Для політичної аналітики інформаційну цінність можуть становити документи майже будь-якого типу. Стосовно типових ситуацій, можуть бути корисними доповіді, звіти, довідники державних і недержавних організацій, ділова та галузева преса, патентна документація, періодичні наукові видання й матеріали конференцій. Підчас вирішення складної аналітичної проблеми, наприклад, при комплексному прогнозуванні розвитку міждержавних відносин у структурі альянсів, союзів тощо, кількість документів, які можуть містити корисні відомості, може становити декілька тисяч, що робить завдання збору всіх релевантних документів не тільки безнадійним, але й зайвим. Саме цим зумовлена важливість проблеми добору джерел інформації.

Критеріями відбору інформації є інформаційна цінність документів та їх доступність. Інформаційна цінність документу, з погляду політичної аналітики, визначається тим впливом, який інформація, що в ньому міститься, може справити па прийняття певного урядового рішення.

Другим аспектом інформаційної цінності є новизна змісту. Уведення цього субкритерію зумовлено тим, що однакові відомості можуть міститися в десятках і, навіть, сотнях документів, але від того, що вони всі будуть знайдені, кількість корисної інформації не підвищиться.

Доступність документа визначається сумарними витратами на добування з нього корисних відомостей, тобто на його пошук, отримання, читання, розуміння та переробку. Хоча доступність традиційних документів на паперових носіях коливається в дуже широких межах, очевидно, що вже сьогодні вони цілком поступаються за цим критерієм документам у електронній чи альтернативній формі (телебачення, радіо).

1. Телебачення є достатньо ефективним джерелом отримання аналітичної інформації. По-перше, телебачення має одну перевагу, що значно відрізняє його від інших джерел, - наочність. Відеокадри, зняті під час мітингів, презентацій, виступів досить повно характеризують ситуацію, подію, обставини. Важливе значення для політичної аналітики мають відео-сюжети:

кризових становищ, конфліктів, бойових дій, масових безпорядків;

повні виступи, інтерв'ю політичних лідерів, представників державної еліти;

щодо економічного та соціального стану певного регіону, області та підприємства (кореспондентські огляди, інтерв'ю з місцевими мешканцями);

ток-шоу політичних діячів;

коментарі до сюжетів від політологів, експертів, аналітиків іноземної держави.

Відеосюжети кризових становищ, конфліктів, бойових дій, масових безпорядків дають можливість найбільш повно зрозуміти загальну картину того, що відбувається, напруженість ситуації, динаміку подій, результати бойових дій, характер пошкоджень (з яких можна зробити висновок про зброю, що застосовують сторони), військові позиції, лінію фронту, підрозділи, які беруть участь у конфлікті (бойових діях). Також із них можна побачити психологічний стан військових, мирного населення, ставлення до конфлікту, вимоги сторін (плакати, транспаранти, вигуки, інтерв'ю та ін.).

Прикладом цього можуть бути відеосюжети, зняті під час терористичних актів у Сполучених Штатах Америки 11 вересня 2001 року. Так, аналіз відеоматеріалів з новин каналів CNN та BBC дає підстави дійти висновків про розміри збитків, неготовність влади до дій за надзвичайних обставин, швидкість реакції адміністрації та уряду на подію, її оцінку з боку експертів, представників у ряду.

Водночас відеосюжети, зняті під час збройного конфлікту 2001 року в Македонії, дають змогу дійти висновків про напруженість ситуації, про зброю, що використовується, про приблизну щільність та інтенсивність вогню, про кількість біженців і психологічний стан військовослужбовців.

Приблизно така ж ситуація спостерігалася під час трансляцій американської військової кампанії на території Іраку. Хоча саме в 2003 році під час іракської війни світові телекомпанії вдалися до технології "цензури" відеоматеріалів. Результатами такої цензури стало формування "картинки" без кадрів жертв, що заважало зробити правильну оцінку кількості постраждалих серед цивільних і військових та маніпулювати масовою свідомістю особливо під час замовчування наслідків бомбардування міст. Така політика мас-медіа стає все частішою, що потребує ретельної перевірки та зіставлення перед формуванням висновків. Отож, більш цінна відеоінформація - приватна та спеціальна зйомка, що, па жаль, надходить до аналітика дуже рідко.

Стосовно масових безпорядків, то корисною інформацією може стати участь окремих осіб, політичних діячів у сутичках, кількість осіб, задіяних з обох боків, а також реакція та дії влади.

Повні виступи, інтерв'ю політичних лідерів, представників державної еліти дають інформацію про їхнє особисте ставлення до якихось подій, психологічну реакцію на певні проблеми. Крім того, ці відеосюжети можуть бути ефективно використані для складання психологічного портрету політичного лідера, що належить до завдань політичної аналітики.

Важливе значення може мати навіть частина виступу політичного лідера, що демонструється на телеканалах.

інформаційне суспільство відкритість влада

Відеосюжети щодо економічного та соціального стану певного регіону, області чи підприємства можуть міститися в кореспондентських оглядах, інтерв'ю з місцевими жителями. Корисною може бути відеоінформація, що дає підстави до висновків про певні проблеми міста, регіону, їх інвестиційну привабливість, основні економічні проблеми, а також осіб, які є елітою регіону чи мають найбільший уплив у ньому.

В деяких випадках можна скласти об'єктивну картину політичних переваг населення.

Ток-шоу політичних діячів можуть бути корисними для отримання інформації щодо протиріч між лідерами, партіями, фракціями, групами, їхніх поглядів на ті чи ті події, психологічне ставлення один до одного, домінування окремих осіб. Інтерес викликає також психологічна реакція учасників ток-шоу на питання, зауваження один до одного, а також поведінка учасника під час відповіді опонента. Особливо яскравим прикладом можуть стати дебати на президентських виборах. Саме ці відеосюжети найчастіше стають об'єктом аналізу. Так, під час дебатів 2004 року в США аналітики звернули увагу на загальну тактику відповідей і запитань у кандидатів Дж. Буша та Дж. Керрі.

Коментарі до сюжетів від політологів, експертів, аналітиків дають можливість отримати альтернативні погляди на проблему. В багатьох випадках телевізійні програми запрошують експертів і аналітиків, які дотримуються опозиційних поглядів. Тож їхній коментар стає немовби коментарем опозиції. Більшість із них працює на свій імідж, тому намагається зробити політичний чи економічний прогноз, який би відповідав дійсності. Крім того, деякі з них намагаються зробити найбільш сенсаційні прогнози, що потребують оприлюднення інформації, яка раніше була відома обмеженому колу осіб.

Перевагою відеосюжетів на телебаченні, очевидно, є те, що вони дають одразу два види інформації - аудіо та відео. Отож саме відеосюжети дають зробити комплексний аналіз інформації. На їх основі, за наявності підготовки, можна зробити об'єктивний аналіз, виключаючи дезінформацію, через психологічні (реакції людини на певні запитання, події), технологічні (ознаки монтажу, запису чи попередні знання деяких особливостей об'єкта, що досліджується), природні (невідповідність ландшафту тієї місцевості, про яку йдеться) особливості. Проте конкуренція, що відбувається між телекомпаніями й деякими журналістами, примушує їх знімати сюжети, що є найбільш "сенсаційними" та, відповідно, становлять найбільший інтерес для аналітики.

2. Газети також можуть ефективно використовуватися для отримання інформації, необхідної для політичної аналітики. На відміну від телебачення, газети є менш оперативним джерелом інформації, несуть менше інформації, мають більший ризик просунення Інформації, що не відповідає дійсності. Це відбувається завдяки тому, що ми не бачимо автора, місця події, об'єкта репортажу (статті), тобто, не можемо оцінити весь "інформаційний масив" події (ситуації, обставин) через відсутність деяких важливих компонентів (аудіо, відео). Однак газетні та журнальні статті частіше за телебачення несуть інформацію, що становить інтерес для політичної аналітики.

Завдяки великій кількості газет і журналів можна відстежити подію (ситуацію, обставини) одразу в усіх аспектах, які мають значення. Так, особливу увагу варто приділяти найвідомішим національним виданням (The New York Times, The Washington Post, The Herald Tribune, The Times, La Stampa, El Pais, Figaro, Урядовий кур'єр, Дзеркало тижня, ВВ) та місцевій пресі (The Western Mail, The Belfast Telegraph, The News Letter, The Irish News) тощо.

Національні видання віддзеркалюють, переважно, думку найвідоміших експертів, політологів, економічних аналітиків, що в поєднанні зі знаннями про засновника (тобто те, інтереси яких кіл презентує газета/журнал) дає підстави до висновку про події, що описуються. На основі національних видань можна вдало проводити моніторинг політичної, економічної, соціальної ситуації в державі загалом. Окрім того, ці видання містять досить повну інформацію, на основі якої можна зробити висновки про основні тенденції економіки та фінансів у політиці держави та в світі загалом (наприклад, The Financial Times, The Economist - у США). Такі видання мають у своєму розпорядженні досить міцний і професійний редакторський склад, який відповідає за дотримання ідеології засобу масової інформації. Отож, випадкове потрапляння матеріалу, що не відповідає політичним або ідеологічним поглядам засновника (відповідно, й редакції), - неможливе. За деякими виданнями можна відстежувати реакції па події тих або тих (відповідно до засновника) кіл еліти держави.

Місцева преса, подібно до відеосюжетів про економічне та соціальне становище якогось регіону, області чи підприємства, найчастіше висвітлює питання регіонального масштабу. Відповідно до цього, інформація є більш повною, хоча багато що з неї не становить інтересу для політичної аналітики. Зважаючи на те, що кількість місцевих друкованих ЗМІ значно перевищує національні, кількість "Інформаційного шуму" також зростає саме в регіональній пресі. Тож аналіз регіональної преси може бути дуже корисним лише для фокусного та пакетного режиму аналітичної роботи.

Найкращий аналіз інформації, отриманої через засоби масової інформації, проводиться під час передвиборчих кампаній у законодавчі та виконавчі органи влади. У цих випадках інтерес становить аналіз публікацій "за" та "проти" різних кандидатів, фіксація фактів підтримки якогось кандидата. При кваліфікованому зборі й обробці інформації можна побудувати схеми зв'язків, лобіювання та фінансування, особливо в регіональних засобах масової інформації, де питанням легендування приділяють менше уваги, ніж у центрі. Так, встановлення взаємозв'язків з передвиборчими штабами та партійними списками дає можливість завчасно виявити можливий розклад груп "підтримки" того чи того суб'єкта, що хазяйнує в органах законодавчої або виконавчої влади.

Розпочинати роботу з аналізу інформації про політичну ситуацію, користуючись газетами, потрібно зважаючи на загальну структуру періодики. Спершу необхідно встановити "серйозні", найбільш авторитетні видання, що відрізняються від інших високою кваліфікацією журналістських кадрів і відповідною аргументацією висновків та узагальнень статей, що публікуються. Потім виконується класифікація відібраних авторитетних видань. При цьому визначається, що одні з них можна віднести до "лівих", інші - до "правих", а решту - до "центристських". Така класифікація відповідає, зазвичай, політичній спрямованості керівної ланки в редакціях. Різниця в лобіюванні інтересів призводить до того, що різні видання по-різному висвітлюють одне й те ж явище.

Якщо мова йде про оцінку якоїсь події, то для визначення зваженого підходу до нього достатньо накласти один на одного відгуки щодо цієї події, котрі містяться в трьох згаданих умовних категоріях видань.

3. До інших друкованих видань належать прес-релізи, доповіді, огляди, звіти державних установ, організацій, НДІ, а також недержавних установ і фірм.

Деякі з них (наприклад, Daily Current Awareness Profiles) містять щоденний аналіз подій з міжнародної преси й інших мас-медіа. У цих щоденних звітах міститься також перелік ключових статей. Такі звіти можуть бути й галузевими. Наприклад, дипломатичні представництва Європейської Комісії разом із місіями TACIS видають щоденний огляд подій у Європейському Союзі, деякі українські аналітичні центри видають огляди українських засобів масової інформації.

Окрім того, існують установи, що видають аналітичні роботи з економічних і політичних питань. Так, асоціація Kroll робить міжнародні дослідження, що включають економічні огляди, технічні проекти, опитування біженців з усього світу.

4. Радіостанції є найдешевшим засобом масової інформації. Втім радіопередачі несуть більший інформаційний масив, а ніж інші Засоби масової інформації. Радіостанції не залежать від часу, потрібного на відеомонтаж, тому можуть найбільш оперативно висвітлювати події. Крім того, вони не потребують часу на пересилку інформації, а також, є більш мобільними. Отож радіостанції мають майже виняткову можливість висвітлювати події у режимі реального часу, хоча й не мають змогу відтворити об'єктивну картину того, що відбувається.

Коли йдеться про використання радіостанцій для отримання аналітичної інформації, маються на увазі лише державні та напівдержави! інформаційні станції радіомовлення на SW, LW, MW хвилях. Такими станціями можуть бути Deutche Welle, The voice of America, Radio Free Europe, RFI, RAI, Радіо Свобода. Втім, потрібно мати на увазі, що радіостанції є найбільш упередженими, а інформацію, що надходить від них, слід ретельно перевіряти.

5. Серед різноманітних електронних інформаційних джерел найбільшу цінність для політичної аналітики, безперечно, становить глобальний інформаційний ресурс "Інтернет", що забезпечує можливість швидкого доступу до великих масивів документів із різних джерел.

Інтернет-ресурси є недовговічними, оскільки мають обмеження перебування на серверах, особливо в умовах ліміту хостиигу. Звичайно, Інтернет-ресурси працюють на гранти, пожертви або є офіційним представництвом фірми, організації чи установи в Інтернеті. Отож із припиненням існування цієї структури, зазвичай, закривається й Інтернет-ресурс. Тому Інтернет-ресурси важко використовувати для аналізу подій двотрирічної давнини, оскільки середній термін існування веб-сайту становить якраз два-чотири роки.

В інформаційному плані - це безпрецедентне джерело інформації практично будь-якого тематичного спрямування. На сучасному етапі глобальний ресурс Інтернет може використовуватися для отримання відкритої документальної інформації політичного, економічного та військово-стратегічного характеру, для її обліку в роботі чи подальшій аналітичній обробці. Це може бути також отримання інформації для зіставлення, доповнення та підтвердження наявних даних, отримання настановчої інформації щодо осіб і організації, відстеження періодичних електронних видань, публікацій та матеріалів, джерел із тематики, що аналізується.

Для розвідки інтерес становлять сайти, що належать тематичним аналітичним Інтернет-проектам, метою яких є аналіз і upon юз політичної або економічної ситуації в світі чи окремому регіоні. Це, наприклад, такі проекти, як CAAPR. KZ, на сайті якого регулярно розміщується інформація про середньоазіатський регіон, та OPEC.ru - спеціалізований сайт нафтогазового комплексу Росії. Перевагою таких сайтів є, безумовно, те, що автори аналітичних публікацій - представники уряду та промисловості. Такі публікації ретельно перевіряє редакція проектів, що унеможливлює потрапляння "випадкових" авторів із неперевіреною чи сумнівною інформацією.

Окрім того, фактаж матеріалів, на які спираються аналітичні матеріали, перевіряється через сайти он-лайн новин, що розміщують новини з багатьох великих інформаційних агенцій, і переважно всі мають електронні архіви як мінімум за останні два-три місяці. Найбільш ефективною можна вважати роботу з декількома аналітичними сайтами різних країн, що не мають спільної зовнішньої політики.

Крім того, динаміка й основні тенденції розвитку ситуації, що досліджується, може відслідковуватися за матеріалами одразу декількох галузевих сайтів, наприклад, OPEC.ru, OIL.ru, RUSENERGY.com, RUSOIL.ru та SHELL.com, які репрезентують погляди аналітиків різних країн, різних рівнів управління й різних структур (урядових, неурядових, опозиційних або проурядових та ін.).

Другим джерелом аналітичної інформації в Інтернеті можна вважати аналітичні сайти, що належать державним і міжнародним установам. Як приклад можна навести сайт Європейського Союзу EUROPA (EU. INT) та Парламентської Асамблеї Ради Європи (STARS. CEO. FR). Вони містять небагато аналітичної інформації, проте є найбільшими джерелами прес-релізів і доповідей цих установ. Перевагою прес-релізів є те, що, незважаючи на відсутність висновків щодо проблеми, вони віддзеркалюють ставлення до події їхніх авторів. Вони є найповнішими документами, що їх видають установи, та на основі аналізу деяких з них можна дійти висновків про приховані мотиви прийняття певних рішень, позиції деяких представників установ і організацій, що становлять інтерес для розвідки.

У цьому ж контексті слід згадати і персональні сайти політичних діячів (Р. Проді). Вони містять майже повний архів виступів, промов та CV-інформації, що дає можливість розробити психологічний профіль цих діячів, а також скласти уявлення про їхні політичні погляди та переваги.

Існують також аналітичні сайти недержавних дослідницьких установ, наприклад, CEPS. BE (належить Європейському Центру політичних досліджень), ТНЕЕРС. ВЕ (Європейському Центру Політики), CSIS.org (Центру Стратегічних досліджень США). На них розміщені найбільш повні публікації про політичні процеси в Європі та прогнози розвитку політичної ситуації в регіоні. Такі організації, крім інтернет-публікацій, часто пропонують дослідницькі аналітичні послуги державним установам (міністерствам закордонних справ, міністерствам оборони, іншим урядовим установам).

Джерелами отримання аналітичної інформації є також офіційні сайти вищих навчальних закладів, наприклад, Мічіганського університету (США). Зазвичай, вони пропонують нові якісні кваліфіковані дослідження в галузі економіки й економічної політики (макроекономіка, економіка перехідного періоду тощо).

Основним недоліком інтернет-сайтів, незважаючи іноді на дуже цінну інформацію, є дуже нечасте їх оновлення. Так, деякі іноземні сайти не оновлювалися з 1996-1997 років, що дає змогу їм не втрачати авторських прав і якнайдовше використовувати свою інформацію з комерційною метою. Як показує практика, найшвидше оновлення в мережі Інтернет - одна аналітична публікація на сайті за добу.

Такий недолік не характерний для сайтів, які пропонують огляд новин і сайтів засобів масової інформації (DWELLE.com, LENTA.ru, INOPRESSA.ru, SMI.ru, INOSMI.ru, STRANA.ru). Персонал таких видань складається з аналітиків-інформаційників і не має штатних кореспондентів. Інформація, що використовується, надходить за угодою від провідних інформаційних агенцій (REUTERS.com, CNN.com, BBC. CO. UK, INTERFAX.ru) або береться з офіційних Інтернет-сайтів газет і журналів із відповідним посиланням або без. Однак такі сайти не містять аналізу, а є лише оглядом і передруком матеріалів провідних інформагенцій.

6. Окрім засобів масової інформації, звичайно, найбільш важлива інформація може бути отримана вербальним способом, тобто через спілкування з безпосередніми носіями інформації.

Політичні діячі, аналітики, журналісти часто отримують інформацію, за допомогою якої формують власну думку про конкретну особу, процес, подію та ін.

Найчастіше вербальним каналом є інформація, що надходить до аналітика від його джерел, замовника чи як чутки.

Що стосується оцінки інформації залежно від джерел та замовника, то є нюанси, на які треба звернути увагу.

По-перше, це компетентність джерела. Очевидно, що шлях інформації, якщо він дуже довгий, перетворює інформацію на чутку. Так, наприклад, якщо джерело аналітика, що є співробітником середньої ланки в галузі харчової промисловості, надає інформацію про. події в Адміністрації Президента за участі вищих посадових осіб держави, то ця інформація радше є чуткою. Такий висновок можна зробити через невідповідність кола спілкування джерела рівню інформації, що він репрезентує. Хоча випадково може статися, що джерело має зв'язки в Адміністрації Президента. Іншим прикладом компетентності є надання інформації особою, що не дуже добре знається на технологічних особливостях предмета, інформацію про який він надає. Адже, якщо джерело не є компетентним у специфічній галузі, інформація може мати не тільки неточності, але й ознаки дезінформації без злого умислу. Іншими словами, людина може дезінформувати Вас через брак знань у конкретній галузі, надавши неточну чи неправильну інформацію.

По-друге, довіра. Ця ознака дає змогу оцінювати інформацію, що надходить від джерела, як достовірну.

По-третє, велике значення має об'єктивність джерела. З одного боку, викривлення інформації може статися через домислення передавача (наприклад, через надмірну фантазію чи знання певних даних, що він їх особисто пов'язує між собою). З іншого боку, деякі люди схильні до переоцінки/викривлення реальності. Найбільш часто така схильність виявляється в замовників інформації. Скажімо, мотивами такої поведінки може бути намагання "зберегти обличчя" перед аналітиком.

Наприклад, замовник може дати інформацію, що переоцінює потенціал фірми/партії та ін., її вплив, зв'язки та лобістський рівень, у наслідок чого виникають непорозуміння безпосередньо у процесі аналізу. Наприклад, аналітик отримує інформацію про потенціал фірми та наявність налагодженого контакту між замовником і представником державної установи (скажімо, міністерства). Аналіз же свідчить про те, що саме ця особа є лобістом інтересів конкурентів і проблем фірми. Результати таких висновків, за умови їх правильності, будуть неадекватно сприйняті, тому що замовник намагатиметься вийти із ситуації, адже до цього він казав, що має контакт із лобістом, отож віл або збрехав, або його дурять. І те, і те б'є по іміджу замовника, чи він радше обере варіант висловлення недовіри до результатів аналізу.

Окрім того, мотивом такої поведінки може бути й намагання приховати якусь інформацію, скажімо, про порушення діяльності власне фірми, причетність до певних дій. При цьому в деяких випадках ситуація набуває ознак ескалації. Якщо в попередньому прикладі ситуація не становила суттєвої загрози, то в цьому випадку поведінка замовника інколи формується на основі намагання через власні побоювання змінити власне думку аналітика та переконати його в протилежному.

У більшості випадків через вербальний контакт можна отримати інформацію, що більш-менш повно характеризує політичного діяча, розкриває сутність і "бекграунд" політичної події.

Однак такі висновки не можна зробити за чутками. Чутки є дещо іншим видом інформаційних матеріалів. При цьому необхідно розуміти, що власне чутки поділяють на три групи за джерелом їх виникнення:

1) чутки, поширені з джерела, що має інформацію;

2) чутки, поширені з джерела, котре вигадало цю інформацію;

3) чутки як результат свідомої дезінформації.

Перший вид чуток має свої властивості. Такі чутки вперше поширюються як достовірна інформація від людей, що мають доступ до Інформації. Наприклад, секретарів, оточення та ін. Іноді вони навіть мають посилання на первісне джерело, як от:". сказав, що." чи "мені казав. у якого. працює водієм депутата". Із подовженням ланцюга передавачів цієї чутки, вона поступово набуває нових подробиць і викривлюється. Зрештою - вона втрачає посилання на первісне джерело. Інформація може бути взята за одну з гіпотез і версій при аналізі, однак потребує ретельної перевірки.

Другий вид чуток характеризується своєю неправдоподібністю. Джерелами такої чутки, зазвичай, є люди з психічними розладами. Цей вид не становить інтересу для аналізу та належить до інформаційного шуму.

Третій вид чуток найбільш цікавий. З одного боку, ми зіштовхуємося з дезінформацією, котру Іноді важко відрізнити від достовірної інформації. З іншого боку, в разі впізнання дезінформації, такі чутки є вкрай цінними, оскільки можуть заздалегідь попередити про подальший розвиток ситуації, адже одночасно можна намагатися відповісти на два пріоритетних запитання: в інтересах кого поширюються чутки та які наслідки сприйняття такої інформації? Скажімо, аналіз поширення однієї такої чутки дав можливість прорахувати на два кроки вперед дії конкурентних сил (докладніший огляд цієї ситуації не є темою запропонованого видання).

За допомогою "чуток" (як правдивих, так і неправдивих) отримують інформацію, що дискредитує політиків. Така дискредитація, звичайно, відбувається тоді, коли популярність і авторитет політика знизився. Є випадки, коли чутки зорієнтовані власне на зниження рейтингу чи іміджу ширяться й за високої популярності та рейтинговості політика.

Чутки - це специфічний вид інформації, що поширюється з метою впливу па свідомість за умови інформаційного вакууму з тематики чуток.

Чутки як метод активного впливу дуже небезпечні в критичні моменти, коли об'єктивну картину того, що відбувається, визначити досить важко. У зв'язку з цим прийняття чуток як інформації для загального аналізу може вплинути па його результати.

В умовах безконтрольного поширення недостовірної чи первісне неправдивої, іформації підвищується роль виявлення дезінформації у відомостях, які надходять як вербальним каналом, так і через ЗМІ.

Під час політичного аналізу слід мати на увазі, що будь-яка доступна інформація - це, передовсім, дезінформація чи спрямована інформація, котрі нелегко виявити навіть при найстараннішому аналізі. При цьому такі перекручення інформації не завжди відбуваються з метою ввести в оману зацікавлену в цих відомостях сторону. Дезінформація може просуватися з метою ввести в оману політичну опозицію у власній країні, а якщо мова йде про відомості економічного характеру, то і ввести в оману конкурентів.

Дезінформація - це заходи із закритого чи відкритого просування у визначені кола або певним особам як нібито справжніх спеціально розроблених неправдивих даних і документів політичного, економічного, військового характеру з метою ввести ці кола чи певних осіб в оману та спонукати їх до бажаних для сторони-дезінформатора дій (бездіяльності). Також під дезінформацією розуміють власне неправдиві дані, що їх поширюють з метою введення когось в оману.

Отож, можна виділити основні ознаки дезінформації - цілеспрямовані заходи, розраховані на введення певного кола чи особи в оману.

Мета - спонукати їх до дій (бездіяльності), що є бажаними та відповідають інтересам сторони-дезінформатора. Також дезінформація може мати на меті створити бажані наслідки (справити відповідний уплив на плани, наміри, погляди, позиції, рішення сторони, яку дезінформують).

Залежно від сфери поширення, дезінформацію можна поділити на політичну, економічну, військову, але практика свідчить, що ці сфери часто перетинаються. Більш доцільною є класифікація за метою, що її переслідує сторона-дезінформатор.

При виявленні дезінформації необхідно:

а) встановити факт, що певні відомості є дезінформацією;

б) визначити, на кого ця дезінформація зорієнтована;

в) визначити, що має на меті сторона-дезінформатор просуваючи дезінформацію.

Для виявлення дезінформації важливо своєчасно з орієнтуватися в основних тенденціях дезінформаційної діяльності об'єктів зацікавленості.

Для виявлення дезінформації використовують звичайні критерії оцінки інформації. Основні передумови успішного виявлення дезінформації такі: постійний моніторинг, усебічний аналіз ситуації, можливість прогнозування подальшого розвитку подій, а також наявність можливостей перевірки інформації.

Размещено на Allbest.ru