Сполучені Штати Америки

Основні характерні ознаки президентської республіки. Вищий законодавчий орган США — Конгрес. Форма державного устрою країни, суб'єкти федерації. Характеристики та риси демократичного режиму. Партійна система Америки. Ідеологія Республіканської партії.

Рубрика Политология
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 14.02.2016
Размер файла 95,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

Факультет хімічний

Кафедра аналітичної хімії

Контрольна робота

на тему:

«Сполучені Штати Америки»

Виконала

студентка групи ХФ-13-1

Пльонсак П. П.

Перевірив

доц. Іщенко І. В.

м. Дніпропетровськ, 2015

Вступ

Сполучені Штати Америки є найбільшими і найбільш розвиненою країною в світовій спільноті. Відповідно її політична система є складною і разнопорядковое соціальна освіта. Важливою історичною особливістю політичної системи США є те, що вона формувалася під дією і на основі старої конституції естраны, що діяла. Це епридает політичній системі США, її інститутам небувалу стійкість, стабільність і соціальну могутність.

Держава США - ядро політичної системи американського суспільства. Державне владарювання є основною системною якістю держави, як елементу політичної системи. Саме у функції владарювання виявляється провідна роль американської держави, формується стійкість, стабільність всіх інших інститутів суспільства. Подібна роль держави забезпечується, по-перше, шляхом видання законів і інших нормативно-правових актів, що встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки; по-друге, повсякденною оперативно-старанній діяльністю спеціального апарату по управлінню суспільством; по-третє, здійсненням правосуддя, контролю і нагляду за виконання правових розпоряджень; по-четверте, шляхом вживання на законній підставі державного примусу; по-п'яте, підтримкою і захистом американських засад суспільства, демократичних традицій, прав і свобод людини і громадянина. Державний механізм в США впродовж двох століть функціонує стійко, без яких-небудь кардинальних потрясінь.

1. Форма управління США

Форма державного правління -- це певний спосіб організації верховної влади в державі, який визначається джерелами влади, порядком формування і правовим статусом вищих державних органів, обумовлює структуру, принципи взаємовідносин та сферу компетенції кожного з них. Форма державного правління вказує на те, як організована верховна влада в державі, в який спосіб формуються її центральні органи та яким чином вони підпорядковуються один одному (як будуються стосунки "парламент -- уряд", "парламент -- глава держави" і т.д.).

Політична наука розрізняє дві основні форми державного правління: республіку та монархію.

Республіка (від лат. "res" -- справа і "publicus" -- суспільний, всенародний) -- форма державного правління, за якої найвища державна влада здійснюється виборними органами, що періодично обираються населенням на певний визначений строк. Існують президентські, парламентські та президентсько-парламентські (змішані) республіки.[4]

Президентська республіка. Основними характерними ознаками президентської республіки є:

1. Президент (від лат. "praesidens", буквально -- той, що сидить попереду) одночасно є главою держави і главою уряду. Посада прем'єр-міністра в таких державах відсутня. Сучасний інститут президентства бере свій початок в США, де в 1789 р. Дж. Вашингтон був обраний першим президентом США.

2. Президент, як голова держави, одноособово або з наступним схваленням парламенту, формує склад уряду і керує його діяльністю (так званий позапарламентський шлях формування уряду). Члени уряду зобов'язані здійснювати політику, яка проводиться президентом, і несуть відповідальність безпосередньо перед ним.

3. Президентська республіка базується на системі жорсткого розподілу влади, коли кожна з гілок влади має чітке коло своїх повноважень і значну самостійність. Взаємовідносини різних гілок влади здійснюються на основі системи стримувань і противаг (наприклад, вето, імпічмент і т.д.). Парламент не має права оголосити вотум недовіри урядові, а президент не має права розпустити парламент. Такий статус і роль президента в президентській республіці обумовлені тим, що обирається він на прямих і загальних виборах (або колегією виборників) і таким чином має загальнонаціональну підтримку.

Схематично президентську республіку можна зобразити так:

Рис.1.

Класичним зразком президентської республіки є США. Згідно з Конституцією США, президент концентрує в своїх руках повноваження глави держави та глави виконавчої влади. Він формує і очолює кабінет, керує державним апаратом, є верховним головнокомандувачем тощо. [5]

Президент США має значні можливості впливу на законодавчий процес. Він звертається до Конгресу зі щорічним посланням про стан економіки, бюджету, в якому фактично викладає програму законотворення на наступний рік. Іншим важелем впливу є право відкладального вето президента на прийняті Конгресом закони, яке долається 2/3 голосів обох палат Конгресу.

Обирають президента терміном на 4 роки непрямим голосуванням -- колегією виборників. Допускається переобрання президента ще на один термін. Останні вибори президента США 2002 р. показали, що виборча система потребує суттєвого реформування. І Конгресом США було внесено ряд суттєвих змін до виборчого законодавства: змінена форма підрахунку голосів, встановлено чіткий контроль за підрахунком, надана можливість громадянам вносити зміни в бюлетені тощо.

Вищий законодавчий орган США -- Конгрес --' є двопалатним. Кожні два роки 435 конгресменів обираються до Палати представників за мажоритарними округами. 100 сенаторів (по 2 від кожного штату) обираються на 6 років, проте кожні 2 роки відбуваються вибори на заміщення однієї третини складу Сенату.

Роботу в Конгресі організовують політичні партії та їхні фракції (республіканська та демократична партії). Палата представників розглядається як виразник інтересів і сподівань усього американського народу, а Сенат -- як захисник інтересів штатів. Сенат має 20 комітетів, а палата представників -- 27. Крім цього, існує 4 спільні (об'єднані) комітети. Конгрес може усунути президента від влади за допомогою процедури імпічменту (з англ. -- звинувачення) у разі підозри у скоєнні державної зради президентом США чи іншого тяжкого злочину.

Таким чином, нині в США діє сильна президентська влада і сильна законодавча влада при активній ролі і достатньо великому впливові судової гілки влади, верхній щабель якої на федеральному рівні уособлює Верховний суд США. [7]

2. Форма державного устрою США

Форма державного устрою США - федерація. Суб'єктами федерації є 50 штатів, також під контролем США знаходяться Республіка Маршаллові Острови, Республіка Палау Федеративні Штати Мікронезії. Усі штати рівноправні, не володіють державним суверенітетом, не мають права виходу з США. Кожен штат має власну конституцію, свої законодавчі органи (легіслатури), свої виконавчі органи.

Штати вправі видавати свої конституції, закони, володіють власним громадянством. Вони можуть укладати з іншими державами економічні угоди з питань торгівлі, охорони навколишнього середовища і т. д., проте не можуть вступити один з одним у союз без згоди Конгресу. Штати не мають права на вихід зі складу США. Структура органів штатів подібна до структури федеральних органів: двопалатні законодавчі збори, главою виконавчої влади в штаті є губернатор (лейтенант-губернатор - його заступник).

Місцеве самоврядування будується на основі адміністративно-територіального поділу, яке входить до компетенції штатів. Більшість штатів ділиться на графства. Їх більше 300. Населення обирає поради графств і багатьох посадових осіб - шерифа, прокурора або атторнея, скарбника та ін У графствах обирається рада комісіонерів. Вони колегіально вирішують місцеві питання, розпоряджаються питаннями фінансів. Міста, виділені з графств, мають свою систему самоврядування (Рада і мер). Графства поділяються на таун і Тауншип (різниці в їх статусі немає). У США створено безліч спеціальних округів: шкільні, екологічні і т. д., які не збігаються з адміністративно-територіальним поділом. [2]

3. Політичний режим США

Політичний режим являє собою сукупність способів і методів здійснення влади державою.

Залежно від особливостей набору методів і засобів державного владарювання розрізняють два полярних режиму: демократичний і антидемократичний (фашистський, тоталітарний, авторитарний).

Демократія (грецьк. -- народ і -- влада) -- форма державно-політичного устрою суспільства, заснована на визнанні народу як джерела влади, його права брати участь у вирішенні державних справ.

Основними принципами існування демократичної держави є: влада більшості, рівноправність громадян, захищеність їх прав і свобод, верховенство закону, поділ влади, виборність глави держави та представницьких органів.

Розрізняють дві форми демократії: безпосередню (основні рішення приймаються безпосередньо всіма громадянами на зборах або шляхом референдумів) і представницьку (рішення приймаються виборними органами). [1]

Основні характеристики демократичного режиму:

прийняття рішень більшістю з урахуванням інтересів меншості;

існування правової держави та громадянського суспільства;

виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади, їх підзвітність виборцям;

здійснення контролю над "силовими" структурами (збройними силами, поліцією, органами безпеки тощо);

широке використання методів переконання, компромісу;

проголошення і реальне забезпечення прав і свобод людини і громадянина; існування політичного плюралізму, в тому числі багатопартійність, наявність легальної політичної опозиції;

гласність, відсутність цензури; реальне здійснення принципу поділу влади.

Демократія може здійснюватися за допомогою двох форм: прямий (безпосередній) і представницької.

Пряма демократія дозволяє здійснювати владу самим народом без політичних посередників. Звідси і її назва - безпосередня. Вона проводиться в життя через такі інститути прямого народовладдя: вибори на основі загального виборчого права, референдуми, сходи і збори громадян, петиції громадян, мітинги і демонстрації, всенародні обговорення.

Одні з них - вибори, референдуми - чітко регламентовані відповідними нормативними актами (конституцією, конституційними, органічними законами, звичайними законами), носять імперативний (обов'язковий) характер і не потребують санкції державних структур, інші носять консультативний характер. Однак незалежно від юридичної природи різних демократичних інститутів, їх вплив на механізм прийняття політичних рішень важко переоцінити, так як у них знаходить вираження загальна воля народу. Референдум широко застосовується в таких країнах, як США, Італія, Канада, Швейцарія.

До сильних сторін прямої демократії можна віднести те, що вона:

- дає більше можливостей (в порівнянні з представницькими інститутами) для вираження інтересів громадян та їх участі в суспільно-політичному житті;

- в більшій мірі забезпечує легітимацію влади;

- дозволяє певною мірою контролювати політичну еліту.

До її недоліків часто відносять:

- відсутність стійкого бажання у більшості населення займатися даною управлінською діяльністю;

- складність і дорожнечу проводяться державно-громадських заходів;

- низьку ефективність прийнятих рішень внаслідок непрофесійності більшості "правителів".[2]

4. Партійна система США

У США у другій половині XIX ст. сформувалася унікальна партійна система, яка існує і по сей день і не має аналогів в сучасному світі. Її якісна сторона полягає в тому, що на всіх трьох рівнях влади - загальнонаціональному, регіональному (штатів), місцевому - панують і змагаються один з одним провідні буржуазні партії

Республіканська і Демократична партії мають найбільш широку підтримку виборців. Вони поперемінно приходять до влади. Одна партія біля влади, інша - в опозиції. Подібну партійну систему можна віднести до двопартійної. Вона забезпечує стабільність і стійкість державного ладу США.

Крім двох провідних партій в США діють ще 38 федеральних третіх партій, не рахуючи регіональних, але впливу на політику вони майже не мають. Лише час від часу комусь із членів малих партій вдається домогтися обрання в Палату представників або Сенат. У деяких штатах існують партії, що користуються реальним впливом на регіональну політику, наприклад, вермонтська прогресивна партія. [3]

Демократична партія є однією з двох основних політичних партій у США. Це найстаріша політична партія в країні і одна з найстаріших у світі.

З часів В. Вільсона Демократична партія послідовно позиціонує себе як більш ліберальна, ніж Республіканська як в економічних, так і в соціальних питаннях. Остаточно місце демократів в лівому центрі зафіксував Ф. Д. Рузвельт, який до цих пір має сильний вплив на американський лібералізм.

Зараз демократів підтримують, переважно, жителі великих міст США і густонаселених приморських штатів, освічені виборці, що займаються інтелектуальною діяльністю з доходом вищим за середній, робітники великих корпорацій об'єднані в профспілки, а також феміністки, правозахисні організації, расові та сексуальні меншини. У наш час демократи підтримують підвищення податків на багатих, збільшення соціальних виплат, розвиток високотехнологічних галузей економіки та боротьбу з забрудненням навколишнього середовища, відмову від економічного протекціонізму, виступають на захист сексуальних та расових меншин, проти жорсткості антиемігрантських заходів. На відміну від своїх опонентів з Республіканської партії демократи в більшості своїй проти заборони абортів та застосування смертної кари, виступають за втручання держави, нехай і обмежене, в економічні процеси, а також за обмеження права на володіння та носіння вогнепальної зброї.

Республіканська партія

Республіканська партія є однією з двох найбільших сучасних політичних партій в США. Партія зуміла виграти Громадянську війну та врятувала США від розколу. З 1860 і до 1932 року республіканці лише чотири рази уступали пост президента демократам. Монополія на владу призвела до того, що вже до кінця XIX століття в Республіканській партії розгорілася боротьба внутрішніх фракцій, супроводжувана скандалами, пов'язаними з корупцією та непотизмом. Починаючи з 1920-х років Республіканська партія, що раніше вважалася прогресистською та більш ліберальної порівняно з демократами, стала зміщуватися вправо, стаючи поступово більш консервативною. Ці процеси посилилися в часи «Нового курсу» Рузвельта.

Сьогодні ідеологія Республіканської партії ґрунтується на платформіамериканського консерватизму, а також на ідеях економічного лібералізму та соціального консерватизму.

У наш час республіканці, на відміну від демократів, виступають за зниження податків, посилення боротьби з нелегальною міграцією та скорочення легальної, вільне придбання та носіння вогнепальної зброї, заморальність та сімейні цінності, в тому числі проти одностатевих шлюбів та абортів, за економічний протекціонізм та обмеження діяльності профспілок, підтримують смертну кару як міру покарання, збільшення військових витрат заради зміцнення безпеки США. Одним з найважливіших для традиційного республіканського електорату принципів є «невтручання державних структур в економічні процеси та особисте життя». [6]

Основні треті партії

Лібертаріанська партія

Лібертаріанська партія була заснована 11 грудня 1971 року. Найбілшого успіху партія домоглася на президентських виборах 1980 (Ед Кларк набрав 1,06%) і 2012 років (Гері Джонсон отримав 10,99%).

Ідеологія партії ґрунтується на лібертаріанства. Головне для лібертаріанців -- свобода особистості, відповідно вони виступають за вільну ринкову економіку та вільну міжнародну торгівлю, мир і невтручання в справи інших країн, максимальну незалежність громадянина та обмеження влади уряду, в тому числі проти заборони абортів, одностатевих шлюбів і (із застереженнями) наркотиків, а також мінімально регульовану міграцію. Крім того, лібертаріанці вважають за потрібне скоротити податки та державні витрати. Найбільш близька до Республіканської партії, нерідко приймаючи до своїх лав республіканців-дисидентів.

Партія зелених

Перша в США Партія зелених була створена 1980 року. Найбільшого успіху «зелені» добилися на президентських виборах 2000 року, коли висунутий партіями «зелених» окремих штатів популярний в країні адвокат та активіст Ральф Нейдер набрав 2 883 105 голосів (близько 2,7%). 2001 року прихильники Нейдера з числа членів різних «зелених» партій та організацій США об'єдналися, утворивши Партію «зелених» США (англ. Green Party of the United States), яка останнім часом є основною національною партією «зелених» у країні.

«Партія зелених» дотримується лівоцентристських поглядів, заснованих на «зеленій політиці», соціал-демократії, популізмі та прогресивізмі, виступаючи на захист навколишнього середовища, за соціальну справедливість, рівність прав незалежно від сексуальної орієнтації та статі, пацифістську зовнішню політику, державний контроль над особистою вогнепальною зброєю громадян, а також за децентралізацію органів влади та розвиток суспільної економіки.

Конституційна партія

Конституційна партія була заснована 1992 року як Партія американських платників податків і з самого початку займала консервативні позиції. 1999 року партія змінила назву на Конституційну, тим самим показуючи свою вірність принципам американської Конституції та ідеям батьків-засновників Америки.

Конституціоналісти дотримуються правих поглядів, заснованих на ідеології так званого «палеоконсерватизму», що представляє сукупність консервативних політичних принципів та релігійних цінностей. У питаннях зовнішньої політики, економіки та обмеження ролі держави близькі до Лібертаріанців, зате в соціальних питаннях поділяють погляди релігійно-консервативного крила Республіканської партії. [4]

Висновок

США -- федеративна конституційна республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів. Кожен із 50 штатів має свою конституцію, систему органів влади та управління. Виконавча, законодавча і судова влада представлені відповідно Президентом, Конгресом і Верховним Судом.

Конституція США прийнята в 1787 Це одна з найстарших нині чинних конституцій і одна з найбільш "жорстких": за 200 років до неї було внесено всього 27 поправок, 10 з яких, так званий Білль про права, вступили в силу в 1791 р. У противагу юридичної конституції існує, за висловом американських теоретиків, "жива конституція". Іншими словами, Конституція 1787 діє в даний час із численними доповненнями у виді судових прецедентів, законів Конгресу, актів Президента.

За формою правління США - президентська республіка. Федеральна конституція встановлює принцип "поділу влади" - законодавча влада належить Конгресу, исполнительная - Президенту, судова Верховному та інших судів.

Вищий орган державної влади - Конгресу складається з 2 палат Палати представників і Сенату.

У США у другій половині XIX ст. сформувалася унікальна партійна система, яка існує і по сей день і не має аналогів в сучасному світі. Її якісна сторона полягає в тому, що на всіх трьох рівнях влади - загальнонаціональному, регіональному (штатів), місцевому - панують і змагаються один з одним провідні буржуазні партії -

Використана література

1. Бебик, В. М. Політологія: Теорія, методологія, практика: підручник / В. М. Бебик. - К. : МАУП, 1997. - 248 с.

2. Брегеда, А. Ю. Політологія: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А. Ю. Брегеда. - К. : КНЕУ, 1999. - 108 с.

3. Гелей, С. Політологія: навч. посібник / С. Гелей, С. Рутар. - К. : Знання, 2009. - 415 с.

4. Лазоренко, О. В. Теорія політології / О. В. Лазоренко, О. О. Лазо- ренко. - К. : Вища школа, 1996. - 179 с.

5. Логвина, В. Л. Політологія: навчальний посібник / В. Л. Логви- на. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 304 с.

6. Кирилюк Ф. М. Основи політології / за ред. Ф. М. Кирилюка. - К. : Тандем, 2000. - 376 с. америка законодавчий федерація партійний

7. Сазанова М. І. Основи політології: курс лекцій : навч. посібник для вузів / за ред. М. І. Сазонова. - Харків : Вид-во Харківськ. ун-ту, 1993. - 487 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність демократичного режиму - форми державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність усього населення певної країни. Форми та інститути демократії.

    курсовая работа [66,7 K], добавлен 12.02.2011

  • Юридичні ознаки унітарної держави і парламентської республіки. Правовий статус Президента та парламенту Італії. Партійна система республіки. Специфіка становлення відносин країни з ЄС та її зв’язки з Україною. Загальна характеристика зовнішньої політики.

    курсовая работа [54,1 K], добавлен 04.12.2014

  • Загальна характеристика, населення та форма правління Ізраїлю. Парламент як вищий законодавчий орган країни. Політична влада кабінету міністрів. Громадські організації та елементи громадянського суспільства. Політична система і політичний режим Ізраїлю.

    реферат [27,6 K], добавлен 02.06.2010

  • Характеристика і ознаки комунізму. Джерела комунізму як політичної ідеології. Характеристика комуністичної партії України, аналіз сутності її ідеології і програми. Особливості комуністичного режиму. Принципи і головний злочинний прояв комунізму.

    реферат [33,7 K], добавлен 07.03.2011

  • Головні ознаки демократичного режиму. Форми демократичного режиму: ліберально-демократичний; консервативно-демократичний; радикально-демократичний. Ознаки антидемократичному режиму. Тоталітаризм як політичний режим. Авторитарний політичний режим.

    контрольная работа [18,3 K], добавлен 09.02.2011

  • Вивчення національних особливостей розвитку політичної системи і політичного режиму республіки Парагвай. Чинники та фактори, які впливають на швидке подолання трансформаційного переходу досліджуваної країни: від довготривалої диктатури до демократії.

    курсовая работа [759,2 K], добавлен 23.06.2011

  • Дослідження публічної та культурної дипломатії Сполучених Штатів Америки як специфічного засобу здійснення зовнішньої політики держави. Специфічні риси лобіювання інтересів певної країни закордоном. Розгляд ефективності публічної, культурної дипломатії.

    статья [45,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Землі у складі федерації у Німеччині, власна конституція та виборний законодавчий орган (однопалатний ландтаг) кожної землі. Демократичний політичний режим. Процедура ухвалення федеральних законів. Особливості рамкової конвенції, моноетнічність Німеччини.

    реферат [19,2 K], добавлен 19.11.2009

  • Особливості політики Сполучених Штатів Америки щодо Куби за президентства Барака Обами. Вивчення якісних зрушень у американо-кубинських відносинах. Призупинення дипломатичних стосунків з Кубою, основні причини визначення її як країни-спонсора тероризму.

    статья [53,4 K], добавлен 11.09.2017

  • Поняття та основні засади популізму як політичного явища. Історія та передумови виникнення популізму. Активізація та характерні риси популістської ідеології та політичної стратегії. Характеристика та особливості сучасного популістського руху на Україні.

    реферат [23,4 K], добавлен 14.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.