до умов України. Через ізольованість нашої держави від зовнішнього світу ми й досі не маємо тієї соціал-демократичної «інфраструктури», яка існує навіть у Москві, де ще з радянських часів функціонують спеціальні науково-дослідницькі підрозділи, покликані узагальнювати досвід європейської соціал-демократії.

Розділ 4. Охорона праці

Оптимізація умов праці користувачів ПК

Виробничий мікроклімат

Під виробничим мікрокліматом розуміють стан повітряного середовища виробничого приміщення, який визначається температурою, відносною вологістю, рухом повітря та тепловим випромінюванням нагрітих поверхонь, що в сукупності впливають на тепловий стан організму людини. В процесі трудової діяльності людина перебуває у постійній тепловій взаємодії з виробничим середовищем. За нормальних мікрокліматичних умов в організмі працівника, завдяки терморегуляції, підтримується постійна температура тіла (36,6 °С) [65].

Кількість тепла, що утворюється в організмі, залежить від фізичного навантаження працівника, а рівень тепловіддачі - від мікрокліматичних умов виробничого приміщення. Оскільки робота за комп'ютером характеризується малими фізичними навантаженнями, то цей вид діяльності належить до категорії легких робіт за критерієм енерговитрат організму. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, теплова енергія, що виділяється під час роботи організмом, повинна повністю відводитись у навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або ж переохолодження організму людини і, зрештою, до захворювання.

Віддача тепла організмом людини здійснюється, в основному, за рахунок випромінювання і випаровування вологи з поверхні шкіри. Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту.

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування погіршується і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак, надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протягом) значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Таким чином, для нормального теплового самопочуття людини важливо забезпечити певне співвідношення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, тобто певні мікрокліматичні умови. Такі умови визначаються, в основному, категорією роботи, що виконується, та періодом року і можуть бути оптимальними та допустимими.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють таке співвідношення його параметрів, при якому в умовах тривалої та систематичної дії на людину створюються комфортні теплові відчуття та відбувається збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість виникнення дискомфортних відчуттів та зміни теплового стану організму, однак вони швидко минають і нормалізуються за рахунок напруження механізмів терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей [66].

Проведені дослідження мікрокліматичних умов на комп'ютеризованих робочих місцях показали, що зимою значення відносної вологості повітря часто є нижчими за встановлені норми і становлять в середньому 30-40% 9при оптимальному 40-60%). Це призводить не лише до надмірного висихання слизових оболонок очей, носа, горла, а й до нагромадження зарядів статичної електрики, що утворюються в процесі роботи комп'ютера. Температура повітря в таких приміщеннях у теплий період року іноді перевищувала нормовані значення, особливо в приміщеннях, розташованих з південної сторони будівлі (оптимальне значення температури 23-250С). Швидкість руху повітря, як правило, була в межах норми (0,1м\с) . Встановлено, що нагріті поверхні комп'ютера та лазерного принтера помітно не впливають на підвищення температури повітря на робочому місці, однак літом такий вплив може бути значно більшим.

Для забезпечення оптимальних мікрокліматичних умов в будь-який період року приміщення, в яких розташовані комп'ютеризовані робочі місця повинні бути обладнані системами опалення. Однак найкраще вирішення цього питання - це встановлення кондиціонерів, які автоматично підтримують задані параметри мікроклімату.

Виробничий шум та вібрація

Відомо, що шум несприятливо діє на слуховий аналізатор та інші органи та системи організму людини. Визначальне значення щодо такої дії має інтенсивність шуму, його частотний склад, тривалість щоденного впливу, індивідуальні особливості людини, а також специфіка виробничої діяльності. Ті види діяльності, у яких поєднується напружена розумова робота та інтенсивне використання комп'ютера (редагування тексту, верстка оригіналу, "запуск" та відлагодження програм тощо) характеризується відчутним впливом навіть незначних рівнів шуму. Цей вплив виражається у зниженні розумової працездатності, швидкій втомлюваності, послабленні уваги, появі головного болю та ін. Слід зазначити, що нормовим значенням рівня шуму для робіт розумової праці є 50 дБ [71] .

Основними заходами та засобами боротьби з шумом є:

зниження рівнів шуму в джерелі його утворення (застосовується, як правило, в процесі проектування);

використання звукопоглинаючих та звукоізолюючих засобів;

раціональне планування виробничих приміщень та робочих місць. На комп'ютеризованих робочих місцях основними джерелами шуму є вентилятори системного блоку, накопичувані, принтери ударної дії. Для зниження рівнів шуму на робочих місцях рекомендується розмістити друкувальні пристрої ударної дії (матричні, шрифтові принтери тощо) в іншому приміщенні, або огородити їх звукоізолюючими екранами [67].

Оскільки зовнішні шуми (вулиця, суміжні приміщення) також можуть негативно впливати на функціональний стан операторів ВДТ, то стіни приміщень, в яких розташовані комп'ютеризовані робочі місця бажано облицювати звукопоглинаючими матеріалами. Однак доцільність їх застосування повинна бути обґрунтована спеціальними інженерно-акустичними розрахунками. Звукопоглинаюче облицювання стін (іноді й стелі) необхідно здійснювати матеріалами, що мають максимальний коефіцієнт звукопоглинання в межах частот 31,5-8000 Гц і дозволені для оздоблення приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Для зниження вібрації обладнання, пристрої, пристосування необхідно встановлювати на спеціальні амортизуючи прокладки, передбачені нормативними документами.

Електромагнітні випромінювання

Як вже було зазначено раніше, дисплеї на основі ЕПТ є потенційним джерелом випромінювання кількох діапазонів електромагнітного спектра:

рентгенівського;

оптичного;

радіочастотного.

Кожний вид випромінювання відрізняється своїми особливими характеристиками впливу на організм людини, тому розглянемо їх окремо.

Рентгенівське випромінювання. В багатьох країнах світу були проведені дослідження щодо можливого рентгенівського випромінювання відео терміналів комп'ютерів. Встановлено, що джерелом "м'якого" рентгенівського випромінювання є екран; з інших сторін ВДТ цього виду електромагнітного випромінювання взагалі не було виявлено. У більшості випадків вимірювання проводились на відстані 5 см від поверхні екрана гіри всіх можливих режимах роботи ВДТ. Дослідження проводились на відеотерміналах різних моделей та різних фірм-виробників. Найвищі рівні рентгенівського випромінювання зареєстровані при максимальній яскравості і при щільно заповненому екрані. Однак, у всіх випадках виявлене рентгенівське випромінювання від ВДТ не перевищувало фонового рівня [67].

Деякі дослідники спробували визначити реальне рентгенівське випромінювання, що генерується ВДТ. Свої вимірювання вони проводили в спеціальному приміщенні, екранованому від фонового випромінювання. В низці інших досліджень використовувались досить "тонкі" методи, засновані на використанні сцинтиляційного детектора на Маї та амплітудного аналізатора імпульсів.

В результаті проведення досить детальних та всесторонніх вимірювань переважна більшість дослідників вважає, що відеотермінал не несе небезпеки для користувача з точки зору можливого рентгенівського випромінювання, оскільки інтенсивність такого випромінювання значно нижча гранично допустимих норм.

У деяких дослідженнях довкола ВДТ були виявлені електромагнітні поля з частотою від 10 кГц до 1 МГц. Напруженість Е-поля становила 0,3- 150 В/м і Н-поля - близько 0,05 А/м на відстані приблизно 30 см.

Виробниче освітлення

Робота користувачів комп'ютерів характеризується значним напруженням зорового аналізатора, тому виключно важливе значення має забезпечення раціонального освітлення робочих місць. Зоровий дискомфорт може бути викликаний:

- неправильною орієнтацією робочого місця відносно світлових отворів (вікон);

- неадекватними світловими характеристиками світильників (та/або) неправильним їх просторовим розташуванням відносно робочих місць;

- засліплюючою дією яскравих предметів, що знаходяться в полі зору користувача (пряма блискість);

- дзеркальним відбиттям на екрані предметів з високою яскравістю, що знаходяться за спиною користувача (відбита блискість);

- неправильним розподілом яскравості в полі зору користувача;

-засвіченням екрана прямим чи розсіяним світлом світильників або небосхилу через світлові отвори.

У забезпеченні максимально комфортних умов зорової роботи вагома роль належить оптимізації кількісних та якісних показників освітлення. Однак ці показники суттєво залежать від специфіки використання ВДТ. Якщо користувач постійно працює за ВДТ, то до такого робочого місця висуваються одні світлотехнічні вимоги. Коли на робочому місці ВДТ використовується короткочасно, або робота з ним має підпорядковане значення, як, наприклад, на робочому місці з переважно традиційною конторською діяльністю з епізодичним використанням інформації на ВДТ, то вимоги до освітлення повинні враховувати фактор переважно конторської діяльності. При такому виді діяльності домінують вимоги, що висуваються до освітлення конторських приміщень. При постійному використанні ВДТ рівень освітленості на робочому місці повинен бути дещо нижчим. Це обумовлено тим, що високі рівні освітленості знижують контрасність фону і об'єктів, зображених на екрані, і підвищують імовірність відбиття добре освітлених вертикальних поверхонь на екрані ВДТ. Окрім того, може мати місце, так звана, вуалююча яскравість, яка виникає за рахунок розсіювання світла на мікроскопічних нерівностях скляної поверхні екрана і на частинках пилу, що осіли на ньому. В той же час, низький рівень освітленості призводить до зниження яскравості периферії поля зору. Це, в свою чергу, підвищує інтенсивність процесу переадаптації, що прискорює розвиток втоми зорового аналізатора користувача [69].

Важливо також забезпечити однакові рівні освітленості екрана, клавіатури та документа (паперового носія інформації). Підраховано, що при інтенсивній зоровій роботі з документом та ВДТ, зокрема, при комп'ютерному наборі даних користувач до 20 тис. разів за зміну переводить погляд з документа на клавіатуру та екран. При неоднаковій освітленості цих трьох об'єктів переведення погляду у користувача викликає неминучу переадаптацію зорового аналізатора. Тому інтенсивність освітлення поверхні, де знаходиться документ та клавіатура не повинна перевищувати яскравості екрана ВДТ. Нормований рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документа становить 300-500 лк [72].

Для забезпечення відносної постійності природного освітлення незалежно від погодних умов чи пори року необхідно вікна обладнати сонцезахисними регульованими жалюзі або світлорозсіюючими шторами з коефіцієнтом відбиття 0,5-0,7.

Розташовувати робочі місця з ВДТ необхідно таким чином, щоб в поле зору користувача не потрапляли вікна або світні поверхні світильників. Окрім того, вони не повинні також знаходитися безпосередньо за його спиною, щоб уникнути відблисків на екрані.

Штучне освітлення у приміщеннях з ВДТ необхідно здійснювати у вигляді загальної системи рівномірного освітлення. У приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається застосування комбінованого освітлення, коли на робочих місцях встановлюють світильники місцевого освітлення, які доповнюють загальне освітлення.

Для раціонального використання штучного освітлення необхідно в її електричній схемі живлення передбачити систему вимикачів, за допомогою якої можна регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення [66].

Таким чином в даному розділі було проаналізовано негативний вплив потенційно шкідливих факторів ПК на організм користувача, а також запропоновано заходи щодо покращення умов роботи.

ВИСНОВКИ

Висвітлюючи місце соціал-демократичних партій в системі сучасної української багатопартійності слід відзначити те, що на відміну від багатьох інших партій та політичних рухів, соціал-демократію виділяє органічне сполучення функціонального і ціннісно-світоглядного аспектів політичної діяльності. Тобто, з одного боку, соціал-демократія відбиває реально існуючі в суспільстві настрої пов'язані з усвідомленням необхідності гармонізації суспільних стосунків в дусі основоположних цінностей свободи, справедливості та солідарності. А, з іншого боку, соціал-демократична програма передбачає застосування цілого ряду суто практичних заходів, які здатні забезпечити структурно-функціональну стабільність в державі і суспільстві, ріст суспільного добробуту, утвердження ідеалів демократичної, правової і соціальної держави.

Зосереджуючи увагу на тих проблемах, що постали на сьогоднішній день перед українським суспільством, і які стали змістовною завадою на шляху становлення соціал-демократії, слід наголосити на триваючому процесі "маргіналізації середнього класу". Справа в тому, що соціальною базою як партійної діяльності соціал-демократів в Україні, так і соціал-демократичної політики в цілому виступає саме міцний середній клас, який забезпечує стабільність і добробут у всіх сучасних демократичних розвинених країнах, і який лише створюється в Україні. При цьому наслідками зазначеної стабільності і масової підтримки таких політичних цінностей як політична свобода, справедливість, економічний розвиток, соціальні права, верховенство закону виступає, з одного боку, відмова від крайніх революційно-політичних заходів, а, з іншого боку, орієнтація всього суспільства на конструктивну політичну діяльність. Саме за цих умов соціал-демократія і набуває оптимального режиму для свого розвитку і практичного впровадження проголошуваних нею ідеалів.

Специфічною рисою сучасної соціал-демократичної концепції є те, вона передбачає у якості шляху до об'єднання і консолідації суспільства не лише низку заходів економічного характеру, але насамперед нові можливості ідеологічного та суспільного життя, що відкриваються в результаті встановлення соціал-демократичних ідеалів справедливості і соціальної солідарності як в національному, так і міжнародному масштабах. Саме така орієнтація сучасної соціал-демократії дозволяє їй більш адекватно реагувати на ті зміни, що відбулися останнім часом у зв'язку зі зміною соціальної структури модернізованих суспільств, а також тих загальних проблем, які виступили на передній план в контексті процесу модернізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абетка українського політика. Довідник / М. Томенко (керівник авт. кол.). - К.: Смолоскип, 1997. - 218 с.

2. Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки / Р. Арон. - К.: Либідь, 2004. - 204 с.

3. Бабенко С.С. Соціологія тендеру: навч.-метод, посіб. / С.С. Бабенко. - X.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. - 44 с.

4. Бебик В.М. Політологія: Теорія, методологія, практика: Підручник. - К.: МАУП, 1997. - 248 с.

5. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник. - К.: АМУПП, 1997. - 200 с.

6. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К.: Основи, 1995. -174 с.

7. Бойцова О.Ю. Основные теоретико-методологические подходы в политической мысли XX века / О.Ю. Бойцова. - М.: Schola, 2001. - 209 с.

8. Брегеда А.Ю. Політологія: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.:КНЕУ, 1999. - 108 с.

9. Брегеда А.Ю. Політологія: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисциплін. - К., 1999

10. Введение в тендерные исследования: учеб. пособие / под ред. И. Жеребкиной. - X.: ХЦГИ; СПб: Алетейя, 2001. - 708 с. - (Серия "Гендерные исследования").

11. Віперман В. Європейський фашизм / В. Віперман; пер. В. Швед, Р. Дізер. - К.: Дух і Літера, 2008. - 278 с.

12. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. Учебник. М., 2000

13. Гаєвський Б. Українська політологія. Концептуальні засади. - К., 1994. - 144 с.

14. Гелей С, Рутар С. Політологія: Навч. посібник. 3 вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, 1999. - 427с.

15. Дашутін Г. Політичний ідеал модернізації України. -- К.: Знання України, 2006. -- 40 с.

16. Дубінін В.В. Роль інтересів народу в становленні та розвитку політичної системи суспільства: Монографія. --Краматорськ: ДДМА, 2006. -- 260 с.

17. Кармазіна М. Політичні інститути: питання методології дослідження / М. Кармазіна // Іст. журн. - 2004. - № 12. - С. 3-8.

18. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. Кейнс. - Петрозаводск: Петроном, 1993. - 308 с.

19. Кирилюк Ф.М. Політологія. Історія та методологія. К.: Здоров”я. - 2000

20. Клаус фон Байме. Політичні теорії сучасності / Клаус фон Бай-ме; пер. з нім. М. Култаєвої та М. Бойченка. - К.: Стилос, 2008. - 396 с. - (Серія "Сучасна гуманітарна бібліотека").

21. Консерватизм: антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. - К.: Смолоскип, 1998. - 598 с.

22. Конспект лекцій з курсу "Політологія" для студентів усіх форм навчання / І.С. Дмитрів, В.А. Кулик, О.М. Рудакевич та ін. -Тернопіль: ТІНГ, 1992. - 44 с.

23. Кун Т. Структура научных революций / Пер. с англ. И. Э. Налетова. -- М.: Прогресс, 1975. -- 228 с.

24. Кухта Б. Нариси з історії європейської політичної думки / Б. Кухта. - Л.: Кальварія, 2008. - 558 с.

25. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки: Тексти лекцій. - К.: Генеза, 1994. - 368 с.

26. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології. Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1996. - 179 с.

27. Мельник В.А. Политология. - М., 1999

28. Милецкий В.П. Российская модернизация: предпосылки и перспективы эволюции социального государства. -- СПб: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1997. -- 128 с.

29. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? -- К.: Институт социологии НАНУ, 2001. -- 440 с.

30. Ніконенко В.М. Політологія (курс лекцій). -Тернопіль, 1992. - 256 с.

31. Основи етнодержавознавства: Підручник / За ред. Ю.І. Римаренка. - К.: Либідь, 1997. - 656 с.

32. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б. Кухти. - Ч. 2. Політичні процеси, системи та інститути. -Львів: Кальварія, 1997. - 336 с.

33. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б. Кухти. - Ч. 3. Політична сідомість і культура. - Львів: Кальварія, 1998. - 556 с.

34. Основы политологии / Под ред. А. Боднара. - К., 1991. - 144 с.

35. Павко А. Соціал-демократичний реформізм С. Бернштейна: історичний досвід і сучасність // Віче. -- 2011. -- № 1. -- С. 31--33.

36. Піча В.П., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник. К.: Каравела. - 2001

37. Политические институты на рубеже тысячелетий / 2-е изд., стереотип. -- Дубна: ООО Феникс, 2005. -- 480 с.

38. Политология: наука о политике /Под ред. В.П. Андрющенко. - К., Х., 1999

39. Політична історія України ХХ століття: У 6-ти т. / І.Ф. Курас (голов. ред.); Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. -- К.: Генеза, 2002. -- Т. 6. -- 694 с.

40. Політичний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. -- 2-е вид., доп. і перероб. -- К.: Генеза, 2004. -- 736 с.

41. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вузів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.

42. Політологія посткомунізму. Політологічний аналіз посткомуністичних суспільств. - К.: Політична думка, 1995. -368 с.

43. Політологія у схемах, таблицях, визначеннях: Навч. посібник / За ред. І.С. Дзюбка, І.Г. Оніщенко, К.М. Левківського, З.І. Тимошенко. - К.: УФІМБ, 1999. - 161 с.

44. Політологія. Кінець XIX - перша половина XX ст. Хрестоматія / За ред. О.І. Семкіна. - Львів: Світ, 1996. - 800 с.

45. Політологія. Підручник для студентів вузів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: Академія, 1998. - 368 с.

46. Політологія. Посібник для студентів вузів /За ред. Бабкіної О.В., Горбатенко В.П.- К.: Академія. - 1998

47. Політологія: Курс лекцій / І.С.Дмитрів (керівник), О.М. Рудакевич, В.А. Кулик та ін. - Тернопіль: Астон, 1998. -158 с.

48. Потульницький В.А. Теорія української політології: Курс лекцій. - К.: Либідь, 1993. - 191 с.

49. Проблеми модернізації політичних систем сучасності: Монографія / За заг. ред. Л.М. Герасіної, О.Г. Данильяна. -- К.: Право, 2008. -- 320 с.

50. Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи / А.С. Романюк. - Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. - С. 331.

51. Российская модернизация: проблемы и перспективы // Вопросы философии. -- 1993. -- № 7 -- С. 3--4.

52. Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. -К.: Тандем, 1996. -192 с.

53. Сазонова М.І. Політологія. Х.: Фоліо. - 1998

54. Себайн Д.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки. -К.: Основи, 1997. - 838 с.

55. Скиба В.Й., Горбатпенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки. -К.: Основи, 1996.-718 с.

56. Сучасний словник із суспільних наук / О.Г. Данильян, М.І. Панов (ред.). -- Х.: Прапор, 2006. -- 432 с.

57. Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії. - К.: Українська перспектива, 1995. - 103 с.

58. Україна після президентських виборів 2010 р.: нові перспективи розвитку держави: Збірн. матер. «круглого столу» (Одеса, 22 квітня 2011 р. Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень) / За заг. ред. О.О. Воловича. -- Одеса: Фенікс, 2011. -- 128 с.

59. Українська політологія: витоки та еволюція / За ред. Ф.М. Кирилюка. - К.: Ватра, 1995. - 328 с.

60. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття /Під ред. М.О. Шульги. - К., 1999

61. Український вибір: політичні системи ХХ століття і пошук власної моделі суспільного розвитку / В.Ф. Солдатенко (керівник). -- К.: Парламентське вид-во, 2007. -- 576 с.

62. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / Пер. с англ. Т. Велимеева, Ю. Новикова. -- М.: Изд-во АСП, 2003. -- 603 с.

63. Хто є хто в європейській та американській політичній науці. Малий політологічний словник / За ред. Б. Кухти. -Львів: Кальварія, 1997. - 288 с.

64. Швидяк О.М. Політологія. Практикум: навч.-метод. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 164 с.

65. Основи охорони праці: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В. Березуцького. - Х.: Факт, 2005. - 480с.

66. Закон України «Про охорону праці» від 21.11.2002р.

67. ДСанПіН 3.3.2.007-98. Державні санітарні норми і правила роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин. - К.: МОЗ України, 1998. - 26с.

68. ГОСТ 12.0.003-74*ССБТ Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76, измен. 1987г.

69. ГОСТ 12.1.005.88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.1989.

70. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. - Київ, 2000.

71. ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

72. ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення

Размещено на Allbest.ru