Суспільно-політичне й соціально-економічне становище України в 2010 - першій половині 2015 року

Програма «Жити по-новому!» мала чотири підрозділи: «Жити вільно!», «Жити безбідно!», «Жити чесно!», «Жити безпечно!». За рік стало зрозуміло, що Україна й в умовах війни залишилася демократичною державою. Функціонують телеканали та інші засоби масової інформації, які критично налаштовані щодо інститутів влади і відповідальних осіб у них. Ґарантовані Конституцією права людини зберігаються повною мірою. Проте життя не стало ані безпечним, ані чесним, а життєвий рівень громадян навіть почав стрімко знижуватися. Обидва ключових завдання не було реалізовано, хоча намітилася тенденція до їх виконання в найближчому або більш віддаленому майбутньому.

Поточна ситуація позначилася на результатах бліц-опитувань, здійснених у середині 2015 р. різними соціологічними службами. Як повідомила компанія «TNS On-line Track», 31% опитаних громадян вважали дії влади в напрямі стабілізації ситуації абсолютно незадовільними, а 28% -- радше незадовільними, 37% були переконаними, що влада досягла певних результатів, але не в повному обсязі, і тільки 1% -- абсолютно задоволені діями влади. Виділяючи президентську складову, опитувані громадяни виявилися менш критичними: 51% із них абсолютно або радше незадоволені діями президента, тобто половина, а не дві третини. Частка задоволених становила 17%Див.: День. - 2015. - 26 травня..

Результати опитувань свідчать про незадоволення громадян станом справ у державі, про їх невпевненість у завтрашньому дні. Відчувається також запозичена з патерналістських радянських часів звичка покладатися в розв'язанні назрілих проблем не на себе, а на владу. Водночас у суспільстві з'явилося розуміння того, що Україна -- парламентсько-президентська республіка, тобто повноваження її очільника обмежені. Існує також розуміння, що не все залежить від влади й навіть від суспільства, хоч воно, відповідаючи на дії зовнішнього ворога, із дивовижною швидкістю стає більш організованим, згуртованим. Українське суспільство справді почало жити по-новому.

Перед виступом П.Порошенка з посланням про внутрішнє та зовнішнє становище країни парламент затвердив представлений В.Гройсманом план законодавчого забезпечення реформ. Цей документ, над яким тривалий час працювали 89 народних депутатів у семи робочих групах, передбачав ухвалення 182 нових законів і понад 300 поправок до чинних нормативівТам само. -- 5--6 червня..

У своєму зверненні до народних депутатів президент наголосив про головне досягнення: за рік, що минув, ми зберегли Україну. Лише за рік країна, яка впродовж двох десятиліть звикла до безтямної політики абсурдного пацифізму, створила реальні збройні сили, які звільнили від окупантів більшу частину Донбасу. У березні 2014 р. до виконання бойових завдань було готово трохи більше 5 тис. вояків, та й то, якби знайшли пальне, щоб доїхати до фронту. Нині в зоні АТО боронять країну понад 50 тис. бійців, а загальну чисельність військовослужбовців доведено до 250 тис.

Другим, не менш важливим досягненням, наголосив президент, стала відносна стабілізація фінансового становища країни. Україна напозичала за 2010-2013 рр. більше, ніж за всі роки незалежності, але в Державному казначействі в 2014 р. панував вакуум. Масштабна макрофінансова допомога з боку МВФ, міжнародних організацій, держав Євросоюзу, США, Японії та інших країн разом із непростими й дуже непопулярними рішеннями, які позначилися на матеріальному добробуті населення, дозволили уникнути дефолту, що багатьом експертам тоді здавалося неминучим.

Ключовими пріоритетами влади є демократизація й децентралізація. «Ми не просто зберегли Україну, -- наголосив П.Порошенко. -- Під час війни зберегли її демократичною, хоча на обмеження прав і свобод мали повне моральне і, до речі, юридичне право у вигляді закону про воєнний стан»Голос України. -- 2015. -- 5 червня..

Корумпованість держави й суспільства залишається найбільш гострою проблемою. Боротьба з корупцією була абсолютно незадовільною через те, що вона роз'їла весь державний апарат. Проте вже створюється Національне антикорупційне бюро, формується законодавча основа для його успішної діяльності, здійснюється люстрація правоохоронних органів. Уперше за прозорими правилами сформовано Вищу раду юстиції, що служитиме запорукою для рішучого оновлення суддівського корпусу. Важливим елементом антико- рупційної стратегії стала демонополізація господарського життя. Адже монополії, що паразитують на державних структурах -- економічна основа олігархії.

П.Порошенко підкреслив, що головна загроза національній безпеці -- аґресія Росії в усіх її формах, передусім воєнній, економічній та інформаційній. Східна ділянка українсько-російського кордону на великій протяжності не контролюється, унаслідок чого відбувається безперешкодне проникнення живої сили й техніки з Росії на лінію фронту у зоні АТО, а у зворотному напрямі -- відтік матеріальних ресурсів з окупованих територій. Активну участь у бойових діях, незважаючи на задеклароване мінськими угодами «перемир'я», бере 14 російських батальйонно-тактичних груп чисельністю понад 9 тис. військовослужбовцівГолос України. -- 2015. -- 5 червня..

Найбільшим досягненням П.Порошенка є згуртування країн Заходу в питанні допомоги Україні, яка веде нерівну боротьбу з аґресором. Захід не відразу й не в повному масштабі усвідомив загрозу, що її несе путінська Росія світопоряд- ку, встановленому Об'єднаними Націями у ході Другої світової війни. Під заколисуючі запевнення багатьох політиків і політологів про властиві XXI ст. норми поведінки великих держав на світовій арені Північноатлантичний альянс почав втрачати здатність адекватно реагувати на зовнішні загрози. Країни-члени НАТО зменшували асиґнування на оборонні потреби. Громадськість виявляла дедалі меншу готовність бути втягнутою у воєнний конфлікт із країною-аґресо- ром згідно зі ст. 5 договору про спільну оборону, якби країна-союзник зазнала нападу. Навесні 2015 р. американський дослідницький інститут «Pew Research Center» здійснив у восьми країнах НАТО телефонне опитування. Респонденти мали відповісти, чи бажають вони, щоб їхня країна захистила союзника по блоку, або ж воліють утриматися від виконання зобов'язань. Запитання не було абстрактним, опитувані знали, що держава-аґресор із другим за величиною ракетно-ядерним потенціалом напала на Україну та загрожує країнам Балтії й колишньої «ялтинської Європи», які стали членами Північноатлантичного альянсу. Опитування дало такі результатиДив.: Український тиждень (Київ). -- 2015. -- 10 червня.:

Як бачимо, більше половини опитаних громадян у провідних країнах Євросоюзу воліли б утриматися від допомоги союзникам. А втручання збройними силами НАТО в українські справи взагалі виключене. Чи означає це, що «русский мир» поглине Україну? Адже наш військовий потенціал не йде в жодне порівняння з російським. Тим більше, що путінська п'ята колона роками знищувала українську армію.

Сучасна Росія мало схожа на СРСР, який був самодостатньою країною, однією з двох світових наддержав. Майже всі свої потреби російська економіка задовольняє за рахунок імпорту, експортуючи натомість корисні копалини. Золотовалютні нагромадження В.Путін та його оточення або привласнювали, або витрачали на військові потреби. Економічна ізоляція припинить потік валютних ресурсів і, відповідно, сучасної продукції, високих технологій із країн Заходу, а без них російська економіка довго не проіснує. Розуміючи це, Кремль невтомно запевняє світ, що в Україні точиться «громадянська війна», триває «внутрішній конфлікт», у чому Росія участі не бере.

Економічні санкції, запроваджені Євросоюзом і США після анексії Криму та з огляду на війну на сході України, доволі ефективні. Однак вони неґативно впливають й на економіку країн Заходу. Тому в Європі лунають голоси на користь припинення санкцій. Проте аґресора треба зупиняти. Україна не є кінцевою метою для В.Путіна, так само, як Чехословаччина не була кінцевою метою для А.Гітлера. Імперіалісти взагалі не мають кінцевої мети, тим більше, що тепер у них є ядерна «кнопка». Україна або вистоїть із допомогою Заходу, або буде окупована та перетвориться на такий самий густо насичений зброєю плацдарм, яким була у другій половині 1980-х рр. Тоді на території УРСР дислокувалося три загальновійськових, дві танкових, чотири повітряних, а також армії протиповітряної оборони й ракетна із сукупним особовим складом 780 тис. військовослужбовців. Згідно з радянською військовою доктриною, ця армада мала зламати оборону НАТО та вийти на узбережжя Ла-Маншу за два тижні після початку ймовірної війни³³.

Політики і громадськість країн Заходу сподівалися, що держави, котрі виникли після розпаду СРСР, розвиватимуться в демократичному напрямі. Однак сталося так, що в найбільшій із них відбулася реґенерація диктаторського режиму на іншій, але також імперіалістичній ідеологічній основі. Виникла серйозна загроза для існування й розвитку євроатлантичної цивілізації. Україна опинилася на передньому плані боротьби з російським імперіалізмом. Не можна сумніватися в тому, що героїчні дії нашої відроджуваної армії, потужний волонтерський рух і підтримка вільного світу забезпечать українському народові успіх у його боротьбі за свободу й незалежність.

Література

33 Литвин В. Україна: утвердження незалежної і суверенної держави (1991--2004). -- К., 2005. - С.14.

Размещено на Allbest.ru